Про затвердження Правил експлуатації суден флоту рибної промисловості, що не підлягають нагляду класифікаційного товариства

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу торговельного мореплавства України , абзацу дев’ятого статті 8 закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" , підпункту 7.219 підпункту 7 пункту 4 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України , затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 500, та з метою забезпечення безпеки мореплавства суден флоту рибної промисловості

1. Затвердити Правила експлуатації суден флоту рибної промисловості, що не підлягають нагляду класифікаційного товариства, що додаються.

2. Департаменту тваринництва (Гетя А.А.) в установленому законодавством порядку забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

4. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра Сеня О.В.

1.1. Правила експлуатації суден флоту рибної промисловості, що не підлягають нагляду класифікаційного товариства (далі - Правила), визначають завдання, зміст і основи організації експлуатації суден флоту рибної промисловості, що не підлягають нагляду класифікаційного товариства (далі - судна), встановлюють основні вимоги до технічного стану суден і суднових технічних засобів.

1.2. Дія Правил поширюється на судновласників та членів екіпажів суден, юридичних та фізичних осіб, які залучаються до вирощування, вилову, обробки, транспортування, зберігання і охорони водних біоресурсів незалежно від форм власності.

1.3. У цих правилах наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

безпалубне судно - судно, яке частково або повністю не має водонепроникної палуби, яка по конструкції має рівну міцність з бортами.

судна, що не підлягають нагляду класифікаційного товариства, - це самохідні судна з потужністю головного двигуна менше 55 кВт (75 к. с.), несамохідні судна валовою місткістю менше 80 регістрових тонн, а також всі судна валовою місткістю менше 80 регістрових тонн, з підвісним двигуном незалежно від його потужності.

технічна експлуатація суден (далі - технічна експлуатація) - науково обґрунтована система організаційно-технічних заходів, скерованих на підтримку флоту в технічному стані, яка забезпечує роботу суден, їх технічних засобів та використання за призначенням із максимальною ефективністю.

Технічна експлуатація суден включає такі функціональні елементи:

технічне використання - комплекс робіт із забезпечення технічної придатності суден до роботи за призначенням;

технічне обслуговування - комплекс робіт із підтримання суден у технічно справному стані без виведення суден з експлуатації;

ремонт - комплекс робіт із відновлення рівня технічного стану суден з виведенням суден з експлуатації на певний період часу.

Технічна експлуатація передбачає:

організацію технічного обслуговування суден та їх технічних засобів;

наявність у судновласника необхідної нормативної, технічної документації з обслуговування суден та їх технічних засобів;

забезпечення судновласником діагностування, прогнозування технічного стану суден та їх технічних засобів;

забезпечення судновласником своєчасного пред’явлення судна до технічного огляду;

планування судновласником обсягів ремонту суден та їх технічних засобів;

забезпечення судновласником підготовки та підвищення кваліфікації працівників, що відповідають за безпечну експлуатацію суден, членів екіпажів цих суден;

забезпечення судновласником безпечної роботи берегового та суднового персоналу судновласника відповідно до вимог чинного законодавства з питань охорони праці.

2.1. Класифікація суден здійснюється залежно від району плавання та висоти мінімального надводного борту, а саме:

судна I району плавання - судна з висотою мінімального надводного борту не менше 0,2 м, що експлуатуються на закритих для судноплавства рибогосподарських водних об’єктах (їх частинах) - на ставках, в озерах, охолоджувачах енергетичних об’єктів тощо загальною площею до 200 га;

судна II району плавання - судна з висотою мінімального надводного борту не менше 0,3 м, що експлуатуються на закритих для судноплавства рибогосподарських водних об’єктах (їх частинах) - на ставках, озерах, охолоджувачах енергетичних об’єктів тощо загальною площею понад 200 га та на частинах судноплавних річок;

судна III району плавання - судна з висотою мінімального надводного борту не менше 0,4 м, що експлуатуються на відкритих для судноплавства рибогосподарських водних об’єктах (їх частинах) - на річках, мілководних частинах водосховищ;

судна IV району плавання - судна з висотою мінімального надводного борту не менше 0,5 м, що експлуатуються на відкритих для судноплавства рибогосподарських водних об’єктах (їх частинах) - річках, відкритих частинах водосховищ, прибережних частинах Азовського, Чорного морів (20 миль від берега).

2.2. Судна поділяються на:

самохідні палубні судна;

несамохідні палубні судна;

самохідні і несамохідні безпалубні судна.

