Про затвердження Інструкції з проведення технічного нагляду за суднами рибної промисловості України, що не підлягають нагляду класифікаційного товариства

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 1999 року № 1583 "Про технічний нагляд за суднами рибного господарства України, що не підлягають нагляду класифікаційного товариства"

1. Затвердити Інструкцію з проведення технічного нагляду за суднами рибної промисловості України, що не підлягають нагляду класифікаційного товариства (додається).

2. Державному департаменту рибного господарства (Шведенко М.М.) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Наказ Мінрибгоспу України від 15.02.96 № 16 "Про організацію безпечної експлуатації і плавання маломірних суден флоту рибної галузі на внутрішніх водоймах України" (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.10.96 за № 633/1658) вважати таким, що втратив чинність.

4. Контроль за виконанням наказу покласти на Голову Державного департаменту рибного господарства Шведенка М.М.

1.1. Ця Інструкція поширюється на судна юридичних і фізичних осіб, які використовуються при здійсненні вирощування, вилову, обробки, транспортування, зберігання і охорони водних біоресурсів.

1.2. Судновласники зобов'язані підготовляти судна до технічного нагляду, надавати практичну допомогу в роботі комісій з його проведення та відповідати за якісну організацію проведення технічного нагляду.

1.3. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для виконання головами та членами комісій з технічного нагляду та судновласниками.

1.4. Судна рибної промисловості України, що не підлягають нагляду класифікаційного товариства (далі - маломірні судна), - самохідні судна з потужністю головного двигуна менше 55 кВт (75 к.с.), несамохідні судна валовою місткістю менше 80 р.т. та судна з підвісним двигуном незалежно від його потужності.

1.5. Маломірні судна поділяються на:

самохідні палубні судна;

несамохідні палубні судна;

самохідні і несамохідні безпалубні судна.

1.6. Класифікація суден рибної промисловості України проводиться відповідно до Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів".

Класифікація водойм за районами плавання наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.

2.1. Технічний нагляд суден здійснюється щороку комісіями, які формуються з числа посадових осіб Управління державного нагляду за безпекою мореплавства флоту рибного господарства (далі - Рибфлотнагляд).

Комісії за необхідності можуть залучати до проведення технічного нагляду фахівців за напрямами та експертів.

2.2. Комісії для здійснення технічного нагляду призначаються начальником Рибфлотнагляду.

2.3. Комісіям для оформлення документів, пов'язаних з проведенням технічного нагляду, видається штамп про проходження судном технічного нагляду, зразок якого наведено в додатку 2 до цієї Інструкції.

2.4. Комісії мають право забороняти експлуатацію суден, визнаних за результатами нагляду несправними, з опломбуванням головного двигуна та стернового пристрою з відміткою в акті технічного огляду судна (додаток 1 до Порядку здійснення технічного нагляду за суднами рибного господарства, що не підлягають нагляду класифікаційного товариства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 1999 року № 1583).

Рішення комісії судновласники можуть оскаржити в установленому законодавством порядку.

2.5. Держрибагентство України не пізніше ніж за 20 днів до початку технічного нагляду повідомляє судновласників про строк його проведення.

3.1. Технічний нагляд включає три види огляду - первісний, черговий та позачерговий - за обсягом технічного нагляду за суднами рибної промисловості, що не підлягають нагляду класифікаційного товариства (додаток 3).

3.2. Первісному технічному огляду підлягають новопобудовані судна та судна, у яких змінені основні технічні характеристики у зв'язку з переобладнанням, а саме:

заміна головного двигуна на інший тип;

зміна призначення судна;

конструктивна зміна габаритних розмірів судна (довжина, ширина, висота борту, висота надбудови тощо).

Метою первісного технічного огляду є встановлення відповідності:

побудови судна проектним документам;

укомплектування постачання судна згідно з Типовим табелем забезпечення постачання суден флоту рибної промисловості, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 13 червня 2012 року № 354, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03 липня 2012 року за № 1095/21407 (далі - Типовий табель).

Номенклатура і кількість предметів постачання можуть бути змінені судновласником, виходячи з умов експлуатації судна і фактичного району плавання, за погодженням з Держрибагентством України.

