Про затвердження Інструкції з проведення технічного нагляду за суднами рибної промисловості України, що не підлягають нагляду класифікаційного товариства

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 1999 року N 1583 "Про технічний нагляд за суднами рибного господарства України, що не підлягають нагляду класифікаційного товариства"

1. Затвердити Інструкцію з проведення технічного нагляду за суднами рибного господарства України, що не підлягають нагляду класифікаційного товариства (додається).

2. Державному департаменту рибного господарства (Шведенко М.М.) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Наказ Мінрибгоспу України від 15.02.96 N 16 "Про організацію безпечної експлуатації і плавання маломірних суден флоту рибної галузі на внутрішніх водоймах України" (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.10.96 за N 633/1658) вважати таким, що втратив чинність.

4. Контроль за виконанням наказу покласти на Голову Державного департаменту рибного господарства Шведенка М.М.

1.1. Ця Інструкція розроблена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 1999 р. N 1583 "Про технічний нагляд за суднами рибного господарства України, що не підлягають нагляду класифікаційного товариства" і поширюється на судна юридичних та фізичних осіб, незалежно від форм власності, які залучаються до вирощування, вилову, обробки, транспортування, зберігання і охорони риби та інших водних живих ресурсів.

1.2. Судновласники зобов'язані підготовляти судна до технічного нагляду та надавати практичну допомогу в роботі комісій з їх проведення і несуть відповідальність за якісну організацію проведення технічного нагляду.

1.3. Вимоги Інструкції є обов'язковими для виконання головами та членами комісій з технічного нагляду та судновласниками.

Особи, що порушили цю Інструкцію, несуть відповідальність згідно із законодавством.

1.4 Судна рибного господарства України, що не підлягають нагляду класифікаційного товариства (маломірні судна), - це самохідні судна з потужністю головного двигуна менше 55 кВт (75 к.с.) та несамохідні судна валовою місткістю менше 80 р.т. Судна з підвісним двигуном до 55 Квт і більше прирівнюються до самохідних суден.

1.4. Судна рибного господарства, що не підлягають нагляду класифікаційного товариства, поділяються на маломірні:

самохідні палубні судна;

несамохідні палубні судна;

самохідні і несамохідні безпалубні судна.

Судна, що не ввійшли до наведеної класифікації, належать до групи, до якої найближче підходить судно за своєю конструкцією і призначенням.

2.1. Класифікація суден рибного господарства України проводиться залежно від району плавання та висоти мінімального надводного борту (додаток 1).

3.1. Технічний нагляд за маломірними суднами флоту рибного господарства здійснюється щороку комісіями, які очолюються посадовими особами Укрдержрибгоспу за участю спеціалістів з охорони праці структурних підрозділів Держнаглядохоронпраці, заступників керівників підприємств, головних інженерів, капітанів, механіків флоту, установ та організацій галузі рибного господарства, які відповідають за роботу флоту.

3.2. Склад членів комісій з технічного нагляду затверджується Укрдержрибгоспом та Держнаглядохоронпраці.

3.3. Головам комісій для оформлення документів, пов'язаних з проведенням технічного нагляду, Укрдержрибгоспом видається штамп (додаток 2) за номером областей, де створені комісії (додаток 3).

3.4. Комісія має право забороняти експлуатацію суден, визнаних за результатами нагляду не придатними до експлуатації з опломбуванням головного двигуна та стернового пристрою з відміткою в Акті технічного нагляду судна (додаток 4).

Рішення комісії судновласники можуть оскаржити в Укрдержрибгоспі в установленому порядку.

3.5. Укрдержрибгосп не пізніше ніж за 20 днів до початку технічного нагляду повідомляє судновласників про термін його проведення.

4.1. Судна морського плавання обліковуються і реєструються згідно з Порядком ведення Державного суднового реєстру України і Суднової книги України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.97 N 1069.

4.2. Судна прибережного плавання та судна, які експлуатуються на внутрішніх водоймах України, відкритих для судноплавства, реєструються в Журналі реєстрації суден (плавзасобів) підприємства рибного господарства України, що не підлягають нагляду класифікаційного товариства, і завіряються Управлінням флоту, портів, безпеки мореплавства і охорони праці Укрдержрибгоспу (додаток 5).

Журнал ведеться підприємствами-судновласниками.

Реєстр журналів, а також надання бортових номерів суднам, у тому числі прибережного морського плавання, здійснюються Управлінням флоту, портів, безпеки мореплавства і охорони праці Укрдержрибгоспу за Журналом реєстрації бортових номерів суден (плавзасобів) (додаток 6).

