6.3.25. Кислота або луг повинні заливатися невеликим струменем у холодну воду. Наливати воду в кислоту або луг не дозволяється.
При заправленні ванни твердими хімікатами необхідно виключати розбризкування рідини.
6.3.26. Працівники травильних дільниць повинні бути забезпечені засобами індивідуального захисту відповідно до вимог НПАОП 27.0-3.01-08.
6.4. Захисні покриття металу
6.4.1. Усі операції щодо транспортування прокату, обрубки його при нанесенні захисного покриття, а також допоміжні операції (змінювання анодів у ваннах електролітичного лудіння, цинкування, завантаження металу у ванну з розплавом, приготування, подавання й очищення розчинів тощо) повинні бути механізованими.
6.4.2. Запобіжні покриття листового металу (лудіння, цинкування, свинцювання тощо) повинні відбуватися на установках безперервної дії.
Петльові вежі повинні бути огородженими. Перед тяговими роликами повинні бути облаштовані огороджувальні щити чи проводки.
6.4.3. Перехідні майданчики через лінію установки безперервної дії повинні мати сходи з нахилом і поручні з відбортовкою понизу.
Установка безперервної дії повинна мати світлозвукову сигналізацію, що сповіщає про пуск механізмів, і аварійні вимикачі вздовж агрегату поблизу основних машин і на пультах керування.
6.4.4. В агрегатах нанесення захисного покриття ванни з розчинами та розплавами повинні бути обладнані відсмоктуючою вентиляцією і кришками для запобігання попаданню пари та газів у приміщення.
У випадках коли згідно з умовами технології обладнання кришок або укриття ванн неможливе, відсмоктуюча вентиляція повинна виключати попадання пари та газів у приміщення.
6.4.5. Конструкція сушильної печі агрегату нанесення лаку та полімерного покриття повинна виключати попадання в цех продуктів горіння газів і парів розчинників.
6.4.6. Устаткування для нанесення захисного покриття (лаків, полімерних матеріалів тощо) повинно мати місцеві відсмоктувачі.
Обтиральний матеріал, просочений лаком і скипидаром, повинен зберігатися у спеціальному закритому ящику в кількості, що не перевищує добової потреби.
У приміщеннях, де використовують лак і полімерні матеріали, повинна бути тепла вода та мило для змивання шкідливих речовин, що потрапляють на шкіру.
6.4.7. У діючих цехах з метою захисту працівників від виплесків з ванн покриття в момент входу і виходу листів з валків у відповідних місцях повинні облаштовуватися огороджувальні щити.
6.4.8. Чушки цинку, олова, свинцю та інше, що завантажуються у ванни, повинні бути заздалегідь просушені та підігріті. Опускання чушок у ванну з розплавленим металом повинно проводитися за допомогою спеціальних пристроїв, що виключають необхідність перебування працівників поблизу ванни.
Кліщі, ломики, а також інші інструменти перед використанням їх у роботі повинні бути просушені та підігріті.
6.4.9. Для запобігання опікам робота на флюсі, що осів, і підігрів масла вище температури спалаху не дозволяється.
Температурний режим ванни повинен регулюватися автоматично.
6.4.10. З метою швидкої ліквідації можливих спалахів масла у відділенні повинен застосовуватися содовий розчин.
6.4.11. Під час робіт над ванною (навіть короткочасних) остання повинна бути перекрита надійним настилом.
6.4.12. Форми, що наповнені рідким цинком, оловом чи іншими металами, заливати водою до затвердіння металу не дозволяється. Чушки, звільнені з форм, складаються у відведених місцях, а форми повинні просушуватися. Заливати цинк, олово та інші метали в сирі форми не дозволяється.
6.4.13. Валки очисних машин повинні бути зверху закриті кожухом, який легко знімається.
Виштовхувати застряглі листи з очисної машини при обертових валках не дозволяється. Очисні машини повинні бути обладнані місцевими відсмоктувачами.
6.4.14. Приготування флюсу (хлористого цинку), а також вилучення олова з олововмісних відходів повинно проводитися в окремому приміщенні. Баки для приготування флюсу повинні бути обладнані місцевими відсмоктувачами.
6.4.15. Усі операції з поліуретановим клеєм і циклогексаном при виробництві металопласту повинні виконуватися з дотриманням вимог охорони праці, що передбачені в інструкції з охорони праці, розробленій та затвердженій з дотриманням вимог НПАОП 0.00-4.15-98.
