Про затвердження Технічного регламенту з підтвердження відповідності безпеки обладнання, що працює під тиском

Необхідні запобіжні пристрої або їх комбінація визначаються в залежності від типу обладнання, що працює під тиском, або його складальної одиниці й умов експлуатації.

До числа необхідних запобіжних пристроїв або їх комбінацій входять:

а) запобіжні пристрої, що виконують захисні функції;

б) за необхідності, відповідні пристрої з індикаторними і/або попереджувальними функціями, які дали б можливість автоматично чи за допомогою ручного керування вживати необхідних заходів, щоб забезпечити експлуатацію обладнання, що працює під тиском, у межах допустимих показників.

3.2.11. Запобіжні пристрої

3.2.11.1. Вимоги до запобіжних пристроїв:

- вони повинні бути сконструйовані й виготовлені з урахуванням відповідних вимог щодо нагляду та випробувань обладнання таким чином, щоб вони були надійними й відповідали передбаченим умовам експлуатації;

- вони не повинні виконувати будь-які інші функції за винятком випадків, коли це ніяк не впливає на запобіжні функції;

- вони повинні відповідати основним вимогам конструювання з позицій необхідного й надійного захисту.

До цих вимог належать, особливо, врахування помилкових дій персоналу, стійкість при відмові, забезпечення запасу міцності, резервування, різнобічність і автоматичний нагляд.

3.2.11.2. Прилади для обмеження тиску

Ці прилади повинні конструюватись таким чином, щоб експлуатаційний тиск не перевищував максимально допустимого значення PS; однак короткочасні перевищення цієї величини допускаються з урахуванням положень пункту 3.6.3.

3.2.11.3. Прилади для контролю температури

Ці пристрої повинні відповідати вимогам безпечного проектування і мати належний діапазон вимірювань з урахуванням встановленого часу реагування.

3.2.12. Безпека при пожежі

Обладнання, що працює під тиском, особливо з урахуванням його призначення, повинно бути так сконструйоване, а в окремих випадках таким чином оснащено, щоб у випадку зовнішньої пожежі забезпечувалось додержання вимог щодо мінімізації шкоди.

3.3. Виготовлення

3.3.1. Процедури виготовлення

Виробник повинен забезпечити виконання вимог, передбачених на стадії проектування, застосовувати належну техніку і технологічні процеси. Особливо, це стосується такого:

3.3.1.1. Підготовка деталей

При підготовці деталей не допускаються пошкодження, подряпини чи відхилення механічних властивостей, які можуть вплинути на безпечність обладнання, що працює під тиском.

3.3.1.2. Нерознімні з'єднання різних матеріалів

Нерознімні з'єднання матеріалів і суміжних частин не повинні мати поверхневих і внутрішніх пошкоджень (дефектів), які можуть вплинути на безпеку обладнання, що працює під тиском.

Властивості нерознімних з'єднань повинні відповідати мінімальним показникам властивостей матеріалів, що з'єднуються, за винятком випадків, коли при розрахунках конструкцій спеціально враховувались інші значення відповідних показників.

Нерознімні з'єднання тих частин обладнання, що працює під тиском, які важливі для стійкості всього виробу щодо тиску, а також самі частини, що з'єднуються, повинні виготовлятись належно підготовленим кваліфікованим персоналом за досконалими технологічними процесами. Атестація персоналу для виготовлення обладнання здійснюється згідно з ДНАОП 0.00-1.16-96, ДНАОП 0.00-1.27-97 та ДНАОП 0.00-8.14-97.

Технологія виконання нерознімних з'єднань (технологія зварювання) повинна бути атестована у відповідності до вимог ДНАОП 0.00-1.07-94, ДНАОП 0.000-1.08-94, ДНАОП 0.00-1.11-98 та ДНАОП 0.00-1.26-96.

3.3.1.3. Неруйнівний контроль

Неруйнівний контроль нерознімних з'єднань частин обладнання, що працює під тиском, повинен проводитись кваліфікованим та атестованим персоналом згідно з ДНАОП 0.00-1.16-96, ДНАОП 0.00-1.27-97 та ДНАОП 0.00-8.14-97. При виготовленні обладнання III і IV категорій атестація цього персоналу повинна бути засвідчена незалежним органом з атестації персоналу згідно з ДНАОП 0.00-8.14-97.

3.3.1.4. Термообробка

Якщо існує небезпека, що властивості матеріалу в результаті технологічного процесу виготовлення можуть змінитися настільки, що це вплине на безпеку всього обладнання, що працює під тиском, на належній стадії виготовлення повинна бути проведена відповідна термообробка.

3.3.1.5. Ідентифікація матеріалів, що проводиться виробником обладнання

Необхідно запровадити і належним чином виконувати необхідні процедури (процеси) для того, щоб забезпечити можливість ідентифікації матеріалів деталей, які впливають на стійкість щодо тиску, належними засобами, починаючи від стадії надходження матеріалів, у процесі виготовлення і закінчуючи стадією приймання готового обладнання, що працює під тиском.

3.3.2. Приймання

Обладнання, що працює під тиском, підлягає такому процесу приймання:

3.3.2.1. Остаточна перевірка у виробника

Обладнання, що працює під тиском, повинно пройти остаточну перевірку, під час якої необхідно визначити шляхом огляду й перевірки документації, чи виконуються вимоги цього Технічного регламенту. При цьому можуть бути враховані результати випробувань (перевірок), що проводились під час виготовлення. У тій мірі, наскільки це необхідно для безпеки, остаточній перевірці підлягають всі внутрішні і зовнішні частини обладнання, що працює під тиском, якщо певна деталь не може бути оглянута у складі готового обладнання.