Судновласники Донецької і Одеської областей та Автономної Республіки Крим реєструють усі судна в морських рибних портах за місцем їх розміщення. Окрім цього, реєстрації в морських рибних портах підлягають судна морського прибережного плавання:

Херсонської та Миколаївської областей - Іллічівський морський рибний порт;

Запорізької області - Маріупольський морський рибний порт.

4.3. У разі наявності на підприємствах, які розташовані в областях, де є морський рибний порт, плавзасобів (очеретокосарок, кормороздавачів, вапнороздавачів тощо), які використовуються у закритих рибогосподарських водоймах, реєстрація їх здійснюється у Журналі реєстрації суден (плавзасобів) підприємства рибного господарства України, що не підлягають нагляду класифікаційного товариства.

4.4. Реєстрація здійснюється у Журналі реєстрації суден судновласником на підставі:

документів, що підтверджують законність придбання судна, двигуна;

технічного паспорта судна заводської побудови або технічної документації на побудову судна, затверджених Південним державним інститутом проектування рибного господарства ("Південдіпрорибфлот");

акта технічного нагляду судна.

До переліку наведених документів може додаватися технічний паспорт двигуна.

4.5. Судновласники, судна яких базуються й експлуатуються у прикордонних районах, крім реєстрації в порядку, визначеному в пунктах 4.1 - 4.4 цієї Інструкції, повинні поставити їх на облік у відповідних підрозділах Прикордонних військ України за місцем базування флоту, про що робиться відмітка (штамп) у Судновому білеті (додаток 7). Номер і серія Суднового білета відповідають бортовому номеру судна. Судновий білет оформляється і завіряється печаткою представником Управління флоту, портів, безпеки мореплавства і охорони праці Укрдержрибгоспу в період проведення технічних оглядів.

4.6. Бортовий номер судна складається із сполучення трьох літер і чотирьох цифр. Перша з трьох літер для всіх суден рибного господарства є літера "Я", а дві наступні - відповідають назві області, де розташоване підприємство (додаток 8) (наприклад ЯЧК-0023).

4.7. Бортовий номер наноситься на чорному щиті білою фарбою на бортах судна на відстані 1/4 його довжини від форштевня, одним рядком. Висота літер та цифр повинна бути не менше 150 мм (відповідно до пункту 2.2.10 Правил фарбування суден рибної промисловості СРСР, затверджених наказом Мінрибгоспу СРСР від 05.08.82 N 336).

4.8. Перереєстрація судна здійснюється у разі втрати або зіпсування Суднового білета, зміни судновласника, потреби внесення записів до Суднового білета, пов'язаних з переобладнанням, що спричинило зміну основних характеристик судна, у тому числі:

заміною головного двигуна на інший тип;

зміною призначення судна;

конструктивною зміною габаритних розмірів судна (довжина, ширина, висота борту, висота надбудови та інше);

конструктивними змінами щодо якірного та швартовного пристроїв.

4.9. Перереєстрація судна здійснюється відповідно до вимог пунктів 4.1 - 4.5 цієї Інструкції.

4.10. Зняття судна з обліку у зв'язку з його повним технічним зносом, а також у разі загибелі здійснюється на підставі заяви судновласника. Відповідні записи робляться у Журналі реєстрації суден (плавзасобів) підприємств рибного господарства України, що не підлягають нагляду класифікаційного товариства.

Судновий білет погашається комісією з технічного нагляду шляхом перекреслення сторінок за підписом голови комісії та повертається власнику.

Інформація про зняття з обліку, списання з балансу й утилізацію судна, яке базувалося і експлуатувалося у прикордонному районі, надається судновласником підрозділам Прикордонних військ України за місцем його базування.

5.1. Технічний нагляд включає в себе три види огляду - первісний, черговий та позачерговий за обсягом згідно з додатком 9.

5.2. Первісному технічному огляду підлягають новопобудовані судна та судна, у яких змінені основні технічні характеристики у зв'язку з переобладнанням (пункт 4.8 цієї Інструкції). Метою первісного технічного огляду є встановлення відповідності:

побудови судна проектним документам, затвердженим інститутом "Південдіпрорибфлот";

укомплектування постачання судна згідно з Типовим табелем забезпечення постачанням суден флоту рибного господарства України, що не підлягають нагляду класифікаційного товариства (додаток 10). Номенклатура і кількість предметів постачання можуть бути змінені судновласником, виходячи з умов експлуатації судна і фактичного району плавання за згодою управління флоту, портів, безпеки мореплавства і охорони праці Укрдержрибгоспу.

