Про затвердження Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України

4.1.3.16. Під час приймання нафтопродуктів потрібно:

одержати супровідні транспортні документи;

перевірити технічний стан цистерн (вагонів), наявність пломб і відбитків на них, відповідність відбитків у документах і насправді, справність зливних приладів і пристроїв.

4.1.3.17. Якщо вантаж прибув у несправній цистерні або з несправною пломбою, чи без пломби, за наявності вказівки в залізничній накладній, що вантаж прийнято до перевезення під пломбою, маса визначається вантажоодержувачем разом з представником залізниці. Визначення маси нафтопродукту проводиться за методиками виконання вимірювань в порядку, встановленому Держстандартом України, які забезпечують вимоги ГОСТ 26976 щодо похибки вимірювань, та за "Правилами перевозок грузов" стосовно природних втрат при транспортуванні. За наявності наднормативних розбіжностей з перевізними документами оформляється комерційний акт.

4.1.3.18. Приймання нафтопродуктів провадиться особами, які призначені наказом керівника вантажоодержувача. Ці особи відповідають за недотримання правил приймання нафтопродуктів.

4.1.3.19. На всі нафтопродукти, що надійшли, складається "Акт приймання нафтопродуктів за кількістю" за формою N 5-НП (додаток 5). При цьому в разі приймання нафтопродукту, що надійшов в одній цистерні, заповнюється п.12.1, при прийманні кількох цистерн заповнюється п.12.2 цього додатка.

Акт складається у день надходження нафтопродуктів і затверджується керівництвом вантажоодержувача не пізніше наступного дня після його складання.

Якщо приймання здійснюється у вихідний або святковий день, акт приймання повинен бути затверджений у перший робочий день після вихідного або святкового дня.

Акт підписується особами, які брали участь у прийманні нафтопродуктів.

Особи, що підписують акт, мають бути попереджені про відповідальність за достовірність даних, викладених у ньому.

4.1.3.20. Акт складається у двох примірниках, а за виявлення нестачі і необхідності пред'явлення претензії постачальнику - у трьох примірниках.

4.1.3.21. У разі виявлення нестачі нафти або нафтопродуктів з вини вантажовідправника матеріально відповідальна особа припиняє приймання продукції і негайно повідомляє керівника підприємства. При цьому матеріально відповідальна особа повинна забезпечити зберігання одержаної продукції, а також вжити заходів, що унеможливлюють погіршення її якості. Одночасно з припиненням приймання одержувач зобов'язаний викликати представника виготовлювача (відправника) для участі у прийманні продукції і складанні двостороннього акта.

Керівник підприємства повинен призначити комісію з осіб, представників громадськості, які затверджені наказом по підприємству та рішенням профкому для виконання робіт з приймання нафтопродуктів.

Представник громадськості вантажоодержувача або представник стороннього підприємства може брати участь у прийманні нафтопродуктів на даному підприємстві не більше двох разів на місяць, маючи при цьому разове посвідчення за підписом керівника підприємства.

4.1.3.22. Нафтопродукти з цистерн повинні бути злиті повністю відповідно до ГОСТ 1510.

4.1.3.23. Для контролю за надходженням і оприбуткуванням нафтопродуктів на ППЗН ведеться журнал обліку надходження нафтопродуктів за формою N 6-НП (додаток 6).

Сторінки журналу нумеруються і скріплюються печаткою. Кількість аркушів у журналі засвідчується підписом керівництва ППЗН.

Записи в журналі ведуться на підставі транспортних і відвантажувальних документів, актів приймання нафтопродуктів.

4.1.3.24. Маса нафти і нафтопродуктів при зливі з нафтоналивних суден визначається вантажоодержувачем згідно з вимірюваннями в берегових резервуарах за наявності затверджених територіальними органами Держстандарту України градуювальних таблиць і довжини берегових трубопроводів не більше двох кілометрів.

В окремих випадках за погодженням з територіальними органами Держстандарту допускається визначення кількості нафтопродуктів за вимірюванням у берегових резервуарах уздовж трубопроводу понад два кілометри.

При цьому похибка вимірювань маси не повинна перевищувати +-0,5%, при місткості трубопроводу діаметром до 400 мм не повинна перевищувати 500 куб.м, а діаметром 400 мм і більше - 800 куб.м.

4.1.3.25. Перед перекачуванням у резервуар також проводяться вимірювання в танках суден і відбір проб із них згідно з ГОСТ 2517. Відібрані проби опечатуються представниками пароплавства та ППЗН і зберігаються на ППЗН у термін, встановлений ГОСТ 2517.

Способи визначення маси нафтопродукту в пунктах вивантаження і навантаження повинні бути рівноцінними. У тих випадках, коли вантажовідправник визначав масу вантажу за вимірюваннями в судні, вантажоодержувач, крім вимірювань у судні, здійснює вимірювання прийнятої маси нафтопродукту в резервуарі.

Незалежно від довжини трубопроводу нафтопродукти, одержані із суден, можна визначити за лічильниками рідини масовим або об'ємним способом, що забезпечує похибку вимірювань відповідно не більше +-0,5% і +-0,25%.

4.1.3.26. Залишок нафтопродукту після зливу вимірюється у танках судна разом вантажоодержувачем і представником пароплавства з оформленням акта за формою ГУ-36.

4.1.3.27. Маса нафтопродуктів у берегових резервуарах і трубопроводах визначається до і після проведення операції.

4.1.3.28. При визначенні маси нафтопродуктів у суднах вимірюється рівень і об'єм нафтопродукту в кожному танку судна аналогічно до вимірювань у резервуарах.

4.1.3.29. Якщо на шляху проходження нафтоналивного судна провадиться перевалка, паузка або часткова здача нафтопродукту в проміжних пунктах, тоді її оформляють актом перевалки (паузки) за формою ГУ-10 і роблять відмітку в накладній і шляховій відомості.

Вантажоодержувач, що отримав нафтопродукт під час паузки, повідомляє в п'ятиденний строк про масу прийнятого нафтопродукту вантажовідправнику і кінцевому вантажоодержувачу.

