Про затвердження Технічного регламенту зернового складу

6.6.15. На підприємствах, що мають двоє автомобільних ваг (спарені), які обслуговуються одним вагарем, ведеться одна книга журналу за формою N 28; журнали ведуться окремо за парними та непарними числами.

6.6.16. На підприємствах, що мають окремі в'їзні і виїзні автомобільні ваги, які обслуговуються різними вагарями, на в'їзних вагах визначається вага брутто, а на виїзних вагах - вага тари. У цьому разі для кожних автомобільних ваг заводиться окрема книга журналу (форма N 28). У журналі на виїзних вагах порядкові номери записів указуються заздалегідь для того, щоб при визначенні ваги тари розвантажених автомобілів записи в журналі виконувалися за тим самим порядковим номером, за яким і всі дані про автомобілі, унесені в журнал за формою N 28, на в'їзних автомобільних вагах.

6.6.17. Дозволяється у журналі на виїзних вагах записувати, крім ваги тари, також вагу брутто (із накладної) і вагу нетто.

6.6.18. У тих випадках, коли розвантаження автомобілів із зерном виконується за допомогою автомобільних підйомників, машиністи автомобільних підйомників на зворотному боці першого примірника товарно-транспортної накладної (що залишається на підприємстві) роблять відмітку "автомобіль розвантажений у зерносховище N__" і підтверджують цю відмітку своїм підписом.

6.6.19. Матеріально відповідальна особа зернового складу після розвантаження автомобіля указує на звороті першого примірника накладної номер зерносховища, куди прийняте зерно, розписується у прийманні зерна і направляє автомобіль на ваги для зважування тари.

6.6.20. Вагар виїзних автомобільних ваг після зважування порожнього автомобіля робить у своєму журналі (форма N 28) за порядковим номером, зазначеним на звороті першого примірника накладної, такі записи: номер накладної, найменування поклажодавця і вага тари.

6.6.21. На підприємствах, що мають троє і більш автомобільних ваг, у журналах виїзних ваг порядкові номери не вказуються, а показується номер запису в'їзних ваг, зазначений вагарем на першому примірнику накладної. Записи в журналі робляться в порядку надходження документів.

Одночасно вагар указує на звороті першого примірника накладної вагу тари і вагу нетто, завіряючи ці дані своїм підписом та заповнює на інших трьох примірниках товарно-транспортної накладної номер зерносховища, куди прийняте зерно, вагу нетто і завіряє ці дані своїм підписом.

6.6.22. Перші примірники накладних вагар передає у бухгалтерію підприємства. За цими примірниками працівник бухгалтерії складає реєстри накладних за формою N 3ХС-3 на прийняте зерно за середньодобовими зразками.

6.6.23. У залежності від конкретних умов роботи зернові склади можуть установлювати інший порядок ведення журналів (форма N 28) при обов'язковій умові негайної реєстрації в журналі за формою N 28 ваги брутто після зважування автомобіля із зерном.

6.6.24. Усі інші операції з приймання і відвантаження зерна та продуктів його переробки, уключаючи вивіз відходів III категорії (некормових) на знищення, реєструються в тих самих вагових журналах у послідовному порядку.

6.6.25. По закінченні операційного дня рахунковий працівник зернового складу підраховує у розділі I усіх реєстрів підсумки фізичної ваги, а вагарі автомобільних ваг зобов'язані в той самий термін підрахувати в журналах (форма N 28) підсумки приймання зерна за кожною культурою за минулу операційну добу за графами "брутто" і "тара" та здати журнали в бухгалтерію підприємства. Після цього рахунковий працівник робить перевірку вагових показників для того, щоб різниця між вагою брутто та вагою тари за журналами за формою N 28 була рівна вазі нетто, зазначеній в підсумках усіх реєстрів.

6.6.26. Після перевірки фізичної ваги за кожною зерновою культурою реєстри накладних передаються представникові ВТЛ (завідувачеві лабораторії чи старшому лаборанту зміни), який заповнює в них показники лабораторного аналізу середньодобового зразка, завіряє їх своїм підписом, реєструє у журналі реєстрації лабораторних аналізів і реєстри повертає в бухгалтерію зернового складу.

6.6.27. Після перевірки ваги та заповнення у реєстрах накладних показників аналізу працівник бухгалтерії передає всі реєстри разом з доданими до них накладними відповідним матеріально відповідальним особам для перевірки правильності включення накладних у реєстри і точності визначення ваги нетто прийнятого зерна.

6.7. Оформлення зерна

6.7.1. Бухгалтерія зернового складу:

а) за даними товарно-транспортних накладних виписує за формами 3ХС-3 для однорідних за якістю партій зерна реєстри накладних;

б) приймає від матеріально відповідальних осіб звіт за формою N 3ХС-37 про рух зерна, прийнятого на зберігання;

в) після звірки документів робить необхідні розрахунки для визначення залікової (розрахункової) ваги, оформляє на зерно необхідні складські документи та видає документи власникам зерна;

г) веде за формою N 36 книгу кількісно-якісного обліку зерна і продуктів його переробки.

6.7.2. Приймання зерна, що надходить залізничним (водним) транспортом, проводиться аналогічно описаному та оформляється актом приймання за формою N 14 на багатовагонне (багатобаржове) надходження хлібопродуктів.

