ПОЯСНЕННЯ
щодо застосування статей Переліку захворювань, що перешкоджають проходженню служби (роботі) у Службі зовнішньої розвідки України. Деякі інфекційні та паразитарні хвороби (А00-В99), їх наслідки.
До пункту "а" належать:
тяжкий перебіг та ускладнення гострих форм інфекційних і паразитарних захворювань (поліомієліт, енцефаліт комариний, кліщовий, вірусний; герпетична інфекція, менінгококовий та вірусний менінгіт, септицемія, лепра, дифтерія, бактеріальні зоонози, тифо-паратифозні та сальмонельозні інфекції; вірусні геморагічні гарячки, що передаються членистоногими, комарами, усі види малярії тощо) або їх хронічний, рецидивний (щорічні загострення) перебіг, які не піддаються або важко піддаються лікуванню.
До пункту "б" належать:
наслідки перенесених гострих або загострення хронічних інфекційних та паразитарних захворювань протягом року після захворювання.
У разі коли при стаціонарному обстеженні контингентів, які перенесли інфекційні та паразитарні хвороби, функціональних порушень з боку органів та систем не виявлено, висновок надається за пунктом "б".
До пункту "а" належать:
усі форми туберкульозу легень, респіраторної системи з бактеріовиділенням і (або) розпадом легеневої тканини та (або) з вираженими симптомами інтоксикації;
генералізований туберкульоз (міліарний) з ураженням органів та систем незалежно від характеру перебігу, давності захворювання та його наслідків;
фістульозна (норицева) форма туберкульозного бронхоаденіту, фістульозні ураження бронхів;
великі залишкові зміни в легенях, плеврі із зміщенням межистіння або без нього, що супроводжуються значними порушеннями функції зовнішнього дихання;
наслідки хірургічного лікування туберкульозу легень, які супроводжуються значними порушеннями функції зовнішнього дихання;
туберкульоз мозкових оболонок, головного та спинного мозку;
прогресуючий туберкульоз хребта, кісток та суглобів, що супроводжується розладом функцій, наявністю парезів, паралічів, а також напливних абсцесів та нориць;
туберкульоз очей з прогресуючим зниженням зорових функцій;
поширені та спотворювальні форми туберкульозу шкіри;
прогресуючий туберкульоз перикарда, очеревини, брижових лімфатичних вузлів, шлунка, кишечнику, печінки, селезінки, ЛОР-органів;
туберкульоз сечостатевої системи з розпадом та (або) бактеріовиділенням;
метатуберкульозний нефросклероз, залишкові зміни та наслідки перенесеного туберкульозу органів сечостатевої системи, стан після видалення нирки та іншого хірургічного лікування нирок і сечовивідних шляхів із значними порушеннями функцій та наявності хронічної ниркової недостатності;
рубцеві зміни сечового міхура із значними порушеннями сечовипускання;
відсутність обох яєчок внаслідок їх видалення з приводу туберкульозу;
виявлення при дослідженні мокроти мікобактерій туберкульозу з мультирезистентністю, полірезистентністю, рифампіцин-резистентністю та з розширеною резистентністю до протитуберкульозних препаратів.
До пункту "б" належать:
усі форми активного туберкульозу легень, респіраторної системи без бактеріовиділення та розпаду легеневої тканини;
порожнини розпаду, трансформовані внаслідок лікування в тонкостінні кістоподібні порожнини (загоєння каверн за відкритим типом);
великі залишкові зміни в легенях, плеврі, які супроводжуються помірними порушеннями функції зовнішнього дихання;
стани та наслідки хірургічного лікування органів дихання, які супроводжуються помірними порушеннями функції зовнішнього дихання;
активний обмежений туберкульоз хребта, кісток та суглобів, сечостатевих органів, іншої позалегеневої локалізації в стадії згасання без напливних абсцесів та нориць;
залишкові зміни або наслідки перенесеного туберкульозу органів статевої системи;
стани та наслідки після хірургічного лікування туберкульозу нирок та сечовивідних шляхів з помірними порушеннями функцій нирок та сечовипускання;
стани та наслідки після хірургічного лікування туберкульозу інших органів з помірними порушеннями функцій.
До пункту "в" належать:
усі форми туберкульозу легень, респіраторної системи після успішного тривалого (не менше 2-3 місяців) стаціонарного та санаторно-курортного лікування, унаслідок чого досягнуто клініко-рентгенологічне визначення хвороби (зникнення симптомів інтоксикації, припинення бактеріовиділення, загоєння порожнин розпаду, розсмоктування інфільтрації в легенях та резорбція рідини в плевральних порожнинах);
великі залишкові зміни в легенях, плеврі, які супроводжуються незначними порушеннями функції зовнішнього дихання або без них;
наслідки хірургічного лікування, які супроводжуються незначними порушеннями функції зовнішнього дихання або без них;
туберкульоз позалегеневої локалізації після успішно завершеного стаціонарного та санаторно-курортного лікування.
До пункту "г" належать малі залишкові зміни після вилікуваного (у тому числі спонтанно) туберкульозу легень та позалегеневої локалізації після завершення повного курсу лікування без порушень функцій.
Громадянам та військовослужбовцям у разі виявлення інфекційних хвороб, що передаються статевим шляхом, проводиться обов’язкове стаціонарне лікування.
Після проведення хворим повного курсу лікування у разі зникнення клінічних ознак венеричного захворювання, указаних у пункті "в" статті 3 Переліку захворювань, та наявності трикратного негативного результату при лабораторному контролі вони визнаються придатними до військової служби, до навчання у вищому військовому навчальному закладі (далі - ВВНЗ).