3.3.2.2. Контрольні випробування (приймально-здавальні випробування)

Приймання обладнання, що працює під тиском, повинно включати випробування тиском, яке, як правило, проводиться у формі випробування гідростатичним тиском. При цьому тиск, як мінімум, повинен відповідати вимогам, наведеним у пункті 3.6.4 (якщо цей пункт може бути застосований до даного обладнання).

Для обладнання, що працює під тиском, категорії I при серійному виготовленні ця перевірка може бути проведена з використанням методів статистики.

Якщо гідростатичне випробування недоцільне або не може бути проведене, проводяться інші випробування, ефективність яких доведена. Перед їх проведенням потрібно здійснити додаткові випробування, наприклад, методами неруйнівного контролю або іншими рівнозначними методами, обсяг проведення яких вказано у відповідних НД, наведених в офіційному опублікованому переліку.

3.3.2.3. Перевірка запобіжних пристроїв

Приймання складальних одиниць включає також перевірку (випробування) елементів, які виконують запобіжні функції, під час якої перевіряється, чи в повній мірі виконані вимоги пункту 3.2.11.

3.3.3. Маркування і етикетування

Поряд з нанесеним НЗВ, передбаченим статтею 8 Закону України "Про підтвердження відповідності" від 17.05.2001 N 2406-III, має бути наведена така інформація:

а) для всіх видів обладнання, що працює під тиском:

- назва й адреса виробника або інші дані, необхідні для його ідентифікації, та, за необхідності, відомості про його повноважного представника;

- рік виготовлення;

- дані, що забезпечують ідентифікацію саме даного типу обладнання, що працює під тиском: тип, номер серії або партії, номер обладнання;

- дані щодо найважливіших допустимих верхніх і нижніх граничних значень (робочий тиск, припустима температура та ін.);

б) залежно від виду обладнання, що працює під тиском, слід наводити й інші показники, необхідні для забезпечення безпеки монтажу, експлуатації, використання, нагляду і регулярних перевірок:

- місткість V, л;

- номінальний діаметр DN (для трубопроводів);

- тиск, при якому проводилось випробування Рт, бар і дата випробування;

- тиск, на який відрегульовані запобіжні пристрої, бар;

- потужність, кВт;

- напруга мережі, В;

- передбачений спосіб використання;

- коефіцієнт заповнення, кг/л;

- максимальна маса заповнювача, кг;

- маса порожнього виробу, кг;

- група продукту (робочого середовища);

в) за необхідності слід передбачити попереджувальні написи з застереженнями щодо неналежного поводження, яке може мати місце, виходячи з досвіду.

На обладнанні, що працює під тиском, або на стало прикріпленій до нього стандартній табличці ставиться НЗВ і зазначаються необхідні показники, при цьому можливі такі винятки:

якщо обладнання, що працює під тиском, має невеликі розміри та є частиною оснащення виробу, можна навести показники, перелічені в пункті 3.3.3(б), на етикетці, що закріплюється на виробі;

дані щодо маси заповненого обладнання, що працює під тиском, і попереджувальні написи, про які йдеться в пункті 3.3.3(б), можуть бути наведені на етикетці або в іншій зручній формі, так щоб вони залишались чіткими і розбірливими протягом відповідного часу;

г) повторного маркування окремих частин, що входять до складу обладнання або його вузла, можна уникнути за наявності належних відміток про відповідність у технічній документації, що відноситься до згаданих частин. Це стосується нанесення НЗВ, інших позначень і етикеток, про які йдеться в цьому розділі.

3.3.4. Технічна документація, що поставляється разом з обладнанням, що працює під тиском

Разом з обладнанням, що працює під тиском, потрібно надавати паспорт обладнання й інструкцію з монтажу та експлуатації, затверджені виробником.

3.3.4.1. Паспорт розробляється за встановленою формою, що визначена в діючих НД.

3.3.4.2. Інструкція з монтажу та експлуатації:

а) при введенні в обіг обладнання, що працює під тиском, до нього, за необхідності, повинна додаватись інструкція для користувача щодо монтажу та експлуатації обладнання, що працює під тиском, в якій повинна міститись вся необхідна з точки зору безпеки інформація щодо:

- монтажу, включаючи з'єднання різного обладнання, що працює під тиском;

- введення в експлуатацію;

- експлуатації;

- нагляду, включаючи контроль з боку користувача;

б) інструкція повинна містити наведені в пункті 3.3.3 характеристики обладнання, нанесені на ньому, за винятком серійного номера. За необхідності, до інструкції повинна бути додана технічна документація (креслення, діаграми), необхідна для правильного розуміння інструкції;

в) за необхідності, в інструкції мають бути наведені попередження щодо небезпек, зумовлених неналежним користуванням, про які йшлось у пункті 3.1.10, а також проектні показники, про які йшлось у пункті 3.2.2.3.

3.4. Матеріали

3.4.1. Матеріали, які використовуються для виготовлення обладнання, що працює під тиском, якщо вони не підлягають заміні, повинні бути розраховані на всю тривалість життя обладнання. Матеріали для виготовлення, монтажу і ремонту обладнання, що працює під тиском, та його елементів повинні вибиратись у відповідності до вимог ДНАОП 0.00-1.07-94, ДНАОП 0.00-1.08-94, ДНАОП 0.00-1.11-98, ДНАОП 0.00-1.26-96 або бути допущені до експлуатації при виробництві обладнання, що працює під тиском, у відповідності до вимог вищезгаданих ДНАОП.

