8.1.30. У приміщенні, яке має один евакуаційний вихід, дозволяється одночасно розміщувати не більше ніж 50 осіб.
8.1.31. На шляху евакуації двері повинні відчинятися у напрямку виходу з будівель і приміщень.
8.1.32. Евакуаційні шляхи та виходи повинні утримуватися вільними, не захаращуватися і в разі виникнення пожежі забезпечувати безпеку під час евакуації всіх людей, які перебувають у приміщеннях будівель та споруд.
8.2. Допоміжні будівлі та приміщення
8.2.1. Основні вимоги до допоміжних будівель і приміщень на виробництві ЕІМ визначаються згідно з СНиП 2.09.04-87.
8.2.2. Розташування допоміжних будівель та приміщень на підприємстві повинно виконуватися комплексно, з урахуванням їх взаємозв'язків та зв'язків з виробничими будівлями, технологічними майданчиками та іншими спорудами.
8.2.3. Під час улаштування санітарно-побутових приміщень потрібно враховувати склад працівників, режим праці, щільність розміщення робочих місць на підприємстві, санітарні особливості виробничих процесів.
8.2.4. За умови розташування допоміжних приміщень у відокремлених будівлях зв'язок з виробництвами необхідно здійснювати через опалювані переходи, а з неопалюваними виробництвами (холодильниками, складами готової продукції) - відкритою територією.
8.2.5. В окремих випадках, якщо це не суперечить санітарно-гігієнічним, технологічним та протипожежним вимогам, дозволяється розміщувати допоміжні приміщення у виробничих будівлях з урахуванням вимог СНиП 2.09.02-85*.
8.2.6. Відстані від робочих місць у виробничих будівлях до вбиралень, кімнат для куріння, приміщень для обігріву (охолодження) та пристроїв питного водопостачання повинні бути не більшими ніж 75 м, а від робочих місць на майданчиках підприємства - не більшими ніж 150 м.
8.2.7. Окремі приміщення цехового персоналу, найбільш щільно пов'язаного з виробництвом (майстри, технічний контроль, облік тощо), дозволяється розташовувати безпосередньо поблизу робочих місць.
8.2.8. Висота допоміжних приміщень, що розміщуються у виробничих будівлях, повинна бути не меншою ніж 2,5 м від підлоги до стелі та не меншою ніж 2,2 м від підлоги до низу виступаючих конструкцій.
8.2.9. У допоміжних будівлях і приміщеннях необхідно передбачати системи вентиляції, опалення й освітлення згідно з чинними будівельними і протипожежними нормами.
8.2.10. Стіни і перегородки гардеробних спецодягу, душових, переддушових, умивалень, вбиралень, приміщень для сушіння спецодягу повинні бути покриті на висоту, не меншу ніж 2 м, матеріалами (облицювальна керамічна плитка тощо), для яких припустиме миття гарячою водою із застосуванням мийних засобів. Стіни і перегородки вказаних приміщень вище 2 м, а також стелі повинні мати вологостійке покриття.
8.2.11. Стіни і перегородки всіх інших санітарно-побутових приміщень повинні мати водостійке пофарбування. Стелі цих приміщень повинні бути пофарбовані водяними незмивними фарбами.
8.2.12. Підлога в побутових приміщеннях має бути вологостійкою. У гардеробних, душових, переддушових і умивальнях підлога повинна бути неслизькою.
8.3. Вимоги до утримання санітарно-побутових приміщень
8.3.1. Санітарно-побутові умови на підприємствах з виготовлення ЕІМ повинні відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів з охорони праці.
8.3.2. Роботодавець повинен впроваджувати позитивний досвід з охорони праці, забезпечувати належне утримання будівель і усунення причин, що призводять до нещасних випадків і професійних захворювань працівників, та здійснювати профілактичні заходи.
8.3.3. У разі зблокованих в одній будівлі різних за своїм призначенням і санітарними режимами приміщень не дозволяється розміщення душових, умивалень, убиралень тощо над харчовими блоками, службовими приміщеннями, пунктами охорони здоров'я.
8.3.4. Приміщення для відпочинку, особистої гігієни жінок, пристрої питного водопостачання, убиральні, умивальні, курильні кімнати дозволяється розміщувати в приміщеннях виробничих будівель.
8.3.5. Норми площі приміщень на одного працівника, одиницю обладнання, розрахункове число працівників, які обслуговуються на одиницю обладнання в санітарно-побутових приміщеннях, повинні відповідати СНиП 2.09.04-87.