Якщо через рік після повторного лікування сифілісу негативація класичних серологічних реакцій не настала, медичний огляд проводиться за пунктом "б".
У разі враження сифілісом внутрішніх органів, кісток, нервової системи залежно від ступеня порушення їх функцій медичний огляд проводиться також за відповідними Статтями Переліку захворювань.
Передбачає стан після перенесених гострих вірусних гепатитів та хронічні вірусні гепатити В, С, D, вірусні гепатити F, G, TTV, диференційованих за маркерами.
До пункту "а" належать:
цироз печінки вірусної етіології;
вірусні гепатити зі значною цитолітичною активністю (стійке підвищення АЛТ вище 800 Од/л), що мають тяжкий перебіг, резистентні до противірусної терапії чи мають протипокази до проведення противірусної терапії при стійких та значно виражених порушеннях функцій печінки (фіброз печінки F 4 за шкалою METAVIR);
наявність позапечінкових проявів при хронічному вірусному гепатиті: гломерулонефрит, синдром Шегрена, нефропатія, спричинена ВГС-імунними комплексами при значному порушенні функцій; неходжкінські лімфоми.
Пункт "б" передбачає:
хронічний та рецидивний перебіг вірусних гепатитів після проведення противірусної терапії зі стійкими помірними порушеннями функції печінки або помірною активністю (стійке збільшення трансаміназ вище 400 Од/л або фіброз печінки F 3, 4 за шкалою METAVIR);
наявність позапечінкових проявів: кріоглобулінемічний васкуліт, гемохроматоз, гломерулонефрит, тиреоїдит і синдром Шегрена, інсулінорезистентність, цукровий діабет 2-го типу, нефропатія, спричинена ВГС-імунними комплексами при помірному порушенні функцій.
До пункту "в" належать:
вірусні гепатити з хронічним перебігом після проведеного лікування або без нього, з незначними порушеннями функції печінки або мінімальною цитолітичною активністю (стійке збільшення трансаміназ вище 80 Од/л, фіброз печінки F 1, 2 за шкалою METAVIR); позапечінкові прояви хронічного вірусного гепатиту у вигляді захворювань шкіри (шкірна порфірія, червоний плоскатий лишай).
До пункту "г" належать:
вірусні гепатити з хронічним перебігом після проведеного лікування або без нього без порушення функції печінки та мінімальною цитолітичною активністю (підвищення трансаміназ до 80 Од/л, фіброз печінки F 0 за шкалою METAVIR).
Передбачає різні клінічні стадії хвороби, зумовленої вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) за рубриками В20-В24, та безсимптомне носійство ВІЛ (Z21).
У разі виникнення у військовослужбовців важких СНІД-індикаторних захворювань (В20-В22), що передбачає тривале стаціонарне лікування в умовах військового лікувального закладу або в регіональних центрах СНІДу більше 4-х місяців, медичний огляд проводиться за пунктом "а" до закінчення повного курсу лікування. Якщо прогноз подальшого перебігу захворювання є несприятливим, що підтверджується висновком лікарського консиліуму, медичний огляд проводиться у найкоротші терміни за пунктом "а".
Якщо термін стаціонарного лікування СНІД-індикаторних захворювань (В20-В22) буде меншим 4-х місяців, а рівень CD4 клітин >200, медичний огляд проводиться за пунктом "б". Військовослужбовцям, які отримують антиретровірусну терапію і мають рівень CD4 клітин >200, медичний огляд проводиться за пунктом "б", при рівні CD4 клітин >500, медичний огляд проводиться за пунктом "в".
З метою забезпечення конфіденційності відомостей про ВІЛ-статус особи в експертному документі дозволяється встановлювати діагноз у формулюванні "Хронічна ретровірусна інфекція".
Громадяни, які мають захворювання, указані в пункті "б" цієї статті, визнаються тимчасово непридатними з наданням відстрочки на лікування до 6 місяців. У разі потреби відстрочка може бути надана повторно на такий самий термін. Військовослужбовці підлягають стаціонарному лікуванню.
У разі незадовільного повторного стаціонарного лікування громадянам та військовослужбовцям медичний огляд проводиться за пунктом "а".
Передбачає стани після перенесених гострих, загострення хронічних інфекційних та паразитарних захворювань, стани після хірургічних втручань, коли зберігаються тимчасові функціональні розлади органів і систем.
Після закінчення стаціонарного лікування, коли для повного відновлення функцій і працездатності та визначення кінцевого результату захворювання потрібно не менше одного місяця, військовослужбовцям може надаватися відпустка за станом здоров’я або звільнення від виконання службових обов’язків.
Громадяни, які приймаються на військову службу за контрактом або вступають у ВВНЗ, визнаються тимчасово непридатними до завершення курсу лікування.
Новоутворення (С00-D48), їх наслідки.
До пункту "а", крім указаних у Переліку захворювань новоутворень, належать:
пухлини головного та спинного мозку;
злоякісні новоутворення кісток та суглобів незалежно від поширеності та стадії;
злоякісні новоутворення інших органів та м’яких тканин з віддаленими метастазами після нерадикального хірургічного лікування або прогресування (рецидив) захворювання після раніше проведеного лікування.
У разі відмови хворого від лікування злоякісного новоутворення незалежно від стадії та розповсюдження пухлини медичний огляд проводиться за пунктом "а".
До пункту "б", крім указаних у Переліку захворювань новоутворень, належать:
рубці після радикального лікування злоякісних пухлин нижньої губи та шкіри;
плоскоклітинний рак шкіри після радикального лікування;
наслідки протипухлинного лікування (хірургічного, цитостатичного або променевого).
Військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом та не досягли граничного віку перебування на військовій службі, протягом перших п’яти років після успішного радикального лікування первинної пухлини ВЛК може виносити постанову "обмежено придатний до військової служби". Після завершення п’ятирічного строку після успішного радикального лікування первинної пухлини медичний огляд дозволяється проводити за наявними наслідками лікування пухлини за відповідними статтями Переліку захворювань залежно від ступеня порушення функції.
Після завершення курсу протипухлинного лікування (хірургічного, цитостатичного або променевого) військовослужбовці всіх категорій оглядаються ВЛК з установленням ступеня придатності до військової служби.
До пункту "а" належать:
злоякісні та інші новоутворення лімфоїдної, кровотворної та споріднених тканин, мієлодиспластичні синдроми з прогресуючим перебігом, відсутністю або недостатнім ефектом лікування, наявністю рецидивів;
випадки захворювань на хронічні лейкози в стадії виражених клініко-гематологічних проявів та в термінальній стадії;
лімфогранулематоз та неходжкінські лімфоми, за наявності IV стадії, а також I-III стадій у разі неможливості досягнення стійкої ремісії з використанням препаратів I лінії, рецидиву захворювання;
справжня поліцитемія в еритремічній та анемічній стадії;
усі категорії військовослужбовців з гострим лейкозом після проведення курсів індукції та консолідації ремісії незалежно від результату лікування оглядаються за пунктом "а".
До пункту "б" належать:
злоякісні та інші новоутворення лімфоїдної, кровотворної та споріднених тканин без прогресуючого перебігу;
хронічні мієло- та лімфопроліферативні захворювання в початковій стадії за відсутності показань до специфічного лікування або тривалий (більше 1 року) позитивний ефект від лікування препаратами I лінії при збереженні працездатності;
лімфогранулематоз та неходжкінські лімфоми I-III стадіях захворювання за відсутності ранніх (до завершення стандартного курсу лікування) рецидивів та досягнення стійкої (більше року) ремісії після проведеного лікування;
гостра лейкемія у повній клініко-гематологічній ремісії після проведення курсів індукції та консолідації ремісії;
справжня поліцитемія в початковій стадії.
До пункту "в" належать:
лімфогранулематоз I-III стадій у фазі тривалої стійкої (понад 5 років після останнього курсу специфічного лікування) ремісії.
До пункту "а" належать:
новоутворення шкіри, підшкірних тканин, кровоносних або лімфатичних судин, що унеможливлюють носіння військової форми одягу, взуття або спорядження;
новоутворення центральної або периферичної нервової системи, які прогресують або призводять до стійких паралічів, глибоких парезів кінцівок зі стійкими порушеннями чутливості або трофіки (різко виражені гіпотрофії м’язів при односторонньому процесі: плеча - більше ніж 4 см, передпліччя - більше ніж 3 см, стегна - більше ніж 8 см, гомілки - більше ніж 6 см; контрактури, хронічні трофічні виразки), що супроводжуються розладом функцій кори або підкоркових утворень, порушеннями функцій черепних нервів, ендокринними розладами, а також стійким больовим синдромом (каузалгія, неврома, що викликає різкий біль, тощо);
фіброми носоглотки з перебігом, який прогресує, середостіння зі значними клінічними проявами (зміщення, здавлення, руйнування навколишніхорганів, а також інших прилеглих до них органів грудної порожнини);
новоутворення бронхо-легеневого апарату, що супроводжуються кровохарканням, бронхостенозом або ателектазом;
новоутворення органів травлення, що значно утруднюють акт ковтання або проходження їжі та супроводжуються занепадом угодованості;
новоутворення залоз внутрішньої секреції без ендокринних розладів, що викликають порушення функцій прилеглих органів (зміщення, здавлення);
новоутворення наднирників >1 см в діаметрі з порушенням функції;
новоутворення гіпофіза >1 см в діаметрі з порушенням функції;
поширені або множинні папіломи сечового міхура з вираженими дизурічними явищами або які супроводжуються кровотечею.
До пункту "б" належать новоутворення:
шкіри, підшкірних тканин, кровоносних або лімфатичних судин, що ускладнюють носіння військової форми одягу, взуття або спорядження;
центральної або периферичної нервової системи, при якій порушення функцій виражені помірно і перебіг якої характеризується повільним протягом тривалого часу (1-2 роки) наростанням симптомів (незначна гіпотрофія м’язів, легкі розлади чутливості тощо);
новоутворення гіпофіза до 1 см в діаметрі з порушенням функції;
новоутворення наднирників до 1 см в діаметрі з порушенням функції;
середостіння з порушеннями функцій органів;
бронхо-легеневого апарату з клінічними проявами;
новоутворення органів травлення без занепаду вгодованості;
поліпи (множинні або великих розмірів) жовчного міхура з клінічними проявами, які потребують повторного стаціонарного лікування;
множинні гемангіоми печінки (2 та більше) або великих розмірів (1 см та більше)
папіломи сечового міхура з помірними та незначними дизурічними явищами;
рецидивні дермоїдні куприкові кісти після радикального хірургічного лікування або при відмові від нього.
До цього пункту належать також фонові стани та передпухлинні захворювання молочної залози і жіночих статевих органів:
дисплазія або атипова гіперплазія молочної залози;
міома матки при розмірах, що відповідають 12-тижневій та більше вагітності і супроводжуються кровотечами, що призводять до анемії, а також наявність субмукозних або субсерозних вузлів з порушенням їх кровопостачання, швидким ростом (збільшення пухлини до розмірів, що відповідають більш як 5-тижневій вагітності, за рік);
залозно-кістозна гіперплазія, поліпоз, аденоматоз ендометрія;
ерозія або дисплазія шийки матки;
поліпи цервікального каналу;
кісти бартолінової залози, крауроз вульви, кісти та фіброми піхви, що порушують функцію.