Після прибуття судна до кінцевого пункту призначення вантажоодержувач і представник пароплавства зобов'язані звірити загальну кількість зданого нафтопродукту в кожному пункті з масою, відвантаженою згідно з накладною вантажовідправника.

4.1.3.30. На вимогу одержувача, заявлену до початку вивантаження, нафтопродукти приймаються за участю пароплавства, якщо:

нафтопродукти прибули в судні з пошкодженими вантажними відсіками або пломбами;

нафтопродукти підігріваються до і протягом вивантаження за допомогою переносних систем, у тому числі "гострим паром" або судовою стаціонарною, але несправною системою підігріву;

у пункті відправлення маса нафтопродуктів визначалась за участю пароплавства.

4.1.3.31. Після прибуття нафтоналивного судна в пункт призначення капітаном (шкіпером) вручаються представникам ППЗН і пароплавства супровідні документи, а також капітанська проба і проба вантажовідправника.

4.1.3.32. Представниками ППЗН і пароплавства виміряється рівень нафтопродукту (в судні або резервуарі), визначається маса підтоварної води і відбираються проби з прибулого судна згідно з ГОСТ 2517.

Якщо підтоварної води виявиться більше, ніж зазначено у накладній, то з обводнених танків відбирається проба, і вона аналізується окремо. За даними аналізу цих проб визначається маса обводненого нафтопродукту в танках.

4.1.3.33. При бортовому перевантаженні нафтопродукту (з одного судна в інше) проби відбираються із судна, що викачується, а подане під завантаження нафтоналивне судно має бути підготовлене відповідно до вимог ГОСТ 1510.

4.1.3.34. Якщо високов'язкі мазути вивантажуються після розігріву "гострим паром" або несправним паропроводом нафтоналивного судна, то якість визначається аналізом проб, відібраних із резервуарів.

4.1.3.35. Якщо судно з нафтопродуктом прибуло під вивантаження в аварійному, вантажостічному або водостічному стані, після бортової перевалки і паузки вимагає розігріву нафтопродукту "гострим паром", то ППЗН приймає нафтопродукти тільки за вимірюваннями у резервуарах незалежно від того, яким способом визначалась маса нафтопродукту в пункті навантаження, і з заявою про це пароплавству до вивантаження.

Якщо нафтопродукти, після викачки із судна або при здачі з перевіркою маси і якості у резервуарах, виявляться нестандартними щодо наявності води та механічних домішок і вимагатимуть відстою, то вимірювальний люк, усі крани і засувки пломбуються пломбами пароплавства на строк відстою, який наведено в таблиці 2.

Таблиця 2 Періоди відстою нафтопродуктів

4.1.3.36. Вантажоодержувач у період навігації зобов'язаний провадити взаєморозрахунки з вантажовідправником за кожний суднорейс з урахуванням маси прийнятого нафтопродукту за вимірюваннями в резервуарах та із застосуванням відповідних норм природного убутку.

4.1.3.37. За результатами перевезень упродовж навігації між пароплавством, вантажоодержувачем та вантажовідправником провадяться сальдовані розрахунки з включенням до них суднорейсів, у яких маса перевезених нафтопродуктів визначалась за участю пароплавства (при паузці, вивантаженнях у декількох пунктах, наявності залишків у суднах).

Строки проведення і закінчення сальдових розрахунків упродовж навігації установлюються за домовленістю сторін.

4.1.3.38. З прибуттям на ППЗН нафтопродуктів в автоцистерні перевіряється наявність і цілість пломб, технічний стан автоцистерни, визначається повнота заповнення цистерни і відповідність нафтопродукту, вказаному в товарно-транспортній накладній, яка пред'являється водієм.

4.1.3.39. Маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом, а нафтопродуктів, розфасованих в тару, - зважуванням або за трафаретами тари (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт.

4.1.4. Зберігання нафтопродуктів

4.1.4.1. На всіх ППЗН ведеться облік нафтопродуктів із записом у журналі вимірювань нафтопродуктів у резервуарах за формою N 7-НП (додаток 7) у кожному резервуарі окремо з відображенням усіх операцій, що провадяться кожною зміною.

Сторінки журналу нумеруються і скріплюються печаткою та підписом керівництва ППЗН.

4.1.4.2. Точність визначення маси нафтопродуктів при товарно-транспортних операціях повинна забезпечуватися:

правильним складанням градуювальних таблиць на резервуари і транспортні засоби (нафтоналивні судна, залізничні і автомобільні цистерни, трубопроводи);

правильним визначенням нерівностей днищ і нахилів резервуарів;

використанням справних і повірених засобів вимірювальної техніки (рулеток, метроштоків та ін);

похибкою вимірювань рівня, густини і температури в резервуарах ППЗН і цехів після відстою нафтопродукту не менше двох годин;

правильним визначенням вмісту води в нафтопродуктах та підтоварної води;

відповідною підготовкою робітників, що займаються обліком нафтопродуктів.

4.1.4.3. Нафтопродукти повинні зберігатися у резервуарах, металевій, дерев'яній та іншій тарі, що відповідає вимогам технічних умов і стандартів.

4.1.4.4. Для запобігання втрат при зберіганні нафтопродуктів повинно бути організоване спостереження за станом резервуарного парку. Контроль за збереженням нафтопродуктів у резервуарах і тарі здійснюється зовнішнім оглядом тари і вимірюванням рівня у резервуарах.

4.1.4.5. Маса нафтопродукту, розфасованого в справні бочки, бідони, мішки тощо, визначається за трафаретом, проставленим на тарі.

4.1.5. Відпуск нафтопродуктів

4.1.5.1. Відпуск нафтопродуктів споживачам проводять на підставі попередньо укладених договорів або за готівку.

4.1.5.2. Відпуск нафтопродуктів споживачам проводять після попередньої оплати або за умов, передбачених угодами.

4.1.5.3. Відпуск нафтопродуктів провадиться нафтопродуктопроводами, водним, залізничним, автомобільним транспортом, а також внутрішньобазовими трубопроводами.

4.1.5.4. На відпуск нафтопродуктів матеріально відповідальними особами оформляються відповідні документи.