6.4.16. Компоненти поліуретанового клею та розтворювач циклогексан повинні зберігатися у спеціально обладнаному складі при температурі не нижче 10 град.С.
6.4.17. Складання та розбавлення всіх видів лаків і фарб у спеціальному приміщенні не дозволяється.
6.4.18. Тара з-під лакофарбових матеріалів повинна бути щільно закрита і зберігатися на спеціальному майданчику, віддаленому від виробничих приміщень.
6.5. Застосування легкозаймистих порошкових матеріалів і сумішей на їх основі
6.5.1. У технічній документації на вихідні легкозаймисті порошкові матеріали та суміші, які виготовлені на їх основі, повинні бути вказані такі характеристики:
для легкозаймистих порошкових матеріалів - нижня концентраційна межа поширення полум'я відповідно до ГОСТ 12.1.044-89 "ССБТ. Пожаровзрывоопасность веществ и материалов. Номенклатура показателей и методы их определения";
температура займання аерозависі та самозаймання в шафі, максимальний тиск вибуху, а для сумішей, крім того, здатність до самостійного горіння;
для сумішей, що містять у собі окислювачі, повинна бути також вказана розрахункова питома теплота й температура процесу горіння та чутливість до механічного впливу (тертя, удару).
Остання характеристика визначається також окремо для активної складової суміші (пального з окислювачем).
Питома теплота та температура процесу горіння суміші повинні визначатися розробником.
Не дозволяється застосовувати легкозаймисті матеріали та суміші за відсутності зазначених характеристик.
6.5.2. Не дозволяється застосування сумішей, процес горіння яких переходить у вибух; спроможних до самостійного горіння, і тих, що мають питому теплоту процесу горіння понад 50 кДж/моль, чутливість яких до механічного впливу (удару) складає 19,6 Дж і менше, а активної складової - 9,8 Дж і менше.
Суміші, спроможні до самостійного горіння без доступу повітря, слід застосовувати тільки з дотриманням вимог пожежної безпеки.
6.5.3. У технічних умовах на вихідні легкозаймисті порошкові матеріали повинна зазначатися нижня межа крупності матеріалів, що використовуються для приготування сумішей, а також граничний склад основного компоненту та домішок.
6.5.4. Гасити легкозаймисті порошкові матеріали й суміші, що зайнялися, необхідно способами, передбаченими чинними нормативно-правовими актами. Застосовувати з цією метою воду, водні та пінні вогнегасники не дозволяється.
6.5.5. У приміщеннях, де виготовляються або зберігаються легкозаймисті порошкові матеріали та суміші, застосування відкритого вогню не дозволяється.
6.5.6. Усі ремонтні роботи у приміщеннях, де виготовляються і зберігаються легкозаймисті порошкові матеріали та суміші, повинні проводитися тільки за нарядом-допуском, виданим відповідно до НПАОП 27.0-4.02-90.
6.5.7. Вентиляція приміщень для зберігання й виробництва легкозаймистих порошкових матеріалів та сумішей повинна здійснюватися відповідно до вимог СНиП 2.04.05-91.
6.5.8. Зовнішні огороджувальні конструкції (стіни, покриття) будинків, у яких виготовляються або зберігаються легкозаймисті порошкові матеріали та суміші, повинні бути у справному стані, що виключає можливість попадання у приміщення атмосферних опадів. Зволожування повітря у вентиляційних системах не дозволяється.
6.5.9. У приміщеннях, у яких виготовляються або зберігаються порошкові матеріали та суміші, повинні бути зазначені вибухонебезпечні зони.
Зазначені приміщення повинні бути обладнані телефонним зв'язком у вибухобезпечному виконанні.
6.5.10. У виробничих приміщеннях повинно проводитися прибирання пилу з підлоги, майданчиків, сходових кліток, зі стін та інших будівельних конструкцій, а також з трубопроводів і устаткування. Періодичність прибирання повинна виключати накопичування пилу в кількості, за якої можливе горіння в шарі або в аерозавісі.
6.5.11. Тара, призначена для транспортування і зберігання легкозаймистих порошкових матеріалів і сумішей, повинна бути чистою, сухою та справною.
6.5.12. Транспортування і зберігання легкозаймистих матеріалів і сумішей повинно провадитися в закритій тарі, яка виключає просипання суміші та попадання вологи в тару з сумішшю.
