Крім того, до пункту "б" належать незалежно від стадії ХСН:
набуті вади (недостатність) аортального, мітрального, трикуспідального клапанів або клапана легеневої артерії II стадії або які супроводжуються регургітацією 2 ступеня;
хронічний (рецидивний 2 рази або більше протягом року) або прогресуючий перебіг запальних уражень міокарда, перикарда, перикардіального випоту;
надшлуночкові тахікардії;
фібриляція або тріпотіння передсердь;
стійка дисфункція синусового вузла або синдром слабкості синусового вузла, який не супроводжувався синкопальним станом (крім зупинки синусового вузла, який належить до пункту "а");
синдром передчасного збудження шлуночків за наявності клінічних проявів або пароксизмальних порушень ритму;
набутий синдром подовженого інтервалу Q-T;
парасистолія;
стійка шлуночкова екстрасистолія: часта (30 і більше ектопічних комплексів за одну годину), алоритмія, поліморфна, парна або рання;
двопучкові блокади серця, стійкі за наявності QRS >= 0,12 cек.;
безсимптомна СА блокада II ступеню або AV-блокада II ступеня I та/або II типу;
повна блокада ніжок пучка Гіса з клінічною симптоматикою;
легенева гіпертензія "виражена", асоційована з ураженням лівих відділів серця та/або з патологією дихальної системи та/або гіпоксемією без ознак правошлуночкової декомпенсації;
наслідки оперативного втручання з приводу імплантації штучного водія ритму або хірургічного лікування аритмій (катетерна абляція AV-з’єднання тощо) без рецидивуючих порушень ритму та провідності або за наявності СН I стадії.
До пункту "в" належать усі некоронарогенні хвороби серця, що супроводжуються СН I стадії.
Крім того, до пункту "в" належать:
гостра ревматична лихоманка та хронічна ревматична хвороба серця;
стійка міграція надшлуночкового водія ритму;
феномен передчасного збудження шлуночків за відсутності клінічних проявів та пароксизмальних порушень серцевого ритму;
двопучкові блокади серця неповні або минущі;
повна блокада ніжок пучка Гіса без клінічної симптоматики;
стійка синусова тахікардія або брадикардія (за винятком синдрому слабкості синусового вузла);
прискорені вислизаючі ритми;
екстрасистолія: надшлуночкова (суправентрикулярна, АВ-вузлова) (більше 30 ектопічних комплексів за одну годину); шлуночкова екстрасистолія (менше 30 ектопічних комплексів за одну годину);
пролапс мітрального або інших клапанів серця, міокардіофіброз, що супроводжуються порушеннями ритму та провідності або СН I стадії, або без таких з регургітацією 2 ступеня.
Пролапс клапанів серця з регургітацією повинен підтверджуватися даними доплероехокардіографії. Критерії ступенів регургітації: I - до 2 см, II - 2-4 см, III - більше 4 см.
До пункту "г" належать усі некоронарогенні хвороби серця, які не супроводжуються ХСН та клінічними проявами.
Крім того, до пункту "г" належать:
стійко компенсовані наслідки перикардиту, міокардіофіброзу без ХСН;
пролапс мітрального з регургітацією I ступеня;
AV-блокада I ступеня;
надшлуночкова ексирасистолія (менше 30 ектопічних комплексів за одну годину).
До пункту "а" належать:
гіпертонічна хвороба III стадії;
злоякісна (швидкопрогресуюча) форма гіпертонічної хвороби;
симптоматичні артеріальні гіпертензії з підвищенням артеріального тиску до 3 ступеня;
поєднання симптоматичної артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня з асоційованими клінічними станами.
Асоційовані клінічні стани:
а) інфаркт міокарда;
б) ХСН II-А - III ст.;
в) інсульт, транзиторна ішемічна атака, гостра гіпертензивна енцефалопатія, хронічна гіпертензивна енцефалопатія III стадії, судинна деменція;
г) крововиливи та ексудати в сітківці з набряком диска зорового нерва або без нього;
ґ) ХХН ІV стадії (ШКФ < 30мл/хв./1.72м-2 або макроальбумінурія (>300мг/добу)
д) розшаровуюча аневризма аорти;
е) оклюзивне ураження периферичних артерій.
До пункту "б" належать:
гіпертонічна хвороба II стадії;
симптоматичні артеріальні гіпертензії з підвищенням артеріального тиску до 2 ступеня;
До пункту "в" належить гіпертонічна хвороба I стадії з підвищеними показниками артеріального тиску (у спокої: систолічного - 140 мм рт. ст. та вище, діастолічного - 90 мм рт. ст. та вище).
До пункту "а" належать захворювання серця і судин:
рефрактерна стенокардія напруги III-IV функціональних класів;
аневризма серця, великовогнищевий кардіосклероз після трансмурального або повторного інфаркту міокарда незалежно від стадії ХСН або порушень ритму та провідності;
поєднання стенокардії напруги ФК II із ХСН II-А стадії та вище;
стани після аорто-коронарного шунтування, черезшкірної коронарної ангіопластики із стентуванням (або без) коронарних артерій за наявності важких чи середньої важкості порушень ритму та провідності або ХСН II-А стадії та вище;
стани після імплантації штучного водія ритму (у тому числі дефібрилятора-кардіовертера) або хірургічного лікування аритмій (катетерна абляція AV-з’єднання тощо) за наявності рецидивуючих порушень ритму та провідності або ХСН вище за II-А стадію;
раптова серцева смерть з відновленням серцевої діяльності;
шлуночкові тахікардії;
стійка дисфункція синусового вузла або синдром слабкості синусового вузла, які супроводжувались синкопальним станом;
СА-блокада III ступеня (при можливості виконання електрофізіологічного дослідження);
AV-блокада III ступеня;
стійка, резистентна до лікування СА або AV-блокада II ступеня, яка супроводжується клінічною симптоматикою;
трипучкова блокада серця;
синдром Фредеріка;
набутий синдром подовженого інтервалу Q-T із синкопальними станами;
будь-які порушення ритму або провідності серця, які супроводжувались аритмогенним шоком або синдромом Морганьї-Адамса-Стокса;
набуті (внаслідок атеросклерозу) вади (недостатність) будь-якого клапана серця III-V стадій, які супроводжується регургітацією 3-4 ступенів;
безбольова ішемія міокарда, яка виникає при навантаженні до 75 Вт.
