Про затвердження Вимог до передзабійного та післязабійного огляду тварин, у тому числі забитих за межами бійні

1. Державний ветеринарний інспектор з урахуванням передбачених Законом загальних принципів здійснення державного контролю та вимог до лабораторних досліджень (випробувань) повинен забезпечити у відповідних випадках відбір зразків, їх маркування та відправлення до уповноваженої лабораторії.

2. До одержання результатів мікробіологічних досліджень (випробувань) м'ясо та інші продукти забою зберігають в ізольованих умовах (в приміщеннях з обмеженим доступом) за температури не вище 4° C або від -10 до -18° C.

1. Мікробіологічні дослідження (випробування) проводять у випадках, визначених розділами IV - VIII цих Вимог, а також у разі:

1) інфекційних хвороб шлунково-кишкового тракту, органів дихання та інших гнійно-запальних процесів в паренхіматозних органах і тканинах;

2) наявності підозри, що м'ясо отримане від хворих тварин або тварин в стані агонії;

3) видалення кишечника з туші пізніше 2 годин після забою тварин;

4) наявності за результатами післязабійного огляду сумнівів щодо придатності для споживання людиною м'яса та інших продуктів забою.

2. Залежно від передбачуваного діагнозу для мікробіологічних досліджень (випробувань) відбирають такі зразки:

1) частину м'язів згинача або розгинача грудної і тазової кінцівок, укритих фасцією довжиною не менше 8 см, або шматок іншого м'яза розміром не менше 8 х 6 х 6 см;

2) лімфатичні вузли ВРХ - поверхневий шийний або власне пахвовий і зовнішній клубовий, лімфатичні вузли свиней - поверхневий шийний дорзальний (за відсутності патолого-анатомічних змін у ділянці голови та шиї) або підлопатковий (підкрильцевий першого ребра) і надколінний;

3) селезінку, нирку, частину печінки з лімфатичним вузлом печінки (або за відсутності лімфатичного вузла - жовчний міхур без жовчі);

4) змінені ділянки тканин.

3. Якщо для цілей проведення мікробіологічних досліджень (випробувань) відбирають зразки від печінки, нирки, селезінки - поверхню розрізів припікають до утворення струпа.

4. Якщо мікробіологічним дослідженням (випробуванням) підлягають туші, напівтуші або четвертини - зразки відбирають від м'язів, лімфатичних вузлів та трубчастих кісток.

5. Якщо мікробіологічним дослідженням (випробуванням) підлягають птиця, кролі або нутрії до уповноваженої лабораторії відправляють цілі туші (не менше трьох туш від кожної партії).

6. У разі наявності підозри щодо захворювання тварин на бешиху - крім зразків м'язів, лімфатичних вузлів та нутрощів, до уповноваженої лабораторії відправляють трубчасту кістку.

7. Для проведення мікробіологічного дослідження (випробування) на лістеріоз до уповноваженої лабораторії відправляють головний мозок, частку печінки та нирку.

8. У разі наявності підозри щодо захворювання тварин на сибірку, емкар, злоякісний набряк для проведення мікробіологічного дослідження (випробування) до уповноваженої лабораторії відправляють лімфатичний вузол ураженого органа або лімфатичний вузол, що збирає лімфу з місця локалізації підозрілого фокуса, набряклу тканину, ексудат, а від туш свиней, крім зазначених зразків, до уповноваженої лабораторії відправляють також підщелепний (нижньощелепний) лімфатичний вузол.

У разі наявності підозри щодо захворювання тварин на сибірку для проведення мікробіологічного дослідження (випробування) до уповноваженої лабораторії відправляють додатково частину селезінки.

9. Якщо в туші або органах виявлені сальмонели або лістерії, нутрощі піддають поводженню, визначеному законодавством про побічні продукти тваринного походження, а м'ясо піддають проварюванню або переробляють на м'ясні хліби та/або консерви відповідно до розділу IX цих Вимог.

10. Якщо в м'язовій тканині, лімфатичних вузлах або нутрощах виявлені бактерії групи кишкової палички (колі-форми) - тушу та органи переробляють на варені або варено-копчені ковбасні вироби відповідно до розділу IX цих Вимог.

11. У разі виявлення в глибоких шарах м'язів або в лімфатичних вузлах патогенних бактерій кокової групи, а також бактерій групи кишкової палички і протея, але за наявності якісних органолептичних показників м'ясо піддають проварюванню або переробляють на м'ясні хліби відповідно до розділу IX цих Вимог.