6.7.3. Якість завезених на зберігання зернових культур реєструється за формами N 49, 55, 56, 59, 66, 71, 81, 153 у відповідних журналах.

6.8. Приймання зерна, не однорідного за якістю, та одиничних партій

6.8.1. При надходженні на зерновий склад зерна неоднорідної якості приймання його за середньодобовими зразками не допускається.

Якість такого зерна визначається виробничою технологічною лабораторією підприємства за кожною партією, що надійшла, а також за одиночними партіями (автомобіль, вагон, баржа).

6.8.2. Після визначення якості партії зерна, що надійшла, старший лаборант зміни вказує на звороті товарно-транспортної накладної усі показники якості, що вимагаються, і номер зерносховища, у який направляється зерно. Показники якості зерна, відсутні на звороті накладної, дописуються від руки.

6.8.3. Якщо зерно доставлене на зерновий склад за накладною іншої форми, що не має показників, які вимагаються, старший лаборант зміни ставить на звороті першого примірника накладної штамп зазначеної нижче форми і заповнює у ньому всі показники якості, що вимагаються, та номер зерносховища, у який направляється зерно, за формою:

6.8.4. На підставі перших примірників накладних у бухгалтерії підприємства складаються реєстри накладних за формою N ЗХС-4, за підсумками яких визначаються середньозважені показники якості прийнятого зерна та середньозважений фактичний вихід зерна з кукурудзи у качанах.

Реєстри за формою N ЗХС-4 складаються у двох примірниках за кожним поклажодавцем і на кожну прийняту протягом дня культуру, в розрізі окремих місць збереження зерна (зерносховищ).

Розподіл фізичної ваги прийнятого зерна за місцями збереження вказується в розділі II реєстру і засвідчується підписами матеріально відповідальних осіб.

Перші примірники реєстрів (форма N ЗХС-4) разом з накладними поклажодавців зерна зберігаються у бухгалтерії зернового складу, а другі примірники видаються поклажлодавцям.

Визначення ваги зерна, що надійшло, та оформлення приймання здійснюються в такому самому порядку, що й при прийманні зерна за середньодобовими зразками.

6.8.5. При надходженні на зерновий склад одиничних партій зерна, якість прийнятого зерна указується на зворотньому боці накладних у такому самому порядку, як і при прийманні зерна неоднорідної якості. У цих випадках реєстри накладних за формою N ЗХС-4 не складаються, а поклажодавцям видаються складські документи на зерно за кожною накладною окремо.

6.9. Розміщення зерна

6.9.1. Зерновий склад зобов'язаний прийняте на зберігання зерно розміщувати в зерносховищах за культурами, роками врожаю, типами, підтипами та класами знеособлено, а на бажання поклажодавця - персоніфіковано (відокремлено) за наявності вільних місткостей для зберігання зерна.

6.9.2. Згідно із затвердженим на підприємстві планом розміщення зерна за кожною зерновою культурою закріплюється окрема секція (силос) зерносховища для:

а) тимчасового зберігання (до 30 днів);

б) тривалого зберігання (більше 30 днів).

6.9.3. При потребі доробки зерна залежно від продуктивності технологічних ліній зернового складу накопичують певні об'єми зерна з урахуванням його показників за смітною домішкою та вологістю. Рекомендується формувати об'єми зерна з умістом смітної домішки до 3%, понад 3% та, для ефективнішого сушіння зернових культур за прямоточною технологією, з різницею не більше 2-3% за вологістю партій зерна.

6.9.4. Рекомендується підбирати для розміщення у зерносховищах зерно (з вологістю):

а) середньої сухості (13,5-15,5%);

б) вологе (15,5-17%);

в) сире (17-23%);

г) сире (понад 23% ) з інтервалом у 6%, а для кукурудзи в зерні - 5%.

6.9.5. Окремо розміщують і окремо доробляють зерно:

а) пошкоджене морозом;

б) сажкове;

в) ріжкове;

г) пошкоджене клопом-черепашкою;

ї) заражене кліщами;

д) з невластивим запахом;

е) з наявністю пророслих зерен понад 5%;

є) заражене шкідниками зерна та засмічене важковідокремлюваними домішками;

ж) фузаріозне.

6.9.6. Партії зернових культур, що потребують доробки, необхідно розміщувати в місткостях, безпосередньо приєднаних до РБО, СОБ, МОБ, потокових ліній, а також в окремих металевих бункерах. За розміщеними партіями зернових культур установлюється лабораторний контроль за вологістю та температурою зерна і його зараженістю шкідниками зерна. При необхідності застосовують профілактичні засоби щодо освіження, охолодження та підсушки зерна.

6.9.7. Дороблене до необхідних кондицій зерно розміщують у місткостях, що закріплюються персоніфіковано або знеособлено за зерновими культурами кожного власника. Зерносховища зернового складу повинні бути пронумеровані.

6.9.8. Для контролю стану зберігання зернових культур матеріально відповідальні особи й уповноважені працівники ВТЛ зернового складу оформляють:

а) в елеваторах - силосну дошку;

б) у зерносховищах складського типу - штабельний ярлик у кожній його секції та відсіку.

6.10. Доробка зерна

6.10.1. Доробка зернових культур проводиться зерновим складом згідно з договором складського зберігання зерна для:

а) забезпечення показників якості зерна, зазначених у договорі;

б) зниження втрат у початковий період зберігання зерна;

в) підвищення стійкості зернових мас при тривалому зберіганні;

г) кращого використання потужностей зернового складу.

