19. Для ремонтних робіт використовують помости і драбини.
Драбини, що встановлюють на гладкі поверхні, обладнують гумовими наконечниками, а ті, що встановлюють на землю,- гострими металевими. Драбини надійно спирають верхніми кінцями на міцну опору. Забороняється застосовувати зв’язані драбини.
Верх і низ сходів надійно прикріплюють до конструкцій під час встановлення приставних драбин на підкранові балки, елементи металоконструкцій тощо. Для обслуговування та ремонту електроустановок застосовувати металеві драбини забороняється. Приставні інвентарні драбини повинні бути випробувані та мати відповідне маркування.
До усіх драбин, що знаходяться в експлуатації, прикріпляють бирки, на яких зазначають інвентарний номер, дату наступного випробування, належність цеху (дільниці).
20. У разі неможливості влаштування помостів під час виконання робіт із драбин на висоті більше 1,3 м працівники користуються запобіжними поясами. Місця закріплення запобіжних поясів під час виконання робіт на висоті зазначають в наряді.
21. Зупинені для внутрішнього огляду, очищення або ремонту обладнання агрегати, апарати та комунікації відключають від парових, водяних і технологічних трубопроводів, газоходів і джерел постачання електроенергії; на всіх трубопроводах встановлюють заглушки. Обладнання, агрегати, апарати та комунікації звільняють від технологічних матеріалів.
22. Електричні схеми приводів розбирають, на пускових пристроях вивішують плакати: "Не вмикати! Працюють люди!", а також вживають заходів, що виключають помилкове або самовільне включення пристроїв.
23. При наявності в робочому режимі апаратів токсичних або вибухонебезпечних газів, парів або пилу їх продувають з подальшим виконанням аналізу повітряного середовища на вміст шкідливих та небезпечних речовин. Контрольні аналізи повітря проводять періодично в процесі ремонту.
24. Зону проведення ремонтних робіт огороджують від діючого обладнання і комунікацій. На огорожах зони вивішують знаки безпеки, плакати, сигнальні засоби.
25. Забороняється проведення ремонтних робіт у безпосередній близькості від відкритих рухомих частин механічних установок, а також поблизу електричних проводів та струмовідних частин, що знаходяться під напругою, за відсутності їх належного огородження.
26. Ремонт і заміну частин механізмів допускається проводити тільки після повної зупинки машини, зняття тиску в гідравлічних і пневматичних системах, блокування пускових апаратів, що приводять у рух механізми, на яких проводяться ремонтні роботи. Допускається при виконанні ремонтних робіт подача електроенергії за спеціальним ПОР.
27. При виконанні ремонтних робіт на висоті в два яруси і більше між ними влаштовують міцні перекриття або підвішують сітки, що виключає падіння матеріалів або предметів на працюючих.
28. Для ремонту та заміни футеровки в бункерах застосовують пристрої, що забезпечують безпеку роботи на похилих стінках бункера.
29. Заливку футеровок розплавленим цинком здійснюють забезпечені спецодягом та ЗІЗ особи, що пройшли навчання, інструктаж та мають досвід виконання таких робіт. Операцію із заливки виконують тільки в присутності технічного керівника робіт.
30. Поворот барабана млина, а також вибивання футеровочних болтів при укладанні нової футеровки в барабані млина при знаходженні в ньому людей забороняється.
31. За відсутності механізмів для переміщення й укладання футеровочних плит усередині барабана млина ці роботи виконують відповідно до вимог спеціальної інструкції або технологічної карти, яка визначає необхідні заходи безпеки.
32. Зварювання та різання футерувальних плит усередині барабана млина здійснюють відповідно до вимог Інструкції з організації безпечного ведення вогневих робіт на вибухопожежонебезпечних та вибухонебезпечних об’єктах, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 05 червня 2001 року № 255, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 червня 2001 року за № 541/5732 (НПАОП 0.00-5.12-01), і ПОР, що визначає необхідні заходи безпеки.
33. Обладнання, що працює в середовищі з токсичними реагентами, перед ремонтом ретельно очищають і знешкоджують від цих реагентів.
34. Під час роботи випалювальних установок забороняється виконувати ремонтні роботи на газових комунікаціях і контрольно-вимірювальній апаратурі.
35. Кладку горна випалювальної машини ремонтують після охолодження, розбирання електричної схеми приводів машини і тягодуттьових засобів, а також після установки переносного вентилятора для подачі холодного повітря. Під час роботи в горні випалювальної машини користуються справними переносними електричними світильниками напругою не вище 12 В із запобіжною сіткою.
36. Вогневі роботи (газозварювальні, газорізальні й електрозварювальні) проводять відповідно до вимог НАПБ А.01.001-2014.
37. На місцях проведення зварювальних і вогневих робіт забороняється розміщувати займисті матеріали.
38. Під час зварювання всі дерев’яні або інші частини споруд, що можуть загорітися і знаходяться на відстані ближче 2 м від місця зварювання, закривають сталевими листами.
39. Місця проведення зварювальних і газополум’яних робіт обладнують вогнегасниками або пожежним рукавом (шлангом), приєднаним до пожежного трубопроводу або бака із запасом води не менше ніж 1 м-3, та ящиком з піском.
40. Забороняється зберігати у зварювальній майстерні гас, бензин та інші легкозаймисті речовини.
41. Горілки і різаки, призначені для проведення газополум’яних робіт, обладнують зворотними клапанами.
42. Зварювальні установки змінного струму повинні мати пристрої автоматичного відключення напруги холостого ходу або обмеження його до 12 В з витримкою часу не більше ніж 0,5 с.
43. Постійні електрозварювальні роботи в будівлях виконують у спеціально відведених для цього вентильованих приміщеннях, обладнаних засобами пожежогасіння.