4.1.5.5. Нафтопродукти перевозяться у залізничних цистернах, бункерних напіввагонах, а розфасовані в тару - в критих вагонах відповідно до ГОСТ 1510.

Для перевезення нафтопродуктів використовуються залізничні цистерни:

з універсальним зливним приладом (трафарети "Бензин-нафта", "Мазут"), а також 4 і 8-осні цистерни вантажопідйомністю 60, 90, 120 тонн (трафарет "Бензин");

з верхнім зливом (трафарет "Бензин").

У цистернах, що мають трафарет "Бензин", дозволяється перевозити тільки світлі нафтопродукти: бензин, гас, дизельне паливо.

4.1.5.6. Цистерни, бункерні напіввагони і криті вагони під налив і навантаження нафтопродуктів підготовлюються згідно з ГОСТ 1510 та "Правилами перевозок грузов", діючими на залізничному транспорті. Придатність їх для перевезення нафтопродуктів у комерційному відношенні визначається відправником, який відповідає за збереження якості нафтопродуктів.

4.1.5.7. Нафтопродукти наливаються в залізничні цистерни до рівня наповнення, передбаченого "Правилами перевозок грузов", не допускаючи переливу.

Для зменшення втрат світлих нафтопродуктів від випаровувань в процесі наливу і для запобігання утворення піни і зарядів статичної електрики верхній налив у цистерни необхідно здійснювати по рукавах (трубах), що доходять до дна цистерни.

4.1.5.8. Нафтопродукти відвантажуються маршрутами, окремими партіями та одиночними цистернами.

Маса нафтопродуктів у кожній цистерні, а також маса нафтопродуктів, фасованих у бочки, бідони та іншу тару, під час відпуску в критих вагонах або контейнерах визначається вантажовідправником. Тара повинна мати маркування за ГОСТ 1510 із зазначенням маси брутто і нетто, найменування продукту з написом "Вогненебезпечно".

4.1.5.9. На фасований нафтопродукт вантажовідправником складається специфікація, яка разом з паспортом якості додається до залізничної накладної.

4.1.5.10. Після закінчення наливу і визначення маси налитого (навантаженого) нафтопродукту залізничні цистерни обов'язково пломбуються вантажовідправником.

4.1.5.11. При визначенні маси нафтопродуктів об'ємно-масовим методом вантажовідправник зазначає у накладній тип цистерн, повне найменування і марку нафтопродукту, густину за температури її вимірювання, рівень наливу, процент вмісту води і масу в кожній цистерні.

При визначенні маси нафтопродуктів зважуванням одиночних цистерн або навантаженого состава в накладній вказується найменування, марка і маса (нетто) нафтопродукту в кожній цистерні.

На кожну завантажену цистерну, групу цистерн або маршрут складаються залізнична накладна, дорожня відомість, її корінець і квитанція про приймання вантажу. До накладної додається паспорт якості нафтопродукту.

4.1.5.12. Залізнична накладна та дорожня відомість супроводять вантаж.

4.1.5.13. Копія дорожньої відомості залишається на залізниці. Залізнична квитанція, яку залізниця повертає вантажовідправнику, разом з виписаним рахунком, платіжним дорученням і одним примірником відвантажувальної відомості направляються споживачу (вантажоотримувачу).

4.1.5.14. На кожний наливний маршрут цистерн товарним оператором складається відомість наливу і відвантаження нафтопродуктів за формою N 8-НП (додаток 8), яка разом з доданими квитанціями передається до бухгалтерії, що є основою для списання нафтопродуктів з підзвіту матеріально відповідальних осіб.

4.1.5.15. При перевезеннях нафтопродуктів маршрутами і групами цистерн за однією залізничною накладною паспорт якості повинен бути доданий у кількості не менше 5 примірників, які можуть бути використані у випадках відчіплення цистерн унаслідок технічної несправності або з інших причин.

При відвантаженні маршрутами авіаційного бензину і палива для реактивних двигунів паспорти якості повинні бути оформлені на кожну цистерну. До кожної цистерни додаються паспорти якості при відвантаженні нафтопродуктів на розпилювальні пункти.

4.1.5.16. Судно повинно подаватися під навантаження в технічно справному стані, підготовленому відповідно до вимог ГОСТ 1510.

4.1.5.17. Перед навантаженням представники ППЗН і пароплавства разом вимірюють залишок нафтопродукту в танках судна, про що складається акт за формою ГУ-36.

4.1.5.18. Маса нафтопродуктів під час наливу суден визначається вантажовідправником.

4.1.5.19. Капітан (шкіпер) нафтоналивного судна, що прибув під навантаження, повинен представити акт N 2 за формою ГУ-36 про залишок нафтопродукту. Представник ППЗН за участю представника пароплавства повинен звірити фактичну наявність з даними за актом. За перевищення допустимого за ГОСТ 1510 залишку необхідно вимагати від пароплавства підготовку судна відповідно до вимог ГОСТ 1510.

4.1.5.20. У разі визначення маси нафтопродукту при навантаженні за вимірюваннями в судні проби відбираються із судна згідно з вимогами ГОСТ 2517.

Із відібраних проб складається середня і розливається в три (при експорті - в п'ять) пляшки, на які наклеюються етикетки з підписом представників ППЗН та пароплавства за формою N 9-НП (додаток 9).

Одна пляшка з пробою призначається для аналізу при прийманні (здаванні), друга з печаткою пароплавства передається для зберігання (на випадок арбітражного аналізу) в лабораторію ППЗН, а третя з печаткою ППЗН вручається капітану (шкіперу) судна для передачі вантажоодержувачу.

У випадку визначення маси нафтопродукту при навантаженні за вимірюваннями в берегових резервуарах проби відбираються із резервуарів за ГОСТ 2517.

4.1.5.21. Танки нафтоналивних суден після навантаження в кожному окремому випадку пломбуються за погодженням між вантажовідправником і пароплавством.

4.1.5.22. Нафтовантажі оформляються:

при річкових перевезеннях - документами за формою ГУ-9, що складаються із накладної, квитанції, шляхової відомості, копії шляхової відомості і корінця шляхової відомості;

при морських перевезеннях - конасаментом за формою КСР-7, таймщитом за формою Е-16 і накладної.

