Про затвердження Статуту дій у надзвичайних ситуаціях органів управління та підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту та Статуту дій органів управління та підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту під час гасіння пожеж

здійснення пошуку постраждалих та надання їм необхідної допомоги;

розбір зруйнованих, пошкоджених будівель, споруд та порятунок постраждалих, які в них перебували;

надання домедичної та екстреної медичної допомоги постраждалим та евакуація їх до закладів охорони здоров’я;

надання екстреної психологічної допомоги постраждалим унаслідок НС;

евакуація населення з небезпечних місць (затоплюваних районів).

4. АРІНР у разі повені (паводка) слід проводити безперервно, цілодобово, у будь-яку погоду і забезпечувати вчасне рятування постраждалих та роботи щодо ліквідації заторів, що утворилися на річках, поривів гребель, дамб, відкачування води та відновлення зруйнованих ділянок шляхів у постраждалих районах.

5. Під час проведення розвідки здійснюється оцінка основних характеристик повені (паводка) та прийняття рішення на проведення рятувальних робіт.

6. Роботи із запобігання повеням та ліквідації їх наслідків умовно поділяються на три етапи:

1) перший етап:

прогноз стихійного лиха;

організація заходів з мінімізації негативних наслідків НС;

оповіщення керівників підприємств, установ, організацій та населення;

аналіз можливої обстановки;

приведення в готовність сил та засобів для проведення АРІНР, визначення маршрутів евакуації, організація взаємодії;

2) другий етап:

здійснення заходів з порятунку людей;

зміцнення дамб та інших гідроспоруд;

наведення переправ;

евакуація людей, вивезення матеріальних і культурних цінностей;

організація домедичної, екстреної медичної допомоги та психологічного забезпечення постраждалих;

організація тимчасового життєзабезпечення людей;

3) третій етап:

відновлення пошкоджених об’єктів життєзабезпечення населення та транспортної інфраструктури;

відновлення житлового фонду.

7. Територію зони затоплення для зручності управління та забезпечення чіткої взаємодії між підрозділами розбивають на сектори.

За результатами оцінки відомостей про обстановку вирішуються такі завдання:

з’ясовуються можливість і необхідність залучення додаткових сил і засобів до проведення АРІНР;

здійснюється розподіл наявних сил і засобів за секторами проведення АРІНР.

8. Пошук постраждалих людей в умовах високого рівня води становить сукупність дій, спрямованих на виявлення, з’ясування місцезнаходження і стану людей, установлення з ними зв’язку і визначення обсягу і характеру необхідної допомоги.

9. Рятування постраждалих, що перебувають над поверхнею води (дерева, дахи та незатоплені поверхи будівель і споруд), здійснюється незруйнованими безпечними маршрутами або з використанням наявного оснащення (рятувальних мотузок, поясів, штурмової драбини, канатних доріг) з подальшою евакуацією плавзасобами в безпечне місце.

Крім того, для вилучення постраждалих з верхніх поверхів будівель використовуються вертольоти з рятувальниками РПДГ на борту. Вертольоти мають бути обладнані спеціальними десантними та евакуаційними засобами. Рятування постраждалих з режиму зависання вертольота здійснюється підніманням постраждалих на борт за допомогою бортової лебідки або перенесення на шнурі роликового спускового пристрою вертольота з верхніх поверхів будівель на безпечну земну поверхню (застосовується тільки разом з рятувальником РПДГ).

10. Рятування постраждалих з поверхні води здійснюється такими способами:

піднімання на борт плавзасобу;

буксирування рятувальником уплав;

використання табельних і підручних рятувальних засобів;

піднімання на борт вертольота за допомогою бортової лебідки або перенесення на шнурі роликового спускового пристрою вертольота з поверхні води на берег (застосовується тільки разом з рятувальником РПДГ).

1. Наслідками НС (небезпечних подій), пов’язаних з ураганом, буревієм, є:

травмування (ураження) та загибель людей і тварин;

порушення функціонування (руйнування) систем життєзабезпечення населення;

пошкодження (руйнування) будівель і споруд;

пошкодження (руйнування) залізничних і автомобільних шляхів;

порушення транспортного сполучення до населених пунктів (територій);

знищення врожаю сільськогосподарських культур;

виникнення пожеж;

утворення буреломів.

2. Особливість дій підрозділів ОРС ЦЗ під час ліквідації наслідків НС (небезпечних подій), пов’язаних з ураганом, буревієм полягає у необхідності:

пошуку постраждалих, рятування людей, надання домедичної допомоги, організації психологічної допомоги і життєзабезпечення населення;

дотримання вимог щодо безпечного ведення рятувальних робіт у зонах руйнувань, ужиття рятувальниками додаткових заходів безпеки праці, забезпечення своєчасного надання допомоги постраждалим рятувальникам;

утримання в постійній готовності резервних пошуково-рятувальних формувань до проведення АРІНР.

3. Під час проведення розвідки після завершення дії урагану, буревію встановлюються:

характер та межі зони руйнувань;

наявність, кількість, стан постраждалих;

наявність небезпечних факторів (загоряння, пожежі, підтоплення, пошкодження електромереж тощо) та ступінь їхньої загрози постраждалим і рятувальникам.

4. На основі даних розвідки проводиться оцінка обстановки, що включає такі питання:

можливість проведення АРІНР наявними силами та засобами;

необхідність залучення аварійних служб (комунальної, енергетики, медичної тощо).

5. На підставі результатів оцінки обстановки визначаються заходи щодо:

порядку та місця розшуку постраждалих;

виклику додаткових сил та засобів;

застосування інженерної техніки;

послідовності проведення відновлювальних робіт (відключення пошкоджених комунікацій, розбирання завалів, укріплення або руйнування нестійких конструкцій тощо).