44. Приєднання електрозварювальної установки до електричної мережі виконують працівники, що мають ІІІ кваліфікаційну групу з електробезпеки, через комутаційні апарати пунктів підключення (рубильників), які замикають на замок.
45. Корпус електрозварювальної установки, а також затискач вторинної обмотки зварювального трансформатора, до якого приєднують провід, що йде до виробу (зворотний провід), заземлюють на загальний контур заземлення.
46. Зварювання в замкнутих і важкодоступних просторах, у небезпечних умовах (на висоті), в ємностях, сирих приміщеннях тощо здійснюють за нарядом-допуском на особливо небезпечні роботи з використанням постійного струму.
Зварювальні роботи в закритих ємностях виконують за нарядом-допуском не менше ніж два працівники, атестовані з електробезпеки. Працівник, що має III кваліфікаційну групу з електробезпеки, знаходиться зовні зварювальної ємності і здійснює контроль за безпечним проведенням робіт.
Працівника, який працює всередині ємності, обов’язково забезпечують запобіжним поясом з мотузкою, кінець якої знаходиться у працівника зовні ємності.
47. Після закінчення робіт зварювальний апарат відключають, а провід з електродотримачем від’єднують від джерела живлення і прибирають в ящик (приміщення), що закривається.
48. Забороняється виконувати зварювальні роботи на закритих посудинах, що перебувають під тиском (котли, балони, трубопроводи), або посудинах, що містять займисті або вибухонебезпечні речовини. Електрозварювання і різання цистерн, баків, бочок, резервуарів та інших ємностей з-під горючих і легкозаймистих рідин, а також горючих і вибухонебезпечних газів без попереднього ретельного очищення і пропарювання цих ємностей не допускаються.
XVI. Вимоги під час обробки руд і пісків, що містять золото
1. Загальні вимоги
1. На золотодобувних фабриках застосування процесу амальгамування забороняється.
2. Підлогу, стіни, стелі, будівельні конструкції цехів та відділень золотодобувних фабрик, де застосовують високотоксичні реагенти, виконують щільними, гладкими з гідрофобним покриттям, яке не вбирає розчини та легко миється.
Технологічні отвори (прорізи) міжповерхових перекриттів, крім поручнів, обладнують вологонепроникними бар’єрами заввишки не менше ніж 0,2 м.
3. Для запобігання накопиченню розчинів та пульпи підлогу золотодобувних фабрик (у тому числі під ємностями і обладнанням) улаштовують з уклоном у бік дренажних каналів і зумпфів.
Викид стоків з фабричної підлоги без попереднього їх знешкодження забороняється.
4. Забороняється виконувати в одному приміщенні ціанування та процеси, що протікають у кислому середовищі.
Виняток можливий, якщо обидва процеси складають єдиний технологічний ланцюг. У цьому випадку належить вживати заходів безпеки (робота всіх апаратів під вакуумом, безперервний контроль складу повітря на робочих місцях).
5. Відділення, у яких технологічні процеси протікають у кислому середовищі, відокремлюють від решти фабрики дренажними системами. Кислі дренажні води перед викидом нейтралізують.
Підлогу, стіни, будівельні конструкції та обладнання цих відділень виконують із кислотостійким покриттям.
6. Для апаратів, з яких можливе виділення високих концентрацій вибухонебезпечних та вогненебезпечних речовин (водню, сірковуглецю, ціанистого водню), застосовують витяжні вентиляційні системи у вибухобезпечному виконанні.
2. Вимоги до відділень ціанування
1. Для запобігання безпосередньому контакту обслуговуючого персоналу з ціанистими розчинами (пульпою) та зменшення отруйних викидів у робочі зони обладнання та ємності відділення ціанування максимально герметизують або обладнують укриттями з місцевими відсмоктувачами.
Контроль за технологічним процесом та керування обладнанням здійснюють у повністю автоматизованому режимі або дистанційно.
2. Обладнання та ємності процесу ціанування обладнують пристроями, які автоматично унеможливлюють випадкові переливання розчинів (пульпи), та переливними трубопроводами.
3. Деталі обладнання, трубопроводи, арматура та інші пристрої, які можуть контактувати або контактують з ціанистими розчинами (пульпою) або їх парами, виготовляють з матеріалу, стійкого до ціанистого розчину (пульпи). Електропроводку та деталі з кольорових металів та їх сплавів (мідних, мідно-цинкових, алюмінієвих тощо) ізолюють від контакту з ціанідами.
4. Концентрацію захисного лугу у ціанистих розчинах (пульпі), що знаходяться у невкритому та неаспірованому обладнанні та ємностях, постійно підтримують на рівні не нижче ніж 0,01-0,025 % за оксидом кальцію.
5. Газоповітряну суміш, що відсмоктують вакуум-насосами, перед її викидом в атмосферу очищають від шкідливих та отруйних компонентів і унеможливлюють її потрапляння у повітрозабірні пристрої припливних вентиляційних систем.
6. Фільтрувальні чохли (полотна) перед зняттям з фільтрів освітлювальних і осаджувальних установок промивають водою до повного видалення ціанідів.
7. Фільтрувальну тканину промивають кислотою в ізольованому приміщенні, обладнаному загальнообмінною вентиляцією.
Фільтрувальну тканину, оброблену кислотою, перед повторним використанням промивають водою до повного видалення кислоти.
8. Усі роботи з регенерації фільтрувальної тканини (кислотна обробка, прання, сушіння) проводять механізованим способом.
9. Кислотне промивання фільтрувальної тканини безпосередньо на фільтрі можливо тільки після ретельного його промивання водою до повного видалення пульпи та ціанідів. Перед вмиканням фільтра фільтрувальну тканину та фільтр промивають до повного видалення кислоти.
