4.1.7.31. Після закінчення кожної зміни оператором АЗС складається змінний звіт у двох примірниках за формою N 25-НП (додаток 25), з яких один примірник з доданими товарно-транспортними накладними та готівкою, що надійшли за зміну, здається до бухгалтерії, а другий залишається на АЗС.
Змінний звіт має 4 розділи:
А - рух нафтопродуктів на АЗС;
Б - обіг нафтопродуктів у резервуарах;
В - робота лічильних механізмів;
Г - обсяг реалізації за електронним контрольно-касовим апаратом.
Дозволяється змінні звіти за роботу у вихідні та святкові дні передавати до бухгалтерії у перший робочий день після вихідних та святкових днів.
4.1.7.32. У графі 2 розділу А змінного звіту зазначаються ціни, за якими реалізуються нафтопродукти і які формуються відповідно до чинного законодавства України. За достовірність цін відповідає керівник підприємства по забезпеченню нафтопродуктами.
4.1.7.33. У графі 3 наводяться дані про кількість залишків нафтопродуктів на початок зміни, які переносяться зі змінного звіту попередньої зміни (графа 10).
4.1.7.34. У графі 4 зазначається кількість надходження нафтопродуктів згідно з товарно-транспортними накладними.
4.1.7.35. У графі 5 зазначається кількість відпущених нафтопродуктів за зміну, яка визначається відповідно до показань лічильників паливороздавальних колонок.
4.1.7.36. У графі 6 відображається кількість у літрах реалізованих нафтопродуктів за готівку. У графі 7 - кількість у літрах реалізованих нафтопродуктів за відомостями. У графі 8 - кількість у літрах реалізованих нафтопродуктів за електронними дисконтними платіжними картками. У графі 9 - кількість у літрах реалізованих нафтопродуктів за електронними дебетовими платіжними картками. Графи 6, 7, 8, 9 заповнюються за звітними документами електронного контрольно-касового апарата.
Якщо кількість реалізованого палива, визначеного за лічильниками колонок, не збігається з обсягом реалізації, зазначеного у звітних документах електронного контрольно-касового апарата, то різниця - лишок оприбутковується, а нестача - стягується з винуватців.
4.1.7.37. У графі 10 вказується обліковий залишок нафтопродуктів на кінець зміни, який обчислюється як різниця між сумою даних у графах 3, 4 і графи 5.
4.1.7.38. У графах 11, 12 зазначаються відповідно номери резервуарів, дані замірів рівня наливу нафтопродуктів та води в кожному з них.
4.1.7.39. У графі 14 вказується фактичний залишок нафтопродукту в резервуарі, який визначається операторами АЗС при прийманні-передаванні зміни комісією, під час інвентаризації або при перевірці органами, що здійснюють контроль.
4.1.7.40. У графах 15, 16 вказуються лишки-нестачі нафтопродуктів у резервуарах при прийманні-передаванні, проведенні інвентаризації або при перевірці органами, що здійснюють контроль, які визначаються як різниця між фактичним і книжковим обліком. Перевищення фактичного залишку на кінець зміни (графа 14) над обліковим (книжковим) залишком на кінець зміни (графа 10) за межами +-0,8% оприбутковується, а нестача - стягується з винуватців. У зв'язку з тим, що приймання-передавання зміни на АЗС провадиться без участі її адміністрації, виявлені лишки-нестачі не є підставою для зупинки роботи АЗС. За виявленими лишками-нестачами адміністрація в триденний термін повинна вжити заходів до встановлення і усунення причин їх виникнення.
4.1.7.41. У графах 17-22 відображається робота лічильних механізмів усіх паливороздавальних колонок, а саме:
у графі 17 - номер паливороздавальної колонки;
у графах 18-19 - показання лічильників на кінець та початок зміни;
у графі 20 - кількість відпущених нафтопродуктів відповідно до показань лічильників;
у графах 21, 22 - величина похибки, яка вимірюється згідно з МИ 1864 і визначається у процентах та літрах від загальної кількості відпущених нафтопродуктів.
4.1.7.42. У розділі Г відображається фактичне надходження сум готівки і безготівкових сум за дебетовими платіжними картками за звітними даними електронного контрольно-касового апарата.
4.1.7.43. На АЗС потрібно вести облік показників сумарних лічильників паливорозподільних колонок. Показники лічильників фіксуються у змінному звіті при прийманні і здаванні зміни.
4.1.7.44. Протягом зміни (не менше одного разу) проводиться перевірка паливороздавальних колонок на точність відпуску нафтопродукту зразковими мірниками другого розряду. Результати повірки заносяться до журналу (додаток 26). У разі перевищення допустимої похибки ПРК (+-0,25%) її експлуатація забороняється.
Пальне з мірника повинно бути злито в резервуар, про що складається відповідний акт, або відпущено споживачеві.
4.1.7.45. Виявлені за зміну нестачі в межах природної втрати списуються на витрати обороту, а лишки оприбутковуються. Вартість нестач понад установлені норми стягується з осіб, що їх вчинили.
4.1.8. Змішування нафтопродуктів
4.1.8.1. У разі змішування нафтопродуктів унаслідок перекачки різних видів та марок нафтопродуктів з одного нафтопродуктопроводу, зливу різних марок нафтопродуктів в одну ємкість або на залишок іншого нафтопродукту без відповідної зачистки керівником призначається комісія, яка визначає причини змішування, кількість та якість змішаних нафтопродуктів, а також можливість переведення їх із сорту в сорт.
4.1.8.2. За результатами перевірки комісією складається акт про змішування нафтопродуктів за формою N 27-НП (додаток 27).
4.1.8.3. Акт змішування нафтопродуктів та пояснення відповідальних осіб розглядаються керівництвом ППЗН.
4.1.8.4. За збитки від змішування нафтопродуктів повинні відповідати особи, що їх вчинили.
Втрати від змішування нафтопродуктів у випадках, коли конкретні винуватці не встановлені, зараховуються до збитків ППЗН.
4.1.8.5. Збитки від пересортиці нафтопродуктів, що виникли внаслідок їх змішування при технологічних операціях, належать до витрат обігу ППЗН.