12. Якщо за результатами органолептичного дослідження встановлено гнильне псування м'яса та інших продуктів забою, або за наявності не властивого їм запаху, що не зникає під час проби варінням, їх піддають поводженню, визначеному законодавством про побічні продукти тваринного походження.

13. У разі наявності підозри, що м'ясо отримане від хворих тварин або тварин, забитих в стані агонії, крім органолептичних досліджень та мікроскопічних досліджень (випробувань), використовують допоміжні біохімічні (визначення рівня pH, реакція на пероксидазу, формольна проба з розчином міді сульфату) та мікробіологічні дослідження (випробування).

14. М'ясо вважається отриманим від здорової тварини за наявності задовільних органолептичних показників туші та відсутності патогенних мікроорганізмів. Органолептичні показники бульйону під час проби варінням (зовнішній вигляд, колір, запах, прозорість, характер жиру на поверхні) повинні відповідати свіжому м'ясу.

15. М'ясо хворих тварин, а також тварин, забитих у стані агонії, має такі характеристики:

1) недостатнє або погане знекровлення;

2) м'язова тканина темно-червоного кольору;

3) рожевий або червоний колір жиру;

4) бузково-рожеве або синюшне забарвлення лімфатичних вузлів;

5) наявність крові в судинах;

6) м'язова тканина на місці зарізу не просякнута кров'ю;

7) під час проби варінням бульйон мутний, з пластівцями, може мати сторонній, не властивий для м'яса запах;

8) у разі проведення мікробіологічного дослідження (випробування) можливе виявлення у м'ясі патогенної мікрофлори;

9) у разі проведення біохімічних досліджень (випробувань) м'ясо дає негативну реакцію на пероксидазу, pH вище 6,6, а м'ясо ВРХ, - позитивну формольну реакцію.

16. До визначення рівня pH, постановки реакції на пероксидазу, формольної проби та реакції з розчином міді сульфату, зазначених в пункті 13 цієї глави, м'ясо піддають визріванню впродовж не менше 20 - 24 годин (для м'яса ВРХ - впродовж 36 - 48 годин) за температури 2 - 4° C.

1. Передзабійний та післязабійний огляд тварин, підданих зовнішньому, внутрішньому або комбінованому (внутрішньому та зовнішньому) гамма-опроміненню та забрудненню альфа-, бета-, гамма-випромінювальними радіонуклідами внаслідок випробувань або застосування ядерної зброї, а також аварій на ядерних установках, повинен здійснюватися відповідно до вимог розділів III - III цих Вимог та вимог цього розділу.

2. Для визначення можливості, черговості та строків забою тварин, підданих радіаційному ураженню, використовують дані вимірів потужності дози випромінювання, концентрації радіоактивних речовин у тканинах організму за результатами прижиттєвої діагностики, а також даних клінічних, гематологічних та біохімічних досліджень (випробувань) за дози опромінення, що перевищує 1,5 Гр.

Врахуванню також підлягає необхідність запобігання загибелі тварин, підданих радіаційному ураженню, можливість їх своєчасної переробки та передбачувані рівні вмісту радіонуклідів у продуктах забою.

3. У разі зовнішнього гамма-опромінення:

1) першими забивають тварин, у яких прогнозується розвиток променевої хвороби дуже важкого ступеня (доза опромінення перевищує 6 Гр). Зазначених тварин забивають впродовж 2 - 4 днів після радіаційного ураження;

2) після забою тварин, зазначених в підпункті 1 цього пункту, забою підлягають тварини, у яких прогнозується розвиток променевої хвороби важкого ступеня (доза опромінення становить 4 - 6 Гр). Зазначених тварин забивають впродовж 5 - 7 днів після радіаційного ураження;

3) у разі середнього ступеня ураження (доза опромінення становить 2 - 4 Гр) тварин забивають впродовж 10 - 12 днів після радіаційного ураження;

4) у разі легкого ступеня ураження (доза опромінення становить менше 2 Гр) - тварин дозволяється забивати в будь-які строки після радіаційного ураження.