Дані щодо вимірювань нафтопродуктів у резервуарах і танках судна до і після навантаження вказуються у накладній за формою ГУ-9 або в акті за формою КСР-7 із зазначенням способу вимірювань.

До перелічених документів додається паспорт якості навантаженого нафтопродукту і капітанська проба, яка вручається капітану (шкіперу) судна.

4.1.5.23. Якщо нафтопродукт адресується двом або декільком вантажоодержувачам однієї фірми, орендного підприємства або підприємства з іншою формою господарської діяльності, то таке перевезення оформляють одним комплектом документів. При цьому в графі "Пункт призначення" вказують кінцевий пункт призначення, а масу нафтопродукту в кожний пункт призначення вказують на вільному полі документа і засвідчують підписом вантажовідправника.

4.1.5.24. Підприємства нафтопродуктозабезпечення відпускають нафтопродукти згідно з укладеними договорами.

4.1.5.25 На підставі договору на кожного споживача відкривається картка обліку (наряд, замовлення) за формою N 10-НП (додаток 10), у якій відображаються маса відпущених нафтопродуктів та всі зміни в договорі. У картку обліку фактичного відпуску нафтопродуктів заносяться дані товарно-транспортних накладних.

4.1.5.26. Нафтопродукти споживачам доставляються централізовано або вивозяться самим споживачем.

4.1.5.27. У разі замовлення на централізовану доставку нафтопродуктів складається форма N 11-НП (додаток 11), на підставі якої підприємство складає графік відвантаження нафтопродуктів.

4.1.5.28. Щоденно, на підставі графіка відвантаження, робітником підприємства складається добовий наказ на доставку нафтопродуктів за формою N 12-НП (додаток 12). Добовий наказ складається у двох примірниках робітником підприємства нафтопродуктозабезпечення. Один примірник наказу передається для виписування товарно-транспортної накладної, а другий залишається на підприємстві для контролю.

Після відвантаження нафтопродуктів у добовому наказі проставляються номери товарно-транспортних накладних і маса фактичного відвантаження за день.

4.1.5.29. Автоцистерни з нафтопродуктами повинні пломбуватися підприємством відповідно до діючих правил перевезення (ГОСТ 1510), за винятком тих випадків, коли нафтопродукти вивозяться автотранспортом одержувача.

4.1.5.30. На вимогу споживача може проводитись відбіркове контрольне зважування розфасованих нафтопродуктів. За відсутності розходжень у вимірюванні маси брутто із зазначеною на тарі маса нафтопродукту визначається за трафаретом тари.

4.1.5.31. Нафтопродукти відпускаються у технічно справну тару споживачів після пред'явлення ними доручення і довідки про дійсну місткість тари, виданої територіальним органом Держстандарту України.

4.1.5.32. Відпуск нафтопродуктів, що доставляються самовивозом, оформлюється також товарно-транспортною накладною (ТТН) у 4 примірниках з яких:

перший та четвертий - залишаються у товарного оператора і є первинним документом складського обліку з наступним здаванням до бухгалтерії підприємства;

другий та третій - вручаються представникові організації споживача. При цьому другий примірник є супровідним документом вантажу, а третій - слугує для обліку транспортної роботи.

4.1.5.33. ТТН на вивіз нафтопродуктів автотранспортом одержувача оформлюється на підставі доручення споживача, а на центровивіз - на підставі шляхового листа автотранспортної організації.

4.1.5.34. Перед відпуском нафтопродуктів товарний оператор зобов'язаний вимагати від одержувача пред'явлення усіх примірників ТТН, після чого здійснює відпуск.

На лицьовому боці ТТН оператор відмічає номер резервуара, з якого відпущено нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення.

4.1.5.35. Оператор товарний має право відпускати нафтопродукти, тільки пойменовані у ТТН, і не більше вказаної кількості.

Заміна одного виду нафтопродукту на інший або дописування у ТТН нових видів нафтопродуктів категорично забороняється.

Відпуск нафтопродуктів повинен бути проведений у день виписування ТТН.

ТТН на відпущені нафтопродукти зі складу і акти здачі-приймання на перекачку нафтопродуктів на АЗС трубопроводом старший оператор здає до бухгалтерії не пізніше ранку наступного дня разом з реєстром, який складається у двох примірниках. Реєстр підписують старший оператор та бухгалтер.

4.1.5.36. ТТН за формою N 1-ТН є бланками суворої звітності, що виготовляються друкарським способом з обліковою серією і друкарською нумерацією. Порядок обліку їх одержання, зберігання та використання затверджено наказом Мінстату України і Мінтрансу України від 17.01.97 N 13/12 "Зміни і доповнення до Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи" та зареєстровано в Мін'юсті України 20.02.97 N 41/1845.

4.1.6. Приймання і здача нафтопродуктів з магістральних нафтопродуктопроводів

4.1.6.1. Приймання і здача нафтопродуктів з нафтопродуктопроводів та їх відводів підприємствам нафтопродуктозабезпечення обумовлюються договором, що укладається між підприємством нафтопродуктопроводу - постачальником та підприємством нафтопродуктозабезпечення - покупцем.

4.1.6.2. Порядок приймання і здачі нафтопродуктів з нафтопродуктопроводів установлюється згідно з Інструкцією з обліку нафтопродуктів на підприємствах нафтопродуктопроводів, затвердженою об'єднанням "Укрнафтопродукт" 12.10.94.

4.1.6.3. Приймання та здача нафтопродуктів здійснюється у резервуарах споживача (якщо інше не передбачене умовами поставки нафтопродуктів за договором), транспортних засобах або у вузлах обліку відповідно до договору між постачальником та покупцем.

Забороняється провадити одночасно приймання та здачу нафтопродукту з одного й того ж резервуара.

4.1.6.4. Резервуари і трубопроводи повинні бути обладнані стаціонарними пробовідбірниками згідно з ГОСТ 2517.

4.1.6.5. Технологічна обв'язка і запірна арматура резервуарів і вузлів обліку не повинні допускати перетікання і витікання нафтопродуктів.