10. Приміщення для сушіння, подрібнення, випробування та упакування цинкових осадів ізолюють від відділення ціанування та обладнують загальнообмінною вентиляцією з технологічним і санітарним очищенням викидів.
11. Сушіння цинкових осадів здійснюють в герметичних вакуум-сушильних шафах (печах). Сушіння цинкових осадів на відкритих плитах забороняється.
12. Жаровні з висушеними цинковими осадами охолоджують в герметичних вакуум-шафах.
13. Приміщення для знешкодження ціановмісних промислових стоків ізолюють від інших приміщень фабрики та обладнують загальнообмінною та аварійною вентиляцією з дистанційним керуванням.
14. Знешкоджувати ціановмісні промислові стоки із застосуванням хлоровмісних продуктів та інших реагентів (перекису вуглецю, озону тощо) можливо у герметично закритому устаткуванні, обладнаному повітровідсмоктувачем, приладами контролю та дистанційного керування.
15. Виносити неочищений від токсичних речовин спецодяг з території фабрики та виходити у спецодязі за її межі забороняється.
Спецодяг перуть та ремонтують централізовано після попереднього знешкодження.
16. З ціанистими розчинами (пульпою) працюють у гумових рукавицях, фартусі та чоботях. Штанини (холоші) одягають поверх чобіт. Місця роботи з ціанистими розчинами обладнують місцевою вентиляцією.
17. Для надання невідкладної допомоги на всіх стадіях переробки ціануванням обладнують спеціальні пункти, які розміщують на робочих майданчиках з таким розрахунком, щоб відстань від них до будь-якого ціановмісного обладнання не перевищувала 25 м.
Підходи до пунктів невідкладної допомоги освітлюють, забезпечують до них легку доступність, не захаращують іншим обладнанням і комунікаціями.
18. Спеціальні пункти забезпечують аптечкою першої допомоги з набором протиотрут, медикаментами та перев’язувальними засобами, а також необхідним посудом, інструкцією із застосування протиотрут.
3. Вимоги до відділень сорбції, десорбції, регенерації та електролізу
1. Устаткування відділення (змішувачі-відстійники, колонки, грохоти) герметизують укриттями для запобігання потраплянню в атмосферу робочих приміщень високотоксичних речовин. Відсмоктування газів здійснюють безпосередньо з-під герметичних укриттів.
2. Процеси десорбції та регенерації контролюють, керують ними в автоматичному режимі.
3. Працювати в приміщенні десорбції, регенерації та електролізу допускається при безперервно діючій загальнообмінній вентиляції. У разі виходу вентиляційних систем з ладу працівники негайно залишають приміщення. Вхід у приміщення допускається після відновлення роботи загальнообмінної вентиляції та зниження вмісту шкідливих домішок (наприклад, синильної кислоти) в атмосфері приміщення до ГДК, встановлених у відповідних Паспортах безпечності хімічної продукції.
4. Приміщення сорбції, десорбції, регенерації, зберігання і приготування реагентів обладнують безперервно діючими автоматичними приладами контролю повітряного середовища, зблокованими із системою сигналізації (звукової, світлової), що подає сигнал про перевищення на робочих місцях вмісту парів синильної кислоти понад ГДК, встановлену в Паспорті безпечності хімічної продукції (відповідного реагенту).
5. Під час переміщення смоли по колонках оглядові вікна та кришки колонок наглухо закривають.
У процесі транспортування смоли у колонку з іншим складом середовища (з лужної в кислу і навпаки) розчини відокремлюють повністю. Транспортувати розчини разом зі смолою забороняється.
6. Проби смоли і розчинів відбирати з колонок допускається тільки крізь лючки у кришках або крізь дверцята з боку колонок. Відкривати кришки колонок для відбору проб забороняється.
7. Кислі промивні розчини десорбції і регенерації повертають у ціанистий процес після їх попередньої нейтралізації лугами (вапно, їдкий натр).
8. Приміщення електролізу товарного регенерату обладнують системами загальнообмінної та аварійної вентиляції і приладами, що сигналізують про вміст у повітрі водню та парів кислот у концентраціях, що перевищують ГДК, встановлені у Паспортах безпечності хімічної продукції (відповідних реагентів).
9. Під час заміни в електролізері катодних блоків працівники надягають гумовий спецодяг (гумові чоботи, фартух, рукавиці) та користуються захисними окулярами.
4. Вимоги під час збагачення пісків
1. Працівників під час роботи на конвеєрно-скруберних промивних приладах забезпечують двобічним і дубльованим зв’язком (між оператором, бункерувальником та машиністом насосної станції).
2. Для скидання валунів з конвеєрної стрічки промивного приладу вздовж нього влаштовують лотки.
Місце складування валунів огороджують.
3. Зависання у бункерах промислових приладів допускається усувати струменем води під тиском або призначеними для цього пристроями.
Валуни з бункера прибирають за допомогою крана або пристроїв (блока, троса тощо) після зупинки живильника та конвеєра.
4. Робоче місце працівника забезпечує широкий огляд місця розмиву пісків, гідропромивного лотка та галькового відвалу, а також іншого обладнання, розміщеного поблизу гідроелеватора.
Для роботи в зимових умовах промислові прилади утеплюють з дотриманням заходів, що забезпечують безпеку працівників та надійність роботи устаткування.
XVII. Вимоги під час виробництва солі
1. В одному приміщенні не суміщають виробництво солі з домішками гексаціаноферату калію та іншими домішками.
2. Устаткування, комунікації та ємності, що використовують під час виробництва солі з домішками ароматизаторів і ароматів, герметизують і заземлюють від статичної електрики.