Після цього зона НС розподіляється на ділянки та визначаються завдання підрозділам, залученим до проведення АРІНР.

1. Наслідками НС (небезпечних подій), пов’язаних із землетрусом, є:

травмування (ураження) та загибель людей і тварин;

руйнування (пошкодження) будівель і споруд, під уламки яких потрапляють люди;

виникнення масових пожеж і виробничих аварій;

затоплення населених пунктів і цілих районів;

руйнування (пошкодження) систем життєзабезпечення населення, енерго-, газо-, водопостачання;

руйнування (пошкодження) залізничних і автомобільних шляхів;

порушення транспортного сполучення до населених пунктів (територій).

2. Особливість дій підрозділів ОРС ЦЗ під час ліквідації наслідків НС (небезпечних подій), пов’язаних із землетрусом полягає у необхідності:

проведення розвідки зони НС у цілодобовому режимі із залученням авіації, безпілотних літальних апаратів та інших технічних засобів;

пошуку постраждалих, рятування людей, надання домедичної допомоги, організації психологічної допомоги і життєзабезпечення населення;

дотримання вимог щодо безпечного ведення рятувальних робіт у зонах руйнувань, ужиття рятувальниками додаткових заходів безпеки праці, забезпечення своєчасного надання допомоги постраждалим рятувальникам;

утримання в постійній готовності резервних пошуково-рятувальних формувань до проведення АРІНР.

3. Під час розвідки зони НС встановлюються:

характер та межі зони руйнувань;

наявність, кількість, стан постраждалих;

наявність небезпечних факторів (загоряння, пожежі, підтоплення, пошкодження електромереж тощо) та ступінь їхньої загрози постраждалим і рятувальникам;

загроза подальшого руйнування конструкцій;

розміщення в зоні НС підприємств ядерно-енергетичного комплексу, об’єктів підвищеної небезпеки;

наявність та стан шляхів евакуації постраждалих з небезпечної зони.

4. На основі даних розвідки проводиться оцінка обстановки, що включає такі питання:

можливість проведення АРІНР наявними силами та засобами;

необхідність залучення додаткових сил аварійних служб (комунальної, енергетики, медичної тощо).

5. На підставі результатів оцінки обстановки визначаються заходи щодо:

послідовності та місць пошуку постраждалих, надання їм домедичної допомоги;

залучення додаткових сил і засобів;

застосування інженерної техніки;

послідовність проведення відновлювальних робіт (відключення пошкоджених комунікацій, ліквідація пожеж у завалах, укріплення або руйнування нестійких конструкцій).

Після цього зона НС розподіляється на ділянки та визначаються завдання підрозділам щодо проведення АРІНР.

6. Під час проведення АРІНР перевіряються місця найбільш імовірного перебування постраждалих (приміщення з масовим перебуванням людей), частини споруд, що зазнали найменших ушкоджень, та впроваджуються заходи щодо надання допомоги постраждалим.

7. Під час проведення АРІНР застосовуються такі методи ведення пошуку:

візуальне обстеження постраждалої території обльотом зони руйнування на вертольотах або з використанням безпілотних літальних апаратів, опитування очевидців та врятованих постраждалих;

просте прослуховування - рятувальники проходять завали шеренгами з інтервалом 3-4 метри. Проводиться простукування водопровідних труб для виявлення постраждалих під завалами;

прослуховування із застосуванням методу тріангуляції - три рятувальники стають у вершинах умовного рівнобедреного трикутника обличчям один до одного і ведуть прослуховування, цей метод дозволяє точніше визначити місцезнаходження джерела звуку;

метод візуального зондування - рятувальники оглядають вільний простір під завалами, використовуючи вузькі щілини, пробиті отвори невеликого діаметра;

пошук з використанням пошукових собак (під час ведення пошуку таким методом не допускається відволікати собак сторонніми звуками, заходити у визначену зону пошуку та проводити будь-які інші роботи);

тепловий метод полягає у визначенні місцезнаходження постраждалого за допомогою тепловізора;

акустичний метод полягає у прослуховуванні завалів із застосуванням спеціальних приладів-геофонів.

8. Обстеження пошкоджених (зруйнованих) будинків слід розпочинати з огляду їхніх зовнішніх сторін у межах проектної забудови або по периметру. Огляд внутрішніх приміщень проводять пошуково-рятувальні розрахунки, які, послідовно переміщуючись окремими секціями, обходять усі приміщення, що збереглися.

Шлях доступу до постраждалого має відповідати таким критеріям: найпряміший, найшвидший, найбезпечніший для потерпілого та рятувальника.

1. Наслідками НС (небезпечних подій), пов’язаних із зсувом, селем, є:

травмування (ураження) та загибель людей;

пошкодження (руйнування) будівель і споруд;

пошкодження (руйнування) систем життєзабезпечення населення, енерго-, газо-, водопостачання;

пошкодження (руйнування) залізничних і автомобільних шляхів;

порушення транспортного сполучення до населених пунктів (територій).

2. Особливість дій підрозділів ОРС ЦЗ під час ліквідації наслідків НС (небезпечних подій), пов’язаних із зсувом, селем, полягає у необхідності:

проведення розвідки зони НС у цілодобовому режимі із залученням авіації, безпілотних літальних апаратів та інших технічних засобів;

пошуку постраждалих, рятування людей, надання домедичної допомоги, організації психологічної допомоги і життєзабезпечення населення;

дотримання вимог щодо безпечного ведення рятувальних робіт у зонах руйнувань, ужиття рятувальниками додаткових заходів безпеки праці, забезпечення своєчасного надання допомоги постраждалим рятувальникам;

утримання в постійній готовності резервних пошуково-рятувальних формувань до проведення АРІНР.