4.1.6.6. Резервуари і транспортні засоби повинні підлягати зачистці відповідно до діючих правил щодо їх експлуатації і ГОСТ 1510.

4.1.6.7. Покупець надає постачальнику паспорт якості залишку нафтопродуктів у резервуарах.

4.1.6.8. Приймання і здача нафтопродуктів у резервуарах провадиться уповноваженими представниками постачальника і покупця не менше ніж після двохгодинного відстою та віддалення підтоварної води.

4.1.6.9. При прийманні і здачі якість нафтопродуктів повинна відповідати вимогам нормативної документації і підтверджуватися паспортом якості, який видає постачальник.

4.1.6.10. При прийманні нафтопродуктів від постачальника - виготовлювача показники якості визначаються постачальником у повному об'ємі відповідно до нормативної документації на даний нафтопродукт.

4.1.6.11. Приймальні лінії кінцевих засувок магістральних трубопроводів, відводів на підприємствах по забезпеченню нафтопродуктами не повинні бути зв'язані з іншими технологічними трубопроводами цих підприємств або приймально-здавальних пунктів.

4.1.6.12. Базові висоти резервуарів (висотні трафарети) вимірюють один раз на рік, а також після їх ремонту і зачистки представниками постачальника і покупця із складанням відповідних актів (МИ 1823).

Акти затверджуються територіальним органом Держстандарту та додаються до паспортів і градуювальних таблиць резервуарів.

4.1.6.13. Постачальник у присутності покупця перевіряє закриття і герметичність видаткових засувок резервуарів та інших засувок, що технологічно зв'язані з приймальною лінією, пломбує їх та відображає це у спеціальному журналі реєстрації пломб.

Після закінчення здачі нафтопродуктів та оформлення акта приймання-здачі пломби знімаються.

Засувки, що знаходяться в кінці трубопроводів та відводів, після закінчення здачі нафтопродуктів закриваються та пломбуються постачальником.

4.1.6.14. Маса нафтопродуктів, які надійшли з нафтопродуктопроводів та їх відводів, визначається представниками підприємства-покупця і представниками трубопровідного транспорту.

Результати приймання-здачі нафтопродуктів з нафтопродуктопроводів оформляються актом за формою N 13-НП (додаток 13).

4.1.6.15. Постачальник має право за участю представників покупця провадити перевірку стану обліку нафтопродуктів, які здаються на підприємство нафтопродуктозабезпечення.

Результати перевірок та вжиті заходи при виявленні лишків і нестач повідомляються письмово Управлінню магістральних нафтопродуктопроводів та організації підприємства-покупця.

4.1.6.16. При здачі нафтопродуктів вантажовідправникам на наливних пунктах у залізничних і автомобільних цистернах і суднах представники сторін визначають масу нафтопродукту в кожних цистерні та судні.

Маса налитого нафтопродукту в залізничні цистерни і судна звіряється з його масою, виміряною у резервуарі вантажовідправника.

4.1.6.17. При відвантаженні нафтопродуктів безпосередньо споживачам у залізничних цистернах представники підприємств нафтопродуктопроводу визначають масу нафтопродукту в кожній цистерні і в цілому усього маршруту. Загальну масу нафтопродукту в маршруті звіряють з його масою, виміряною у резервуарах. Вантажовідправник пломбує цистерни і здає їх залізниці.

4.1.6.18. Підготовку залізничних і автомобільних цистерн та суден під налив проводять згідно з ГОСТ 1510.

4.1.6.19. Налив нафтопродуктів у залізничні цистерни провадиться з урахуванням збільшення об'єму внаслідок підвищення температури нафтопродукту на шляху проходження і в пункті призначення.

4.1.6.20. Придатність залізничних цистерн для перевезення нафтопродуктів у комерційному і технічному відношенні визначає вантажовідправник, який несе відповідальність за псування вантажу в результаті наливу нафтопродукту у невідповідну або незачищену цистерну.

4.1.6.21. Перед наливом нафтопродуктів у залізничні цистерни вантажовідправник повинен перевірити правильність закриття кришки люка, наявність прокладок та заварених шайб валика кришки і про помічені недоліки повідомити представника залізниці з метою їх усунення.

4.1.6.22. Залізничні цистерни, танки річкових та морських суден з нафтопродуктами повинні бути опломбовані пломбою вантажовідправника. Вантажовідправник несе відповідальність за правильність визначення кількості і якості нафтопродуктів у цистернах і суднах.

4.1.6.23. Перелік супровідних документів на нафтопродукти, що відвантажуються залізничними цистернами, зазначені у пп. 4.1.5.11 і 4.1.5.15.

При відвантаженнях маршрутами палива для реактивних двигунів та при відвантаженні нафтопродуктів на розпилювальні пункти паспорти якості повинні бути додані до кожної цистерни.

4.1.6.24. Із залізничних і автомобільних цистерн у пунктах наливу відбирають проби згідно з ГОСТ 2517 і договором між постачальником і покупцем.

4.1.6.25. Станція відправлення видає вантажовідправнику квитанцію на прийнятий до перевезення нафтопродукт. Ця квитанція є підставою для фінансових розрахунків з вантажоодержувачем.

4.1.6.26. Крім залізничної накладної, яка направляється з нафтопродуктом у пункт призначення, вантажовідправник на кожний маршрут складає відвантажувальну відомість за формою N 14-НП (додаток 14), яку разом з доданими до неї квитанціями передає до бухгалтерії вантажовідправника. Відомість є підставаю для списання відповідного нафтопродукту з рахунку "Товари".

4.1.6.27. Приймання і здачу нафтопродуктів з відводів магістральних нафтопродуктопроводів провадять згідно з Порядком здачі нафтопродуктів на підприємства нафтопродуктозабезпечення (покупцям) з магістральних нафтопродуктопроводів або їх відводів (додаток 3 до Інструкції з обліку нафтопродуктів на підприємствах нафтопродуктопроводів, затвердженої об'єднанням "Укрнафтопродукт", 1994).