6.5.13. Транспортування легкозаймистих порошкових матеріалів і сумішей спільно з окислювачами, кислотами та лугами не дозволяється.
6.5.14. Способи транспортування легкозаймистих порошкових матеріалів і сумішей повинні виключати удари тари між собою та з іншими предметами.
6.5.15. Внутрішньоцеховий транспорт повинен відповідати вимогам пожежовибухобезпеки.
6.5.16. Піддони та внутрішні поверхні контейнерів, що використовуються для транспортування барабанів, бочок, банок та іншої тари з легкозаймистими порошковими матеріалами й сумішами, повинні бути облицьовані матеріалом, що виключає утворення іскри у випадку удару чи тертя тари об контейнер або піддон при навантаженні, перевезенні та вивантаженні.
6.5.17. Транспортування легкозаймистих матеріалів і сумішей поблизу високотемпературних джерел не дозволяється.
6.5.18. Транспортування легкозаймистих порошкових матеріалів пневмотранспортом повинно здійснюватися із застосуванням захисної атмосфери. Склад захисної атмосфери та граничне значення окислювача в ньому повинні відповідати проекту. Під час роботи пневмотранспорту наявність окислювача в газі повинна контролюватися автоматично.
6.5.19. Зберігання легкозаймистих порошкових матеріалів і сумішей повинно здійснюватися в закритих складах. У приміщенні складу порошкові матеріали повинні зберігатися окремо за видами.
Відстань між штабелем (барабанів, ящиків, бочок, банок) з легкозаймистими порошковими матеріалами та стіною повинна бути не менше 1 м.
Штабелі повинні бути стійкими. Висота їх не повинна перевищувати 1,7 м.
Зберігати в одному приміщенні легкозаймисті матеріали та окислювачі (типу селітри), луги і кислоти не дозволяється.
6.5.20. У приміщеннях, де зберігаються легкозаймисті матеріали, проводити сортування, змішування та інші роботи щодо підготовки матеріалів і приготування сумішей не дозволяється.
6.5.21. Технологічні процеси виробництва легкозаймистих порошкових матеріалів і сумішей та технологічне устаткування, яке використовується для проведення цих процесів, повинні відповідати вимогам пожежобезпеки.
Технологічні процеси виробництва легкозаймистих порошкових матеріалів і сумішей, за яких можливе утворення вибухонебезпечного середовища, і технологічне устаткування, що використовується для проведення цих процесів, повинні відповідати вимогам вибухобезпеки.
6.5.22. Для запобігання утворенню вибухонебезпечного середовища слід використовувати флегматизацію матеріалів.
Технологія флегматизації легкозаймистих порошкових матеріалів і речовин, що для цього застосовуються, повинна виключати можливість утворення вибухонебезпечних аерозависів при подальшій переробці порошкових матеріалів.
6.5.23. Устаткування, що застосовується для розмелювання, змішування і розфасовування легкозаймистих порошкових матеріалів і сумішей, повинно бути оснащено пристроєм для запобігання видаленню пилу у приміщення шляхом його локалізації або уловлювання.
6.5.24. Розмелювання легкозаймистих матеріалів, під час якого можливе утворення вибухонебезпечного середовища, повинне проводитися із застосуванням захисної атмосфери. Склад захисної атмосфери та граничне значення окислювача в ньому повинні відповідати проекту.
При виборі захисної атмосфери необхідно враховувати можливість видалення горючих газів із розмелених легкозаймистих порошкових матеріалів.
Устаткування, що застосовується для розмелювання зазначених матеріалів, повинно бути герметизоване та мати прилади для підтримування атмосфери заданого складу, безперервного контролю окислювача й автоматичної зупинки розмельного устаткування за наявності окислювача в атмосфері вище граничного значення.
Розмелювання зазначених матеріалів з одночасною їх флегматизацією дозволяється проводити без інертної атмосфери в агрегатах відкритого типу.
6.5.25. Усі матеріали, що є вихідними для сумішей, після розмелювання повинні підлягати магнітній сепарації.
6.5.26. Змішувачі, усередині яких при приготуванні сумішей можливе утворення вибухонебезпечного середовища, повинні мати внутрішню поверхню та перемішувальні пристрої, що виконані з неіскристих струмопровідних матеріалів, або бути облицьовані ними.