3. Виробничий персонал забезпечують ЗІЗ відповідно до НПАОП 0.00-3.10-08, а також дерматологічними засобами захисту з вираженими захисними властивостями відносно певних виробничих факторів.
4. Відбір проб солі проводять у точках технологічної системи, визначених розпорядчим документом роботодавця. Для відбору проб солі обладнують легкодоступні, зручні та безпечні робочі місця (майданчики) з освітленням та огородженням усіх рухомих частин устаткування.
Відбір проб у випадкових, необладнаних місцях не проводять.
5. Норми ГДК аерозолів хлориду натрію в повітрі робочої зони визначають за результатами санітарно-гігієнічних досліджень спеціалізовані організації для такого родовища солі з урахуванням дисперсного складу пилу та вмісту в ньому небезпечних профпатологічних фракцій.
6. Приміщення пакувальних машин ізолюють від складу товарного продукту стіною з отворами для проходження конвеєрних стрічок, обладнаних герметичними ущільненнями у вигляді фартухів, штор тощо.
7. Транспортування тари до робочого місця машиніста пакувальної машини здійснюють механізованим способом.
8. Перед прес-конвеєрами для спрямування мішків з готовим продуктом встановлюють напрямні пристрої. Під час роботи прес-конвеєра спрямовувати в нього мішки з упакованим продуктом або звільняти їх вручну забороняється.
9. Шнековий перевантажувач обладнують обмежувачем ходу візка. Перебувати перед шнековим перевантажувачем під час його роботи забороняється.
10. Шнекові перевантажувачі, розташовані у приміщенні з вільним доступом обслуговуючого персоналу, обладнують пересувним пристроєм, що закриває розвантажувальні отвори.
11. Прес для брикетування солі розміщують в закритих приміщеннях категорії "В" з вибухопожежної та пожежної небезпеки відповідно до вимог НАПБ А.01.001-2014.
12. Вузли розфасовувально-пакувальних автоматів герметизують і оснащують пристроями для приєднання аспіраційних відсмоктувачів.
13. Під час очищення, промивки деталей розфасовувально-пакувального автомата важіль фрикціона фіксують стопорним пристроєм.
14. Знімати браковані пачки, проводити очищення клеєпереносного механізму, якщо автомат не вимкнено, забороняється.
15. Машини для зашивання мішків обладнують відсікаючим пристроєм для обрізання нитки. Форма та розташування відсікаючого пристрою мають унеможливлювати травмування рук працівників.
16. Елементи конструкції вагового автоматичного дозатора для затарювання солі в мішки, з яких під час заповнення сіллю з підвагового бункера виділяється пил, герметизують та обладнують вузлами для приєднання аспіраційних відсмоктувачів.
17. Складування пакетів, ящиків та паперових мішків із сіллю в зоні робочих місць машиністів розфасовувально-пакувальних автоматів і ліній затарювання забороняється.
18. Переміщення транспортних пакетів та упаковок солі здійснюють по похилих площинах під кутом не більше ніж 30-°, що забезпечує плавне ковзання, з обов’язковим улаштуванням бічних огорож та упоровловлювача в нижній частині.
19. Укладання пакетів, ящиків, паперових мішків, транспортних пакетів та контейнерів із сіллю проводять механізованим або ручним способами на складі штабелями заввишки не більше ніж 4,0 м; у вагон - заввишки не більше ніж 2,5 м.
20. Завантаження солі у залізничні вагони навалом здійснюють механізованим способом.
21. Під час завантаження солі в автотранспорт навалом її рівномірно розміщують по всій площі кузова для запобігання довільному зрушенню насипаного конуса під час руху автомобіля.
XVІІI. Вимоги під час обробки природного каменю
1. Розміщення, установку, монтаж, експлуатацію та ремонт виробничого устаткування і технологічних ліній обробки природного каменю здійснюють з дотриманням вимог інструкцій заводів-виробників.
2. На робочих місцях біля каменеобробних верстатів укладають дерев’яні настили завширшки не менше ніж 1,5 м із просвітами між планками не більше ніж 0,03 м.
3. Заміну різального інструменту здійснюють після зупинки устаткування та розбирання електричної схеми. До початку виконання робіт на пускових пристроях вивішують заборонний знак "Не вмикати! Працюють люди!".
4. Під час організації та ведення технологічних процесів розпилювання блоків, окантовки, шліфування та полірування плит для робочих зон виробничих приміщень забезпечують мікрокліматичні умови відповідно до вимог Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року № 42 (далі - ДСН 3.3.6.042-99).
5. Роботи з ударної обробки каменю виконують в окремому приміщенні або на окремому робочому місці, захищеному переносними або стаціонарними звукопоглинальними екранами достатньої висоти залежно від оброблюваного каменю, але не менше ніж 2,0 м.
6. Завантажувальні майданчики, шляхи подачі блоків і плит каменю освітлюють.
7. Переміщення плит масою більше ніж 20 кг від однієї операції до іншої проводять за допомогою засобів механізації (візків, рольгангів).
8. Технологічні процеси обробки каменю на розпилювальних, а також шліфувально-полірувальних верстатах проводять з подачею охолоджувальної рідини. У разі припинення подачі охолоджувальної рідини передбачають автоматичну зупинку устаткування.
9. Стічні води технологічних процесів обробки природного каменю перед скиданням у каналізаційну мережу очищують від шкідливих речовин і механічних домішок.
10. Переміщення передавальних візків до розпилювальних верстатів здійснюють механізованим способом та супроводжують звуковим попереджувальним сигналом. Швидкість переміщення візків рейковими коліями не повинна перевищувати 0,25 м/с.