2.3. Судна, що здійснюють промисловий вилов водних біоресурсів, повинні бути побудовані згідно з проектом і призначені для промислового рибальства, а також мати відповідну проектну документацію, що містить інформацію про призначення цього судна.

2.4. Судна, у проектній документації або в суднових документах яких зазначено вантажопідйомність, місткість, допустиму потужність двигунів або район плавання без врахування вимог цих Правил, допускаються до плавання тільки після приведення їх характеристик до вимог Правил.

3.1. Технічний нагляд за суднами здійснюється спеціально уповноваженим органом державного нагляду за безпекою мореплавства флоту рибного господарства.

3.2. Безпосереднє керівництво експлуатацією суден здійснюють судновласники.

Оперативне керівництво експлуатацією суден покладається на призначених судновласником осіб, які мають відповідну підготовку з питань управління безпечною експлуатацією суден.

3.3. Судна повинні мати такі суднові документи:

судновий білет;

акт технічного огляду;

свідоцтво про стабільність і надводний борт (тільки для палубних суден);

настанову зі збереження плавучості і стабільності судна (тільки для палубних суден).

3.4. Суднові документи втрачають чинність:

після аварії судна;

у разі непред’явлення судна для технічного огляду у встановлений термін;

після проведення капітального ремонту з переобладнанням судна.

4.1. Перед виходом у рейс кожне судно повинно:

знаходитись у справному технічному стані;

бути укомплектоване кваліфікованим персоналом відповідно до вимог законодавства;

бути забезпечене навігаційними картами та посібниками для плавання відповідно до затвердженого судновласником переліку;

бути пофарбоване, мати встановлене нормативними актами маркування та ідентифікаційні ознаки;

мати на борту рятувальні засоби, аварійне, протипожежне забезпечення, навігаційні прилади, інструменти, встановлені Типовим табелем забезпечення постачання суден флоту рибної промисловості , затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 13 червня 2012 року № 354, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03 липня 2012 року за № 1095/21407 (далі - Типовий табель забезпечення постачання суден), відповідним чином оформлені суднові документи;

мати запаси паливно-мастильних матеріалів і води, запас харчів відповідно до тривалості рейсу;

мати у справному стані все промислове, технологічне обладнання;

мати справні пристрої, засоби для попередження забруднення навколишнього природного середовища.

4.2. Постійна готовність до дії резервних та аварійних технічних засобів повинна регулярно перевірятись. Виявлені при перевірці дефекти слід негайно усувати.

4.3. Основна арматура механізмів і трубопроводів повинна бути забезпечена маховиками та рукоятками з позначками, що вказують на їх призначення та положення "відкрито-закрито".

4.4. На кожний борт судна на міделі, носі й кормі наносяться знаки надводного борту.

4.5. Знаки надводного борту складаються з трикутників.

Форма і розміри знаків, а також їх розміщення на борту повинні відповідати державним стандартам.

Знаки надводного борту повинні бути приклепані, приварені або нанесені на корпус іншим способом, що забезпечує цілісність знаків в експлуатації.

Фарбування знаків повинно здійснюватися таким чином, щоб забезпечувалась читабельність їх на корпусі судна.

Нижній кут трикутника повинен знаходитися від лінії планшира судна на відстані, що дорівнює кінцевій мінімальній висоті надводного борту судна в даній точці по його довжині.

5.1. Технічна експлуатація повинна здійснюватись за умови підтримки судна та його технічних засобів у технічно справному стані.

5.2. Технічна експлуатація судна здійснюється персоналом судна шляхом несення вахти (якщо потрібно) та проведення технічного обслуговування відповідно до заводських та посадових інструкцій.

5.3. Керівництво технічним обслуговуванням судна здійснює капітан (шкіпер, судноводій, стерновий-моторист), який слідкує за технічним станом судна.

5.4. Персонал судна здійснює щоденне технічне обслуговування технічних засобів, слідкує за дотриманням інструкцій і правил технічного обслуговування.

5.5. Не дозволяється технічна експлуатація суднових технічних засобів з порушенням вимог інструкцій, правил та інших нормативних документів, за винятком випадків, пов’язаних з попередженням загрози людському життю, забезпеченням безпеки судна або попередженням аварії.

5.6. Капітан (шкіпер, судноводій, стерновий-моторист) повинен неухильно дотримуватися встановлених для судна обмежень та слідкувати за дотриманням правил технічної експлуатації.