3.4.2. Матеріали, що використовуються при зварюванні, та інші з'єднувальні матеріали повинні відповідати вимогам пунктів 3.4.3 і 3.4.4(а), як самі по собі, так і у складі обладнання.

3.4.3. Вимоги до матеріалів, з яких виготовляються частини обладнання, що працює під тиском:

а) властивості матеріалів повинні відповідати всім умовам експлуатації, передбаченим у розумних межах, і всім вимогам випробувань. Особливо важлива достатньо висока в'язкість (пластичність, тягучість). За необхідності, властивості цих матеріалів повинні відповідати вимогам пункту 3.6.5. Особливо важливо вибирати матеріали таким чином, щоб запобігти можливості крихкого зламу; якщо ж певні обставини змушують використовувати крихкий матеріал, повинні бути вжиті належні заходи;

б) матеріали повинні бути достатньо стійкими проти хімічного впливу робочих середовищ, для яких призначене обладнання, що працює під тиском. Необхідні для безпеки хімічні й фізичні властивості матеріалу протягом передбаченої тривалості життя обладнання не повинні суттєво змінюватися;

в) властивості матеріалів не повинні суттєво змінюватись через старіння;

г) матеріали повинні бути придатними для передбаченого процесу переробки;

ґ) матеріали повинні вибиратись таким чином, щоб при з'єднанні різних матеріалів не виникало негативних явищ, які могли б мати суттєве значення.

3.4.4. При виборі матеріалів виробник повинен враховувати:

а) показники, необхідні для розрахунків, про які йдеться в пункті 3.2.2.3(б), а також важливі властивості матеріалів і вимоги до них, згідно з пунктом 3.4.3, повинні бути належним чином визначені виробником обладнання, що працює під тиском;

б) у технічній документації необхідно навести дані щодо додержання вимог цього Технічного регламенту до матеріалів за однією з таких форм:

- застосування матеріалів відповідно до вимог пункту 3.4.1;

- застосування нових або іноземних матеріалів, допущених до експлуатації при виробництві обладнання, що працює під тиском, у відповідності до вимог пункту 3.4.1.

3.4.5. Виробник обладнання, що працює під тиском, повинен вжити належних заходів для того, щоб упевнитись, що застосований матеріал відповідає зазначеним вище вимогам. Особливо важливо одержати від виробників матеріалів документацію, яка б свідчила про їх відповідність наведеним вище вимогам.

Для найважливіших деталей, що перебувають під тиском, і призначених для обладнання категорій II, III і IV, властивості матеріалів перевіряються (за необхідності) спеціальними випробуваннями матеріалу.

Якщо виробник матеріалу має відповідну систему управління якістю, сертифіковану уповноваженим органом, вважається, що надані виробником матеріали, які супроводжуються документами, що засвідчують властивості матеріалів, відповідають вимогам цього розділу.

3.5. Спеціальні вимоги до окремих видів обладнання, що працює під тиском

Додатково до викладених у розділах 3.1-3.4 вимог до обладнання, про яке йдеться у пунктах 3.5.1 і 3.5.2, висуваються викладені нижче вимоги.

3.5.1. Обладнання, що підігрівається полум'ям або іншим способом і для якого існує небезпека перегріву, про яке йдеться в пункті 2.2.2

Зазначене обладнання може бути частинами:

обладнання, що виробляє пару чи гарячу воду, згідно з пунктом 2.2.1 (парові й водогрійні котли, пароперегрівачі, проміжні пароперегрівачі, котли-утилізатори, котли для спалювання відходів, що підігріваються вогнем);

котлів з електричним підігрівом або електродних котлів або автоклавів разом з їх оснащенням і, за необхідності, пристосуваннями для одержання питної води і подачі пального;

технологічних підігрівачів інших речовин, крім пари й гарячої води, згідно з пунктом 2.1 (нагрівачі для хімічних середовищ і подібних процесів, а також обладнання, що працює під тиском, для харчової промисловості).

Це обладнання повинно бути так розраховано, сконструйовано й виготовлено, щоб уникнути або мінімізувати ризик характерних, зумовлених перегрівом, несправностей деталей, що працюють під тиском. Особливо важливо переконатися в тому, що:

а) передбачені належні запобіжні пристрої, здатні за необхідності обмежити такі експлуатаційні параметри, як подача та відведення тепла, і, якщо треба, рівень робочого середовища з тим, щоб запобігти небезпеці місцевого або загального перегріву;

б) за необхідності передбачаються місця відбору проб з тим, щоб мати можливість оцінювати властивості робочих середовищ для запобігання небезпекам, пов'язаним з осадженнями і/або корозією;

в) вжиті належні заходи для усунення небезпеки і пошкоджень, зумовлених осадженнями;

г) створені можливості для надійного відведення залишкового тепла після вимикання обладнання;

ґ) передбачені заходи для запобігання небезпечному накопиченню схильних до спалаху сумішей горючих речовин з повітрям, а також зворотному удару полум'я.