6.5.27. Для приготування сумішей, які спроможні до самостійного горіння та утворення вибухонебезпечного середовища, повинні використовуватися змішувачі закритого типу із застосуванням захисної атмосфери відповідно до проекту.
Суміші на основі легкозаймистих, заздалегідь флегматизованих порошкових матеріалів дозволяється виготовляти без застосування захисної атмосфери.
6.5.28. Для приготування сумішей, чутливість до механічного впливу яких складає менше 25 Дж, повинні застосовуватися змішувачі, у яких немає у внутрішній порожнині обертових частин.
6.5.29. У відділенні приготування сумішей кількість сумішей, що зберігаються, не повинна перевищувати дводобової потреби. Для їх зберігання повинно бути відведено спеціальне місце.
6.5.30. Приймальні пристрої (воронки, жолоби тощо) в тракті подавання легкозаймистих порошкових матеріалів, спроможні утворювати вибухонебезпечне середовище, а також відсікаючі пристрої в тракті подавання матеріалів у змішувач повинні бути виконані з неіскристих струмопровідних матеріалів чи облицьовані ними.
6.5.31. У приймальних пристроях бункерів легкозаймистих порошкових матеріалів, а також перед змішувачем повинні бути встановлені запобіжні сітки з розміром чарунок не більше 25 х 30 мм, що виключають попадання у змішувач сторонніх предметів.
6.5.32. Пристрої для подачі легкозаймистих порошкових матеріалів, спроможних утворювати вибухонебезпечне середовище, від накопичувальних бункерів до змішувачів та іншого устаткування повинні бути виконані з неіскристих струмопровідних матеріалів. Використовувати для цієї мети елеватори не дозволяється.
Застосування шнекових конвеєрів для подачі сумішей, чутливість яких до механічного впливу (тертя, удару) складає менше 25 Дж, не дозволяється.
6.5.33. Усе технологічне устаткування, яке використовується для виробництва легкозаймистих порошкових матеріалів і сумішей, повинно бути захищено від статичної електрики відповідно до вимог нормативно-правових актів.
6.5.34. Інструменти та пристрої, що застосовуються для розкупорювання тари (банок, барабанів, контейнерів та ін.) з легкозаймистими порошковими матеріалами, повинні бути виконані з неіскристих матеріалів.
6.5.35. Електрообладнання та електроосвітлення, що застосовуються у приміщеннях, де зберігаються або виготовляються легкозаймисті порошкові матеріали та суміші, повинні відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.21-98.
6.5.36. Розкупорювання тари, розфасування та пересипання легкозаймистих порошкових матеріалів необхідно проводити механізованим способом, що виключає пилоутворення.
6.5.37. Сушіння та прокалювання легкозаймистих порошкових матеріалів повинно проводитися окремо за видами при температурі, що виключає самозаймання матеріалів.
6.5.38. Температура сухих та прогартованих порошкових матеріалів перед застосуванням не повинна перевищувати 80 град.С.
Сушіння готових порошкових сумішей не дозволяється.
6.5.39. При приготуванні сумішей, що спроможні утворювати вибухонебезпечне середовище, до складу яких входить селітра або інші активні окислювачі, у змішувальний пристрій або завантажувальний бункер у першу чергу повинні завантажуватися інертні матеріали або важковідновні оксиди, а потім активні окислювачі. Після перемішування цих компонентів необхідно проводити завантаження легкозаймистих порошкових матеріалів та остаточне змішування.
При приготуванні сумішей, у складі яких відсутні активні окислювачі та легкозаймисті порошкові матеріали, що спроможні утворювати вибухонебезпечне середовище, у першу чергу повинні завантажуватися інертні матеріали та окислювачі, а після цього легкозаймисті порошкові матеріали. Завантаження легкозаймистих порошкових матеріалів дозволяється без попереднього перемішування компонентів.
6.5.40. Дозування компонентів суміші, подавання суміші для пресування виробів (брикетів, втулок тощо) їх формування та видавання повинні бути механізованими.
6.5.41. Приготування суміші з рідкими добавками для виготовлення виробів повинно проводитися в змішувачах, обладнаних відсмоктувачем повітря з їхньої внутрішньої порожнини.
Змішувальні пристрої необхідно щодня очищати від решток суміші з дотриманням заходів, що забезпечують безпеку працівників. При очищенні змішувача удари по шару суміші не допускаються.
