2.1.3. Необхідно, щоб системи вентиляції в цехах підприємства задовольняли вимоги СНиП 2.04.05-91 "Отопление, вентиляция и кондиционирование", затверджених постановою Державного комітету СРСР у справах будівництва від 28.11.91.
2.1.4. Під час організації та ведення технологічних процесів, пов'язаних із застосуванням шкідливих речовин, необхідно дотримуватися вимог безпеки за ГОСТ 12.1.007-76 "ССБТ. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности".
2.1.5. Пуск, налагодження та експлуатацію вентиляційних систем необхідно проводити відповідно до вимог ГОСТ 12.4.021-75 "ССБТ. Системы вентиляционные. Общие требования" та інших чинних нормативно-правових актів.
Пуск, налагодження та експлуатація установок очищення газу повинні виконуватися відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів.
2.1.6. Припливні та витяжні агрегати, що обслуговують приміщення, віднесені до категорії Б, повинні встановлюватися в окремих камерах.
2.1.7. У структурних підрозділах підприємства повинна бути організована та укомплектована спеціалістами служба експлуатації вентиляційних систем. Зовнішній огляд і перевірку справності дії вентиляційних установок необхідно проводити змінним персоналом перед початком кожної зміни.
2.1.8. Місця забору припливного повітря необхідно обирати з урахуванням рози вітрів і розташування джерел забруднення повітря технологічними та вентиляційними викидами.
2.1.9. Аерацію цехів з підвищеним рівнем тепловиділення необхідно визначати відповідно до проекту щодо розрахунку вентиляції та вибору систем знепилення повітря в цих цехах.
2.1.10. Технологічне устаткування, у процесі роботи якого можливе виділення шкідливих речовин у повітря виробничих приміщень, повинно бути герметизованим та обладнаним місцевою витяжною вентиляцією залежно від конструкції устаткування та матеріалу, що перероблюється.
2.1.11. Під час монтажу повітропроводів аспіраційних систем необхідно передбачати заходи щодо запобігання осіданню пилу на стінках повітропроводів.
2.1.12. Під час розрахунку продуктивності аспіраційних установок необхідно брати 10%-й запас на підсмоктування повітря через нещільності.
Продуктивність установки повинна розраховуватися на одночасну роботу всіх приєднаних до неї місцевих відсмоктувачів.
2.1.13. Системи аспірації та видалення газів повинні бути обладнані газоочисними пристроями, що дають змогу очищати повітря, що аспірується, та гази, що відходять, до рівня, погодженого в установленому порядку.
2.1.14. На дільницях, де працівники зазнають інтенсивного впливу тепла, повинні використовуватися припливні вентиляційні установки, екрани та інші теплоізолювальні пристрої.
2.1.15. Установки кондиціонування з очищенням повітря необхідно використовувати в кімнатах міжопераційного відпочинку, операторських пунктах, у приміщеннях АСКТП.
2.1.16. Під час розвантаження залізничних вагонів з матеріалами, що курять, повинні передбачатися заходи, що запобігають запиленню окремих цехів і території підприємства.
2.1.17. Аналіз повітря на запиленість і загазованість необхідно здійснювати за графіком, затвердженим роботодавцем. Місця відбору повітря необхідно визначати та погоджувати з органами санітарного нагляду.
2.1.18. Усе устаткування з переробки та транспортування сипких матеріалів, що за технологією не може підключатися до аспіраційних систем, повинно накриватися укриттями та герметично з'єднуватися із закритими завантажувальними та розвантажувальними пристроями. Засипання порошків у тару необхідно механізувати та герметизувати.
2.1.19. З метою зменшення пиловиділення, пересипання матеріалів необхідно здійснювати по похилих жолобах з мінімально допустимими, відповідно до умов транспортування, кутами нахилу та зменшувати висоту вільного падіння потоків матеріалу та погоджувати швидкість руху матеріалу з швидкістю руху транспортерної стрічки.
2.1.20. Обладнання та експлуатація аспіраційних систем під час виробництва порошкових матеріалів повинні відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів.
2.1.21. Під час транспортування матеріалу, що курить, стрічковими конвеєрами необхідно обмежувати шар матеріалу на стрічці за шириною та висотою; використовувати спеціальні роликоопори, що запобігають сходженням і перекосам стрічки; зменшувати відстань між осями роликоопор у місцях завантаження матеріалу на стрічку; очищати холосту гілку конвеєрної стрічки.
Очищення холостої гілки конвеєрної стрічки вручну під час роботи конвеєра не дозволяється.
2.1.22. Для локалізації пиловиділень необхідно передбачати герметизацію та аспірацію устаткування, застосування зволоження, сигналізацію про заповнення бункерів, регулярне прибирання приміщень.
2.1.23. Торцювання та обробка графітних виробів без обладнання пиловідсмоктувальних вентиляційних установок не дозволяється.
2.2. Водопостачання
2.2.1. Влаштування систем водопостачання повинно відповідати вимогам будівельних норм СНиП 2.04.02-84 "Водоснабжение. Наружные сети и сооружения", затверджених постановою Державного комітету СРСР у справах будівництва від 27.07.84 N 123 (далі - СНиП 2.04.02-84), та Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.96 N 173, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.07.96 за N 379/1404 (далі - ДСП 173-96).
2.2.2. Забезпечення безпеки під час експлуатації, налагоджування, випробувань і ремонту мереж і споруд водного господарства необхідно здійснювати відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів і документації, затвердженої роботодавцем у встановленому порядку на підприємстві.
2.2.3. Вибір джерел водопостачання та норм якості води для господарсько-питних потреб і душових пристроїв повинен відповідати вимогам ГОСТ 2761-84 "Источники централизованного хозяйственно-питьевого водоснабжения. Гигиенические, технические требования и правила выбора".
2.2.4. Необхідно, щоб якість питної води відповідала вимогам ГОСТ 2874-82 "Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством".
2.2.5. Крани мережі виробничого водопостачання повинні бути позначені написами, що не дозволяють використовувати їх для господарсько-питних потреб.