До пункту "в" належать новоутворення:
нервової системи, які повільно прогресують, без атрофії м’язів та трофічних розладів, коли симптоми захворювання не прогресують;
органів травлення без клінічних проявів;
жіночих статевих органів, що не потребують хірургічного лікування (міома матки при розмірах, що відповідають 11-тижневій та менше вагітності без клінічних проявів, кісти бартолінової залози, кісти та фіброми піхви);
а також рецидив після хірургічного лікування поодиноких доброякісних новоутворень кісток, хрящів, ліпом, гемангіом, що дещо ускладнюють носіння військової форми одягу, взуття або спорядження.
Громадянам, які приймаються на військову службу за контрактом або вступають у ВВНЗ, та військовослужбовцям строкової військової служби, які перенесли хірургічне лікування або цитостатичну (променеву) терапію з приводу новоутворень, медичний огляд проводиться відповідно до пунктів "а", "б" або "в" статей 8, 9, 10 Переліку захворювань.
Відпустка за станом здоров’я оглянутим надається у випадках, коли необхідне проведення повторних курсів лікування або коли для повного відновлення функцій та працездатності необхідний термін не менше місяця.
Після проведення повного курсу комбінованої терапії військовослужбовці направляються на медичний огляд ВЛК з визначенням ступеня придатності до військової служби.
Хвороби крові і кровотворних органів та окремі порушення
з залученням імунного механізму (D50-D89), їх наслідки.
До пункту "а" належать:
апластичні та сідеробластні анемії, спадкові форми гемолітичних анемій, спадкові форми тромбоцитопатій, гемофілій, коагулопатій, що супроводжуються кровотечами, крововиливами.
До пункту "б" належать:
захворювання крові і кровотворних органів та окремих порушень із залученням імунного механізму при недостатньому ефекті від лікування.
До пункту "в" належать:
захворювання крові і кровотворних органів при хронічному повільно прогресуючому перебігу з помірно вираженою тромбоцитопенією без геморагічних проявів та за відсутності необхідності в підтримувальній гормоно- та імунотерапії.
До пункту "г" належать:
ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура з добрим ефектом від глюкокортикоїдної або імунотерапії, спленектомії.
Хвороби ендокринної системи, розлади харчування
та порушення обміну речовин (Е00-Е90), їх наслідки.
До пункту "а" належать:
стійкі, значно виражені розлади, зумовлені тяжкими формами цукрового діабету з високою гіперглікемією (більше 13,7 ммоль/л) і глюкозурією, ацетонурією, схильністю до частих гіпоглікемічних станів, кетозом, універсальною ангіопатією (ретинопатія, гломерулосклероз тощо), які потребують для компенсації вуглеводного обміну 60 одиниць інсуліну на добу і більше;
тяжкі форми вузлового зоба, дифузного токсичного зоба, рецидивуючий перебіг тиреотоксикозу важкого ступеню (різко виражене схуднення, адинамія, виражений екзофтальм, задуха у спокої, частота пульсу 120 ударів на хвилину і більше, порушення серцевого ритму, різноманітні вісцеральні прояви);
тяжкі форми гіпотиреозу, що потребують призначення в складі замісної терапії тиреоїдних гормонів у дозуванні 150 мкг та більше на добу;
нецукровий діабет, що потребує постійного проведення замісної терапії.
До пункту "б" належать:
стійкі помірно виражені розлади, зумовлені хворобами ендокринних залоз середньої тяжкості, коли при відповідному лікуванні зберігається незначне зниження працездатності оглядаємого;
цукровий діабет середньої тяжкості з помірною гіперглікемією (не більше 13,7 ммоль/л) та глюкозурією. Компенсація вуглеводного обміну досягається пероральним уживанням цукрознижувальних препаратів або введенням інсуліну до 60 одиниць на добу на фоні постійної дієтотерапії. Ацетонурія, кетоз, діабетичні коми в анамнезі відсутні;
токсичний зоб середнього ступеня тяжкості (зниження ваги тіла на 20 % від початкової, помірна тахікардія до 120 ударів на хвилину, характерні очні симптоми);
гіпотиреоз середнього ступеня тяжкості, що потребує призначення в складі замісної терапії тиреоїдних гормонів у дозуванні 75-150 мкг на добу;
аліментарне ожиріння III ступеня.
До цього пункту належать також усі захворювання залоз внутрішньої секреції з помірними порушеннями функцій.
До пункту "в" належать:
форми цукрового діабету з невисокою гіперглікемією (8-9 ммоль/л), яка легко нормалізується дієтою, працездатність хворого збережена;
легкі зворотні форми дифузного токсичного зоба (легка неврозоподібна симптоматика, зниження толерантності до фізичного навантаження, тахікардія з частотою пульсу до 100 ударів на хвилину);
легкі форми гіпотиреозу, що потребують призначення в складі замісної терапії тиреоїдних гормонів у дозуванні до 75 мкг на добу;
дифузний та вузловий зоб 3 стадії без порушення функцій щитоподібної залози;
гіпоталамічний синдром нейроендокринної форми (ожиріння, артеріальна гіпертензія, порушення толерантності до вуглеводів, наявність стрій на тулубі, кінцівках);
підгострий тиреоїдит з рецидивним перебігом;
аліментарне ожиріння II ступеня.
До цього пункту належить також функціональна гіпербілірубінемія з постійним підвищенням білірубіну більше ніж 30 ммоль/л.