До пункту "б" належать:
стенокардія напруги II функціонального класу, мікроваскулярна стенокардія;
вазоспастична стенокардія;
надшлуночкові тахікардії;
фібриляція або тріпотіння передсердь;
стійка дисфункція синусового вузла або синдром слабкості синусового вузла, який не супроводжувався синкопальним станом (крім зупинки синусового вузла);
набутий синдром подовженого інтервалу Q-T без синкопальних станів;
стани після аорто-коронарного шунтування, черезшкірної коронарної ангіопластики із стентуванням (або без) коронарних артерій за наявності легких порушень ритму та провідності або ХСН I стадії;
безбольова ішемія міокарда, яка виникає при навантаженні до 75-100 Вт;
дифузний кардіосклероз після дрібновогнищевого інфаркту міокарда, що супроводжується порушеннями серцевого ритму та провідності, серцевою недостатністю або стенокардією;
стійка шлуночкова екстрасистолія: (часта - 30 і більше ектопічних комплексів за одну годину), алоритмія, поліморфна, парна або рання;
парасистолія;
двопучкові блокади серця, стійкі, за наявності QRS >= 0,12 сек;
безсимптомна СА-блокада II та/або AV-блокада II ступеня I-II типу;
набуті (внаслідок атеросклерозу) вади (недостатність) аортального, мітрального, трикуспідального клапанів або клапана легеневої артерії II стадії або які супроводжуються регургітацією 2 ступеня;
повна блокада ніжок пучка Гіса з клінічною симптоматикою;
стан після АКШ, через шкірної коронарної ангіопластики із стентуванням (або без) коронарних артерій за наявності порушень ритму та провідності або ХСН І;
безбольова ішемія міокарду, яка виникає при навантаженні від 75 ВТ до 100 Вт;
дифузний кардіосклероз після дрібно вогнищевого інфаркта міокарду, що супроводжується порушеннями серцевого ритму та провідності, ХСН або стенокардією.
До пункту "в" належить:
стенокардія напруги I функціонального класу,
безбольова ішемія міокарда, яка виникає при навантаженні 125 Вт і більше;
дифузний кардіосклероз після дрібновогнищевого інфаркту міокарда, що не супроводжується порушеннями серцевого ритму та провідності, серцевою недостатністю або стенокардією;
стани після аорто-коронарного шунтування, черезшкірної коронарної ангіопластики із стентуванням (або без) коронарних артерій без порушень серцевого ритму, провідності, серцевої недостатності;
дифузний кардіосклероз;
відсутність визначеної хвороби серця за наявності порушень серцевого ритму та провідності або СН I стадії;
повна блокада ніжок пучка Гіса без порушень AV-провідності або в поєднанні з AV-блокадою I ступеня за відсутності клінічної симптоматики;
стійка міграція надшлуночкового водія ритму;
двопучкові блокади серця неповні або минучі;
прискорені вислизаючі ритми;
суправентрикулярна екстрасистолія, поодинока шлуночкова (до 30 ектопічних комплексів за одну годину);
набутий (внаслідок атеросклерозу) пролапс мітрального або інших клапанів серця, що супроводжуються порушеннями ритму та провідності або СН I стадії, або без таких з регургітацією 2 ступеня.
До пункту "г" належить хронічна ішемічна хвороба серця без ХСН та клінічних проявів.
пролапс мітрального з регургітацією I ступеня;
AV-блокада I ступеня;
надшлуночкова ексирасистолія (менше 30 ектопічних комплексів за одну годину).
До пункту "а" належать:
повторні інсульти незалежно від ступеня порушення функцій;
стійкі випадіння функцій нервової системи, що виникли внаслідок гострого порушення мозкового або спинального кровообігу;
виражені неврологічні порушення при дисциркуляторній енцефалопатії III стадії (дискоординаторні, пірамідні, аміостатичні, псевдобульбарні, паркінсонічні, пароксизмальні (знепритомнення, епілептичні напади) порушення, геміплегії, глибокі парези, розлади мови, зниження критики, інтелекту, порушення функцій тазових органів тощо).
До пункту "б" належать:
множинні артеріальні аневризми після їх виключення з кровообігу;
артеріовенозні аневризми після емболізації, штучного тромбування або інтракраніального вилучення;
судинні ураження головного та спинного мозку, їх наслідки зі сприятливим перебігом та помірною вираженістю осередкових випадінь, що піддаються стаціонарному лікуванню; часті (два рази на рік і більше) транзиторні ішемічні напади, що підтверджуються медичними документами, у тому числі й стаціонарним лікуванням;
явища дисциркуляторної енцефалопатії II, III стадії при церебральному атеросклерозі, гіпертонічній хворобі, дисметаболічних порушеннях (емоційно-вольові порушення, виснажливість, апатія, депресія, емоційна лабільність, порушення сну, головний біль, запаморочення, зниження працездатності), при помірному порушенні функції;
наявність окремих стійких органічних ознак з боку центральної нервової системи (пірамідні ознаки, чітка анізорефлексія, координаторна дисфункція, симптоми орального автоматизму);
легкі порушення функцій тазових органів у вигляді частого сечопускання.