4.1.9. Збирання, приймання, зберігання та відпуск відпрацьованих нафтопродуктів
4.1.9.1. Збирання, приймання, зберігання та транспортування відпрацьованих нафтопродуктів провадиться у такому порядку.
4.1.9.2. Споживачі власними силами та засобами забезпечують збирання, зберігання та здавання ППЗН відпрацьованих нафтопродуктів відповідно до ГОСТ 21046.
Відпрацьовані нафтопродукти здаються і приймаються партіями. Партією вважається будь-яка кількість відпрацьованих нафтопродуктів, що відповідає за якістю вимогам однієї із груп ГОСТ 21046, супроводжується одним документом і направляється одночасно за однією адресою.
4.1.9.3. На кожну партію відпрацьованих нафтопродуктів, що здаються, споживач подає товарно-транспортну накладну із зазначенням групи відпрацьованих нафтопродуктів, їх маси і показників якості (густини, в'язкості, наявності води, механічних домішок, температури спалаху у відкритому тиглі) з відповідним висновком.
4.1.9.4. Приймання відпрацьованих нафтопродуктів на ППЗН провадиться особами, які уповноважені керівництвом і несуть відповідальність за строге дотримання установлених правил.
4.1.9.5. Відпрацьовані нафтопродукти, що надійшли від споживачів, приймаються за кількістю та якістю і оформляються випискою у трьох примірниках накладної за формою N 28-НП (додаток 28).
За потреби якість відпрацьованих нафтопродуктів, які надійшли, уточнюється на підставі аналізу, що провадиться лабораторією ППЗН відповідно до ГОСТ 21046. У цьому випадку паспорт якості прийнятих відпрацьованих нафтопродуктів ППЗН вручає представникові споживача.
4.1.9.6. На підставі прихідних та видаткових документів ведеться журнал обліку приймання, реалізації та використання відпрацьованих нафтопродуктів за формою N 29-НП (додаток 29).
4.1.9.7. Відпрацьовані нафтопродукти зберігаються в окремих ємкостях, які забезпечують збереження їх якості, визначеної під час приймання.
4.1.9.8. Визначення кількості відпрацьованих нафтопродуктів на ППЗН провадиться в порядку, передбаченому підрозділом 4.1.2 цієї Інструкції.
4.1.10. Інвентаризація нафти і нафтопродуктів
4.1.10.1. При проведенні інвентаризації підприємства нафтопродуктозабезпечення повинні керуватися Інструкцією по інвентаризації.
Відповідальність за проведення інвентаризації несе керівник підприємства.
4.1.10.2. Інвентаризації підлягають: нафта і нафтопродукти, що містяться у резервуарах, нафто- і нафтопродуктопроводах, бочках, дрібній тарі; інші товари, що підлягають реалізації споживачам, включаючи і ті товари, які не належать підприємству та облік яких ведеться на забалансових рахунках; а також фактична наявність грошей на АЗС.
4.1.10.3. Інвентаризація нафтопродуктів та інших товарів на складах підприємств, АЗС проводиться на перше число за звітним місяцем, а на нафтопродуктопровідних підприємствах проводиться після закінчення циклу перекачки, але не рідше одного разу на місяць.
Крім того, проведення інвентаризації є обов'язковим:
1) при передачі майна державного підприємства в оренду, приватизації майна державного підприємства, перетворенні державного підприємства в акціонерне товариство, а також в інших випадках, передбачених законодавством;
2) при зміні матеріально відповідальних осіб (на день приймання-передавання справ);
3) при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування товарів та грошей (на день встановлення таких фактів);
4) за приписом судово-слідчих органів;
5) у разі технологічних аварій, пожежі чи стихійного лиха (на день після закінчення явищ);
6) у разі ліквідації підприємства;
7) при передачі підприємств та їх структурних підрозділів (на дату передачі).
Інвентаризація може не проводитися у разі передачі підприємств та їх структурних підрозділів у межах одного органу, до сфери управління якого входять ці підприємства.
4.1.10.4. Якщо матеріальна відповідальність колективна (бригадна), то проведення інвентаризації обов'язкове в разі зміни керівника колективу (бригадира), вибуття з колективу (бригади) більше половини його членів, а також за вимогою хоча б одного члена колективу (бригади).
4.1.10.5. У разі відмови постачальника задовольнити претензію щодо недовантаження товарів або претензії від покупця щодо недовантаження товарів здійснюється вибіркова інвентаризація тих товарів, на які заявлені вказані претензії.
4.1.10.6. Основними завданнями інвентаризації є:
1) виявлення фактичної наявності нафти, нафтопродуктів та інших товарів на складах та коштів на АЗС;
2) установлення лишку або нестачі нафтопродуктів, товарів і коштів шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку;
3) виявлення нафтопродуктів та інших товарів, які частково втратили свою первісну якість;
4) перевірка дотримання умов та порядку збереження нафтопродуктів, товарів та грошових цінностей на АЗС.
4.1.10.7. У разі проведення раптових інвентаризацій всі товари і грошові цінності підготовляються до інвентаризації у присутності інвентаризаційної комісії, в інших випадках - заздалегідь.
4.1.10.8. Проведення інвентаризації у випадках, передбачених підпунктом "1" пункту 4.1.10.3 цієї Інструкції, та регулювання інвентаризаційних різниць здійснюється у порядку, встановленому Положенням про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 1993 р. N 158.
4.1.10.9. Проведення інвентаризації в інших випадках та регулювання інвентаризаційних різниць здійснюється згідно з п.4.1.10.8 цієї Інструкції, а також з наступними пп. 4.1.10.9.1 - 4.1.10.9.6.
4.1.10.9.1. Для проведення інвентаризаційної роботи на підприємствах розпорядчим документом її керівника створюється постійно діюча інвентаризаційна комісія у складі керівників структурних підрозділів, головного бухгалтера, яку очолює керівник підприємства або його заступник.
4.1.10.9.2. На підприємствах, де через великий обсяг робіт проведення інвентаризацій не може бути забезпечене однією комісією, для безпосереднього проведення інвентаризації у місцях зберігання товарів розпорядчим документом керівника підприємства створюються робочі інвентаризаційні комісії у складі осіб, які мають навички її проведення. Робочі інвентаризаційні комісії очолюються представником керівника підприємства. Забороняється призначати головою робочої інвентаризаційної комісії у тих самих матеріально відповідальних осіб одного й того ж працівника два рази підряд.