Під час первісного технічного огляду палубних суден комісії надаються документи з проведення кренування цих суден, які є підставою для видачі Свідоцтва про стабільність і надводний борт (додаток 11) та Настанови із збереження плавучості і стабільності судна (додаток 12).

5.3. Організація та здійснення кренування судна покладається на судновласника. Оформлення документів з кренування здійснюються представниками інституту "Південдіпрорибфлот" згідно з угодою, укладеною із судновласником. Кренування суден, які перебувають в експлуатації, здійснюється один раз на 5 років.

5.4. Під час чергового технічного огляду судна на придатність до плавання його корпус, обладнання, пристрої, механічна установка, електрообладнання, постачання перевіряються комісією на виявлення можливих змін у конструкції та розташуванні згаданих об'єктів огляду, а також перевіряється їх технічний стан. Черговий технічний огляд здійснюється щорічно.

5.5. Позачерговий технічний огляд судна здійснюється після аварійного випадку або морської пригоди, що спричинили утрату морехідності та ушкодження корпусу.

5.6. За наслідками технічного огляду комісією складається Акт технічного нагляду судна (у двох примірниках) і видається на термін 1 рік, який є підставою для видачі або продовження терміну дії Суднового білета. Перший примірник залишається судновласнику, другий надається структурному підрозділу, який відповідає за безпеку мореплавства Укрдержрибгоспу.

5.7. При проведенні технічних оглядів маломірних суден групами в 3 судна і більше складається загальний акт проведення техогляду в 2 примірниках.

5.8. Якщо за висновком Акта технічного нагляду судно визнане несправним, то судновий білет не видається або не продовжується. У разі виявлення несправностей, що загрожують безпеці мореплавства, експлуатація цього судна забороняється і проводиться опломбування стернового пристрою та головного двигуна до їх усунення і повторного технічного нагляду.

5.9. У разі аварійного випадку Акт технічного нагляду такого судна анулюється. Експлуатація його без проведення повторного технічного нагляду забороняється.

5.10. У разі неможливості подання судна на місце технічного нагляду (через несправність та з інших причин) в установлений термін його власник повинен подати комісії письмову заяву про неможливість проходження технічного нагляду.

5.11. У разі втрати Суднового білета його дублікат видається за заявою судновласника, до якої додається оголошення про втрату оригіналу документа, розміщене в одному з центральних періодичних видань. Дублікат видається після проведення технічного огляду в обсязі первісного. На поновлений Судновий білет ставиться відмітка "Дублікат".

5.12. У разі зіпсування Суднового білета його дублікат видається за заявою судновласника, до якої додається зіпсований документ і останній за терміном проведення Акт технічного нагляду судна.

5.13. Під час проведення технічного нагляду в стернового-моториста перевіряється наявність посвідчення встановленого зразка (додатки 1, 2 до наказу Держкомрибгоспу від 23.09.98 N 129, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5.01.99 за N 6/3299) і медичних довідок.

6.1. Технічний стан судна визначається за результатами огляду його корпусу, надбудови, пристроїв, обладнання і забезпечення протипожежного захисту, механічної установки та електрообладнання.

6.2. Для визначення придатності судна до плавання передбачені три оцінки технічного стану: "придатний", "обмежено придатний" та "заборонений до експлуатації".

6.3. Судна, які мають оцінку технічного стану "обмежено придатний", можуть бути допущені до плавання за умови обмеження:

району плавання та віддалення від берега;

допустимої потужності двигуна;

вантажомісткості;

вантажопідйомності.

Оцінка технічного стану судна вноситься до акта технічного нагляду, Суднового білета та завіряється підписом голів комісій та штампом комісій.

7.1. Оцінку технічного стану корпусу комісія визначає на підставі нормативно-правових актів з технічної експлуатації судна, безпеки мореплавства і охорони праці, проектної документації з метою визначення його зносу, наявності деформацій та інших ушкоджень, які зменшують загальну міцність корпусу та місцеву міцність окремих конструкцій.

7.2. Під час огляду корпусу, після якого судно допускається до експлуатації, повинна бути перевірена правильність нанесення ватерлінії або вантажної марки згідно з установленими вимогами щодо надводного борту.

7.3. Висота мінімального надводного борту та допустимі умови плавання суден визначаються залежно від району плавання (додаток 1).

7.4. Під час огляду корпусу судна, корпусних конструкцій і надбудов перевіряються:

зовнішня обшивка, переборки, набір корпусу (особливо під механізмами, у паливних цистернах, у гермовідсіках, у районі виходу трубопроводів);

настлання палуб, палубні вирізи, комінгси люків і надбудов.