3.5.2. Трубопроводи, про які йдеться в пункті 2.3

При проектуванні і виготовленні повинно бути гарантовано, що:

а) небезпека, зумовлена надмірним навантаженням через неприпустимі пересування або докладання надмірних зусиль до фланців, з'єднань, компенсаторів або шлангів, належним чином усунута шляхом створення підпор, закріплень, анкерування, підгонки чи попереднього напруження (натягу);

б) якщо всередині трубопроводу для газоподібних робочих середовищ може виникнути конденсація рідини, необхідно передбачити пристрої для осушування або видалення відкладень у найбільш заглиблених частинах, щоб запобігти пошкодженням, зумовленим гідравлічним ударом або корозією;

в) слід належним чином ураховувати можливість пошкоджень, викликаних турбулентністю або вихроутворенням. При цьому слід керуватись відповідними положеннями пункту 3.2.7;

г) слід належним чином ураховувати явища втомленості матеріалу через вібрацію труб;

ґ) якщо в трубопроводах перебувають робочі середовища групи I, слід належним чином забезпечити перекриття відгалуження трубопроводів, які завдяки їх розмірам можуть стати причиною значної небезпеки;

д) для мінімізації небезпеки випадкового випуску робочого середовища місця відбору проб повинні мати з одного й того самого боку з'єднання чітке позначення з зазначенням назви робочого середовища;

е) для полегшення наглядових, інспекційних і ремонтних робіт положення і форма трубопроводів, у тому числі - дальніх, повинні бути вказані, як мінімум, у технічній документації.

3.6. Спеціальні вимоги до показників, що забезпечують безпеку обладнання, що працює під тиском

Наведені нижче вимоги повинні бути застосовані на всіх стадіях виробництва обладнання. Якщо вони не застосовуються, включаючи випадок, коли для певного матеріалу немає офіційної назви і він не згадується в стандартах, виробник повинен вжити належних заходів для того, щоб забезпечити загальний рівень безпеки відповідно до пункту 3.4.1.

3.6.1. Допустима напруженість матеріалу

Сумарна допустима напруженість матеріалу при переважно статичному навантаженні і температурі за межами температурного відрізку, в якому суттєво проявляється повзучість, залежно від застосованого матеріалу, не повинна переходити за межі таких найнижчих значень:

феритова сталь, включаючи нормалізовану (прокат нормалізований) сталь, за винятком дрібнозернистої сталі і сталі, що пройшла спеціальну термообробку:

- аустенітна сталь:

- нелеговане і низьколеговане сталеве литво:

- леговані алюмінієві сплави, що не загартовуються, -

верхня границя текучості для матеріалів, які мають нижню і верхню границі текучості;

1,0% - границя текучості, що відповідає 1,0%-ному відносному подовженню при випробуванні на розтяг для аустенітної сталі і нелегованого алюмінію;

0,2% - границя текучості, що відповідає 0,2-ному відносному подовженню при випробуванні на розтяг у всіх інших випадках;

3.6.2. Коефіцієнти зварювання

При зварних з'єднаннях коефіцієнти зварювання не повинні виходити за межі таких величин:

- 1 - для обладнання, що працює під тиском, з якими для перевірки наявності недоліків з'єднання проводяться руйнівні або неруйнівні випробування;

- 0,85 - для обладнання, що працює під тиском, з якими неруйнівні випробування проводяться вибірково;

- 0,7 - для обладнання, що працює під тиском, коли проводиться тільки оглядова перевірка, а неруйнівні випробування не проводяться.

За необхідності слід брати до уваги також характер напруженого стану і механічно-технологічні властивості з'єднання.

3.6.3 Прилади для обмеження тиску в обладнанні, що працює під тиском

Тимчасові перевищення максимально припустимого тиску, про які зазначалось у пункті 3.2.11.2, повинні бути обмежені величиною 10% максимально припустимого тиску за допомогою приладів для обмеження тиску.

3.6.4 Гідростатичний випробувальний тиск

При випробуваннях обладнання, що працює під тиском, гідростатичний тиск, про який ішлось у пункті 3.3.2.2, повинен відповідати величині, у відповідності до вимог НД, наведених в офіційному переліку, що публікується у встановленому порядку.

3.6.5 Властивості матеріалів

Якщо інші критерії, що підлягають урахуванню, не вимагають іншого, сталь вважається достатньо в'язкою (пластичною) у розумінні пункту 3.4.3, якщо її відносне подовження при стандартно проведених випробуваннях на розтягнення становить як мінімум 14% і робота при випробуванні на ударну в'язкість з V-подібним надрізом при температурі не вище 20 град. C, однак не вище передбаченої найнижчої робочої температури, становить як мінімум 27 Дж.

4.1. Виробник обладнання, що працює під тиском, повинен провести підтвердження відповідності кожного виробу, перед введенням його в обіг, за одним із модулів, про які йдеться в цьому розділі.

4.2. Процес підтвердження відповідності обладнання, нанесення НЗВ проводиться з урахуванням категорії, до якої належить обладнання згідно з викладеним у розділі 2.

Відповідно до категорії обладнання до нього застосовуються різні процедури (модулі) підтвердження відповідності, а саме:

Категорія I - Модуль A, Aa;

Категорія II - Модулі Aa, Dd, Ee;

Категорія III - Модулі Bb + D,

Модулі Bb + F,

Модулі B + E,

Модулі B + Cc,

Модуль H

Категорія IV - Модулі B + D,

Модулі B + F,

Модуль G,

Модуль Hh

Для обладнання категорії I модуль Aa застосовується протягом перших п'яти років впровадження цього Технічного регламенту, після чого підтвердження відповідності зазначеного обладнання може бути проведено за модулем A.

Обладнання повинно пройти процедуру підтвердження відповідності за модулем, обраним виробником відповідно до категорії, до якої належить певне обладнання. Виробник може також обрати модуль, який відповідає вищій категорії, ніж передбачена для даного обладнання, якщо така категорія існує.

