Про затвердження Правил охорони життя людей на водних об’єктах України

Відповідно до Кодексу цивільного захисту України, розпорядження Президента України від 14 липня 2001 року № 190 "Про невідкладні заходи щодо запобігання загибелі людей на водних об’єктах", Порядку атестації аварійно-рятувальних служб і рятувальників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 листопада 2013 року № 828, підпункту 2 пункту 3 Плану основних заходів цивільного заходу на 2017 рік, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 січня 2017 року № 9-р, та з метою вдосконалення порядку діяльності заінтересованих центральних та місцевих органів виконавчої влади щодо вжиття комплексу заходів, спрямованих на забезпечення безпеки людей на водних об’єктах, та приведення нормативно-правових актів, які регулюють діяльність Державної служби України з надзвичайних ситуацій, у відповідність до законодавства України НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Правила безпеки людей на водних об’єктах, що додаються.

2. Департаменту формування політики щодо підконтрольних Міністрові органів влади та моніторингу МВС України (Боднар В.Є.) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому порядку.

3. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 03 грудня 2001 року № 272 "Про затвердження Правил охорони життя людей на водних об’єктах України", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 01 лютого 2002 року за № 95/6383 (із змінами).

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на Голову Державної служби України з надзвичайних ситуацій Чечоткіна М.О.

1. Ці Правила визначають вимоги щодо забезпечення безпеки населення на водних об’єктах України та спрямовані на запобігання надзвичайним ситуаціям, загибелі і травматизму людей на воді.

2. Ці Правила є обов’язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, а також особами, які експлуатують водні об’єкти України.

3. У цих Правилах терміни вживаються в таких значеннях:

аквапарк – розважальний комплекс з розвиненою для активного відпочинку на воді інфраструктурою (водяні гірки, басейни з вишками, фонтани та інші водні атракціони) та обладнанням для ігор на воді;

басейн – відкрита або закрита штучна водойма з технічними засобами водної підготовки, призначена для заняття відповідними видами спорту або оздоровчих занять;

безпека людей на водних об’єктах - відсутність загрози життю, здоров’ю людей під час відпочинку на воді, переправ через водні перешкоди, занять видами спорту, промислового та любительського рибальства незалежно від пори року;

використання водного об’єкта – процес використання води у виробництві з метою отримання продукції, для господарсько-питних потреб населення, потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту, для відпочинку людей, організації пляжів, місць масового відпочинку людей, використання плавучих засобів, улаштування водних атракціонів, місць для занять видами спорту, фізкультурно-оздоровчих занять, пунктів любительського і спортивного рибальства, проведення розваг на воді тощо;

водний об’єкт – природний або створений штучно водний елемент довкілля (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт);

зона відповідальності рятувального поста – частина пляжу, на якій розміщено рятувальний пост, та прилеглий до нього водний об’єкт, де ведеться постійне зорове спостереження для своєчасного виявлення людей, які зазнають лиха, та надання їм допомоги;

комплект спорядження № 1 – спорядження, що складається з дихальної трубки, напівмаски та ластів;

комплект спорядження № 2 – спорядження, що складається з автономного дихального апарата, маски (напівмаски) та ластів;

місця масового відпочинку населення на водних об’єктах - визначені органами місцевого самоврядування у встановленому законом порядку водні об’єкти (їх частини) та прилеглі до них земельні ділянки, острови, пляжні зони, призначені для організованого відпочинку населення;

підйомно-буксирувальна система – пароплан, парашут тощо, призначені для розважальних буксирувань над водою за допомогою малого судна, водного мотоцикла з використанням лебідки, що забезпечує задане навантаження на буксирувальний трос;

плавець-рятувальник – особа, з якою власник водного об’єкта уклав строкову трудову угоду і яка в літній (купальний) сезон виконує обов’язки із запобігання загибелі людей на водних об’єктах, рятування та надання домедичної допомоги потерпілим на воді;

пляж – земельна ділянка берегової території, що прилягає до водного об’єкта та призначена для відпочинку людей;

прокатний пункт - місце для стоянки малих або спортивних суден, водних мотоциклів, на якому судна надаються у платне користування та надаються послуги з проведення розваг на воді;