7.5. Під час огляду корпусу дерев'яних суден повинні бути оглянуті штевні, транцеві рами, замки набору, торці дощок зовнішньої обшивки та інші місця, які найбільш уразливі для загнивання. Перевіряється також щільність конопатки і стан бортових кріплень.

7.6. Для суден установлюється мінімальна допустима товщина обшивки корпусу:

у сталевих суден: бортові листи 1,5 мм, скулові та днищові - 2 мм;

у дюралюмінієвих - по всьому корпусу не менше величини, установленої заводом-виробником;

у дерев'яних із дощок - не менше 20 мм, із бакелізованої фанери - не менше 6 мм.

7.7. Підставою для оцінки технічного стану корпусу як "придатний" є:

відсутність водопроникнення, а також пробоїн в обшивці корпусу і палуб, розривів набору або обшивки;

відсутність тріщин, корозійного зносу обшивки, набору;

надійне з'єднання елементів конструкцій корпусу за місцем зварювання та клепки (відсутність тріщин у швах, видимих непроварювань у швах, а також клепок і болтових з'єднань, які випали або послабли);

відсутність дефектів у транцевій дошці та її відповідність потужності встановленому на судні підвісному двигуну;

відсутність ознак червоточин, ураження гниллю елементів корпусу дерев'яних суден;

відсутність розшарувань, надрізів, короблень та інших пошкоджень пластмасових суден і суден з фанери, які можуть спричинити водопроникнення;

відсутність гофр, бухтин, ум'ятин, а також деформації елементів корпусу, які послабляють загальну міцність його корпусу.

7.8. Підставою для оцінки технічного стану корпусу як "обмежено придатний" є наявність будь-якого дефекту, наведеного в пункті 7.7 цієї Інструкції, який не впливає на загальну міцність корпусу судна.

7.9. Підставою для оцінки технічного стану корпусу як "заборонений до експлуатації" є відсутність Свідоцтва про стабільність і надводний борт (кренування) судна та невідповідність його наведеним у пункті 7.7 цієї Інструкції вимогам, що впливають на загальну міцність корпусу.

8.1. Огляд механізмів здійснюється на підставі нормативно-правових актів з технічної експлуатації судна, безпеки мореплавства і охорони праці з метою визначення рівня готовності механізмів судна до його безпечної експлуатації (додаток 5). Перевірка в дії механізмів здійснюється протягом 0,5 - 1,0 години в різних режимах.

8.2. Перевіряються в дії валопроводи, системи, які обслуговують двигун і судно в цілому, у тому числі на підвищену шумливість або вібрацію корпусу.

8.3. Перевіряються робочі параметри двигуна (частота обертання, тиск та температура мастила і охолоджувальної води та інше), які не повинні виходити за визначені межі.

8.4. Контроль стану двигунів (моторів) під час випробувань повинен здійснюватися штатними контрольно-вимірювальними приладами.

8.5. Підставою для оцінки технічного стану механічної установки як "придатний" є:

справний стан установки в цілому, що забезпечує роботу її в усіх режимах;

відсутність люфта або бою гребного вала (гвинта), підвищеної димності, перегріву деталей, вузлів і поверхонь реверсивного обладнання, упорного підшипника;

відсутність надмірної вібрації, яка викликає виникнення тріщин у двигуні, фундаменті, у системах і корпусі судна;

надійне кріплення двигуна і його вузлів до фундаментів і корпусу;

відсутність дефектів (тріщин, деформацій та інше) у фундаменті, корпусі і навісних агрегатах двигуна, редуктора і гребного вала;

наявність у системі запалювання стаціонарних двигунів ключа або стоп-кнопки для вимкнення запалювання;

справність контрольно-вимірювальних приладів;

наявність на підвісних моторах страхувального кінця (сорліня), а також стопорного пристрою, який попереджує відкидання мотору при реверсируванні на задній хід;

відповідність потужності двигуна (підвісного мотора) до корпусу судна;

надійна робота реверсивного пристрою: легкість ходу важеля вмикання реверса на різних режимах плавання, чітке фіксування положень "уперед", "назад", "нейтраль", відсутність мимовільного ввімкнення (вимикання) реверса.

вигородження моторного відділення водонепроникною переборкою або шторою водонепроникного виконання (для палубних суден).

Підставою для оцінки технічного стану механічної установки як "заборонений до експлуатації" є невідповідність будь-якій з вимог, указаних у пункті 7.5 цієї Інструкції.