2.2.6. Водопроводи господарсько-питної води, що будуть живитися від міського водопроводу, не можна з'єднувати з іншими водопроводами, що будуть живитися від місцевих джерел водопостачання.
2.2.7. У цехах необхідно влаштовувати фонтанчики питної води. Кількість фонтанчиків визначається згідно з СНиП 2.09.04-87 "Административные и бытовые здания", затверджених постановою Державного комітету СРСР у справах будівництва від 30.12.87 N 313 (далі - СНиП 2.09.04-87).
2.2.8. У гарячих цехах працівників необхідно забезпечувати газованою водою з розрахунку 4-5 л у зміну на одну людину.
2.2.9. На підприємствах, що проектуються та експлуатуються, повинні бути передбачені системи оборотного водопостачання.
2.3. Каналізація
2.3.1. Обладнання систем каналізації повинно відповідати вимогам СНиП 2.04.01-85 "Внутренний водопровод и канализация зданий", затверджених постановою Державного комітету СРСР у справах будівництва від 04.10.85 N 169 (далі - СНиП 2.04.01-86), та вимогам ДСП 173-96.
Не дозволяється з'єднувати (суміщати) каналізаційні стоки різного призначення.
2.3.2. Огляд та очищення каналізаційних мереж і колодязів необхідно проводити відповідно до порядку ведення газонебезпечних робіт за нарядом-допуском та графіком, затвердженим роботодавцем.
2.3.3. Необхідно, щоб умови спуску стічних вод у водойми відповідали вимогам чинних нормативно-правових актів.
2.3.4. Роботодавець повинен забезпечувати регулярний контроль за ефективністю очищення виробничих і побутових стічних вод.
2.3.5. Скидання сировини та продуктів виробництва під час аварій, а також під час ремонтів і ревізій апаратури в каналізацію не дозволяється. Скидання необхідно передбачати в технологічну каналізацію з наступним надходженням продукту, що скидається, у технологічний цикл.
2.3.6. Спуск отруйних продуктів і реагентів у каналізацію, у тому числі під час аварій, не дозволяється. Ці продукти необхідно направляти в спеціальні герметичні технологічні ємності для подальшої утилізації або знешкодження.
2.3.7. Каналізаційні системи технологічних зливів необхідно обладнувати гідравлічними затворами та фланцевими з'єднаннями для встановлення заглушок на трубопроводах під час зупинки систем для ремонту. Гідравлічні затвори необхідно встановлювати з боку випуску забруднених стоків перед стояками.
2.3.8. Очисні споруди, станції перекачування та інші установки для стічних вод, що перебувають у віданні підприємства, необхідно утримувати у справності, чистоті; вони не повинні бути джерелами повторного забруднення вод, ґрунту та повітряного середовища.
2.3.9. Відповідальні працівники з контролю за технічним і санітарним станом водопостачання та каналізації визначаються роботодавцем.
2.4. Освітлення
2.4.1. Робоче освітлення повинно забезпечувати на робочих поверхнях освітленість і яскравість відповідно до вимог ДБН В.2.5-28-2006 Інженерне обладнання будинків і споруд. Природне і штучне освітлення, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 15.05.2006 N 168 (далі - ДБН В.2.5-28-2006). Джерела живлення аварійного освітлення повинні відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів.
2.4.2. Улаштування, монтаж і експлуатація силового та освітлювального устаткування необхідно провадити з дотриманням вимог НПАОП 40.1-1.21-98, НПАОП 40.1-1.32-01 та інших чинних нормативно-правових актів.
2.4.3. Показники освітлення території підприємства, допоміжних приміщень і робочих місць у цехах повинні відповідати встановленим нормам ГОСТ 12.1.046-85 "ССБТ. Строительство. Нормы освещения строительных площадок".
2.4.4. У структурних підрозділах підприємства необхідно застосовувати робоче, аварійне та евакуаційне освітлення.
2.4.5. Робоче освітлення повинно забезпечувати освітленість і яскравість на робочих поверхнях не нижче нормативної.
2.4.6. Аварійним освітленням необхідно забезпечувати на робочих поверхнях освітленість не менше 5% від нормативної, установленої для цих поверхонь.
2.4.7. Евакуаційне освітлення повинно забезпечувати освітленість на підлозі основних шляхів пересування працівників, на східцях сходів не менше 3 лк (люксів).
2.4.8. Світильники повинні відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.32-01 і розміщуватися таким чином, щоб забезпечити надійність їх кріплення, безпеку та зручність обслуговування.
2.4.9. Для запобігання затінення робочих місць мостовими кранами необхідно передбачати додаткові світильники, що підвішуються до ферм крана.
2.4.10. Для освітлення приміщень з виробничою категорією Б повинні застосовуватися світильники у вибухозахищеному виконанні та придатні для цього середовища відповідно до НПАОП 40.1-1.21-98, НПАОП 40.1-1.32-01.
2.4.11. З метою ефективного використання штучного освітлення необхідно вживати заходів щодо обслуговування світильників, контролю освітленості на робочих місцях, побілки внутрішніх поверхонь виробничих будинків і очищення скла в приміщеннях із значним виділенням пилу.
2.4.12. Світильники, що обслуговуються з переносних драбин, необхідно підвішувати на висоті не більше 4,5 м над рівнем підлоги та не розміщувати над устаткуванням.
2.4.13. Для обслуговування світильників, розташованих над кранами або кран-балками, необхідно використовувати спеціальні майданчики або автовишки.
2.5. Опалення
2.5.1. Системи опалення будинків і споруд підприємства необхідно вибирати з урахуванням вимог ДСП 173-96 і СНиП 2.04.05-91.
2.5.2. У виробничих цехах рекомендується повітряне, суміщене з припливною вентиляцією або комбіноване опалення.
2.5.3. Для опалення будинків і споруд підприємства необхідно передбачати системи, прилади та теплоносії, що не утворюють додаткових виробничих шкідливостей і небезпек.