6.10.2. Доробка зерна в повному обсязі за умовами договору складського зберігання зерна може включати:

а) первинне очищення зернової культури;

б) сушіння зерна;

в) вторинне очищення зерна;

г) активне вентилювання зерна;

ґ) охолодження зерна;

д) захист від шкідників зерна;

е) вилучення механічно пошкодженого або дрібного зерна;

є) розділення культур;

ж) інші послуги з доробки зерна.

6.10.3. Для тривалого зберігання зернових культур необхідно витримувати показники якості, визначені договором зберігання зерна.

6.10.4. На вид доробки ВТЛ оформляє за формою N 34 розпорядження, де вказує, з якого зерносховища і яку кількість зерна потрібно взяти та які заходи необхідно вжити щодо його доробки, щоб досягти необхідних показників якості.

6.10.5. Після доробки зернової культури складається акт за формою N 34, що підписується завідувачем зерносушарки (якщо виконується сушіння зерна), начальником ВТЛ та бухгалтерією. Акт затверджується керівником зернового складу.

6.10.6. За погодженням з поклажодавцем пробне очищення зернових культур проводиться у разі необхідності первинного або вторинного очищення зерна. Перед проведенням пробного очищення зернової культури виробнича технологічна лабораторія визначає якість зерна - уміст зернової і смітної домішок, вологість та натуру ("Инструкция о работе производственных (технологических) лабораторий предприятий Министерства заготовок СССР N 9-5-79", затверджена наказом Міністерства заготівель СРСР від 14.08.79 N 238).

6.10.7. Для встановлення режиму роботи виробничих зерноочисних машин уповноважені особи (представники зерносховища і виробничої технологічної лабораторії) зобов'язані:

а) укомплектувати згідно з розпорядженням ВТЛ зерноочисні машини відповідними робочими пристроями;

б) перевірити роботу зерноочисних машин на холостому ході;

в) перевірити роботу зерноочисних машин під навантаженням і визначити їх продуктивність;

г) установити швидкість повітря у пневмосепарувальних каналах для максимального видалення легких домішок;

ґ) визначити ефективність технологічного процесу пробного очищення зерна.

6.10.8. Пробне очищення вважають закінченим, якщо в результаті вибраних технологічних режимів роботи задіяного зерноочисного обладнання за один пропуск із зернової маси видаляється не менше 60% зернової та смітної домішок на сепараторі або на ворохоочиснику.

6.10.9. Первинне очищення зернових культур зерновим складом має забезпечити:

а) максимальне вилучення із зерна крупної фракції домішок органічного й мінерального походження;

б) видалення пилу із зерна та його освіження;

в) поліпшення сипкості зернової маси.

6.10.10. Первинне очищення зерна проводиться у потоці при його прийманні. Для цього зерновий склад використовує (за наявності):

а) потокові лінії;

б) робочі будівлі з очищення зернових культур (РБО);

в) сушильно-очищувальні будівлі (СОБ);

г) молотильно-очищувальні будівлі (МОБ);

ґ) обладнання елеваторів.

6.10.11. Для очищення зернових культур від домішок органічного та мінерального походження необхідно використовувати (додаток 2):

а) ворохоочисники;

б) сепаратори, що працюють у режимі ворохоочисника;

в) скальператори;

г) інше обладнання (сепаратори гравітаційні, барабанні тощо).

6.10.12. При первинному очищенні зерна одержують продукти:

а) основне зерно;

б) відходи III категорії .

6.10.13. Для проведення технологічної операції первинного очищення зерна ВТЛ оформляє за формою N 34 розпорядження і відповідний акт (форма N 34).

6.11. Зберігання зерна

6.11.1. Для зберігання зернових культур використовують зерносховища підлогового та силосного типів, що повинні забезпечити:

а) надійне зберігання зерна від впливу метеоролого-кліматичних факторів;

б) запобігання змішуванню зерна;

в) відповідність зерносховищ виробничим санітарним нормам;

г) захист від шкідників зерна;

ґ) можливість освіжати або охолоджувати зерно;

д) формування крупних товарних партій зерна;

е) дистанційний контроль температури зерна в зерносховищах силосного типу;

є) окреме зберігання зерна сажкового, фузаріозного, зараженого кліщами, з невластивим запахом, за числом падіння, із шкідливими домішками ("Инструкция о работе производственных (технологических) лабораторий предприятий Министерства заготовок СССР N 9-5-79", затверджена наказом Міністерства заготівель СРСР від 14.08.79 N 238).

6.11.2. З моменту закладки та протягом зберігання зерна зерновий склад повинен проводити систематичний контроль якості і стану зернової маси. Необхідно визначати:

а) температуру зерна;

б) вологість зерна;

в) зараженість шкідниками зерна;

г) запах та колір зерна.

При виявленні відхилень у показниках якості зерна, що зберігається, виконуються конкретні дії щодо його поліпшення.

6.11.3. Для ефективного надання послуг зерновий склад повинен забезпечити режими зберігання зерна:

а) у сухому стані;

б) в охолодженому стані;

в) у герметичних умовах.

6.11.4. Зберігання зернової маси в сухому стані дає змогу знизити фізіологічну активність біологічних компонентів, у якій:

а) практично не розвиваються мікроорганізми;

б) зупиняється розвиток кліщів;

в) скорочується життєдіяльність шкідників зерна.