11. Ходову частину передавального візка з напрямними розміщують нижче рівня підлоги так, щоб рівень напрямних на платформі передавального візка збігався з рівнем рейкових колій верстатного візка розпилювальних рамних верстатів.
12. Передавальні візки обладнують стопорними пристроями для унеможливлення мимовільного викочування з них верстатних візків.
13. Блок, встановлений на верстатний візок, жорстко закріплюють затискачами, передбаченими конструкцією верстатного візка. Під час складання набору з декількох блоків їх встановлюють на верстатний візок так, щоб унеможливити зсув або зрушення одного блока відносно іншого. Блоки у наборі закріплюють цементувальною сумішшю. Будь-які металеві кріплення не використовують.
14. Верстатний візок у робочій зоні розпилювального верстата надійно закріплюють за допомогою пристосувань, передбачених конструкцією візка. Інші способи кріплень верстатного візка не застосовують.
15. Перед викочуванням верстатного візка з верстата розпиляний набір блоків на ньому закріплюють дерев’яними клинами між відкидними стійками верстатного візка.
16. Металеві сітчасті знімні огорожі приводів подачі та зворотно- поступального руху пильної рами блокують з пусковим пристроєм для автоматичної зупинки верстата у разі зняття або неправильного встановлення огорожі.
17. Пульт керування рамним верстатом виводять за огорожу верстата і розташовують у місцях, зручних для обслуговування, таким чином, щоб не закривався огляд спостереження за рухомими частинами верстата.
18. Зміну комплекту пил рамних верстатів здійснюють у крайньому нижньому положенні пильної рами.
19. Відрізний круг алмазно-дискових розпилювальних верстатів захищають суцільним металевим кожухом з регулюванням величини розкриття робочої частини круга за розміром блока або плити, що розрізають. Не застосовують алмазно-відрізні круги з тріщинами на корпусі або сегментах.
20. Для захисту працівників від бризок води, абразиву та частинок оброблюваного каменю на столах верстатів для шліфування і полірування плит облаштовують борти заввишки не менше ніж 0,25 м.
21. Шліфувально-полірувальні конвеєри обладнують блокувальними пристроями, що забезпечують їх автоматичну зупинку у разі зупинки обертання шліфувальних головок, припинення їх руху, поломки шліфувального інструменту або руйнування оброблюваного каменю.
22. Конструкція збірних фрез передбачає унеможливлення випадання зубців під час роботи. Фрези зі зламаними зубцями не застосовують.
23. ПОР передбачає аварійне відключення верстата у разі падіння тиску в системі гідравлічного затискання каменю.
24. Зону різання верстатів з торцевими фрезами, що працюють без подачі охолоджувальної рідини, обладнують місцевим відсмоктувачем, з’єднаним з аспіраційною системою.
25. Кам’яний блок на місці розколу укладають на дерев’яні прокладки таким чином, щоб його верхня площина була горизонтальною. Розколювати блоки, що знаходяться в штабелі, забороняється.
26. У разі застосування ультразвукового дроблення унеможливлюють безпосередній контакт працівника з ультразвуковою головкою, рідиною та оброблюваним каменем.
27. Під час роботи з ручним пневматичним інструментом (перфораторами, рубальними, відбійними молотками тощо) застосовують пристрої для гасіння вібрації (каретки, маніпулятори, утримувачі).
28. Працівників, зайнятих ударною обробкою каменю, забезпечують захисними окулярами і протишумовими навушниками.
29. Обробку каменю термоструменевим інструментом проводять на обладнаному відкритому майданчику або в звукоізольованій кабіні з перегородками з негорючих матеріалів. Місце виконання робіт з обробки каменю обладнують засобами пожежогасіння (пінними вогнегасниками, азбестовою ковдрою, ящиком з піском тощо).
30. Робочий тиск у напірних рукавах термоструменевого інструменту має відповідати значенням, зазначеним у вимогах експлуатаційних документів заводу-виробника.
31. У термоструменевих бензоповітряних інструментах, що працюють на стисненому повітрі і бензині, як паливо застосовують тільки неетилований бензин. Застосовувати етилований бензин не допускається.
32. Працівників, що виконують роботи із застосуванням термоструменевого інструменту, забезпечують захисними окулярами типу "ЗП" зі світлофільтрами і протишумами.
33. Подрібнення компонентів клеєних сполук (затверджувачів, наповнювачів тощо) проводять у закритих розмелювальних апаратах, а приготування клейових сумішей - у герметичних мішалках.
34. Термостати і сушильні камери герметизують та теплоізолюють.
35. Склеювання плит (нанесення клейової суміші, заливки) проводять на робочій поверхні столу зі змінним покриттям.
36. Відкриті майданчики для складування блоків облаштовують без вибоїн з ухилом не більше ніж 5° та відводять від них поверхневі води. У зимовий час майданчики посипають піском, золою або шлаком.
37. Блоки природного каменю укладають на дерев’яні прокладки у штабелі заввишки не більше ніж два ряди.
38. Для підйому на штабель застосовують переносні драбини, верхні кінці яких обладнують крюками, а нижні - гострими наконечниками. Нижні кінці драбин під час користування на бетонних підлогах обладнують гумовими наконечниками.
39. Облицьовувальні плити упаковують в дерев’яні ящики та укладають у штабелі. Висота штабеля в разі ручного укладання має бути не більше ніж 3,0 м, а у разі механізованого укладання - не більше ніж 6,0 м.
Плити без тари під час зберігання встановлюють бічною поверхнею на дерев’яні прокладки не більше ніж у два ряди за висотою і спирають на передбачені для цього опори під кутом 10-15-°. Стіни і колони будівель як опори не використовують.