До пункту "в" належать:
поодинокі артеріальні аневризми після внутрішньочерепного клепування або виключення з кровообігу за допомогою балонізації або штучного тромбування;
нечасті (не більше одного разу на рік) транзиторні ішемічні напади, що супроводжуються нестійкими осередковими симптомами з боку центральної нервової системи (парез, парастезії, розлади мови, мозочкові явища), які утримуються не більше доби та проходять без порушень функцій нервової системи;
наслідки порушень спинального кровообігу у вигляді нерізких розладів чутливості або легкого парезу кінцівок.
До пункту "а" належать:
артеріальні та артеріовенозні аневризми магістральних судин;
облітеруючий атеросклероз, ендартеріїт, тромбангіїт та аортоартеріїт при декомпенсованих ішеміях кінцівок (гангренозно-некротична стадія);
атеросклероз черевного відділу аорти з частковою або повною облітерацією просвіту її вісцеральних гілок, здухвинних артерій з різкими порушеннями функцій органів та дистального кровообігу;
тромбоз воротної або порожнистої вени;
часто рецидивний тромбофлебіт, флеботромбоз;
посттромботична і варикозна хвороба нижніх кінцівок, індуративно-виразкова форма з хронічною венозною недостатністю III ступеня (недостатність клапанів глибоких, підшкірних та комунікантних вен з наявністю постійного набряку, гіперпігментації та витончення шкіри, індурації, дерматиту, виразок та післявиразкових рубців);
наявність імплантованого кава-фільтра;
слоновість IV ступеня;
наслідки реконструктивних операцій на великих магістральних (аорта, здухвинна, стегнова, брахіоцефальна артерії, воротна або порожниста вена) та периферичних судинах за наявності вираженого порушення кровообігу і при прогресуючому перебігу захворювання.
До пункту "б" належать:
облітеруючий ендартеріїт, тромбангіїт, аортоартеріїт і атеросклероз судин нижніх кінцівок II стадії;
посттромбофлебітична або варикозна хвороба, набряково-індуративна форма з хронічною венозною недостатністю III ступеня (набряклість стоп та гомілок, яка не зникає повністю за час нічного відпочинку, свербіння, гіперпігментація, витончення шкіри, відсутність виразок);
слоновість III ступеня;
наслідки реконструктивних операцій на магістральних та периферичних артеріях з незначним порушенням кровообігу;
варикозне розширення вен сім’яного канатика III стадії (канатик опускається нижче нижнього полюса атрофованого яєчка, наявність постійного больового синдрому, порушення сперматогенезу).
До пункту "в" належать:
облітеруючий ендартеріїт, тромбангіїт, атеросклероз судин нижніх кінцівок I стадії;
посттромботична або варикозна хвороба нижніх кінцівок з явищами хронічної венозної недостатності II ступеня (періодична набряклість стоп, гомілок після довготривалого ходіння або стояння, яка зникає після денного або нічного відпочинку);
слоновість II ступеня;
варикозне розширення вен сім’яного канатика II стадії.
До пункту "г" належать:
варикозна хвороба нижніх кінцівок без ознак венозної недостатності (I ступеня);
слоновість I ступеня (незначний набряк тилу ступні, що зменшується або зникає в період нічного або денного відпочинку).
За наявності показань військовослужбовцям пропонується хірургічне або консервативне лікування. У разі незадовільних результатів лікування або відмови від нього огляд проводиться за пунктами "а", "б" або "в" - залежно від вираженості вторинної анемії, частоти загострень та стадії випадіння гемороїдальних вузлів. До частих загострень геморою належать випадки, коли оглянутий перебуває 2-3 рази на рік на стаціонарному лікуванні з довгими (1 місяць і більше) термінами госпіталізації з приводу кровотечі, тромбозу, запалення або випадіння гемороїдальних вузлів II-III ступенів, а також коли захворювання ускладнюється повторними кровотечами, що потребують стаціонарного лікування.
Передбачає стани після перенесених гострих запальних уражень серця (перикардит, міокардит, ендокардит, ревматизм), метаболічної кардіоміопатії, гострих форм ІХС (інфаркт, нестабільна стенокардія), гіпертонічних криз, тромбоемболії легеневої артерії, травм серця, операцій реваскуляризації, операцій на клапанному апараті серця, імплантації стимуляторів, кардіовертерів, хірургічного лікування аритмій, захворювань магістральних артерій або вен, стану після гострого порушення мозкового кровообігу за умови порушень функцій тимчасового характеру.
Хвороби органів дихання (J00-J99), їх наслідки.
До пункту "б" належать: гнійні або поліпозні синусити, поліпози слизової оболонки носа з порушенням носового дихання, хронічні гнійні та поліпозні синусити без ускладнень, які протікають з частими (не менше 2 разів на рік) загостреннями та втратою працездатності, а також гнійні синусити з хронічним декомпенсованим тонзилітом.
До пункту "в" належать хронічні негнійні захворювання біляносових пазух (катаральні, серозні, вазомоторні та інші негнійні форми синуситів) без ознак дистрофії тканин верхніх дихальних шляхів, без частих загострень, пов’язаних з утратою працездатності.
Під хронічним декомпенсованим тонзилітом слід розуміти одну із форм хронічного тонзиліту, яка характеризується частими загостреннями (2-3 рази на рік), втягненням у запальний процес білямигдаликової тканини, регіонарних лімфовузлів та наявністю гнійно-казеозних пробок у лакунах мигдаликів.