Під час первісного технічного огляду палубних суден комісіям, які здійснюють технічний нагляд, надаються документи з проведення кренування цих суден, які є підставою для видачі свідоцтва про стабільність і надводний борт судна та настанови із збереження плавучості і стабільності судна (додатки 2, 3 до Порядку здійснення технічного нагляду за суднами рибного господарства, що не підлягають нагляду класифікаційного товариства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 1999 року № 1583).

3.3. Організація та здійснення кренування судна покладаються на судновласника.

Кренування суден, які перебувають в експлуатації, здійснюється один раз на 5 років.

3.4. Під час проведення технічного нагляду перевіряються відповідність бортового номера судна, типу двигуна записам у судновому білеті, а також технічний стан корпусу судна, двигуна, устаткування та суднових систем. Наявність постачання перевіряється відповідно до Типового табеля.

Під час нагляду перевіряється також наявність технічної документації і правильність записів у суднових документах, а також відповідність суден вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів з технічної експлуатації, безпеки мореплавства, охорони праці і охорони довкілля.

Черговий технічний огляд здійснюється щороку.

3.5. Позачерговий технічний огляд судна здійснюється після аварійної ситуації, що спричинила втрату морехідності та пошкодження корпусу.

3.6. За результатами нагляду комісія, що проводить технічний нагляд, складає і видає на строк не більше 12 місяців акт технічного огляду судна у двох примірниках.

Перший примірник акта технічного огляду судна надається судновласнику, другий - залишається в Рибфлотнагляді.

Акт технічного огляду судна є підставою для видачі або продовження строку дії суднового білета.

На судна, які перебувають у власності юридичних та фізичних осіб та використовуються при здійсненні вирощування, вилову, обробки, транспортування, зберігання і охорони водних біоресурсів, акт технічного огляду судна видається на строк їх використання, але не більш як на один рік.

3.7. Якщо за висновком акта технічного огляду судна судно визнане несправним, судновий білет не видається або не продовжується. У разі виявлення несправностей, що загрожують безпеці мореплавства, експлуатація цього судна забороняється і проводиться опломбування стернового пристрою та головного двигуна до їх усунення і повторного технічного нагляду.

3.8. У разі аварійної ситуації акт технічного огляду судна анулюється, а експлуатація такого судна до проведення повторного технічного нагляду забороняється.

3.9. У разі неможливості подання судна для технічного нагляду в установлений строк (через несправність або з інших причин) його власник повинен подати Рибфлотнагляду, що проводить технічний нагляд, письмове повідомлення про неможливість проходження технічного огляду із зазначенням причини.

3.10. Під час проведення технічного нагляду в особи, яка здійснює управління судном, перевіряється наявність чинних кваліфікаційних документів і довідки про проходження медичного огляду.

4.1. Технічний стан судна визначається за результатами огляду його корпусу, надбудови, пристроїв, обладнання, механічної установки, електрообладнання та перевірки протипожежного захисту.

4.2. Для визначення придатності судна до плавання передбачені три оцінки технічного стану: "придатне", "обмежено придатне" та "заборонене до експлуатації".

4.3. Судна, які мають оцінку технічного стану "обмежено придатне", можуть бути допущені до плавання за умови обмеження:

району плавання та віддалення від берега;

допустимої потужності двигуна;

вантажопідйомності.

Оцінка технічного стану судна вноситься до акта технічного огляду судна та засвідчується підписами і штампом голови та членів комісії, які здійснювали технічний нагляд.

5.1. Оцінка технічного стану корпусу визначається відповідно до нормативно-правових актів і нормативних документів з технічної експлуатації судна, безпеки мореплавства і охорони праці, проектної документації з метою визначення його зносу, наявності деформацій та інших пошкоджень, які зменшують загальну міцність корпусу та місцеву міцність окремих конструкцій.

5.2. Під час огляду корпусу повинна бути перевірена правильність нанесення ватерлінії або вантажної марки відповідно до установлених вимог щодо висоти мінімального надводного борту.

5.3. Район плавання судна визначається залежно від висоти мінімального надводного борту та допустимих умов плавання.

5.4. Під час огляду корпусу судна, корпусних конструкцій і надбудов повинні бути перевірені:

зовнішня обшивка, перебірки, набір корпусу (особливо під механізмами, у паливних цистернах, у гермовідсіках, у районі виходу трубопроводів);

настил палуб, палубні вирізи, комінгси люків і надбудов.