8.6. Окрім зазначеного, експлуатація двигунів і механізмів забороняється до усунення таких дефектів:

несправність пускового або реверсивного пристроїв;

несправність допоміжних механізмів, які обслуговують головний двигун;

поломки або деформації лопастей гребного гвинта;

наявність сторонніх стуків у двигуні і вібрацій валопроводу;

відхилення робочих параметрів двигуна за межі, установлені заводом-виробником;

наявність тріщин у корпусі двигуна.

9.1. Технічний нагляд за електрообладнанням судна здійснюється на підставі нормативно-правових актів з технічної експлуатації, безпеки мореплавства і охорони праці з метою встановлення придатності і надійності кріплення проводів, сигнальних та освітлювальних вогнів, приладів, акумуляторів та виявлення дефектів, які здатні спричинити пожежу, вибух або травмування людей.

9.2. Комісія з технічного нагляду перевіряє:

надійність кріплення кабелів;

захист кабелів і електропроводів від впливу палива, мастила, підвищених температур, механічних пошкоджень;

стан сальників у місцях проходу проводів через непроникні переборки;

стан акумуляторів.

9.3. Акумулятори повинні розташовуватись у герметичних ящиках з вентиляцією або в місцях, які добре вентилюються. Акумуляторні банки не повинні мати тріщин. Зовнішні з'єднання батарей повинні бути виконані надійно, покриті технічним вазеліном і мати полюсне позначення ("+" і "-"). Електроліт повинен покривати пластини на 1-2 см. Нормальна густина електроліту в лужних акумуляторах повинна бути 1,17 - 1,25, а в кислотних - 1,20 - 1,28.

9.4. Підставою для оцінки технічного стану електрообладнання як "придатний" є:

безперебійне електроживлення споживачів, яке забезпечує їх нормальну роботу;

відсутність на суднах джерел струму напругою більше ніж 24 В;

надійна ізоляція електропроводів, відсутність скручувань та інших ушкоджень, щільність контактних з'єднань;

наявність герметичних сальникових ущільнень у місцях уведення електропроводів через водонепроникні переборки та палуби;

водозахисне виконання електропроводів, сигнально-розпізнавальних вогнів та світильників;

установлення вимикачів, штепсельних рознімань у місцях, захищених від впливу вологи;

належний стан і надійне кріплення акумуляторних батарей, наявність вентиляції при розміщенні акумуляторів у закритих ящиках.

9.5. Підставою для оцінки технічного стану електрообладнання як "заборонений до експлуатації" є невідповідність одній із зазначених у пункті 8.4 вимог цієї Інструкції.

9.6. Оцінка "обмежено придатний" щодо вимог цього розділу не встановлюється.

10.1. Перевірка протипожежного захисту суден здійснюється на підставі нормативно-правових актів з пожежної безпеки, технічної експлуатації судна і охорони праці з метою визначення стану засобів протипожежного захисту і відповідності конструкції судна і його елементів протипожежній безпеці.

10.2. Підставою для оцінки технічного стану і конструктивного виконання протипожежного захисту судна як "придатний" є:

розташування паливних баків (цистерн) на відстані не менше 800 мм від двигуна і газовихлопу при відсутності переборок;

розташування вузлів паливної системи стаціонарного двигуна на протилежному від газовихлопу боці двигуна;

компановка і конструкція, яка унеможливлює злив палива за борт, а також попадання палива в приміщення (відсіки) суден, які призначені для розміщення екіпажу;

наявність природної або примусової вентиляції відсіків для двигуна і вигородок для розміщення паливних баків (цистерн);

виконання вигородок (відсіків), кожухів з вогнезахисних (самозагасаючих) матеріалів;

наявність теплової ізоляції на димових трубах кухонних плит, а також на конструкціях, які прилягають до них;

установлення запорного крана (клапана) на паливному трубопроводі від паливного бака до карбюратора;

обладнання полум'ягасною сіткою усмоктувального патрубка карбюратора;

розміщення на штатних місцях справного протипожежного інвентарю, стан якого забезпечує його негайне використання.

10.3. Підставою для оцінки технічного стану протипожежного захисту судна як "заборонений до експлуатації" є невідповідність одній із зазначених у пункті 9.2 вимог.

10.4. Оцінка "обмежено придатний" щодо вимог цього розділу не встановлюється.

11.1. Перевірка дотримання вимог правил охорони праці на суднах і місцях їх базування здійснюється з метою визначення їх стану.

