Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту

У разі встановлення під час складення цього акта відсутності окремих елементів спеціального обладнання, інженерних мереж та систем життєзабезпечення захисних споруд, передбачених проектною документацією на їх будівництво або документами паперового обліку захисних споруд, визначеними пунктом 18 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 року № 138, балансоутримувач у зверненні надає інформацію щодо причин відсутності такого обладнання.

3. У разі відсутності в балансоутримувача потреби в сховищах для прийняття вмотивованого рішення щодо їх використання в режимі ПРУ орган, визначений у пункті 1 цього розділу, звертається за погодженням до ДСНС. До звернення додаються копії звернення балансоутримувача та акта оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту.

ДСНС погоджує питання використання сховищ у режимі ПРУ або вмотивовано відмовляє в погодженні, про що інформує орган, який звернувся за відповідним погодженням.

Про прийняте рішення балансоутримувача повідомляє орган, який прийняв таке рішення.

4. Після отримання рішення щодо можливості використання сховищ у режимі ПРУ, з метою збереження спеціального обладнання, інженерних мереж та систем життєзабезпечення сховища балансоутримувач на кожну захисну споруду складає план консервації та збереження спеціального обладнання, інженерних мереж та систем життєзабезпечення сховища (далі - план консервації), складений за формою згідно з додатком 22 до цих Вимог.

План консервації має містити комплексний перелік заходів, спрямованих на консервацію і збереження спеціального обладнання (ДЕС, ФВО, захисно-герметичних пристроїв, резервуарів питної води тощо), інженерних мереж та систем життєзабезпечення сховища, використання яких не передбачається під час його використання в режимі ПРУ, із зазначенням їх назви, типу і марки та посадових осіб, відповідальних за виконання передбачених цим планом заходів.

Зазначені заходи здійснюються відповідно до вимог та рекомендацій, наданих заводом-виробником у технічній документації на таке обладнання. У разі відсутності такої документації консервація та збереження спеціального обладнання, інженерних мереж та систем життєзабезпечення сховища може здійснюватися відповідно до рекомендацій, наданих ДСНС.

5. Балансоутримувач розпочинає використання сховищ у режимі ПРУ після виконання всіх заходів, передбачених планом консервації.

За необхідності систему вентиляції захисної споруди може бути переведено на використання в режимі чистої вентиляції (І режим).

Під час використання сховища в режимі ПРУ забороняється вжиття заходів, що можуть призвести до втрати захисною спорудою герметичності та захисних властивостей.

6. Балансоутримувач відповідно до норм цих Вимог забезпечує утримання, контроль за станом, проведення перевірок, технічного обслуговування, поточних та капітальних ремонтів конструктивних елементів, спеціального обладнання, інженерних мереж та систем життєзабезпечення захисних споруд під час усього періоду використання сховищ у режимі ПРУ.

У разі консервації спеціального обладнання сховищ терміни контролю за якістю ФП, перевірки працездатності основного обладнання захисних споруд, проведення технічного обслуговування та ремонтів спеціального обладнання, визначені відповідно до таблиці контролю якості фільтрів-поглиначів, періодичності і змісту оглядів стану захисних споруд та перевірок працездатності їх основного обладнання, таблиці проведення планових ремонтів захисних споруд та періодичності проведення технічного обслуговування та ремонту спеціального обладнання захисних споруд збільшуються удвічі.

Під час використання сховищ у режимі ПРУ їх перевірка на герметичність не проводиться.

7. Використання сховищ у режимі ПРУ може бути припинено за ініціативи балансоутримувача або в разі визначення органом, який прийняв рішення щодо використання захисних споруд у режимі ПРУ, потреби балансоутримувача у сховищах.

Про припинення використання сховищ у режимі ПРУ за ініціативи балансоутримувача він інформує про це орган, який прийняв рішення щодо використання сховищ у режимі ПРУ, а також ДСНС для внесення відповідних змін до паперових та електронних обліків.

Про виникнення потреби балансоутримувача у сховищах орган, який прийняв рішення щодо використання захисних споруд у режимі ПРУ, повідомляє балансоутримувача та ДСНС.

  

  

Таблички та покажчики виконуються на білому фоні чорним кольором.

У верхній частині таблички позначення захисної споруди цивільного захисту (мал. 1) по центру розміщено міжнародний розпізнавальний знак цивільної оборони (блакитний рівносторонній трикутник на оранжевому фоні).

1. Обернути штурвал до положення "ВІДКРИТЕ".

2. Відгвинтити контргайки осей верхньої і нижньої підлоги петель.

3. Відгвинтити осі верхньої підлоги петлі на 6-8 обертів.

4. Обертати вісь нижньої підлоги петлі до положення, що забезпечує рівні зазори між клином і зрізом упору верхнього та нижнього клинів або їх різницю не більше 5 мм.

5. Піджати до упору вісь верхньої підлоги петлі, після чого відгвинтити на 1/8 оберту.

6. Затягти контргайки осей верхньої і нижньої напівпетель.

