Про затвердження Порядку розгляду справ про порушення вимог законодавства, що регулює діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, та застосування санкцій

Відповідно до статей 14, 24 та 28 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення"

1. Затвердити Порядок розгляду справ про порушення вимог законодавства, що регулює діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, та застосування санкцій, що додається.

2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства юстиції України від 29 вересня 2010 року № 2340/5 "Про затвердження Порядку розгляду справ про порушення вимог законодавства, що регулює діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та застосування санкцій", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 29 вересня 2010 року за № 861/18156.

3. Департаменту нотаріату та фінансового моніторингу (Зусік Т.В.) подати цей наказ на державну реєстрацію відповідно до Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року № 493 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади".

4. Департаменту нотаріату та фінансового моніторингу (Зусік Т.В.), начальникам головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі забезпечити виконання вимог цього наказу.

5. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра юстиції України – керівника апарату Іванченко О.П.

1. Цей Порядок визначає процедуру розгляду Міністерством юстиції України, головними територіальними управліннями юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі (далі – управління юстиції) справ про порушення вимог законодавства, що регулює діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, та застосування санкцій (далі – законодавство у сфері фінансового моніторингу).

2. Терміни, які застосовуються у цьому Порядку, вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі – Закон).

3. Дія цього Порядку поширюється на нотаріусів, адвокатів, адвокатські бюро та об’єднання, суб’єктів господарювання, що надають юридичні послуги (за винятком осіб, що надають послуги у рамках трудових правовідносин) (далі – Суб’єкт), державне регулювання і нагляд за якими здійснюються Мін’юстом відповідно до пункту 5 частини першої статті 14 Закону.

4. Факти порушень вимог законодавства у сфері фінансового моніторингу виявляються посадовими особами Мін’юсту/управлінь юстиції під час здійснення нагляду за діяльністю Суб’єктів, зокрема шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

5. За результатами перевірки членами робочої групи Мін’юсту/управління юстиції складається акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (далі – Акт перевірки).

6. Акт перевірки складається і підписується в останній день перевірки.

7. У разі якщо перевірки здійснювались за місцезнаходженням Суб’єкта та його відокремлених підрозділів, які розташовані в різних адміністративно-територіальних одиницях, виявлені факти невиконання (неналежного виконання) вимог законодавства у сфері фінансового моніторингу можуть викладатися в окремих Актах перевірок.

8. Датою порушення провадження у справі про невиконання (неналежне виконання) вимог законодавства у сфері фінансового моніторингу є дата підписання Акта перевірки.

9. У випадку, передбаченому пунктом 7 цього Порядку, датою провадження у справі про порушення вимог законодавства у сфері фінансового моніторингу є дата складання та підписання останнього Акта перевірки.

10. Акт перевірки Суб’єкта, документи, які підтверджують факти порушень вимог законодавства у сфері фінансового моніторингу, заперечення до Акта перевірки (за наявності) та інші матеріали перевірки подаються для розгляду та прийняття відповідного рішення комісією Мін’юсту/управління юстиції з питань застосування санкцій за порушення вимог законодавства у сфері фінансового моніторингу (далі – Комісія Мін’юсту/управління юстиції).

11. Справа про порушення вимог законодавства у сфері фінансового моніторингу розглядається за участю Суб’єкта, відносно якого розглядається справа, чи його керівника та/або представника.

12. Повноваження представника Суб’єкта засвідчуються довіреністю, оригінал або засвідчена копія якої долучається до матеріалів справи.

13. Мін’юст/управління юстиції повідомляє Суб’єкта про дату та час розгляду справи про порушення вимог законодавства у сфері фінансового моніторингу не пізніше ніж за 15 календарних днів до дати її розгляду.

14. Повідомлення про розгляд справи про порушення вимог законодавства у сфері фінансового моніторингу надсилається Суб’єкту рекомендованим листом з повідомленням про вручення або доставляється нарочним з відміткою про отримання на копії повідомлення.

15. Підставою для перенесення розгляду справи на іншу дату є надходження до Мін’юсту письмового повідомлення про відсутність у Суб’єкта можливості бути присутнім при розгляді справи з поважних причин (хвороба, відрядження тощо) та клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату. До повідомлення додається відповідний документ. Таке повідомлення повинно надійти до Мін’юсту/управління юстиції не пізніше ніж за 5 календарних днів до початку розгляду відповідної справи.

16. За наявності обставин, передбачених пунктом 15 цього Порядку, Комісія Мін’юсту/управління юстиції переносить розгляд справи, про що повідомляє Суб’єкта з урахуванням вимог пунктів 13, 14 цього Порядку. При цьому перебіг строків провадження у справі про порушення вимог законодавства у сфері фінансового моніторингу призупиняється до дати наступного розгляду справи за участю Суб’єкта чи його керівника та/або представника.

17. Нез’явлення Суб’єкта та/або представника Суб’єкта, якщо про дату розгляду справи вони були повідомлені у встановленому порядку (що підтверджується відповідним документом про вручення повідомлення), не може бути підставою для відкладення розгляду справи.