До пункту "г" належать:
дифузний та вузловий зоб 1-2 стадій без порушення функцій щитоподібної залози;
аліментарне ожиріння I ступеня;
прооперовані з приводу гінекомастії із сприятливим результатом.
До пункту "д" належать стани після хірургічних втручань на щитоподібній залозі, інших ендокринних залозах при нормалізації їх функцій після лікування.
Розлади психіки та поведінки (F00-F99), їх наслідки.
До пункту "а" належать різко виражені, затяжні психотичні стани, а також психічні розлади, що проявляються вираженими порушеннями або стійкими змінами особистості за психоорганічним типом, а також різко вираженими клінічними проявами або тривалим перебігом.
До пункту "б" належать помірно виражені або повторні психотичні та непсихотичні стани із сприятливим перебігом, психічні розлади, що проявляються стійкими емоційно-вольовими, ендокринними та вегетативними розладами з проявами органічного враження центральної нервової системи, що призводять до патологічних змін особистості за органічним типом або вираженим стійким (до 2 місяців) астенічним станом (церебрастенії), а також неврозоподібним або психопатоподібним синдромом після органічного захворювання (травми) або враження головного мозку.
До пункту "в" належать минущі, легкі і короткотривалі психотичні та непсихотичні розлади, що виникли внаслідок травм або гострих органічних захворювань головного мозку, які закінчуються дещо вираженою астенією без ознак органічного враження центральної нервової системи.
До пункту "г" належать стани стійкої (не менше 1 року) компенсації хворобливих проявів після гострого захворювання та травми головного мозку без психічних розладів та проявів органічного враження центральної нервової системи.
До пункту "а" належать психічні і поведінкові розлади, зумовлені зловживанням психоактивних речовин з активною залежністю. Характерні різко та помірно виражені зміни особистості з інтелектуально-мнестичними і психотичними порушеннями, з відсутністю позитивного ставлення до лікування та критики до свого стану та безуспішності спеціального лікування у стаціонарі.
До пункту "б" належать психічні та поведінкові розлади, зумовлені зловживанням психоактивними речовинами, при синдромі залежності з помірними або незначними психічними розладами та збереження критичного ставлення до свого стану і поведінки.
Поодиноке або епізодичне вживання психоактивних речовин або інших токсичних речовин без психічних та соматичних розладів не може бути підставою для застосування цієї статті.
До пункту "а" належать усі форми шизофренії, шизотипових та маячних розладів з частою повторюваністю фаз та хронічним перебігом.
До пункту "б" належать тільки легкі форми афективних розладів (розладів настрою) та циклотимії з нечастими нападами та довгими (не менше 2 років) проміжками повного психічного здоров’я.
До пункту "а" належать реактивні психози із затяжним перебігом (психогенний параноїдний психоз, істеричні психози зі зміною свідомості, реактивна депресія тощо), а також різко виражені невротичні розлади, які не піддаються лікуванню.
До пункту "б" належать реактивні психози зі сприятливим перебігом, а також помірно виражені, тривалі або повторні невротичні розлади, коли хворобливі явища, незважаючи на патогенетичне лікування, стійко утримуються і заважають особам виконувати обов’язки військової служби. Експертна постанова приймається після безуспішного стаціонарного лікування хворого не менше 20 діб.
До пункту "в" належать помірно виражені, короткочасні невротичні розлади та реактивний психоз із сприятливим перебігом, що закінчився легкою астенією.
До пункту "г" належать гострі реакції на стрес, порушення адаптації та дещо виражені невротичні розлади, які характеризуються переважно вегетативними порушеннями, добре піддаються лікуванню та закінчуються одужанням.
До пункту "а" належать різко виражені, що не піддаються компенсації, так звані ядерні форми психопатії та випадки патологічного розвитку особистості (паранояльні, обсесивно-фобічні тощо), які характеризуються найбільш глибокими та стійкими хворобливими проявами, що на тривалий час позбавляють працездатність та перешкоджають виконанню службових обов’язків.
До пункту "б" належать помірно виражені форми розладів особистості, психопатії та патологічного розвитку особистості, що проявляються помірно вираженими стійкими емоційно-вольовими афективними зривами, легкістю розвитку афективно-поведінкових реакцій, виразною неврівноваженістю вегетативної нервової системи, а також психічним інфантилізмом.
До пункту "а" належать усі форми тяжкої або помірної розумової відсталості, а також дебільність у різко вираженому ступені.
До пункту "б" належать дебільність у помірно вираженому та легкому ступенях. У разі встановлення цього діагнозу, особливо у випадках, коли дані лікарського обстеження не відповідають іншим даним, що характеризують поведінку оглянутого в побуті, на виробництві, у підрозділі тощо, стаціонарне обстеження обов’язкове.
Хвороби нервової системи (G00-G99), їх наслідки.
До пункту "а" належать хвороби нервової системи, що супроводжуються глибокими паралічами або парезами, вираженим паркінсонізмом, атактичними розладами, вираженою гідроцефалією (розширення передніх рогів бокових шлуночків мозку більше ніж на 20 мм), оптикохіазмальним арахноїдитом з вираженим розладом зору, а також наслідки перенесеного мієліту з явищами паралічу або вираженого парезу.
До пункту "б" належать: хвороби нервової системи з повільним перебігом, які за ступенем порушень функцій центральної нервової системи обмежують можливість проходження військової служби, у вигляді залишкових явищ вторинного енцефаліту з помірно вираженим геміпарезом (у формі зниження сили м’язів, невеликого збільшення м’язового тонусу, що не супроводжується розладом мови, пам’яті, ходи), помірної гідроцефалії - розширення передніх рогів бокових шлуночків мозку до 15-20 мм, наявністю епілептиформного синдрому.