4.3. У випадку одиничного виготовлення обладнання, яке належіть до III категорії, що підпадає під пункт 2.1.2, в рамках процедури, передбаченої модулем H, уповноважений орган здійснює приймання кожного виробу або доручає виконання його приймання відповідно до пункту 3.3.2.2. При цьому виробник інформує уповноважений орган про передбачену ним програму виробництва.

4.4. У порядку відхилення від процедури підтвердження відповідності ЦОВВ з технічного регулювання може дозволити з дослідною метою введення в обіг і виробництво окремого обладнання і складальних одиниць, що працюють під тиском, не застосовуючи процедури підтвердження відповідності.

4.5. Положення цього розділу щодо підтвердження відповідності обладнання, що працює під тиском, чинні також для окремих елементів цього обладнання.

4.6. Нижче наводиться опис модулів з підтвердження відповідності з урахуванням вимог Технічного регламенту модулів оцінки відповідності та вимог щодо маркування національним знаком відповідності, які застосовуються в технічних регламентах з підтвердження відповідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.10.2003 N 1585, та Директиви 97/23 ЄС Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу від 29.05.1997 про зближення законодавства держав-членів щодо обладнання, що працює під тиском.

4.7. Модуль A (внутрішній контроль виробництва)

4.7.1. Модуль A описує процедуру оцінки відповідності, згідно з якою виробник або уповноважена ним особа - резидент України, що виконує вимоги пункту 4.7.2, гарантує і декларує, що виріб відповідає чинним вимогам Технічного регламенту. Виробник або уповноважена ним особа - резидент України складає декларацію про відповідність (додаток 10) та наносить на кожний виріб НЗВ.

4.7.2. Виробник або уповноважена ним особа - резидент України складає зазначену в пункті 4.7.3 технічну документацію, зберігає її після виготовлення останнього виробу протягом 10 років і надає на вимогу визначених законодавством органів виконавчої влади для перевірки.

У разі відсутності уповноваженої виробником особи - резидента України зобов'язання щодо збереження технічної документації покладається на особу, яка ввела продукцію в обіг.

4.7.3. Технічна документація повинна охоплювати всі стадії проектування, виробництва і застосування продукції та давати можливість оцінити її відповідність вимогам цього Технічного регламенту. У тій мірі, в якій це необхідно для оцінки відповідності, технічна документація повинна відображати конструкцію, виготовлення, спосіб дії і містити:

- загальний опис виробу;

- конструкцію, виробничі креслення, схеми елементів, блоків, ланцюгів тощо;

- описи і пояснення, необхідні для розуміння названих креслень і схем, а також способу функціонування обладнання;

- список стандартів з переліку національних стандартів, офіційно опублікованого спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері підтвердження відповідності, і опис рішень, прийнятих на виконання вимог цього Технічного регламенту, якщо згадані стандарти не були застосовані;

- технічні умови на виготовлення обладнання (при наявності);

- результати проектних розрахунків, випробувань тощо;

- звіти про випробування.

4.7.4. Виробник або уповноважена ним особа - резидент України разом з технічною документацією зберігає копію декларації про відповідність.

4.7.5. Виробник уживає всіх заходів щодо забезпечення виробничим процесом відповідності виготовленого обладнання технічній документації та вимогам цього Технічного регламенту.

4.8. Модуль Aa (внутрішній контроль виробництва з перевіркою продукції)

Додатково до вимог модуля A, що наведені в пункті 4.7, уповноважений орган, обраний виробником, проводить перевірку продукції через довільні інтервали часу. При перевірці уповноважений орган повинен переконатись, що виробник проводить приймання виробів згідно з вимогами пункту 3.3.2 та відбирає на виробництві зразок кінцевої продукції, досліджує та випробовує його згідно з вимогами відповідних стандартів з переліку національних стандартів або проводить рівноцінні випробування для перевірки відповідності зразка вимогам Технічного регламенту.

У разі коли один чи більше перевірених зразків не відповідають вимогам Технічного регламенту, уповноважений орган у межах своєї компетентності вживає необхідних заходів до приведення продукції у відповідність.

4.9. Модуль B (перевірка типу)

4.9.1. У модулі B описуються процедури перевірки відповідності, за допомогою яких уповноважений орган впевнюється і підтверджує, що зразок обладнання відповідає вимогам Технічного регламенту.

4.9.2. Виробник або уповноважена ним особа - резидент України подає уповноваженому органу за власним вибором заявку на перевірку типу.

Заявка повинна містити:

назву й адресу виробника, а в разі подання заявки уповноваженою особою - її назву й адресу, а також документ про надання повноважень;

письмове підтвердження, що така заявка не була подана до іншого уповноваженого органу;

технічну документацію відповідно до пункту 4.9.3.

До заявки додається типовий зразок продукції даного виробництва. Типовий зразок може охоплювати кілька модифікацій продукції за умови, що різниця між модифікаціями не впливає на рівень безпеки та інші вимоги щодо використання продукції.

У разі потреби для проведення перевірки уповноваженим органом можуть залучатися додаткові типові зразки продукції.

4.9.3. Технічна документація повинна охоплювати всі стадії проектування, виробництва і застосування продукції та давати можливість оцінити її відповідність вимогам Технічного регламенту.

Технічна документація повинна містити:

загальний опис виробу;

конструкцію, виробничі креслення, схеми елементів, блоків, ланцюгів тощо;

описи і пояснення до креслень, схем і такі, що стосуються функціонування виробу;

список стандартів з переліку національних стандартів і опис рішень, прийнятих на виконання вимог Технічного регламенту, якщо згадані стандарти не були застосовані;

результати проектних розрахунків, випробувань тощо;

звіти про випробування продукції;

дані про атестацію персоналу згідно з вимогами ДНАОП 0.00-1.16-96, ДНАОП 0.00-1.27-97 та ДНАОП 0.00-8.14-97.