5.7. Про всі випадки пошкодження судна, суднових конструкцій, механізмів капітан (шкіпер, судноводій, стерновий-моторист) повинен доповісти судновласнику.

5.8. Судновласник повинен організувати навчання персоналу судна з метою підтримання та підвищення його кваліфікації з питань безпечної експлуатації суден із щорічною перевіркою знань.

5.9. Боротьба за життєздатність судна при виникненні аварій, підготовка персоналу судна до такої боротьби проводяться відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів шляхом проведення тренувань безпосередньо на суднах не менше 1 разу на 3 місяці.

5.10. Під час технічної експлуатації суден потрібно неухильно виконувати вимоги чинного законодавства з питань охорони праці.

5.11. Технічний стан корпуса судна, надбудови і рубки судна повинен відповідати таким вимогам:

зовнішня обшивка корпуса, настил другого дна, платформи, палуби та інші конструкції, що обмежують відсіки і цистерни корпуса, повинні бути водонепроникними;

паливні та мастильні цистерни та ємності для збору вод з домішками нафти та стічних вод, нафтовідходів повинні бути нафтонепроникними;

для дерев’яних та композитних суден водонепроникність повинна бути забезпечена в межах встановлених норм;

набір, обшивка, палуби, переборки не повинні мати розхитаних з’єднань, тріщин по швах;

зовнішня обшивка корпуса та настил палуб не повинні мати вм’ятин, погнутого набору;

зношення елементів конструкцій корпуса, швів не повинно перевищувати встановлених норм;

усі водонепроникні та протипожежні переборки, закриття, пристрої, покажчики й клапани, що відносяться до них та забезпечують водонепроникність відсіків судна, повинні бути справними та підлягають систематичному огляду;

бортові огородження, їх кріплення до палуби, суднові трапи, леєрні огородження, поручні повинні бути справними;

лакофарбові та інші захисні покриття не повинні мати пошкоджень і зносу більше допустимих норм;

твердий баласт, укладений на судно для забезпечення його остійності, повинен постійно перебувати на судні відповідно до схеми укладення баласту;

блоки плавучості (повітряні ящики), встановлені на судні, повинні бути справними, на штатних місцях.

5.12. Для забезпечення водонепроникності корпуса судна забороняється свердлення, прорізання отворів у зовнішній обшивці, водонепроникних переборках, закриттях, палубах, платформах і другому дні. Такі роботи можуть проводитись тільки у зв’язку з боротьбою за життєздатність судна та рятуванням людей.

5.13. Очищення, фарбування, дефектування, усунення дефектів у підводній частині судна проводяться тільки при його підйомі в док, на сліп або на берег.

5.14. Не дозволяється вихід судна в плавання у разі:

водотечі зовнішньої обшивки, водопроникнення переборок, палуб, інших конструкцій, що огороджують відсіки та цистерни корпуса, а в районах паливних і мастильних цистерн також при їх нафтопроникненні;

несправності закриттів вантажних люків, горловин, інших отворів на відкритих палубах і в бортах, що загрожують потраплянням води у внутрішні частини судна;

несправності дверей, горловин, переборочних стаканів, кабельних коробок, інших закриттів у водонепроникних переборках, настилі другого дна, палубах, що огороджують відсіки та цистерни корпуса, загрожують розповсюдженням води по судну при затопленні або заповненні відсіку (цистерни);

наявності тріщин вібраційного характеру по зовнішній обшивці та інших конструкціях, що забезпечують міцність або водонепроникність корпуса;

втрати стійкості (міцності) набору, обривів, тріщин або розривів набору в місці вм’ятин.

5.15. Технічний і санітарний стан житлових, побутових та службових приміщень, а також встановленого в них обладнання повинен забезпечувати належні умови експлуатації судна, праці й побуту персоналу, відповідати вимогам санітарних правил.

Зберігання вантажу та рибопродукції у житлових приміщеннях забороняється.

5.16. Після кожного розвантажування вантажні приміщення повинні бути очищені від залишків вантажу та рибопродукції, сміття та бруду, провентильовані, просушені, оброблені відповідно до вимог санітарних правил.

5.17. Кришки горловин повинні бути надійно закріплені на своїх штатних місцях і відкриватися тільки на час проведення у відсіках операцій з виконанням вимог охорони праці.