До пункту "в" належать залишкові явища ураження нервової системи із незначними порушеннями функцій (гіпомімія, анізорефлексія, недостатність конвергенції тощо) з окремими органічними ознаками, поєднаними з вегетативно-судинною нестійкістю та астено-невротичними проявами.
До пункту "г" належать залишкові явища ураження нервової системи з вегетативно-судинною нестійкістю без порушень функцій. Питання про придатність до військової служби призовників вирішується після стаціонарного обстеження.
До пункту "а" належать: розсіяний склероз, хвороба Паркінсона, аміотрофічний бічний склероз, лейкодистрофія, церебральний ліпідоз, хорея Гетінгтона, торсійна дистонія, атаксія Фрідрейха, спинально-м’язова атрофія, сірінгомієлія з різко вираженими порушеннями трофіки, тяжкі форми мієлопатії, дитячий церебральний параліч та інші паралітичні синдроми.
До пункту "б" належать хвороби, перебіг яких характеризується повільним (протягом 1-2 років) прогресуванням симптомів (повільно прогресуюча сірінгомієлія з вираженою атрофією м’язів та помірним розладом чутливості, краніостеноз із синдромом внутрішньочерепної гіпертензії тощо) при помірному порушенні функції.
До пункту "в" належать: хвороби нервової системи, які повільно прогресують протягом тривалого часу (більше 2-х років), коли об’єктивні ознаки виражені незначно (сірінгомієлія з незначно вираженим дисоційованим розладом чутливості, без атрофії м’язів та трофічних розладів).
До пункту "а" належать епілепсія з частими нападами (3 і більше на рік) або з вираженими психічними розладами, епілептичний статус, міоклонус-епілепсія, катаплексія та нарколепсія.
До пункту "б" належить епілепсія без психічних розладів з нечастими нападами (менше 3 разів на рік).
До пункту "в" належать розлади сну внаслідок органічної патології ЦНС, пароксизмальні розлади, що суттєво не впливають на функції органів та систем, а також різні форми мігрені з частими (2 та більше на місяць) і довготривалими (доба та більше) нападами.
До пункту "а" належать такі форми невральної аміотрофії, міастенії, міопатії, пароксизмальної міоплегії, наслідки поліневритів (поліневропатій), плекситів запального та інтоксикаційного походження, що мають несприятливий перебіг та супроводжуються значно вираженими розладами рухів, чутливості й трофіки (виражені гіпотрофії м’язів при однобічному процесі: плеча - більше 4 см, передпліччя - більше 3 см, стегна - більше 8 см, гомілки - більше 6 см, контрактури, хронічні трофічні виразки, пролежні, розлади чутливості, каузалгія тощо). До цього пункту належать також радикулопатії з частими (більше двох разів на рік) рецидивами і тривалим перебігом, що супроводжуються тяжким та стійким больовим синдромом з вираженими руховими та вегетативно-трофічними порушеннями, які вимагають довготривалого лікування, а також плексопатії і тяжкі форми невралгії у разі безуспішного лікування.
До пункту "б" належать: деякі форми невральної аміотрофії зі сприятливим перебігом (синдром Руссі-Леві), хвороби периферичних нервів та сплетінь, при яких помірно порушена основна функція; стійкий параліч мімічних м’язів, порушення функцій кінцівок тощо. До цього пункту належать хронічні радикулопатії з рецидивами, плексопатії, невропатії, що супроводжуються у період загострення вимушеним положенням тулуба, болем вздовж нервів тощо та потребують тривалого стаціонарного і амбулаторного лікування протягом 2 місяців.
До пункту "в" належать хвороби периферичних нервів та сплетінь з незначними загостреннями без тенденції до наростання рухових, чутливих і трофічних розладів, а також існуючі слабо виражені залишкові явища, зумовлені перенесеними в минулому загостреннями, які суттєво не обмежують функцію кінцівки та працездатність оглянутого.
До пункту "г" належать вертеброгенні ураження нервової системи (дорсалгія, цервікалгія, цервікокраніалгія, торакалгія, люмбалгія, люмбоішалгія без радикулопатії).
За цією статтею оглядаються громадяни та військовослужбовці, які перенесли гострі захворювання центральної та периферичної нервових систем або оперативні втручання.
При вирішенні питання про необхідність надання військовослужбовцям відпустки за станом здоров’я або звільнення від службових обов’язків великого значення набуває визначений результат хвороби.
Після реалізації відпустки за станом здоров’я, відстрочки від призову придатність до військової служби проводиться за статтею 23 Переліку захворювань залежно від ступеня порушень функцій.
Хвороби ока та придаткового апарату (Н00-Н59), їх наслідки.
До пункту "а" належать:
зрощення повік між собою або з очним яблуком;
різко виражені виразкові блефарити з рубцевим переродженням та значним облисінням країв повік;
хронічні кон’юнктивіти з гіпертрофією та різко вираженою інфільтрацією тканини із загостреннями не менше двох разів на рік при безуспішному стаціонарному лікуванні;
хронічне трахоматозне враження кон’юнктиви, а також захворювання сльозових шляхів, які не піддаються хірургічному лікуванню в стаціонарі;
птоз вродженого або набутого характеру, у разі якого верхня повіка прикриває більше половини зіниці на одному оці або не менше однієї третини зіниці на обох очах без напруження лобного м’яза;
стани після реконструктивних операцій на сльозових шляхах з уведенням лакопротеза.
У разі відмови від операції постанова ВЛК про придатність до військової служби за контрактом оглядаємих приймається за пунктом "б".