4.9.4. Уповноважений орган:

проводить експертизу технічної документації з метою підтвердження того, що типовий зразок обладнання, що працює під тиском, виготовлено згідно з технічною документацією.

При цьому уповноважений орган повинен:

- провести експертизу та перевірку технічної документації як щодо конструкції, так і щодо процесу виготовлення;

- погодити застосування матеріалів іноземного виробництва та матеріалів, виготовлених за новітніми технологіями, якщо чинні стандарти на них не поширюються та вони не входять до переліку дозволених матеріалів, згідно з вимогами ДНАОП 0.00-1.07-94, ДНАОП 0.000-1.08-94, ДНАОП 0.00-1.11-98 та ДНАОП 0.00-1.26-96, а також перевірити свідоцтва, надані виробником матеріалу;

- перевірити, чи атестована технологія виконання нерознімних з'єднань згідно з вимогами ДНАОП 0.00-1.07-94, ДНАОП 0.000-1.08-94, ДНАОП 0.00-1.11-98 та ДНАОП 0.00-1.26-96;

перевірити належну атестацію персоналу, який здійснює нерознімні з'єднання і неруйнівний контроль згідно з вимогами ДНАОП 0.00-1.16-96, ДНАОП 0.00-1.27-97 та ДНАО П 0.00-8.14-97.

Уповноважений орган визначає елементи обладнання, які були спроектовані згідно з відповідними стандартами з переліку національних стандартів, а також елементи, які були спроектовані без застосування відповідних положень цих стандартів.

Якщо виробник застосував стандарти з переліку національних стандартів, уповноважений орган здійснює необхідні дослідження і випробування для перевірки застосування цих стандартів.

Якщо стандарти з переліку національних стандартів не були застосовані, уповноважений орган здійснює експертизу і випробування для перевірки відповідності прийнятих виробником рішень вимогам Технічного регламенту.

Уповноважений орган погоджує із заявником місце проведення досліджень і випробувань.

4.9.5. У разі коли типовий зразок обладнання відповідає вимогам Технічного регламенту, уповноважений орган видає заявнику сертифікат відповідності перевірки типу.

У сертифікаті зазначаються:

- назва й адреса виробника;

- висновки про проведену перевірку;

- умови дії сертифіката;

- необхідні дані для ідентифікації перевіреного типу.

До сертифіката додається перелік технічної документації. Копія сертифіката зберігається уповноваженим органом.

У разі відмови у видачі сертифіката відповідності перевірки типу уповноважений орган надає детальне обгрунтування такої відмови.

4.9.6. Заявник інформує уповноважений орган, який видав сертифікат відповідності перевірки типу, про всі модифікації перевіреного типу, які повинні пройти додаткову перевірку, якщо такі зміни можуть вплинути на відповідність вимогам Технічного регламенту. Дані додаткової перевірки додаються до оригіналу сертифіката відповідності перевірки типу.

4.9.7. Кожний уповноважений орган надає іншим уповноваженим органам, за їх запитом, інформацію про видані сертифікати відповідності перевірки типу, додатки до сертифікатів, а також про скасовані сертифікати або про відмову у видачі таких сертифікатів.

4.9.8. Інші уповноважені органи можуть одержати копії сертифікатів відповідності перевірки типу. Додатки до сертифікатів також можуть бути надані в розпорядження цих органів.

4.9.9. Виробник або уповноважена ним особа - резидент України зберігає разом з технічною документацією копії сертифікатів відповідності перевірки типу і додатків до них протягом 10 років. У разі відсутності в Україні виробника або його повноважного представника - резидента України зобов'язання щодо збереження технічної документації покладається на особу, яка ввела продукцію в обіг.

4.10. Модуль Bb (перевірка проекту конструкції)

4.10.1. У модулі Bb описується частина процедури підтвердження відповідності, за допомогою якої уповноважений орган здійснює перевірку технічної документації і підтверджує, що конструкція певного обладнання, що працює під тиском, відповідає вимогам Технічного регламенту.

Експериментальні дослідження, про які йдеться у пункті 3.2.2.4, у рамках даного модуля можуть не проводитись.

4.10.2. Виробник або уповноважена ним особа - резидент України подає уповноваженому органу за власним вибором заявку на перевірку відповідності конструкції.

Заявка повинна містити:

- назву й адресу виробника, а в разі подання заявки уповноваженою особою - її назву й адресу, а також документ про надання повноважень;

- письмове підтвердження, що така заявка не була подана до іншого уповноваженого органу;

- технічну документацію відповідно до пункту 4.10.3.

Заявка може подаватись на кілька варіантів (модифікацій) одного виробу, якщо відмінності між модифікаціями не впливають на рівень безпеки.

4.10.3. Технічна документація повинна охоплювати всі стадії проектування, виробництва й застосування продукції та давати можливість оцінити її відповідність вимогам Технічного регламенту.

Технічна документація повинна містити:

- загальний опис виробу;

- принципові проектні та складальні креслення, схеми елементів, блоків, ланцюгів тощо;

- описи й пояснення, необхідні для тлумачення зазначених креслень, схем і такі, що стосуються функціонування виробу;

- список стандартів з переліку національних стандартів, застосованих повністю або частково, й опис рішень, прийнятих на виконання вимог регламенту, якщо згадані стандарти не були застосовані;

- необхідні обгрунтування придатності обраних при проектуванні рішень, особливо в тому разі, якщо стандарти з переліку національних стандартів застосовані не в повній мірі. Ці обгрунтування повинні включати результати випробувань, проведених у відповідних лабораторіях виробника або в інших лабораторіях за договором;

результати проектних розрахунків, виконаних перевірок тощо;

дані про атестацію персоналу згідно з вимогами ДНАОП 0.00-1.16-96, ДНАОП 0.00-1.27-97 та ДНАОП 0.00-8.14-97.