5.18. Світлові та вентиляційні люки машинних, інших відділень повинні бути справними і мати надійні водонепроникні закриття.

5.19. Технічний стан машинних приміщень, тунелів гребних валів, а також їх обладнання повинен забезпечувати:

нормальну роботу головних і допоміжних механізмів, іншого обладнання;

нормальні та безпечні умови роботи персоналу;

пожежну безпеку та вибухобезпечність судна.

5.20. Стан цистерн (ємностей) питної води та їх обладнання повинен забезпечувати належну якість збереження води.

5.21. Стан цистерн (ємностей) для зберігання паливно-мастильних матеріалів, збору вод з домішками нафти, нафтозалишків і їх обладнання має бути таким, щоб забезпечувалась безпека судна та вантажу, безпека людей при навантажуванні, перевезенні, використанні та вивантажуванні нафтопродуктів й інших паливних матеріалів, попереджувалось забруднення навколишнього природного середовища та втрата нафтопродуктів, а також попадання води в паливно-мастильні матеріали та їх змішування.

5.22. Палубні шпігати повинні бути в справному стані, систематично очищуватись. Шпігати, розташовані в місцях прийому паливно-мастильних матеріалів, на час їх прийому повинні закриватись пробками на випадок розливу таких матеріалів.

5.23. Стан приміщень для зберігання рибопродукції повинен віповідати санітарним нормам забезпечувати збереження якості відповідно до санітарних нормативів.

5.24. Приміщення акумуляторних батарей повинні мати постійну та ефективну вентиляцію.

5.25. Комплектність, оснащеність і технічний стан рангоуту, стоячого та бігучого такелажу повинні забезпечувати надійність, зручність, безпеку проведення вантажних і промислових робіт, розміщення, обслуговування сигнальних пристроїв і антен.

5.26. Нижні кінці стоячого такелажу повинні бути забезпечені талрепами із стопорами. Увесь стоячий такелаж повинен бути добре обтягнутим, протированим, коуші та сплесні повинні бути акуратно та щільно відтренцьовані та оклетньовані. Клетньовка повинна періодично перевірятись, особливо біля коушів, для визначення ступеня зношення троса.

5.27. Вузли і деталі рангоуту та їх кріплення (щогли, стріли, реї, обухи, штирі, скоби, талрепи тощо) повинні бути в справному стані.

5.28. Технічний стан стернового пристрою повинен забезпечувати надійне та безперебійне управління судном за будь-яких умов експлуатації судна.

5.29. При кожному підйомі судна в док, на сліп або на берег уся підводна частина стернового пристрою (перо стерна або поворотна насадка, стан кріплення пера руля до балера, балер, штирі, підшипники та ін.) повинна бути ретельно оглянута.

5.30. Усі покажчики положення стерна (аксіометри) повинні бути справними. Відповідність показів аксіометрів з фактичним положенням стерна необхідно перевіряти перед кожним виходом у плавання. Невідповідність при перекладці стерна на правий та лівий борт не повинна бути більше двох градусів.

5.31. Технічний стан вантажних пристроїв (вантажні стріли, суднові вантажні лебідки, крани, кран-балки, тельфери, талі з механічним приводом тощо) повинен забезпечувати безпечне, швидке та зручне проведення навантажувально-розвантажувальних робіт, збереження вантажу, а також конструкцій судна. Експлуатація вантажних пристроїв повинна проводитися відповідно до заводських інструкцій.

5.32. Вантажні пристрої судна повинні бути періодично оглянуті та випробувані відповідно до цих Правил та інших нормативно-правових актів.

5.33. При проведенні вантажних робіт необхідно неухильно виконувати вимоги правил з охорони праці.

5.34. Робота вантажного пристрою після ремонту або заміни відповідальних незнімних деталей вантажного пристрою та їх з’єднань, відповідальних деталей вантажного механізму або лебідки до проведення випробовування вантажного пристрою не дозволяється.

Експлуатація вантажного пристрою також не дозволяється у разі:

наявності тріщин або деформацій гаків, блоків, вертлюгів, кілець ланцюгів й інших відповідальних деталей;

зносу канатів, ланцюгів, кілець, скоб, вертлюгів, штирів, болтів, гайок понад встановлену норму;

відсутності на кожній вантажній стрілі (крані) чітких написів про допустиме навантаження та дату наступного випробовування;

наявності тріщин та деформацій сталевих щогл і вантажних стріл, небезпечних тріщин та зон гниття дерев’яних щогл і вантажних стріл.