рятувальний пост – структурний підрозділ підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, який знаходиться у визначеному обладнаному та оснащеному рятувальними засобами й іншим спеціальним спорядженням місці та постійно, сезонно чи тимчасово виконує завдання з безпечного відпочинку людей у зоні відповідальності рятувального поста;

рятувальні засоби – технічні засоби спеціального призначення ((малі судна (веслові малі судна), плавучі прилади, рятувальні жилети або нагрудники, пляжні круги з 15-метровим плавучим лінем, рятувальні костюми-комбінезони, засоби зв’язку, техніка та інше спеціальне обладнання і спорядження, призначене для проведення пошуково-рятувальних робіт);

спортивні заходи – спортивні змагання та/або навчально-тренувальні збори;

фізкультурно-оздоровча діяльність – заходи, що здійснюються суб’єктами сфери фізичної культури і спорту для розвитку фізичної культури.

4. Порядок користування водними об’єктами на всій території України визначається Водним кодексом України, Порядком обліку місць масового відпочинку населення на водних об’єктах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2002 року № 264. Порядок запобігання нещасним випадкам і надзвичайним ситуаціям на водних об’єктах визначається цими Правилами.

Передача водних об'єктів в оренду для рекреаційних цілей здійснюється з урахуванням вимог чинного законодавства.

5. Керівники підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності та, особи які використовують водні об’єкти або прибережну захисну смугу водних об’єктів з виробничою, фізкультурно-оздоровчою метою або для відпочинку людей, та організатори масових заходів обладнують і утримують рятувальні пости, забезпечують їх приміщеннями і рятувальними засобами відповідно до вимог цих Правил.

6. Проведення на водних об’єктах фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів, свят з використанням суден допускається в місцях, визначених місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до Порядку обліку місць масового відпочинку населення на водних об’єктах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2002 року № 264, у контрольованих прикордонних районах на внутрішніх водних об’єктах і в прибережних морських районах — з урахуванням вимог Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року № 1147, та Переліку міст і районів, на території яких установлюються контрольовані прикордонні райони, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 1998 року № 1199 "Про контрольовані прикордонні райони".

7. Місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування спільно з відповідними органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України в межах прикордонної смуги та контрольованого прикордонного району визначають місця масового відпочинку людей, купання, рибальства, використання водних об’єктів з виробничою та фізкультурно-оздоровчою метою.

8. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування з метою забезпечення безпеки людей на водних об’єктах щороку до 01 квітня подають затверджені місцевими комісіями з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій переліки визначених місць масового відпочинку населення на водних об’єктах територіальним органам Державної служби України з надзвичайних ситуацій, територіальним органам Державної служби України з безпеки на транспорті та атестованим аварійно-рятувальним службам, які обслуговують водні об’єкти у своїй зоні відповідальності.

1. Під час влаштування пляжів та місць масового відпочинку населення на водних об’єктах необхідно дотримуватися таких вимог:

1) глибина в зоні водного об’єкта, що прилягає до пляжу і відведена для купання, має бути в межах 1,5 - 1,75 м;

2) ширина смуги зони водного об’єкта, відведеної для купання, не повинна перевищувати 50 м від берега;

3) прокатні пункти малих, спортивних суден і водних мотоциклів, засобів для розваг на воді мають бути відмежовані від зони для купання;

4) швидкість течії не повинна перевищувати 0,5 м/с;

5) дно акваторії має бути рівне, щільне, з пологим спуском без уступів, піщане, гравійно-піщане або дрібно-гравійне (за необхідності спеціально готується), вільне від баговиння, водоростей, очищене водолазами від корчів, брухту та інших предметів, що можуть становити небезпеку для життя та здоров’я відпочивальників;

6) відсутність скидів стічних вод (промислових, побутових), виходу ґрунтових вод з низькою температурою, вирів;

7) відсутність мілководдя, що періодично пересихає і може бути місцем виплоду малярійних комарів;

8) розташування поза межами питних водозаборів, водоводів і каналів питного водозабезпечення;

9) розташування поза межами гідротехнічних споруд;

10) відсутність місць нересту і нагулу риби, ділянок з цінними і рідкісними видами флори і фауни;

11) відповідність води вимогам чинних санітарних норм;

12) розташування поза межами зсувів, обвалів та інших небезпечних місць.