4.1.10.9.3. Постійно діючі інвентаризаційні комісії:
провадять профілактичну роботу із забезпечення збереження нафти, нафтопродуктів, інших товарів і коштів, заслуховують на своїх засіданнях керівників структурних підрозділів з цього питання;
організовують проведення інвентаризації і здійснюють інструктаж членів робочих інвентаризаційних комісій;
здійснюють контрольні перевірки правильності проведення інвентаризацій, а також вибіркові інвентаризації нафти, нафтопродуктів, інших товарів та грошових коштів на АЗС. Основним завданням перевірок і вибіркових інвентаризацій у міжінвентаризаційний період є здійснення контролю за збереженням товарів, дотриманням матеріально відповідальними особами правил їх зберігання і ведення первинного обліку;
перевіряють правильність визначення інвентаризаційних різниць, обгрунтованість пропозицій щодо залишків, пересортиці нафтопродуктів та інших товарів у всіх місцях їх зберігання;
проводять повторні суцільні інвентаризації при встановленні серйозних порушень правил проведення інвентаризації та в інших випадках за дорученням керівника підприємства;
розглядають письмові пояснення осіб, які допустили нестачу чи псування якості нафти, нафтопродуктів, інших товарів або інші порушення, а також відображають у протоколі свої пропозиції щодо врегулювання виявлених нестач та втрат від псування якості нафти, нафтопродуктів, інших товарів, заліку внаслідок пересортиці. У протоколі мають бути наведені відомості про причини порушень і про осіб, винних у нестачах, втратах і лишках, та про вжиті до них заходи.
4.1.10.9.4. Робочі інвентаризаційні комісії:
здійснюють інвентаризацію нафти, нафтопродуктів, інших товарів та коштів на АЗС;
беруть участь у визначенні результатів інвентаризації і розробляють пропозиції щодо заліку нестач і надлишків за пересортицею, а також списання нестач у межах норм природного убутку разом з бухгалтерією підприємства;
вносять пропозиції з питань упорядкування приймання, зберігання і відпуску нафти і нафтопродуктів, поліпшення обліку і контролю за їх зберіганням, а також реалізації не потрібних підприємству товарів;
відповідають за своєчасність і додержання порядку проведення інвентаризації відповідно до наказу керівника підприємства, за повноту і точність внесення до інвентаризаційних описів даних про фактичні залишки товарів та грошових коштів;
оформлюють протокол із зазначенням у ньому результатів інвентаризації і висновків щодо них, а також пропозицій про залік нестач та надлишків за пересортицею, списання нестач у межах норм природного убутку, а також понаднормових нестач і втрат від псування якості нафти, нафтопродуктів, інших товарів і грошових коштів із зазначенням вжитих заходів щодо запобігання таким втратам і нестачам.
4.1.10.9.5. Якщо матеріально відповідальні особи виявлять після інвентаризації помилки в інвентаризаційних описах, вони повинні негайно (до початку відпуску нафти, нафтопродуктів та інших товарів) заявити про це інвентаризаційній комісії, яка після перевірки вказаних фактів та їх підтвердження здійснює виправлення помилок.
4.1.10.9.6. Контрольні перевірки інвентаризації повинні проводитись постійно діючою інвентаризаційною комісією за участю членів робочих інвентаризаційних комісій і матеріально відповідальних осіб після закінчення інвентаризації, але обов'язково до відкриття складу нафти, нафтопродуктів та інших товарів, де проводилася інвентаризація. При цьому перевіряються з опису найбільш цінні нафтопродукти та інші товари, що користуються підвищеним попитом.
4.1.10.10. Перед початком проведення інвентаризації членам робочих інвентаризаційних комісій вручається розпорядження (наказ) за формою N 30-НП (додаток 30), в якому встановлюється термін початку і закінчення її роботи. Розпорядження (наказ) реєструється бухгалтерією у книзі контролю за виконанням розпоряджень про проведення інвентаризацій за формою N 31-НП (додаток 31).
4.1.10.11. Інвентаризувати нафту, нафтопродукти та інші товари за неповного складу інвентаризаційної комісії забороняється.
4.1.10.12. Під час інвентаризації нафтопродуктів, інших товарів і грошей на АЗС:
1) визначають придатність засобів вимірювальної техніки та градуювальних таблиць;
2) визначають об'єм і масу нафтопродуктів у резервуарах, магістральних та технологічних нафтопродуктопроводах з дотриманням вимог за пп.4.1.2.30, 4.1.2.31, 4.1.2.33, 4.1.2.34, 4.1.2.35 цієї Інструкції. При цьому результати вимірів у резервуарах інвентаризаційною комісією заносяться до журналу вимірювання нафтопродуктів у резервуарах за формою N 7-НП, а розрахунки наявності нафтопродуктів у магістральних і технологічних нафтопродуктопроводах - до відомості наявності нафтопродуктів у технологічних нафтопродуктопроводах за формою N 32-НП (додаток 32);
3) якщо нафтопродукт зберігається в резервуарах з понтонами або з покрівлями, що плавають, то в процесі інвентаризації при вимірюванні в зоні спливання плаваючого покриття зливають нафтопродукт із резервуара до встановлення покриття на опори або доливають нафтопродукт до набуття покриттям плаваючого стану. У разі неможливості цього зробити, а також відсутності градуювальних таблиць на зону спливання покриття рівень нафтопродукту в таких резервуарах приймають за даними бухгалтерського обліку;
4) переважують нафтопродукти, які містяться у тарі;
5) перевіряють наявність інших товарів і коштів на АЗС шляхом зіставлення фактичної наявності та бухгалтерського обліку;
6) заносять до інвентаризаційного опису підсумки перевірки за формою N 33-НП (додаток 33) та на наливних суднах за формою N 34-НП (додаток 34), які підписуються всіма членами комісії та матеріально відповідальними особами;
7) на прибуткових документах на нафтопродукти та інші товари, що надійшли на склад і прийняті під час його інвентаризації, матеріально відповідальною особою у присутності членів інвентаризаційної комісії за підписом її голови робиться відмітка "після інвентаризації" з посиланням на дату опису, де записані ці нафтопродукти або інші товари;
8) в опис включаються усі нафтопродукти, в тому числі і розфасовані у дрібну тару та інші товари і готівка;
9) інвентаризаційний опис нафти і нафтопродуктів складається у двох примірниках, із яких перший примірник подається до бухгалтерії підприємства, а другий - залишається у матеріально відповідальної особи.