5.35. Усі судна повинні бути обладнані якірним пристроєм, який забезпечує їх надійну стоянку на якорі. Якірний пристрій повинен складатися з якоря з ланцюгом або тросом, закріпленим до набору судна.

Маса якоря розраховується залежно від розмірів судна за формулою

де

Q - маса якоря;

L - довжина судна, м;

В - висота надводного борту судна, м;

Н - ширина судна, м.

Довжина ланцюга або якірного троса встановлюється залежно від довжини судна і району плавання. На суднах, що плавають у водоймах III і IV районах плавання, довжина такого ланцюга або троса повинна бути не менше 30 м.

При плаванні суден у водоймах I і IІ районів плавання довжина якірного ланцюга або троса повинна дорівнювати двом довжинам корпуса судна, але не менше 10 м.

Калібр якірного ланцюга повинен бути не менше 6 мм.

Замість якірних ланцюгів дозволяється використовувати сталеві, рослинні та синтетичні троси такої самої міцності.

На суднах довжиною до 5 м допускається використовувати якір-кішку, маса якого може бути менше маси звичайних якорів на 30%.

5.36. Якірний пристрій повинен бути в стані, який забезпечує при всіх умовах експлуатації судна швидку та безпечну віддачу, вибирання якоря, надійну стоянку судна на якорі.

Якірний пристрій повинен експлуатуватися відповідно до чинної інструкції з експлуатації та обслуговування якірного пристрою завода-виробника.

5.37. Технічний стан якірного пристрою повинен бути перевірений в дії перед кожним виходом у рейс.

5.38. Не дозволяється вихід судна в плавання у разі:

відсутності хоча б одного якоря, передбаченого для судна відповідно до Типового табеля забезпечення постачання суден ;

наявності тріщин у кільцях ланцюга та з’єднувальних деталях;

зношення каната більше допустимого;

несправності якірного механізму.

5.39. Швартовний і буксирний пристрої повинні перебувати у стані, що забезпечує швидке й безпечне виконання буксирних і швартовних операцій, надійне кріплення судна біля причалу або борту іншого судна.

5.40. Для підтримання швартовного й буксирного пристрою в справному стані необхідно:

систематично стежити за надійним закріпленням деталей;

періодично проводити обстеження механізмів і деталей, канатів.

5.41. Як швартовні і буксирні канати можуть використовуватись м’які сталеві, рослинні або синтетичні канати необхідної міцності. Кількість, розміри швартовних канатів повинні відповідати Типовому табелю забезпечення постачання суден .

5.42. Кипові планки, кнехти, швартовні клюзи, турачки лебідок не повинні мати зазубнів та надмірного зношення.

5.43. При виконанні швартових і буксирних робіт необхідно неухильно дотримуватися вимог законодавства з охорони праці.

5.44. У випадках швартування необхідно використовувати засоби захисту бортів судна від пошкоджень.

5.45. Спеціальним буксирним пристроєм повинні обладнуватися судна, призначені для виконання буксирних операцій. Міцність всіх деталей буксирного пристрою повинна бути такою, щоб у них не виявлялося залишкових деформацій при дії навантаження, яка розриває буксирний канат.

5.46. Рятувальні засоби судна за типами, кількістю та розміщенням на судні повинні відповідати вимогам норм та Типового табеля забезпечення постачання суден .

5.47. Усі рятувальні засоби судна у період його експлуатації повинні бути справні, підготовлені до негайного використання, розташовані в передбачених для них (штатних) місцях.

5.48. Рятувальні засоби відповідно в період експлуатації слід періодично (щорічно) оглядати та піддавати випробовуванням.

5.49. Рятувальні жилети (нагрудники) повинні бути легкодоступними.

5.50. Забороняється використання рятувальних засобів не за призначенням.

5.51. Склад протипожежного забезпечення судна повинен відповідати вимогам Типового табеля забезпечення постачання суден та Правил пожежної безпеки на суднах флоту рибного господарства України , затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України від 14 березня 2000 року № 24, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 29 травня 2000 року за № 309/4530 (далі - Правила пожежної безпеки на суднах).

5.52. Засоби протипожежного захисту судна, включаючи конструктивний протипожежний захист, протипожежне обладнання та протипожежні системи, пожежна сигналізація, протипожежний інвентар повинні відповідати вимогам Правил пожежної безпеки на суднах, перебувати в справному стані, повному комплекті, бути готовими до негайного використання та забезпечувати ефективну боротьбу з пожежами.