2. Місця масового відпочинку населення на водних об’єктах:

1) розташовуються поза межами гідротехнічних споруд;

2) обладнуються рятувальними постами для постійного чергування рятувальників;

3) обладнуються під’їзними шляхами та спусками на воду рятувальних засобів з установленням відповідних покажчиків (написів) "ДЛЯ АВАРІЙНО-РЯТУВАЛЬНИХ СЛУЖБ". Під’їзди та спуски повинні бути вільні;

4) обладнуються засобами оповіщення для доведення необхідної інформації та роз’яснення правил поводження на воді.

3. У місцях масового відпочинку населення на водних об’єктах, зокрема на пляжах, має бути:

1) позначено межу купання на акваторії буями оранжевого (червоного) кольору через кожні 25-30 м в межах 50 м від берега, що має бути з пологим спуском без уступів до глибини 1,5-1,75 м;

2) виділено ділянку акваторії не менше 10 % загальної площі акваторії, що має глибину не більше ніж 1,2 м та позначена поплавковою огорожею або буями оранжевого (червоного) кольору, для купання осіб, які не вміють плавати, дітей та осіб з інвалідністю;

3) установлено по всій території через кожні 50-100 м на відстані не більше ніж 10 м від води стенди (стійки) з рятувальними засобами (рятувальні пляжні круги з 15-метровим плавучим лінем, кінці Александрова). На рятувальних пляжних кругах має бути нанесено назву об’єкта (пляжу) і напис "КИДАЙ ПОТОПАЮЧОМУ";

4) розташовано спостережні вишки з рятувальними засобами (рятувальний пляжний круг з 15-метровим плавучим лінем, кінець Александрова, бінокль, мегафон) на відстані не більше ніж 10 м від води;

5) улаштовано інформаційні стенди з матеріалами щодо запобігання нещасним випадкам на воді, плакатами "УЧИСЬ ПЛАВАТИ", "СПОСОБИ РЯТУВАННЯ", порадами відпочивальникам щодо правил поводження на воді, прийому сонячних ванн, прийомів саморятування та надання домедичної допомоги потерпілим, а також номерами телефонів підрозділів екстреної медичної допомоги населенню, правоохоронних органів, територіальних органів Державної служби України з надзвичайних ситуацій та Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів;

6) виконано додаткові застережні та заборонні написи на гідротехнічних спорудах щодо небезпеки та заборони купання в не обладнаних для купання місцях;

7) розміщено на стендах на видимих місцях інформацію про глибину і площу водного об’єкта, нахил берегів і ширину мілководдя, температуру та якість води, рівень благоустрою пляжів;

8) установлено щити з написами "КУПАТИСЯ ЗАБОРОНЕНО!" в місцях, заборонених для купання, а небезпечні місця акваторії позначено віхами або червоними буями з написом "НЕБЕЗПЕЧНО!".

4. На кожному водному об’єкті, пляжі і в місцях масового відпочинку людей, де існує небезпека виникнення надзвичайних ситуацій, з метою запобігання нещасним випадкам та надання допомоги тим, хто потребує допомоги на воді, керівники місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства укладають договір з атестованою аварійно-рятувальною службою на аварійно-рятувальне обслуговування, створюють рятувальні пости, організовують постійне чергування рятувальників, забезпечують їх рятувальними та медичними засобами.

5. Обмеження, припинення або заборона використання водних об’єктів для купання, масового відпочинку людей, плавання на малих, спортивних судна та водних мотоциклах, заняття відповідними видами спорту та туризму або інших рекреаційних цілей встановлюються відповідно до вимог Водного кодексу України та цих Правил з обов’язковим оповіщенням людей через засоби масової інформації, шляхом установлення спеціальних інформаційних знаків та іншими способами.

6. У разі відсутності рятувального поста за місцем проведення масових заходів організатори створюють його на час проведення заходу, укомплектовують рятувальниками, відповідним кваліфікованим персоналом та забезпечують рятувальними засобами.

7. Щороку перед початком купального (курортного) сезону рекреаційні зони, відведені для купання, у період масового відпочинку людей мають бути обстежені й очищені від сторонніх предметів сертифікованими водолазними підрозділами аварійно-рятувальної служби або спеціалізованими аварійно-рятувальними службами, що пройшли атестацію відповідно до Порядку атестації аварійно-рятувальних служб і рятувальників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 листопада 2013 року № 828.