Під час розвідки зони НС встановлюються:

характер і межі зони руйнувань;

наявність, кількість, стан постраждалих;

наявність небезпечних факторів (загоряння, пожежі, підтоплення, пошкодження електромереж тощо), ступінь їхньої загрози постраждалим і рятувальникам;

загроза подальшого руйнування конструкцій;

розміщення в зоні НС підприємств ядерно-енергетичного комплексу, об’єктів підвищеної небезпеки;

наявність і стан шляхів евакуації постраждалих з небезпечної зони.

3. На основі даних розвідки проводиться оцінка обстановки, що включає:

можливість проведення АРІНР наявними силами та засобами;

необхідність залучення додаткових сил.

4. Під час проведення АРІНР з’ясовуються:

місцезнаходження постраждалих (відмічається чітко видимими орієнтирами), за можливості з ними встановлюється зв’язок;

стан постраждалих та необхідний обсяг надання домедичної та екстреної медичної допомоги;

способи вилучення постраждалих.

Залежно від наявності сил і засобів АРІНР здійснюють з використанням такої інформації:

від очевидців;

за візуальними ознаками (за залишками одягу та речей на поверхні застабілізованого прошарку);

за показаннями приладів пошуку (газоаналізаторів, зондів, магнітометрів, тепловізорів, акустичних систем);

за результатами роботи пошукових собак.

5. Роботи з деблокування постраждалих проводяться залежно від їхнього місцезнаходження (під скальними, ґрунтовими, земляними, сніговими завалами, сельовими потоками, уламками будівельних конструкцій, у замкнутих приміщеннях, на верхніх поверхах порушених будівель).

Постраждалих, які перебувають під завалами, деблокують за допомогою засобів малої механізації та шанцевого інструмента. При цьому необхідно в найкоротший строк забезпечити постраждалим доступ повітря, надання домедичної допомоги, евакуацію до закладів охорони здоров’я або у безпечні райони, заходи щодо психологічного забезпечення.

Інженерна техніка використовується під час виконання великих обсягів робіт та обмеження у часі для утворення траншей упоперек сходу зсуву (селю) та забезпечення деблокування людей.

1. Унаслідок вибуху можливі руйнування будівель і споруд, утворення окремих завалів, виникнення нових вибухів і масштабних пожеж через промислові аварії, може статися замикання в електричних мережах, розгерметизація цистерн для зберігання займистих речовин, виникнення осередків ураження різними токсичними чинниками, ураження людей і тварин.

Під час зазначених аварій обстановка характеризується за такими параметрами: площа пожежі та зона теплової дії; ураження обслуговувального персоналу об’єкта і загроза населенню найближчих житлових будинків під час вибухів від вогню і задимлення; руйнування будинків, споруд і виникнення завалів; пошкодження зовнішнього і внутрішнього протипожежного водопостачання, стаціонарних систем пожежогасіння, технологічного обладнання тощо.

2. Дії підрозділу на пожежо- і вибухонебезпечному об’єкті включають насамперед проведення розвідки як на об’єкті, так і на прилеглій до нього території. Під час організації розвідки особлива увага звертається на можливість повторних вибухів, наявність постраждалих під час вибухів на об’єкті та в найближчих житлових будинках, необхідність проведення евакуаційних заходів, ступінь руйнування будинків, споруд, місця виникнення завалів, наявність та справність зовнішнього протипожежного водопостачання, стаціонарних систем пожежогасіння тощо.

3. Під час проведення розвідки встановлюються райони та характер пожеж, визначаються основні напрямки введення сил і засобів для проведення АРІНР та гасіння пожеж, напрямок і швидкість поширення вогню, зони загазованості, наявність загрози населенню; межі району локалізації та гасіння пожеж; місцезнаходження потерпілих; наявність небезпечних речовин, ділянок сильного задимлення, характер руйнування резервуарів (сховищ) і трубопроводів; місця можливого розливу нафтопродуктів і сильнодіючих отруйних речовин; наявність водоймищ, справних джерел водопостачання, запасів спеціальних вогнегасних речовин та стан під’їзних шляхів, безпечні місця зосередження сил і засобів, збору евакуйованих людей.

Для проведення розвідки особливо небезпечних ділянок застосовуються безпілотні системи;

4. На основі даних розвідки проводиться оцінка обстановки та визначаються:

заходи з організації рятування людей, порядку надання допомоги постраждалим та залучення для цього необхідних засобів;

основні тактичні прийоми з ліквідації наслідків НС;

рубежі локалізації і гасіння пожеж;

напрямки і шляхи відходу особового складу у безпечні місця в разі загрози його життю і здоров’ю;

організація зовнішнього протипожежного водопостачання;

засоби захисту особового складу від небезпечних факторів;

необхідність проведення стабілізації будівельних та інших конструкцій.

5. Найважливішим завданням є пошук і деблокування постраждалих із зруйнованих будівель. До проведення пошуково-рятувальних робіт під завалами можуть залучатися кінологічні розрахунки. Роботи за технологічним принципом розподіляються на три основні види:

деблокування постраждалих, які перебувають під уламками будівельних конструкцій;

деблокування постраждалих із замкнутих приміщень;

рятування людей з верхніх поверхів зруйнованих будівель.

Виконання робіт з деблокування постраждалих здійснюється такими способами:

послідовне розбирання завалів;

влаштування лазів;

утворення тунелю в ґрунті під завалом;

пробивання отворів у стінах та перекриттях.

З метою своєчасного виявлення загрози обрушення аварійних елементів будівель і споруд застосовуються засоби моніторингу руху нестабільних конструкцій.