5.5. Під час огляду корпусу дерев'яних суден повинні бути оглянуті штевні, транцеві дошки, замки набору, торці дощок зовнішньої обшивки та інші місця, які найбільш уразливі для загнивання. Повинна бути перевірена також щільність конопатки і стан бортових кріплень.

5.6. Установлюється мінімальна допустима товщина обшивки корпусу суден:

сталевої: бортові листи - 1,5 мм, скулові та днищеві - 2 мм;

дюралюмінієвої - по всьому корпусу не менше величини, установленої виробником;

дерев'яної: із дощок - не менше 20 мм, із бакелізованої фанери - не менше 6 мм.

5.7. Підставою для оцінки технічного стану корпусу як "придатний" є:

відсутність водопроникнення, а також пошкоджень обшивки корпусу і палуб, розривів обшивки або набору корпусу;

відсутність тріщин, корозійного зносу обшивки, набору;

надійне з'єднання елементів конструкцій корпусу у місцях зварювання та клепання (відсутність тріщин у швах, видимих непроварювань у швах, а також клепок і болтових з'єднань, які випали або послабшали);

відсутність дефектів у транцевій дошці та її відповідність потужності встановленого на судні підвісного двигуна;

відсутність ознак червоточин, ураження гниллю елементів корпусу дерев'яних суден;

відсутність розшарувань, надрізів, короблень та інших пошкоджень пластикових суден і суден з фанери, які можуть спричинити водопроникнення;

відсутність гофр, вм'ятин, а також деформації елементів корпусу, які послабляють загальну міцність корпусу судна.

5.8. Підставою для оцінки технічного стану корпусу як "обмежено придатний" є наявність будь-якого дефекту, наведеного в пункті 5.7 цього розділу, який не впливає на загальну міцність корпусу судна.

5.9. Підставою для оцінки технічного стану корпусу як "заборонений до експлуатації" є невідповідність його наведеним у пункті 5.7 цього розділу вимогам, що впливають на загальну міцність корпусу, та відсутність свідоцтва про стабільність і надводний борт судна.

6.1. Огляд механізмів здійснюється відповідно до нормативно-правових актів і нормативних документів з технічної експлуатації судна, безпеки мореплавства і охорони праці з метою визначення рівня готовності механізмів судна до його безпечної експлуатації. Перевірка механізмів здійснюється в дії протягом 0,5 - 1,0 години в різних режимах.

6.2. Повинні бути перевірені в дії:

валопроводи, системи, які обслуговують двигун і судно в цілому, у тому числі на підвищену шумливість або вібрацію корпусу;

робочі параметри двигуна (частота обертання, тиск і температура мастила й охолоджувальної води тощо), які не повинні виходити за визначені межі.

Контроль робочих параметрів двигунів під час випробувань повинен здійснюватися штатними контрольно-вимірювальними приладами.

6.3. Підставою для оцінки технічного стану механічної установки як "придатна" є:

справний стан механічної установки в цілому, що забезпечує роботу її в усіх режимах;

відсутність люфту або пошкодження гребного вала (гвинта), підвищеної димності, перегріву деталей, вузлів і поверхонь реверсивного обладнання, упорного підшипника;

відсутність надмірної вібрації, яка може призвести до виникнення тріщин у двигуні, фундаменті, у системах і корпусі судна;

надійне кріплення двигуна і його вузлів до фундаментів і корпусу;

відсутність дефектів (тріщин, деформацій тощо) у фундаменті, корпусі і навісних агрегатах двигуна, редуктора і гребного вала;

наявність у системі двигуна ключа або стоп-кнопки для аварійної зупинки двигуна;

справність контрольно-вимірювальних приладів;

наявність на підвісних моторах страхувального кінця, а також стопорного пристрою, який попереджає відкидання мотора при реверсуванні на задній хід;

відповідність потужності двигуна (підвісного мотора) корпусу судна;

надійна робота реверсивного пристрою: легкість ходу важеля вмикання реверса на різних режимах плавання, чітке фіксування положень "уперед", "назад", "нейтраль", відсутність самовільного ввімкнення (вимкнення) реверса;

відгородження моторного відділення водонепроникною перебіркою або шторою водонепроникного виконання (для палубних суден).

Підставою для оцінки технічного стану механічної установки як "заборонена до експлуатації" є невідповідність будь-якій з вимог, зазначених у цьому пункті.