8.3.6. Приміщення для гардеробних, душових, умивалень та вбиралень повинні бути окремими для чоловіків і жінок.
8.3.7. Біля гардеробних, крім окремих гардеробних одягу для вулиці, повинні бути комори спецодягу, вбиральні, приміщення для чергового персоналу з місцем для прибирального інвентарю, місця для чищення взуття, висушування волосся тощо.
8.3.8. Кількість місць для зберігання одягу в гардеробних визначається:
для вуличного - рівною кількості працівників у двох суміжних змінах;
для домашнього і спецодягу - рівною обліковій чисельності працівників на підприємстві.
8.3.9. Шафи для зберігання різних видів одягу повинні виготовлятися з негорючих матеріалів і закриватися або бути відкритими (не закриті з лицьового боку) з відділеннями, кожне з яких обладнується поперечником для плічок або гачків, місцями для головних уборів, взуття, туалетних предметів.
У нижній і верхній частинах закритих шаф має бути отвір (жалюзі, сітка) для провітрювання.
8.3.10. Не рідше одного разу на тиждень шафи повинні очищатися вологим способом і раз на місяць підлягати дезінфекції.
8.3.11. У гардеробних повинні передбачатися лави шириною не меншою ніж 0,3 м, що встановлюються біля шаф на всю довжину їх рядів.
8.3.12. Відстань між лицьовими поверхнями шаф, лицьовою поверхнею шаф і стіною або перегородкою приймається залежно від кількості відділень шаф з одного боку проходу: до 18 відділень - не меншою ніж 1,4 м, від 18 до 36 відділень - не меншою ніж 2,0 м.
8.3.13. Душові обладнуються відкритими кабінами, що огороджуються з трьох боків, а також індивідуальними змішувачами гарячої та холодної води, вентилі яких повинні розміщуватися на висоті, не більшій ніж 1,5 м від підлоги. Кабіни відокремлюються одна від одної перегородками з вологостійких матеріалів висотою від підлоги не меншою ніж 1,8 м, які не доходять до підлоги на 0,2 м. Розміри відкритих кабін у плані повинні бути не меншими ніж 0,9 м х 0,9 м.
8.3.14. Переддушові, призначені для витирання тіла і переодягання, повинні бути обладнані лавами шириною не меншою ніж 0,3 м і довжиною не меншою ніж 0,8 м на одну душову сітку. Над лавами повинні бути гачки для одягу та рушників і полиці для туалетних речей. Відстань між рядами лав повинна бути не меншою ніж 1,0 м.
8.3.15. Вбиральні в багатоповерхових побутових, адміністративних і виробничих будівлях повинні бути на кожному поверсі.
8.3.16. Площа медичного пункту: 12 кв.м - за обліковою чисельністю від 50 до 150 працівників і 18 кв.м - від 151 до 300 працівників.
8.3.17. Для працівників на інших робочих місцях з температурою повітря, нижчою ніж 10 град.С, повинні влаштовуватися приміщення для обігріву.
8.3.18. Площа приміщення для обігріву визначається за розрахунком 0,1 кв.м на одного працівника в найчисельнішій зміні, але вона не може бути меншою ніж 4 кв.м.
8.3.19. У побутових приміщеннях прибирання повинно проводитися не рідше одного разу на день із застосуванням гарячої води та дезінфекційних засобів.
IX. Вимоги безпеки до виробничого устаткування
9.1. Загальні вимоги
9.1.1. Виробниче устаткування і оснащення підприємств з виготовлення ЕІМ, виробництв і дільниць повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003-91, ГОСТ 12.2.049-80, ГОСТ 12.2.061-81, ГОСТ 12.2.064-81, ГОСТ 12.1.004-91 "ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования", ГОСТ 12.1.010-76 "ССБТ. Взрывоопасность. Общие требования", СНиП 3.05.05-84 "Технологическое оборудование и технологические трубопроводы", затверджених постановою Державного комітету СРСР у справах будівництва від 07.05.84 N 72, експлуатаційної документації заводів-виробників і цих Правил.
9.1.2. Гідроприводи та мастильні системи устаткування повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.086-83 "ССБТ. Гидроприводы объемные и системы смазочные. Общие требования безопасности к монтажу, испытаниям и эксплуатации".
Система змащення механізмів, розташованих у місцях, небезпечних для обслуговуючого персоналу, повинна бути автоматичною або дистанційною.
9.1.3. Пневмоприводи повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.3.001-85 "ССБТ. Пневмоприводы. Общие требования безопасности к монтажу, испытаниям и эксплуатации".
