5.12. Контроль електроустаткування
5.12.1. Електроустаткування дозволяється відкривати та ремонтувати тільки особам, що мають відповідну кваліфікацію та право на проведення таких робіт.
Перевірка знань електротехнічного персоналу на відповідність кваліфікаційній групі з електробезпеки проводиться з періодичністю, що встановлюється Правилами безпечної експлуатації електроустановок споживачів за участю представника Держнаглядохоронпраці.
5.12.2. Усі електричні машини, апарати, трансформатори та інше електроустаткування, їх вибухобезпечні оболонки, кабелі, заземлення повинні періодично оглядатися:
а) особами, що працюють на машинах та механізмах, а також черговими електрослюсарями дільниці - щозміни перед початком роботи;
б) механіком дільниці або його заступником - щотижня із занесенням результатів до оперативного журналу;
в) головним енергетиком (головним механіком) шахти або призначеними ним особами - не рідше одного разу на 3 місяці із занесенням результатів до Книги реєстрації стану електроустаткування та заземлення, затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці від 18.01.96 N 7;
г) перед спусканням у шахту спеціальною групою електрослюсарів шахти під контролем головного енергетика (головного механіка) шахти або посадової особи, ним призначеної, електроустаткування повинно піддаватися ревізії та перевірці його вибухобезпеки за Інструкцією з огляду та ревізії рудникового вибухобезпечного електроустаткування (далі - ДНАОП 1.1.30-5.38-96), затвердженою наказом Держнаглядохоронпраці від 18.01.96 N 7, із занесенням результатів до Книги реєстрації стану електроустаткування та заземлення.
5.12.3. Роботи з монтажу, налагодження, випробування, ремонту, ревізії та демонтажу діючих електроустановок повинні виконуватися згідно з ДНАОП 1.1.30-5.32-96.
Оперативні переключення під час ремонтних та налагоджувальних робіт, що виконуються на живильних лініях та комплектних розподільних пристроях центральних підземних підстанцій та розподільних пунктах з напругою понад 1200 В, повинні проводитися з дозволу головного енергетика (головного механіка).
Усі оперативні переключення в електроустановках шахти виконуються за погодженням із гірничим диспетчером (або енергодиспетчером) шахти із записом в оперативний журнал.
5.12.4. Налагоджувальні та інші спеціальні роботи, коли унеможливлене їх виконання із знятою напругою, допускається проводити поблизу та на струмопровідних частинах, які перебувають під напругою, з дозволу головного енергетика шахти за умови:
наявності наряду на проведення робіт із зазначенням заходів з техніки безпеки, а також заходів, що унеможливлюють безпосередній дотик до струмопровідних частин іскронебезпечних кіл напругою понад 42 В;
забезпечення безперервного нагляду за працюючими;
наявності в посвідченнях осіб, що виконують роботи, запису про допуск до проведення спеціальних робіт відповідно до кваліфікаційної групи з електробезпеки.
Виконання таких робіт у шахтах, небезпечних щодо газу, допускається тільки у виробках зі свіжим струменем повітря, що провітрюються за рахунок загальношахтної депресії. При цьому повинен бути забезпечений контроль концентрації метану, а наряд погоджений з керівництвом дільниці ВТБ.
У виробках на пластах, небезпечних щодо раптових викидів вугілля та газу, крім ЦПП та виробок приствольного двора, під час виконання зазначених робіт повинні додатково виконуватися такі умови:
а) місця проведення робіт мають бути розташовані не ближче ніж 600 м від діючих вибоїв пластів, небезпечних щодо раптових викидів вугілля та газу;
б) роботи повинні виконуватися у змінах, коли не ведеться видобуток вугілля, не проводяться гірничі виробки, а також не виконуються противикидні заходи і не раніше ніж через 4 год. після струсного підривання;
в) безперервний контроль концентрації метану повинен здійснюватися гірничим майстром дільниці ВТБ. Якщо уміст метану становитиме понад 0,5 %, то роботи повинні бути припинені, а напруга - знята.
Керівник налагоджувальних та інших спеціальних робіт повинен мати V кваліфікаційну групу з електробезпеки, а члени бригади - не нижче IV групи.
5.12.5. Максимальний струмовий захист у всіх апаратах до приєднання їх до мережі та при експлуатації повинен підлягати перевірці відповідно до Інструкції з перевірки максимального струмового захисту шахтних апаратів (далі - ДНАОП 1.1.30-5.33-96), затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці від 18.01.96 N 7.
5.12.6. Апарат захисту від витікань струму повинен перевірятися на спрацювання перед початком кожної зміни гірничим майстром дільниці або за його вказівкою електрослюсарем. Апарат захисту із самоконтролем справності перевіряється один раз на добу в ремонтну зміну.
Допускається дистанційна перевірка апаратури захисту від витікань струму за умови, що вимикальний апарат має пристрій попереднього контролю ізоляції та здатний відтворити автоматичне повторне включення захищуваної лінії після перевірки.
Результати перевірки повинні заноситися на спеціальні дошки, що розміщені в місцях установлення апарата захисту, а в разі його несправності повідомлятися гірничому диспетчеру для запису в журнал та вживання заходів.
Загальний час відключення мережі напругою 380, 660 та 1140 В при спрацюванні апарата захисту від витікань струму повинен перевірятися не рідше одного разу на 6 місяців. Результати перевірки апарата захисту повинні заноситися до Книги реєстрації стану електроустаткування та заземлення.
5.12.7. Опір ізоляції відносно землі електричних установок та кабелів на номінальну напругу 127 - 1140 В змінного струму, що працюють у шахті, повинен бути не нижче ніж такі норми:
а) електродвигунів вугледобувних та прохідницьких машин - 0,5 МОм;
б) електродвигунів інших шахтних машин, освітлювальних трансформаторів, пускових агрегатів та ручних електросвердел - 1 МОм;
в) пускової та розподільної апаратури, броньованих та гнучких кабелів будь-якої довжини - 1 МОм на фазу.
5.12.8. Вимірювання опору ізоляції електроустаткування та кабелів перед вмиканням повинно проводитися після монтажу та перенесення, після аварійного відключення захистом, після тривалої бездіяльності, якщо апарат захисту від витікань струму не дає змоги ввімкнути мережу, а для стаціонарного електроустаткування - також періодично, не рідше одного разу на рік.