Інші форми хронічного тонзиліту не перешкоджають проходженню військової служби, навчанню у ВВНЗ.
Особам, які перенесли гострі респіраторні інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів, грип та пневмонію тяжкого ускладненого перебігу, при визначеному результаті захворювання медичний огляд проводиться за пунктом "б" цієї статті.
До пункту "а" належать хронічні неспецифічні захворювання легень (ХОЗЛ - хронічний бронхіт або емфізема легень) та нагноювальні захворювання (бронхоектатична хвороба, абсцес легені та середостіння, піоторакс) зі значним порушенням функції зовнішнього дихання та значною втратою працездатності.
За цим самим пунктом оглядаються громадяни та військовослужбовці при інтерстиціальних (дисемінованих) хворобах легень (ідіопатичний фіброзний альвеоліт, легеневий альвеолярний протеїноз, гемосідероз, гістіоцитоз-Х та інші дисеміновані захворювання легень) незалежно від порушення функції зовнішнього дихання.
При хворобах легень, спричинених зовнішніми агентами (пневмоконіози, хронічні пневмоніти), нагноювальних захворюваннях (абсцес легені та середостіння, піоторакс) придатність до військової служби визначається за пунктами "а", "б" або "в" залежно від ступеня порушення функції зовнішнього дихання.
До пункту "а" належить тяжка персистуюча бронхіальна астма, у процесі лікування якої характерне застосування максимально можливого арсеналу засобів, яке не призводить до контролю за перебігом захворювання. До цього самого пункту належить бронхіальна астма, для контролю якої потрібне постійне вживання системних глюкокортикостероїдів.
До пункту "б" належить персистуюча бронхіальна астма середньої тяжкості, для контролю за перебігом якої хворий повинен щодня приймати комбіновану терапію або глюкокортикостероїдів в середніх або високих дозах.
До пункту "в" належить легка персистуюча бронхіальна астма, для контролю за перебігом якої хворий повинен щодня приймати базисну монотерапію.
До пункту "г" належить легка інтермітуюча бронхіальна астма, якій характерні непостійні епізодичні короткотривалі денні симптоми. Хворий не потребує призначення контролюючої терапії.
Рішення про потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров’я приймається лише за умови ускладненого перебігу гострих респіраторних інфекцій верхніх та нижніх дихальних шляхів, грипу, пневмонії тощо (деструкція, пара- та метапневмонічний ексудативний плеврит, емпіема плеври, ателектаз, інфекційно-токсичний шок, інфекційний міокардит, тривала нефропатія (понад тиждень), токсичний гепатит, виражена асенізація тощо). Щодо реконвалесцентів після неускладненого перебігу пневмонії, загострення хронічних захворювань - тяжкого загострення бронхіальної астми (астматичного статусу), загострення ХОЗЛ, що потребувало тривалої оксигенації, приймається постанова про потребу у звільненні від виконання службових обов’язків.
За цією самою статтею оглядаються громадяни та військовослужбовці після хірургічного втручання на органах грудної клітки з приводу захворювань за умови неповного функціонального відновлення організму після закінчення стаціонарного лікування.
Хвороби органів травлення (К00-К93), їх наслідки.
Пункт "в" застосовується у випадках, коли сума каріозних, пломбованих та видалених зубів більше 9 і при цьому - не менше 4 зубів з клінічними або рентгенологічними ознаками хронічного запалення з ураженням пульпи і періодонта, уключаючи зуби з пломбованими кореневими каналами.
До пункту "а" належить пародонтит з глибиною пародонтальної кишені 5 мм і більше, резорбцією кісткової тканини альвеолярного відростка на 2/3 довжини кореня, рухомістю зуба 2-3-го ступенів.
До пункту "б" належать пародонтити та пародонтози, захворювання слизової оболонки порожнини рота, лейкоплакії та інші захворювання, уключаючи преканцерози. Призовники після постановки на військовий облік, а також військовослужбовці направляються на лікування.
До пункту "а" належать:
дефекти нижньої щелепи після хірургічного лікування, не заміщені трансплантатами;
дефекти, деформації щелепно-лицевої ділянки, а також хронічні, що часто загострюються (більше 2 разів на рік), захворювання щелеп, слинних залоз, скронево-нижньощелепових суглобів;
анкілози скронево-нижньощелепових суглобів;
контрактури та несправжні суглоби нижніх щелеп за відсутності ефекту від лікування або за відмови від нього;
актиномікоз щелепно-лицевої ділянки, який не піддається лікуванню.
До пункту "б" належать:
аномалії прикусу 2-3 ступенів з роз’єднанням прикусу більше 5 мм або з жувальною ефективністю менше 60 %;
хронічні сіалоаденіти з частими загостреннями;
актиномікоз щелепно-лицьової ділянки із задовільними результатами лікування;
хронічний остеомієліт щелеп з наявністю секвестральних порожнин та секвестрів.
До пункту "в" належать аномалії прикусу, що супроводжуються роз’єднанням прикусу на 5 мм і менше, з жувальною ефективністю більше 60 %.