Для пошуку та виявлення постраждалих застосовуються прилади звукового, теплового та відеоспостереження, інші технічні засоби пошуку.

6. Під час виконання робіт, пов’язаних з ліквідацією аварії внаслідок вибуху, організовуються заходи для захисту особового складу і техніки від ураження внаслідок можливого повторного вибуху (вибухова хвиля, осколки і уламки конструкцій, тепловий вплив, ураження органів дихання продуктами горіння).

Одночасно здійснюються заходи щодо рятування людей з палаючих, зруйнованих будинків і зон задимлення, надання їм психологічної та домедичної допомоги, евакуації до закладів охорони здоров’я.

Аварійно-рятувальні та інженерні підрозділи роблять проїзди і проходи, здійснюють обвалування або відведення горючих (отруйних) рідин, що розлилися, у безпечні місця, відключають пошкоджені цистерни (ємності), апарати, механізми і трубопроводи.

1. Під час виникнення аварій на хімічно небезпечних об’єктах можливі:

викиди небезпечних хімічних речовин у довкілля;

пожежі з виділенням токсичних речовин;

забруднення об’єктів і місцевості в осередках аварії та на шляху розповсюдження хмари;

зони задимлення у поєднанні з токсичними продуктами.

Під час аварії діють декілька факторів ураження: пожежі, вибухи, хімічне забруднення повітря і місцевості, а за межами об’єкта - забруднення довкілля. Аварії на хімічно небезпечних об’єктах характеризуються високою швидкістю формування і дією небезпечних факторів. Заходи щодо захисту особового складу та населення, локалізації та ліквідації наслідків аварії проводяться в мінімальні строки.

2. Під час прямування до місця проведення АРІНР керівник підрозділу через оперативно-диспетчерську службу встановлює прогнозовані межі хімічного забруднення, характеристику небезпечних хімічних речовин, небезпечну зону, дає особовому складу команду до застосування засобів індивідуального захисту та використання приладів хімічної розвідки.

Особовий склад підрозділів ОРС ЦЗ (за винятком об’єктових) допускається до проведення АРІНР тільки після інструктажу з питань безпеки праці, що проводять уповноважені інженерно-технічні працівники об’єкта, та надання письмового допуску із зазначенням місця проведення робіт, їх змісту та заходів безпеки.

3. До заходів з проведення АРІНР під час аварії на небезпечних хімічних об’єктах входять: розвідка осередку ураження з метою встановлення характеру руйнувань, типу хімічної речовини та її небезпечних концентрацій, межі зони забруднення, напрямку та швидкості розповсюдження небезпечних хімічних речовин, строку дії джерела забруднення, своєчасне оповіщення працівників ОРС ЦЗ про виникнення загрози ураження хімічно небезпечними речовинами об’єктів та населених пунктів, яким загрожує небезпека, локалізація та ліквідація осередків ураження; проведення дегазації будівель та споруд, місцевості, техніки, автотранспорту, засобів індивідуального захисту, санітарної обробки особового складу та постраждалого населення, надання домедичної допомоги постраждалим, евакуація їх до закладів охорони здоров’я, участь в евакуації населення в безпечні райони та його розміщення.

4. Під час проведення рекогносцировки району аварії визначаються: масштаб аварії і загальний порядок її ліквідації, можливі зони забруднення небезпечними хімічними речовинами відповідно до метеорологічних умов, необхідна кількість сил і засобів для проведення хімічної розвідки та ліквідації наслідків НС.

5. Під час проведення АРІНР на хімічно небезпечних об’єктах визначаються: особливості об’єкта, характер і масштаб аварії, завдання підрозділам ОРС ЦЗ, обсяги робіт, способи їх проведення, час початку та завершення робіт, заходи безпеки під час проведення АРІНР та механізм застосування засобів індивідуального захисту, маршрути виходу із зони хімічного забруднення, алгоритм евакуації постраждалих, місця розташування медичних підрозділів, район збору після виконання завдань.

6. Додатково вказуються:

підрозділам РХБ захисту - визначення меж хімічного забруднення в зоні НС на маршрутах слідування; ділянки місцевості та об’єкти, що підлягають дегазації, порядок та способи дегазації; пункти приготування дегазуючих розчинів та зарядки техніки; час початку і закінчення дегазаційних робіт; місце і час розгортання пункту спеціальної обробки; місце забору води для санітарно-технічних потреб; маршрут руху;

аварійно-рятувальним підрозділам - ділянки (об’єкти) робіт, види, обсяги і строки проведення рятувальних та інших невідкладних робіт, місця ліквідації наслідків аварій, насамперед на комунікаціях (технологічних лініях) з небезпечними хімічними речовинами, алгоритм евакуації постраждалих, маршрути руху до осередку ураження;

інженерним підрозділам - види, обсяги робіт і способи їх виконання, місця влаштування захисних валів або периметра обвалування, напрямних канав, що обмежують розлив небезпечних хімічних речовин, час початку і закінчення робіт, маршрут руху;

резервним силам - склад, район розташування, час готовності до виконання завдання, маршрут руху до осередку ураження (ділянки, об’єкта робіт).

7. Хімічна розвідка організовується перед введенням основних сил, залучених до проведення АРІНР.

Розвідка осередку аварії проводиться тільки з використанням ізолювальних засобів індивідуального захисту органів дихання та шкіри.

8. Під’їзд до місця аварії здійснюється з підвітряної сторони, сили та засоби розташовуються на безпечних відстанях від зони аварії з можливістю швидкої передислокації в безпечні райони.