18. Санкції до Суб’єктів застосовуються Мін’юстом/управлінням юстиції протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення.

19. Рішення про застосування санкцій за вчинене порушення приймається Комісією Мін’юсту/управління юстиції.

20. За результатами розгляду матеріалів справи про порушення вимог законодавства, що регулює діяльність у сфері фінансового моніторингу, Комісія Мін’юсту/управління юстиції у строк до двох місяців після порушення провадження у справі приймає рішення про застосування санкцій до Суб’єкта або про закриття провадження у справі, яке оформлюється відповідною постановою.

21. Підставами для закриття провадження у справі є:

1) установлення Комісією Мін’юсту/управління юстиції під час розгляду справи факту відсутності порушень Суб’єктом вимог законодавства у сфері фінансового моніторингу;

2) неприйняття Комісією Мін’юсту/управління юстиції рішення за результатами розгляду матеріалів справи про невиконання (неналежне виконання) вимог законодавства у сфері фінансового моніторингу протягом строку, встановленого пунктом 18 цього Порядку.

22. Штрафні санкції за невиконання (неналежне виконання) Суб’єктом вимог законодавства у сфері фінансового моніторингу застосовуються у таких випадках та розмірах:

1) за порушення вимог щодо ідентифікації, верифікації, вивчення клієнтів (осіб) у випадках, передбачених законодавством, – у розмірі до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (для Суб’єктів, які не є юридичними особами, – у розмірі до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян);

2) за невиявлення, несвоєчасне виявлення та порушення порядку реєстрації фінансових операцій, що відповідно до законодавства підлягають фінансовому моніторингу, – у розмірі до 800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (для Суб’єктів, які не є юридичними особами, – у розмірі до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян);

3) за неподання, несвоєчасне подання, порушення порядку подання або подання спеціально уповноваженому органу недостовірної інформації у випадках, передбачених законодавством, – у розмірі до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (для Суб’єктів, які не є юридичними особами, – у розмірі до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян);

4) за порушення порядку зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій) – у розмірі до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (для Суб’єктів, які не є юридичними особами, – у розмірі до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян);

5) за неподання, подання не в повному обсязі, подання недостовірної інформації/документів, подання копій документів, у яких неможливо прочитати всі написані в них відомості, на запит Мін’юсту/управління юстиції, необхідних для виконання ним функцій з державного регулювання і нагляду відповідно до Закону, або втрату документів (у тому числі інформації про рахунки або активи) – у розмірі до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (для Суб’єктів, які не є юридичними особами, – у розмірі до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян);

6) за порушення обов’язків, встановлених законодавством у сфері фінансового моніторингу та не зазначених в абзацах другому – шостому цього пункту, – у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (для Суб’єктів, які не є юридичними особами, – у розмірі до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

23. При визначенні розміру штрафу враховуються обставини вчинення порушення та його наслідки.

24. У разі виявлення двох і більше будь-яких повторних порушень, вчинених Суб’єктом, до нього додатково може бути застосовано санкцію у вигляді анулювання спеціального дозволу на право провадження певного виду діяльності.

25. Повторне (повторні) порушення Суб’єктом вимог законодавства у сфері фінансового моніторингу, тобто порушення, вчинене(і) протягом трьох років після дня виявлення Мін’юстом/управлінням юстиції аналогічного порушення, за яке щодо Суб’єкта прийнято рішення про застосування штрафних санкцій відповідно до Закону, тягне (тягнуть) за собою накладення штрафу на Суб’єкта у розмірі до 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (для Суб’єктів, які не є юридичними особами, – у розмірі до 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

26. У разі вчинення Суб’єктом двох або більше порушень (у тому числі повторних порушень) вимог законодавства, що регулює діяльність у зазначеній сфері, штрафні санкції накладаються в межах більшого розміру штрафу, встановленого за вид порушення з числа вчинених.

27. Постанова про застосування штрафних санкцій набирає законної сили з дати її прийняття.

28. Постанова про застосування штрафних санкцій або про закриття провадження у справі вручається Суб’єкту (його уповноваженому представнику) або надсилається за місцезнаходженням Суб’єкта рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше десяти робочих днів з дня її винесення.

29. Постанова про застосування штрафних санкцій підлягає виконанню Суб’єктом протягом п’ятнадцяти робочих днів з дня її отримання, про що письмово повідомляється відповідно Мін’юст/управління юстиції.

30. Після перерахування суми штрафу Суб’єкт надсилає відповідно Мін’юсту/управлінню юстиції копію квитанції або іншого платіжного документа про сплату штрафу. Зазначена копія документа підшивається до справи.

31. У разі невиконання Суб’єктом постанови про застосування штрафних санкцій у встановлений строк постанова передається Мін’юстом/управлінням юстиції до органів державної виконавчої служби для примусового виконання.

32. Оскарження постанови про застосування штрафних санкцій здійснюється в судовому порядку виключно з метою встановлення законності прийняття зазначеної постанови та не зупиняє виконання Суб’єктом застосованої санкції.