6.5.42. Сушіння виробів (брикетів, втулок тощо), виготовлених із сумішей, повинно здійснюватися у спеціальних сушильнях, обладнаних вентиляцією. Температура сушіння повинна виключати самозаймання виробів.
6.5.43. Забракована суміш у випадку неможливості її використання у виробництві повинна бути знищена з дотриманням заходів, що забезпечують безпеку працівників.
VII. Вимоги безпеки під час роботи у складах
7.1. Пристрої та обладнання складів та майданчиків для складування повинні відповідати вимогам норм технологічного проектування, будівельних, санітарно-гігієнічних і протипожежних норм, правил, інструкцій, затверджених у встановленому порядку.
7.2. Усі операції на складах і майданчиках для складування повинні бути механізованими.
7.3. Поверхні майданчиків для складування повинні бути рівними й без вибоїн, мати тверде покриття та утримуватися у справному стані.
З них повинно бути забезпечено відведення поверхневих вод, а у зимовий час - очищення від снігу та льоду, посипання піском або іншими матеріалами.
7.4. Робочі майданчики складів, проходи та шляхи пересування вантажів повинні утримуватися у чистоті.
Не дозволяється захаращування території складів, проходів і шляхів пересування вантажів.
7.5. Складування готової продукції уздовж залізничних колій повинно виконуватися при дотриманні габариту між штабелем і головкою ближчої рейки: не менше 2 м при висоті штабеля до 1,2 м, не менше 2,5 м при більшій висоті.
7.6. Зливки на складах складаються правильними штабелями хрест-навхрест поперемінно вузьким і широким кінцями висотою до 3 м.
Зливки круглого перетину зберігають у стелажах-стоках висотою не більше 2 м.
Блюми та квадратні заготовки необхідно складати в штабель хрест-навхрест висотою до 2,5 м при довжині до 5 м і висотою до 4 м при довжині понад 5 м.
Сляби треба складати стопами в одному напрямі чи хрест-навхрест. Висота штабелю встановлюється інструкцією підприємства залежно від ширини слябів і пристроїв, за допомогою яких здійснюють їх укладання, але не більше 3 м при укладанні в одному напрямі 4 м - при укладанні хрест-навхрест.
Листи та пачки листів необхідно складати у стопи в одному напрямі чи хрест-навхрест. Висота штабелів листового металу повинна бути не більше полуторної ширини листів, але не перевищувати для товстих листів 3 м, для тонких - 2 м.
Гарячекатані смуги в рулонах необхідно складати в штабелі у вертикальному положенні в декілька рядів пірамідою висотою до 4,5 м.
Холоднокатані та гарячекатані смуги в рулонах на міжопераційних складах необхідно складати в один ряд в горизонтальному положенні на спеціальні стелажі, а стрічки - в два ряди.
Рейки, балки та інший сортовий прокат необхідно складати в одному напрямку в кармани висотою до 2,5 м, які утворені вертикальними стояками, що забезпечують безпечні проходи між карманами та стропування вантажів.
Укладка сортових профілів прокату хрест-навхрест у штабелі висотою до 4 м допустима при виконанні робіт кранами зі спеціальними вантажопідйомними пристроями, що виключають участь стропальників.
Круглу заготовку, великосортний, середньосортний та дрібносортний метал необхідно складати зв'язаними пачками хрест-навхрест у штабель висотою до 4 м.
Катанку в бухтах необхідно складати у декілька рядів у штабелі висотою до 5 м.
7.7. Проходи між штабелями повинні бути не менше 1 м для холодного металу і не менше 1,5 м - для гарячого металу. Ширина головних проходів та відстань від штабелів до будівель повинні бути не менше 2 м.
7.8. Укладення металу на перекриття канав, траншей, маслопідвалів, тунелів, люків тощо не дозволяється. Місця перекриттів повинні бути чітко позначені на підлозі цеху та, крім того, повинні бути зроблені відповідні написи. Якщо при проектуванні цих споруд було враховано навантаження на перекриття, то воно також повинно бути вказано відповідними написами.
7.9. Склади металу повинні бути обладнані підйомно-транспортними пристроями (кранами, електрокарами тощо). Переміщення та завантаження металу на складі повинні виконуватися за допомогою електромагнітних кранів, механізованих або автоматизованих вантажозахоплювальних пристроїв, без застосування ручної праці.