9. Підрозділи РХБ захисту визначають тип небезпечної хімічної речовини та її концентрацію, установлюють і позначають межі зон (ділянок) забруднення, шляхи обходу зон хімічного забруднення, напрямок поширення забруднення повітря, місця можливого перекриття трубопроводів, шляхи введення сил на ділянки, об’єкти робіт, місцезнаходження постраждалих, визначають місця і характер пошкодження комунальних і енергетичних мереж, здійснюють відбір проб, надають їх до стаціонарних хімічних лабораторій для проведення аналізу.

Основними завданнями поста хімічного спостереження є спостереження за метеорологічною обстановкою і своєчасне виявлення хімічного забруднення території в межах зони відповідальності.

Під час пошуку постраждалих пости хімічного спостереження здійснюють періодичне або постійне хімічне спостереження поблизу району виникнення НС.

Пошук постраждалих проводиться насамперед на робочих місцях, шляхах евакуації, на території, починаючи з місць, розташованих поблизу джерела аварії.

Якщо небезпечна хімічна речовина важча за повітря, пошук постраждалих першочергово проводиться на нижчерозташованих поверхах будівель та у підвалах, а також на занижених ділянках території.

Якщо небезпечна хімічна речовина легша за повітря, то пошук постраждалих першочергово проводиться на верхніх поверхах.

Евакуація постраждалих з небезпечної зони проводиться найкоротшим шляхом до пункту прийому постраждалих.

10. Підрозділи РХБ захисту разом з пожежно-рятувальними та інженерно-технічними підрозділами проводять дегазацію місцевості, виробничих територій, споруд і обладнання, забруднених хімічно небезпечними речовинами.

Насамперед дегазуються під’їзні та внутрішні об’єктові дороги, шляхи евакуації постраждалих, майданчики посадки їх у транспорт, місця розливу небезпечних хімічних речовин.

За потреби місця розливу небезпечних хімічних речовин обваловують, речовини з пошкоджених ємностей перекачують у непошкоджені з подальшою дегазацією пошкоджених, ставлять водяні завіси, проводять дегазацію небезпечних хімічних речовин.

11. Після проведення АРІНР в осередку хімічного забруднення підрозділи ОРС ЦЗ здійснюють повну спеціальну обробку техніки та особового складу. Пункт спеціальної обробки розгортається на незабрудненій місцевості на межі маршрутів виходу із зони хімічного забруднення. Після проведення спеціальної обробки підрозділи виводяться у вихідні райони (райони зосередження) для підготовки їх до подальших дій.

1. Аварії на радіаційно небезпечних об’єктах можуть супроводжуватися як зовнішнім, так і внутрішнім опроміненням людини радіоактивними речовинами, що потрапили внаслідок аварії в довкілля.

2. Ліквідація наслідків аварій на радіаційно небезпечних об’єктах здійснюється силами раніше створеного формування, особовий склад якого має бути заздалегідь навчений, поінформований про радіаційну ситуацію в місцях виконання робіт та віднесений до складу аварійного персоналу.

3. Підрозділи ОРС ЦЗ проводять радіаційну розвідку та спостереження, локалізацію і гасіння пожеж, дезактивацію території, будівель, споруд, техніки, обмундирування, спецодягу та засобів захисту, санітарну обробку особового складу та населення, здійснення дозиметричного контролю, пилоподавлення та огородження зон радіоактивного забруднення.

На час робіт в умовах радіаційної аварії особовий склад підрозділів ОРС ЦЗ відноситься до аварійного персоналу та прирівнюється до категорії А. При цьому він має бути забезпечений так само, як і основний персонал усіма табельними і спеціальними засобами індивідуального і колективного захисту (спецодяг, засоби захисту органів дихання, зору і відкритих поверхонь шкіри, засоби дезактивації тощо), а також системою вимірювання і реєстрації отриманих під час проведення робіт доз опромінення.

Аварійний персонал слід постійно інформувати про вже отримані та можливі дози опромінення і можливу шкоду для здоров’я. Обмеження опромінення особового складу формувань, зайнятого на аварійних роботах, виконується таким чином, щоб не було перевищено встановлених значень регламентів першої групи для категорії А.

4. Допускається заплановане підвищене опромінення осіб зі складу аварійного персоналу (за винятком жінок, а також чоловіків віком до 30 років) у випадках, якщо роботи в зоні аварії поєднуються із:

втручанням для запобігання серйозним наслідкам для здоров’я людей, які опинилися в зоні аварії;

зменшенням чисельності осіб, які можуть зазнати аварійного опромінення (запобігання великим колективним дозам);

запобіганням такому розвитку аварії, що може призвести до катастрофічних наслідків.

Під час ліквідації наслідків аварій на радіаційно небезпечних об’єктах застосовується комплекс заходів з метою запобігання перевищенню величини сумарного опромінення - 100 мЗв (подвоєне значення максимального ліміту ефективної дози професійного опромінення за один рік).

5. У разі здійснення заходів, у яких доза може перевищити максимальний ліміт дози, працівники, які виконують такі роботи, мають бути з добровольців, які пройшли медичне обстеження, причому кожний із них має бути чітко і всесторонньо проінформований про ризик подібного опромінення для здоров’я, пройти попередню підготовку і дати письмову згоду на участь у таких роботах.

6. У деяких випадках, коли роботи виконуються з метою збереження життя людей, слід ужити всіх можливих заходів для того, щоб особовий склад підрозділів ОРС ЦЗ, який виконує такі роботи, не отримав еквівалентну дозу на будь-який з органів (включаючи рівномірне опромінення всього тіла) понад 500 мЗв. Виконання цієї вимоги забезпечує запобігання детерміністичним ефектам.

