Про затвердження Порядку надання платних послуг у державних (комунальних) закладах, установах охорони здоровя незалежно від підпорядкування та одержання добровільної компенсації від хворих

На виконання п.2 постанови Верховної Ради України від 18.07.97 N 496/97-ВР "Про інформацію Кабінету Міністрів України "Про стан справ у системі охорони здоров'я України та перспективи її розвитку" та п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.96 N 1138 "Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в державних закладах охорони здоров'я та вищих медичних закладах освіти"

1. Затвердити Порядок надання платних послуг у державних (комунальних) закладах, установах охорони здоров'я незалежно від підпорядкування та одержання добровільної компенсації від хворих (додається).

2. Головному управлінню економіки Міністерства охорони здоров'я (Баранова Т. Ф.) довести даний Порядок до відома міністерств, які мають у підпорядкуванні лікувальні заклади.

3. Міністерству охорони здоров'я та Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь охорони здоров'я та фінансових управлінь обласних, Київської і Севастопольської міських держадміністрацій довести даний Порядок до відома підвідомчих закладів та установ.

1.1. Даний порядок надання платних послуг у державних (комунальних) закладах, установах охорони здоров'я незалежно від підпорядкування (далі заклади) та одержання добровільної компенсації від хворих (далі Порядок) розроблено на підставі Основ законодавства України про охорону здоров'я та інших законодавчих і нормативних актів, що регулюють зазначене питання, він визначає порядок надання платних послуг населенню, підприємствам, організаціям (далі населенню), крім надання медичної допомоги іноземним громадянам, які тимчасово перебувають на території України, порядок організації якої визначено окремим нормативним актом.

1.2. Перелік послуг, які можуть надаватись закладами охорони здоров'я за плату, визначено постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 р. N 1138 "Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в державних закладах охорони здоров'я та вищих медичних закладах освіти" із змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1997 року N 449 "Про внесення змін та доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 року N 1138".

Усі види медичних послуг дітям надаються лікувально- та санаторно-профілактичними закладами безоплатно.

1.3. До платних медичних послуг не повинні включатися медичні технології (нововведення), що знаходяться на різних стадіях клінічного випробування.

1.4. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.96 N 1138 лікувально- та санітарно-профілактичним закладам дозволено, крім надання платних послуг згідно із затвердженим переліком, приймати від хворих добровільну компенсацію за надані їм інші медико-санітарні послуги.

Добровільна компенсація - це відшкодування хворими витрат за надання медико-санітарної допомоги, яка приймається виключно на підставі заяви хворого.

2.1. Платні послуги в закладах охорони здоров'я можуть надаватись як у спеціально створених структурних підрозділах (відділеннях, кабінетах тощо), що надають відповідні послуги виключно за плату, так і працівниками структурних підрозділів, основне фінансування яких здійснюється за рахунок бюджетних асигнувань. Згоду на надання платних послуг (в т.ч. створення відповідних структурних підрозділів) надає відповідний орган охорони здоров'я, якому підпорядкований заклад (МОЗ України, Міністерство охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, обласні, Київське, Севастопольське міські управління охорони здоров'я тощо).

2.2. Після одержання відповідної згоди на надання того чи іншого виду платних послуг (чи їх комплексу) та створення структурного підрозділу керівники закладів охорони здоров'я затверджують відповідні положення про відділення (кабінети), в яких послуги надаються виключно за плату, визначають відповідальних за конкретні види робіт по наданню платних послуг, встановлюють їх права та обов'язки.

2.3. Всі види платних послуг у спеціально створених структурних підрозділах (відділеннях, кабінетах) закладів охорони здоров'я, що надають відповідні послуги виключно за плату, повинні здійснюватися або загальним персоналом закладів у вільний від основної роботи час або окремим персоналом цих підрозділів в робочий час.

При неможливості організації в закладах охорони здоров'я таких структурних підрозділів, надання платних послуг здійснюється персоналом закладів в робочий час, або поза його межами.

2.4. Заклади охорони здоров'я зобов'язані забезпечити громадян безплатною, доступною та достовірною інформацією щодо порядку надання платних послуг, яка повинна включати відомості про місцезнаходження цих закладів, режим роботи, перелік платних послуг, порядок їх оплати та відомості про пільги для окремих категорій громадян.

2.5. Заклади охорони здоров'я зобов'язані забезпечити відповідність платних послуг, що ними надаються, вимогам, які пред'являються до методів досліджень, діагностики, профілактики та лікування.

2.6. Контроль за організацією і якістю надання платних послуг населенню, а також правильністю застосування цін (тарифів) здійснюють в межах їх повноважень відповідні органи охорони здоров'я та інші державні органи та організації, на які згідно із чинним законодавством покладені зазначені контрольні функції. У разі виникнення претензій до якості наданої послуги отримувач може звернутися безпосередньо до керівника закладу або органів, що здійснюють контроль.