7. Полотно відкрити і закрити кілька разів. Відкриття і закриття має бути плавним, без заїдань.

Роботи виконуються під час поточного ремонту затвора не рідше одного разу на три роки.

1. Від’єднати планки, що кріплять гумове ущільнення до полотна дверей (воріт, ставень).

2. Відокремити шкребком гумове ущільнення від полотна.

3. Зачистити шкребком і шліфувальною шкуркою поверхню полотна в місці стикування гумового ущільнення.

4. Зачистити поверхню гумового ущільнення, що прилягає до полотна, шліфувальною шкуркою.

5. Розмітити і пробити отвори під болти на новій рамці з ущільнювальної гуми.

6. Нанести на поверхню прилягання полотна і гумового ущільнення рівномірний шар клею, призначеного для склеювання виробів з гуми (рекомендовано клей № 88), просушити його.

7. Повторно нанести на поверхню прилягання шар клею.

8. Накласти підготовлене ущільнення на полотно затвора і закріпити його планками з болтами.

9. Закрити полотно, задраїти механізм задраювання і дати витримку протягом 8-10 годин для затвердіння клею.

10. Перевірити двері (ворота, ставень) на герметичність:

закрити і задраїти затвор;

обмилити гумове ущільнення мильним розчином по контуру із внутрішнього боку;

із зовнішнього боку дверей (воріт, ставень) здійснити обдув затвора стисненим повітрям з надмірним тиском 5-6 кПа (атмосфер). Наявність пузирів не допускається.

11. У разі виявлення негерметичності затвора необхідно збільшити ступінь стискання ущільнювальної гуми шляхом додаткового висування клинів на 1-2 мм.

Роботи виконуються у разі виходу з ладу ущільнювальної гуми, ушкодження її під час транспортування вантажів через проходи і відсутності нових рамок з ущільнювальної гуми.

1. У герметичному посуді підготувати клей шляхом змішування компонентів у співвідношенні:

10 літрів бензину Б-70;

250 грамів каучуку;

150 грамів гуми клейової.

2. Витримати клей протягом 7–10 днів до повного розчинення твердих часток.

3. Вирізати ушкоджені ділянки ущільнювальної гуми і підготувати для встановлення на їх місце нові відрізки ущільнювальної гуми. Для з’єднання старих і нових ділянок ущільнювальної гуми на профілях гуми здійснюються зрізи під кутом 45° до поздовжньої осі.

4. Нарізати смуги сирої гуми довжиною 150-200 мм.

5. Підготувати (зачистити наждаком) поверхні ущільнювальної гуми і ділянок дверей, на які буде наклеєно гуму (смуги завширшки 150-200 мм).

6. Нанести 1-2 шари клею на підготовлені до склеювання ділянки ущільнювальної та сирої гуми, просушити їх.

7. Накласти сиру гуму на підготовлені до склеювання ділянки ущільнювальної гуми, після чого укласти їх у металеву форму вулканізаційного апарата і обтиснути гвинтом струбцини.

8. Провести вулканізацію за температури 360 °C (час витримки залежить від типу гуми).

9. Охолодити завулканізовані стики природним шляхом у затиснутому стані.

10. Обрізати задирки, що утворилися після вулканізації.

Такий ремонт є тимчасовим заходом і здійснюється за відсутності пристосувань та матеріалів для вулканізації ущільнювальної гуми.

1. За допомогою шкребка від’єднати пошкоджену ділянку ущільнювальної гуми від дверей. За потреби зрізати ножем (лезом) старий гумовий штифт, видалити його з отвору.

2. Зачистити ушкоджену ділянку ущільнювальної гуми за допомогою шліфувальної машини (шліфувального паперу).

3. Вирізати з листової гуми наклейку необхідного розміру. Наклейка має повністю обгорнути пошкоджену ділянку по всій її довжині.

4. На пошкоджену ділянку ущільнювальної гуми та наклейку нанести клей, призначений для склеювання виробів з гуми (рекомендовано клей № 88, далі - клей), та залишити на 5-10 хвилин.

5. Накласти наклейку на пошкоджену ділянку ущільнювальної гуми і міцно притиснути їх.

6. Після затвердіння клею краї гумової накладки зачистити шліфувальним папером.

7. Нанести клей на новий гумовий штифт і вставити його в отвір ущільнювальної гуми.

Способи усунення можливих незначних дефектів

огороджувальних захисних конструкцій та гідроізоляції сховищ

1. Відчинення дверей (воріт, ставень).

2. Протирання вологим ганчір’ям гумового ущільнення і контактної поверхні комінгса.

3. Протирання гумового ущільнення і комінгса насухо.

4. Зачинення і задраювання дверей (воріт, ставень).

5. Відчинення дверей (полотна воріт, ставень) і огляд на контактній поверхні комінгса крейдового відбитку, що має бути чітким і безперервним з мінімальною шириною відбитка.

6. Вилучення клоччям з поверхні комінгса і гумового ущільнення слідів крейдового розчину.