7. У разі отримання учасником АРІНР дози опромінення понад 500 мЗв проводиться його кваліфіковане медичне обстеження, за результатами якого приймається рішення щодо подальшої участі рятувальника в роботах.

8. Керівник органу управління (підрозділу) ОРС ЦЗ після прибуття на місце аварії аналізує масштаби і характер можливого радіоактивного забруднення, його вплив на дії особового складу підрозділу, встановлює маршрути розвідки, рівні радіаційного забруднення, які необхідно відмічати спеціальними знаками, та характер позначення меж забрудненої ділянки, ставить завдання та організовує взаємодію підпорядкованих підрозділів.

9. У разі постановки завдань на проведення АРІНР зазначаються особливості об’єкта, характер і масштаб аварії, завдання підрозділам, час початку та завершення робіт, порядок зміни, обсяги робіт, способи їх проведення та об’єкти зосередження основних зусиль, заходи безпеки під час проведення робіт і порядок використання засобів захисту, місця розташування медичних підрозділів, шляхи та порядок евакуації постраждалих, район збору після виконання завдань.

10. Силами радіаційної розвідки вирішуються такі завдання:

визначення забруднення місцевості та повітря радіоактивними речовинами, передання інформації про стан забруднення керівництву;

визначення потужності експозиційної дози гамма-випромінювання на маршрутах руху підрозділів ОРС ЦЗ та в зоні проведення АРІНР, позначення меж зон радіоактивного забруднення;

визначення (за потреби) шляхів обходу забруднених ділянок;

спостереження за радіаційною обстановкою;

метеорологічні спостереження;

відбирання проб та відправлення їх до спеціалізованих лабораторій;

визначення рівнів поверхневого забруднення радіоактивними речовинами об’єктів, техніки, майна;

дозиметричний контроль особового складу підрозділів ОРС ЦЗ після виходу із зони радіоактивного забруднення.

11. Для спостереження за радіаційною обстановкою створюються пости радіаційного спостереження. Для визначення зон радіоактивного забруднення, контролю за забрудненістю місцевості, техніки, майна, продовольства, води, фуражу, відбору зразків об’єктів довкілля залучаються підрозділи радіаційної розвідки, сили та засоби наземної та повітряної розвідок.

З огляду на ймовірність потрапляння в зони великих рівнів радіоактивного забруднення, організовується постійний дозиметричний контроль за рівнями опромінення особового складу з метою недопущення опромінення поза встановленими лімітами.

12. Індивідуальний дозиметричний контроль особового складу підрозділів ОРС ЦЗ проводиться з метою своєчасного отримання даних про дози опромінення особового складу. За даними контролю визначаються режими роботи формувань та їх радіаційне ураження. Контроль організовується як груповий (з метою отримання інформації про середні дози опромінення для визначення режиму та категорій працездатності), так й індивідуальний (з метою отримання даних про дози кожної особи, визначення захисних заходів та встановлення ступеня важкості променевого ураження особовому складу формувань для цього видаються індивідуальні дозиметри).

Контроль за опроміненням особового складу підрозділів ОРС ЦЗ, що перебувають на забрудненій місцевості, проводиться безперервно. Дози опромінення фіксуються в індивідуальних картках обліку доз опромінення. Дозиметричний контроль радіоактивного забруднення техніки, майна, одягу, взуття, засобів індивідуального захисту тощо проводиться під час виходу особового складу із зони радіоактивного забруднення.

13. Під час визначення завдань керівник органу управління (підрозділу) ОРС ЦЗ визначає ділянки (об’єкти), на яких потрібно зосередити основні зусилля, черговість, обсяг і строки виконання робіт, склад змін, порядок роботи та відпочинку, використання засобів захисту, встановлену дозу опромінення особового складу і заходи щодо захисту на випадок можливих подальших радіоактивних викидів, дії підрозділів для завершення робіт на цьому об’єкті.

14. Організація та ведення АРІНР у зоні радіоактивного забруднення вимагають проведення комплексу заходів з радіаційної безпеки, спрямованих на зниження зовнішнього і внутрішнього опромінення особового складу, виключення занесення радіоактивного бруду на чисті території та в житлові приміщення.

15. Комплекс заходів з радіаційної безпеки включає:

суворе нормування радіаційного фактора (захист часом, відстанню, робота за нарядами-допусками);

медичний огляд усіх залучених до АРІНР і вирішення за його результатами питання щодо допуску до роботи;

інструктаж з питань радіаційної безпеки; систематичний контроль за динамікою радіаційної обстановки і визначення на його основі допустимої тривалості роботи на конкретній забрудненій ділянці, у приміщенні тощо;

індивідуальний дозиметричний контроль і облік опромінення всіх працюючих;

організацію індивідуального захисту особового складу;

локалізацію забруднення та санітарно-пропускний режим, що виключає розповсюдження радіаційного забруднення з осередків проведення робіт;

організацію санітарної обробки та систематичної дезактивації спецодягу, спецвзуття, інших засобів індивідуального захисту.

16. В аварійному осередку необхідно діяти відповідно до спеціально розробленого плану, використовуючи аварійні комплекти засобів індивідуального захисту. При цьому особлива увага приділяється індивідуальному захисту органів дихання особового складу аварійних бригад і такій організації зберігання аварійних комплектів, що забезпечує їх отримання в мінімальний строк.

17. Для виключення розповсюдження радіоактивного забруднення за межі аварійної зони та зменшення ймовірності надходження радіоактивних речовин в організм рятувальників слід організовувати санпропускник на межі зон, де організовують миття та перевдягання особового складу після закінчення робіт, пов’язаних із радіоактивним забрудненням шкіри та спецодягу.