При інвентаризації, що провадиться у разі зміни матеріально відповідальних осіб, опис складається у трьох примірниках, з яких другий і третій примірники залишаються у матеріально відповідальних осіб, які приймають і здають нафтопродукти, інші товари та готівку;
10) за результатами інвентаризації бухгалтерією підприємства нафтопродуктозабезпечення складається порівнювальна відомість за формою N 35-НП (додаток 35). Порівнювальна відомість складається за видами товарів, у яких при інвентаризації виявлені відхилення від облікових даних. При цьому нарахування та списання природного убутку, а також відхилення від норм похибки виміру маси розраховують на кожного власника нафтопродуктів.
Результати розрахунків природного убутку за нормами провадяться бухгалтерією підприємства на кожного власника нафтопродуктів і підписуються керівником та головним бухгалтером. Результати цих розрахунків відображаються у формі N 36-НП (додаток 36). Остаточні надлишки та понаднормові нестачі нафтопродуктів зараховуються підприємством з нафтопродуктозабезпечення;
11) здійснювати відпуск нафти, нафтопродуктів та інших товарів забороняється.
4.1.10.13. При складанні порівнювальної відомості в частині пересортиці нафтопродуктів слід мати на увазі, що в умовах нафтопродуктозабезпечення взаємний залік надлишків і нестач у результаті пересортиці допускається, як виняток, за один і той самий період, в однієї і тієї ж матеріально відповідальної особи, стосовно одного й того самого найменування і в тотожних кількостях.
Керівникам підприємств і організацій нафтопродуктозабезпечення дозволяється провадити облік масел і мастил, розфасованих у дрібну тару, що подібна за зовнішнім виглядом. Про допущену пересортицю матеріально відповідальні особи подають докладні пояснення.
4.1.10.14. Пропозиції щодо можливого взаємного заліку подаються робочою інвентаризаційною комісією на розгляд постійно діючій комісії і остаточно схвалюються керівником підприємства, організації, або суб'єктом приватної власності, який після вивчення усіх поданих матеріалів приймає відповідне рішення про залік.
4.1.10.15. Якщо при заліку нестач надлишками пересортиці вартість цінностей, яких бракує, вища за вартість цінностей, що опинилися у надлишку, то цю різницю вартості відшкодовують особи, що їх вчинили.
4.1.10.16. Якщо конкретні винуватці пересортиці не встановлені, то сумові різниці розглядаються як нестачі понад норми втрат і списуються на витрати обігу.
На різниці по вартості від пересортиці у сторону нестачі, що виникла не з вини матеріально відповідальних осіб, у протоколах інвентаризаційної комісії повинні бути наведені вичерпні пояснення про причини, за якими такі різниці не можуть бути списані на винуватців.
4.1.10.17. За всі надлишки і нестачі нафтопродуктів понад установлені норми природних втрат робоча інвентаризаційна комісія має одержати письмові пояснення відповідних робітників.
Згідно з поданими поясненнями і матеріалами постійно діюча інвентаризаційна комісія встановлює характер виявлених нестач, втрат і псування продуктів, а також їх надлишків.
4.1.10.18. Виявлені під час інвентаризації та інших перевірок розходження фактичної наявності нафти і нафтопродуктів з даними бухгалтерського обліку регулюються в такому порядку:
втрати нафти і нафтопродуктів у межах встановлених норм, а також нестачі нафтопродуктів у межах похибки вимірювання паливороздавальних колонок на АЗС списуються за розпорядженням керівників організацій на витрати обігу;
якщо різниця між масою нафти і нафтопродуктів, яка встановлена в результаті вимірів у резервуарах при інвентаризації, і даними бухгалтерського обліку (мінус втрати в межах встановлених норм) знаходиться у межах норм похибки вимірювання, що встановлені ГОСТ 26976, то ця різниця не стягується при нестачах і не оприбутковується при надлишках, а за основу беруться дані бухгалтерського обліку. При цьому встановлені ГОСТ 26976 граничні норми похибки можуть використовуватися тільки щодо фактичного залишку нафти і нафтопродуктів, виміряному у резервуарах при інвентаризації;
нестачі нафти і нафтопродуктів понад норми втрат, а також нестачі нафтопродуктів, що перевищують фактичну похибку вимірювань паливороздавальних колонок, стягуються з матеріально відповідальних осіб за цінами, за якими обчислюється розмір збитків, а надлишки оприбутковуються, якщо вони перевищують установлену ГОСТ 26976 норму точності вимірювання. Списувати нафтопродукти на похибку засобів і методів вимірювань забороняється.
4.1.10.19. Понаднормові втрати і нестачі нафтопродуктів, товарів у випадках, коли винуватців не встановлено або в стягненні з винуватців відмовив суд, зараховуються на збитки підприємства, організації.
4.1.10.20. У документах, наданих для оформлення списання нестач нафтопродуктів понад норму убутку і втрат від псування, повинні бути вказані заходи, вжиті щодо запобігання таким нестачам і втратам.
4.1.10.21. У випадку змішування і псування нафтопродуктів вживаються заходи щодо поновлення їх якості. Якщо суміш нафтопродуктів не піддається поновленню і підлягає переведенню у нижчі сорти, то збитки стягуються з осіб, що їх вчинили, із складанням акта про змішування нафтопродуктів за формою N 27-НП (додаток 27).
4.1.10.22. Нафтопродукти, зібрані при зачистці резервуарів, трубопроводів, цистерн, нафтоналивних суден та іншого обладнання, а також ті, що використовуються як промивні рідини, переводяться залежно від якості в інші сорти або у відпрацьовані групи СВН на підставі висновків лабораторії із визначення якості нафтопродуктів. Результати переведення оформляються актом.
4.1.10.23. Протокол інвентаризаційної комісії не пізніше 5-денного терміну має розглянути і затвердити керівник підприємства.