Електроустаткування та кабелі, опір ізоляції яких не відповідає нормам та викликає спрацювання апарата захисту від витікань струму, повинні бути від'єднані від мережі для проведення заходів щодо підвищення опору їх ізоляції або ремонту.
5.12.9. Капітальний ремонт рудникового електроустаткування, пов'язаний із заміною деталей або елементів схеми, що забезпечують вибухобезпечність електроустаткування, допускається лише на підприємствах, які мають на це дозвіл. Ремонт електроустаткування, укладеного у вибухонепроникну оболонку, повинен проводитися згідно з діючим КД 16407-89, затвердженим Міністерством електротехнічної промисловості СРСР, 1974.
У разі поточного та профілактичного ремонтів, що проводяться на шахтах, з числа деталей, які забезпечують вибухобезпеку, допускається заміна прохідних затискачів, штепсельних контактів, ізоляційних колодок, ущільнювальних кілець, натискувальних пристроїв, заглушок кабельних вводів, кабельних муфт у цілому, а також кріпильних болтів оболонок електроустаткування.
5.12.10. На шахті не рідше одного разу на 3 місяці спеціально виділені та навчені особи повинні вимірювати загальний опір заземлювальної системи відповідно до ДНАОП 1.1.30-5.31-96.
Опір заземлень необхідно вимірювати також перед вмиканням наново змонтованої або перенесеної установки.
Результати огляду та вимірювання заземлень повинні заноситися до Книги реєстрації стану електроустаткування та заземлення.
6. Попередження і гасіння пожеж
6.1. Загальні вимоги
6.1.1. Протипожежний захист шахти має бути спроектовано та виконано так, щоб запобігти можливості пожежі, а в разі її виникнення в будь-якому місці і з будь-якої причини забезпечувались її ефективна локалізація і гасіння на початковій стадії.
6.1.2. У проектах нових (тих, що реконструюються або ліквідуються) шахт, у проектах протипожежного захисту діючих шахт та в планах розвитку гірничих робіт необхідно передбачати:
а) застосування схем і засобів провітрювання, що забезпечують запобігання створенню вибухопожежонебезпечного середовища, пожежобезпечну розробку пластів вугілля, схильного до самозапалювання, надійне управління вентиляційними струменями в аварійних умовах і безпеку виходу людей із шахти або на свіжий струмінь повітря;
б) застосування безпечних у пожежному плані способів розкриття та підготовки шахтних полів, систем розробки пластів вугілля, схильного до самозапалювання, можливість забезпечення надійної ізоляції виїмкових дільниць (очисних виробок) після їх відробки, а також можливість швидкої локалізації й активного гасіння пожеж;
в) унесення до проектів (паспортів) розробки всіх пластів вугілля, схильних до самозапалювання, розділів із заходами щодо запобігання пожежам від самозапалювання вугілля;
г) застосування спеціальних способів і засобів зниження хімічної активності вугілля, зниження повітропроникності виробленого простору, підвищення герметичності ізолювальних споруд і забезпечення надійності контролю ознак пожеж при відробці пластів вугілля, схильного до самозапалювання;
ґ) застосування безпечних у пожежному плані машин і механізмів, устаткування, пристроїв і схем енергозабезпечення;
д) застосування негорючих і важкогорючих речовин та матеріалів, серед них і робочих рідин;
е) скорочення обсягу буропідривних робіт;
є) застосування автоматичних засобів виявлення пожеж, установок пожежогасіння, пристроїв блокування, що не допускають роботи виїмкових машин і стрічкових конвеєрів у разі невідповідності тиску води в пожежному трубопроводі нормативним вимогам;
ж) застосування засобів колективного та індивідуального захисту людей, що гарантують безпеку під час евакуації або відсиджування в разі пожежі.
Проекти протипожежного захисту шахт щорічно коректуються і узгоджуються з місцевими органами Держнаглядохоронпраці і загоном ДВГРС двічі на рік згідно з Планом ліквідації аварій.
6.1.3. Кількість і види технічних засобів протипожежного захисту, використовувані вогнегасні засоби, джерела і засоби подавання води для пожежогасіння, запас спеціальних вогнегасильних речовин (порошкових, пінних та ін.) визначаються Інструкцією з протипожежного захисту вугільних шахт (далі - ДНАОП 1.1.30-5.34-96), затвердженою наказом Держнаглядохоронпраці від 18.01.96 N 7, ДНАОП 1.1.30-5.18-96, КД 12.01.401-96.
6.1.4. Під час розробки планів ліквідації аварій має бути проведений розрахунок і прийнятий режим вентиляції, що сприяє, у разі виникнення пожежі, запобіганню самочинному перекиданню вентиляційного струменя, поширенню газоподібних продуктів горіння у виробках, де перебувають люди, зниженню активності пожежі і створенню найбільш сприятливих умов для її гасіння та попередженню вибухів горючих газів. Прийнятий вентиляційний режим повинен бути керованим і сталим.
6.2. Попередження підземних пожеж від самозапалювання
6.2.1. Порядок, способи і терміни здійснення пожежно-профілактичних заходів під час розробки пластів вугілля, схильного до самозапалювання, повинні встановлюватися згідно з КД 12.01.401-96.
6.2.2. Щорічно у виробничому об'єднанні (компанії, асоціації, акціонерному товаристві, на шахті) складається список шахтопластів вугілля, схильного до самозапалювання. Погоджений із місцевими органами Держнаглядохоронпраці, ДВГРС та затверджений технічним директором виробничого об'єднання (компанії, асоціації, акціонерного товариства, шахти) список до початку календарного року розсилається шахтам, ДВГРС, органам Держнаглядохоронпраці, НДІГС і МакНДІ.
Схильність до самозапалювання усіх шахтопластів вугілля встановлюється НДІГС на стадії проведення геологорозвідувальних робіт в умовах шахтного поля.
6.2.3. Розкриття, підготовка і розробка пластів вугілля, схильного до самозапалювання, повинні провадитись шляхом проходження польових виробок.