18. Виходячи за межі зони радіоактивного забруднення, кожен рятувальник зобов’язаний:

зняти у спеціально відведеному місці додаткові засоби індивідуального захисту (бахили, нарукавники, костюми короткочасного застосування, гумові рукавички тощо) та здати їх на дезактивацію;

зняти у "брудному" відділенні санпропускника основне спецвзуття, верхній одяг, шапочку і у разі забруднення їх вище допустимих величин здати на дезактивацію;

зняти респіратор типу "Лепесток" та здати в радіоактивні відходи, респіратор типу "Пульс-М" здати на дезактивацію;

прополоскати рот чистою водою, ретельно вимити руки чистою водою із застосуванням мила;

зняти натільну білизну та здати її на дезактивацію;

знову помити руки та перевірити рівень їх забруднення.

19. У разі перевищення допустимого рівня забруднення шкіри:

провести повторну обробку із застосуванням спеціалізованих препаратів для дезактивації;

ретельно вимити тіло під душем із застосуванням мила, витертися рушником та пройти перевірку чистоти шкіри тіла;

у разі виявлення забруднення шкіри, що перевищує допустимі рівні, повторити обробку під душем;

у чистому відділенні санпропускника одягнути чистий одяг та взуття.

Майно, забруднення якого не перевищує допустимих рівнів, зберігається в шафах до наступного використання.

20. Після кожного використання в зоні радіоактивного забруднення обов’язково дезактивуються спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту. Слід встановити граничний рівень забруднення дезактивованого майна, у разі перевищення якого дезактивація вважається недоцільною та майно переводиться в розряд радіоактивних відходів (наприклад, перевищення допустимого рівня в 5-10 разів).

Для дезактивації додаткових засобів індивідуального захисту має бути виділено спеціальну ділянку або приміщення в зоні санітарних шлюзів чи організовано пункти санітарної обробки. Для дезактивації засобів індивідуального захисту органів дихання, а також їх подальшого технічного обслуговування, збереження та видачі необхідно виділити спеціальні приміщення - респіраторні. Дезактивація протигазів та респіраторів проводиться відповідно до інструкції з їх використання.

1. НС або небезпечна подія на водному об’єкті призводить до загрози життю і здоров’ю людей, пошкодження або затоплення плавзасобів, забруднення акваторії. Наслідки такої ситуації зумовлюють тривале перебування постраждалих у воді, блокування їх у затопленому об’єкті, зникнення безвісти на плавзасобах і без них, втрату матеріальних цінностей, що перевозилися по воді, затоплення плавзасобів та інших об’єктів, забруднення акваторії.

2. НС або небезпечна подія на водному об’єкті характеризується складністю визначення місця пошуку на акваторії, постійними змінами координат та розміру району пошуку внаслідок впливу гідро-, метеоумов (течії, глибини, погодних умов тощо), необхідністю загальної координації діяльності залучених органів управління і сил, екстремальними умовами рятування людей з поверхні води і підводних пошуково-рятувальних робіт, застосуванням сорбентів та бонових загороджень у разі забруднення акваторії.

3. До ліквідації НС або небезпечних подій на водних об’єктах залучаються органи управління та підрозділи ОРС ЦЗ, атестовані для проведення АРІНР на водних об’єктах.

4. Збір даних про НС або небезпечну подію на водному об’єкті проводиться з усіх джерел, опитуються свідки та родичі зниклих, установлюються кількість зниклих людей, плавзасобів, наявність індивідуальних та колективних рятувальних засобів, можливий маршрут руху, місця останнього контакту зі зниклими, погодні умови на момент зникнення.

5. Оцінка обстановки на водному об’єкті включає:

оцінку району можливого пошуку, гідро-, метеоумов (течія, крига, глибини, погодні умови тощо);

визначення складності та обсягів пошукових і рятувальних робіт, можливостей підрозділу та взаємодіючих сил щодо виконання завдань на воді (наявність плавзасобів, рятувального та водолазного спорядження тощо, рівень підготовки рятувальників та кваліфікація водолазного складу), потреби в залученні додаткових сил (водолазних, плавзасобів, авіації).

6. На підставі аналізу інформації про можливі місце і час виникнення НС проміжок часу між часом виникнення ситуації та часом прибуття аварійно-рятувального підрозділу, можливого переміщення об’єкта пошуку за час, що сплинув, розраховується радіус району пошуку та його межі, визначаються вихідний пункт пошуку, схема пошуку (по квадратах, що розширюються, по секторах, паралельними галсами (профілями), спільно з плавзасобами і авіацією) та спосіб пошуку - надводний пошук на акваторії або водолазами і технічними засобами підводного пошуку на дні акваторії.

7. Працівникам ОРС ЦЗ доводяться заходи безпеки під час проведення робіт, межі району пошуку, вихідний пункт та схема пошуку, уточнюється алгоритм приведення в готовність плавзасобів, рятувального та водолазного спорядження, технічних засобів надводного та підводного пошуку, розподіляються обов’язки і завдання між працівниками, визначається час початку робіт, організація зв’язку, надання домедичної допомоги постраждалим.

8. У разі залучення авіації до пошукових робіт та виявлення постраждалих над водною поверхнею екіпаж пошуково-рятувального повітряного судна проводить маркування місця лиха за допомогою димів, маркерів, які фарбують воду, буїв, що знаходяться на плаву, радіо- або радіолокаційних маяків та інших засобів, які є на борту. Для евакуації постраждалих на водній поверхні командир пошуково-рятувального вертольота оцінює можливість виконання евакуації з води.

Десантування з літаків виконується тільки парашутним способом. Спочатку десантуються плавзасоби, потім - РПДГ.