4.1.6.28. Операція приймання-здачі нафтопродуктів провадиться шляхом закачки їх із магістрального нафтопродуктопроводу відводами в резервуари підприємства нафтопродуктозабезпечення з наступною здачею цих нафтопродуктів.

4.1.6.29. Кінцевий вузол засувок відводу на території підприємства нафтопродуктозабезпечення, незалежно від приналежності відводу постачальникові або покупцеві, повинен бути огороджений і замикатися.

Постачальник разом з покупцем пломбує кінцеві засувки і здає їх охороні підприємства нафтопродуктозабезпечення або АЗС із записом у журналах реєстрації відкриття та закриття засувок і стану засувок кінцевого вузла відводу згідно з формами N 15-НП (додаток 15) та N 16-НП (додаток 16).

4.1.6.30. Покупець забезпечує постачальника технічною документацією по підприємству нафтопродуктозабезпечення, АЗС (технологічною схемою, технологічною картою експлуатації резервуарів, градуювальними таблицями резервуарів і трубоповодів).

4.1.6.31. Контроль за наповненням резервуара і зміною рівня нафтопродукту в ньому не рідше ніж через кожні дві години (у парні години) здійснює оператор покупця разом з оператором постачальника за показниками об'ємного лічильника або шляхом вимірювання рівня за допомогою стаціонарного рівнеміра, рулетки з лотом, метроштока.

Дані про надходження нафтопродукту на підприємство за кожні дві години оператор постачальника повідомляє оператору перекачувальної станції, останній - диспетчеру РУМНПП, який потім повідомляє їх диспетчеру УМНПП.

4.1.6.32. Об'єм і масу нафтопродукту, прийнятого з відводу магістрального нафтопродуктопроводу, представники постачальника і покупця визначають шляхом спільних вимірювань рівня густини і температури нафтопродукту, а також підтоварної води в резервуарі підприємства до і після закачки і оформляють акт за формою N 13-НП (додаток 13).

4.1.6.33. Представник постачальника разом із представником покупця на перше число складає зведений акт приймання і здачі нафтопродукту за минулий місяць за формою N 17-НП (додаток 17).

Акт надсилається до товарно-транспортної служби РУМНПП.

4.1.6.34. При прийманні-здачі нафти та нафтопродуктів з вузла обліку їх масу визначають відповідно до "Инструкции по учету нефти при ее транспортировке", АК "Транснефть", Росія, 1995.

4.1.6.35. Товарний балансовий звіт складається на перше число кожного місяця на підставі актів приймання-здачі нафтопродуктів за цей період, результатів інвентаризації та інших документів.

4.1.6.36. Товарний балансовий звіт перекачувальних і наливних станцій складається матеріально відповідальними особами (операторами) в трьох примірниках, з яких два примірники передаються до товарно-транспортного відділу УМНПП за формою N 18-НП (додаток 18), а один залишається у матеріально відповідальної особи.

4.1.6.37. Товарно-транспортні відділи на підставі товарного балансового звіту перекачувальних та наливних станцій складають зведений балансовий звіт за вищезазначеною формою за місяць, наростаючим підсумком за квартал, рік у двох примірниках. Один примірник звіту залишається у товарно-транспортному відділі, а другий разом з примірником товарного балансового звіту перекачувальної та наливної станцій передаються до бухгалтерії УМНПП для звірення залишків нафтопродуктів з бухгалтерським обліком.

Товарні балансові звіти складають за формою, наведеною у додатку 18, окремо по кожній групі нафтопродукту.

4.1.6.38. Загальні фактичні втрати нафтопродуктів визначають як різницю між прибутковою та витратною частиною товарного балансу. Вони включають:

природні втрати при зберіганні, прийманні, відпуску, транспортуванні;

разові втрати при пошкодженнях та аваріях, зачистці резервуарів та трубопроводів, монтажі та ремонті технологічного обладнання.

4.1.6.39. Природні втрати визначають як різницю між загальними фактичними та разовими втратами. Вони порівнюються з нормованими втратами, розрахованими за діючими нормами природних втрат нафтопродуктів при прийманні, зберіганні, відпуску та транспортуванні.

Втрати нафтопродуктів у межах затверджених норм списуються за рішенням керівника підприємства на витрати виробництва. Норми природних втрат застосовуються лише в разі виявлення фактичних нестач. За відсутності затверджених норм на підприємстві втрата розглядається як понаднормова нестача. Понаднормові нестачі відшкодовують особи, що їх вчинили. За відсутності винуватців понаднормові нестачі списуються керівником підприємства після детального розслідування причин, які призвели до нестачі, за рахунок прибутку, який залишається у розпорядженні підприємства.

4.1.6.40. Визначення втрат нафтопродуктів при аваріях, пошкодженнях та їх списання здійснюється відповідно до "Инструкции по техническому расследованию, учету аварий и повреждений технологических объектов магистральных нефтепродуктопроводов и списанию сверхнормативных потерь нефтепродуктов", Держкомнафтопродукт СРСР, 1984.

4.1.6.41. Звіт щодо втрат нафтопродуктів складається щомісячно за формою N 19-НП (додаток 19).

4.1.6.42. Реалізований нестандартний нафтопродукт враховується у товарному балансовому звіті як "пересортиця".

4.1.6.43. Втрати нафтопродукту при виконанні планово-попереджувальних робіт із зачистки резервуарів, трубопроводів, під час їх ремонту та заповнення нафтопродуктом трубопроводів у разі пуску визначаються комісією, призначеною керівником підприємства.

Зазначені роботи проводяться відповідно до діючих правил та інструкцій. Втрати нафтопродукту при цьому повинні бути технічно обгрунтованими та мінімальними.

Списання таких втрат нафтопродуктів здійснюється на підставі акта, складеного призначеною комісією, і затверджується керівником підприємства. Ці втрати списуються на собівартість (витрати обігу).

4.1.6.44. В управлінні МНПП відповідно до "Порівнювальної відомості" складається звіт щодо втрат нафтопродуктів, який використовується при складанні товарного балансового звіту.

4.1.6.45. Нафтопродукти, зібрані внаслідок зачистки резервуарів, трубопроводів, цистерн, нафтоналивних суден та іншого обладнання, а також використані як промивальні рідини, переводяться у залежності від їх якості в інші сорти або відпрацьовані нафтопродукти групи СВН (суміші відпрацьованих нафтопродуктів).