2.5.4. У приміщеннях цехів, що належать до категорії Б з пожежної небезпеки, необхідно застосовувати тільки повітряне опалення, суміщене з припливною вентиляцією.
2.5.5. Для працівників в неопалюваних виробничих і складських приміщеннях необхідно передбачати приміщення для обігріву відповідно до вимог СНиП 2.09.04-87.
3. Використання кисню, азоту, аргону
3.1. Під час використання кисню та інших продуктів розділення повітря необхідно дотримуватися вимог чинних нормативно-правових актів.
3.2. Запірну та регулювальну арматуру на трубопроводах продуктів розділення повітря необхідно розташовувати в місцях, зручних і безпечних для обслуговування, та освітлювати відповідно до встановлених норм освітленості.
3.3. Використання запірної арматури, що встановлена на технологічних трубопроводах, як регулювальної, а регулювальної як запірної не дозволяється.
3.4. Кисневе устаткування, киснепроводи та арматура перед їх монтажем і встановленням повинні знежирюватися у разі перевищення норм жирових забруднень на їх поверхнях.
3.5. Киснепроводи, що прокладені в зоні підвищеної температури або інтенсивного тепловипромінювання, необхідно ізолювати.
3.6. Методи визначення та норми жирових забруднень на поверхні устаткування та трубопроводів, що контактують з киснем, повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.052-81 "ССБТ. Оборудование, работающее с газообразным кислородом. Общие требования безопасности".
3.7. Розбирати вентилі та міняти ущільнювальні елементи вентилів кисневих балонів у цехах-споживачах не дозволяється.
3.8. Киснепроводи повинні заземлюватися при вводі в споруди цехів і при виводі з них на контур заземлення цехових електроустановок.
3.9. Відкриття та закриття арматури, установленої на киснепроводах, необхідно проводити повільно, не допускаючи різких змін параметрів і великих швидкостей руху кисню по трубопроводу для запобігання займання киснепроводу або окремих його елементів.
3.10. Інструмент, що застосовується для обслуговування киснепроводів і кисневих пристроїв, повинен обміднюватися, старанно знежирюватися та мати відмітну блакитну смугу.
3.11. У приміщеннях, де розташовані кисневі пристрої, палити та користуватися відкритим вогнем не дозволяється.
3.12. Руки, спецодяг, спецвзуття та рукавиці персоналу, який обслуговує киснепроводи та кисневі пристрої, не повинні бути забруднені мастилом. Палити та підходити до відкритого вогню після закінчення роботи дозволяється тільки після провітрювання одягу.
Вішати одяг на фланці або вентилі киснепроводів не дозволяється.
3.13. У разі відсутності на підприємстві кисневих станцій допускається застосування газоподібного кисню у балонах.
Для централізованого подавання кисню необхідно влаштовувати розподільний пристрій (рампу), з якого кисень подається до місць його споживання.
3.14. Кисневі балони у приміщенні рампи необхідно встановлювати в спеціальні стояки, що унеможливлюють їх падіння.
Редуктор рампи необхідно розміщувати поза стінкою приміщення, а загальний вентиль - у приміщенні рампи.
Періодично (один раз на місяць) редуктор необхідно розбирати та очищувати.
3.15. Під час зберігання, транспортування та поводження з кисневими балонами необхідно унеможливлювати забруднення їх маслом.
Використання кисню з балонів, що мають несправні редуктори або манометри, не дозволяється.
3.16. Працівникам, які працюють у місцях, де можливе утворення підвищеної концентрації кисню, повинен видаватися одяг, виготовлений з гладких, цупких, неворсистих тканих матеріалів з антистатичними домішками. Використання комбінованих композицій з тканин штучного та натурального волокна не дозволяється.
3.17. У кожному цеху, де встановлено устаткування, у якому використовується аргон або азот, необхідно призначати посадову особу, відповідальну за безпечну експлуатацію систем аргоно- та азотопостачання.
3.18. Приміщення, у яких проводяться роботи з азотом і аргоном і концентрація кисню у повітрі яких може знижуватися нижче 19% за об'ємом, необхідно обладнувати припливно-витяжною вентиляцією. Необхідність користування вентиляцією та кратність обміну повітря визначаються проектною організацією.
3.19. Конструкція систем продувань азотних і аргонових трубопроводів повинна унеможливлювати надходження цих газів у приміщення.
3.20. Перевірку щільності азото- та аргонопроводів необхідно проводити щомісяця. Перевірку щільності газопроводів і арматури необхідно здійснювати обмилюванням, а за допомогою переносного газоаналізатора контролювати вміст кисню у приміщенні.
3.21. Газозапірну арматуру необхідно розміщувати у шафки з дверцятами, що замикаються.
На арматурі та шафках необхідно прикріпляти плакати з надписами: "Аргон - небезпечно!", "Азот - небезпечно!".
3.22. У закриті приміщення, де встановлене устаткування, що споживає азот або аргон, у разі відсутності приладів контролю середовища дозволяється заходити тільки в разі роботи вентиляційної системи після закінчення часу, що дає змогу провести триразовий обмін повітря. Поряд з кнопкою необхідно встановлювати табличку з позначенням часу, протягом якого здійснюється триразовий обмін повітря.
Кнопку ввімкнення вентилятора необхідно встановлювати перед входом у приміщення, де можливий витік азоту або аргону.
3.23. Ремонтні роботи в газонебезпечних місцях, де встановлені об'єкти, що використовують азот та аргон, повинні провадитися за нарядом-допуском після проведення аналізу повітря в цих місцях на вміст кисню. Аналіз повинна проводити в усіх цехах газорятувальна станція, у цехах кисневого виробництва - цехові лабораторії.
Починати роботу дозволяється тільки при вмісті кисню в повітрі, що аналізується, у межах 19-23%.
3.24. При вмісті кисню у повітряному середовищі нижче 19% ремонтні роботи необхідно негайно припинити, ремонтний персонал вивести в безпечну зону.