6.4. Крім зазначеного у пункті 6.3 цього розділу, експлуатація двигунів і механізмів забороняється до усунення таких дефектів:

несправність пускового або реверсивного пристроїв;

несправність допоміжних механізмів, які обслуговують головний двигун;

поломка або деформація лопастей гребного гвинта;

наявність сторонніх стуків у двигуні і вібрацій валопроводу;

відхилення робочих параметрів двигуна за межі, установлені заводом-виробником;

наявність тріщин у корпусі двигуна.

6.5. Оцінка "обмежено придатна" згідно з вимогами до технічного стану механічної установки не встановлюється.

7.1. Технічний огляд електрообладнання судна здійснюється відповідно до нормативно-правових актів і нормативних документів з технічної експлуатації, безпеки мореплавства і охорони праці з метою встановлення придатності і надійності кріплення електроприладів, проводів, сигнальних та освітлювальних вогнів, акумуляторів та виявлення дефектів, які можуть спричинити пожежу, вибух або травмування людей.

7.2. Повинно бути перевірено щонайменше:

надійність кріплення кабелів;

захист кабелів і електропроводів від впливу палива, мастила, підвищених температур, механічних пошкоджень;

стан сальників у місцях проходу проводів через непроникні перебірки;

стан акумуляторів.

7.3. Розташування та стан акумуляторів повинні відповідати вимогам Правил експлуатації суден флоту рибної промисловості, що не підлягають нагляду класифікаційного товариства, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 22 жовтня 2012 року № 642, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 27 грудня 2012 року за № 2200/22512.

7.4. Підставою для оцінки технічного стану електрообладнання як "придатне" є:

безперебійне електроживлення споживачів, що забезпечує їх нормальну роботу;

надійна ізоляція електропроводів, відсутність скручувань та інших пошкоджень, щільність контактних з'єднань;

наявність герметичних сальникових ущільнень у місцях введення електропроводів через водонепроникні перебірки та палуби;

водозахисне виконання електропроводів, сигнально-розпізнавальних вогнів та світильників;

установлення вимикачів, штепсельних рознімань у місцях, захищених від впливу вологи;

належний стан і надійне кріплення акумуляторних батарей, наявність вентиляції при розміщенні акумуляторів у закритих ящиках.

7.5. Підставою для оцінки технічного стану електрообладнання як "заборонене до експлуатації" є невідповідність одній з вимог, зазначених у пункті 7.4 цього розділу.

7.6. Оцінка "обмежено придатне" згідно з вимогами до технічного стану електрообладнання судна не встановлюється.

8.1. Перевірка протипожежного захисту суден здійснюється відповідно до нормативно-правових актів та нормативних документів з пожежної безпеки, технічної експлуатації судна і охорони праці з метою визначення стану засобів протипожежного захисту та відповідності конструкції судна і його елементів протипожежній безпеці.

8.2. Підставою для оцінки технічного стану і конструктивного виконання протипожежного захисту судна як "придатне" є:

розташування паливних баків (цистерн) на відстані не менше 800 мм від двигуна і газовихлопу за відсутності перебірок;

розташування вузлів паливної системи стаціонарного двигуна на протилежному від газовихлопу боці двигуна;

компонування і конструкція, що унеможливлюють витікання палива за борт, а також потрапляння палива в приміщення (відсіки) суден, призначені для розміщення екіпажу та вантажу;

наявність природної або примусової вентиляції відсіків для двигуна і перегородок для розміщення паливних баків (цистерн);

виконання перегородок (відсіків), кожухів з вогнезахисних (самозагасаючих) матеріалів;

наявність теплової ізоляції на деталях механізмів та приладів, що нагріваються, а також на конструкціях, які прилягають до них;

установлення запірного крана (клапана) на паливному трубопроводі від паливного бака до двигуна;

обладнання полум'ягасною сіткою усмоктувального патрубка карбюратора;

розміщення на штатних місцях справного протипожежного інвентарю, стан якого забезпечує його негайне використання.

8.3. Підставою для оцінки технічного стану протипожежного захисту судна як "заборонене до експлуатації" є невідповідність одній з вимог, зазначених у пункті 8.2 цього розділу.

8.4. Оцінка "обмежено придатне" згідно з вимогами до технічного стану протипожежного захисту судна не встановлюється.

9.1. Перевірка дотримання вимог правил охорони праці на суднах здійснюється з метою визначення стану охорони праці.