Рекомендована вологість зерна злакових і зернобобових культур має бути 12-14%, олійних культур (з умістом жиру 25-30%) - 10-11%, а при кількості жиру 40-50% їх вологість повинна бути в діапазоні 6-8% .

Сухий стан зернової маси дає змогу:

а) забезпечити зберігання зерна до 3-4 років;

б) перевозити зерно залізничним, автомобільним і водним транспортом на значні відстані;

в) довгостроково, з мінімальною кількістю переміщень, зберігати зерно в силосах 2-3 роки, у складах 4-5 років;

г) гарантувати (особливо при охолодженні сухого зерна до +5-10 град. C) практично не змінну якість зерна.

6.11.5. Зберігання зернових культур в охолодженому стані також значно збільшує строки збереження партій зерна.

Зернові маси з температурою в усіх шарах насипу від 0 до +10 град. C уважають охолодженими першого ступеня, а з температурами нижче 0 град. C - другого ступеня. Не рекомендується зерно охолоджувати до низьких (-15-20 град. C) температур.

Охолоджують сире та вологе зерно і для тимчасового (30-180 діб, вологість 16-19%) зберігання, і перед подачею на сушіння.

6.11.6. Технологію активного і пасивного охолодження зерна застосовують, використовуючи:

а) холодне повітря в осінньо-зимовий період;

б) засоби кріогенної техніки.

Пасивне охолодження зернових мас проводять провітрюванням та з використанням вентиляційних каналів у зерносховищі.

При активному охолодженні зернових культур:

а) зерно переміщують за маршрутами конвеєрно-норійного циклу зернового складу;

б) пропускають зернові маси крізь сепаратори, зерносушарки, пристрої з установленими вентиляторами;

в) використовують установки активного вентилювання зерна.

6.11.7. Забезпечення зберігання зернових мас у герметичних умовах досягається:

а) природним накопиченням у ємкостях зерносховищ вуглекислого газу і втратою кисню при аеробному диханні органічних компонентів зернової маси;

б) уведенням у зернову масу інертних газів, що витісняють з неї повітря з киснем.

6.11.8. Сушіння зернових культур проводиться зерновим складом при потребі:

а) знизити вологість сирого та вологого зерна до стандартних показників якості;

б) оздоровити зерно (проросле, з невластивим запахом, морозобійне кукурудзи);

в) знищити шкідників зерна;

г) охолодити зерно, що самозігрівається;

ґ) освіжити зерно, поліпшити його товарний вигляд (колір, блиск).

6.11.9. Для сушіння зерна використовують шахтні стаціонарні і шахтні пересувні зерносушарки. Організацію сушіння зернових культур, контроль технологічного процесу, визначення показників якості зерна здійснюють сушильний майстер та фахівці виробничої технологічної лабораторії зернового складу.

6.11.10. Прямоточна технологія сушіння (стаціонарні і пересувні зерносушарки) зернових культур включає:

а) підбір партій зерна з різницею вологості 2-3%;

б) подачу сирого або вологого первинно очищеного зерна транспортними механізмами у надсушильний бункер сушарки;

в) сушіння зерна за параметрами першої зони;

г) сушіння зерна за параметрами другої зони (температура нагрівання зерна в кінці процесу сушіння не повинна перевищувати допустимої для цієї культури);

ґ) охолодження зерна зовнішнім повітрям;

д) випуск (безперервний) зерна із сушарки;

е) контроль температури охолодженого зерна;

є) контроль вологості зерна після сушіння;

ж) подача просушеного зерна в місткості зерносховища.

При прямоточній технології за один пропуск сушарки вологість зерна знижується на 6-8%. Для зниження вологості понад 8% зерно необхідно пропустити через сушарку 2-5 разів при оперативному контролі його якості. Сухе зерно направляють (при необхідності) для вторинного очищення або в місткості зерносховища.

6.11.11. Рециркуляційна технологія сушіння (стаціонарні зерносушарки) зернових культур передбачає:

а) відсутність потреби в доборі партій зерна за вологістю;

б) подачу первинно очищених сирого або вологого зерна в сушарку на змішування із сухим рециркулювальним зерном, що випускається із сушарки;

в) змішування сирого або вологого зерна із сухим, якого за об'ємом має бути у два-три рази більше від того, що надходить;

г) нагрівання зернової маси до граничнодопустимих температур;

ґ) термостатування тривалістю 15-20 хвилин у теплоізольованому бункері зернової маси для масообміну вологого і сухого зерна;

д) прямоточне сушіння або охолодження зернової маси у шахтних зерносушарках;

е) контроль температури агента сушіння;

є) контроль температури нагрівання зернової маси;

ж) випуск сухого зерна із сушарки;

з) розподіл сухого зерна: у середньому 2/3 частини подається на рециркуляцію, а 1/3 - у зерносховище.

Сухе зерно направляють (при необхідності) у складську місткість для вторинного очищення.

Технологічну операцію із сушіння зерна оформлюють розпорядженням за формою N 34 й актом про сушіння зерна (форма N 34). Облік роботи зерносушарки ведеться зерносушильним майстром зернового складу в журналі за формою N 122 та у вахтовому журналі.