3.25. Під час встановлення та зняття заглушок контроль вмісту кисню необхідно здійснювати безперервно переносним автоматичним газоаналізатором із звуковою сигналізацією у разі вмісту кисню вище 21% або нижче 19%.
4. Вимоги до електроустановок, контрольно-вимірювальних приладів, систем автоматизації, блокувальних пристроїв, виробничої сигналізації та зв'язку
4.1. Розміщення, влаштування, експлуатація та ремонт електричних мереж, електромашин, трансформаторів, пускорегулювальної, контрольно-вимірювальної та захисної апаратури, а також засобів контролю, автоматизації та зв'язку повинні відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.21-98, НПАОП 40.1-1.32-01, НПАОП 0.00-1.29-97, РД 34.12.122-87 та інших чинних нормативно-правових актів.
Експлуатацію та ремонт електричних газопилоуловлювальних установок необхідно здійснювати відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.21-98 та інших чинних нормативно-правовим актам.
4.2. Експлуатацію та ремонт електроустановок повинен здійснювати спеціально підготовлений електротехнічний персонал. Вимоги, що висуваються до персоналу, повинні відповідати НПАОП 40.1-1.21-98 та іншим чинним нормативно-правових актів.
4.3. Усі працівники, які обслуговують електроустановки, повинні володіти знаннями з надання першої долікарської допомоги під час ураження електричним струмом.
4.4. Для кожної електроустановки повинні складатися експлуатаційні схеми нормального та аварійного режимів роботи. Усі зміни, що вносяться у схеми електричних з'єднань, необхідно позначати у схемі з обов'язковим зазначенням, ким, коли та з якої причини внесена та або інша зміна. Експлуатаційні електричні схеми та зміни, що внесені в них, повинні затверджуватися посадовою особою, відповідальною за електрогосподарство підприємства, підрозділу.
4.5. В електричних схемах необхідно передбачати захист електроприймачів від перевантаження та коротких замикань.
4.6. Електроустаткування необхідно заземлювати відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів.
4.7. Електроустаткування повинно підлягати періодичним технічним оглядам і ремонтам у термін, передбачений графіками, затвердженими роботодавцем.
4.8. Перелік робіт, що виконуються за ПОР (проект організації робіт), повинен визначатися посадовою особою, відповідальною за електрогосподарство, та затверджуватися роботодавцем.
4.9. Роботи з підключення відремонтованого устаткування до діючих мереж і агрегатів, з комплексного випробування та переведення устаткування на робочий режим відповідно до регламенту та інструкцій підприємства повинні проводитися електротехнічним персоналом за замовленням експлуатаційного персоналу.
4.10. Усі неізольовані струмоведучі частини електроустаткування, що встановлені поза електричними приміщеннями, необхідно огороджувати суцільними огорожами, зняття або відкриття яких можливе тільки за допомогою спеціальних ключів або інструментів або підняття їх на недосяжну та безпечну висоту.
4.11. У приміщеннях з підвищеним пиловиділенням електропроводка та електропускові пристрої необхідно виконувати таким чином, щоб забезпечувалася можливість вологого прибирання приміщень, або в цих приміщеннях необхідно забезпечувати підпір повітря не менше ніж 50 Па. У разі неможливості організації підпору повітря електрообладнання необхідно застосовувати в пилонепроникному (пилозахищеному) виконанні.
В електромашинних приміщеннях необхідно передбачати прибирання пилу з електроустаткування пилососом.
4.12. Для захисту працівників від ураження електричним струмом та забезпечення безперебійної роботи обладнання в умовах регулярного вологого прибирання приміщень шафи, пульти та пристрої керування (що виготовляються промисловістю без захисту від потрапляння вологи) необхідно розміщувати в окремих приміщеннях.
У разі розміщення електроустаткування безпосередньо у виробничих приміщеннях необхідно передбачати заходи із захисту їх від потрапляння вологи (захисні екрани, перегородки, підставки тощо).
4.13. Електродвигуни, що встановлюються на відкритому повітрі та в приміщеннях, де можливе осідання на їх обмотках пилу та інших речовин, що порушують природне охолодження, повинні мати виконання не менше ніж 1Р54.
Електродвигуни, що встановлюються у вологих або особливо вологих місцях, повинні мати виконання не нижче 1Р54 та ізоляцію, розраховану на дію вологи та пилу.
Для електродвигунів, що встановлюються в приміщеннях з температурою повітря більше ніж плюс 40 град.С, необхідно вживати заходів, що унеможливлюють їх перегрів.
4.14. Класи вибухонебезпечних та пожежонебезпечних зон для електрообладнання необхідно встановлювати відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.32-01, НАПБ Б.07.005-86 та інших чинних нормативно-правових актів. На вході у виробниче приміщення необхідно вивішувати напис із зазначенням класу вибухонебезпечної та пожежонебезпечної зони.
4.15. Інструкції з охорони праці для працівників, які працюють на машинах, механізмах, установках з електричним приводом і на електричному обладнанні (електротермічному, електрозварювальному та іншому), а також інструкція з проведення вологого прибирання приміщень повинні мати розділ "Електробезпека".
4.16. Електроінструмент I класу, переносні електричні лампи, знижувальні трансформатори та перетворювачі частоти струму перед застосуванням повинні перевірятися на відсутність замикання на корпус, на справність заземлювального проводу та ізоляції живильних проводів.
Переносний електрифікований інструмент необхідно зберігати в коморі (інструментальній) і видавати працівникам на період роботи. Електроінструментом класів II і III дозволяється працювати без застосування засобів індивідуального захисту в приміщеннях без підвищеної небезпеки ураження працівників електричним струмом.
4.17. На роботах, що пов'язані з небезпекою ураження електричним струмом, повинні застосовуватися засоби захисту відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.21-98, Правил безпечної експлуатації електроустановок, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 06.10.97 N 257, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13.01.98 за N 11/2451 (НПАОП 40.1-1.01-97), Правил експлуатації електрозахисних засобів, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 05.06.2001 N 253 (НПАОП 40.1-1.07-01).