Повинно бути перевірено щонайменше:

1) кут відчинення кришок світлових люків та інших люків, передбачених для руху людей, аварійних виходів, їх фіксацію пристроями у відчиненому положенні. Кут відчинення має становити не менше 90°;

2) наявність пристроїв, які утримують кришки люків і двері у відчиненому положенні і запобігають їх непередбачуваному відчиненню і зачиненню;

3) кут і правильність відчинення стулчастих ілюмінаторів, наявність стопорів для утримання штормових кришок і рам у відчиненому та зачиненому положеннях. Ілюмінатори повинні відчинятися усередину приміщень на кут не менше 90°;

4) наявність сходинок шириною не менше 150 мм і довжиною, яка дорівнює ширині дверей, розташованих на половині висоти комінгса. Комінгси дверей висотою більше ніж 350 мм повинні бути обладнані сходинками з обох боків;

5) висоту комінгсів дверей житлових, побутових та службових приміщень, розташованих усередині корпусу, і надбудови судна. Висота комінгсів повинна бути не менше ніж 100 мм;

6) кут відчинення дверей приміщень, розташованих усередині корпусу і надбудови.

Двері у відчиненому положенні не повинні перекривати проходи та зменшувати встановлені габарити шляхів сполучення, вони повинні відчинятися всередину цих приміщень не менше ніж на 90°.

Двері, які ведуть з відкритих палуб у приміщення, повинні відчинятися назовні. Кут відчинення має бути не менше ніж 170°. У технічно обґрунтованих випадках на суднах довжиною менше 24 м допускається зменшення кута відчинення зовнішніх дверей. При цьому ширина проходу в приміщення у разі повного відчинення зовнішніх дверей повинна бути не менше 500 мм;

7) наявність пристроїв, що фіксують двері у відчиненому положенні.

Цими пристроями повинні бути обладнані вхідні двері житлових, службових приміщень і всі зовнішні двері, що ведуть з відкритих палуб до внутрішніх приміщень;

8) наявність поверхонь, що запобігають ковзанню.

Зазначені поверхні (спецпокриття, рифлення, наплавлення крапок тощо) повинні мати металеві палуби та палуби із синтетичних матеріалів у місцях виконання промислових і палубних робіт, у проходах, а також настили у машинних відділеннях. Спецпокриття повинно виконуватися фарбами, емалями і мастиками, що запобігають ковзанню. Наплавлені крапки повинні мати сферичну поверхню висотою 3-5 мм, крок наплавлення 50-70 мм;

9) припасування і кріплення плит настилів машинних відділень, наявність отворів або інших пристосувань для їх зняття й установки;

10) наявність страхувальних пристроїв (римів, обухів, кілець, канатів тощо) для страхувальних кінців запобіжних поясів та штормових леєрів у місцях, де можлива небезпека змиву чи падіння людини за борт або з висоти;

11) наявність щитів, пайолів на днищевому наборі безпалубних суден, стан проходів.

Проходи повинні мати рівну поверхню без конструкцій, що виступають і перехрещуються (балок, трубопроводів, римів, приводів арматури тощо).

Наявність штатного закриття усіх отворів у проходах;

12) ширину проходу з боку поста управління головними механізмами.

На палубних суднах ширина вказаного проходу повинна бути не менше 700 мм, при дистанційному управлінні - не менше 400 мм, на безпалубних суднах - не менше 350 мм;

13) наявність і облаштування штормових перехідних леєрів, які повинні встановлюватися на висоті 1200 мм від палуби, бути оснащені талрепами і спеціальними рухомими ручками зі скобами;

14) наявність і облаштування штормових поручнів.

На палубних суднах леєри повинні бути передбачені на відкритих палубах, у коридорах, на стінках (перебірках) на одному рівні від палуби й бажано на висоті 1200 мм. Штормові поручні на безпалубних суднах повинні бути установлені вздовж шляхів сполучення на механізмах і пристроях.