З метою недопущення небезпечних транспортних операцій слід застосовувати дистанційне керування підйомними кранами.
Пратцен-крани, крім електромагнітів, повинні мати механічні підхвати (граблі) щоб усунути можливість падіння заготовки в разі відриву її від електромагнітів.
При неможливості застосування механізованих вантажозахоплювальних пристроїв дозволяється проводити стропування металу вручну, дотримуючись вимог Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18.06.2007 N 132, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 09.07.2007 за N 784/14051 (НПАОП 0.00-1.01-07).
7.10. Для автомашин, автонавантажувачів та електрокарів у складах повинні бути позначені проїзди, що забезпечують відстань 1 м між штабелями та транспортними засобами.
7.11. На кожному складі, де зберігається метал, повинна бути вивішена схема складування.
7.12. Завантаження металу на складах виконується відповідно до технологічних карт, затверджених адміністрацією підприємства.
VIII. Вимоги безпеки під час використання в технологічному процесі азоту і аргону
8.1. У кожному цеху, де встановлено устаткування, в якому використовується азот чи аргон, повинно бути призначено працівника, відповідального за безпечну експлуатацію систем азото- та аргонопостачання.
8.2. Працівники, відповідальні за безпечну експлуатацію систем азото- та аргонопостачання, повинні проходити один раз на три місяці повторний інструктаж і навчання з питань охорони праці під час роботи з азотом і аргоном у комісії, яка очолюється роботодавцем ( НПАОП 0.00-4.12-05) .
8.3. Газонебезпечними вважаються дільниці, на яких розташовано устаткування, у технологічних процесах якого використовується азот чи аргон, або ті, де проходять трубопроводи, заповнені цими газами.
Азот чи аргон до устаткування може подаватися через трубопровід від магістральних трубопроводів, зв'язаних безпосередньо з цехами виробництва продуктів розділення повітря, а також від газифікаторів чи реципієнтів сумарною гідравлічною ємкістю понад 50 куб.м.
8.4. Монтаж і експлуатація об'єктів споживання та трубопроводів азоту й аргону повинні здійснюватися в точній відповідності з проектом.
Не допускаються зміни в технологічних схемах, конструкції та режимі роботи зазначеного устаткування та трубопроводів без узгодження з розробником проекту і уповноваженою особою підприємства.
8.5. На всі діючі та уведені в експлуатацію об'єкти споживання азоту чи аргону повинні бути складені та затверджені з дотриманням вимог НПАОП 0.00-4.15-98 інструкції з охорони праці щодо безпечної експлуатації усіх видів устаткування та їх взаємодії. Інструкції повинні знаходитися на робочих місцях і видаватися працівникам під підпис.
8.6. Інструкція щодо безпечного застосування азоту й аргону повинна передбачати порядок дій при первинному (або ж після ремонту) заповненні трубопроводу азотом чи аргоном.
8.7. Приміщення, в яких проводяться роботи з азотом чи аргоном і концентрація кисню в повітрі яких може знижуватися нижче 19% за обсягом, повинні бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією. Необхідність обладнання вентиляції та кратність обміну повітря визначаються проектною організацією.
8.8. У цехах, де споживають азот чи аргон, повинні бути складені плани ліквідації та локалізації можливих аварій відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.33-99.
8.9. Конструкція систем продувок азотних і аргонних трубопроводів повинна виключати можливість надходження цих газів у приміщення.
8.10. Крім загальноцехової схеми азото- та аргонопроводів, повинні бути схеми азото- та аргонопостачання кожної дільниці чи агрегату. Зазначені схеми повинні бути на робочих місцях працівників, що обслуговують це устаткування.
8.11. Приміщення повинні бути обладнані знаками безпеки відповідно до вимог ГОСТ 12.4.026-76.
8.12. Приміщення та місця, де можливе зниження концентрації кисню нижче 19%, повинні бути оснащені стаціонарними чи переносними газоаналізаторами.
8.13. Прокладання трубопроводів газоподібного аргону в землі або у траншеях та приямках не дозволяється.
8.14. Не дозволяється використання азоту чи аргону для випадкових робіт і цілей, що не передбачені проектом (обдування одягу, устаткування тощо).