Після проведення заходів з обстеження та очищення дна пляжу (водного об’єкта) аварійно-рятувальною службою замовнику видаються такі документи:

паспорт підводної частини акваторії пляжу (водного об’єкта) (додаток 1);

акт водолазного обстеження дна акваторії пляжу (водного об’єкта) (додаток 2);

карта виміру глибин дна акваторії пляжу (водного об’єкта);

акт про усунення небезпечних для купання предметів з дна акваторії пляжу (водного об’єкта) (додаток 3).

8. Водолазне обстеження дна акваторії водного об’єкта проводиться в межах не менше 50 м від берега.

За наявності на водному об’єкті бонів та гідротехнічних споруд водолазне обстеження проводиться на відстані до 5 м по периметру споруди.

9. Керівники місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які використовують водні об’єкти з фізкультурно-оздоровчою метою або для відпочинку людей, щороку перед початком купального (курортного) сезону організовують та проводять такі заходи:

1) здійснюють підготовку водного об’єкта (пляжу) до масового відпочинку людей;

2) отримують документи щодо обстеження й очищення дна акваторії пляжу (водного об’єкта);

3) укладають договір на аварійно-рятувальне обслуговування з аварійно-рятувальною службою, яка пройшла атестацію відповідно до Порядку атестації аварійно-рятувальних служб і рятувальників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 листопада 2013 року № 828;

4) уточнюють межі зони відповідальності рятувального поста;

5) забезпечують рятувальні пости приміщеннями та рятувальними засобами;

6) здійснюють перевірку справності малих суден, рятувальних засобів та обладнання, зокрема комплектів спорядження № 2;

7) здійснюють укомплектування, підготовку та утримання працівників рятувального поста;

8) розробляють інструкції з визначенням обов’язків для персоналу рятувального поста;

9) виставляють буї оранжевого або червоного кольору через кожні 25-30 м в межах 50 м від берега;

10) позначають буями або чорними кулями в акваторії водного об’єкта місця, небезпечні для життя та здоров’я людей, відповідно до карти виміру глибин акваторії пляжу;

11) установлюють на території водного об’єкта на видимих місцях інформаційні матеріали щодо заходів безпеки на воді, способів надання допомоги потерпілому та саморятування;

12) розробляють схеми та облаштування під’їзних шляхів і спусків на воду рятувальних засобів з установленням відповідних покажчиків (табличок) "ДЛЯ АВАРІЙНО-РЯТУВАЛЬНИХ СЛУЖБ";

13) організовують спостереження за акваторією місця масового відпочинку людей відповідно до карти-схеми зони відповідальності рятувального поста, зв’язок з підрозділами екстреної медичної допомоги населенню, правоохоронними органами, аварійно-рятувальними службами, територіальними органами Державної служби України з надзвичайних ситуацій та Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів;

14) здійснюють відпрацювання порядку інформування відпочивальників щодо заходів безпеки на воді, проведення масово-роз’яснювальної і профілактичної роботи та дотримуються його.

10. Для підвищення безпеки людей на водних об’єктах, спостереження та надання допомоги постраждалим за рішенням керівників місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності та осіб, які використовують водні об’єкти з фізкультурно-оздоровчою метою або для відпочинку людей, можуть вживатися додаткові заходи та використовуватися технічні засоби, не передбачені цими Правилами.

1. Рятувальні пости можуть діяти постійно, сезонно, а також тимчасово (будівництво на водному об’єкті, повінь, переправа тощо).

Рятувальний пост розташовується в приміщенні літнього типу з вишкою та оглядовим майданчиком для спостережень. Тимчасовий рятувальний пост допускається розміщувати в наметі.

Зона обслуговування рятувального поста позначається жовто-червоними прапорами, які встановлюються на відстані 5 м від берега.

2. Поділ рятувальних постів за категоріями:

1) рятувальні пости першої категорії створюються на пляжі з довжиною берегової смуги більше 900 м;

2) рятувальні пости другої категорії – від 300 до 900 м;

3) рятувальні пости третьої категорії – до 300 м.

3. Рятувальний пост складається з групи підготовлених рятувальників, які виконують свої функції з безпечного відпочинку людей на водних об’єктах в зоні відповідальності, у складі:

1) начальник поста – 1;

2) матрос-рятувальник або плавець-рятувальник – 2-3.