9.1.4. Для вибухопожежонебезпечних технологічних систем, обладнання та трубопроводів, що у процесі експлуатації піддаються вібрації, передбачають заходи для її зменшення та виключення можливості аварійної руйнації обладнання та розгерметизації систем.
Дозволені рівні вібрації для окремих видів обладнання та його вузлів, деталей, методи та засоби контролю цих величин та засоби зниження їх рівня повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.012-90 "ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требования" та Державним санітарним нормам виробничої загальної та локальної вібрації (ДСН 3.3.6.039-99), затвердженим постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 39.
9.1.5. Вимоги до шумових характеристик повинні відповідати ГОСТ 12.1.003-83 "ССБТ. Шум. Общие требования безопасности" та Санітарним нормам виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку (ДСН 3.3.6.037-99), затвердженим постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 37.
9.1.6. Вибір обладнання здійснюється відповідно до вимог діючих нормативних документів та цих Правил, виходячи з умов забезпечення мінімального рівня вибухопожежонебезпечності технологічних систем.
При виборі обладнання за показниками надійності та рівня вибухопожежозахищеності повинні ураховуватися категорії вибухопожежонебезпечності технологічної системи (об'єкта).
Не дозволяється експлуатація обладнання у разі його невідповідності паспорту заводу-виробника, вимогам проектної, технологічної документації, чинних НД та цих Правил.
9.1.7. Для основного технологічного обладнання встановлюється граничний технічний строк експлуатації (ресурс) з урахуванням конкретних умов роботи. Дані про ресурс роботи повинні бути наведені у паспортах на обладнання.
Для трубопроводів та арматури проектною організацією встановлюється розрахунковий строк експлуатації, що повинно відображатися у проектній документації та бути внесеним у паспорт на трубопровід.
9.1.8. Обертові і рухомі частини устаткування, привідних механізмів, двигунів повинні бути надійно огороджені відповідно до ГОСТ 12.2.062-81 або розташовані так, щоб виключалася можливість травмування обслуговуючого персоналу.
Огородження та запобіжні пристосування не повинні зменшувати освітленість робочого місця, посилювати шум, створюваний рухомими частинами устаткування, та підвищувати його вібрацію.
9.1.9. Виготовлення технологічного обладнання виконується спеціалізованими підприємствами.
Якість виготовленого технологічного обладнання та трубопроводів повинна відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003-91, паспортним даним та сертифікатам заводу-виробника.
9.1.10. Конструкція та надійність теплообмінних елементів технологічного обладнання повинні виключати можливість взаємного проникнення теплоносія та продукту, що нагрівається. Вимоги до обладнання, виготовлення та надійності, порядок випробувань, контролювання стану та експлуатації теплообмінних елементів визначаються чинними НД.
9.1.11. Виробниче обладнання повинне бути розміщене раціонально, щоб його експлуатація, ремонт та обслуговування були зручними і безпечними, забезпечували неперервність технологічного процесу.
Виробниче устаткування повинно відповідати вимогам безпеки під час монтажу (демонтажу), експлуатації, ремонту, транспортування. Експлуатація устаткування в несправному стані забороняється.
9.1.12. Монтаж технологічного обладнання та трубопроводів проводять відповідно до проекту, вимог чинних будівельних норм і правил та НД.
9.1.13. Не дозволяється розташовувати технологічне обладнання вибухопожежонебезпечних виробництв:
зверху або знизу допоміжних приміщень;
попід естакадами технологічних трубопроводів з горючими, їдкими та вибухопожежонебезпечними продуктами;
понад майданчиками незахищених насосних та компресорних установок, крім випадків використання герметичних безсальникових насосів або при здійсненні спеціальних заходів безпеки, що виключають можливість попадання вибухопожежонебезпечних речовин на встановлене нижче обладнання.
9.1.14. Забороняється застосування обладнання і трубопроводів, матеріалів і комплектувальних виробів за відсутності документів, які підтверджують якість їх виготовлення та відповідність вимогам чинних НД.
9.1.15. При виконанні зварювальних робіт (за СН 527-80 "Инструкция по проектированию технологических стальных трубопроводов Ру до 10 МПа", затвердженими постановою Державного комітету СРСР у справах будівництва від 04.08.80 N 120) на місцях монтажу трубопроводів І категорії, які входять до складу блоків І категорії вибухонебезпечності, проводять контроль 100% зварних з'єднань неруйнівними методами (ультразвук та інші).