4.18. Неброньовані кабелі та проводи у виробничих приміщеннях необхідно прокладати відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.32-01 та інших чинних нормативно-правових актів.
4.19. Для живлення ручних світильників у приміщеннях з підвищеною небезпекою та особливо небезпечних необхідно застосовувати напругу не вище 42 В. За наявності особливо несприятливих умов, коли небезпека ураження електричним струмом посилена тіснотою, незручним положенням працівника, зіткненням з великими металевими, добре заземленими поверхнями (наприклад, робота в барабанах, газоходах, топках, млинах, бункерах), для живлення ручних світильників необхідно застосовувати напругу не вище 12 В.
Не дозволяється користуватися автотрансформаторами як джерелом живлення світильників і електроінструменту напругою понад 42 В.
4.20. Штепсельні з'єднання (розетки, вилки), що використовуються на напругу 12 і 42 В, за своїм конструктивним виконанням повинні відрізнятися від штепсельних з'єднань, що призначені на напругу 127 В та 220 В.
4.21. Улаштування, обслуговування та експлуатація електрозварювальних установок повинні відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.21-98, НПАОП 40.1-1.32-01, ГОСТ 12.3.003-86 "ССБТ. Работы электросварочные. Требования безопасности" та інших чинних нормативно-правових актів.
4.22. Розміщення зварювального обладнання повинно забезпечувати безпечний і вільний доступ до нього.
4.23. У приміщеннях, де проводяться зварювальні роботи, не дозволяється зберігання легкозаймистих матеріалів.
4.24. Електрозварювальні установки, що застосовуються для зварювання в особливо небезпечних умовах (усередині металевих ємностей, у трубопроводах, колодязях, тунелях, котлах тощо), необхідно обладнувати пристроями автоматичного відключення напруги холостого ходу або обмеження її до напруги 12 В з витримкою часу не більше ніж 1 с.
Дозволяється експлуатація зварювальних установок постійного струму без пристроїв автоматичного відключення напруги холостого ходу або обмеження її до напруги 12 В, якщо в них напруга холостого ходу не перевищує 60 В.
4.25. У пересувних зварювальних трансформаторах зворотний провід необхідно ізолювати так само, як і провід, що приєднаний до електродотримача.
Зварювальні установки на час їх переміщення необхідно від'єднувати від мережі.
4.26. Електродотримачі для ручного дугового зварювання та різки повинні відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів.
4.27. Під час електрозварювальних робіт не дозволяється використання як зворотного провідника (провідників) мережі заземлення, а також металевих будівельних конструкцій будинків і споруд, трубопроводів і технологічного устаткування.
4.28. На підприємстві наказом роботодавця необхідно розподілити обов'язки та область відповідальності щодо технічного обслуговування та планово-попереджувальних ремонтів засобів вимірювання, контролю, систем і засобів автоматизації.
На виконання планових і позапланових відключень і включень засобів вимірювання та контролю, систем і засобів автоматизації обов'язкове письмове погодження (дозвіл) відповідальної особи.
4.29. Агрегати та апарати з дистанційним керуванням необхідно обладнувати контрольно-вимірювальними приладами (далі - КВП) з покажчиками параметрів технологічного процесу на місці встановлення агрегату та на щиті керування.
Контрольно-вимірювальні прилади необхідно встановлювати в спеціальних приміщеннях або ущільнених шафах, що забезпечують безпеку та зручність спостереження та регулювання.
4.30. Схеми керування, сигналізації та живлення контрольно-вимірювальних приладів, що розташовані на щитах, пультах і панелях керування, необхідно обладнувати сигналізацією про наявність на них напруги.
4.31. Експлуатація несправних або з простроченим терміном перевірки КВП не дозволяється. Організація та порядок проведення перевірок засобів вимірювання повинні відповідати вимогам Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність".
4.32. Електричні прилади та щити необхідно заземлювати відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів.
4.33. Контрольно-вимірювальні прилади повинні освітлюватися відповідно до норм освітленості.
4.34. Стан і робота приладів, засобів автоматизації, сигналізації, дистанційного керування та пристроїв захисних блокувань повинні постійно контролюватися.
4.35. Регулювання та ремонт приладів і засобів автоматизації повинні виконувати тільки працівники служби контрольно-вимірювальних приладів і засобів автоматизації.
4.36. Під час обслуговування агрегатів, що працюють в автоматичному режимі, в інструкції за видами робіт і в інструкції з охорони праці слід зазначати необхідні заходи, що забезпечують безпеку обслуговувального персоналу.
Агрегати, робота яких передбачена в автоматичному, налагоджувальному та ручному режимах, необхідно обладнувати сигналізацією про включення їх на цей режим роботи.
4.37. Експлуатація агрегатів основного технологічного устаткування, усіх видів рейкового та нерейкового транспорту та механізмів у разі несправності сигнальних пристроїв не дозволяється.
4.38. На всіх засобах вимірювання, що контролюють граничні значення параметрів технологічного процесу, червоною фарбою повинні помічатися граничнодопустимі значення параметра, що вимірюється.
4.39. Між взаємопов'язаними дільницями та агрегатами необхідно встановлювати гучномовний і телефонний зв'язок. В окремих випадках для попередження про небезпеку необхідно застосовувати включені паралельно звукові та світлові сигналізатори. У місцях з підвищеним рівнем шуму допускається застосування тільки світлових сигналів пульсуючої дії або спрямованого світла.
4.40. Засоби зв'язку та сигналізації необхідно розташовувати в зонах максимальної видимості та чутності працівників, а також робити їх легкодоступними та безпечними під час обслуговування.
4.41. Значення сигналів і правила поведінки працівників під час їх подачі, а також перелік працівників, які мають право подавати сигнали, необхідно зазначати в інструкції, затвердженій роботодавцем.
5. Газове господарство
5.1. Газове господарство виробництв вуглеграфітових матеріалів і виробів, що проектуються, будуються та експлуатуються, повинні відповідати вимогам НПАОП 0.00-1.20-98.