У разі відробки тонких і середньої потужності викидонебезпечних та з високою газоносністю пластів вугілля, схильного до самозапалювання, допускається застосування пластових виробок.
Проекти розробки в такому разі повинні узгоджуватися з інститутами НДІГС, МакНДІ та органом Держнаглядохоронпраці.
6.2.4. Головні квершлаги та дільничні квершлаги з терміном служби (експлуатації) понад 1 рік у місцях пересікання з пластами вугілля, схильного до самозапалювання, і на відстані 5 м в обидва боки від останніх повинні бути закріплені негорючим кріпленням.
6.2.5. Круті пласти вугілля, схильного до самозапалювання, повинні відроблятись, як правило, з повною закладкою виробленого простору. Забороняється застосовувати для закладальних робіт матеріали, схильні до самозапалювання.
6.2.6. Провітрювання виїмкових дільниць повинно бути зворотноточним на передні виробки. У разі газовості виїмкових дільниць 3 м3/хв. та більше, а також на пластах, небезпечних щодо раптових викидів вугілля та газу, дозволяється застосовувати інші схеми провітрювання за умови виконання заходів щодо зниження втрати повітря через вироблений простір відповідно до ДНАОП 1.11.30-6.09-93.
6.2.7. Забороняється під час розробки пластів вугілля, схильного до самозапалювання, залишати у виробленому просторі цілики і пачки вугілля, не передбачені проектом, а також відбите та подрібнене вугілля.
У місцях геологічних порушень та в місцях, передбачених проектами, зазначені цілики вугілля повинні бути оброблені антипірогенами або ізольовані. У разі залишення пачок вугілля в покрівлі (підошві) пласта в проектах необхідно передбачати заходи щодо попередження самозапалювання вугілля, передбачені інструкціями.
6.2.8. У відкатних та вентиляційних штреках (хідниках) або в проміжних квершлагах на пластах вугілля, схильного до самозапалювання, перед початком очисних робіт повинні бути визначені місця зведення ізоляційних перемичок не ближче ніж 5 м від місць пересічення виробок.
6.2.9. Усім постійним перемичкам, серед них і зведеним під час гасіння пожеж, надають порядковий номер і наносять їх на плани гірничих виробок. Перемички повинні прийматися за актом. Акти зберігаються у начальника дільниці ВТБ протягом терміну служби перемички.
Конструкції перемичок, сорочок і засоби контролю повинні відбуватися згідно з вимогами Посібника з ізоляції відроблених дільниць, тимчасово зупинених і невикористовуваних гірничих виробок у шахтах, затвердженого Мінвуглепромом СРСР 10.12.76.
6.2.10. Усі відроблені дільниці повинні бути ізольовані в терміни, що не перевищують часу інкубаційного періоду самозапалювання.
Якщо час демонтажу обладнання перевищує час інкубаційного періоду самозапалювання вугілля, то повинні бути розроблені й узгоджені з НДІГС, ДВГРС і місцевим органом Держнаглядохоронпраці спеціальні заходи, які забезпечують самозапалювання вугілля.
Відроблені дільниці повинні бути ізольовані не пізніше як за 10 діб після демонтажу устаткування.
6.2.11. У шахтах, що розробляють пласти вугілля, схильного до самозапалювання, повинен бути організований безперервний автоматичний (за допомогою спеціальної апаратури) контроль за початковими ознаками самонагрівання (самозапалювання) вугілля.
У разі відсутності апаратури визначення умісту оксиду вуглецю, водню й виміри температури повітря повинні виконуватися спеціально призначеними особами. Результати контролю фіксуються в наряді-путівці гірничого майстра.
У всіх місцях, що підлягають контролю, необхідно визначати фон CO і H2 та спостерігати за його зміною. У разі зростання концентрації CO чи H2 роботи повинні бути зупинені, люди виведені в безпечні місця, виявлені джерела появи цих газів та здійснені заходи щодо їх локалізації.
Місця та періодичність контролю за початковими стадіями самозапалювання (самонагрівання) визначаються головним інженером шахти.
6.2.12. Перевірка стану ізоляційних споруд повинна виконуватися не рідше одного разу на місяць посадовими особами дільниці ВТБ і дільниці, за якою закріплені виробки.
Результати огляду перемичок, а також список проведених робіт з усунення виявлених дефектів заносяться до Книги спостережень за пожежними дільницями та перевірки стану ізоляційних перемичок, затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці від 18.01.96 N 7.
6.2.13. Усі провали на поверхні, що утворюються при відробленні пластів вугілля підземним способом, та виїмки вугільних розрізів повинні бути засипані негорючими матеріалами, ізольовані та рекультивовані.
Забороняється виймання вугілля під незасипаними провалами.
Перевірка стану засипки та рекультивації поверхні повинна здійснюватися головним інженером шахти, головним маркшейдером та начальником ВТБ один раз на квартал та оформлятись актом.
6.3. Попередження пожеж від зовнішніх причин
6.3.1. У підземних виробках та надшахтних спорудах повинні використовуватися технологічні процеси й устаткування, які забезпечують пожежну безпеку.
Вогневі роботи повинні проводитися згідно з ДНАОП 1.1.30-5.18-96.
Під час ведення вогневих робіт в інших поверхневих об'єктах треба дотримуватися заходів безпеки, передбачених Правилами пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС) від 22.06.95 N 400 та зареєстрованих Мін'юстом 14.07.95 за N 219/755.
6.3.2. Забороняється у підземних виробках і надшахтних спорудах застосовувати та зберігати легкозаймисті матеріали. Мастильні й обтиральні матеріали повинні зберігатися в закритих ємкостях, у кількостях, що не перевищують добову потребу. Запаси мастил і мастильних матеріалів понад добову потребу слід зберігати в герметично закритих посудинах у спеціальних камерах (приміщеннях), що закріплені негорючими матеріалами і мають металеві пожежні двері.
У разі виникнення аварійних витікань горючих рідин або їх проливань треба вжити заходів щодо прибирання й надання місцю проливання пожежобезпечного стану. Використані мастильні й обтиральні матеріали повинні щодоби видаватися на поверхню.