8.15. Трубопроводи повинні бути пофарбовані в сигнальні кольори чи мати сигнальні смуги відповідно до вимог ГОСТ 14202-69 "Трубопроводы промышленных предприятий. Опознавательная окраска, предупреждающие знаки и маркировочные щитки".
8.16. Трубопроводи азоту й аргону не повинні мати перемичок з іншими газопроводами, не передбаченими проектом.
8.17. Посудини газифікаторів та інші посудини з рідким азотом чи аргоном, установлені зовні будинків споживачів, повинні розташовуватися біля стін, які не мають отворів, на відстані 1 м від габаритів посудин.
Віконні отвори на відстані 6 м у кожний бік і на 3 м уверх від габаритів посудин не повинні мати елементів, що відкриваються. Зазначені вимоги не розповсюджуються на посудини, у яких розняття зливоналивних пристроїв розташовані від стіни споруди понад 9 м.
8.18. Перевірку щільності азото- і аргонопроводів необхідно проводити щомісяця. Перевірку щільності газопроводів та арматури слід проводити обмилюванням, а за допомогою переносного газоаналізатора здійснювати контроль за наявністю кисню у приміщенні.
8.19. На устаткування об'єктів споживання азоту й аргону повинні бути формуляри або паспорти, що відповідають вимогам ГОСТ 2.601-2006.
8.20. При виявленні витоку або розриву трубопроводу необхідно огородити небезпечну зону, вивести з неї працівників, відключити пошкоджену дільницю трубопроводу, а після цього усунути витік.
8.21. Посудини, трубопроводи, арматура і пристрої, виключені з технологічної схеми, повинні бути демонтовані або відключені заглушками.
8.22. Газозапірна арматура повинна бути укладена в шафи з дверцятами, що добре замикаються.
8.23. На арматурі та шафах повинні бути закріплені плакати чи зроблені написи: "Аргон - небезпечно!", "Азот - небезпечно!".
8.24. Експлуатація систем азото- і аргонопостачання з пропусками в арматурі фланцевих та інших з'єднань не дозволяється.
8.25. Не дозволяється усунення пропусків у фланцевих з'єднаннях з тиском в трубопроводі вище атмосферного.
8.26. З'єднання трубопроводів за допомогою гнучкого шланга не дозволяється.
8.27. При з'єднанні трубопроводів з робочим агрегатом, механізмом, пристроєм за допомогою гнучкого шланга необхідно перевірити, що дозволений робочий тиск у шлангу більший або дорівнює максимально допустимому тиску у трубопроводі.
До трубопроводу гнучкий шланг приєднується через спеціальні штуцери з хомутами. На трубопроводі перед штуцером повинна бути встановлена відсічна арматура.
8.28. У закриті приміщення, де встановлено обладнання, яке споживає азот чи аргон, за відсутності приладів контролю середовища дозволяється входити тільки під час роботи вентилятора після закінчення часу, протягом якого проходить трикратний обмін повітря. Поруч з кнопкою повинна бути установлена табличка, на якій указаний час, протягом якого проходить трикратний обмін повітря.
8.29. Кнопка включення вентилятора повинна бути влаштована перед входом у приміщення, де може бути витік азоту чи аргону.
8.30. Трубопроводи азоту чи аргону повинні підлягати гідравлічним або пневматичним випробуванням на щільність після ремонтів і внесення змін у технологічну схему та конструкцію.
Випробування на щільність повинні бути проведені в точній відповідності до вимог, зазначених у проекті.
8.31. Виведення устаткування, яке споживає азот чи аргон, і трубопроводів цих газів у ремонт і приймання їх з ремонту повинно оформлюватися актом, затвердженим уповноваженою особою.
8.32. Ремонтні роботи в газонебезпечних місцях, де влаштовані об'єкти споживання азоту і аргону, повинні проводитися за нарядом-допуском після проведення аналізу повітря в цих місцях на наявність кисню; аналіз повітря в усіх цехах проводить газорятувальна станція, у цехах кисневого виробництва - цехові лабораторії. Приступати до роботи дозволяється тільки за наявності кисню в аналізованому повітрі в межах 19-23%.
8.33. Дільниця трубопроводу або агрегат, що ремонтуються, повинні бути відключені від системи, тиск знижено до атмосферного, на трубопроводі після арматури встановлені заглушки. На арматурі необхідно вивісити плакати: "Не вмикати! Працюють люди!".
8.34. Під час ремонту устаткування, трубопроводів, арматури необхідно контролювати наявність кисню в атмосфері, де проводяться роботи.