9.1.16. Технологічні системи повинні бути герметичними. У обґрунтованих випадках для обладнання, у якому відповідно до паспортних даних можливі регламентовані витоки горючих речовин, у проекті та технічній документації повинні наводитися допустимі величини витікань у робочому режимі.
9.1.17. Для герметичного з'єднання рухомих частин технологічного обладнання, яке працює у контакті з ЛЗР та СГ, використовують ущільнення торцевого типу.
9.1.18. Усі теплові апарати, паропроводи, устаткування, що випромінюють тепло, повинні мати ефективну та надійну теплову ізоляцію згідно з вимогами СНиП 2.04.14-88 "Тепловая изоляция оборудования и трубопроводов", затверджених постановою Державного комітету СРСР у справах будівництва від 09.08.88 N 155. Температура зовнішніх поверхонь устаткування, що випромінює тепло, не повинна перевищувати 43 град.С згідно з вимогами ДСТУ EN 563-2001.
За потреби улаштування зовнішньої теплоізоляції технологічних апаратів та трубопроводів передбачають заходи захисту від потрапляння на них горючих продуктів.
9.1.19. У кожному виробництві, відділенні повинна бути схема, виконана в умовних кольорах, розташування і взаємозв'язку технологічного обладнання і трубопроводів із зазначенням запірної та регулювальної арматури, контрольно-вимірювальних приладів тощо.
9.1.20. Розміщення технологічного обладнання та засобів вибухо- та пожежозахисту у виробничих приміщеннях та на відкритих майданчиках повинно забезпечувати зручну та безпечну їх експлуатацію, можливість проведення ремонтних робіт та організації оперативних заходів з попередження аварійних ситуацій або локалізації аварій.
9.1.21. Біля кожної машини та апарата повинні бути вивішені на видному і доступному місці інструкції щодо їх безпечної експлуатації, обслуговування і догляду за ними, затверджені роботодавцем.
9.1.22. Взаємозв'язані за технологією цехи повинні бути забезпечені двостороннім зв'язком і сигналізацією.
9.1.23. Температура зовнішніх поверхонь обладнання та (або) кожухів теплоізоляційних покриттів на зовнішніх установках не повинна перевищувати температури самозаймання більш вибухопожежонебезпечного продукту, а у місцях, які доступні для обслуговуючого персоналу, бути не більшою ніж 60 град.С.
9.1.24. На кожному підприємстві повинен бути визначений перелік шкідливих речовин, що можуть виділятися у приміщення під час проведення технологічних процесів і при аварійних ситуаціях, а також обов'язковий перелік приладів і методик аналізів для визначення концентрації цих речовин безпосередньо у виробничих приміщеннях і лабораторіях.
9.1.25. Комунікації технологічних трубопроводів повинні бути пофарбовані в кольори за їх призначенням.
9.1.26. Запірна арматура трубопроводів на схемі повинна бути пронумерованою, а напрямок переміщення продуктів указаний стрілками. Номер запірної арматури та інші позначки в схемі повинні відповідати робочим інструкціям з обслуговування агрегатів.
9.1.27. Для проведення періодичних, передбачених регламентом робіт з очистки технологічного обладнання, як правило, передбачаються засоби гідравлічного, механічного або хімічного очищення, що виключає перебування людей усередині технологічного обладнання.
9.1.28. Технологічне обладнання необхідно підтримувати у технічно справному стані шляхом застосування системи технічного обслуговування устаткування.
9.2. Насоси та компресори
9.2.1. Під час експлуатації насосів та компресорів на виробництвах ЕІМ слід додержуватися вимог Технічного регламенту з підтвердження відповідності безпеки обладнання, що працює під тиском, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 31.12.2003 N 279 і зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 08.06.2004 за N 704/9303, ГОСТ 12.2.016-81 "ССБТ. Оборудование компрессорное. Общие требования безопасности", а також вимог цих Правил.
9.2.2. Облаштування та експлуатація компресорів та насосів повинна відповідати вимогам чинних НД та цих Правил. Компресори та насоси, що використовуються для переміщення СГ, ЛЗР та ГР, за надійністю та конструктивними відмінностями вибирають з урахуванням критичних величин параметрів фізико-хімічних властивостей продуктів, що перекачуються, та параметрів технологічного процесу.
Кількість насосів та компресорів повинна забезпечувати вимоги технологічного процесу, а у деяких випадках треба передбачати резервні одиниці.
9.2.3. Запірна арматура повинна відповідати вимогам ГОСТ 12.2.063-81 "ССБТ. Арматура промышленная трубопроводная. Общие требования безопасности".