До пункту "а" належать:
набуті стравохідно-трахеальні або стравохідно-бронхіальні свищі, які не оперовані або з незадовільним результатом лікування;
рубцеві звуження або нервово-м’язові захворювання стравоходу зі значними клінічними проявами, що потребують систематичного бужування, балонної дилатації або хірургічного лікування;
ГЕРХ IV стадії - стравохід Баррета;
тяжкі форми хронічних неспецифічних виразкових колітів, ентеритів (у тому числі і хвороба Крона) із значними порушеннями функцій;
наслідки резекції тонкої або товстої кишки у вигляді стійкого, значного занепаду живлення або порушення функцій;
випадіння усіх шарів прямої кишки під час ходьби або переміщення тіла у вертикальне положення (III стадія);
протиприродний задній прохід, кишковий або каловий свищ як завершений етап хірургічного лікування;
недостатність сфінктера заднього проходу III ступеня;
хронічний парапроктит зі стійкими або такими, що часто відкриваються та важко піддаються лікуванню, свищами.
До пункту "б" належать:
ГЕРХ з виразковим езофагітом, з позастравохідними проявами, що потребує повторного тривалого стаціонарного лікування (два та більше разів на рік), з помірним порушенням функції травлення;
хронічні рецидивуючі неспецифічні виразкові коліти, хвороба Крона (крім тих, що зазначені в пункті "а");
наслідки резекції тонкої або товстої кишки з незначними проявами демпінг-синдрому;
спайковий процес у черевній порожнині з явищами кишкової непрохідності, який потребує стаціонарного лікування;
випадіння прямої кишки при фізичному навантаженні (II стадія);
недостатність сфінктера заднього проходу I, II ступенів;
хронічний парапроктит з частими (два рази і більше на рік) загостреннями.
До пункту "в" належать:
дивертикули стравоходу з клінічними проявами, що не потребують хірургічного лікування;
рубцеві звуження та нервово-м’язові захворювання стравоходу при задовільних результатах консервативного лікування;
хвороби стравоходу, кишечника, спайкова хвороба з незначним порушенням функцій;
ГЕРХ з виразковим езофагітом та не частими загостреннями;
гастродуоденіти з порушенням секреторної та кислотоутворювальної функцій, із занепадом живлення, частими (два рази і більше на рік) загостреннями, які потребують повторної і тривалої госпіталізації;
випадіння прямої кишки при дефекації (I стадія);
хронічний парапроктит, що протікає з нечастими загостреннями без утворення зовнішнього свища.
До пункту "г" належать:
ГЕРХ з ерозивним або катаральним езофагітом та нечастими загостреннями;
синдром подразнення товстої кишки;
хронічні запальні захворювання шлунково-кишкового тракту без порушення функції.
До пункту "а" належать:
екстирпація шлунка або його субтотальна резекція;
наслідки резекції шлунка, накладення шлунково-кишкового анастомозу незалежно від ступеня порушення функції;
наслідки стовбурової або селективної ваготомії, ушивання (висічення) перфоративної виразки з наявністю ускладнень у вигляді демпінг-синдрому, порушення живлення II-III ступеня, рецидивуючих анастомозитів, виразки анастомозу;
виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, ускладнена пенетрацією, стенозом пілоробульбарної зони (затримкою контрастної речовини в шлунку більше 24 годин), що супроводжується занепадом живлення за наявності протипоказань до оперативного лікування або відмови від нього.
До пункту "б" належать:
виразкова хвороба з виразками, що довго не рубцюються (з локалізацією в шлунку протягом трьох місяців і більше, з локалізацією в дванадцятипалій кишці протягом двох місяців і більше);
виразкова хвороба з частими (два рази і більше на рік) рецидивами виразки, що потребують тривалого стаціонарного лікування (більше двох тижнів);
виразкова хвороба з гігантськими (3 см і більше в шлунку або 2 см і більше у дванадцятипалій кишці) виразками;
виразкова хвороба дванадцятипалої кишки із позацибулинною локалізацією виразки;
виразкова хвороба шлунка, дванадцятипалої кишки з множинними (дві та більше) виразками за останні 5 років;
виразкова хвороба, ускладнена кровотечею з розвитком післягеморагічної анемії (лікована консервативно) або перфорацією (протягом 5 років після зазначених ускладнень);
виразкова хвороба, ускладнена грубою рубцевою деформацією цибулини дванадцятипалої кишки при помірних порушеннях евакуаторно-моторної функції;
наслідки стовбурової або селективної ваготомії, резекції шлунка, накладення шлунково-кишкового анастомозу без ускладнень.
До пункту "в" належать:
виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки за наявності незначної деформації цибулини дванадцятипалої кишки з нечастими (раз на рік і рідше) загостреннями, без порушення функції травлення;
виразкова хвороба, яка була ускладнена кровотечею (лікованою консервативно), перфорацією, а також множинними виразками за умови стійкої ремісії більше п’яти років;
виразкова хворобою, яка була ускладнена кровотечею без розвитку постгеморагічної анемії.
До пункту "а" належать:
цироз печінки;
хронічні токсичні, аутоімунні, криптогенні гепатити зі значною активністю, що мають тяжкий перебіг, важко лікуються або не піддаються лікуванню та зберігаються стійкі та значно виражені порушення функцій печінки;
хронічні рецидивні панкреатити з важким перебігом та порушенням зовнішньосекреторної і (або) інкреторної функцій;
стани після резекції підшлункової залози, накладання біліодигістивних анастомозів;
ускладнення після хірургічного лікування (жовчні, панкреатичні свищі тощо).
До пункту "б" належать:
хронічні гепатити з помірною активністю та помірним порушенням функцій (помірна активність - підвищення показників трансаміназ у 5-10 разів порівняно з нормою);
наслідки хірургічного лікування панкреатитів з виходом у псевдокісту (марсупілізація);
стани після вилучення жовчного міхура або хірургічного лікування жовчних ходів (протягом 12 місяців);
післяхолецистектомічний синдром.