4.1.10.24. Затверджені результати інвентаризації відображаються в бухгалтерському обліку підприємства в тому місяці, в якому закінчена інвентаризація, але не пізніше 10 числа наступного за звітним місяця з відображенням у бухгалтерському обліку цього місяця.
4.1.10.25. При встановленні обсягів втрат нафтопродуктів слід керуватися Порядком визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 N 116.
4.1.11. Порядок обліку нафти та нафтопродуктів Загальні положення
4.1.11.1. При прийманні, зберіганні, відпуску і транспортуванні нафти, нафтопродуктів та інших товарів керівник підприємства та головний бухгалтер здійснюють контроль за дотриманням матеріально відповідальними особами вимог цієї Інструкції та забезпечують: своєчасне оформлення документів руху нафти, нафтопродуктів, інших товарів; збереження їх кількості і якості; відображення їх руху в бухгалтерському обліку; максимальне зниження витрат обертання; своєчасне вжиття заходів щодо попередження псування, втрати, нестачі та розкрадання нафти, нафтопродуктів та інших товарів, а також створювати потрібні умови для їх зберігання.
4.1.11.2. Для своєчасного оформлення первинних документів та передачі їх до бухгалтерії підприємства головний бухгалтер складає графік документообігу, де вказується, в який термін, ким оформлюються і підписуються первинні документи, в який термін і в якому порядку вони здаються до бухгалтерії. Цей графік затверджується керівником підприємства і є обов'язковим для всіх відповідальних осіб.
4.1.11.3. Облік нафтопродуктів на підприємствах нафтопродуктозабезпечення ведеться за оперативно-бухгалтерським (сальдовим) методом, за якого облік товарів у натурі (за кількістю, вагою, мірою) здійснюється безпосередньо матеріально відповідальними особами, а бухгалтерія підприємства веде їх кількісно-грошовий облік.
Облік руху нафтопродуктів матеріально відповідальними особами
4.1.11.4. Матеріально відповідальні особи ведуть кількісний облік нафтопродуктів за видами, марками у товарній книзі, форма N 37-НП (додаток 37), в якій записуються надходження та відпуск за день, а також виводяться залишки на кінець дня.
Крім цього, для посилення контролю за станом приймання, відпуску та зберігання нафтопродуктів матеріально відповідальні особи ведуть журнал обліку надходження нафтопродуктів, форма N 6-НП (додаток 6) і журнал вимірювання нафтопродуктів у резервуарах, форма N 7-НП (додаток 7).
Приймання нафтопродуктів, які не належать підприємству, також відображається в журналі обліку надходження нафтопродуктів, як у цілому в резервуарі, так і в розрізі власників нафтопродукту.
Кількість нафтопродуктів, що приймаються для зберігання, при надходженні їх залізницею визначається на підставі акта приймання нафтопродуктів за кількістю, форма N 5-НП (додаток 5), а при надходженні автомобільним транспортом - на підставі товарно-транспортних накладних власників нафтопродуктів.
Рух нафтопродуктів у резервуарах за добу фіксується матеріально відповідальними особами в цілому щодо резервуара, в тому числі щодо кожного власника нафтопродукту.
Вищезгадані документи обліку підлягають нумеруванню, шнуруванню та скріпленню печаткою і підписом керівника та головного бухгалтера підприємства.
4.1.11.5. Для оперативного контролю за наявністю нафтопродуктів у резервуарах матеріально відповідальні особи повинні вимірювати нафтопродукти у резервуарах при передачі зміни не рідше:
одного разу за 5 діб - автобензин та моторні мастила;
одного разу за 10 діб - інші нафтопродукти.
Якщо виявлені значні розходження у кількості між книжковим обліком і фактичною наявністю нафтопродуктів, що перевищують норми природного убутку та похибки вимірювання, то матеріально відповідальна особа повідомляє керівника підприємства, який приймає відповідне рішення з визначенням причин розходжень і в разі потреби призначає відбіркову інвентаризацію.
4.1.11.6. Запис у товарній книзі операцій щодо руху нафтопродуктів матеріально відповідальні особи провадять:
при надходженні - за кожним приймальним актом;
при відпуску (відвантажуванні) - на підставі реєстрів відпуску (відвантажування) за добу.
Залишок нафтопродуктів виводиться після кожного запису в товарній книзі.
4.1.11.7. Усі первинні документи матеріально відповідальні особи здають за реєстрами до бухгалтерії підприємства під розпис. Реєстри складаються у двох примірниках. У реєстрі мають бути відображені такі реквізити:
дата складання реєстру;
найменування та номер документа;
вид та марка нафтопродукту;
кількість відпущених (відвантажених) нафтопродуктів в одиницях маси.
Реєстри відпуску та відвантаження складаються в розрізі резервуарів, за видами відпуску та відвантаження, окремо самовивозом та центрозавозом.
На відпущені нафтопродукти, що не належать підприємству, матеріально відповідальні особи складають реєстри окремо щодо кожного власника.
4.1.11.8. Бухгалтерії підприємств нафтопродуктозабезпечення приймають від матеріально відповідальних осіб усі первинні документи з приймання та відпуску (відвантаження) за реєстрами під розпис. Усі первинні документи перевіряються, таксуються, групуються за постачальниками та споживачами.
4.1.11.9. Споживачам виписуються платіжно-розрахункові документи, які заносяться до денної накопичувальної відомості, яка складається за видами постачання та в розрізі споживачів. При цьому накопичувальна відомість складається окремо надходження і відпуску.
Денна накопичувальна відомість з надходження відображає такі показники:
дату складання приймального акта або іншого документа;
найменування постачальника та його ідентифікаційний код за ЄДРПОУ;
найменування нафтопродукту за марками і видами;
кількість та покупна вартість нафтопродуктів;
шляхові нестачі у межах природного убутку та понад норму;
лишки нафтопродуктів.
Денна накопичувальна відомість відпуску (відвантаження) відображає такі показники:
дату;
номер розрахункового платіжного документа;
найменування споживача та його ідентифікаційний код за ЄДРПОУ;
найменування нафтопродуктів за видами і марками;
кількість та продажну вартість відпущених (відвантажених) нафтопродуктів;
транспортні послуги;
відмітку про оплату споживачами нафтопродуктів.