Десантування з вертольотів може виконуватися:

парашутним способом;

безпарашутним десантуванням рятувальників РПДГ (з висоти 4-5 м, на швидкості 20-25 км/год);

з режиму висіння пошуково-рятувального вертольота за допомогою спускового пристрою роликового або бортової лебідки.

Екіпаж пошуково-рятувального повітряного судна по радіо, а за відсутності радіозв’язку - за допомогою встановлених візуальних сигналів здійснює спрямування кораблів та малих (маломірних) суден у зону НС (надзвичайної події).

Про місце затоплення повітряного, морського судна та десантування маркувальних засобів командир екіпажу зобов’язаний доповісти на пункт управління та за наявності пально-мастильних матеріалів знаходитися над об’єктом до отримання вказівок щодо подальших дій.

9. Рішення про призупинення АРІНР на водному об’єкті приймає Керівник робіт із НС у разі, якщо:

виникли ускладнені умови, що становлять небезпеку життю і здоров’ю рятувальників;

знайдено не всіх потерпілих, але прийнято рішення, що додаткові пошукові зусилля не принесуть успіху.

10. Рішення про повне припинення АРІНР на водному об’єкті приймає Керівник робіт із НС у разі, якщо:

установлено, що повідомлення про НС надіслано помилково;

особи більше не потребують допомоги;

постраждалі особи перебувають за межами району пошуку і рятування України;

постраждалих осіб врятовано і роботи завершено;

незважаючи на вжиті заходи, потерпілих не знайдено, та немає жодного шансу, що вони виявляться живими.

Про завершення АРІНР на водному об’єкті Керівник робіт із НС повідомляє органам, підрозділам, організаціям і службам, залученим до АРІНР.

1. Демеркуризація - видалення ртуті (її сполук) із забруднених поверхонь, а також зниження концентрації парів ртуті в приміщеннях до гранично допустимої.

2. Методи демеркуризації:

механічний - механічне видалення ртуті із забруднених поверхонь;

хімічний - оброблення ртутного забруднення поверхні демеркуризаторами (хімічними реагентами);

термічний - видалення ртуті за допомогою нагрівання забруднених поверхонь.

3. Оперативно-чергова (диспетчерська) служба підрозділу ОРС ЦЗ у разі надходження інформації щодо виявлення територій (приміщень), забруднених ртуттю або її сполуками:

інформує оперативно-координаційний центр територіального органу ДСНС;

направляє на місце події черговий підрозділ ОРС ЦЗ, оснащений необхідними засобами індивідуального захисту, демеркуризаторами і майном для виконання невідкладних першочергових робіт з евакуації людей, ізоляції забруднених приміщень і територій, проведення демеркуризації.

4. Комплекс робіт з демеркуризації приміщень (території) включає такі обов’язкові заходи:

обмеження доступу людей до території, забрудненої ртуттю;

обстеження приміщень (території) з метою виявлення осередків ртуті та визначення меж зон забруднення ртуттю і ретельного огляду поверхні;

механічне видалення ртуті із забруднених поверхонь (механічний метод демеркуризації) та підготовка поверхонь до хімічного оброблення;

позначення виявлених осередків ртуті попереджувальними знаками "Обережно - ртуть! Прохід заборонено" та огороджувальними стрічками;

оброблення забруднених поверхонь хімічними речовинами (хімічний метод демеркуризації);

видалення залишків сполук ртуті хімічними демеркуризаторами шляхом вологого прибирання;

передання зібраних ртутьвмісних відходів підприємствам, які мають ліцензію Мінприроди на провадження господарської діяльності з поводження з відходами, що містять ртуть та сполуки ртуті;

спеціальна обробка забруднених ртуттю техніки, приладів, засобів індивідуального захисту та санітарна обробка особового складу.

5. У разі розливу ртуті в приміщеннях необхідно:

використовувати у разі невідомої концентрації парів ртуті або її сполук виключно ізолювальні засоби захисту органів дихання;

першочергово організувати і провести евакуацію людей з приміщень, де розлито ртуть, та із приміщень, прохід до яких можливий лише через забруднену територію;

не допускати під час евакуації людей їх проходу забрудненою територією. Якщо зазначене неможливе, використати підручні матеріали (дошки тощо) для влаштування тимчасового чистого проходу;

здійснити провітрювання в приміщеннях, де розлито ртуть;

обстежити приміщення з метою виявлення осередків ртуті;

ізолювати забруднені приміщення та перекрити шляхи доступу до них (закрити двері, загородити проходи стрічками, виставити знаки "Обережно - ртуть! Прохід заборонено", виставити пости);

у разі виявлення масштабного забруднення та значної загрози населенню необхідно додатково залучити підрозділ РХБ захисту територіального органу ДСНС.

Після проведення заходів з ізоляції приміщень, обмеження доступу до них і завершення евакуації людей провести демеркуризацію механічним методом, обробити поверхні, з яких здійснено видалення ртуті, хімічним методом одним із демеркуризаторів.

Якщо на місце події прибула спеціалізована аварійно-рятувальна служба, яка має ліцензію Мінприроди на провадження господарської діяльності з поводження з відходами, що містять ртуть та сполуки ртуті, роботи щодо видалення (демеркуризації) ртуті виконуються цією службою.

Зберігання та транспортування ртутьвмісних відходів (відходів, що містять ртуть та сполуки ртуті, забруднені ртуттю будівельні конструкції тощо) здійснюються тільки в герметичних ємностях, стійких до механічного, хімічного та термічного впливу.

Після завершення робіт з демеркуризації особовий склад проводить заходи щодо спеціальної обробки:

взуття, спеціальний захисний одяг, рукавиці обробляє демеркуризаторами - мильно-содовим розчином чи розчином перманганату калію, після чого промиває їх чистою водою;