5.2. Робота газових мереж і установок під розрідженням не дозволяється, за винятком газопроводів, установок і апаратів, для яких робота під розрідженням обумовлена особливостями технологічного процесу.
5.3. Подача пари в газопроводи для пропарювання, продування та підтримування позитивного тиску повинна провадитися відповідно до інструкції, що затверджена роботодавцем; при цьому пару необхідно подавати в газопровід поступово. Швидкість зростання температури пари повинна складати не більше 15 град.C на годину.
5.4. Під час обслуговування газопроводів і пальників природного газу необхідно дотримуватися послідовності виконання всіх операцій.
5.5. Канали, де розміщені газопроводи, необхідно підтримувати чистими та сухими. Підходи до запірно-регулювальної арматури необхідно зберігати вільними, ширина проходів повинна складати не менше ніж 0,8 м.
5.6. Запірно-регулювальну арматуру необхідно закривати та відкривати плавно, без ривків. Пробкові крани повинні бути забезпечені справними обмежувачами повороту пробки на 90 град. На всій запірній арматурі дільничних газопроводів і камер повинна бути нанесена відповідна нумерація. Плакати "Небезпечно - газ!" необхідно вивішувати на всіх ділянках газової комунікації цеху.
5.7. Керування газовим режимом печей необхідно здійснювати з щитової пульта керування в автоматичному та дистанційному режимах, а також в ручному режимі.
В автоматичному режимі:
з пульта керування оператором змінюється витрата газу через дросельну заслінку перед пальником з паралельною зміною витрати повітря у відношенні 1:8-10 частин.
При дистанційному керуванні:
витрати газу і повітря змінюються окремо (під час сушіння та розігріву).
Витрати газу в повітрі повинні фіксуватися на діаграмі у щитовій за часом.
5.8. Робочий тиск у газопроводі перед піччю, розрідження у лежаку необхідно визначати режимними картками, що опрацьовуються для кожного газовикористовувального агрегату або апарата.
5.9. Для контролю за роботою газових пальників біля них необхідно влаштовувати оглядові отвори з кришками.
5.10. На димоходах від кожного агрегату до спільного лежака необхідно встановлювати шибери для регулювання тяги.
Керування шиберами, що не мають автоматичного керування, необхідно виносити на робоче місце оператора, який обслуговує агрегат.
Шибери тяги в лежаках необхідно обладнувати обмежувачами, що унеможливлюють їх щільне закриття.
5.11. Під час роботи газових нагнітачів і компресорів необхідно:
підтримувати встановлені інструкцією режими тиску та температури газу, води та масла в охолоджувальній і мастильній системах, а також інші параметри технологічного процесу;
стежити за справним станом усіх механізмів, устаткування, комунікацій, арматури та приладів, а також за їх нормальною роботою;
перевіряти герметичність устаткування, що заповнене газом, згідно з інструкцією, затвердженою роботодавцем.
5.12. Відкривати кришки люків-лазів на димоходах, коли працюють нагнітачі, не дозволяється.
5.13. У разі відключення електропостачання, падіння тиску газу або відсутності розрідження піч необхідно негайно відключати через припинення подачі газу.
5.14. У разі сильного виділення газів, що відходять, відсутності тяги також необхідно відключити подачу газу.
6. Організація та проведення газонебезпечних робіт і робіт підвищеної небезпеки
6.1. Газонебезпечні роботи необхідно виконувати відповідно до вимог цих Правил, НПАОП 0.00-1.20-98 та інших чинних нормативно-правових актів, а роботи підвищеної небезпеки - відповідно до вимог "Положения о применении нарядов-допусков при производстве работ повышенной опасности на предприятиях и в организациях Министерства металлургии СССР", затвердженого Міністерством металургії СРСР 20.06.90 (далі - НПАОП 27.0-4.02-90).
6.2. Газонебезпечні роботи поділяються на роботи, що пов'язані:
з нормальним веденням технологічного процесу;
з ремонтом, внутрішнім очищенням і оглядом апаратів, ємностей, устаткування, газопроводів і продуктопроводів, у яких були або є шкідливі або вибухонебезпечні продукти;
з ліквідацією аварій у газовому господарстві, розливом шкідливих, вибухонебезпечних і легкозаймистих продуктів.
6.3. Газонебезпечні роботи повинні проводитися відповідно до вимог НПАОП 27.0-4.02-90 за нарядом-допуском установленої форми і спеціально розробленим планом організації та проведення газонебезпечних робіт, затвердженим роботодавцем. Форма плану робіт довільна.
6.4. У плані робіт повинна зазначатися сувора послідовність виконання газонебезпечних робіт, розміщення працівників, потреба в механізмах і пристосуваннях; заходи, що забезпечують максимальну безпеку виконання цих робіт, із зазначенням посадовців, відповідальних за проведення кожної газонебезпечної роботи, та посадової особи, відповідальної за координацією цих робіт.
Ці роботи повинні виконуватися бригадою не менше ніж двоє працівників, а в апаратах, лежаках, газоходах і подібних місцях - бригадою не менше ніж троє працівників.
6.5. План організації та проведення газонебезпечних робіт повинен складати перед початком їх проведення відповідальний керівник робіт.
Під час проведення газонебезпечних робіт силами загальнозаводського ремонтного персоналу, підрядної організації або ремонтного цеху відповідальний керівник робіт від підрядної організації повинен брати безпосередню участь у складанні плану організації робіт.
6.6. Газонебезпечні роботи необхідно виконувати під безпосереднім контролем газорятівників, а за їх відсутності на підприємстві - під безпосереднім контролем керівника робіт.
Ставати до виконання газонебезпечної роботи, а також залишати робоче місце без відома керівника робіт не дозволяється.
Під час виконання газонебезпечних робіт необхідно систематично перевіряти наявність усіх працівників на робочих місцях. Перевірку наявності всіх працівників необхідно проводити також під час перерв, що пов'язані з виведенням працівників, і після закінчення роботи.