3.1. Ціни (тарифи) на послуги, що надаються населенню закладами охорони здоров'я за плату, регулюються (встановлюються) у порядку, який визначається постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 р. N 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації регулюють (встановлюють) тарифи на платні послуги, що надають лікувально-профілактичні та санітарно-профілактичні заклади охорони здоров'я. Методи регулювання визначаються вищезазначеними органами державної виконавчої влади.

3.2. Базою для визначення ціни послуги є розрахунок валових витрат, відповідно до ст.5 Закону України від 22.05.97 N 283/97-ВР "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

3.2.1. Витрати закладів охорони здоров'я можна поділити на прямі та непрямі.

До прямих відносяться витрати на:

- оплату праці;

- відрахування на обов'язкове соціальне відрахування та до державних цільових фондів;

- харчування хворих;

- придбання медикаментів, перев'язувальних і дезінфікуючих засобів та інших матеріалів;

- *амортизація медичного чи іншого обладнання, що використовується для надання послуги;

- придбання м'якого інвентарю;

- інші витрати, які можна обрахувати прямими розрахунками.

3.2.2. Розрахунок прямих витрат проводиться відповідно до затвердженої керівником закладу схеми виконання кожної послуги, якою визначається персонал, безпосередньо зайнятий виконанням послуги, використовуване медичне чи інше обладнання, час його використання тощо. Для визначення чисельності категорій працівників та часу виконання робіт слід керуватися діючими нормами навантаження та нормами часу.

3.2.3. Витрати на оплату праці обраховуються на підставі розмірів посадових окладів та всіх інших умов оплати праці, передбачених наказами Міністерства охорони здоров'я від 11.01.97 N 5 "Про нову редакцію додатків до наказу МОЗ України від 04.09.96 N 274 "Про затвердження схем посадових окладів (ставок заробітної плати) працівників закладів охорони здоров'я та соціального захисту населення" та від 23.11.93 N 229 "Про затвердження інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників закладів охорони здоров'я та соціального захисту населення" з урахуванням обмежень, встановлених спільною постановою Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 31.08.96 N 1033 "Про заходи щодо залучення додаткових надходжень до бюджету та підвищення ефективності витрачання бюджетних коштів для забезпечення фінансування соціальних виплат населенню", постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.97 N 90 "Про стан виконання постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 31 серпня 1996 р. N 1033" в частині визначення умов оплати праці.

3.2.4. На оплату праці направляється сума коштів, питома вага яких не повинна перевищувати розрахункову при визначенні ціни.

3.2.5. Відрахування на обов'язкове соціальне страхування та до державних цільових фондів включають:

- збір на обов'язкове соціальне страхування;

- збір на обов'язкове державне пенсійне страхування (до Державного пенсійного фонду);

- збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

- інші, передбачені законодавством.

3.2.6. Інші прямі витрати визначаються застосуванням відповідних норм та нормативів по статтях матеріальних витрат. При відсутності затверджених у встановленому порядку норм чи нормативів для визначення витрат застосовуються розрахункові показники, які можуть об'єктивно обгрунтувати потребу в коштах (середній розмір витрат у порівняльних умовах за ряд попередніх років, повний перелік матеріалів, товарів чи видів послуг та ціни і розцінки на них і т. д.).

3.2.7. Всі розрахункові матеріали, що обгрунтовують розмір показника, який приймається для обрахунку того чи іншого виду витрат, повинні додаватись до відповідних матеріалів, що подаються вищезазначеним органам місцевої виконавчої влади для регулювання (встановлення) цін на платні послуги.

3.2.8. Непрямі витрати - це ті, що пов'язані з діяльністю закладу в цілому і не підлягають прямим обрахункам.

До непрямих витрат відносяться:

- канцелярські, господарські витрати;

- відрядження та службові роз'їзди;

- *амортизація основних фондів, крім медичного та іншого обладнання, що враховано в прямих витратах;

- інші непрямі витрати.

3.2.9. Розрахунки непрямих витрат здійснюються з врахуванням конкретних умов функціонування закладу в цілому та структурних підрозділів, що надають платні послуги. Їх сума визначається, як правило, у відсотках до загальної суми витрат закладу за тими чи іншими статтями витрат або елементами витрат пропорційно до площі чи кубатури займаних приміщень (витрати на опалення, освітлення, поточний та капітальний ремонт), кількості хворих, що проходять лікування, чи кількості працівників (витрати на холодне і гаряче водопостачання) і т. д.

3.2.10. При неможливості організації в закладах охорони здоров'я спеціальних підрозділів для надання платних послуг і здійснення цієї роботи загальним персоналом закладу у вищезазначеному порядку (визначеному п.3.2.9), тобто пропорційно до загальної суми витрат в цілому по закладу, визначаються витрати по всіх статтях.

3.3. Оптимальним рівнем рентабельності, яка може враховуватись при визначенні ціни на послуги закладів охорони здоров'я, є рентабельність в розмірі до 30 відсотків собівартості.