4.10.4. Уповноважений орган:

проводить перевірку технічної документації і визначає, які елементи виробу були спроектовані у відповідності до вимог переліку національних стандартів і які їм не відповідають.

При цьому уповноважений орган повинен:

- провести експертизу та перевірку технічної документації щодо конструкції;

- погодити застосування матеріалів іноземного виробництва та матеріалів, виготовлених за новітніми технологіями, якщо чинні стандарти на них не поширюються та вони не входять до переліку дозволених матеріалів, згідно з вимогами ДНАОП 0.00-1.07-94, ДНАОП 0.000-1.08-94, ДНАОП 0.00-1.11-98 та ДНАОП 0.00-1.26-96;

- перевірити, чи атестована технологія виконання нерознімних з'єднань згідно з вимогами ДНАОП 0.00-1.07-94, ДНАОП 0.000-1.08-94, ДНАОП 0.00-1.11-98 та ДНАОП 0.00-1.26-96;

- перевірити належну атестацію персоналу, який здійснює нерознімні з'єднання і неруйнівний контроль, згідно з вимогами ДНАОП 0.00-1.16-96, ДНАОП 0.00-1.27-97 та ДНАОП 0.00-8.14-97.

Уповноважений орган проводить необхідні перевірки для встановлення елементів виробу, які були спроектовані згідно з відповідними стандартами з переліку національних стандартів, а також елементи, які були спроектовані без застосування відповідних положень цих стандартів.

Якщо виробник застосував стандарти з переліку національних стандартів, уповноважений орган здійснює необхідні перевірки для підтвердження застосування цих стандартів.

Якщо стандарти з переліку національних стандартів не були застосовані, уповноважений орган здійснює перевірку відповідності прийнятих виробником рішень вимогам Технічного регламенту.

4.10.5. У разі коли типова конструкція виробу відповідає вимогам Технічного регламенту, уповноважений орган видає заявнику сертифікат відповідності перевірки конструкції.

У сертифікаті зазначаються:

- назва й адреса заявника;

- висновки про проведену перевірку;

- умови дії сертифіката;

- необхідні дані для ідентифікації перевіреної конструкції обладнання.

До сертифіката додається перелік технічної документації. Копія сертифіката зберігається уповноваженим органом.

У разі відмови у видачі сертифіката відповідності перевірки конструкції обладнання уповноважений орган надає детальне обгрунтування такої відмови.

4.10.6. Заявник інформує уповноважений орган, який видав сертифікат відповідності перевірки конструкції, про всі зміни перевіреної конструкції, які повинні пройти додаткову перевірку, якщо такі зміни можуть вплинути на відповідність вимогам Технічного регламенту. Дані додаткової перевірки додаються до оригіналу сертифіката відповідності перевірки конструкції обладнання.

4.10.7. Кожний уповноважений орган надає іншим уповноваженим органам, за їх запитом, інформацію про видані сертифікати відповідності перевірки конструкції обладнання, додатки до сертифікатів відповідності, а також про скасовані сертифікати відповідності або про відмови у видачі таких сертифікатів відповідності.

4.10.8. Інші уповноважені органи можуть одержати копії сертифікатів відповідності перевірки конструкції. Додатки до сертифікатів також можуть бути надані в розпорядження цих органів.

4.10.9. Виробник або уповноважена ним особа - резидент України зберігає разом з технічною документацією копії сертифікатів відповідності перевірки конструкції обладнання і додатків до них протягом 10 років. У разі відсутності в Україні виробника або його повноважного представника - резидента України зобов'язання щодо збереження технічної документації покладається на особу, яка ввела продукцію в обіг.

4.11. Модуль Cc (відповідність типу)

4.11.1. У модулі Cc описуються процедури підтвердження відповідності, за допомогою яких виробник або уповноважена ним особа - резидент України гарантує і декларує, що обладнання, яке працює під тиском, відповідає типу, зазначеному в сертифікаті відповідності перевірки типу, та вимогам Технічного регламенту.

Виробник або уповноважена ним особа - резидент України складає декларацію про відповідність і наносить на кожний виріб НЗВ. Під відповідальність уповноваженого органу виробник повинен нанести на кожний виріб ідентифікаційний номер цього органу.

4.11.2. Виробник повинен вжити заходів щодо забезпечення виробничим процесом відповідності продукції типу, зазначеному в сертифікаті відповідності перевірки типу, та вимогам Технічного регламенту.

4.11.3. Виробник або уповноважена ним особа - резидент України зберігає копію декларації про відповідність протягом 10 років після виготовлення останнього зразка продукції.

У разі відсутності в Україні виробника або його повноважного представника - резидента України зобов'язання щодо збереження технічної документації покладається на особу, яка ввела продукцію в обіг.

4.11.4. Уповноважений орган, обраний виробником, проводить перевірку обладнання через довільні інтервали часу. Для перевірки уповноважений орган відбирає на місці виробництва зразки кінцевої продукції, досліджує та випробовує їх згідно з відповідними стандартами з переліку національних стандартів або проводить рівноцінні випробування для перевірки відповідності зразка вимогам Технічного регламенту.