6.7. Роботи, що пов'язані з перебуванням працівників усередині апаратів і ємностей, повинні проводитися лише після їх відключення, звільнення від продукту та продування, а також перевірки (аналізу) повітряного середовища в них на вміст шкідливих і вибухонебезпечних газів і парів, що не повинні перевищувати ГДК (граничнодопустимих концентрацій).
Повторні аналізи необхідно проводити через кожну годину.
6.8. Каналізаційні колодязі перед спуском до них працівників повинні вентилюватися.
6.9. Усі роботи всередині апаратів, резервуарів, посудин і каналів повинні здійснюватися працівниками у шлангових протигазах із застосуванням страхувальних мотузок і запобіжних пасків.
Запобіжні пояси повинні мати наплічні паски з кільцями на їх перетині з боку спини для кріплення страхувальної мотузки. Застосування поясів без наплічних ременів не дозволяється.
За умови вмісту парів і газів нижче допустимого за санітарними нормами рівня та неможливості підвищення його в процесі роботи дозволяється проводити роботи без шлангового протигаза, але за наявності його в підготовленому стані.
Використання фільтрувальних протигазів під час виконання зазначених робіт не дозволяється.
6.10. На всіх робочих місцях у цехах, де можливе виділення газів, парів і пилу, повинні розміщуватися газозахисні апарати (шлангові або ізолювальні).
Кількість і місця розташування газозахисних апаратів, а також строки перевірки їх стану повинні визначати начальник структурного підрозділу та служба охорони праці.
6.11. Під час проведення газонебезпечних робіт повинні застосовуватися інструменти, що не дають іскор під час удару або тертя.
6.12. Під час розливу шкідливих і вибухопожежонебезпечних продуктів необхідно негайно ліквідувати причину, що викликала розлив, і провести прибирання.
Прибирання повинно здійснюватися працівниками під контролем газорятівників або фахівця із застосуванням шлангових протигазів або ізолювальних кисневих респіраторів (залежно від місця та розмірів розливу).
6.13. Протягом усього часу прибирання необхідно забезпечувати підсилене провітрювання приміщень.
6.14. Газонебезпечні роботи, що пов'язані з ліквідацією аварій, необхідно виконувати відповідно до затверджених планів ліквідації аварій.
6.15. До робіт підвищеної небезпеки належать ремонтні, монтажні, будівельні, налагоджувальні та інші роботи, що виконуються персоналом цехів, а також персоналом спеціалізованих і централізованих цехів і підрядних організацій в діючих цехах; роботи на установках підвищеної небезпеки; роботи на висоті, вогневі роботи в приміщеннях підвищеної небезпеки, а також роботи в бункерах, тунелях, земляні роботи в цеху та інші роботи, під час виконання яких найбільш імовірні виявлення та вплив на працівників небезпечних і шкідливих виробничих чинників і пов'язане з цим травмування осіб, які виконують роботи. Ці роботи згідно з НПАОП 0.00-8.24-05 повинні виконуватися за нарядом-допуском.
6.16. Усі працівники та спеціалісти, які беруть участь у газонобезпечних роботах, повинні бути забезпечені необхідними ЗІЗ.
Перед виконанням кожної газонебезпечної роботи газозахисні апарати необхідно перевіряти на справність, а пояси та мотузки оглядати. Під час виконання зазначених робіт не дозволяється застосовувати пояси та мотузки з синтетичних матеріалів.
Відповідальними за виконання газонебезпечних робіт і робіт підвищеної небезпеки, що проводяться за спеціально розробленим планом робіт і за нарядом-допуском, можуть бути:
від експлуатаційного персоналу - начальник цеху, заступник начальника цеху та механік (енергетик) цеху;
від підрядних ремонтних організацій - начальник дільниці, виконавець робіт;
від загальнозаводських ремонтних служб - начальник ремонтного цеху, заступник начальника цеху, начальник дільниці.
Роботи, що пов'язані із зупинкою декількох цехів, повинні проводитися під керівництвом посадової особи, призначеної роботодавцем.
6.17. Під час розробки підрядними організаціями плану організації та проведення робіт підвищеної небезпеки та газонебезпечних робіт під час ремонтів, що потребують застосування комплексу вантажопідіймальних машин і пристосувань (кранів, лебідок, щогл), до початку робіт план необхідно узгодити з начальником цеху, де проводяться роботи, зі службами охорони праці, головним механіком або головним енергетиком підприємства та підрядної організації і затвердити відповідальними керівниками підрядної організації та підприємства.
6.18. Керівником з виконання газонебезпечних робіт може бути лише посадова особа з числа спеціалістів за посадою не нижче майстра; під час проведення газонебезпечних робіт, що передбачені інструкціями нормальної експлуатації, виконавцем може бути бригадир.
6.19. Перед початком робіт керівник повинен проінструктувати всіх працівників про дотримання необхідних правил безпеки під час виконання цієї роботи та про надання першої (долікарської) допомоги потерпілим.
Працівники, які не пройшли інструктаж, до роботи не допускаються.
Під час виконання робіт силами ремонтного підрозділу підприємства або підрядної організації інструктаж повинні проводити разом керівники робіт від підприємства та підрядної (ремонтної) організації, що проводить роботу.
До виконання газонебезпечних робіт від підрядної організації можуть залучатися тільки ті працівники, які пройшли спеціальне навчання та мають відповідні посвідчення.
6.20. Газонебезпечні роботи та роботи підвищеної небезпеки, що проводяться за планом, необхідно проводити лише в денний час. Цілодобове проведення робіт допускається лише з дозволу роботодавця.
6.21. Вогневі роботи в приміщеннях з вибухопожежонебезпечними виробництвами необхідно виконувати відповідно до вимог Інструкції з організації безпечного ведення вогневих робіт на вибухопожежонебезпечних та вибухонебезпечних об'єктах, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 05.06.2001 N 255, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.06.2001 за N 541/5732 (НПАОП 0.00-5.12-01).
7. Складування та зберігання вихідних продуктів
7.1. Складування та зберігання сипкої сировини
7.1.1. Складування та зберігання сировини необхідно здійснювати в закритих складах, силосах або на спеціальних відкритих майданчиках. Відкриті складські майданчики, що розміщені на території підприємства, необхідно огороджувати умовними огорожами.