Результати переведення нафтопродуктів із сорту в сорт оформляються актом за формою N 20-НП (додаток 20).

4.1.7. Приймання і відпуск нафтопродуктів на автозаправних станціях

4.1.7.1. Облік руху нафтопродуктів на АЗС ведеться в одиницях об'єму і маси.

Приймання та оприбуткування нафтопродуктів на АЗС

4.1.7.2. Приймання усіх нафтопродуктів, що надходять на АЗС в автоцистернах, а також нафтопродуктів, розфасованих у дрібну тару, провадиться за товарно-транспортною накладною і за об'ємом, виміряним у резервуарі.

4.1.7.3. Перед зливом нафтопродуктів оператор АЗС зобов'язаний:

упевнитися у справності резервуара і його обладнання, технологічних трубопроводів і правильності функціонування запірної арматури при її переключенні;

виміряти рівень нафтопродукту в резервуарі;

упевнитися у наявності і правильності засобів пожежогасіння, правильності заземлення автоцистерн і справності її зливного пристрою;

вжити заходів щодо запобігання розливу нафтопродукту;

упевнитися, що двигун автоцистерни вимкнений (при зливі самопливом або насосом АЗС);

припинити заправку машин із резервуара до закінчення зливу в нього нафтопродукту з автоцистерни;

проконтролювати рівень наповнення автоцистерни, при цьому автоцистерна або її окремі секції повинні бути заповнені по "планку";

визначити за свідоцтвом про повірку автоцистерни, затвердженим територіальним органом Держстандарту України, об'єм автоцистерни, заповненої по "планку", і перевірити його відповідність фактичному об'єму, зазначеному в товарно-транспортній накладній;

відібрати пробу з цистерни відповідно з ГОСТ 2517, виміряти густину і температуру нафтопродукту. Опечатати пробу за підписом водія автоцистерни, присвоїти номер і зберігати її протягом 20 днів;

проконтролювати за допомогою водочутливої пасти наявність в автоцистерні підтоварної води.

Одержані результати вимірювання густини і температури продукту в автоцистерні повинні бути відмічені у товарно-транспортній накладній.

4.1.7.4. Нафтопродукти зливаються з цистерн через зливний фільтр самопливом або під напором. Злив нафтопродукту повинен контролюватися оператором від початку і до кінця зливу.

4.1.7.5. Забороняється приймати нафтопродукти на АЗС у разі:

відсутності свідоцтва про повірку автоцистерни або градуювальної таблиці на резервуар АЗС, затвердженої територіальним органом Держстандарту України, за результатами повірки резервуара;

несправності зливного пристрою автомобільної цистерни;

не належним чином оформленої товарно-транспортної накладної або її відсутності;

наявності підтоварної води в нафтопродуктах;

невідповідності виміряного значення базової висоти резервуара значенню, нанесеному на резервуарі (згідно п.4.1.2.6);

присутності в нафтопродукті механічних домішок і явних сумнівів у відповідності якості нафтопродукту вимогам стандарту;

незаповненості "по планку" автоцистерни.

4.1.7.6. Нафтопродукти, доставлені на АЗС в автомобільних цистернах, повинні бути злиті повністю. Оператор, що приймає нафтопродукти, повинен особисто впевнитися в цьому, оглянувши цистерни після зливу нафтопродуктів.

4.1.7.7. У процесі приймання нафтопродуктів оператор повинен стежити за рівнем продукту в резервуарі, не допускаючи переповнення резервуара і розлиття нафтопродуктів.

4.1.7.8. За відсутності розходження між фактично прийнятою кількістю нафтопродукту і кількістю, вказаною у товарно-транспортній накладній, оператор розписується про приймання в накладній, один примірник якої залишає на АЗС, а три - повертає водієві, який доставив нафтопродукт.

4.1.7.9. При виявленні невідповідностей фактично вимірюваної температури, густини і кількості нафтопродуктів показникам, зазначеним у товарно-транспортній накладній, дозволяється злив за умови відсутності підтоварної води в автоцистерні і прийому нафтопродуктів за фактично вимірюваними показниками, які визначають за різницею об'ємів нафтопродукту, виміряних в резервуарі до і після зливу. При цьому необхідно вимірювані температуру і густину у резервуарі і автоцистерні привести до єдиного показника. Про виявлені невідповідності кількості нафтопродукту складається акт про нестачу нафтопродуктів за участю водія в трьох примірниках, з яких перший додається до змінного звіту при передачі його в бухгалтерію підприємства, другий - одержує водій, третій - залишається на АЗС. Про фактично прийнятий нафтопродукт робиться відповідна відмітка на всіх екземплярах товарно-транспортної накладної.

4.1.7.10. Перед початком заправки автомашин через паливороздавальну колонку оператор АЗС повинен оприбуткувати прийнятий нафтопродукт, тобто зробити необхідні записи в журналі обліку нафтопродуктів, які надійшли (додаток 21). Сторінки журналу повинні бути пронумеровані, прошнуровані і скріплені печаткою суб'єкта підприємницької діяльності, а сам журнал - зареєстрований у державній податковій інспекції за місцем здійснення підприємницької діяльності, скріплений печаткою державної податкової інспекції та завірений підписом її керівника.

4.1.7.11. Об'єм нафтопродукту, прийнятого з трубопроводу, товарний оператор ППЗН і оператор АЗС у присутності представника адміністрації ППЗН визначають вимірюванням (до і після перекачки) рівня, температури і густини нафтопродукту і рівня підтоварної води в резервуарі АЗС.

Після закінчення перекачки нафтопродукту засувка на трубопроводі від ППЗН до АЗС пломбується представником адміністрації ППЗН, а пломбіратор зберігається у керівника ППЗН.

4.1.7.12. На зданий з трубопроводу нафтопродукт складається акт за формою N 22-НП (додаток 22) у двох примірниках, який підписують товарний оператор, оператор АЗС і представник адміністрації ППЗН.