До пункту "в" належать:
простий блефарит з окремими лусочками та незначною гіперемією країв повік;
фолікулярний кон’юнктивіт з поодинокими фолікулами;
бархатисті кон’юнктиви в кутках повік та в ділянці кон’юнктивних склепінь;
окремі дрібні поверхневі рубці кон’юнктиви нетрахоматозного походження, а також гладкі рубці кон’юнктиви трахоматозного походження без інших змін кон’юнктиви та рогівки, без рецидивів трахоматозного процесу протягом року;
несправжня та справжня пліва без ознак прогресування.
У разі весняного катару та інших алергічних уражень кон’юнктиви придатність до військової служби оглянутих визначається за пунктами "а" чи "б" даної статті залежно від тяжкості перебігу захворювання, частоти загострень та ефективності здійснюваного лікування.
До пункту "а" належать захворювання з прогресуючим зниженням зорових функцій та ті, які не піддаються консервативному, хірургічному лікуванню, а також тапеторетинальна абіодистрофія сітківки, кератоконус III та IV стадій на одному чи обох очах та стани після кератопротезування обох очей незалежно від функцій ока.
У разі стійкого звуження поля зору знизу та ззовні (за вертикальним та горизонтальним меридіанами) від точки фіксації до рівня менше 30 градусів на обох очах постанова приймається за пунктом "а", те саме на одному оці - за пунктом "б"; від 30 до 45 градусів на обох очах - за пунктом "б", те саме на одному оці - за пунктом "в".
До пункту "б" належать:
хронічні увеїти, що супроводжуються підвищенням внутрішньоочного тиску, у тому числі глаукомоциклічні кризи (установлені в стаціонарних умовах);
кератоглобус, афакія, артифакія, авітрія на одному або обох очах;
кератоконус II стадії на одному або обох очах;
короткозорість обох очей в одному з меридіанів більш як 3,0 дптр за наявності дегенеративно-дистрофічних змін на очному дні (крайова дегенерація сітківки, множинні хоріоретинальні вогнища, задня стафілома тощо) при різкому та прогресуючому зниженні зорових функцій;
атрофія зорового нерва, що прогресує;
стороннє тіло в середині ока, яке не викликає запальних або дистрофічних змін.
У разі неускладненого сформованого рогівкового клаптю внаслідок ексимерлазерної корекції на одному чи обох очах постанова приймається за пунктом "в".
До пункту "а" належать випадки безуспішного повторного хірургічного лікування травматичного відшарування сітківки на обох очах з прогресуючим зниженням гостроти зору.
У військовослужбовців, після перенесеного відшарування або розриву сітківки будь-якої етіології на одному оці або обох очах після успішного хірургічного лікування, непридатність до військової служби визначається індивідуально в залежності від збережених функцій ока (гострота зору, поле зору тощо).
Діагноз глаукоми повинен бути підтверджений в умовах стаціонару із застосуванням навантажувальних проб або амбулаторно за результатами медичного обстеження із застосуванням сучасних методів дослідження (оптична когерентна томографія, стандартна автоматична периметрія). Питання про придатність до військової служби вирішується після лікування (медикаментозного або хірургічного) з урахуванням ступеня стабілізації цільового внутрішньоочного тиску та функцій органу зору (гострота зору, поле зору, наявність скотом, контрасна чутливість, стан зорового нерва, товщина шару нервових волокон перипапілярної сітківки).
До пункту "а" належать також стійка диплопія після травми орбіти з пошкодженням м’язів ока або вражень головного мозку, які викликають косоокість (порушують функції зору).
У разі значно зниженої гостроти зору рішення приймається за статтею 31 Переліку захворювань. Ністагмоїдні посмикування очей при крайніх відведеннях очних яблук не є перешкодою для проходження військової служби, для навчання у ВВНЗ, для підготовки та служби за спеціальністю оператора радіолокаційної станції або роботи з дисплеями та іншими блоками відображення інформації.
Вид та ступінь аномалії рефракції визначається за допомогою скіаскопії або рефрактометрії.
У статті вказані ті ступені аномалії рефракції очей, установлені за умов циклоплегії, за яких гострота зору з корекцією не дає підстав для застосування статті 31 Переліку захворювань, але характер та ступінь аномалії рефракції такі, що одержану гостроту зору слід визнавати нестійкою.
У разі стійкого спазму, парезу або паралічу акомодації потрібно проводити обстеження за участю невропатолога, терапевта та лікарів інших спеціальностей. Якщо спазм, парез або параліч акомодації зумовлені захворюваннями нервової системи, внутрішніх або інших органів, то постанова про ступінь придатності до військової служби приймається згідно з вимогами відповідних статей Переліку захворювань.
При спазмі, парезі акомодації на одному або обох очах після безуспішного стаціонарного лікування для тих, хто оглядається, придатність до військової служби визначається залежно від гостроти зору з корекцією.
Для придатності до військової служби осіб, гострота зору для далі з корекцією повинна бути не нижче 0,5 на одне око і 0,1 на друге око або не нижче 0,4 на обох очах.
Особи, які користуються контактними лінзами, повинні мати окуляри, гострота зору в яких дає змогу забезпечити виконання службових обов’язків.
Під час корекції звичайними сферичними лінзами, а також у разі некоригованої анізометропії ураховується гострота зору з практично стерпною корекцією, тобто з різницею в силі лінз для обох очей не більше 2,0 дптр. Корекція астигматизму будь-якого виду повинна бути повністю проведена циліндричними або комбінованими лінзами.