6.3.3. Конвеєрні стрічки, вентиляційні труби, оболонки електричних кабелів та інші вироби, які застосовуються у гірничих виробках та надшахтних будівлях, повинні виготовлятись із негорючих, важкогорючих та важкозаймистих матеріалів, що не поширюють полум'я по поверхні.
Ступінь горючості й уміст шкідливих речовин, що виділяються під час горіння, повинні відповідати вимогам ДСТУ 12.11.402-97.
Величина поверхневого електричного опору матеріалів вентиляційних труб і конвеєрних стрічок не повинна перевищувати 3х10 8 Ом.
Забороняється застосовувати дерево та інші горючі матеріали для футерівки барабанів та роликів конвеєрів, закріплення приводних та натяжних станцій стрічкових конвеєрів, улаштування пристосувань, що запобігають сходу стрічки в бік, підкладок під конвеєрні стрічки, перехідних місточків через конвеєри.
Дозволяється застосування деревинних матеріалів, просочених вогнезахисною сумішшю, для виготовлення встановлювальних брусів і підкладок під стрічкові та скребкові конвеєри (крім приводних станцій), для упорядкування майданчиків у місцях посадки та сходження людей з конвеєрів і тимчасових настилів під обладнання (поза приводними станціями).
6.3.4. У разі експлуатації стрічкових конвеєрів не дозволяється:
а) робота конвеєра під час зниження тиску води нижче від нормативної кількості в пожежному трубопроводі, прокладеному в конвеєрній виробці;
б) робота конвеєра за відсутності чи несправності засобів протипожежного захисту;
в) робота конвеєра в разі несправного захисту від пробуксовки, заштибування, сходу стрічки в бік і зменшення швидкості;
г) одночасне керування автоматизованою конвеєрною лінією з двох чи більше місць (пультів), а також стопоріння рухомих елементів апаратури способами й засобами, не передбаченими інструкцією заводу-виробника;
ґ) підсипка вугільного штибу, піску між стрічкою та приводними барабанами;
д) робота конвеєра без захисту від пробуксовування стрічки на приводних барабанах через послаблення її натягу й тертя об конструкції конвеєра чи елементи кріплення;
е) робота конвеєра з несправними роликами або за їх відсутності;
є) використання гумотросових стрічок зі спрацюванням обкладок робочих поверхонь на 50 % і більше.
6.3.5. Виробки, обладнані стрічковими конвеєрами, повинні бути оснащені системами автоматичного виявлення пожеж на початковій стадії.
Допускається експлуатація вищезазначених виробок без таких систем у разі виконання додаткових заходів захисту, погоджених з органом Держнаглядохоронпраці.
6.3.6. Система управління стрічковими конвеєрами повинна бути обладнана датчиками тиску води, які не допускають вмикання і забезпечують вимикання приводу конвеєра при зниженні тиску в пожежному трубопроводі нижче від нормативної величини.
6.3.7. Стрічкові конвейєри повинні бути обладнані стаціонарними автоматичними установками пожежогасіння, що захищають їх на всьому протязі, ураховуючи пункти перевантаження та натяжні станції.
6.3.8. У діючих гірничих виробках повинен бути прокладений пожежно-зрошувальний трубопровід.
Пожежні трубопроводи повинні прокладатися так, щоб забезпечувалося подавання води для гасіння пожеж у будь-якому місці гірничих виробок шахти.
Діаметр трубопроводу визначається розрахунком, але повинен бути не меншим за 100 мм. Трубопровід повинен бути постійно заповнений водою й забезпечувати в будь-якому місці необхідні для гасіння пожежі подачу й тиск.
Забороняється використовувати пожежний трубопровід не за призначенням (відкачка води та ін.), окрім як для боротьби з пилом.
Проектування трубопроводів повинно здійснюватися згідно з КД 12.01.401-96.
Систематичне обслуговування і ремонт трубопроводів, а також інших первинних засобів пожежогасіння повинні виконуватися спеціальним підрозділом (службою) під керівництвом посадової особи або спеціаліста, призначеного наказом керівника підприємства.
6.4. Гасіння підземних пожеж
6.4.1. У разі виявлення ознак пожежі набирає чинності план ліквідації аварій. Згідно з планом ліквідації аварій повинен установлюватися режим вентиляції шахти.
Головний інженер шахти або особа, яка його замінює, спільно з командиром ДВГРС, який прибув за викликом, якщо аварія не ліквідована до прибуття ДВГРС, розробляє оперативний план ліквідації аварії.
У тих випадках, коли пожежу не вдається ліквідувати згідно з оперативними планами і вона набирає затяжного характеру, головним інженером шахти із залученням ДВГРС, НДІГС, МакНДІ та інших організацій розробляється спеціальний проект локалізації й гасіння пожежі.
6.4.2. З часу виникнення і до закінчення гасіння пожежі повинні здійснюватися перевірка складу шахтної атмосфери й контроль за температурою в районі діючих осередків пожежі і в місцях ведення гірничорятувальних робіт.
Якщо під час гасіння пожежі виникає небезпека накопичення метану, який може потрапити до осередку пожежі, то повинні бути вжиті заходи щодо запобігання виникненню вибухонебезпечної концентрації метану.
Якщо після вжитих заходів уміст метану продовжує зростати й досягне 2 %, то всі люди, у тому числі й працівники ДВГРС, із небезпечної зони повинні бути виведені і має бути застосовано спосіб гасіння пожежі, який гарантує безпеку робіт.
Місця та періодичність перевірки складу повітря і виміру температури в гірничих виробках під час гасіння пожежі встановлюються відповідальним керівником робіт з ліквідації аварії. Результати перевірок складу повітря зберігаються до списання пожежі.
6.4.3. Кожний випадок підземної пожежі повинен розслідуватися спеціальною комісією, а матеріали розслідування направлятися до НДІГС.
Осередки пожежі та межі пожежної дільниці повинні бути нанесені на план гірничих виробок шахти. Кожна пожежа повинна мати номер, наданий згідно з черговістю виявлення її в шахті (вугільному районі).
Пожежі, не ліквідовані активним способом, повинні бути ізольовані перемичками з негорючих матеріалів, а на газових шахтах - вибухостійкими перемичками.