Використання протипожежних засобів, майна та інвентарю не за призначенням забороняється.

5.53. Персонал судна повинен неухильно дотримуватися протипожежного режиму і виконувати всі заходи із забезпечення вибухо- і пожежобезпечності судна.

5.54. Кожне судно, що перебуває в експлуатації, повинно бути забезпечене повним комплектом аварійного майна, технічними засобами і матеріалами відповідно до Типового табеля забезпечення постачання суден .

5.55. Аварійне майно повинно розташовуватись на встановленому (штатному) місці й завжди бути готовим до негайного використання.

Використання аварійного майна не за прямим призначенням забороняється.

Втрачене аварійне майно повинно бути відновлено при першому прибутті на пункт базування.

5.56. Кожне судно, що перебуває в експлуатації, повинно бути забезпечено навігаційно-штурманським обладнанням, навігаційними приладами і картами, посібниками для плавання, сигнальними засобами відповідно до Типового табеля забезпечення постачання суден .

Експлуатація навігаційно-штурманського обладнання і забезпечення повинна проводитися відповідно до правил експлуатації, встановлених заводськими інструкціями.

5.57. Кожне судно повинно бути обладнано засобами радіозв’язку відповідно до Типового табеля забезпечення постачання суден .

Експлуатація засобів радіозв’язку, електрорадіонавігації та рибопошукової техніки повинна здійснюватися відповідно до правил експлуатації, заводських інструкцій.

5.58. Експлуатація двигунів внутрішнього згоряння, встановлених на суднах як головний або допоміжний, повинна проводитися відповідно до правил експлуатації, заводських інструкцій.

Технічний стан двигунів внутрішнього згоряння повинен відповідати вимогам заводських інструкцій і забезпечувати тривалу, надійну експлуатацію в номінальному режимі, гарантованому заводом-виробником, за умов, зазначених у паспорті (формулярі) двигуна, заводських інструкціях, чинних нормативних документах.

5.59. Під час роботи суден із знаряддями лову, а також при буксируванні необхідно вибирати такі режими роботи головних двигунів, які виключають їх перевантаження. Такі самі вимоги необхідно враховувати під час плавання в штормову погоду.

5.60. При технічному догляді за двигунами необхідно перевіряти:

технічний стан, надійність у роботі (зовнішній огляд і перевірка в дії);

надійність кріплення до фундаменту;

роботу реверсивних механізмів і пристроїв дистанційного управління у разі їх наявності.

5.61. Експлуатація двигунів і механізмів не дозволяється до усунення таких дефектів:

несправність пускового й реверсивного пристроїв;

пошкодження гвинта;

несправність допоміжних механізмів, що обслуговують головний або допоміжний двигун;

наявність нетипового шуму у двигуні або вібрацій валопроводу;

перегрів двигуна;

потужний пропуск газів через поршневі кільця.

5.62. Експлуатація допоміжних механізмів повинна проводитися відповідно до правил експлуатації, заводських інструкцій.

Суднові допоміжні механізми повинні перебувати в технічному стані, який забезпечує безперешкодну надійну роботу на всіх передбачених режимах роботи.

5.63. Розташування та обладнання систем, пристроїв, паливних, мастильних баків повинно відповідати вимогам охорони праці й протипожежної безпеки.

Експлуатація суднових систем повинна проводитись відповідно до правил експлуатації, заводських інструкцій.

Технічний стан суднових систем повинен забезпечувати їх постійну готовність до використання за призначенням.

5.64. Запірні клапани на приймальних трубопроводах системи осушування трюмів повинні бути постійно закритими і відкриватися тільки на час осушування відповідного відсіку.

5.65. На кожному палубному судні повинні бути схеми всіх наявних суднових систем, інструкції з їх обслуговування.

5.66. Система опалення судна повинна перебувати в стані, що забезпечує належну температуру повітря у всіх житлових, службових приміщеннях, опалювальних в холодну пору року, відповідно до санітарних норм.

5.67. Експлуатація суднових рушіїв, валопроводів повинна здійснюватись відповідно до правил їх експлуатації, заводських інструкцій.

Технічний стан рушіїв, валопроводів повинен забезпечувати надійну, безперебійну роботу на всіх передбачених режимах.