Періодичність проведення аналізів на наявність кисню визначається технологією (інструкцією) ремонту і вказується в наряді-допуску, виданому відповідно до НПАОП 27.0-4.02-90.
8.35. За наявності кисню в повітряному середовищі нижче 19% ремонтні роботи повинні бути негайно припинені, а працівники повинні бути виведені в безпечну зону.
8.36. При установленні та зніманні заглушок контроль за вмістом кисню повинен здійснюватися безперервно переносним автоматичним газоаналізатором зі звуковою сигналізацією при зміні вмісту кисню вище 23% і нижче 19%.
IX. Вимоги безпеки під час експлуатації ультразвукових установок
9.1. Проектування, будівництво та експлуатація ультразвукових установок повинні проводитися відповідно до вимог нормативно-правових актів, ГОСТ 12.2.051-80 "ССБТ. Оборудование технологическое ультразвуковое. Требования безопасности", ГОСТ 12.1.001-89, ДСН 3.3.6.037-99.
9.2. Допустимі рівні ультразвуку в зонах контакту рук, інших частин тіла оператора з робочими органами установок і приладів не повинні перевищувати 110 дБ.
9.3. Рівні звукового тиску повинні контролюватися після монтажу установки, ремонту, а також періодично, у процесі експлуатації, не рідше одного разу на рік.
При визначенні ультразвукової характеристики вимір необхідно проводити не менше ніж у 4 контрольних точках на висоті 1,5 м від підлоги, на відстані 0,5 м від контуру установок і не менше ніж 2 м від навколишніх поверхонь. Відстань між точками виміру не повинна перевищувати 1 м.
Виміри рівнів звукового тиску, що розповсюджується в повітряному середовищі, повинні проводитися згідно з ГОСТ 12.4.077-79.
9.4. Зони з рівнями ультразвукових коливань, що перевищують граничнодопустимі, повинні бути означені попереджувальними знаками відповідно до вимог ГОСТ 12.4.026-76.
9.5. Ультразвукові установки, що генерують шум, у якому рівні звукових тисків у частотних смугах спектру перевищують допустимі значення, повинні бути обладнані кожухами або екранами (сталеві листи товщиною 1,5-2 мм, покриті гумою товщиною до 1 мм, поролоном, пористою гумою).
9.6. Ультразвукові установки повинні мати блокування, що відключає перетворювачі при відкриванні кожухів.
9.7. У тих випадках, коли за допомогою кожухів і екранів неможливо знизити шум до допустимих рівнів, технологічна частина ультразвукових установок повинна бути розміщена у звукоізольованих кабінах, доступ у які дозволяється тільки працівникам, безпосередньо зайнятим обслуговуванням установки та забезпеченим засобами індивідуального захисту від шуму згідно з ГОСТ 12.4.051-87 "ССБТ. Средства индивидуальной защиты органов слуха. Общие технические требования и методы испытаний".
9.8. Під час роботи ультразвукового устаткування повинен бути повністю виключений контакт рук працівників з рідиною, ультразвуковим інструментом і деталями, що обробляються, шляхом:
механізації та автоматизації процесів паяння, очищення і знежирювання деталей тощо;
застосування автоматичного відключення установок при виконанні допоміжних операцій (завантаження і вивантаження продукції тощо);
використання пристроїв для фіксації положень джерела ультразвуку або оброблюваних металів і виробів;
застосування подвійних бавовняних і гумових рукавиць, що відбивають ультразвук шаром повітря.
9.9. Як засіб індивідуального захисту працівників від шкідливого впливу ультразвуку повинні застосовуватися протишуми згідно з ГОСТ 12.4.051-87.
X. Вимоги безпеки під час роботи з насосно-акумуляторними станціями
10.1. Трубопроводи високого й низького тиску (олії, азоту та повітря) у приміщеннях насосно-акумуляторних станцій повинні прокладатися в тунелях і каналах.
10.2. Обслуговування насосно-акумуляторних станцій повинне здійснюватися не менш ніж двома працівниками.
10.3. При виявленні течі трубопроводів працівник насосно-акумуляторної станції повинен зняти тиск з аварійної ділянки і вжити заходів з усунення течі.
| Начальник управління організації державного нагляду в металургії, енергетиці, будівництві та котлонагляду | В.І.Іванченко |