6.4.4. На кожну ізольовану пожежу головним інженером шахти спільно з командиром підрозділу ДВГРС повинен бути складений проект гасіння, що передбачає заходи щодо скорочення об'єму ізольованих виробок, гасіння пожежі, розконсервації запасів вугілля тощо.
6.5. Переведення пожеж до категорії погашених та розкриття дільниць із погашеними пожежами
6.5.1. Усі ізольовані ендогенні та екзогенні пожежі повинні гаситися та списуватися. До відновлювальних та експлуатаційних робіт у пожежних дільницях дозволяється приступати лише після списання пожежі спеціальною комісією за участю представників місцевих органів Держнаглядохоронпраці та ДВГРС.
Склад комісії та перелік необхідних документів, що подаються для списання пожежі, а також час і спосіб контролю за станом пожежної дільниці від закінчення робіт з гасіння і до списання визначаються КД 12.01.401-96.
6.5.2. Плани розвідування дільниці та проект розкриття дільниці з погашеною й списаною пожежею складаються головним інженером шахти спільно з командиром взводу ДВГРС.
План повинен передбачати:
а) порядок обстеження дільниці до її розкриття;
б) запобіжні заходи під час розкриття;
в) спосіб розкриття дільниці;
г) режим провітрювання дільниці;
ґ) маршрути пересування відділень ДВГРС виробками, які нанесені на викопіювання з плану гірничих виробок;
д) місця перевірок складу повітря й вимірів температури.
Розкриття, розвідування й початкове провітрювання дільниці повинні проводитися працівниками ДВГРС.
6.5.3. Люди, що перебувають на шляху руху струменя повітря, який виходить з розкритої дільниці, повинні бути попередньо виведені.
Після відновлення нормального режиму провітрювання на дільниці з погашеною пожежею повинен визначатися уміст у вихідному струмені оксиду вуглецю, метану, водню, етилену та ацетилену. Якщо в цьому струмені виявлений уміст оксиду вуглецю, метану, водню, етилену або ацетилену вищий за фоновий для цієї дільниці, то слід припинити провітрювання дільниці та закрити отвори в перемичках.
6.6. Ведення робіт у районі пожежних дільниць
6.6.1. Очисні роботи в зоні можливого проникнення продуктів горіння та інших небезпечних факторів пожежі повинні проводитись із залишенням бар'єрних ціликів за паспортом виїмкової дільниці, який повинен включати спеціальний розділ, що визначає порядок ведення робіт у районі пожежної дільниці та додаткові заходи з безпеки.
Забороняється проведення експлуатаційних робіт на дільниці за наявності осередку пожежі у виробленому просторі діючої дільниці.
6.6.2. Забороняється підробляти гірничими роботами на зближених пластах дільниці з діючими пожежами, а також проводити очисні роботи на крутих та крутопохилих пластах у виїмковому стовпі (лаві), що лежить нижче і прилягає до межі пожежі.
6.6.3. Дозволяється проходка головних штреків на нижчележачому горизонті по пласту під діючою пожежею, а також на нижчележачому горизонті зближених пластів (що підробляють пласт з осередком пожежі).
Проведення вентиляційних штреків на нижчележачому горизонті по пласту під діючою пожежею, а також на зближених пластах, які підробляють пласт із осередком пожежі, може провадитися за погодженням з органами Держнаглядохоронпраці за спеціальними заходами, узгодженими з НДІГС.
7. Запобігання затопленню діючих виробок
7.1. Водовідлив
7.1.1. На шахтах повинні бути водовідливні установки, які передбачають відкачку максимальних припливів води до діючих гірничих виробок.
Головні та дільничні водовідливні установки повинні мати водозбірники, які складаються з двох та більше ізольованих одна від одної віток.
Для дільничних водовідливних установок за рішенням головного інженера шахти дозволяється мати водозбірники, які складаються з однієї виробки.
Місткість водозбірників головного водовідливу повинна розраховуватися не менше ніж на 4-годинний максимальний приплив, не враховуючи замулення, а дільничного - на 2-годинний приплив.
Водозбірники повинні підтримуватись у робочому стані - їх замулення не повинне перевищувати 30 % об'єму.
7.1.2. Насосна камера головного водовідливу повинна з'єднуватися:
зі стволом шахти - похилим хідником, місце введення якого в ствол повинне розташовуватися не нижче як на 7 м від рівня підлоги насосної камери;
з приствольним двором - хідником з герметичними дверима;
з водозбірником - через пристосування, яке дає змогу регулювати надходження води та герметизувати насосну камеру.
Насосна камера головного водовідливу має бути обладнана вантажопідйомними механізмами. Підлога насосної камери повинна бути влаштована на 0,5 м вище за підошву приствольного двору. Якщо припливи менші за 50 м3/годину, то дозволяється обладнання водовідливних установок без спеціальних камер.
7.1.3. Під час проходки стволів проміжні насосні камери повинні мати вихід до ствола завширшки не менше ніж 2,5 м та заввишки 2,2 м. Вхід до камери повинен зачинятися міцною гратчастою огорожею.
7.1.4. Головні та дільничні водовідливні установки повинні складатися з робочого та резервного агрегатів.
Водовідливні установки з припливом води понад 50 м3/годину повинні бути обладнані не менше ніж трьома насосними агрегатами.
Подача кожного агрегату повинна забезпечувати відкачку максимального добового припливу води не більше ніж за 20 годин.
Під час проходки чи поглиблення стволів, незалежно від припливу води, дозволяється застосовувати один підвісний насос з обов'язковою наявністю резервного насоса поблизу ствола.
7.1.5. Головна водовідливна установка повинна бути обладнана не менше ніж двома напірними трубопроводами, один із яких є резервним. Якщо кількість робочих трубопроводів не перевищує трьох, то повинен бути один резервний трубопровід, більше трьох - два трубопроводи.
Для дільничних водовідливних установок дозволяється мати один трубопровід.
7.1.6. Комутація напірних трубопроводів у насосній камері повинна забезпечувати відкачку максимального добового припливу під час ремонту будь-якого їхнього елемента.