До пункту "в" належать:
хронічні гепатити з незначним порушенням функцій і (або) мінімальною активністю (мінімальна активність - підвищення показників трансаміназ до 5 разів);
відсутність жовчного міхура без післяхолецистектомічного синдрому через 12 місяців після оперативного лікування;
хронічні холецистити, холангіти з частими (два рази та більше на рік) загостреннями, що потребують стаціонарного лікування;
хронічні панкреатити з частими (два рази та більше на рік) загостреннями з порушенням секреторної та інкреторної функцій;
стани за наявності у жовчному міхурі конкрементів, холестеринових поліпів при безсимптомному перебігу.
До пункту "г" належать:
дискінезія жовчних шляхів, хронічні холецистити, панкреатити з рідкими загостреннями при хороших результатах лікування.
До пункту "а" належать:
повторно рецидивні, великих розмірів зовнішні грижі, які потребують ручного вправлення, горизонтального положення тіла або порушують функції внутрішніх органів;
діафрагмальні грижі (у тому числі набута релаксація діафрагми), які порушують функції внутрішніх органів;
множинні грижі, вентральні грижі, що не вправляються.
До пункту "б" належать:
грижа стравохідного отвору діафрагми, що не супроводжується порушеннями, указаними в пункті "а";
одноразовий рецидив грижі після хірургічного лікування та відмови від повторного лікування;
рецидивні зовнішні грижі помірних розмірів, які з’являються у вертикальному положенні тіла при фізичному навантаженні, кашлі;
наслідки та стани після оперативного лікування грижі з резекцією кишечнику;
вентральні грижі, які потребують носіння бандажа.
Передбачає стани після перенесених гострих, загострення хронічних захворювань органів травлення та їх хірургічного лікування.
Особам, що оглядаються визнаються тимчасово непридатними до навчання у ВВНЗ, тимчасово непридатні до військової служби за контрактом з подальшим оглядом залежно від результатів лікування.
Військовослужбовці потребують звільнення від виконання обов’язків військової служби або відпустки за станом здоров’я. Відпустка надається у випадках, коли для відновлення працездатності необхідний термін - не менше одного місяця.
Хвороби шкіри та підшкірної клітковини (L00-L99), їх наслідки.
Поширені форми хвороб шкіри та підшкірної клітковини характеризуються висипаннями на значній поверхні шкірного покриву, з ураженням двох та більше анатомічних областей.
Під обмеженими формами хвороб шкіри та підшкірної клітковини розуміють поодинокі осередки враження будь-якої локалізації, що займають невелику площу однієї з анатомічних областей (стопа, гомілка, кисть, голова тощо).
Часто рецидивними формами хвороб шкіри та підшкірної клітковини вважаються такі форми, за яких загострення виникають два та більше разів на рік.
До пункту "б" належать також обмежені, але великі бляшки псоріазу на голові, відкритих ділянках шкіри, а на обличчі - будь-якої величини. Великою слід вважати бляшку псоріазу розміром з долоню хворого та більше.
Під поширеною формою гніздового облисіння розуміють наявність трьох та більше вогнищ облисіння, де площа кожного з вогнищ не менше 2 см2.
Під поширеною формою вітиліго розуміють наявність множинних депігментованих плям (трьох і більше) на шкірному покриві будь-яких анатомічних ділянок загальною площею не менше 5 % поверхні тіла.
До пункту "а" належать вогнища вітиліго на відкритих ділянках тіла, які викликають значний косметичний дефект.
Передбачає стани після перенесених гострих, загострення хронічних хвороб шкіри, підшкірної клітковини та стани після хірургічних втручань з приводу гнійних хвороб шкіри.
Хвороби кістково-м’язової системи та сполучної тканини (М00-М99), їх наслідки.
До пункту "а" належать:
системні захворювання сполучної тканини, що характеризуються поліморфною картиною ураження (системний червоний вовчак, склеродермія, дерматоміозит, системні васкуліти, змішане захворювання сполучної тканини, тощо) незалежно від вираження змін з боку органів та систем, частоти загострень та ступеня функціональних порушень;
ревматоїдний артрит, анкілозуючий спондиліт (хвороба Бехтерєва) з вираженими змінами в суглобах та хребті, ураженням інших органів та систем (системні форми) зі значними порушеннями функцій та стійкою втратою працездатності.
До пункту "б" належать:
повільно прогресуючі форми запальних захворювань суглобів та хребта з помірно вираженими ексудативно-проліферативними змінами та функціональною недостатністю суглобів і хребта за відсутності системних проявів та із збереженою працездатністю;
початкові форми ревматоїдного артриту та анкілозуючого спондиліту, усі форми системних васкулітів з рецидивним характером перебігу.
До пункту "в" належать:
хронічні захворювання суглобів і хребта з нечастими (один раз на рік та рідше) загостреннями та незначними порушеннями функцій.
стани з затяжним перебігом гострих запальних артропатій при збереженні ексудативно-проліферативних змін у суглобах та наявності лабораторних ознак активності процесу.
До пункту "а" належать:
кістковий або фіброзний анкілоз великого суглоба у хибному положенні;
патологічна рухливість або стійка контрактура суглоба зі значним обмеженням обсягу рухів;
асептичний некроз головки стегнової кістки;
стани після ендопротезування великих суглобів;
деформуючий артроз в одному з великих суглобів III-IV стадій (наявність грубих кісткових розростань суглобових країв не менше 2 мм, руйнування суглобового хряща - ширина суглобової щілини менше 2 мм) з частими (2 та більше разів на рік) рецидивами загострень, з больовим синдромом та деформацією вісі кінцівки;
дефект кісток більше 1 см з нестабільністю кінцівки;
остеомієліт за наявності секвестрів, секвестральних порожнин, свищів, які довго не загоюються або часто (2 та більше разів на рік) відкриваються.