Комісія перевіряє:

11.1.1. Кут відчинення кришок світлових люків і люків, передбачених для руху людей, аварійних виходів, їх фіксацію пристроями у відкритому положенні. Кут відчинення має становити не менше 90 град.

11.1.2. Наявність пристроїв, які утримують кришки ящиків у відчиненому положенні і запобігають їх непередбаченому відчиненню і зачиненню.

11.1.3. Кут і правильність відчинення стулчастих ілюмінаторів, наявність стопорів для утримання штормових кришок і рам у відчиненому положенні. Ілюмінатори повинні відчинятися усередину приміщень на кут не менше 90 град.

11.1.4. Наявність сходинок шириною не менше 150 мм і довжиною, яка дорівнює ширині дверей, розташованих на половині висоти комінгса. Комінгси дверей висотою більше ніж 350 мм повинні бути обладнані сходинками з обох боків.

11.1.5. Висоту комінгсів дверей житлових, побутових та підсобних приміщень, розташованих усередині корпусу, і надбудови судна.

Висота комінгсів повинна бути не більше ніж 100 мм. У технічно обгрунтованих випадках висота комінгсів може бути збільшена до 200 мм.

11.1.6. Кут відчинення дверей приміщень, розташованих усередині корпусу і надбудови (крім громадських).

Двері у відчиненому положенні не повинні перекривати проходи і зменшувати встановлені габарити шляхів сполучення і повинні відчинятися всередину цих приміщень не менше ніж на 90 град. Двері, які ведуть з відкритих палуб у приміщення, повинні відчинятися назовні. Кут відчинення повинен бути не менше ніж 170 град. У технічно обгрунтованих випадках на суднах довжиною менше 24 м допускається зменшення кута відчинення зовнішніх дверей. При цьому ширина проходу в приміщення в разі повного відчинення зовнішніх дверей повинна бути не менше 500 мм.

11.1.7. Наявність дверних буферів, що автоматично фіксують двері у відчиненому положенні.

Цими пристроями повинні бути обладнані вхідні двері житлових, службових, громадських приміщень і всі зовнішні двері, що ведуть з відкритих палуб до внутрішніх приміщень.

11.1.8. Наявність поверхонь, що запобігають ковзанню.

Згадані поверхні (спецпокриття, рифлення, наплавки крапок тощо) повинні мати металеві палуби та палуби із синтетичних матеріалів у місцях виконання промислових і палубних робіт, у проходах, а також настили машинних відділень. Спецпокриття повинно виконуватися фарбами, емалями і мастиками, що запобігають ковзанню. Наплавлені крапки повинні мати сферичну поверхню, що має висоту 3-5 мм, крок наплавки 50-70 мм.

11.1.9. Припасування і закріплення плит настилів машинних відділень, наявність отворів або інших пристосувань для їх зняття й установки.

11.1.10. Наявність страхувальних пристроїв (римів, обухів, кілець, канатів тощо) страхувальних кінців запобіжних поясів та штормових леєрів.

У місцях, де можлива небезпека змиву або падіння людини за борт або з висоти, повинні бути встановлені страхувальні пристрої.

11.1.11. Наявність щитів, пайолів на днищовому наборі безпалубних суден, стан проходів.

Проходи повинні мати рівну поверхню без конструкцій, що виступають і перехрещуються (балок, трубопроводів, римів, приводів арматури тощо). Усі отвори в проходах повинні мати штатне закриття.

11.1.12. Ширину проходу з боку поста управління головними механізмами.

На палубних суднах ширина вказаного проходу повинна бути не менше 700 мм, при дистанційному управлінні - не менше 400 мм, на безпалубних суднах - не менше 350 мм.

11.1.13. Наявність і облаштування штормових перехідних леєрів.

Леєри повинні встановлюватися на висоті 1200 мм від палуби, бути оснащені талрепами і спеціальними рухомими ручками зі скобами.

11.1.14. Наявність і облаштування штормових поручнів.

На палубних суднах, призначених для плавання на внутрішніх водоймах, леєри повинні бути передбачені на відкритих палубах, у коридорах, стінках (переборках), на одному рівні від палуби по змозі на висоті 1200 мм. Штормові поручні на безпалубних суднах, що призначені для плавання на внутрішніх водоймах, установлюються вздовж шляхів сполучення на механізмах і пристроях. Відстань між поручнями та поверхнями переборок та інших конструкцій судна повинна бути не менше ніж 60 мм.

11.1.15. Освітлення проходів на палубі, що ведуть до робочих місць, у житлові або побутові приміщення.