9.2.4. Запірна арматура, що встановлюється на нагнітальному та на всмоктувальному трубопроводах насоса або компресора, повинна бути максимально наближеною і мати вільний та зручний доступ до обслуговування.
На нагнітальному трубопроводі передбачається встановлення зворотного клапана або іншого пристрою, що запобігає можливості утворення руху речовин у зворотному напрямку.
9.2.5. Насоси, які встановлені назовні і використовуються на виробництвах ЕІМ, повинні відповідати ОСТ 26-1141-74 "Насосы. Основные требования к установке и эксплуатации вне помещений на химических, нефтехимических и нефтеперерабатывающих производствах".
9.2.6. Під час експлуатації насосних станцій на виробництві з виготовлення ЕІМ необхідно додержуватися таких вимог:
працювати дозволяється тільки на справному устаткуванні і комунікаціях, обладнаних запобіжними пристроями, регулювальними та контрольно-вимірювальними приладами, сигналізацією та блокуваннями. Теплові клапани на працюючих трубопроводах повинні бути закритими, на непрацюючих - відкритими;
не дозволяється регулювати запобіжні клапани на працюючому устаткуванні і комунікаціях. Регулювання запобіжних клапанів виконують на спеціальному стенді;
необхідно систематично перевіряти надходження мастила в усі частини механізмів і обладнання, що змащуються, подання ущільнювальної рідини на торцеві ущільнення насосів, обдув електродвигунів;
перевіряти працездатність систем автоматичного пожежогасіння і комплектність первинних засобів пожежогасіння;
у виробничих приміщеннях переносні електроінструменти слід використовувати тільки у вибухозахищеному виконанні.
9.3. Трубопроводи та арматура
9.3.1. Виготовлення, монтаж та експлуатація трубопроводів і арматури для ЛЗР і ГР здійснюються з урахуванням хімічних властивостей та технологічних параметрів середовищ, що транспортуються трубопроводами, та відповідно до ГОСТ 14202-69 "Трубопроводы промышленных предприятий. Опознавательная окраска, предупреждающие знаки и маркировочные щитки".
Трубопроводи пари та гарячої води повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці України від 08.09.98 N 177, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 07.10.98 за N 636/3076 (із змінами) (далі - НПАОП 0.00-1.11-98).
9.3.2. Не дозволяється застосовувати у вибухопожежонебезпечних технологічних системах гнучкі шланги (гумові, пластмасові та ін.) як стаціонарні трубопроводи для транспортування легкозаймистих СГ, речовин у парогазовому стані, ЛЗР та ГР.
Дозволяється використання гнучких шлангів для проведення зливу або наливу у тару за умови забезпечення захисту від статичної електрики, а також для виконання допоміжних операцій (продувка дільниць трубопроводів, насосів, очищення трубопроводу від залишків СГ, ЛЗР та ГР). Підключення гнучких шлангів для виконання допоміжних операцій дозволяється лише на період проведення цих робіт. З'єднання шлангів з трубопроводами здійснюється за допомогою стандартних частин.
Вибір шлангів здійснюється з урахуванням властивостей продукту, що транспортують, та відповідних параметрів процесу.
9.3.3. Прокладка трубопроводів повинна забезпечувати мінімальну довжину комунікацій, виключати провисання та утворення застійних зон.
9.3.4. Трубопроводи, як правило, не повинні мати фланцевих з'єднань.
Такі з'єднання дозволяються лише у місцях встановлення арматури або з'єднання трубопроводів з апаратами, або на ділянках, де їх необхідно періодично розбирати для чищення та ремонту.
Фланцеві з'єднання розташовують у місцях з вільним доступом для обслуговування та візуального огляду. Не дозволяється розташовувати фланцеві з'єднання трубопроводів з вибухопожежонебезпечними, токсичними і їдкими речовинами над місцями постійного проходу людей та робочими майданчиками.
Матеріали з'єднувальних фланців та ущільнень треба вибирати з урахуванням властивостей речовини, що транспортують.
9.4. Засоби захисту апаратури та трубопроводів від корозійного руйнування
9.4.1. При експлуатації технологічного обладнання та трубопроводів вибухопожежонебезпечних виробництв, у яких використовуються корозійноактивні речовини, передбачають методи їх захисту з урахуванням швидкості корозійного спрацювання використаних конструкційних матеріалів.
9.4.2. Технологічне обладнання та трубопроводи, що контактують з корозійноактивними речовинами, повинні виконуватися переважно з корозійностійких металів.