Технічний стан валопроводу, дейдвудного пристрою повинен відповідати таким вимогам:

усі вали повинні бути надійно з’єднані між собою;

проміжки в підшипниках не повинні перевищувати встановлених норм;

температура нагріву підшипників не повинна перевищувати вказану в заводській документації;

сальникові ущільнення дейдвудних підшипників повинні бути справними, забезпечувати водонепроникність відповідно до правил експлуатації, заводських інструкцій;

система водяного або масляного охолодження та змазування дейдвудних підшипників повинна бути справною і забезпечувати нормальну роботу дейдвудного пристрою;

параметри центрування валопроводу не повинні перевищувати допустимих норм;

опорні підшипники повинні бути надійно закріплені на фундаментах;

контрольно-вимірювальні прилади повинні бути справними.

При технічній експлуатації валопроводів і гребних гвинтів необхідно звертати особливу увагу на надійність посадки гвинта на конус вала, на стан дейдвудних втулок та сальникових ущілень.

Валопроводи слід перевіряти в дії на швартовних, ходових випробовуваннях судна.

При цьому температура підшипників не повинна перевищувати 65°С.

Для роликових підшипників температура повинна бути не більше 50°С.

5.68. Суднові рушії, валопроводи, а також направляючі насадки, інші аналогічні пристрої повинні перебувати в справному технічному стані, який забезпечує передбачену специфікацією швидкість руху (тягу) при зазначеному в специфікації числі обертів у нормальних умовах плавання.

Кріплення гайки гребного гвинта на гребному валу і особливо стопорної гайки слід проводити обов’язково в присутності механіка або особи, яка відповідає за технічну експлуатацію флоту.

5.69. При кожному підйомі судна в док, на сліп або на берег усі деталі гребного пристрою повинні бути піддані ретельному огляду.

5.70. Крім періодичних оглядів, рушії необхідно оглядати:

у випадку появи в кормовій частині судна нетипових шумів або підвищеної вібрації після:

торкання дна водойми корпусом судна;

намоток на гвинт;

ударів гвинтом сторонніх предметів;

плавання в льодових умовах.

Усі виявлені дефекти усуваються, а намотки повністю знімаються.

5.71. При знятті намоток з гвинта особливу увагу необхідно приділяти чистоті дільниці гребного вала між його ступицею та дейдвудом (кронштейном).

Забороняється знімати намотки провертанням гребного вала за допомогою двигуна.

5.72. Не дозволяється випускати судна у плавання у разі:

послаблення посадки і кріплення гребного гвинта на валу, пошкоджень ущільнення конуса гребного гвинта, відсутності стопорних пристроїв у гайках гребного гвинта;

наявності тріщин, роз’їдання і деформацій в гребних гвинтах, гребних валах, направляючих насадках, захисних кожухах та інших деталях гребного пристрою;

пошкодження лопастей гвинта;

наявності намотки на гребному гвинту або валу;

ненормальної вібрації кормової частини судна при роботі гребного гвинта;

відсутності повного штатного комплекту з’єднувальних болтів у фланцях валів;

порушення водопроникності облицювального покриття кінцевого вала;

порушення кріплення стопорів дейдвудних втулок.

5.73. Експлуатація електрообладнання повинна проводитись відповідно до правил експлуатації, заводських інструкцій.

Технічний стан суднового електрообладнання повинен відповідати вимогам чинних нормативів, включати безперебійне забезпечення електрострумом передбачених суднових користувачів.

5.74. При технічному догляді за електрообладнанням перевіряються:

придатність, надійність кріплення кабелів (проводів);

справність сигнальних, освітлювальних вогнів;

справність приладів, акумуляторів.

Встановлюються та усуваються дефекти, що можуть спричинити пожежу або ушкодження людей.

5.75. Акумулятори слід встановлювати в герметичних ящиках з вентиляцією або в місцях, що добре провітрюються. Акумуляторні банки не повинні мати тріщин.

Зовнішні сполуки батарей повинні бути виконані надійно, покриті вазеліном і мати полюсне позначення (+, - ).

Електроліт повинен покривати пластини на 1 - 2 см.

Щільність електроліту в лужних акумуляторах повинна бути 1,17-1,25, у кислотних - 1,2-1,28.

Температура електроліту при роботі батарей не повинна перевищувати 40°С, а контактні затиски не повинні надмірно нагріватися.

5.76. Експлуатація промислового обладнання повинна здійснюватись відповідно до правил експлуатації, заводських інструкцій.