3.4. Максимальний розмір добровільної компенсації хворих за надані їм медичні послуги у разі недостатності фінансування закладу визначається:

- в стаціонарах лікувально-профілактичних закладів - на підставі даних про собівартість одного ліжко-дня відповідного відділення та розміру (у відсотках) недофінансування закладу за період, що минув з початку року, на момент госпіталізації хворого;

- за послуги, надані іншими структурними підрозділами, за аналогічним принципом або виходячи із собівартості послуги, визначеної за прямим обрахунком, і рівня недофінансування закладу.

Протягом першого кварталу при розрахунку максимального розміру добровільної компенсації застосовується показник недофінансування закладу в цілому за попередній рік.

Наприклад:

Умовна собівартість одного ліжко-дня складає 10 грн., фінансування закладу здійснюється на рівні 30 відсотків (тобто недофінансування - 70 відсотків). Розмір добровільної компенсації визначається на рівні 7 грн. (10 грн. х 0,7).

3.4.1. Максимальний розмір добровільної компенсації щомісячно визначається планово-фінансовими службами закладів охорони здоров'я і затверджуються їх керівниками.

Незалежно від фактичного розміру добровільної компенсації хворому чи особі, що внесла відповідні кошти до каси закладу, крім копії бланка, що підтверджує прийом грошей готівкою, видається довідка про основні елементи витрат, включених при визначенні розміру добровільної компенсації.

3.4.2. Внесення добровільної компенсації оформляється заявою від хворого, яка повинна зберігатись в бухгалтерії закладу разом з копією прибуткового ордеру, що підтверджує прийом грошей готівкою у касу цього закладу.

4.1. Заклади охорони здоров'я, що надають платні послуги населенню, зобов'язані вести бухгалтерський облік по наданню послуг окремо за рахунок бюджетних асигнувань (основна діяльність) та за рахунок користувачів (платні послуги) відповідно до інструкції по бухгалтерському обліку в бюджетних закладах і організаціях, затвердженої наказом Міністерства фінансів СРСР від 17.03.87 N 61, а також здійснювати статистичний облік платних послуг згідно з Інструкцією про порядок обліку реалізації платних послуг населенню, затвердженою наказом Мінстату України від 25.11.92 N 200, за переліком, визначеним постановами Кабінету Міністрів України від 17.09.96 N 1138 та від 12.05.97 N 449.

4.2. Оплата за послуги та внесення добровільної компенсації проводяться або безпосередньо в касу закладу охорони здоров'я, або у відділення банку (згідно з рахунком) у встановленому порядку, дотримуючись Порядку ведення касових операцій у народному господарстві України (постанова Правління Національного банку України від 13.10.97 N 334). Використання коштів можливе після зарахування їх на поточний рахунок в установі банку.

4.3. Зарахування коштів, одержаних закладами охорони здоров'я від надання платних послуг, здійснюється на поточні рахунки по спеціальних коштах, які відкриваються у відповідних установах банків, уповноважених здійснювати касове виконання Державного бюджету України, - для закладів, що утримуються за рахунок Державного бюджету, або в інших установах банків, де відкриваються поточні бюджетні рахунки, - для інших закладів. Відкриття для закладів охорони здоров'я поточних рахунків по спеціальних коштах здійснюється на підставі довідок вищестоящої організації щодо обсягів доходів і видатків по платних послугах, врахованих у затвердженому єдиному кошторисі доходів і видатків бюджетної установи згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.97 N 180 "Про затвердження Положення про порядок складання єдиного кошторису доходів і видатків бюджетної установи, організації" за формою, встановленою п.23 Інструкції Міністерства фінансів СРСР від 12.08.81 N 120 "Про порядок планування, використання та обліку позабюджетних коштів, а також звітності по них".

4.4. Кошти, які вносяться як добровільна компенсація хворими за надані їм медико-санітарні послуги зараховуються на поточні бюджетні рахунки і використовуються на загальних підставах на покриття поточних витрат закладу для відновлення видатків, що компенсуються.

4.4.1. Кошти, отримані від надання платних послуг працівниками закладів (структурних підрозділів закладів), основне фінансування яких здійснюється за рахунок бюджетних асигнувань, спрямовуються:

- при здійсненні таких послуг персоналом закладів (підрозділів) в робочий час - на покриття першочергових витрат даних закладів (підрозділів) в цілому;

- при здійсненні послуг персоналом у вільний від основної роботи час - на покриття витрат, пов'язаних з виконанням робіт по наданню послуг, які здійснюються за плату.

Прибуток від надання платних послуг, що залишається у розпорядженні закладу, спрямовуються, в першу чергу, на покриття потреби в коштах на зарплату закладу в цілому, покриття інших першочергових витрат закладу з урахуванням вимог, передбачених пунктом 15 Положення про порядок складання єдиного кошторису доходів і видатків бюджетної установи, організації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.97 N 180 "Про затвердження Положення про порядох складаня єдиного кошторису доходів і видатків бюджетної установи, організації".