Дозволяється використовувати у деяких випадках для захисту обладнання та трубопроводів корозійностійкі неметалеві покриття, а для технологічних блоків III категорії вибухонебезпечності - використовувати обладнання з неметалевих корозійностійких матеріалів (скло, фарфор, фторопласт, поліетилен та ін.) при відповідному обґрунтуванні, яке підтверджено результатами випробувань та розробленням заходів безпеки.
9.4.3. Проведення контролю за ступенем корозійного спрацювання устаткування та трубопроводів з використанням неруйнівних методів, способів, періодичність та місця проведення контрольних вимірів визначають у інструкції, затвердженій роботодавцем, щодо їх безпечної експлуатації, обслуговування і догляду за ними з урахуванням умов експлуатації.
9.5. Вимоги безпеки під час проведення робіт в ємностях, резервуарах, трубопроводах
9.5.1. Ємності, резервуари, камери, в яких будуть проводитися роботи, повинні бути виведені з експлуатації, звільнені від продуктів, речовин, відключені від усіх комунікацій шляхом встановлення заглушок, очищені, промиті водою і, за необхідності, пропарені, охолоджені, провентильовані.
9.5.2. Приводи всіх механізмів, робочі органи яких знаходяться в ємностях, апаратах, повинні бути знеструмлені та відключені від електродвигунів шляхом зняття запобіжників із вивішуванням попереджувальних плакатів.
9.5.3. Роботи всередині технологічних апаратів і ємностей повинні виконуватися переважно вдень. У разі необхідності проведення робіт уночі повинні розроблятися додаткові заходи безпеки та має бути одержано наряд-допуск на виконання робіт підвищеної небезпеки.
9.5.4. Спуск працівника до відкритої ємності повинен проводитися переносною драбиною, що має зверху гаки для зачіплювання за край ємності.
9.5.5. Доступ працівників усередину ємностей, що мають верхні та нижні люки, має здійснюватися тільки через нижній люк.
9.5.6. Під час роботи із застосуванням протигаза тривалість одноразового перебування працівника в ємності не повинна перевищувати 20 хв з наступним відпочинком на свіжому повітрі такої самої тривалості.
9.5.7. Приміщення і резервуари, де виконуються роботи з нанесення захисних покриттів, повинні безперервно вентилюватися. Використовуваний для видалення вибухонебезпечних випарів вентилятор повинен бути вибухозахищеного виконання.
9.5.8. За необхідності виконання робіт усередині ємності при температурі, вищій ніж 30 град.С (під час ліквідації аварії), повинні прийматися додаткові заходи безпеки - безперервне обдування свіжим повітрям, використання костюмів і взуття з теплоізоляцією, перерви в роботі.
9.5.9. При температурі від 40 град.С до 50 град.С час перебування одного працівника в ємності не повинен перевищувати 20 хв з наступним відпочинком понад 20 хв.
X. Вимоги безпеки до допоміжних систем та об'єктів
10.1. Вимоги безпеки до систем автоматизації та сигналізації
10.1.1. Монтаж і експлуатація систем контролю та автоматизації виробничих процесів, системи протиаварійного автоматичного захисту (ПАЗ), а також зв'язку і сповіщання про аварійні ситуації на підприємствах з виготовлення ЕІМ повинні виконуватися з урахуванням вимог ДБН В.2.5-13-98 Інженерне обладнання будівель і споруд. Пожежна автоматика будівель і споруд, затверджених наказом Держбуду України від 28.10.97 N 247, НАПБ А.01.001-2004, СНиП 3.05.07-85 "Системи автоматизации", затверджених постановою Державного комітету СРСР у справах будівництва від 18.01.85 N 175.
10.1.2. Засоби автоматизації, які використовують за ПЛАС, повинні бути виділені та позначені за місцем їх розташування на виробничих дільницях.
10.1.3. Системи контролю, управління та ПАЗ, а також зв'язок і сповіщання маркуються з нанесенням відповідних написів.
10.1.4. У випадку відключення електрики або припинення подачі стисненого повітря для живлення систем контролю та управління системи ПАЗ забезпечують переведення технологічного об'єкта у безпечний стан.
10.1.5. Повітря для компресорів та систем контрольно-вимірювальних приладів і автоматизації (далі - КВПіА) повинно бути очищене від масла, вологи, пилу. Якість стисненого повітря повинна відповідати вимогам ДСТУ 4169-2003 Стиснене повітря. Частина 1. Забрудники та класи чистоти (ISO 8573.1:2001, MOD) та бути не нижче 1 класу забрудненості.
10.1.6. Не дозволяється використовування інертного газу для живлення систем КВПіА.