Технічний стан промислового обладнання повинен відповідати нормам і вимогам, встановленим заводською технічною документацією, забезпечувати надійну і безпечну роботу з добування водних біоресурсів.

Деталі промислових пристроїв повинні легко обертатись.

5.77. Не дозволяється експлуатація промислових механізмів у разі:

наявності несправностей, граничних зношень;

використання механізмів не за призначенням;

внесення конструктивних змін без дозволу судновласника;

відсутності заводських інструкцій.

6.1. Державний нагляд за безпекою мореплавства риболовних суден, які не підлягають нагляду класифікаційного товариства, а також технічний нагляд за ними та місцями їх базування здійснюється спеціально уповноваженим органом державного нагляду за безпекою мореплавства флоту рибного господарства.

Технічний нагляд здійснюється з метою встановлення:

типу судна, району плавання;

граничнодопустимої потужності двигуна для безпечного плавання судна;

нормальної вантажопідйомності, місткості судна, залежності від його габаритів, обладнання, забезпечення, категорії водойми плавання та призначення;

відповідності забезпечення судна вимогам Типового табеля забезпечення постачання суден залежно від призначення, категорії водойми плавання;

придатності судна для плавання у визначеній водоймі, справності двигуна, встановленого на судні;

умов для безпечного плавання суден, видачі дозволів окремим суднам на перехід з одної водойми в іншу;

можливості реєстрації судна;

можливості експлуатації місця базування.

6.2. Нагляд за виконанням вимог з попередження забруднення моря з риболовних суден нафтою, стічними водами, сміттям здійснюється центральним органом виконавчої влади у формуванні і забезпеченні реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, спеціально уповноваженим органом державного нагляду за безпекою мореплавства флоту рибного господарства та капітанами морських рибних портів.

6.3. Нагляд за загальним санітарним, санітарно-технічним станом суден, обладнанням суднових приміщень, водозабезпеченням, санітарним забезпеченням, виконанням санітарних правил здійснюється службами (посадовими особами) судновласника і центральним органом виконавчої влади у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та його територіальними органами;

6.4. Нагляд за станом протипожежного обладнання, забезпеченням суден здійснюється спеціально уповноваженим органом державного нагляду за безпекою мореплавства флоту рибного господарства, капітанами морських рибних портів і органами державного нагляду у сфері пожежної безпеки.

6.5. Нагляд за виконанням вимог законодавства про охорону праці здійснюється службами (посадовими особами) судновласника за участю представників територіальних органів Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України.

6.6. Судновласник під час експлуатації суден повинен забезпечувати:

нагляд за збереженням справного технічного стану корпуса, механізмів, обладнання та забезпечення суден;

своєчасне проведення профілактичних оглядів, ремонтів корпуса і механізмів, заміну непридатного обладнання;

участь у розслідуванні, у проведенні технічних експертиз при аварійних подіях із суднами;

пред’явлення суден до огляду у встановлені терміни, проведення всіх необхідних для огляду підготовчих робіт, випробовувань.

6.7. Керівники підприємств, установ та організацій, діяльність яких пов'язана з веденням рибного господарства, а також юридичні і фізичні особи, які залучаються до вирощування, вилову, обробки, транспортування, зберігання і охорони водних живих ресурсів, зобов'язані щороку подавати судна, які їм належать, для технічного нагляду у термін і на місце, визначене Держрибагентством України.

Метою технічного нагляду є визначення технічного стану суден, перевірка організації технічної служби судновласника і оцінка їх роботи.

При всіх видах оглядів судновласник повинен довести до відома інспектора, який проводить огляд, про всі наявні дефекти, зміни та проведені ремонти після попереднього огляду, надати суднові документи, акти попередніх оглядів і необхідну технічну документацію.

6.8. Експлуатація суден, які не мають відповідних суднових документів або мають негативні висновки за результатами огляду посадовими особами контролюючих органів, забороняється.

6.9. Палубні судна після побудови, модернізації або переобладнання піддаються кренуванню.

При позитивних результатах кренування судну спеціально уповноваженим органом державного нагляду за безпекою мореплавства флоту рибного господарства видаються свідоцтво про стабільність і надводний борт та настанова із збереження плавучості і стабільності судна встановленої форми з строком дії не більше 5 років.

Після закінчення терміну дії свідоцтва про стабільність і надводний борт та настанови із збереження плавучості і стабільності судна судна піддаються повторному кренуванню.