Відстань між поручнями і поверхнями перебірок та інших конструкцій судна повинна бути не менше ніж 60 мм;

15) освітлення палуб та проходів, що ведуть до робочих місць, житлових або службових приміщень;

16) розміщення рятувальних кругів з линями і наявність стаціонарного освітлення або пристроїв для закріплення переносних освітлювальних пристроїв у місцях установки сходнів, штормтрапів та інших зовнішніх трапів;

17) ширину зовнішніх і внутрішніх трапів, що мають нахил, яка повинна бути не менше 600 мм. На суднах довжиною менше 24 м у місцях, де неможливе влаштування трапів шириною 600 мм, допускається застосування трапів шириною 500 мм. Нижня сходинка вертикальних трапів повинна розташовуватись не вище 350 мм від палуби (майданчика), з якої здійснюється вхід на трап.

Крок сходинки повинен бути 180-255 мм (залежно від кута нахилу трапа);

18) поверхню сходинок металевих трапів.

Поверхня повинна бути з рельєфним візерунком (рифлення тощо). Сходинки, виготовлені з матеріалів з гладкою поверхнею (крім виготовлених з дерева) або покриті такими матеріалами, на відкритій ширині повинні мати рифлені планки для запобігання ковзанню;

19) наявність огородження або поручнів з обох боків трапів.

Висота огородження внутрішніх і зовнішніх трапів повинна бути не менше 1200 мм. Леєрне огородження трапів, крім поручня огородження, повинно мати не менше 2 проміжних леєрів. Леєрні стійки огородження повинні встановлюватися перпендикулярно до основи трапа.

9.2. Основні вимоги стандартів охорони праці щодо огороджень на судні.

Обов'язковому огородженню підлягають частини обладнання, механізмів і пристроїв на судні, які рухаються і обертаються, у тому числі:

відкриті зубчасті, ланцюгові, пасові і черв'ячні передачі;

з'єднувальні муфти;

відкриті вали механізмів і пристроїв та їх приводи;

навивні барабани промислових механізмів.

Обов'язковому огородженню також підлягають усі відкриті ділянки корпусу, надбудов і робочі майданчики, які розташовані на висоті 500 мм і більше від рівня палуби (настилу). Висота огородження відкритих палуб корпусу судна повинна бути не менше 1200 мм.

9.3. Буксирний пристрій судна на форштевні і транцевій дошці безпалубного судна повинен складатися з римів з внутрішнім діаметром 60-70 мм. Рими повинні виготовлятись з металевого прута діаметром 10-12 мм.

10.1. Огляд місць базування суден флоту рибної промисловості здійснюється Рибфлотнаглядом.

10.2. Виходячи з результатів огляду, посадовою особою Рибфлотнагляду складається акт огляду місця базування суден флоту рибної промисловості, форма якого наведена в додатку 4 до цієї Інструкції. Акт огляду місця базування суден флоту рибної промисловості є підставою для експлуатації місця базування.

10.3. На місцях базування суден флоту рибної промисловості посадовою особою Рибфлотнагляду перевіряється виконання таких вимог:

забезпечення цілодобової охорони місця базування;

зберігання підвісних моторів, весел та іншого шкіперського й промислового майна в приміщеннях;

наявність дублікатів ключів від замкнених приміщень і замків у причального;

наявність у приміщенні причального (на видному місці) інструкції з безпеки праці для членів екіпажів суден та порядку оформлення виходу-приходу суден, затверджених судновласником у встановленому порядку;

наявність і правильність ведення прошнурованого журналу виходу-приходу суден флоту рибної промисловості;

наявність і правильність ведення прошнурованого журналу прогнозів погоди;

наявність дошки прогнозів погоди;

відповідний протипожежний стан станції паливно-мастильних матеріалів і місць базування суден;

перелік контактів для повідомлення Рибфлотнагляду, державного підприємства "Державний морський рятувально-координаційний центр" (у разі аварійної події у морських водах), найближчих підрозділів Державної служби України з надзвичайних ситуацій та Міністерства внутрішніх справ України;

перелік інформації про місцезнаходження та номери телефонів пожежної охорони, медичних та рятувальних служб, підрозділу Державної прикордонної служби України (у прикордонній смузі або контрольованому прикордонному районі);

наявність електричного освітлення на території місця базування суден.

11.1. Оформлення документів з проведення технічного нагляду суден флоту рибної промисловості, що не підлягають нагляду класифікаційного товариства, здійснюється згідно з додатком 5 до цієї Інструкції.

11.2. Дані про технічний стан суден за результатами технічних наглядів аналізуються Рибфлотнаглядом з метою визначення рівня технічної справності, установлення причин незадовільного технічного стану і виявлення суден, що не пройшли технічного нагляду.