6.11.12. Вторинне очищення зернових культур зерновий склад застосовує для зменшення засміченості зерна, при цьому використовуються такі самі технології, що й при первинному очищенні зерна (пункт 6.10.11 цього Регламенту).

У технологічних лініях зерносховищ застосовують:

а) сито-повітряні сепаратори;

б) контрольні сепаратори вилучення зерна з відходів;

в) каменевідбірники;

г) трієри (куколе- та вівсюговідбірники);

ґ) магнітні сепаратори і магнітні апарати.

6.11.13. Разом з виробничим персоналом зерносховища ВТЛ установлює режими роботи зерноочисного обладнання. Для визначення технологічного ефекту вибраного режиму вторинного очищення зерна проводять кількісно-якісний баланс фракцій (основне зерно та відходи) до і після її проходу через обладнання. Відбір фракцій (не менше трьох разів) здійснюють одночасно протягом однієї хвилини роботи машини при продуктивності до 20 т/год та протягом 0,5 хвилини - у разі більшої продуктивності. Контроль роботи технологічного обладнання за вибраними режимами проводять, пропускаючи наважки масою по 500 г фракцій, на лабораторному сепараторі і трієрах або на лабораторному розсійнику згідно з Інструкцією ("Инструкция о работе производственных (технологических) лабораторий предприятий Министерства заготовок СССР N 9-5-79", затверджена наказом Міністерства заготівель СРСР 14.08.79 N 238).

6.11.14. Пробне очищення окремої зернової культури вважається закінченим, якщо після машини досягнуто виділення домішок (не менше):

60% на сепараторі;

80% на вівсюговідбірнику;

99% на каменевідбірнику, а вміст куколю в очищеному зерні не повинен перевищувати 0,5%.

6.11.15. Реалізація кормових відходів допускається, якщо шляхом пробного очищення зернової культури неможливо видалити з неї основне зерно.

6.11.16. Результати пробного очищення зернової культури оформляються актом зернового складу за участю начальника ВТЛ, матеріально відповідальної особи та, при наявності на підприємстві, представника Держконтрольсільгосппроду України.

6.11.17. На основі показників фактичного вмісту домішок у зерновій культурі і результатів пробного очищення виробнича технологічна лабораторія оформляє розпорядження за формою N 34 із зазначенням показників якості, що необхідно досягти при вторинному очищенні зерна. Після проведення вторинного очищення зернової культури оформляється акт (форма N 34) за підписами начальника ВТЛ, завідувача зерносховища (елеватора) і бухгалтера.

6.11.18. Активне вентилювання зернових культур використовують для:

а) прискорення процесу дозрівання свіжозібраного зерна за допомогою подачі в зернову масу теплого атмосферного повітря;

б) підсушки зернової маси - вологість зерна до підсушки допускається не більше 10% (соняшник), 13% (рапс) і 17% (пшениця, жито, рис, зерно кукурудзи, соя, горох);

в) освіження зернових культур (провітрювання зерна) без їх переміщення при відсутності зволоження зерна атмосферним повітрям;

г) зниження температури зернової маси (охолодження зерна) - при температурі зовнішнього повітря нижче температури зерна не менше ніж на 5 град. C;

ґ) запобігання або ліквідації самозігрівання зерна;

д) усунення із зернової маси невластивих для здорового зерна запахів;

е) уповільнення життєдіяльності шкідників зерна (охолоджувати зерно допускається до температури нижче +15 град. C) у зерновій масі або для газації зерна;

є) дегазації зернових культур.

Доцільність активного вентилювання зернової культури (на основі результатів аналізів якості зерна) визначають керівництво виробничої технологічної лабораторії і начальник складу (елеватора).

6.11.19. Активне вентилювання зерна проводять, застосовуючи змонтовані в складах, силосах (бункерах) стаціонарні або пересувні телескопічні (ТВУ-2) та переносні трубні (ПВУ-1, ПВУ-2) установки.

6.11.20. Виконують активне вентилювання зерна з урахуванням таких моментів:

а) вентилюванню підлягають у першу чергу зернові культури, що менш стійкі в зберіганні - рис зерно, соняшник, зерно кукурудзи, рицина;

б) партії зерна, що не пройшли післязбирального дозрівання, не рекомендовано охолоджувати нижче +15 град. C;

в) підсушка зерна можлива при його вологості не більше 17%;

г) зниження активності шкідників зерна можливе при температурі зерна не більше +14 град. C.

6.11.21. Для проведення активного вентилювання зернових культур представникові ВТЛ разом з керівниками зерносховищ необхідно:

а) за показниками температури і відносної вологості зовнішнього повітря установити його абсолютну вологість;

б) визначити рівноважну вологість зерна з урахуванням його температури в складі (силосі, бункері) та абсолютної вологості зовнішнього повітря (рівноважну вологість зерна визначають при стабільній погоді через шість годин, при нестійкій - через три години, а температуру зерна заміряють один раз на добу);

в) порівняти фактичну вологість зерна в місткості зерносховища із значенням рівноважної вологості його після вентилювання, - якщо фактична вологість зерна менша або рівна рівноважній, то вентилювання зернової культури можливе.

6.11.22. У разі активного вентилювання зерна виробнича технологічна лабораторія зернового складу визначає:

а) вологість та температуру зернової культури до початку і в процесі вентилювання;

б) можливість та розрахункову тривалість вентилювання зернової маси згідно з інструкцією ("Инструкция по активному вентилированию зерна и масла семян (техника и технология)", затверджена наказом Міністерства хлібопродуктів СРСР від 20.02.89 N 42).