40. Роботи з одночасного укладання або розбирання двох сусідніх штабелів не проводять.
XІX. Вимоги до опалення, вентиляції та кондиціювання повітря, водопостачання та каналізації, захисту від шкідливих і небезпечних факторів
1. Загальні вимоги
1. У виробничих приміщеннях фабрик у місцях постійного перебування працівників мікрокліматичні умови мають відповідати ДСН 3.3.6.042-99.
2. Для забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці на фабриках передбачають:
служби (дільниці, бригади, цехи) з експлуатації та ремонту санітарно-технічних пристроїв;
заходи, у першу чергу технологічні, щодо систематичного поліпшення умов праці на робочих місцях.
3. У всіх приміщеннях проводиться вологе або пневматичне прибирання пилу.
4. У виробничих приміщеннях, де передбачається вологе прибирання підлоги, а також у цехах з вологим технологічним процесом підлога має бути з водонепроникного покриття.
2. Вимоги до опалення будівель і споруд
1. Для опалення будівель і споруд фабрик передбачають системи, прилади та теплоносії, що не утворюють шкідливих речовин.
2. Ворота виробничих будівель обладнують повітряними та повітро-тепловими завісами.
3. Виробничі будівлі, що опалюються, з’єднують з побутовими будівлями, що стоять окремо, переходами (галереями), що опалюються.
Місця прилягання переходів (галерей) до будівель облаштовують так, щоб холодне повітря не надходило на робочі місця.
4. Температуру повітря усередині міжцехових галерей підтримують на рівні не нижче ніж 10 -°C у разі вологого прибирання та не нижче 5 -°C - в інших випадках.
5. Для працівників, що працюють у неопалюваних виробничих і складських будівлях, передбачають окремі приміщення для обігріву.
Відстань від робочих місць, розташованих в неопалюваних виробничих і складських будівлях, до приміщень для обігріву працівників має становити не більше ніж 75 м, а від інших робочих місць, що розташовані в межах території фабрики,- не більше ніж 150 м.
3. Вимоги до вентиляції та вентиляційних систем
1. Пуск, налагодження та експлуатацію вентиляційних систем проводять відповідно до вимог ДСТУ Б А.3.2-12:2009 "Системи вентиляційні. Загальні вимоги", затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 23 грудня 2009 року № 678 (далі - ДСТУ Б А.3.2-12:2009).
2. Виробничі приміщення, де можливе виділення пожежонебезпечних або токсичних речовин під час виробничого процесу, обладнують постійно працюючою припливно-витяжною вентиляцією.
Технологічне устаткування, робота якого супроводжується виділенням небезпечних речовин у разі несправності вентиляційних та аспіраційних установок, не експлуатують.
3. Під час роботи технологічного устаткування забезпечують безперервну роботу вентиляційних та аспіраційних установок.
4. Інструментальну перевірку ефективності роботи вентиляційних та аспіраційних установок проводять не менше ніж один раз на рік, а також після кожного їх капітального ремонту або реконструкції. Результати перевірок оформлюють відповідно до вимог ДСТУ Б А.3.2-12:2009.
5. Пуск нових систем вентиляції проводять після їх випробувань на санітарно-гігієнічну ефективність.
У кожному цеху (відділенні, дільниці) ведуть журнал для запису даних про ремонти вентиляційних установок за формою, затвердженою розпорядчим документом роботодавця. Зміни у схемах вентиляції вносять до їх паспортів.
6. У разі блокування роботи вентиляційних та аспіраційних установок з основним і допоміжним устаткуванням передбачають пускові пристрої безпосередньо поруч з вентиляційними або аспіраційними установками.
7. У виробничих приміщеннях, де можливе виділення високих концентрацій вибухонебезпечних і пожежонебезпечних речовин, для витяжної вентиляції застосовують аспіраційні установки у вибухонебезпечному виконанні.
8. У приміщеннях для зберігання реагентів, які виділяють вибухонебезпечні пари і гази з токсичною дією або неприємним запахом, місцеву витяжку парів і газів здійснюють з нижньої і верхньої зон приміщення з метою унеможливлення виникнення застійних зон.
9. Вентиляційні установки обладнують пристосуваннями (лючки, штуцери) для контролю та вимірювання швидкості руху, тиску та температури повітря у повітроводах і пристроях, а також запірнорегулювальною арматурою.
10. Перевірку мікрокліматичних умов на робочих місцях здійснюють шляхом відбору проб повітря на визначення вмісту у ньому пилу та інших шкідливих речовин в зоні дихання за характерних виробничих умов.
4. Вимоги до водопостачання та каналізації
1. Систему водопостачання обирають з урахуванням санітарної надійності і можливості отримання води для господарсько-питних потреб і душових пристроїв та відповідно до вимог ДСТУ 4808:2007 "Джерела централізованого питного водопостачання. Гігієнічні та екологічні вимоги щодо якості води і правила вибирання", затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 05 липня 2007 року за № 144.
2. У гарячих цехах роботодавець забезпечує працівників підсоленою газованою водою для пиття з розрахунку 4-5 л на зміну для однієї людини, а також іншими видами напоїв для профілактики зневоднення організму.
3. Для роздачі газованої води в цехах облаштовують пункти з водоструминним промиванням склянок або одноразовими стаканчиками. Пункти ізолюють від пилу та інших шкідливих факторів виробничого середовища й утримують у чистоті.
Для користування питною водою облаштовують фонтанчики. За відсутності господарсько-питного водопроводу встановлюють зачохлені питні бачки з фонтануючими насадками.
Якість питної води має відповідати вимогам Державних санітарних норм та правил "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною", затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 12 травня 2010 року № 400, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 01 липня 2010 року за № 452/17747.