Склад рятувальних постів збільшується із розрахунку 1 матрос-рятувальник або плавець-рятувальник на кожні додаткові 300 м пляжу.

Для пляжів першої та другої категорій до штатного розпису включаються посади лікаря або фельдшера за напрямом підготовки "Медицина", спеціалізацією "Медицина невідкладних станів".

4. Матроси-рятувальники повинні мати документ державного зразка про закінчення навчального закладу за відповідною професією.

Кваліфікація матроса-рятувальника підтверджується один раз на три роки в установах, підприємствах, організаціях відповідно до законодавства.

5. Плавці-рятувальники рятувальних постів проходять підготовку за спеціальною програмою курсів цільового призначення за напрямом "Плавець-рятувальник" на навчальній базі установ, підприємств, організацій відповідно до законодавства.

6. Матроси-рятувальники та плавці-рятувальники виконують нормативи, визначені в додатку 4 до цих Правил.

7. Матроси-рятувальники, плавці-рятувальники зобов’язані мати посвідчення державного зразка про проходження спеціальної підготовки за програмою домедичної підготовки "Медицина невідкладних станів".

8. Форма матросів-рятувальників, плавців-рятувальників має складатися з головного убору, шортів (брюк) червоного кольору, футболки (сорочки, куртки) жовтого кольору з написом "Рятувальник".

9. Рятувальний пост забезпечується:

1) пост першої категорії:

малим судном (водним мотоциклом із плотом);

весловими малими суднами – 1 од. на кожні 200 м пляжу;

страхувальними кінцями завдовжки 40 м - 1 шт. на кожне мале судно;

індивідуальними рятувальними засобами - у кількості, не меншій ніж кількість людей на борту судна, та додатково один жилет для особи, яка зазнала лиха;

спостережними вишками з рятувальними засобами (рятувальний пляжний круг з 15-метровим плавучим лінем, кінець Александрова, бінокль, мегафон), розташованими на відстані не більше ніж 10 м від води по всій території через кожні 150-300 м;

сумкою-укладкою лікаря (фельдшера);

страхувальними кінцями завдовжки 200 м - 1 шт. на кожні 300 м пляжу;

рятувальними кругами з 15-метровим плавучим лінем - 1 шт. на кожні 50 м пляжу;

плавучими кінцями з плавучими кулями - 2 шт.;

мегафоном - 1 шт. на кожні 300 м пляжу;

свистком - 1 шт. на кожного працівника поста;

рятувальним поясом (жилетом) - 1 шт. на кожного працівника поста;

апаратом штучної вентиляції легенів (мішок Амбу) - 1 шт. на кожні 300 м пляжу;

рятувальними ношами - 1 шт. на кожні 300 м пляжу;

засобами зв’язку (стаціонарними або мобільними);

біноклем;

рятувальними дошками (трубами) - 1 шт. на кожного матроса-рятувальника та плавця-рятувальника;

комплектом спорядження № 1 - 1 комплект на кожного матроса-рятувальника та плавця-рятувальника;

2) пост другої категорії:

весловими малими суднами – 1 од. на кожні 150 м пляжу;

спостережними вишками з рятувальними засобами (рятувальний пляжний круг з 15-метровим плавучим лінем, кінець Александрова, бінокль, мегафон), розташованими на відстані не більше ніж 10 м від води по всій території через кожні 100-200 м;

сумкою-укладкою лікаря (фельдшера);

страхувальними кінцями завдовжки 200 м - 1 шт. на кожні 300 м пляжу;

рятувальними кругами з 15-метровим плавучим лінем - 1 шт. на кожні 50 м пляжу;

плавучими кінцями з плавучими кулями - 2 шт.;

мегафоном - 1 шт. на кожні 300 м пляжу;

свистком - 1 шт. на кожного працівника поста;

рятувальним поясом (жилетом) - 1 шт. на кожного працівника поста;

апаратом штучної вентиляції легенів (мішок Амбу);

рятувальними ношами;

засобами зв’язку (стаціонарними або мобільними);

рятувальними дошками (трубами) - 1 шт. на кожного матроса-рятувальника та плавця-рятувальника;

біноклем;