6.11.23. Результати записуються у журнал оперативного контролю процесу вентилювання зерна (форма N 153), який повинна вести вповноважена особа зернового складу.

Після закінчення процесу активного вентилювання зернової маси складається акт про технологічну операцію за формою N 34, що передається у бухгалтерію для розрахунку маси зерна із занесенням її до книги кількісно-якісного обліку (форма N 36).

6.11.24. Газація проводиться для знезараження зерна, зерносховищ, обладнання та території зернового складу від шкідників зерна ("Инструкция по борьбе с вредителями хлебных запасов N 9-1-80", затверджена наказом Міністерства заготівель СРСР від 13.02.80 N 41).

Керівник зернового складу та начальник (завідуючий) зерносховища повинні забезпечити:

а) видання наказу, у якому встановлюють строки і порядок проведення газацій, перелік персонально відповідальних за виконання обсягів робіт осіб;

б) попереднє обстеження об'єктів газації із складанням за формами N 136 та N 137 відповідних актів;

в) своєчасну та доброякісну підготовку зерносховища (механічне очищення, герметизація) для газації;

г) упровадження заходів щодо техніки безпеки проведення газації ("Инструкция по борьбе с вредителями хлебных запасов N 9-1-80", затверджена наказом Міністерства заготівель СРСР від 13.02.80 N 41);

ґ) присутність на об'єкті чергового медпрацівника і наявність засобів допомоги потерпілим.

Контроль за виконанням робіт з газації здійснюють від зернового складу - начальник виробничої технологічної лабораторії, від спеціалізованої організації, що її проводить, - начальник, старший ентомолог та старший майстер.

Газацію зерна, що використовується на продовольчі і кормові потреби, рекомендовано проводити згідно з переліком препаратів, дозволених для боротьби з шкідниками зерна в Україні.

Обсяги виконаних робіт з газації записують у журнали за формами N 133, 134, 135.

Після закінчення газації об'єкта (зернової продукції) оформляється приймально-здавальний акт за формою N 131, який підписують уповноважені представники зернового складу та представники виконавця.

6.11.25. Дегазація зернових культур проводиться шляхом пасивного й активного провітрювання (вентилювання) зерна.

У зерносховищах підлогового зберігання зерна для дегазації зерна застосовується пасивне провітрювання, що є найбільш поширеним, та здійснюється через відкриті двері.

6.11.26. Провітрювання зерносховищ силосного типу здійснюють через відкриті люки ємкостей та вікна надсилосного поверху.

Активне провітрювання зернових культур проводять у зерносховищах усіх типів із застосуванням стаціонарних і переносних вентиляційних пристроїв, зокрема:

а) рециркуляційних установок для силосів елеваторів;

б) вентиляторів типу ВМ-200;

в) вентиляційних труб типу ПВУ-1;

г) стаціонарних та пересувних вентиляційних установок;

ї) апаратів типу 4-АГ або 2-АГ (підігріте повітря);

д) інших узаконених ефективних установок.

Активні засоби дегазації не застосовують, якщо температура зовнішнього повітря нижча від температури зерна або менша +12 град. С.

6.11.27. При проведенні активного провітрювання зернових культур повинні виконуватися умови:

а) забороняється проводити охолодження недодегазованого зерна;

б) вміст бромистого метилу в повітрі при роботі в зерносховищах повинен відповідати вимогам державних санітарних норм;

в) зерно, яке пройшло обробку, перевіряється на вміст використаних препаратів за відповідними методиками, затвердженими в установленому порядку.

Після закінчення дегазації об'єкта (зернової продукції) оформляються приймально-здавальні акти за формою N 132, які підписуються уповноваженими представниками зернового складу та представниками виконавця робіт з дегазації.

Зернові культури після дегазації дозволяється відпускати за умови відсутності в них залишків пестицидів.

6.12. Відвантаження зерна

6.12.1. Якщо інше не передбачено договором складського зберігання зерна, зерновий склад зобов'язаний письмово за сім днів до закінчення строку зберігання зернової культури попередити її власника про закінчення строку зберігання зернової культури та запропонувати термін її витребування.

6.12.2. Видача зерна проводиться зерновим складом в обмін на один з таких документів:

а) оригінал складської квитанції на зерно;

б) оригінал простого складського свідоцтва або нерозділеного подвійного складського свідоцтва;

в) одночасно подані оригінали розділених частин подвійного складського свідоцтва;

г) складське свідоцтво (частина А) подвійного складського свідоцтва та оригінал документа про повну сплату суми кредиту і відсотків за ним.

6.12.3. Зерновий склад видає зерно за умови дотримання у складських свідоцтвах безперервного ряду передавальних написів (останній передавальний напис повинен бути зроблений на користь особи, яка пред'явила відповідне свідоцтво).

Володілець складського документа на зерно має право вимагати від зернового складу повернення зерна повністю або частинами.

У разі повернення зерна частинами зерновий склад повинен видати його власнику новий складський документ на зерно, що залишилося, в обмін на оригінал раніше виданого складського документа на зерно, перший та другий примірники якого повинні бути погашені в установленому порядку.

6.12.4. На основі наказу по зерновому складу кожна партія зерна видається її власнику матеріально відповідальною особою складу за кількістю і за якістю (дані ВТЛ зернового складу) зерна.