4. У відділеннях, де можливий контакт працівників із флотореагентами, встановлюють умивальники з холодною і гарячою водою, пристрої для швидкого змивання струменем води речовин, що потрапили на шкіру, а також фонтанчики для промивання очей.
5. Мережі каналізаційних стоків технологічних апаратів облаштовують гідравлічними затворами з фланцевим з’єднанням. На випусках каналізації забруднених стоків встановлюють гідравлічні затвори та забезпечують зручні і безпечні умови їх очищення та ремонту.
6. Проведення робіт з огляду та очищення виробничих каналізаційних мереж та колодязів організовують згідно з вимогами НПАОП 27.1-1.09-09.
7. Випуск отруйних продуктів і реагентів у каналізацію, у тому числі й під час аварій, забороняється. Ці продукти спрямовують у технологічні ємності для подальшої переробки або знешкодження.
8. Очисні споруди, станції перекачування та інші установки для стічних вод, які є власністю фабрики, утримують у справності, чистоті та не допускають забруднення води, ґрунту і повітряного середовища.
9. Роботодавець розпорядчим документом призначає осіб, відповідальних за технічний і санітарний стан систем водопостачання та каналізації.
5. Боротьба з пилом та шкідливими газами
1. Технологічне обладнання, робота якого супроводжується пилогазовиділенням (дробарки, бункери, грохоти, елеватори, витратні бачки ціанідів, сухі магнітні, електромагнітні та електричні сепаратори), місця вивантаження реагентів, розкриття тари та посуду, розчинні чани реагентів і відстійники, апарати для подачі та розмелювання сухих реагентів, головні та хвостові частини випалювальних машин, розвантажувальні частини агломераційних машин, охолоджувальні барабани, місця навантаження сипких матеріалів (котунів, агломерату, тальку, каоліну, графіту тощо) у вагони насипом, місця гасіння шлаку, місця завантаження та розвантаження стрічкових, пластинчастих і скребкових конвеєрів обладнують укриттями, що мають патрубки місцевих відсмоктувачів для підключення до аспіраційних установок, або іншими системами пилогазопригнічення (гідрознепилення, яке включає зволоження переробленого сипкого матеріалу або осадження пилу диспергованою водою, повітряно-механічною піною тощо). Роботу аспіраційних установок або інших систем пилогазопригнічення зблоковують з технологічним обладнанням.
Блокування забезпечує увімкнення системи пилогазопригнічення за 3-5 хв до початку роботи та вимкнення її не раніше ніж через 5 хв після зупинення обладнання або роботи його без навантаження.
Експлуатація обладнання у разі несправності або відключення системи пилогазопригнічення забороняється.
2. У разі значних пиловиділень для зниження інтенсивності утворення пилу передбачають пристрої для попереднього осадження пилу в аспіраційних укриттях і зменшення обсягів повітря, що відсмоктується.
Під час використання конвеєрного транспорту холосту гілку стрічкових конвеєрів очищують для зменшення вторинних пиловиділень.
3. Повітря, що видаляється аспіраційними установками, перед викидом в атмосферу очищують до концентрації пилу в ньому, що відповідає граничнодопустимому викиду, визначеному для цього джерела забруднення атмосфери, згідно з Нормативами граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, затвердженими наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27 червня 2006 року № 309, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 01 серпня 2006 року за № 912/12786.
Очисні пристрої обирають з урахуванням фізико-хімічних властивостей пилу.
4. Видалення пилу з пилоосаджувальних пристроїв здійснюють гідропневмотранспортом або іншим способом. Під час випуску пилу з пилоосаджувальних пристроїв у систему гідро- і пневмотранспорту вживають заходів щодо унеможливлення надходження його у навколишній простір.
Пил з пилоосаджувальних пристроїв вивозять у пристосованих для цього ємностях або із застосуванням пневмогідротранспорту.
5. Приймальні майданчики бункерів обладнують ефективними засобами пилопригнічення.
У приймальному бункері під час його розвантаження залишають частину сировини як подушку заввишки не менше ніж 1,0 м, що унеможливлює надходження запиленого повітря у виробниче приміщення.
6. У виробничих приміщеннях збагачення сірчаних руд, що належать до категорії А і Б з вибухо- і пожежонебезпечності, у яких можливе виділення великої кількості вибухонебезпечних або їдких парів і газів, а також у відділеннях молоткових дробарок, де можливе виділення сірчаних газів під час вибуху пилу в дробарках, передбачають аварійно-витяжну вентиляцію.
У відділенні молоткових дробарок працівники використовують ізолювальні протигази для захисту від сірчаних газів, що утворюються під час роботи дробарок.
7. У відділеннях ціанування та приготування ціанистих розчинів, обладнаних витяжною вентиляцією, повітря відсмоктують з верхньої зони приміщення.
8. Повітря припливних вентиляційних систем подають у робочу зону до робочих місць і проходів.
9. Аспіраційні системи підлягають систематичній перевірці та очищенню від пилу, що осів у них. Очищення проводять у строки, визначені інструкціями з експлуатації обладнання аспіраційних систем. Інформацію про результати очищення записують в експлуатаційний журнал аспіраційної системи.
Для забезпечення безперебійного транспортування паропилової суміші по аспіраційних повітроводах передбачають заходи (теплоізоляція повітроводів, підігрів їх стінок або середовища, що відсмоктується, гідрозмив пиловідкладень тощо), що запобігають їх заростанню.
10. Проникати усередину повітроводів, укриттів, припливних і витяжних вентиляційних камер, пилоочисних апаратів допускається після повного припинення їх роботи, провітрювання внутрішніх пристроїв установок, розбирання електросхем відповідного устаткування та оформлення допуску.