4. У разі внутрішнього та/або комбінованого (внутрішнього та зовнішнього) гамма-опромінення строки забою тварин визначають з урахуванням дози опромінення та можливості одержання продуктів забою з умістом у них радіонуклідів, що не перевищують максимально допустимі рівні, встановлені законодавством. З метою досягнення зазначених цілей здійснюють орієнтовну прижиттєву діагностику м'язової тканини. У разі необхідності проводять контрольний забій декількох тварин з наступною радіометрією продуктів забою і визначенням ізотопного складу радіоактивного забруднення. Доставка зазначених тварин гоном - забороняється.

5. Тварин, підданих радіаційному ураженню, забивають для отримання м'яса, призначеного для споживання людиною, за погодженням з територіальним органом компетентного органу. Зазначених тварин відправляють на бійню окремими партіями у строки, погоджені з оператором ринку, відповідальним за бійню.

6. Перед відправленням на бійню тварин, зазначених в пункті 5 цієї глави, піддають дозиметричному контролю та огляду державним ветеринарним інспектором, офіційним ветеринарним лікарем або ліцензованим ветеринарним лікарем.

7. Забійних тварин, щодо яких за результатами прижиттєвої діагностики зафіксовано рівень вмісту радіонуклідів у м'язовій тканині, що перевищує максимально допустимі рівні, встановлені законодавством, формують в окремі групи та залишають для перетримування на "чистих" кормах.

8. Ветеринарні документи, які супроводжують партії тварин, відправлених на забій, повинні містити таку інформацію:

1) дози зовнішнього гамма-опромінення тварин;

2) дані про радіоактивне забруднення кормів та води в господарстві походження;

3) дози внутрішнього гамма-опромінення тварин;

4) рівень радіоактивного забруднення шкіряних покривів тварин;

5) дані про проведення ветеринарної обробки тварин.

9. Забій тварин, підданих радіаційному ураженню, та обробку їх туш, проводять на найближчих бійнях.

10. Тварин піддають повторному дозиметричному контролю під час їх надходження на приймальні майданчики бійні.

Тварин з умістом радіонуклідів у м'язовій тканині вище максимально допустимих рівнів, встановлених законодавством (за даними прижиттєвої діагностики) за відсутності відповідних показників для забою повертають оператору ринку, що є постачальником, або за домовленістю з ним розміщують на спеціальному майданчику (базі) для перетримування з використанням "чистих" кормів.

У день забою тварин піддають передзабійному огляду з поголовною або вибірковою прижиттєвою діагностикою вмісту радіонуклідів у м'язах.

11. Забій та обробку тварин, підданих лише зовнішньому гамма-опроміненню, проводять у тому ж порядку, що й забій тварин, не підданих радіаційному ураженню.

12. Забій та обробку тварин із внутрішнім радіоактивним забрудненням, а також із радіоактивним забрудненням шкіряних покривів проводять на потужностях бійні, доступ до яких обмежено та які призначені для забою хворих тварин або тварин, щодо захворювання яких існує підозра.

Забій проводять окремими партіями наприкінці робочої зміни після видалення продуктів забою неуражених тварин. Під час забою та подальшого поводження з тушами забитих тварин повинні вживатися заходи щодо запобігання поверхневого забруднення продуктів забою радіоактивними речовинами.

Обробку туш забитих тварин повинен здійснювати персонал бійні, який не був залучений до знекровлення та зняття шкіри (шкур) зазначених тварин.

Видалення (вилучення) нутрощів проводять за вертикального положення туш, на стравохід та пряму кишку накладають подвійні лігатури, шлунок та кишечник видаляють (вилучають) разом в їх анатомічному зв'язку.

Після закінчення забою та первинної обробки партії уражених тварин - проводять дезактивацію приміщень, устаткування, інвентарю, спецодягу з використанням розчинів мийних засобів.

13. Персонал, що здійснює забій та обробку тварин, підданих радіаційному ураженню, повинен мати відповідну професійну підготовку, бути забезпеченим необхідними засобами індивідуального захисту та індивідуального контролю опромінення, а також дотримуватись вимог техніки безпеки. Після роботи персонал проходить санітарну обробку з наступним дозиметричним контролем.

1. Під час здійснення післязабійного огляду туш та органів тварин, підданих радіаційному ураженню, особливу увагу звертають на наявність патолого-анатомічних змін, характерних для променевої хвороби.