Видача товарного зерна, дрібного зерна та кормових відходів проводиться у фізичній вазі в обсягах, попередньо розрахованих в Акті-розрахунку обсягів зерна, побічних продуктів і відходів, що належать власнику, який складається перед видачею зерна за даними Актів про очищення і сушіння зерна (форма N 34) з урахуванням механічних утрат та природного убутку за період зберігання зерна.

6.12.5. Усі розрахунки проводить бухгалтерія зернового складу.

При видачі зерновим складом партії зерна виконуються такі організаційно-технологічні операції:

а) власник (представник власника) зерна подає заяву щодо його витребування та пред'являє складські документи на зерно, яке він бажає забрати зі складу;

б) виробнича технологічна лабораторія передає у бухгалтерію фактичні показники якості партії зерна, що зберігається;

в) бухгалтерія готує акт-розрахунок, у якому проводить розрахунки обсягу основного та дрібного зерна і кормових відходів, що належать власнику, вираховує втрати та убутки згідно з нормами і ставить до відома власника зерна (представника власника);

г) за погодженням сторін бухгалтерія оформляє наказ про відпуск зерна за формою N 16, що затверджується керівником зернового складу;

ґ) оформляються пропуск (МВО), товарно-транспортна накладна та картка аналізу зерна (ВТЛ);

д) порожній транспортний засіб (без водія та сторонніх предметів), що відповідає технічним і санітарним нормам, подають на ваги та у вагових журналах проставляють його вагу (нетто);

е) транспортний засіб (порожній) подають до точки навантаження зерна або іншого продукту (дрібного зерна, відходів);

є) завантажений продукцією транспортний засіб зважують на відповідних вагах, записують його вагу (брутто) у журнали за чинними формами і в товарно-транспортні накладні;

ж) виробничо-технологічна лабораторія визначає фактичні показники якості завантаженого в транспортний засіб зерна та передає результати в бухгалтерію для проведення остаточних розрахунків;

з) бухгалтерія оформляє остаточні розрахунки оплати за зберігання зерна зерновим складом.

6.12.6. Після видачі зерна, при умові відсутності претензій з боку отримувача, зерновий склад погашає одержаний ним оригінал складського документа на зерно та його другий примірник і зберігає їх та супровідні документи протягом трьох років.

6.12.7. Повернена власнику зернової культури партія або частина зерна виключається з Реєстру зерна (заставного зерна) зернового складу.

6.12.8. Погашені складські документи на зерно виключаються із Реєстру складських документів на зерно (заставне зерно) і в повторний обіг не допускаються.

Власник зерна укладає із зерновим складом договір про зберігання зерна з отриманням відповідних складських документів на зерно.

Зерновий склад зобов'язаний уживати ефективні заходи для забезпечення схоронності та якості переданого на зберігання зерна.

Кожна із сторін має право вимагати перевірки якості зерна з відшкодуванням витрат на проведення аналізів в арбітражних випробувальних лабораторіях Держконтрольсільгосппроду України.

7.1. Складські документи на зерно

7.1.1. Загальні положення

Зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів (стаття 37 Закону):

а) подвійне складське свідоцтво;

б) просте складське свідоцтво;

в) складську квитанцію.

Складські документи на зерно виписуються не пізніше наступного робочого дня після прийняття зерна на зберігання і передаються поклажодавцям. Зерновий склад зобов'язаний виписувати складські документи окремо для кожного класу зерна; на вимогу власника зерновий склад зобов'язаний виписувати окремі складські документи на будь-яку частину зданого на зберігання зерна.

Зерно, прийняте на зберігання з видачею простого або подвійного складського свідоцтва, може бути предметом застави протягом строку зберігання зерна шляхом застави відповідного свідоцтва.

Об'єми зерна, що зберігаються на зерновому складі, не можуть бути меншими від необхідних для забезпечення його зобов'язань за складськими документами.

Нові складські документи на зерно видаються власнику зернових культур в обмін на раніше виписані.

Складські документи залишаються в обігу до закінчення терміну зберігання зерна навіть у разі позбавлення зернового складу сертифіката відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки.

7.1.2. Просте складське свідоцтво

Просте складське свідоцтво на зерно видається на пред'явника. Володілець простого складського свідоцтва має право розпоряджатися зерновими культурами, що належать йому і зберігаються зерновим складом.

Бланк такого свідоцтва розміщується на одному аркуші паперу формату А4, на лицьовому боці якого зазначаються:

а) поточний номер свідоцтва згідно з реєстром;

б) дата видачі свідоцтва;

в) найменування та місцезнаходження зернового складу, що прийняв зерно на зберігання, ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності;

г) найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, від якої прийнято зерно на зберігання, а також місцезнаходження (місце проживання) такої особи;

ґ) посилання на договір складського зберігання зерна;

д) найменування та кількість прийнятого на зберігання зерна, рік збирання урожаю, посилання на державний стандарт або нормативний акт, якому відповідає прийняте на зберігання зерно, та документ, що засвідчує якість зерна;

е) вказівка про знеособлене або відокремлене зберігання зерна;

є) строк, на який прийнято зерно на зберігання, якщо такий строк установлюється, або застереження, що зерно прийняте на зберігання до запитання на період, що не перевищує термін дії сертифіката відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, виданого зерновому складу;

ж) розмір плати за зберігання або тарифи, на підставі яких вона нараховується, та порядок оплати послуг із зберігання;

з) дані про отриманий кредит (подаються у разі застосування правил, установлених для заставного свідоцтва), а саме: розмір та умови кредиту, строк платежу, річна ставка (відсотки), дата індосаменту, найменування індосата (юридична або фізична особа), місцезнаходження (місце проживання), ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності, документ, що посвідчує фізичну особу, підпис і місце для печатки;

и) інша інформація, передбачена формою простого складського свідоцтва на зерно.