До пункту "б" належать:
деформуючий артроз в одному з великих суглобів II стадії (ширина суглобової щілини на рентгенограмі - 2-4 мм) з больовим синдромом;
остеомієліт (у тому числі і первинно хронічний) з щорічними загостреннями;
стійкі контрактури одного з великих суглобів з помірним обмеженням обсягу рухів;
звичні (3 та більше разів на рік) вивихи великих суглобів, які виникають при незначних фізичних навантаженнях, з вираженою нестійкістю (розхитаністю) або рецидивним синовіїтом суглоба та супроводжуються помірною гіпотрофією м’язів кінцівки.
До пункту "в" належать:
деформуючий артроз в одному з великих суглобів I стадії;
остеомієліт з нечастими (раз на 2-3 роки) загостреннями за відсутності секвестрів та секвестральних порожнин;
стійкі контрактури в одному з великих суглобів з незначним обмеженням обсягу рухів;
стресові переломи кісток, їх патологічна перебудова після завершення стаціонарного лікування (у тому числі з наявністю металоконструкцій після оперативного лікування) або гіперостози, які перешкоджають руху кінцівки або носінню стандартного взуття, військової форми одягу, спорядження, з больовим синдромом;
звичні (менше 3 разів на рік) вивихи великих суглобів;
нестійкість і рецидивний синовіїт великих суглобів при помірних фізичних навантаженнях;
остеохондропатії із незакінченим процесом.
Передбачає набуті вкорочення кінцівок, у тому числі внаслідок кутових деформацій кісток після неправильно зрощених переломів, а також набуті фіксовані деформації і дефекти стоп та кистей.
До пункту "а" належать:
відсутність обох кистей на рівні кистевих суглобів (кистевий суглоб - це комплекс суглобів, який з’єднує кисть із передпліччям та містить променево-зап’ястний, зап’ястний, міжзап’ястний, зап’ястно-п’ястний та міжп’ястний суглоби, а також дистальний променеліктьовий суглоб) або на рівні усіх п’ястних кісток або відсутність усіх пальців на рівні п’ястно-фалангових суглобів на кожній із кистей;
відсутність: у правші або лівші - кисті на рівні кистевого суглоба або на рівні усіх п’ястних кісток або відсутність усіх пальців на рівні п’ястно-фалангових суглобів на одній кисті; трьох пальців на рівні п’ястно-фалангових суглобів на кожній із кистей; першого пальця на рівні п’ястно-фалангового суглоба та другого-п’ятого пальців - на рівні дистальних кінців середніх фаланг на кожній із кистей; другого-п’ятого пальців - на рівні дистальних кінців основних фаланг на кожній із кистей; перших та других пальців на рівні п’ястно-фалангових суглобів на кожній із кистей;
кінська, п’яткова, варусна, порожниста стопа та інші необоротні різко виражені викривлення стоп, що роблять неможливим користування стандартним взуттям;
вкорочення (у тому числі відносне) верхньої кінцівки більше ніж на 8 см або нижньої кінцівки - більше ніж на 5 см.
До пункту "б" належать:
дефекти та деформації однієї кисті або пальців однієї кисті: відсутність кисті на рівні кистевого суглоба або на рівні усіх п’ястних кісток або відсутність усіх пальців на рівні п’ястно-фалангових суглобів; застарілі вивихи трьох та більше п’ястних кісток; дефекти трьох та більше п’ястних кісток; руйнування та дефекти трьох і більше п’ястно-фалангових суглобів; застарілі пошкодження або дефекти сухожилків згиначів трьох або більше пальців проксимальніше рівня п’ястних кісток; сукупність застарілих пошкоджень трьох та більше пальців, які призводять до значних трофічних, неврологічних порушень та стійкої контрактури;
відсутність: перших пальців на рівні п’ястно-фалангових суглобів на кожній з кистей; трьох пальців на рівні дистальних кінців середніх фаланг на кожній з кистей; другого - п’ятого пальців на рівні дистальних міжфалангових суглобів на кожній з кистей;
плоскостопість 3-го ступеня; відсутність частини стопи на будь-якому її рівні; відсутність, зведення або нерухливість усіх пальців на рівні основних фаланг на обох стопах з їх кігтистою або молоточкоподібною деформацією; укорочення (у тому числі відносне) верхньої кінцівки від 5 до 8 см включно або нижньої кінцівки - від 2 до 5 см включно;
посттравматична деформація кісток стопи (у тому числі п’яткової кістки зі зменшенням кута Беллера більше 10°) з артрозом у суглобах передплесни II ступеня.