Перший примірник акта подається до бухгалтерії ППЗН і є підставою для списання нафтопродукту з підзвіту матеріально відповідальних осіб ППЗН, а другий - залишається в оператора АЗС і додається до змінного звіту.

4.1.7.13. При прийманні нафтопродуктів, розфасованих у дрібну тару, оператор АЗС перелічує кількість місць, що надійшли, і перевіряє відповідність трафаретів до даних, указаних у товарно-транспортній накладній.

4.1.7.14. Вимірювання рівня, густини і температури нафтопродуктів повинно здійснюватись тільки засобами вимірювальної техніки, повіреними в установленому порядку територіальними органами Держстандарту України. Проби нафтопродуктів згідно з ГОСТ 2517 відбираються із резервуарів АЗС або безпосередньо з паливороздавальної колонки, якщо перерва при відпуску споживачеві не перевищує 30 хвилин.

4.1.7.15. Розрахунки при заправці автотранспорту споживачів за готівку провадяться на АЗС з використанням електронних контрольно-касових апаратів.

4.1.7.16. Кількість відпущеного нафтопродукту визначається за показаннями сумарних лічильників паливороздавальних колонок, а сума готівки (виручка) за відпущені нафтопродукти фіксується електронним контрольно-касовим апаратом з обов'язковим виданням водієві касового чека. На вимогу водія оператор зобов'язаний зробити відмітки у шляховому листі про кількість та вартість відпущеного нафтопродукту і завірити зазначене своїм підписом і штампом АЗС.

Паливороздавальні колонки, що використовуються при заправці за готівку, повинні забезпечувати індикацію ціни нафтопродукту, кількість та загальну вартість виданої дози нафтопродукту.

4.1.7.17. Облік реалізації нафтопродуктів і готівки через електронний контрольно-касовий апарат ведеться на кожній АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами готівкою.

4.1.7.18. При проведенні розрахунків із споживачами за нафтопродукти, які реалізуються через АЗС, повинні застосовуватись лише спеціалізовані електронні контрольно-касові апарати, що внесені до Державного реєстру електронних контрольно-касових апаратів і комп'ютерних систем України для сфери застосування на АЗС, в повному складі технічних засобів, зазначеному в реєстрі.

4.1.7.19. Застосування інших типів засобів контролю і електронних контрольно-касових апаратів, які не відповідають вимогам п. 4.1.7.18, не дозволяється.

4.1.7.20. Порядок застосування електронних контрольно-касових апаратів визначається Положенням про порядок реєстрації і застосування електронних контрольно-касових апаратів при розрахунках готівкою в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 31.12.98 N 660 і зареєстровано в Мін'юсті України 02.03.99 за N 131/3424).

4.1.7.21. У всіх випадках виходу з ладу електронного контрольно-касового апарату підприємство нафтопродуктозабезпечення терміново повідомляє про це відповідну державну податкову інспекцію. Реалізація нафтопродуктів споживачам за готівку в цьому випадку припиняється.

4.1.7.22. Готівка, отримана від реалізації нафтопродуктів на АЗС, повинна бути здана до каси підприємства або перерахована на розрахунковий рахунок через відділення зв'язку чи інкасована до банківської установи.

4.1.7.23. Робота АЗС повинна здійснюватися згідно з Правилами роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. N 1442.

4.1.7.24. Заправка автотранспорту за безготівковим розрахунком провадиться АЗС на підставі договорів за формою N 23-НП (додаток 23), укладених між підприємством по забезпеченню нафтопродуктами, АЗС та споживачем, за відомостями згідно з формою N 24-НП (додаток 24), з відміткою у шляховому листі водія про кількість та вартість відпущеного нафтопродукту, що підтверджуються штампом і підписом змінного оператора АЗС.

4.1.7.25. У верхньому лівому кутку відомості споживач ставить свій штамп із зазначенням номера договору, на підставі якого провадиться заправка автотранспорту.

4.1.7.26. Підприємства нафтопродуктозабезпечення на підставі відомостей про відпуск нафтопродуктів періодично, але не рідше одного разу на місяць, виписують зведені відомості-рахунки на кожного споживача за видами нафтопродуктів та цінами, які діяли протягом місяця. У рахунках обов'язково відображаються кількість та загальна вартість відпущених нафтопродуктів, у тому числі податок на додану вартість (надалі - ПДВ).

Звірення розрахунків за відпущені нафтопродукти провадяться із споживачами щомісячно не пізніше п'ятого числа наступного місяця.

4.1.7.27 Використання талонів на паливо як засобу розрахунків на АЗС заборонено.

4.1.7.28. Заправка за платіжними електронними картками відображається у змінному звіті АЗС (додаток 25).

4.1.7.29. На АЗС здійснюється оперативний кількісний контроль, результати якого використовуються для ведення обліку, звірки кількості отриманих і відпущених нафтопродуктів. Кількісний облік нафтопродуктів на АЗС проводиться за формою змінного звіту.

4.1.7.30. При прийманні-передаванні зміни оператори АЗС спільно:

визначають залишки нафтопродуктів на кінець зміни: на підставі залишків на початок зміни, надходжень нафтопродуктів за зміну, що підтверджуються відповідними документами, і враховуючи кількість відпущених за зміну нафтопродуктів за показаннями накопичувальних лічильників усіх паливороздавальних колонок (фактичний залишок);

вимірюють загальний рівень нафтопродуктів та рівень підтоварної води в кожному резервуарі;

визначають за результатами виміру об'єм нафтопродуктів у резервуарах АЗС (книжковий залишок);

роздруковують на електронному контрольно-касовому апараті фіскальний звітний чек і визначають обсяг виручки за зміну;

передають по зміні залишок готівки;

перевіряють за допомогою контрольних мірників фактичну похибку роботи кожної паливороздавальної колонки.

При незбігу фактичної і книжкової кількості нафтопродуктів у резервуарі в межах відносної похибки вимірювання +0,8% за ГОСТ 26976 зміна передається і приймається. У разі перевищення відносної похибки величини +0,8% керівництво АЗС повинно вжити заходів до проведення позачергової повірки засобів вимірювання АЗС територіальним органом Держстандарту.