Застава зданого на зберігання зерна за простим складським свідоцтвом здійснюється володільцем простого складського свідоцтва шляхом передачі заставодавцю цього свідоцтва за передавальним написом (індосаментом) у відповідності до вимог Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" та Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України 27.06.2003 N 198, зареєстрованого в Мін'юсті 16.07.2003 за N 605/7926.

Бланк простого складського свідоцтва на зерно на пред'явника скріплюється підписами керівника та головного бухгалтера і печаткою зернового складу.

7.1.3. Подвійне складське свідоцтво

Подвійне складське свідоцтво на зерно виписується на вимогу поклажодавця та в разі здійснення заставної закупівлі зерна. Подвійне складське свідоцтво (формат А3) має:

частину А - складське свідоцтво;

частину Б - заставне свідоцтво,

що містять однакові:

а) поточний номер свідоцтва згідно з реєстром;

б) дата видачі свідоцтва:

в) найменування та місцезнаходження зернового складу, що прийняв зерно на зберігання, ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності;

г) найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, від якої прийнято зерно на зберігання, а також місцезнаходження (місце проживання) такої особи;

ґ) посилання на договір складського зберігання зерна;

д) найменування та кількість прийнятого на зберігання зерна, рік збирання урожаю, посилання на державний стандарт або нормативний акт, якому відповідає прийняте на зберігання зерно, та документ, що засвідчує якість зерна;

е) указівка про знеособлене або відокремлене зберігання зерна;

є) строк, на який прийнято зерно на зберігання, якщо такий строк установлюється, або застереження, що зерно прийняте на зберігання до запитання на період, що не перевищує термін дії сертифіката відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, виданого зерновому складу;

ж) розмір плати за зберігання або тарифи, на підставі яких вона нараховується, та порядок оплати послуг за зберігання;

з) дані про отриманий кредит (подаються в разі відокремлення заставного свідоцтва), а саме: розмір та умови кредиту, строк платежу, річна ставка (відсотки), дата індосаменту, найменування індосата (юридична або фізична особа), місцезнаходження (місце проживання), ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності, документ, що посвідчує фізичну особу, підпис і місце для печатки;

и) назва страхової компанії, що застрахувала зерно (у разі страхування).

Бланки скріплюються підписом уповноваженої особи та печаткою зернового складу.

При отриманні кредиту з використанням подвійного складського свідоцтва на зерно повинні бути заповнені всі передбачені його формою реквізити на обох частинах свідоцтва. Строк видачі кредиту не повинен перевищувати зазначений у свідоцтві строк зберігання зерна.

На зворотному боці обох бланків подвійного свідоцтва є місце для вчинення передавального напису (індосаменту), який виконується в разі передачі подвійного свідоцтва або його частини іншій особі. Після передачі подвійного складського свідоцтва новому володільцю з учиненням передавальних написів на обох частинах свідоцтва, новий володілець має право розпоряджатися зерном, що зберігається на зерновому складі.

7.1.4. Складська квитанція на зерно

Складська квитанція на зерно оформляється на підставі реєстрів товарно-транспортних накладних на партію прийнятого на зберігання зерна й видається власнику зерна в разі, коли власник зерна не вимагає видачі простого або подвійного складського свідоцтва на зерно. Складська квитанція на зерно не може передаватися іншим суб'єктам ринку зерна.

Бланк складської квитанції на зерно розміщується на аркуші паперу формату А5 і повинен мати:

а) найменування зернового складу;

б) дату видачі квитанції;

в) серію та номер квитанції;

г) найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, від якої прийнято зерно на зберігання, а також місцезнаходження (місце проживання) такої особи;

ґ) номер і дату накладної;

д) вказівку про знеособлене або відокремлене зберігання зерна;

е) найменування та кількість прийнятого на зберігання зерна, рік збирання урожаю, посилання на державний стандарт або нормативний акт, якому відповідає прийняте на зберігання зерно;

є) якісні характеристики зерна з посиланням на документ, що їх засвідчує.

Складська квитанція на зерно скріплюється підписами керівника, головного бухгалтера та печаткою зернового складу.

7.1.5. Реєстр документів внутрішнього призначення

Реєстри товарно-транспортних накладних прийнятого зерновим складом зерна складаються за формою N ЗХС-3 окремо на однорідні і окремо за формою N ЗХС-4 на неоднорідні за якістю партії зернових культур.

Реєстри документів внутрішнього призначення складаються бухгалтерією зернового складу, на їх основі оформляються складські свідоцтва або складські квитанції на зерно.

У разі надходження на зерновий склад від поклажодавця одиночної партії зерна реєстри накладних не складаються. Якість прийнятого зерна визначається окремо на партію, що надійшла, і на неї оформляється відповідне складське свідоцтво або складська квитанція на зерно.