7.1.7. На гідрошахтах, які будуються, для аварійних випадків необхідно мати водовідливну установку, що складається з двох агрегатів (груп агрегатів). Подача кожного агрегату (групи агрегатів) повинна відповідати вимогам пункту 7.1.4 цих Правил.
Водозбірник водовідливної установки, розрахований відповідно до вимог пункту 7.1.1 цих Правил, проводиться таким чином, щоб до нього потрапляла вода тільки в разі досягнення аварійного рівня у пульповодозбірнику.
Водовідливні агрегати можуть установлюватися в одній камері з вуглесосами.
У діючих гідрошахтах, де гідропідйом вугілля здійснюється вуглесосами і шахтний приплив потрапляє до приймального пульповодозбірника, додаткові водовідливні агрегати можуть бути відсутніми. У таких випадках, окрім приймального пульповодозбірника, повинні влаштовуватись аварійні пульповодозбірники місткістю, розрахованою на 8-годинний нормальний приплив шахтних вод та на об'єм технічної води і пульпи, який може бути в усіх пульпопроводах шахти (згідно з проектом).
Пульповодозбірники повинні очищуватися після кожного аварійного спускання до них пульпи.
7.1.8. Для шахт, які проектуються та будуються, забороняється прокладка в стволах шахт трубопроводів з тиском понад 6,4 МПа навпроти торцевих боків кліті.
На діючих шахтах експлуатація трубопроводів під тиском понад 6,4 МПа, розташованих навпроти торцевих боків кліті, дозволяється за умови виконання суцільної огорожі поставу на протязі усієї довжини високого тиску.
7.1.9. Напірні трубопроводи головних водовідливних установок після монтажу та через кожні 5 років експлуатації повинні після діагностики проходити гідравлічне випробовування на тиск, який становить 1,25 робочого тиску.
7.1.10. Усі автоматизовані водовідливні установки повинні щодоби оглядатися особами, призначеними наказом керівника підприємства.
Головна водовідливна установка повинна оглядатися не рідше одного разу на тиждень механіком і не рідше одного разу на місяць - головним механіком шахти. Результати огляду повинні фіксуватися в Книзі огляду та обліку роботи водовідливних установок, затвердженій наказом Держнаглядохоронпраці від 18.01.96 N 7.
Не рідше одного разу на рік проводиться ревізія та налагодження головної водовідливної установки і складається акт.
Акт ревізії та налагодження повинен затверджувати головний інженер шахти.
7.2. Запобігання проривам води та газу із затоплених виробок та водних об'єктів
7.2.1. Визначення меж зон, небезпечних щодо проривів води із затоплених виробок, проектування, підготовка та ведення будь-яких гірничих та бурових робіт у цих зонах повинні здійснюватися згідно з вимогами Інструкції з безпечного проведення гірничих робіт біля затоплених виробок (далі - НАОП 1.1.30-5.08-84), затвердженої Держгіртехнаглядом СРСР 22.08.84, та Вказівками про порядок та контроль безпечного проведення гірничих робіт у небезпечних зонах, затвердженими Держгіртехнаглядом СРСР 16.05.86 для:
а) затоплених виробок;
б) будь-яких інших виробок до установлення відсутності в них води, глинястого розчину чи пульпи;
в) розривних тектонічних порушень або зон перем'ятих порід, що перетинають затоплені виробки, обводнених і в разі, коли відсутня інформація щодо їх обводненості;
г) бурових свердловин, що перетинають затоплені виробки або водоносні горизонти, та свердловин неякісного затампонування;
ґ) масивів, що залягають під та над затопленими гірничими виробками.
7.2.2. У пластах з достовірним контуром затоплених виробок небезпечною щодо проривів води є зона бар'єрного цілика, а коли контур затоплених виробок є недостовірний, - зона між цим контуром та межею безпечного ведення гірничих робіт. У пластах, що залягають під та над пластом із затопленими виробками, небезпечними щодо проривів води, є зони запобіжних ціликів.
У межах бар'єрних та запобіжних ціликів очисні роботи допустимі тільки після спуску води із затоплених виробок.
7.2.3. Гірничі роботи в зонах, небезпечних щодо проривів води, повинні проводитися згідно з проектом, що передбачає заходи щодо попередження прориву води та шкідливих газів до діючих виробок.
7.2.4. Проведення підготовчих виробок у межах міжшахтного бар'єрного цілика, часткова або повна його відробка, підробка та надробка дозволяються за спільним проектом шахт, узгодженим з органом Держнаглядохоронпраці.
7.2.5. Очисні роботи в зоні, небезпечній щодо проривів води, з недостовірним контуром затоплених виробок дозволяються після попереднього оконтурювання дільниці, призначеної до очисної виїмки, підготовчими та нарізними виробками, проведення яких повинне здійснюватися відповідно до вимог, передбачених пунктом 7.2.6 цих Правил.
7.2.6. У разі проведення виробок для спускання води по пласту або породі в межах небезпечної зони повинні витримуватися такі умови:
а) виробки повинні проводитися вузькими вибоями з бурінням випереджальних свердловин;
б) на пластах із кутом падіння 25 град. та більше необхідно проводити парні виробки;
в) діаметр випереджальних свердловин не повинен перевищувати 76 мм.
Пропускання води з верхніх горизонтів до водовідливної системи діючих виробок повинно здійснюватися за проектом, узгодженим з органом Держнаглядохоронпраці.
7.2.7. У разі ліквідації бурових свердловин обов'язкове їх тампонування. Тампонаж повинен забезпечувати надійну ізоляцію водоносних горизонтів. Висновок про тампонаж свердловин повинен видаватися геологорозвідувальною організацією, що пробурила свердловину.
7.2.8. Розкриття гірничими виробками обсаджених технічних свердловин та розробка сполучень здійснюються за проектом, погодженим з організацією, яка пробурила свердловину.
7.2.9. Головний маркшейдер шахти зобов'язаний нанести на плани гірничих виробок затверджені межі небезпечних зон і за місяць письмово повідомити головного інженера шахти та керівника дільниці про підхід гірничих виробок до цих зон, а також про початок та закінчення гірничих робіт у небезпечній зоні.