До пункту "в" належать:
дефекти та деформації кисті внаслідок застарілих вивихів двох п’ястних кісток, дефекти або псевдоартрози двох п’ястних кісток або хронічний остеомієліт трьох та більше п’ястних кісток на одній кисті;
остеомієліт кісток кистевого суглоба;
руйнування або дефекти двох п’ястно-фалангових суглобів на одній кисті;
застарілі переломо-вивихи, остеохондропатії кісток кистевого суглоба, синдром карпального або латерального каналу (при відмові від оперативного лікування);
застарілі пошкодження сухожилків згиначів двох пальців на рівні п’ястних кісток та сухожилка довгого згинача першого пальця на одній кисті;
сукупність пошкоджень структур кисті, кистевого суглоба та пальців, що супроводжуються трофічними, неврологічними розладами та незначними порушеннями функцій кисті;
відсутність: трьох пальців на рівні п’ястно-фалангових суглобів на одній кисті; першого пальця та другого-п’ятого пальців на рівні дистальних кінців середніх фаланг на одній кисті; другого пальця на рівні п’ястно-фалангового суглоба та третього-п’ятого пальців на рівні дистальних кінців середніх фаланг на одній кисті; другого-п’ятого пальців на рівні дистальних кінців середніх фаланг на одній кисті; першого або другого пальця у правші або лівші;
помірно виражені деформації стопи з незначним больовим синдромом та порушенням статики, при яких неможливе носіння стандартного взуття;
плоскостопість 2-го ступеня за наявності остеоартрозу у таранно-човноподібному суглобі;
відсутність, зведення або нерухливість першого або двох пальців на одній стопі;
відсутність: усіх пальців на рівні основних фаланг на одній стопі; усіх пальців на рівні середніх фаланг на обох стопах;
посттравматична деформація кісток стопи (у тому числі п’яткової кістки зі зменшенням кута Беллера до 10°) з артрозом у суглобах передплесни I ступеня;
укорочення (у тому числі відносне) верхньої кінцівки від 2 до 5 см включно або нижньої кінцівки до 2 см.
До пункту "г" належать:
пошкодження структур кисті та пальців, які не вказані в пунктах "а", "б" або "в";
укорочення верхньої кінцівки до 2 см;
плоскостопість 1-го та 2-го ступенів без явищ артрозу у таранно-човноподібному суглобі.
Передбачає наявність ампутаційних кукс кінцівок на будь-якому рівні після злоякісних новоутворень або захворювань судин (ендартеріїт, атеросклероз тощо).
У разі незадовільних результатів лікування або відмови від нього при хибній куксі після ампутації або реампутації за наявності трофічних розладів та постійного фантомного або ампутаційно-больового синдрому, що перешкоджає протезуванню, огляд проводиться за пунктом "а".
До пункту "а" належать:
інфекційний спондиліт з частими (два та більше разів на рік) загостреннями, значними порушеннями функцій та стійкою втратою працездатності;
травматична спондилопатія (хвороба Кюммеля);
спондилолізний спондилолістез III-IV ступенів (зміщення більше ніж наполовину поперечного діаметра тіла хребця) з постійно вираженим больовим синдромом;
деформуючий спондильоз та міжхребцевий остеохондроз шийного відділу хребта, що супроводжуються функціональною нестабільністю II-III стадій (зміщення тіл хребців більше 3 мм під час функціональних проб) та вертебробазилярною недостатністю;
деформуючий спондильоз і міжхребцевий остеохондроз грудного та поперекового відділів хребта, що супроводжуються глибокими пара- та тетрапарезами з порушеннями функцій сфінктерів, із синдромом бокового аміотрофічного склерозу, а також поліомієлітичним, каудальним, судинним, компресійним, вираженим больовим синдромом та статокоординаторними порушеннями після тривалого (не менше 3 місяців) стаціонарного лікування без стійкого клінічного ефекту;
фіксовані викривлення хребта (кіфози, сколіози IV ступеня) з різкою деформацією грудної клітки (реберний горб та інше) та значним порушенням функції зовнішнього дихання III ступеня за рестриктивним типом.
До пункту "б" належать:
остеохондропатії хребта (кіфози, структурні та неструктурні сколіози III ступеня) з помірною деформацією грудної клітки та порушенням функції зовнішнього дихання II ступеня за рестриктивним типом;
інфекційний спондиліт з нечастими загостреннями (1 раз на рік та рідше);
поширений (ураження трьох та більше міжхребцевих дисків або тіл хребців у кожному з відділів хребта) деформуючий спондильоз II ступеня та міжхребцевий остеохондроз з множинними масивними клювоподібними розростаннями в ділянці міжхребцевих сполучень та полірадикулярним синдромом без стійкого клінічного ефекту після повторних (два та більше разів на рік) стаціонарних лікувань;
спондилолізний спондилолістез II ступеня (зміщення на половину поперечного діаметра тіла хребця) з больовим синдромом;
стан після вилучення міжхребцевого диска.
До пункту "в" належать:
фіксовані викривлення хребта, які супроводжуються ротацією хребців (сколіоз II ступеня, остеохондропатичний кіфоз з клиноподібною деформацією трьох та більше хребців зі зниженням висоти передньої поверхні тіла хребця на 3 мм і більше);
обмежений (ураження трьох та більше міжхребцевих дисків або тіл хребців в одному або двох відділах хребта) деформуючий спондильоз та міжхребцевий остеохондроз з больовим синдромом;
спондилолізний спондилолістез I ступеня (зміщення на 1/4 поперечного діаметра тіла хребця) з больовим синдромом.
До пункту "г" належать:
нефіксовані викривлення хребта не більше 10° та остеохондропатичний кіфоз (кінцева стадія захворювання);
ізольовані явища (ураження не більше двох міжхребцевих дисків або тіл хребців в одному або двох відділах хребта) деформуючого спондильозу або міжхребцевого остеохондрозу (у тому числі поодинокі грижі Шморля та протрузії міжхребцевих дисків) без порушень функцій.
Відпустка за станом здоров’я надається у випадках, коли по завершенні лікування після гострих та загострення хронічних захворювань кістково-м’язової системи зберігається функціональна недостатність суглобів, а для відновлення функції потрібний термін не менше одного місяця. За цією статтею військовослужбовці потребують звільнення від виконання службових обов’язків або відпустки за станом здоров’я при тимчасових обмеженнях рухів опорно-рухового апарату після операцій на кістках, суглобах, м’язах, сухожилках з приводу їх захворювань, ендопротезувань великих суглобів (за винятком оперативного лікування пухлин та травм).