Денна накопичувальна відомість відпуску (відвантаження) є регістром обліку розрахунків із споживачами.
4.1.11.10. На підставі денних накопичувальних відомостей складаються місячні накопичувальні відомості.
Місячна накопичувальна відомість надходження відображає такі показники:
дату;
найменування нафтопродуктів за марками і видами, які надійшли від постачальників;
кількість та покупну вартість нафтопродуктів;
шляхові нестачі у межах природного убутку та понад норму, їх кількість та вартість;
шляхові лишки, їх кількість та вартість за результатами інвентаризації.
Місячна накопичувальна відомість відпуску (відвантаження) відображає такі показники:
дату;
найменування нафтопродуктів за марками і видами;
кількість та продажну вартість, у т.ч. окремим рядком ПДВ та дорожній збір;
вартість транспортних послуг;
результати інвентаризації;
облікову вартість відпущених (відвантажених) нафтопродуктів.
Облік нафтопродуктів у бухгалтерії підприємств
4.1.11.11. Бухгалтерії підприємств на підставі перевірених первинних документів, що надійшли від матеріально відповідальних осіб, складають місячні накопичувальні відомості окремо з приймання та відпуску нафтопродуктів щодо кожного власника. Результати накопичувальної відомості з урахуванням підсумків інвентаризації заносяться до оборотної відомості, яка також ведеться в розрізі кожного власника.
4.1.11.12. Списання природного убутку нафтопродуктів, які не належать підприємству нафтопродуктозабезпечення, проводяться за рахунок підприємства нафтопродуктозабезпечення і зараховуються на витрати обігу, якщо інше не передбачене угодами. При цьому нафтопродуктозабезпечувальне підприємство щомісяця письмово повідомляє власника про кількість нафтопродуктів, які списані в межах природного убутку.
4.1.11.13. Облік нафтопродуктів, які не належать підприємствам нафтопродуктозабезпечення, ведеться за балансом.
4.1.11.14. Результати накопичувальних відомостей з надходження та втрат заносяться до оборотної відомості кількісно сумарного обліку, яка ведеться в розрізі матеріально відповідальних осіб.
4.1.11.15. Залишки нафтопродуктів за бухгалтерським обліком щомісяця звіряються з даними складського обліку.
4.1.11.16. Нафтопродукти, що надійшли на АЗС зі складів підприємства нафтопродуктозабезпечення, оприбутковуються за відпускною вартістю.
4.1.11.17. Усі операції з обліку руху нафтопродуктів у бухгалтеріях підприємств відображаються відповідними бухгалтерськими проводками відповідно до чинного законодавства.
Облік нафтопродуктів на АЗС
4.1.11.18. Матеріально відповідальні особи АЗС ведуть кількісно сумовий облік руху нафтопродуктів за видами і марками нафтопродуктів у змінному звіті, форма N 25-НП (додаток 25), який складається у двох примірниках. Перший примірник разом з первинними документами здається до бухгалтерії, а другий - залишається у матеріально відповідальної особи.
Порядок складання змінного звіту викладено у пп.4.1.7.29 - 4.1.7.45 цієї Інструкції.
4.1.11.19. Бухгалтерії підприємств по забезпеченню нафтопродуктами перевіряють та приймають змінні звіти з доданими до них первинними документами (товарно-транспортні накладні, відомості встановленої форми, супровідні відомості за інкасацією готівки та інші), перевіряють правильність перенесення показань лічильників паливороздавальних колонок та звіти про обсяг реалізації і форми оплати за електронними контрольно-касовими апаратами з попередньої зміни, визначених фактичних залишків нафтопродуктів у резервуарах АЗС, надходження готівки. Зроблені при перевірці змінних звітів виправлення засвідчуються підписами операторів і головного бухгалтера або за його дорученням іншим працівником бухгалтерії.
4.1.11.20. На підставі перевірених змінних звітів та первинних документів бухгалтерії підприємств нафтопродуктозабезпечення складають місячні накопичувальні відомості, в яких відображаються такі показники:
кількість завезених на АЗС нафтопродуктів за видами, марками, сортами і цінами;
покупна та продажна вартість завезених нафтопродуктів, у т.ч. із загальної вартості завезених нафтопродуктів їх кількість за продажною вартістю, окремим рядком сума дорожнього збору відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.93 N 83 Про порядок збору та використання коштів для фінансування витрат, пов'язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг загального користування;
кількість та вартість реалізованих споживачам нафтопродуктів за готівку, в т.ч. окремим рядком сума ПДВ та дорожній збір;
кількість та вартість реалізованих нафтопродуктів споживачам за безготівковими розрахунками згідно з відомостями, в т.ч. окремим рядком сума ПДВ та дорожній збір;
результати інвентаризації нафтопродуктів та готівки.
4.1.12. Охорона об'єктів нафтопродуктозабезпечення
4.1.12.1. Відповідальність за охорону об'єктів нафтопродуктозабезпечення, включаючи підприємства УМНПП, покладається на керівника підприємства або особи, призначеної керівником, згідно з наказом по підприємству.
4.1.12.2. Положення про охорону об'єктів нафтопродуктозабезпечення розробляється підприємством, затверджується керівником даного підприємства та погоджується з організацією, яка виконуватиме охорону підприємства або об'єкта.
4.1.12.3. У зв'язку з Декретом Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1992 року N 26-92 підприємства магістральних нафто- і нафтопродуктопроводів не підлягають приватизації і є державною власністю, а також беручи до уваги потребу в посиленні охорони цих об'єктів, відповідальність за охорону лінійної частини магістральних нафто- і нафтопродуктопроводів покладається на органи МВС України.
4.2. Облік надходження, відпуску і витрат паливо-мастильних матеріалів у споживачів
4.2.1. Загальні вимоги
4.2.1.1. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади і окремі підприємства незалежно від форм власності розробляють і затверджують відповідні положення щодо впровадження цієї Інструкції з урахуванням особливостей використання нафтопродуктів.
4.2.1.2. Підприємства-споживачі одержують нафтопродукти від підприємств, які реалізують їх зі складів та АЗС за укладеними договорами, а також купують на АЗС за готівку.