комплектом спорядження № 1 - 1 комплект на кожного матроса-рятувальника та плавця-рятувальника;

3) пост третьої категорії:

весловим малим судном;

рятувальними кругами з 15-метровим плавучим лінем - 1 шт. на кожні 50 м пляжу;

аптечкою;

страхувальним кінцем завдовжки 200 м - 1 шт. на кожні 150 м пляжу;

плавучими кінцями з плавучими кулями - 2 шт.;

мегафоном;

свистком - 1 шт. на кожного працівника поста;

рятувальним поясом (жилетом) - 1 шт. на кожного працівника поста;

апаратом штучної вентиляції легенів (мішок Амбу);

рятувальними ношами;

засобами зв’язку (стаціонарними або мобільними);

рятувальними дошками (трубами) - 1 шт. на кожного матроса-рятувальника та плавця-рятувальника;

біноклем;

комплектом спорядження № 1 - 1 комплект на кожного матроса-рятувальника та плавця-рятувальника.

10. Рятувальний пост може бути укомплектовано додатковими рятувальними засобами за рішенням керівництва підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності та осіб, які використовують водні об’єкти з виробничою, фізкультурно-оздоровчою метою або для відпочинку людей.

11. Рятувальні засоби, призначені для рятування, повинні зберігатися у спеціально визначених місцях, підтримуватися у справному стані та бути готовими до негайного використання.

Начальник рятувального поста зобов’язаний перевіряти комплектність та справність рятувальних засобів.

12. На рятувальному посту має бути така документація:

1) вахтовий журнал;

2) графік чергувань матросів-рятувальників та плавців-рятувальників;

3) карта-схема зони відповідальності рятувального поста;

4) перелік майна;

5) інформаційні матеріали з надання домедичної допомоги постраждалим;

6) журнал реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці;

7) інструкція з охорони праці;

8) обов’язки працівників рятувального поста;

9) комплект наочної агітації (заходи безпеки та правила надання допомоги на воді, льоду, переправах);

10) копії документів матросів-рятувальників та плавців-рятувальників про проходження ними відповідної підготовки згідно з цими Правилами;

11) телефонний довідник з номерами телефонів підрозділів екстреної медичної допомоги населенню, правоохоронних органів, аварійно-рятувальних служб, органів місцевого самоврядування, територіальних органів Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, оперативних чергових територіальних органів Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

13. Вахтовий журнал є основним документом, у якому відображається повсякденна діяльність рятувального поста, а саме:

1) час заступання на чергування, склад чергової зміни;

2) готовність рятувальних засобів та водолазного оснащення;

3) кількість та склад рятувальних постів у межах місця масового відпочинку, зона відповідальності кожного рятувального поста;

4) стан погоди, ступінь хвилювання води, температура повітря та води;

5) інформація про нещасні випадки і надзвичайні ситуації на воді, ужиті заходи, профілактичну роботу із запобігання нещасним випадкам на водних об’єктах;

6) підписи осіб, які здали та прийняли чергування;

7) зауваження осіб, які перевіряли несення служби.

Вахтовий журнал має бути пронумерований та прошнурований.

У вахтовому журналі не допускаються виправлення, доповнення, видалення та вклеювання сторінок.

14. Контроль за діяльністю рятувального поста здійснюють керівники підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності та особи, які використовують водний об’єкт, прибережну смугу водного об’єкта, місце масового відпочинку, пляж з виробничою, оздоровчою чи спортивною метою або для відпочинку людей.

1. Основними завданнями рятувального поста в межах визначеної акваторії є:

1) проведення робіт, спрямованих на пошук і рятування людей, надання домедичної допомоги особам, які перебувають у небезпечному для життя й здоров’я стані, та вжиття в разі потреби заходів щодо транспортування зазначених осіб до найближчих закладів охорони здоров’я;

2) проведення профілактичної роботи із запобігання нещасним випадкам на водному об’єкті;

3) здійснення контролю за дотриманням вимог чинного законодавства України у сфері захисту життя людей на водних об’єктах, у тому числі цих Правил.

Завдання і функції матросів-рятувальників (плавців-рятувальників) рятувального поста на визначеному водному об’єкті передбачаються відповідно до їх обов’язків, що затверджуються керівниками підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, відповідальними за користування водним об’єктом.