2. М'ясо та інші продукти забою тварин, підданих лише зовнішньому гамма-опроміненню, дозволяється використовувати без будь-яких обмежень, якщо за результатами післязабійного огляду не зафіксовано патолого-анатомічних змін. У разі наявності патолого-анатомічних змін - рішення щодо використання м'яса та субпродуктів приймається державним ветеринарним інспектором за результатами мікробіологічного дослідження (випробування).

3. У разі внутрішнього та/або комбінованого (внутрішнього та зовнішнього) гамма-опромінення м'ясо та інші продукти забою піддають радіологічному контролю.

4. М'ясо та інші продукти забою дозволяється реалізовувати без будь-яких обмежень, якщо щодо зазначених продуктів за результатами післязабійного огляду не зафіксовано патолого-анатомічних змін, а вміст радіонуклідів Cs-137 та Sr-90 не перевищує максимально допустимі рівні, встановлені законодавством. Врахуванню також підлягає тип (характер) розподілу радіонуклідів в органах та тканинах, наведений в додатку 2 до цих Вимог.

Якщо вміст радіонуклідів не перевищує максимально допустимі рівні, встановлені законодавством, але зафіксовано патолого-анатомічні зміни в органах та тканинах, рішення щодо використання м'яса та інших продуктів забою приймається державним ветеринарним інспектором за результатами мікробіологічного дослідження (випробування). Шкури та іншу технічну сировину дозволяється використовувати без будь-яких без обмежень.

5. Якщо у м'ясі та інших продуктах забою вміст радіонуклідів перевищує максимально допустимі рівні, встановлені законодавством, та якщо зазначений вміст радіонуклідів може бути знижений до рівнів, що не перевищують максимально допустимі рівні, встановлені законодавством, шляхом технологічної обробки та методів дезактивації, - зазначені м'ясо та інші продукти забою дозволяється використовувати:

1) в кормах для свиней та птиці під час їх вирощування на першій стадії відгодівлі;

2) для годівлі хутрових тварин;

3) для технічних потреб.

6. Якщо у м'ясі та інших продуктах забою вміст радіонуклідів перевищує максимально допустимі рівні, встановлені законодавством, та якщо зазначений вміст радіонуклідів не може бути знижений до рівнів, що не перевищують максимально допустимі рівні, встановлені законодавством, шляхом технологічної обробки та методів дезактивації, - зазначені м'ясо та інші продукти забою підлягають поводженню, визначеному законодавством, що регулює відносини у сфері поводження з радіоактивними відходами.

7. Птицю, призначену для забою, що походить з зони радіоактивного забруднення, піддають передзабійному огляду та дозиметричному контролю.

Якщо встановлено, що партія містить більше 10 відсотків птиці з радіоактивним забрудненням пір'я, що перевищує максимально допустимі рівні, встановлені законодавством, усю птицю миють під душем та піддають повторному дозиметричному контролю.

8. Забій та обробку птиці, що піддана лише зовнішньому гамма-опроміненню, проводять у тому ж порядку що й птиці, яка не піддана радіаційному ураженню. За відсутності патолого-анатомічних змін у тканинах та органах м'ясо й інші продукти забою птиці використовують без будь-яких обмежень. За наявності патолого-анатомічних змін у тканинах та органах рішення щодо використання туш та нутрощів приймається державним ветеринарним інспектором за результатами мікробіологічного дослідження (випробування).

Пір'я, забруднене радіонуклідами, дезактивують та піддають повторному дозиметричному контролю або поводженню, визначеному законодавством, що регулює відносини у сфері поводження з радіоактивними відходами.

9. У разі внутрішнього та/або комбінованого (внутрішнього та зовнішнього) гамма-опромінення забій та обробку птиці проводять окремими партіями з повним патранням. Голову, ноги (до гомілково-стопного суглоба) та нутрощі піддають поводженню, визначеному законодавством про побічні продукти тваринного походження.

Якщо рівень радіоактивного забруднення перевищує максимально-допустимі рівні, встановлені законодавством, продукти забою птиці піддають поводженню, визначеному законодавством, що регулює відносини у сфері поводження з радіоактивними відходами.

10. М'ясо птиці без патолого-анатомічних змін з умістом радіонуклідів, що не перевищує максимально допустимі рівні, встановлені законодавством, дозволяється реалізовувати без будь-яких обмежень.

За наявності патологічних змін у тканинах та органах рішення щодо використання м'яса та інших продуктів забою приймається державним ветеринарним інспектором за результатами мікробіологічних досліджень (випробувань).