7.1.2. Улаштування та обладнання складів і майданчиків для складування сировини на підприємстві повинно відповідати вимогам затверджених у встановленому порядку норм технологічного проектування, будівельних, санітарних і протипожежних норм і правил.
7.1.3. Межі проїзної частини транспортних шляхів усередині складу необхідно розташовувати на відстані від конструкцій будинку та устаткування не менше ніж 0,5 м, а в місцях проходу людей - не менше ніж 0,8 м.
7.1.4. Майданчики для обслуговування складу необхідно розташовувати на рівні головки рейки на відстані від осі колії не менше ніж на 2 м. Ширина цих майданчиків повинна бути не менше ніж 0,7 м.
7.1.5. Поверхні майданчиків для складування вантажів повинні бути рівними, без вибоїн, з кутом ухилу не більше 5 град. З майданчиків відкритого складування необхідно забезпечувати відвід поверхневих вод.
7.1.6. Майданчики для відкритого складування сировинних матеріалів необхідно регулярно очищати від сторонніх матеріалів, снігу та льоду.
7.1.7. Завантаження-вивантаження сипких сировинних матеріалів (коксів, антрацитів, термоантрацитів тощо) у силоси та бункери повинно здійснюватися із застосуванням засобів пилопридушення.
7.1.8. Сипкі матеріали, що зберігаються на відкритих складах (штабелі вугілля, антрациту, коксу, піску тощо), повинні мати укоси з крутістю, що відповідає куту природного укосу.
Брати зі штабеля сипкі матеріали підкопом, а також перебувати працівникам на укосі не дозволяється.
7.1.9. При відкритому зберіганні матеріалів габарити штабелів і ширина проходів між ними повинні відповідати вимогам інструкції, затвердженої роботодавцем.
7.1.10. Під час подачі вагонів у склад необхідно подавати звуковий сигнал.
7.1.11. Під час подачі вагонів у склад сировини роботу мостового грейферного крана необхідно припинити.
7.1.12. Не дозволяється присутність працівників у складах сировини та на майданчиках приймальних бункерів у зоні переміщення мостових грейферних кранів.
7.1.13. Під час ремонтних і очисних робіт подача потягів з вагонами у склади сировини не дозволяється. На в'їздах повинні включатися заборонні сигнали світлофора, а робота мостових грейферних кранів повинна припинятися.
7.1.14. Не дозволяється пересування вагонів, що перебувають під навантаженням або вивантаженням, якщо в них перебувають працівники.
7.1.15. Вагони, що подані до місць розвантаження, дозволяється розвантажувати лише при відчепленому локомотиві.
7.1.16. Для переміщення вагонів усередині складу необхідно застосовувати маневрові лебідки, вагоноштовхачі та інші механізми.
7.1.17. Під час руху вагона перебування працівників на рейковій колії не дозволяється.
7.1.18. Вагони по складу необхідно переміщувати тільки після попереджувального звукового сигналу.
7.1.19. Рух вагона, що стоїть на розвантаженні, необхідно обмежувати з обох боків гальмівними башмаками.
7.1.20. Приймальні траншеї (бункери) необхідно огороджувати з боку проходів і перекривати ґратами з розміром чарунок не більше 150х150 мм. За наявності на складі сировини спеціального механізованого пристрою - "розвантажувача" допускається влаштування огорожі тільки з боку проходів.
7.1.21. Уздовж приймальних бункерів, що розташовані в складах сировини, необхідно забезпечувати прохід для технічного обслуговування, для ремонтної і монтажної мети завширшки не менше ніж 0,8 м. Проходи необхідно розташовувати поза зоною переміщення грейфера мостового крана, а з боку бункерів їх необхідно огороджувати згідно з пунктом 2.9 розділу II цих Правил.
7.1.22. Під час складування сировини в бункерах завантажувальні та розвантажувальні пристрої необхідно герметизувати, а розвантажувальні пристрої забезпечувати також механічними приводами.
7.1.23. Бункери та інші ємності заввишки понад 2 м для зберігання сипких і пилоподібних матеріалів необхідно забезпечувати пристроями для запобігання утворенню склепінь і зависань матеріалів або для примусового обвалення їх.
7.1.24. Бункери, що завантажуються грейферними кранами, необхідно обладнувати з одного боку майданчиком для обслуговування, що відокремлюється від бункерів огороджувальним бар'єром заввишки згідно з пунктом 2.9 розділу II цих Правил. Вхід у зону дії крана дозволяється тільки в разі його зупинки.
7.1.25. Улаштування затворів бункерів повинно виключати можливість випадання матеріалів при їх закритому положенні. Затвори необхідно забезпечувати покажчиками положення (відкрито-закрито).
7.1.26. Рівень матеріалу в бункерах необхідно контролювати. Обладнання бункерів сигнальними пристроями на допустиму межу їх розвантаження необхідно визначати проектом.
7.1.27. Бункери, що призначені для зберігання сипких матеріалів, необхідно перекривати суцільним укриттям, а завантажувальні люки закривати щільними кришками. Бункери для сипких матеріалів необхідно обладнувати аспіраційними установками.
7.1.28. Роботи з очищення бункерів від матеріалів, усунення зависань, а також їх ремонт необхідно здійснювати за нарядом-допуском, а у вечірній та нічний час - під керівництвом посадової особи не нижче майстра.
7.1.29. Працівники повинні пересуватися по складу через спеціально влаштовані проходи.
7.1.30. Перебувати на розвантажувальних майданчиках, в траншеях (бункерах), у вагонах, що розвантажуються, під час роботи грейферного крана не дозволяється.
7.1.31. Вихід на ґрати траншей для виконання робіт необхідно здійснювати у місці, яке недоступне для грейферного крана.
7.1.32. У цехах, що обладнані приймальними траншеями, розташованими вздовж залізничної колії, відкриття люків, дверей вагонів необхідно провадити зі спеціального візка.