2. У період роботи рятувального поста матроси-рятувальники (плавці-рятувальники):

1) ведуть безперервне спостереження за відпочивальниками в зоні відповідальності;

2) у разі виявлення знесиленого або потопаючого плавця негайно надають йому допомогу;

3) надають домедичну допомогу потерпілому, викликають підрозділ екстреної медичної допомоги;

4) уживають заходів щодо недопущення спроби запливу громадян за межі купання акваторії водного об’єкта, перебування дітей на пляжі без нагляду дорослих, купання громадян у стані алкогольного сп’яніння;

5) не допускають користування у воді автомобільними камерами, плотами, лежаками, дошками;

6) припиняють ігри на воді, пов’язані з небезпекою для життя людей, стрибки з причалів, пірнання в місцях мілководдя та в інших, не передбачених для цього, місцях;

7) інформують громадян про наближення сильного вітру і хвилювання води сигналом "ШТОРМОВЕ ПОПЕРЕДЖЕННЯ!", забороняють купання людей, а також вихід малих суден, водних мотоциклів в акваторію пляжу у цей час;

8) реєструють усі події, випадки порушень вимог безпеки на водному об’єкті у вахтовому журналі, про всі нещасні випадки і надзвичайні ситуації інформують оперативного чергового територіального органу Державної служби України з надзвичайних ситуацій та керівника підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, ведуть журнал реєстрації випуску суден рятувального поста у плавання;

9) інформують відпочивальників у місцях масового відпочинку на водних об’єктах (по радіо або через мегафон) про правила поводження на воді для запобігання нещасним випадкам на воді.

1. Купання та масовий відпочинок людей допускаються тільки в місцях масового відпочинку на водних об’єктах, визначених місцевими органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, згідно з Порядком обліку місць масового відпочинку населення на водних об’єктах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2002 року № 264, та цими Правилами.

2. Людям, які відпочивають у місцях масового відпочинку на водних об’єктах, забороняється:

1) запливати за межу купання в акваторії, позначену буями;

2) підпливати до малих, спортивних суден та водних мотоциклів;

3) вилізати на технічні та застережні знаки, буї та інші предмети;

4) використовувати рятувальні засоби не за призначенням;

5) стрибати у воду зі споруд, не пристосованих для цього, і в місцях з невизначеними глибиною та станом дна;

6) розпивати спиртні напої і купатися в стані алкогольного сп’яніння;

7) організовувати у воді ігри, пов’язані з пірнанням та захватом тих, хто купається;

8) забруднювати і засмічувати водні об’єкти та територію пляжів;

9) подавати фальшиві сигнали тривоги;

10) залишати без нагляду малолітніх дітей;

11) використовувати для плавання автомобільні камери, плоти, лежаки, дошки;

12) використовувати малі, спортивні судна, водні мотоцикли та велосипеди в зонах пляжів, у громадських місцях купання за відсутності буйкового огородження пляжної зони і в межах цієї зони;

13) приводити із собою собак та інших тварин.

3. Для малого судна, водного мотоцикла, що буксирує засіб розваги на воді, установлюються такі вимоги:

1) судна мають бути технічно справні та відповідати району плавання;

2) судноводій має ураховувати маневрені елементи суден (швидкість буксирування, радіуси поворотів тощо) та здійснювати безпечні маневри судна;

3) судноводій, а також люди, які перебувають на малому, спортивному судні, водному мотоциклі, мають бути одягнені в індивідуальні рятувальні жилети;

4) відхід від берега та підхід до нього здійснюються у спеціально встановлених місцях, які огороджено червоними буями з обох сторін через кожний 1 м від берега протяжністю 50 м, білими буями з обох сторін через кожні 1,5 м від берега протяжністю від 50 м до 120 м у глиб водного об’єкта;

5) при відході малого судна, водного мотоцикла, що буксирує засіб розваги на воді, на якому знаходяться люди, за 20 метрів від берега має постійно чергувати мале судно, водний мотоцикл з матросом-рятувальником (плавцем - рятувальником);

6) крайні точки акваторії пляжу позначаються червоними буями;

7) інші вимоги зазначаються в правилах плавання для малих, спортивних суден і водних мотоциклів та використання засобів для розваг на воді та інструкціях виробника малого, спортивного судна, водного мотоцикла і засобів для розваг на воді.