Під час перевірок уповноважений орган повинен:

- переконатись, що виробник дійсно здійснює приймання готових виробів згідно з пунктом 3.3.2;

- відібрати з метою контролю кілька виробів з місць виготовлення або складування. Уповноважений орган сам приймає рішення щодо кількості відібраних зразків, а також щодо того, чи необхідно провести (або доручити) випробування (повне чи часткове) цих відібраних зразків виробів.

У разі коли один чи більше перевірених зразків не відповідають вимогам Технічного регламенту, уповноважений орган, в межах своєї компетенції, вживає необхідних заходів щодо приведення продукції у відповідність до вимог Технічного регламенту.

4.12. Модуль D (забезпечення якості виробництва)

4.12.1. У модулі D описуються процедури підтвердження відповідності, за допомогою яких виробник, що виконує зобов'язання, викладені у пункті 4.12.3, або уповноважена ним особа - резидент України гарантує і декларує, що продукція відповідає типу, описаному в сертифікаті відповідності перевірки типу, і вимогам Технічного регламенту.

4.12.2. Виробник або уповноважена ним особа - резидент України складає декларацію про відповідність (додаток 10) і наносить на кожний виріб НЗВ. НЗВ повинен супроводжуватись ідентифікаційним номером уповноваженого органу, відповідального за підтвердження відповідності, як визначено у пункті 4.12.4.3.

4.12.3. Виробник повинен мати сертифіковану уповноваженим органом систему управління якістю виробництва, включаючи процедури контролю та випробувань кінцевої продукції, зазначені у пунктах 4.12.4.1 та 4.12.4.2, яка підлягає нагляду згідно з нормами, визначеними у пункті 4.12.5.

4.12.4. Система управління якістю

4.12.4.1. Виробник подає уповноваженому органу за власним вибором заявку щодо оцінки його системи управління якістю обладнання, що працює під тиском.

Заявка повинна містити:

- інформацію про продукцію, що заявляється;

- документацію системи управління якістю;

- технічну документацію на перевірений тип і копію сертифіката відповідності перевірки типу або сертифікат відповідності перевірки конструкції.

4.12.4.2. Система управління якістю повинна гарантувати відповідність продукції типу, описаному в сертифікаті відповідності перевірки типу або сертифікаті відповідності перевірки конструкції, і вимогам Технічного регламенту.

Вимоги та заходи забезпечення якості викладаються у методиках, описах процедур та інструкціях, затверджених виробником.

Документація системи управління якістю повинна давати можливість безсуперечного тлумачення програм забезпечення якості, планів, настанов, протоколів з питань якості та містити інформацію щодо:

- цілей системи управління якістю та її організаційної структури, відповідальності і повноважень керівництва стосовно якості продукції;

- виробництва, управління якістю та методів забезпечення якості, процесів і систематичних дій, що повинні застосовуватися на виробництві, особливо щодо додержання схваленого технологічного процесу виконання нерознімних з'єднань відповідно до вимог пункту 3.3.1.2;

- досліджень і випробувань, які повинні проводитися на всіх стадіях виготовлення продукції (в тому числі перед і після її виготовлення), а також щодо їх періодичності;

- звітів про інспекційні перевірки і результати випробувань, даних про повірку ЗВТ, атестацію персоналу і допуски працівників, що працюють у цій сфері, особливо зайнятих на виконанні нерознімних з'єднань і неруйнівного контролю згідно з вимогами ДНАОП 0.00-1.16-96, ДНАОП 0.00-1.27-97 та ДНАОП 0.00-8.14-97;

- засобів постійного контролю для досягнення встановленої якості продукції та ефективного функціонування системи управління якістю.

4.12.4.3. Уповноважений орган проводить роботи з підтвердження відповідності системи управління якістю для визначення того, чи відповідає вона вимогам, визначеним у пункті 4.12.4.2.

Система управління якістю вважається такою, що відповідає цим вимогам, у разі впровадження виробником гармонізованого державного стандарту України ДСТУ ISO 9001-2001 з можливим вилученням з нього вимог пункту 7.3.

Комісія з перевірки, призначена уповноваженим органом для підтвердження відповідності системи управління якістю, повинна мати у своєму складі принаймні одного члена з досвідом оцінки технології виробництва відповідної продукції.

Процедура підтвердження відповідності системи управління якістю виробництва передбачає перевірку підприємства виробника. Висновки за результатами перевірки і обгрунтоване рішення щодо сертифікації або відмови у сертифікації системи управління якістю повідомляються виробнику.

4.12.4.4. Виробник повинен виконувати зобов'язання, що випливають із сертифікованої системи управління якістю, і підтримувати її в ефективному стані.

Виробник або уповноважена ним особа - резидент України зобов'язаний інформувати уповноважений орган, який видав сертифікат відповідності на систему управління якістю, про будь-який намір щодо внесення до неї змін.

Уповноважений орган проводить оцінку запропонованих змін і приймає рішення про подальшу відповідність системи управління якістю вимогам, зазначеним у пункті 4.12.4.2, або проведення її переоцінки, а також повідомляє виробника про своє рішення з висновками і обгрунтуванням.

4.12.5. Нагляд уповноваженого органу

4.12.5.1. Уповноважений орган здійснює нагляд за функціонуванням системи управління якістю з метою перевірки виконання виробником зобов'язань, які випливають із сертифікованої системи управління якістю.

4.12.5.2. Виробник забезпечує доступ уповноваженого органу до місць виробництва, контролю, випробувань та зберігання продукції і надає необхідну інформацію, зокрема:

- документацію системи управління якістю;