10.1.7. Не дозволяється ведення технологічних процесів та робота обладнання з несправними або вимкнутими системами контролю, управління та ПАЗ.
10.1.8. Не дозволяється проведення монтажних, налагоджувальних та ремонтних робіт в умовах загазованості.
10.1.9. Перевірку, випробовування контрольно-вимірювальних приладів та автоматичних пристроїв потрібно проводити згідно з ДСТУ 3400-2000 Метрологія. Державні випробування засобів вимірювальної техніки. Основні положення. Організація, порядок проведення і розгляду результатів.
10.1.10. Система електроживлення КВПіА повинна забезпечувати необхідну надійність живлення, належну якість електроенергії, зручність і безпеку експлуатації.
10.1.11. Конструкція, виконання, спосіб встановлення і клас ізоляції приладів, апаратів та інших засобів автоматизації повинні відповідати умовам навколишнього середовища і номінальній напрузі мережі.
10.1.12. Для живлення КВПіА повинні використовуватися виробничі розподільчі щити, до яких не підключене різкозмінне навантаження (потужні електродвигуни, електропечі тощо).
10.1.13. Підлога у щитових приміщеннях повинна бути такою, що не проводить електричний струм. Під час ремонту електроапаратури щитів на підлозі перед ними обов'язково повинен бути діелектричний гумовий килимок.
10.1.14. Не дозволяється проводити через щитові приміщення пожежні водопроводи і розташовувати в них шафи для пожежних кранів та рукавів. Для пожежогасіння у цих приміщеннях треба застосовувати вуглекислотні та порошкові вогнегасники.
10.1.15. Залишати щити автоматики і контрольно-вимірювальних приладів незамкнутими не дозволяється.
10.1.16. У щитових приміщеннях повинно бути повітряне опалення.
10.2. Вимоги безпеки до засобів вимірювальної техніки
10.2.1. Вимірювання і регулювання технологічних параметрів (витрат, температури, тиску тощо) повинні здійснюватися засобами вимірювальної техніки (далі - ЗВТ) та регуляторами, які пройшли атестацію та своєчасну повірку або калібрування. ЗВТ повинні відповідати чинним НД, мати необхідний клас точності та виконання.
10.2.2. Усі встановлені манометри (мановакуумметри) повинні бути запломбовані та мати клеймо повірки, яка повинна проводитися один раз на 12 місяців, а також кожного разу після проведеного ремонту.
10.2.3. Контрольні повірки ЗВТ повинні проводитися згідно з затвердженим графіком повірки. Не дозволяється застосування несправних, а також ЗВТ зі строком повірки або калібрування, що минув.
10.2.4. На манометрі повинна бути червона стрілка навпроти поділки, що відповідає допустимому робочому тиску.
Не дозволяється виконувати будь-які ремонтні та налагоджувальні роботи в ЗВТ:
які перебувають під напругою;
незаземлених, якщо це вимога технічної документації на ЗВТ;
на трубопроводах і резервуарах, що перебувають під тиском рідин і газів.
10.2.5. Перед початком робіт ЗВТ необхідно відключити від електромережі і повісити на пристроях включення таблички "Не вмикати - працюють люди".
10.3. Вимоги безпеки до електропостачання та електрообладнання
10.3.1. Улаштування, утримання, експлуатація і обслуговування електричних установок та електричних мереж повинні відповідати вимогам:
Правил безпечної експлуатації електроустановок, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 06.10.97 N 257, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13.01.98 за N 11/2451 (далі - НПАОП 40.1-1.01-97);
Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці від 09.01.98 N 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.02.98 за N 93/2533 (далі - НПАОП 40.1-1.21-98);
Правил будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики від 21.06.2001 N 272 (далі - НПАОП 40.1-1.32-01);
Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 25.07.2006 N 258, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за N 1143/13017;
Правил експлуатації електрозахисних засобів, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 05.06.2001 N 253 (НПАОП 40.1-1.07-01);
Державних санітарних норм і правил при роботі з джерелами електромагнітних полів, затверджених Міністерством охорони здоров'я України від 18.12.2002 N 476 (далі - ДСанПіН 3.3.6.096-2002).
10.3.2. Обслуговування діючих електроустановок, організація і виконання ремонтних, монтажних або налагоджувальних робіт та випробувань мають здійснюватися спеціально підготовленим електротехнічним персоналом, який має відповідну групу допуску з електробезпеки відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.21-98, підтверджену посвідченням.