Відстрочка від прийняття на військову службу за контрактом надається тільки в тому разі, якщо для стаціонарного лікування хворого потрібен термін не менше 1 місяця. Питання про придатність кандидатів до навчання у ВВНЗ та придатність до роботи за військовою спеціальністю вирішується не раніше ніж через 6 місяців після завершення курсу лікування.
Хвороби вуха та соскоподібного відростка (Н60-Н99), їх наслідки.
Військовослужбовці, які страждають на хронічну рецидивну екзему зовнішнього слухового проходу, вушної раковини, привушної ділянки, за відсутності ефекту від лікування у стаціонарних умовах оглядаються за статтею 57 Переліку захворювань.
До пункту "а" належать стани після хірургічного лікування хронічних захворювань середнього вуха з неповною епідермізацією постопераційної порожнини за наявності в ній гною, грануляцій або холестеатомоподібних мас.
Після радикальних або реконструктивно-відновних операцій на середньому вусі при повній епідермізації постопераційної порожнини огляд проводиться за пунктом "в".
Особи, у яких є рубець барабанної перетинки без порушення її рухомості та барофункції, визнаються придатними до військової служби та до навчання у ВВНЗ.
До пункту "а" належать різко виражені меньєроподібні захворювання, а також інші тяжкі форми вестибулярних розладів органічного або функціонального характеру, напади яких спостерігалися при стаціонарному обстеженні або підтверджені спеціалізованим лікувально-профілактичним закладом.
До пункту "б" належать випадки меньєроподібних захворювань, напади яких мають короткочасний перебіг з помірно вираженими вестибулярно-вегетативними розладами, що не мають значного впливу на виконання службових обов’язків.
До пункту "в" належать випадки стійкої підвищеної чутливості до закачування за відсутності симптомів вестибулярних розладів та захворювань інших органів.
Для придатності до військової служби осіб, сприйняття шепітної мови повинно бути на відстані не менше 1 м на одне вухо та 4 м на друге вухо або по 3 м на кожне вухо.
Військовослужбовці зі зниженим слухом призначаються на посади і роботу з урахуванням цього недоліку.
Під час індивідуальної оцінки придатності до військової служби, служби за контрактом ураховуються конкретні умови служби військовослужбовця, характеристика командування та дані функціонального дослідження слуху шляхом перевірки чутливості через навушники з використанням електрокустичних засобів зв’язку (телефони, радіозв’язок).
Після операцій, що поліпшують слух, в окремих випадках за статтею 37 приймається постанова про потребу у відпустці за станом здоров’я. Після реалізації відпустки придатність осіб до військової служби визначається залежно від результатів лікування за пунктами "а", "б" або "в" статті 36.
Постанова про потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров’я після перенесених захворювань, оперативного лікування може бути прийнята після завершення курсу стаціонарного лікування залежно від загального стану здоров’я і за умови, що для повного відновлення працездатності потрібен термін не менше одного місяця.
Хвороби системи кровообігу (I00-I99), їх наслідки.
До пункту "а" належать усі некоронарогенні хвороби серця, що супроводжуються ХСН II-Б або III стадій або порушення ритму та провідності з нестійкою гемодинамікою та (або) високим ризиком раптової серцевої смерті, резистентними до лікування.
Крім того, до пункту "а" належать незалежно від стадії ХСН:
комбіновані та поєднані набуті вади серця;
недостатність будь-якого клапана серця III-V стадій, які супроводжується регургітацією 3-4 ступенів;
стеноз будь-якого клапана серця незалежно від стадії;
інфекційний ендокардит або стан після перенесеного інфекційного ендокардиту;
кардіоміопатії: дилатаційна, обструктивна, гіпертрофічна, рестриктивна;
хронічний констриктивний перикардит, у тому числі кальциноз перикарда, прогресуючий перикардіальний випіт;
наслідки оперативного втручання з приводу вроджених або набутих вад серця, імплантації штучного водія ритму (у тому числі дефібрилятора-кардіовертера) або хірургічного лікування аритмій (катетерна абляція AV-з’єднання тощо) за наявності рецидивуючих порушень ритму та провідності або ХСН II-III стадій;
раптова серцева смерть з відновленням серцевої діяльності;
шлуночкові тахікардії;
стійка дисфункція синусового вузла або синдром слабкості синусового вузла, які супроводжувались синкопальним станом;
СА-блокада III ступеня (при можливості виконання електрофізіологічного дослідження);
AV-блокада III ступеня;
стійка, резистентна до лікування СА або AV-блокада II ступеня, яка супроводжується клінічною симптоматикою;
будь-яка AV-блокада, яка супроводжує нейром’язеві захворювання, такі як міотонічна м’язева дистрофія, синдром Кіраса-Сейра, дистрофія Ерба, малогомілкова м’язева дистрофія навіть за відсутності клінічних проявів;
трипучкова блокада серця;
спадкові синдроми: подовженого інтервалу Q-T, Бругада, аритмогенна дисплазія правого шлуночка;
синдром Фредеріка;
набутий синдром подовженого інтервалу Q-T із синкопальними станами;
будь-які порушення ритму або провідності серця, які супроводжувались тромбоемболічними ускладненнями, аритмогенним шоком або синдромом Морганьї-Адамса-Стокса;
хронічне легеневе серце з розвитком легеневої гіпертензії:
внаслідок хронічних тромботичних або емболічних захворювань,
асоційоване з ураженням лівих відділів серця, з ознаками правошлуночкової декомпенсації,
асоційоване з патологією дихальної системи та/або гіпоксемією, з ознаками правошлуночкової декомпенсації;
При легеневій гіпертензії експертне рішення приймається відповідно до основного захворювання.
До пункту "б" належать усі некоронарогенні хвороби серця, що супроводжуються ХСН II-А стадії.