7.2.10. З проектом проведення гірничих робіт у небезпечній зоні головний інженер шахти зобов'язаний ознайомити під розписку державного інспектора з охорони праці і всіх осіб, причетних до виконання цих робіт та контролю за забезпеченням їх безпеки.
7.2.11. Якщо у вибої, що наближається до зони, небезпечної щодо проривів води, з'являються ознаки можливого прориву води (потіння вибою, посилення протікання та ін.), то ланковий (бригадир) або керівник робіт у зміні повинен терміново вивести людей із цієї та з усіх інших виробок, яким загрожує затоплення, та доповісти про появу вказаних ознак гірничому диспетчеру.
7.2.12. Відкачування води із затоплених виробок проводиться за проектом, затвердженим головним інженером шахти. Під час відкачування води особлива увага повинна бути приділена перевірці складу повітря вище дзеркала води та заходам щодо запобігання прориву газів у місця перебування людей та електроустаткування.
Перевірка складу повітря на уміст у ньому CO, CO2, CH4, H2S, SO2 та O2 повинна здійснюватися працівниками ДВГРС.
7.2.13. Плановане затоплення гірничих виробок допускається тільки згідно з проектом, погодженим з органом Держнаглядохоронпраці.
У разі затоплення виробок, які знаходяться на відстані, меншій за 200 м від технічної межі із суміжною шахтою, головний інженер шахти зобов'язаний письмово сповістити про це головного інженера суміжної шахти і передати йому один примірник проекту.
7.2.14. Можливість безпечного виймання вугілля під водотоками, водоймами, водоносними горизонтами та обводненими зонами визначається згідно з діючими Правилами охорони споруд та природних об'єктів від шкідливого впливу підземних гірничих розробок на вугільних родовищах, затвердженими Мінвуглепромом СРСР 29.12.79. Провалини на поверхні землі в балках, ярах та ін., які утворилися внаслідок гірничих розробок, повинні бути засипані глиною, утрамбовані та оснащені жолобами, прокладеними по річищу можливого водотоку.
Висохлі річища річок, по яких можливі потоки зливової води, прирівнюються до річок.
7.2.15. Устя вертикальних та похилих шахтних стволів, шурфів, штолень та технічних свердловин повинні влаштовуватися таким чином, щоб поверхневі води не мали змоги ними потрапити до гірничих виробок.
У тих випадках, коли внаслідок осідання земної поверхні під впливом підземних розробок устя погашених вертикальних або похилих виробок, які мають зв'язок із діючими гірничими виробками, можуть затоплюватися поверхневими водами, навколо небезпечних ділянок біля устів погашених виробок, але не більше ніж 20 м від них, повинні зводитися водозахисні дамби або застосовуватися інші заходи, що унеможливлюють проникнення води крізь погашені виробки до діючих.
7.3. Запобігання проривам глини та пульпи до діючих гірничих виробок
7.3.1. Замулені ділянки прирівнюються до затоплених виробок.
Перед початком очисних робіт під замуленими ділянками, розташованими в тому ж або у вищележачому пласті, що знаходиться від нього на відстані за нормаллю, меншій за п'ятикратну потужність нижчележачого пласта, головний інженер шахти зобов'язаний забезпечити розвідку замуленої ділянки, що підробляється, включаючи огляд перемичок, що ізолюють цю ділянку, а також земної поверхні над нею, для визначення ступеня обводненості ділянки та кількості води в провалах, що виникають унаслідок її відробки.
Розвідка здійснюється бурінням свердловин діаметром 75 - 100 мм з виробок вентиляційного горизонту розроблюваної ділянки або із сусідніх пластів. Результати розвідки оформлюються актом.
Розвідка підроблюваної ділянки, що супроводжується розкриттям ізолювальних її перемичок, повинна проводитися згідно з проектом, погодженим з командиром загону ДВГРС.
7.3.2. Зарахування новопідготовлених ділянок до небезпечних за проривами глини здійснюється комісією спеціалістів під головуванням головного інженера шахти за участю представника місцевого органу Держнаглядохоронпраці на підставі геолого-маркшейдерської документації, що включає дані про потужність наносів, обсяги замулювальних робіт, стійкість бокових порід, вологість глинистих порід у наносах, а також про наявність місць, у яких відбулося зволоження порід у виробленому просторі за рахунок припливів поверхневих або підземних вод та місць, де на вищележачому горизонті мали місце прориви глини або осередки погашених ендогенних пожеж.
Розробка ділянок, небезпечних за проривами глини, підробка цих ділянок пластами, що залягають нижче, а також підривання камерних та свердловинних зарядів як захід щодо запобігання проривам глини здійснюються за паспортами виїмкових дільниць, погодженими з місцевим органом Держнаглядохоронпраці.
Паспорт повинен включати спеціальний розділ про забезпечення додаткових заходів щодо безпеки згідно з басейновою Інструкцією щодо запобігання проривам глин до діючих гірничих виробок, затвердженою Мінвуглепромом СРСР від 27.12.84.
7.3.3. У разі появи в очисному вибої або в прилеглих до нього виробках ознак, що є вісниками можливого прориву глини (протікання, різке посилення гірничого тиску, деформація ізоляційних перемичок, виявлення глини під час розвідки за перемичками), а також у разі проникнення глини до діючого вибою ланковий (бригадир) або гірничий майстер повинен терміново вивести всіх людей із цього вибою та прилеглих виробок до безпечного місця і доповісти гірничому диспетчерові.
8. Виробнича санітарія та екологія
8.1. Загальні вимоги
8.1.1. На кожній шахті повинен здійснюватися комплекс технічних та санітарно-гігієнічних заходів, що забезпечують нормальні умови праці та запобігають професійним захворюванням.
8.1.2. Шахта повинна мати паспорт санітарно-технічного стану умов праці.
У проектних документах та паспортах виїмкової дільниці проведення та кріплення підземних виробок повинні передбачатися заходи щодо запобігання небезпечним та шкідливим виробничим факторам, а також засоби колективного та індивідуального захисту від їхньої дії.
8.1.3. Для всіх технологічних процесів необхідно передбачати застосування засобів механізації не тільки основних, а й допоміжних робіт, що унеможливлюють або зводять до мінімуму важку ручну працю.