4.2.1.3. Приймання, зберігання і відпуск нафтопродуктів проводяться матеріально відповідальними особами, з якими укладаються договори про повну матеріальну відповідальність.
4.2.1.4. Облік нафтопродуктів ведеться у тих одиницях виміру, в яких вони закуповуються.
4.2.2. Транспортування і приймання нафтопродуктів
4.2.2.1. Перевезення нафтопродуктів від складів підприємств постачальників до складів споживачів провадиться транспортними засобами (залізничним, водним, автомобільним та нафтопродуктопровідним).
4.2.2.2. Приймання нафтопродуктів на склади споживачів здійснюється згідно з розділом 4.1.3 цієї Інструкції.
4.2.2.3. За збереження нафтопродуктів при транспортуванні їх до підприємства-споживача несуть відповідальність:
транспортні підприємства-перевізники - в разі централізованої доставки;
споживачі нафтопродуктів - при вивезенні своїм транспортом.
4.2.2.4. Перевезення нафтопродуктів автотранспортом оформлюється товарно-транспортною накладною відповідно до діючої Інструкції про порядок розрахунків за перевезення вантажів автомобільним транспортом.
У товарно-транспортній накладній в обов'язковому порядку вказуються найменування нафтопродуктів, густина, температура, об'єм та загальна маса нафтопродуктів. До накладної на замовлення покупця додається паспорт якості нафтопродукту.
4.2.2.5. Нафтопродукти, що надійшли до підприємства-споживача транзитом, приймаються ними від органів транспорту в порядку, встановленому статутами і правилами транспортних організацій.
4.2.2.6. Автоцистерни, які використовуються для доставки нафтопродуктів, повинні бути обладнані відповідно до Правил пожежної безпеки для підприємств і організацій автомобільного транспорту України, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.12.98 N 527 і зареєстрованих Мін'юстом України 11.03.99 за N 157/3450, мати відповідне маркування, передбачене "Инструкцией по обеспечению безопасности перевозки опасных грузов автомобильным транспортом", МВС СРСР (додаток до наказу МВС СРСР від 23 серпня 1985 р. N 181), та технічні умови, узгоджені з УДАІ МВС України.
4.2.2.7. При надходженні на підприємство нафтопродуктів матеріально відповідальні особи зобов'язані:
перевірити відповідність нафтопродуктів, що надійшли, за кількістю, видами і марками супровідним документам постачальника-відправника;
забезпечити повний злив нафтопродуктів, а після закінчення зливу оглянути транспортні резервуари (цистерни) з метою перевірки повноти зливу;
своєчасно оприбуткувати нафтопродукти, що надійшли.
4.2.2.8. Оприбуткування фактично одержаних нафтопродуктів проводиться на підставі супровідних документів постачальників з оформленням приймального акта за типовою формою N М-7 первинної облікової документації Комстату України.
4.2.3. Зберігання нафтопродуктів
4.2.3.1. Зберігання нафтопродуктів підприємствами-споживачами повинно здійснюватися на спеціально обладнаних і огороджених нафтосховищах (нафтоскладах), стаціонарних пунктах (блок-пунктах) заправки транспортних засобів, машин, механізмів та АЗС.
4.2.3.2. Об'єкти для зберігання нафтопродуктів за своїми функціональними особливостями діляться на:
нафтосховища - для приймання та зберігання нафтопродуктів, їх відпуск в автоцистерни, тару та баки транспортних засобів;
стаціонарні пункти заправки машин на виробничих ділянках, відділках, підрозділах - для приймання нафтопродуктів з автоцистерн, видачі їх у баки транспортних мір повної місткості, машин, механізмів;
пости заправки транспортних засобів мастилами на пунктах технічного обслуговування або у ремонтних майстернях, які заправляють або дозаправляють агрегати чи вузли транспортних мір повної місткості, машини, агрегати при технічному обслуговуванні та ремонті.
4.2.3.3. Тара від нафтопродуктів (бочки, бідони та інше) повинна зберігатися у приміщенні або під навісом окремо від нафтопродуктів.
4.2.4. Відпуск нафтопродуктів і заправка транспортних засобів, машин і механізмів у споживачів
4.2.4.1. Відпуск нафтопродуктів з нафтосховищ (нафтоскладів) підприємств в автоцистерни, заправні агрегати і агрегати технічного обслуговування проводиться через роздавальні стояки або паливо- і мастильнороздавальні агрегати, які повинні бути у справному стані, укомплектовані відповідно до інструкції з їх експлуатування з урахуванням похибки вимірювань згідно з ГОСТ 26976 та повірені органами Держстандарту.
4.2.4.2. Матеріально відповідальні особи перед відпуском нафтопродуктів в автоцистерни, паливозаправники і механізовані заправні агрегати повинні перевіряти відсутність залишку раніше перевезеного продукту, справність заземлювального устрою, наявність вогнегасника та іншого пожежного інвентарю.
Перед наливом нафтопродуктів автоцистерни повинні бути обов'язково заземлені. При виявленні у роздавальному пристрої і обладнанні дефектів і несправностей відпуск нафтопродуктів припиняється до повного усунення дефектів та несправностей.
4.2.4.3. У баки транспортних засобів, машин, механізмів, бочки і дрібну тару нафтопродукти відпускаються через паливо- чи мастильнороздавальні агрегати.
Фасовані у дрібну тару нафтопродукти і мастила відпускаються масою, що вказана на трафареті, а за відсутності трафаретів - шляхом зважування.
4.2.4.4. Матеріально відповідальні особи, які відпускають нафтопродукти через роздавальні агрегати, повинні стежити за справністю і нормальною їх роботою, вимагати від водіїв транспортних засобів, машин і механізмів дотримання правил заправки і пожежної безпеки, щоденно перед початком заправки перевіряти правильність показників лічильників шляхом контрольного виміру нафтопродуктів, що відпускаються за зразковими вимірниками.
Нафтопродукти з вимірника зливаються у баки транспортних засобів, машин і механізмів.
4.2.4.5. Видача водіям нафтопродуктів проводиться з виміром відпущеної кількості палива в одиницях об'єму (літрах), мастил - в одиницях маси (кілограмах).