11.1.16. Розміщення рятувальних кругів з линями і наявність стаціонарного освітлення або пристроїв для закріплення переносних освітлювальних пристроїв у місцях установки сходень, штормтрапів і інших зовнішніх трапів.

11.1.17. Ширина зовнішніх і внутрішніх трапів, що мають нахил, яка повинна бути не менше 600 мм. На суднах довжиною менше 24 м, у місцях, де неможливе влаштування трапів шириною 600 мм, допускається застосування трапів 500 мм. Нижня сходня вертикальних трапів повинна розташовуватись не вище 350 мм від палуби (майданчика), з якої здійснюється вхід на трап.

Крок сходні повинен бути 180-255 мм (залежно від кута нахилу трапа).

11.1.18. Поверхню сходні металевих трапів.

Поверхня повинна бути з рельєфним візерунком (рифлення тощо). Сходні, які виготовлені з матеріалів із гладкою поверхнею (окрім виготовлених з дерева) або покриті такими матеріалами, на відкритій ширині повинні мати рифлені планки для запобігання ковзанню.

11.1.19. Огородження або поручні з обох боків трапів.

Висота огородження внутрішніх і зовнішніх трапів повинна бути на менше 1200 мм. Леєрне огородження трапів, окрім поручня огородження, повинно мати не менше 2 проміжних леєрів. Леєрні стійки огородження повинні встановлюватися перпендикулярно до основи трапа.

11.1.20. Розташування і огородження зовнішніх трапів.

Зовнішні трапи повинні бути встановлені паралельно до діаметральної площини.

Висота їх огородження повинна бути не менше 1200 мм. Леєрне огородження трапів, окрім поручня огородження, повинно мати не менше двох проміжних леєрів.

11.2. Основні вимоги стандартів охорони праці щодо огороджень на судні

Обов'язковому огородженню підлягають частини обладнання, механізмів і пристроїв на судні, які рухаються і обертаються, у тому числі:

відкриті зубчасті, ланцюгові, пасові і черв'ячні передачі;

з'єднувальні муфти;

відкриті вали механізмів і пристроїв та їх приводи;

навивні барабани промислових механізмів.

Обов'язковому огородженню також підлягають усі відкриті палуби корпусу, надбудов і робочі майданчики, які розташовані на висоті 500 мм і більше від рівня палуби (настилу). Висота огородження відкритих палуб корпусу судна повинна бути не менше 1200 мм.

11.3. Буксирний пристрій судна на форштевні і транцевій дошці безпалубного судна повинен складатися з римів з внутрішнім діаметром 60-70 мм. Рими виготовляються з металевого прута діаметром 10-12 мм.

12.1. Огляд місць базування суден (пристані, причали, пункти базування) здійснюється комісією з метою перевірки дотримання вимог нормативно-правових актів з технічної експлуатації суден, безпеки мореплавства, охорони праці і пожежної безпеки, виключення самовільного використання суден сторонніми особами, а також правил прикордонного режиму (у контрольованих прикордонних районах).

12.2. На місцях базування суден комісією перевіряється виконання таких вимог:

забезпечення цілодобової охорони місця базування;

зберігання підвісних моторів, весел та іншого шкіперського та промислового майна в приміщеннях;

наявність дублікатів ключів від замкнених приміщень і замків у причального;

наявність у приміщенні причального (на видному місці) Інструкції з безпеки праці для членів екіпажів суден та порядок оформлення відходу-приходу і плавання суден підприємства, затвердженої у встановленому порядку;

наявність і правильність ведення прошнурованого журналу відходу-приходу суден підприємства;

наявність і правильність ведення прошнурованого журналу прогнозів погоди;

наявність дошки прогнозів погоди;

протипожежний стан станції паливно-мастильних матеріалів і місць базування суден;

засоби зв'язку з найближчим підрозділом Прикордонних військ України (для місць базування, які розташовані в прикордонній смузі);

наявність електричного освітлення на території місця базування суден.

13.1. Оформлення документів з проведення технічного нагляду за суднами рибного господарства України, що не підлягають нагляду класифікаційного товариства, здійснюється згідно з додатком 13 цієї Інструкції.

13.2. Дані про технічний стан суден за результатами технічних наглядів аналізуються Укрдержрибгоспом з метою визначення рівня технічної справності, установлення причин незадовільного технічного стану і виявлення суден, що не пройшли технічного нагляду.

13.3. Особи, які експлуатують судна, що не пройшли технічний нагляд, несуть адміністративну відповідальність згідно із законодавством.