8.1.4. На діючих шахтах та шахтах, що будуються, перевезення людей обов'язкове, якщо відстань до місця роботи 1 км та більше по горизонтальних, а по вертикальних та похилих підготовчих виробках - якщо різниця між помітками кінцевих пунктів виробок перевищує 25 м.
8.1.5. Біля шахтних стволів, якими здійснюється спускання та піднімання людей, повинні влаштовуватися приміщення або камери очікування, а на приймальних майданчиках похилих виробок, обладнаних засобами транспортування людей у пасажирських вагонетках, - спеціальні місця очікування.
Приміщення камери та місця очікування повинні бути освітлені та обладнані сидіннями, телефонним зв'язком та сигналізацією про дозвіл посадки на транспорт. Температура в них повинна бути не нижчою за +16 град.C.
8.1.6. Для пересування людей мінімальна ширина проходу повинна бути не меншою за 0,7 м. У гірничих виробках зазначена ширина повинна зберігатися на висоті 1,8 м від підошви.
В очисних вибоях при робочому стані кріплення висота проходу повинна бути не меншою за 0,5 м.
Шляхи пересування та доставки людей у виробках повинні бути зручні та безпечні, не захаращені, а водостічні канавки перекриті.
8.1.7. Стан гірничих виробок, робочих місць та приміщень повинен відповідати санітарним нормам та правилам.
8.1.8. Приствольні, головні відкатні та вентиляційні виробки, машинні та трансформаторні камери біляться в залежності від їхнього забруднення не менше одного разу на півроку.
Побілка цих виробок на шахтах, небезпечних щодо пилу, повинна здійснюватися за графіками відповідно до вимог пилогазового режиму.
8.1.9. У шахтних стволах установлюються водовловлювачі, у клітях - пристрої для захисту від протікання, а в місцях посадки та виходу людей із кліті повинні здійснюватися заходи, що забезпечують запобігання попаданню води на людей.
У підземних виробках повинні здійснюватися заходи щодо захисту людей від обводнення.
У вибоях з інтенсивним протіканням та припливом води працівники повинні забезпечуватися водозахисним спецодягом та спецвзуттям.
8.1.10. З метою пилозаглушення повинна використовуватися вода, що відповідає вимогам державних стандартів.
Дозволяється за погодженням з органами санітарно-епідеміологічного нагляду використання шахтної води після її очищення від механічних домішок та бактеріального знезараження.
8.1.11. Рівні шуму на робочих місцях та в робочих зонах не повинні перевищувати показників, наведених у табл. 8.1.
Таблиця 8.1
------------------------------------------------------------------ | Робочі місця (зони) та види робіт |Рівні шуму та еквівалентні| | |рівні шуму, дБА | | |(децибел за шкалою А) | |-------------------------------------+--------------------------| |1. Гірничі виробки, виробничі | | |приміщення, територія поверхні | 80 | |-------------------------------------+--------------------------| |2. Кабіни спостережень та | | |дистанційного керування: | | |без мовного телефонного зв'язку | 80 | |-------------------------------------+--------------------------| |з мовним телефонним зв'язком | 65 | |-------------------------------------+--------------------------| |3. Роботи, що вимагають | | |зосередженості та уваги | 60 | ------------------------------------------------------------------
У проектах та паспортах повинен передбачатися шумовіброзахист працівників згідно з Інструкцією із забезпечення шумової та вібраційної безпеки праці у вугільних шахтах, затвердженою наказом Держнаглядохоронпраці від 18.01.96 N 7.
8.1.12. Рівні вібрації на робочих місцях під час роботи гірничошахтного устаткування не повинні перевищувати гранично допустимих значень, наведених у табл. 8.2.
Таблиця 8.2
8.1.13. Контроль за дотриманням допустимих рівнів і тривалості дії шуму та вібрації повинен здійснюватися спеціалізованими організаціями під час атестації робочих місць згідно з діючими нормативними документами.
8.1.14. На кожній діючій та тій, що будується або ліквідується, шахті повинні здійснюватися оцінка та контроль радіаційної обстановки, а в разі потреби - комплекс організаційно-технічних заходів, відповідно до Керівництва з оцінки та контролю радіаційної обстановки на вугільних шахтах (далі - КД 12.5.005-94), затвердженого Мінвуглепромом України 14.09.94.
8.1.15. Роботи з радіоактивними речовинами та джерелами іонізуючих випромінювань, у тому числі з приладами, що діють з використанням випромінювання, повинні здійснюватися за вимогами норм радіаційної безпеки та санітарними правилами роботи з радіоактивними речовинами.
8.2. Шахтна атмосфера
8.2.1. Шахтна атмосфера за своїм складом, температурою та вологістю повинна забезпечувати нормальну життєдіяльність людини протягом усього часу її перебування під землею.
8.2.2. У діючих гірничих виробках, де постійно (протягом зміни) перебувають люди, температура та вологість повітря повинні відповідати нормам, наведеним у табл. 8.3.
Таблиця 8.3
| Швидкість повітря, м/с | Допустима температура, град.C, з відносною вологістю, % | ||
| 75 і менше | 76 - 90 | понад 90 | |
| До 0,25 0,26 - 0,50 0,51 - 1,00 1,01 та вище | 24 25 26 26 | 23 24 25 26 | 22 23 24 26 |
Якщо параметри мікроклімату відрізняються від гранично допустимих величин, у виробках повинна застосовуватися система заходів, спрямованих на запобігання перегріванню та переохолодженню організму працюючих: загальношахтне кондиціювання повітря; спорудження спеціальних камер з кондиційованим повітрям у них; подача свіжого (охолодженого) повітря вентилятором місцевого провітрювання до робочих місць; застосування засобів індивідуального протипилового захисту (курток, жилетів, костюмів) та ін.
8.2.3. Якщо уміст пилу в повітрі робочої зони перевищує гранично допустиму концентрацію (табл. 8.4), повинен застосовуватися додатковий комплекс заходів щодо знепилення повітря та засоби індивідуального захисту органів дихання від пилу. При цьому необхідно вести облік пилових навантажень на організм працюючих (згідно з ДНАОП 1.1.30-5.24-96) з метою визначення безпечного часу роботи в контакті з пилом.