7. Регулювання механізму задраювання або рихтування полотна у разі виявлення нещільного прилягання гумового ущільнення. Оглянути поверхню ущільнення, яка має бути рівною, без тріщин та інших ушкоджень. Несправне гумове ущільнення підлягає заміні.

8. Повторне покриття гумового ущільнення крейдовим розчином.

І. Підготовчий етап

1. Вивчення будови і схеми роботи системи повітропостачання за проектною документацією.

2. На підставі проведеної роботи розроблення програми випробувань у різних режимах вентиляції.

У програмі випробувань зазначається:

перелік та обсяг робіт під час здійснення випробувань (визначається з урахуванням заходів, передбачених пунктами 2-9 цієї технологічної карти);

перелік оснащення, інвентарю і приладів, необхідних для проведення випробувань, із зазначенням порядку і джерел їх одержання;

порядок регулювання обладнання;

орієнтовні розрахунки витрат повітря залежно від режимів роботи системи повітропостачання;

розрахунок часу проведення випробувань сховища на герметичність;

схема розміщення постів (з вимірювань, переключення режимів вентиляції, спостереження тощо), обсяг робіт для кожного поста;

пам’ятки з техніки безпеки для особового складу постів.

Залежно від режиму роботи системи повітропостачання у програмі випробувань за кожним видом устаткування зазначається положення, у якому воно має знаходитися ("Закрито", "Відкрито"), порядок переключення устаткування, а також місця, де проводять виміри.

3. Створення робочої бригади (групи) з проведення перевірки герметичності сховища та усунення виявлених недоліків, розподіл функціональних обов’язків між членами такої бригади (групи).

ІІ. Зовнішній огляд захисної споруди на герметичність

1. Перевірка цілісності та щільності будівельних конструкцій у найбільш характерних місцях витоку повітря (між дверною коробкою захисно-герметичних і герметичних дверей (ставень) і стіною, а також у місцях введення інженерних мереж).

Щільність прилягання дверної коробки до стіни перевіряють простукуванням металевим предметом (у місцях нещільного прилягання звук під час простукування більш глухий).

2. Перевірка щільності прилягання профільованої гуми до коробок захисно-герметичних дверей і ставень та наявності сальникової набивки у запірних пристроях.

3. Огляд системи повітропостачання.

У процесі огляду перевіряються:

у повітроводах - щільність з’єднань, відсутність засмічення і відповідність проекту перерізів і траси повітроводів;

у регулювальних пристроях - доступність і легкість управління, можливість переключення на положення "Закрито", "Відкрито";

у вентиляторах - надійність кріплення вентиляторів і електродвигунів на основах і фундаментах, справність пускових пристроїв, стан лопатей вентиляторів, правильність напрямку обертання і балансування робочого колеса, наявність огороджень;

у масляних фільтрах - щільність прилягання осередку фільтра у настановній рамі, зволоження сітки фільтра мастилом;

у противибухових пристроях - правильність їх установки щодо напрямку руху ударної хвилі, міцність кріплення;

у ФП - відповідність їх кількості зазначеній у проекті, відсутність дефектів, послідовність установки фільтрів-поглиначів у колонку.

Найбільш характерні дефекти ФП та способи їх виявлення наведено у таблиці 1 цього додатка.

ІІІ. Усунення виявлених під час огляду недоліків у герметичності захисної споруди

У разі виявлення під час проведення зовнішнього огляду сховища на герметичність недоліків, що не можуть бути усунуті у стислі терміни, до їх усунення подальші випробування не проводяться, а сховище вважається негерметичним.

ІV. Проведення випробувань

1. Зачинення і герметизація захисно-герметичних, герметичних воріт, дверей і ставень, стопоріння КНТ, закриття ГК і заглушок на повітроводах витяжних систем.

2. Перекриття засувок на каналізаційній мережі і запірних вентилів на внутрішніх інженерних мережах, заливка водою сифонів каналізаційних приладів і санітарних пристроїв.

3. Послідовне увімкнення системи вентиляції у різних режимах вентиляції: режимі І (чистої вентиляції), режимі ІІ (фільтровентиляцій), режимі ІІІ (регенерації внутрішнього повітря).

Під час перевірки захисної споруди на здатність підтримувати установлені параметри надмірного тиску у режимі ІІ (фільтровентиляції) одночасно вмикають систему повітропостачання у режимі ІІ (фільтровентиляції) і витяжну вентиляцію. КНТ мають бути розстопорені і відрегульовані під нормативний надмірний тиск.

Під час перевірки герметичності у режимі ІІІ (регенерації внутрішнього повітря) вводяться в дію засоби підтримання підпору. ГК на витяжних каналах мають бути закритими, КНТ у тамбурах входів мають бути застопореними у зачиненому стані.

4. Визначення кількості повітря, що подається, вимірювання надмірного тиску усередині сховища у різних режимах вентиляції.

5. Ступінь герметичності сховища визначається з використанням таблиці 2 цього додатка.