11. У галереях конвеєрів, що транспортують нагріті вологі матеріали у холодну пору року, забезпечують температуру повітря не нижче ніж 20 -°C. Робочу гілку конвеєра, обладнану природними витяжками для викиду паропилової суміші в атмосферу, повністю укривають. Галереї конвеєрів облаштовують загальнообмінною припливно-витяжною вентиляцією з підігрівом припливного повітря у холодну пору року.
12. Робочу гілку конвеєра герметизують у разі транспортування сухих порошкоподібних матеріалів конвеєрами.
6. Захист від теплових впливів
1. У приміщеннях зі значним надлишком теплоти (більше 23 Вт/м-3) передбачають аерацію з одночасним застосуванням світлоаераційних ліхтарів з вітрозахисними панелями.
У приміщеннях передбачають проходи, майданчики, а також пристрої та пристосування для зручного та безпечного обслуговування, ремонту, скління і двобічного очищення скла світлоаераційних ліхтарів відповідно до вимог НПАОП 27.1-1.06-08.
2. Для виробничого обладнання та комунікацій, що є джерелами значних тепловиділень, передбачають заходи, які забезпечать оптимальні умови мікроклімату в робочій зоні відповідно до вимог ДСН 3.3.6.042-99.
3. Над запалювальними горнами агломераційних машин з температурою зовнішньої поверхні вище ніж 45 -°C влаштовують зонти з витяжними трубами, обладнаними дефлекторами та виведеними на 1-2 м вище найбільш високої частини будівлі.
4. Для запалювальних горнів, у яких між боковими стінками і бортами палет є зазор, влаштовують екрани для захисту від променистого тепла.
5. Конструкція випалювальних машин має забезпечувати ефективне ущільнення у вузлі "горн - випалювальні візки" для унеможливлення у процесі експлуатації вибивання газів і теплового випромінювання у приміщення розжареним шаром котунів.
6. Робочі місця біля сушильних установок обладнують повітряним душем для захисту від променевого тепла.
7. Конвеєри, що транспортують розжарені гарячі матеріали, обладнують теплозахисними екранами з боку робочих проходів.
7. Захист від шуму та вібрації
1. Рівні шуму та вібрації, які негативно впливають на працівників фабрик, повинні відповідати вимогам Санітарних норм виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку, затверджених постановою Міністерства охорони здоров’я України та Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року № 37 (ДСН 3.3.6.037-99), Санітарних норм виробничої загальної та локальної вібрації, затверджених постановою Головного санітарно-епідеміологічного управління Міністерства охорони здоров’я України від 01 грудня 1999 року № 39 (ДСН 3.3.6.039-99).
2. Вентилятори, димососи, повітродувки, компресори, рівні шуму яких перевищують допустимі норми, розташовують у звукоізольованих камерах або звукоізольованих укриттях (кожухах), обладнують глушниками шуму з боку всмоктування та нагнітання, засобами віброізоляції, що запобігають передачі вібрацій трубопроводам та фундаментам.
3. Дробарки, млини, грохоти, електродвигуни, редуктори та інше устаткування, що створює шум, обладнують засобами поглинання шуму, або розміщують у звукоізольованих боксах, або відокремлюють звукоізолювальними перегородками чи екранами.
4. Ручний інструмент (вібротрамбовки, відбійні молотки, перфоратори тощо) оснащують засобами захисту від вібрації та шуму.
5. Під час роботи ручним віброінструментом працівники користуються віброзахисними рукавицями.
6. Працівників цехів, у яких звуковий тиск перевищує граничнодопустимі рівні більше ніж на 5 дБА, забезпечують ЗІЗ органів слуху.
7. Для працівників цехів, у яких звуковий тиск перевищує граничнодопустимі рівні більше ніж на 10 дБА, обладнують звукоізольовані кімнати відпочинку.
8. Відділення дробарок, млинів і грохотів на підприємствах звукоізолюють одне від одного та від інших виробничих приміщень.
9. Металеві майданчики навколо дробарок, млинів, грохотів, редукторів, вентиляторів та іншого обладнання, що створює підвищену вібрацію, віброізолюють від фундаменту.
10. Тримачі оброблюваних деталей ударно-пресового обладнання (молотки, преси тощо), що продукують підвищені рівні вібрації, облаштовують віброзахисними рукоятками, а працівників, що з ними працюють, забезпечують віброзахисними рукавицями.
11. Мостові крани оснащують звукоізольованими кабінами спостереження та віброізольованими кріслами або майданчиками.
XX. Вимоги до радіаційної безпеки під час переробки руд з підвищеним вмістом природних радіонуклідів
1. Радіаційну безпеку та радіаційний захист працівників під час провадження діяльності з переробки руд, які мають підвищений вміст природних радіонуклідів, забезпечують відповідно до вимог розділів 16-18 Основних санітарних правил забезпечення радіаційної безпеки України, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 02 лютого 2005 року № 54, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20 травня 2005 року за № 552/10832 (далі - ДСП 6.177-2005-09-02).
2. Радіоізотопні прилади використовують у складі виробничого обладнання за умови наявності ліцензії на провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання з додержанням Вимог та умов безпеки (ліцензійні умови) провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання, затверджених наказом Державного комітету ядерного регулювання України від 02 грудня 2002 року № 125, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 17 грудня 2002 року за № 978/7266, Державного гігієнічного нормативу "Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97)", затвердженого постановою Головного державного санітарного лікаря України - першого заступника Міністра охорони здоров’я України від 01 грудня 1997 року № 62, та ДСП 6.177-2005-09-02.
| Директор Департаменту заробітної плати та умов праці | О. Товстенко |