Кількість відпущених нафтопродуктів записується у відомість обліку видачі нафтопродуктів згідно з формою N 38-НП (додаток 38), у якій за одержані нафтопродукти розписується водій, а в шляховому листі - матеріально відповідальна особа, яка відпустила нафтопродукт.
4.2.4.6. Нафтопродукти для інших виробничих потреб видаються з нафтосховищ (нафтоскладів) на підставі вимог або за лімітно-забірними картками (типових форм N М-8, М-10, М-11 первинної облікової документації Комстату України) за наявності на них підписів осіб, яким наказом керівника підприємства надано право на дозвіл відпускати нафтопродукти.
4.2.5. Одержання нафтопродуктів через автозаправні станції загального користування (АЗС-постачальників) за готівку, за безготівковим розрахунком (за відомостями)
Заправка за готівку
4.2.5.1. Кількість відпущеного нафтопродукту визначається за показаннями сумарних бензолічильників паливороздавальних колонок, а сума готівки (виручка) за відпущені нафтопродукти фіксується електронним контрольно-касовим апаратом з обов'язковим виданням водієві касового чека. На вимогу водія оператор зобов'язаний зробити відмітки у шляховому листі про кількість та вартість відпущеного нафтопродукту і завірити зазначене своїм підписом і штампом АЗС.
Паливороздавальні колонки, що використовуються при заправці за готівку, повинні забезпечувати індикацію ціни нафтопродукту, кількість та загальну вартість виданої дози нафтопродукту.
4.2.5.2. Облік відпущених нафтопродуктів і готівки через електронний контрольно-касовий апарат ведеться на кожній АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами.
4.2.5.3. Порядок використання електронних контрольно-касових апаратів і порядок оприбуткування готівки зазначено в пп.4.1.7.18 - 4.1.7.23 цієї Інструкції.
4.2.5.4. У всіх випадках виходу з ладу електронного контрольно-касового апарата АЗС-постачальник терміново повідомляє відповідну державну податкову інспекцію. Відпуск нафтопродуктів споживачам за готівку в цьому випадку припиняється.
Заправка за відомостями
4.2.5.5. Заправка автотранспорту місцевих споживачів за безготівковим розрахунком провадиться АЗС-постачальником на підставі договорів, укладених між підприємством нафтопродуктозабезпечення (АЗС-постачальником) та споживачем, за відомостями (форма N 24-НП, додаток 24) з відміткою у шляховому листі водія про кількість та вартість відпущеного нафтопродукту, які підтверджуються підписом і штампом оператора АЗС.
Відомості виписуються у двох примірниках: один після відпуску нафтопродукту залишається на АЗС, а другий - у споживача.
4.2.5.6. Підприємства нафтопродуктозабезпечення (АЗС-постачальник) на підставі відомостей про відпуск нафтопродуктів періодично, але не рідше одного разу на місяць, виписують рахунки (зведені відомості) на кожного споживача за видами і марками нафтопродуктів та цінами, які діяли протягом місяця.
У рахунках обов'язково відображаються загальна вартість відпущених нафтопродуктів, у тому числі податок на додану вартість (ПДВ), транспортні витрати, постачальницько-збутова надбавка, в тому числі ПДВ, дорожній збір від продажу паливомастильних матеріалів та інше.
Звірення розрахунків за відпущені нафтопродукти провадиться із споживачем щомісячно не пізніше 5-го числа наступного місяця.
4.2.5.7. Використання талонів на паливо як засобу розрахунків на АЗС заборонено.
Заправка за платіжними електронними картками
4.2.5.8. Заправка за платіжними електронними картками відображається у змінному звіті АЗС (додаток 25).
4.2.6. Облік нафтопродуктів у місцях зберігання та оперативний контроль за їх рухом
4.2.6.1. Облік нафтопродуктів у місцях зберігання ведеться матеріально відповідальними особами в картках складського обліку згідно з типовою формою N М-17 первинної облікової документації Комстату України, або у книгах, які містять реквізити, що вказуються у картках складського обліку, окремо за кожним найменуванням і маркою нафтопродукту.
На підставі оформлених у встановленому порядку первинних документів у картки (книгу) заносяться дані про надходження і відпуск нафтопродуктів та виводяться кількісні залишки після кожного запису або після запису останньої операції дня.
Складський і бухгалтерський облік нафтопродуктів у натуральній формі на нафтоскладах ведеться в одиницях маси.
Нафтопродукти, які знаходяться в інших місцях сховища (в пунктах заправки, виробничих дільницях, відділках, бригадах і ін.) враховуються у тих одиницях, у яких вони одержані матеріально відповідальними особами.
Якщо в інших місцях сховища нафтопродукти відпускаються з нафтоскладу в одиницях об'єму (у літрах), то з особового рахунку завідуючого складом нафтопродукти списуються, виходячи з оцінки за кілограм на особові рахунки інших матеріально відповідальних осіб, у тому числі водіїв, що одержують нафтопродукти, і оприбутковуються у літрах з відповідною оцінкою їх вартості.
Дані роздавальних відомостей і лімітно-забірних карток про відпуск нафтопродуктів повинні відображатися у картках (книзі) складського обліку послідовно, включаючи операції останніх днів звітного місяця, у відповідних одиницях виміру. При цьому перерахунок кількості нафтопродуктів, відпущених з нафтоскладу, з об'ємних одиниць в одиниці маси проводиться, виходячи з середньої густини відповідного виду нафтопродукту за звітний період даного нафтоскладу підприємства.
4.2.6.2. При змінній організації роботи на підприємстві матеріально відповідальні особи для обліку руху нафтопродуктів використовують книгу обліку палива і мастильних матеріалів за формою N 39-НП (додаток 39).
Після закінчення зміни залишок нафтопродуктів інвентаризується і після звірення з даними обліку здається під розпис однією матеріально відповідальною особою другій.
4.2.6.3. На підставі документів, за якими на підприємстві проводилися приймання і відпуск нафтопродуктів (товарно-транспортні накладні, відомості обліку відпуску пального і мастильних матеріалів, відомості визначення густини і температури, що засвідчують правильність перерахунку кількості нафтопродуктів з об'ємних одиниць у масові і навпаки), матеріально відповідальна особа складає звіт про рух нафтопродуктів за формою N 40-НП (додаток 40).