4. Заходи безпеки на льоду наведено в додатку 5 до цих Правил.

5. Дії під час рятування потерпілих на водних об’єктах та надання домедичної допомоги викладено в додатку 6 до цих Правил.

1. Безпека дітей на водних об’єктах забезпечується правильним вибором місць купання та їх обладнанням, організацією і контролем за купанням, проведенням серед дітей і дорослих роботи з роз’яснення правил поведінки на воді.

2. Керівник дитячого оздоровчого закладу:

1) призначає наказом особу, відповідальну за купання та дотримання правил безпеки дітей на воді;

2) здійснює контроль за оздоровчо-виховним процесом та процесом відпочинку на воді, забезпечує створення належних умов для відпочинку дітей на воді;

3) організовує інструктаж з працівниками дитячого закладу, проводить заходи із запобігання нещасним випадкам з дітьми, а також надання домедичної допомоги.

3. Купання дітей, які відпочивають в оздоровчих закладах поблизу водного об’єкта, дозволяється тільки у спеціально відведених і обладнаних місцях, що відповідають вимогам цих Правил і нормам санітарного законодавства.

Умови використання та обладнання таких місць для купання узгоджуються до початку купального сезону відповідно до вимог цих Правил.

4. Місце для купання дітей у природних водоймищах має відповідати таким вимогам:

1) розташовуватися не ближче ніж за 500 м від гідротехнічних споруд;

2) бути рівним, піщаним або дрібногальковим й очищеним від корчів, каміння, водоростей;

3) глибина водойми — не більш як 1,2 м;

4) швидкість течії (руху) води — не більш як 0,3 м;

5) бути огородженим на суші та у воді;

6) ділянка акваторії не менше 10% загальної площі акваторії з глибиною не більше ніж 1,2 м має бути позначена поплавковою огорожею або буями оранжевого (червоного) кольору для купання людей, які не вміють плавати;

7) огорожа по периметру акваторії має бути виготовлена за допомогою каната із закріпленими на ньому прапорцями червоного кольору на поплавках (пінопластові, дерев’яні, коркові пластини) з таким розрахунком, щоб вони були помітні із суден, які проходять водоймищем;

8) у місці купання не має бути виходу ґрунтових вод з низькою температурою, джерел забруднення води, вирів;

9) оптимальні кліматичні умови - безвітряна сонячна погода з температурою повітря 22-24 °С і води не нижче 20 °С.

5. Перед відкриттям купального сезону дно акваторії місця купання дитячого оздоровчого закладу обстежується водолазами й очищується від сторонніх предметів, що становлять небезпеку при купанні.

Обстеження дна акваторії місць для купання дітей організовується відповідно до вимог цих Правил.

6. На відстані 3 м від краю води встановлюються щити, на яких розміщуються рятувальні круги з фалами та плавучі кулі з фалами.

7. З метою запобігання нещасним випадкам на воді на територіях місць купання дітей встановлюються стенди, на яких розміщують інформацію про правила поведінки на воді, кліматичні умови (температура повітря і води, сила, напрямок і швидкість вітру).

8. Під час купання дітей обов’язковою є присутність медичного працівника з набором медичних препаратів для надання першої невідкладної медичної допомоги.

9. Кожний дитячий оздоровчий заклад, розташований поблизу водного об’єкта, повинен мати рятувальний пост, організований й обладнаний підприємством, установою та організацією незалежно від форм власності, якому (якій) належить цей оздоровчий заклад.

Купання дітей за відсутності рятувального поста заборонено.

10. Група дітей для купання в природних водоймищах має складатися не більше ніж з 8-10 осіб.

Перед початком купання вихователь, який приводить групу дітей на водоймище для купання, зобов'язаний провести інструктаж з правил поведінки на воді і тільки після цього дозволити групі зайти у воду.

Вихователі, які відповідають за купання дітей, та інструктори з плавання зобов'язані безперервно стежити за порядком та безпекою дітей, які перебувають у воді. У разі виникнення будь-якої небезпечної ситуації у воді подається сигнал свистком про вихід дітей з води.

11. Під час купання дітей на території, що визначена як дитячий пляж, не допускається присутність сторонніх осіб і катання на малих суднах, водних мотоциклах.