11.3. Особи, які експлуатують судна, що не пройшли технічний нагляд, несуть відповідальність згідно із законодавством.

До водойм I району плавання належать закриті для судноплавства рибогосподарські водні об'єкти (озера, ставки, охолоджувачі енергетичних об'єктів тощо) загальною площею до 200 га, а також:

р. Десна від верхів'я до м. Чернігова і всі притоки р. Десни;

усі притоки р. Прип'ять: Тура, Стоход, Стирь, Горинь та інші;

притоки р. Дніпра: Тетерів, Ірпінь, Трубіж, Рось, Сула від верхів'я до с. Горошино, Псел, Ворскла від верхів'я до пристані Світлогірськ, Самара від верхів'я до с. Новоселівка, Інгулець та інші;

р. Південний Буг з притоками від верхів'я до м. Н. Одеса;

р. Інгул з притоками;

р. Дністер з притоками від верхів'я до кордону з Республікою Молдова;

р. Сіверський Донець з притоками;

річки басейну Азовського моря: Міус, Кальміус та інші;

річки басейну Дунаю: Уж, Тиса, Прут та інші;

річки Кримського півострова: Бельбек, Салгир та інші.

До водойм II району плавання належать закриті для судноплавства рибогосподарські водні об'єкти (озера, ставки, районні водосховища, охолоджувачі енергетичних об'єктів та інші) загальною площею понад 200 га та частини судноплавних річок, у тому числі:

р. Десна від м. Чернігова до гирла;

р. Прип'ять від кордону Республіки Білорусь;

р. Дніпро:

від кордону Республіки Білорусь до с. Комарин;

від нижнього б'єфу Київської ГЕС до смт Трипілля;

від нижнього б'єфу Канівської ГЕС до с. Сокирне;

від Кременчуцької ГЕС до пристані Келеберда;

від Дніпродзержинської ГЕС до с. Звонецьке;

від нижнього б'єфу ДніпроГЕСу до с. Біленьке;

від Каховської ГЕС до м. Херсона;

розлив р. Самара від с. Новоселівка до гирла;

р. Південний Буг від м. Н. Одеса до м. Миколаїв (Варварівський міст);

озера і водосховища: озеро Молочне Запорізької області, озера Кагул, Китай, Ялпуг, Хаджибеївський і Куяльницький лимани Одеської області та інші подібні водойми в усіх областях України;

районні водосховища: Бурштинське (Івано-Франківська обл.), Хрінницьке (Рівненська обл.), Щедрівське (Хмельницька обл.), Ладижинське (Вінницька обл.), Іскрівське (Кіровоградська обл.), Карачунівське, Макарівське, Південне (Дніпропетровська обл.), Печенізьке, Червонооскільське (Харківська обл.).

До водойм III району плавання належать відкриті для судноплавства рибогосподарські водні об'єкти: річки, мілководні частини водосховищ, у тому числі:

Київське водосховище від м. Чорнобиль по річці Прип'ять і від с. Комарин по Дніпру - до греблі;

Канівське водосховище від смт Трипілля до греблі;

Кременчуцьке водосховище від с. Сокирне до м. Черкаси, гирлова частина р. Сула від початку розливу нижче с. Горошине до с. Липове;

Дніпродзержинське водосховище від пристані Келеберда до греблі;

Запорізьке водосховище від с. Звонецьке до греблі ДніпроГЕСу;

Дністровський лиман;

озера: Алібей, Сасик (Кундук) Одеської області.

До водойм IV району плавання належать відкриті для судноплавства рибогосподарські водні об'єкти: річки, відкриті частини водосховищ, прибережні частини Азовського і Чорного морів (до 20 миль (37 км) від берега), у тому числі:

Кременчуцьке водосховище від м. Черкаси до греблі;

Каховське водосховище від с. Біленьке до греблі.

__________

Примітка.

Умовні позначення:

Д - огляд із забезпеченням за потреби доступу, розкривання або демонтажу;

О - зовнішній огляд;

З - заміри зносів, зазорів, опір ізоляції тощо;

Т - випробування тиском (гідравлічне, пневматичне);

І - перевірка у дії механізмів, обладнання та пристроїв, їх зовнішній огляд;

К - перевірка наявності чинних документів або тавра про перевірку відповідними компетентними органами.