14.1. Систематичний контроль і організація безаварійної експлуатації, нагляд за безпекою плавання, охороною праці і промислу маломірних суден здійснюється судновласником разом із службою капітана рибного порту (портопункту) через проведення:

постійного контролю за технічним станом флоту, укомплектованості екіпажів суден рятувальними та сигнальними засобами і наявністю відповідно оформлених суднових документів;

заповнення журналів відходу-приходу, своєчасним отриманням прогнозів погоди;

перевірки кваліфікаційних свідоцтв на відповідність посади до вимог Положення про підготовку та підвищення кваліфікації стернових-мотористів маломірних суден Держкомрибгоспу, затвердженого наказом Держкомрибгоспу від 23.09.98 N 129 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.01.99 за N 6/3299.

14.2. У разі порушення вимог п. 14.1 і інших керівних документів із забезпечення безпеки плавання і охорони праці судновласник повинен заборонити вихід у плавання маломірних суден.

До водойм I району плавання належать закриті для судноплавства рибогосподарські водні об'єкти (озера, ставки, охолоджувачі енергетичних об'єктів та ін.) загальною площею до 200 га, а також:

р. Десна від верхів'я до м. Чернігова і всі притоки р. Десни;

усі притоки р. Прип'ять: Тура, Стоход, Стирь, Горинь та ін.;

притоки р. Дніпра: Тетерів, Ірпінь, Трубіж, Рось, Сула від верхів'я до с. Горошино, Псел, Ворскла від верхів'я до пристані Світлогірськ, Самара від верхів'я до с. Новоселівка, Інгулець та ін.;

р. Південний Буг з притоками від верхів'я до м. Нова Одеса;

р. Інгул з притоками;

р. Дністер з притоками від верхів'я до кордону з Республікою Молдова;

р. Сіверський Донець з притоками;

річки басейну Азовського моря: Міус, Кальміус та ін.;

річки басейну Дунаю: Уж, Тиса, Прут та ін.;

річки Кримського півострова: Бальбек, Сальгір та ін.

До водойм II району плавання належать закриті для судноплавства рибогосподарські водні об'єкти (озера, ставки, районні водосховища, охолоджувачі енергетичних об'єктів та ін.) загальною площею понад 200 га та частини судноплавних річок, у тому числі:

р. Десна від м. Чернігова до гирла;

р. Прип'ять від кордону Республіки Білорусь;

р. Дніпро:

від кордону Республіки Білорусь до с. Комарин;

від нижнього б'єфу Київської ГЕС до смт Трипілля;

від нижнього б'єфу Канівської ГЕС до с. Сокирне;

від Кременчуцької ГЕС до пристані Келеберда;

від Дніпродзержинської ГЕС до с. Звонецьке;

від нижнього б'єфу ДніпроГЕСу до с. Біленьке;

від Каховської ГЕС до м. Херсона;

розлив р. Самара від с. Новоселівка до гирла;

р. Південний Буг від м. Нова Одеса до м. Миколаєва (Варварівський міст);

озера і водосховища: озеро Молочне Запорізької області, озера Кагул, Китай, Ялпуг, Хаджибеївський і Куяльницький лимани Одеської області та інші подібні водойми в усіх областях України;

районні водосховища: Бурштинське (Івано-Франківська обл.), Хренніковське (Рівненська обл.), Щедрівське (Хмельницька обл.), Ладижинське (Вінницька обл.), Іскровське (Кіровоградська обл.), Карачуновське, Макартовське, Південне (Дніпропетровська обл.), Печенізьке, Червонооскільське (Харківська обл.).

До водойм III району плавання належать відкриті для судноплавства рибогосподарські водні об'єкти: річки, мілководні частини водосховищ, у тому числі:

Київське водосховище від м. Чорнобиль по річці Прип'ять і від с. Комарин по Дніпру - до греблі;

Канівське водосховище від смт Трипілля до греблі;

Кременчуцьке водосховище від с. Сокирне до м. Черкаси, гирлова частина р. Сула від початку розливу нижче с. Горошине до с. Липове;

Дніпродзержинське водосховище від пристані Келеберда до греблі;

Запорізьке водосховище від с. Звонецьке до греблі ДніпроГЕСу;

Дністровський лиман; озера: Алібей, Сасик (Кундук) Одеської області.

До водойм IV району плавання належать відкриті для судноплавства рибогосподарські водні об'єкти: річки, відкриті частини водосховищ, прибережні частини Азовського і Чорного морів (20 миль (37 км) від берега), у тому числі:

Кременчуцьке водосховище від м. Черкаси до греблі;

Каховське водосховище від с. Біленьке до греблі.