10.3.3. Включення і відключення магістральних або живильних ліній електромережі повинно виконуватися тільки електротехнічним персоналом. Лінії, що живлять окремі електроприймачі чи групи, можуть включатися та відключатися персоналом, який обслуговує ці електроприймачі.
10.3.4. В електричних схемах машин і обладнання повинен бути передбачений захист від перевантаження та короткого замикання, який забезпечує автоматичне розвантаження або відключення.
10.3.5. Усі види електроустановок, які розміщуються в пожежонебезпечних зонах усередині і назовні приміщень (стаціонарні, переносні і пересувні), повинні відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.32-01. При виборі електрообладнання, що встановлюється в пожежонебезпечних зонах, необхідно враховувати агресивність навколишнього середовища (хімічна активність, атмосферні опади тощо).
10.3.6. Електропроводка і арматура силової та освітлювальної мережі у виробничих приміщеннях мають бути надійно ізольовані і захищені від впливу високої температури, механічних пошкоджень і агресивних середовищ.
10.3.7. У пожежонебезпечних зонах будь-якого класу слід застосовувати кабелі та проводи, які не поширюють горіння. Не дозволяється застосування кабелів з ізоляцією, що розповсюджує горіння.
10.3.8. У пожежонебезпечних зонах будь-якого класу слід дотримуватися вимог захисту від іскроутворення, обумовленого присутністю статичної електрики, відповідно до ГОСТ 12.1.018-93 "ССБТ. Пожаровзрывобезопасность статического электричества. Общие требования".
10.3.9. З'єднання приладів, апаратів та двигунів з проводами повинно бути надійно ізольоване і не спричиняти недопустимих місцевих перегрівань.
10.3.10. Пускову апаратуру необхідно розміщувати безпосередньо поблизу електродвигунів та робочих місць; у разі застосування кнопкових станцій необхідно захищати їх від випадкових включень; розподільче, електросилове й освітлювальне обладнання, а також окремі пускові прилади слід розміщувати в безпечному і зручному для обслуговування місці.
10.3.11. Для живлення переносних і пересувних електроприймачів слід застосовувати шнури і гнучкі кабелі з мідними жилами, спеціально призначені для цих цілей, з урахуванням можливих механічних впливів.
10.3.12. Виробниче обладнання з електричним приводом повинно мати засоби (пристрої) захисту від ураження електричним струмом (включаючи випадки помилкової дії працівників, які обслуговують обладнання).
10.3.13. Все електрообладнання (корпуси електричних машин, апаратів, світильників, розподільчих пристроїв, металеві корпуси пересувних та переносних електроприймачів тощо) повинне мати надійне захисне заземлення або занулення.
10.3.14. Постійні заземлювальні пристрої повинні мати паспорт, в якому містяться схема заземлення, основні технічні та розрахункові величини, дані результатів оглядів і випробувань.
10.3.15. Вимірювання опору ізоляції заземлення, перевірка кола між заземлювачами та заземлювальними елементами та інші випробування електроустановок повинні проводитися в обсязі та з періодичністю, вказаними в НПАОП 40.1-1.21-98.
10.3.16. Двері розподільних пристроїв повинні замикатися на ключ.
10.3.17. Розподільні пристрої повинні мати чіткі написи, що вказують на призначення окремих кіл і панелей.
10.3.18. На приводах комунікаційних апаратів повинні бути чітко вказані положення "Включено" та "Відключено".
10.3.19. Плавкі вставки запобіжників повинні бути калібровані із зазначенням на клеймі номінального струму вставки. Застосування саморобних некаліброваних плавких вставок не дозволяється.
10.3.20. Запобіжні огляди та ремонти електричних мереж і ліній повинні виконуватися для приміщень з нормальною вологістю не рідше одного разу на 6 місяців, а для сирих приміщень та високовольтних повітряних ліній - не рідше одного разу на 3 місяці.
10.3.21. Перевірка електродвигунів і пускової апаратури повинна виконуватись одночасно з перевіркою приводних механізмів, але не рідше одного разу на 6 місяців.
10.3.22. Приєднання до електричної мережі ручних переносних інструментів необхідно здійснювати згідно з вимогами ГОСТ 12.2.013.0-91 "ССБТ. Машины ручные электрические. Общие требования безопасности и методы испытаний".
10.3.23. Ручні електричні машини (інструмент) та допоміжне обладнання до них підлягає періодичній повірці не рідше одного разу на 6 місяців згідно з ГОСТ 12.2.013.0-91.
10.3.24. У разі наближення грози необхідно припинити всі роботи на повітряних лініях і у відкритих розподільчих пристроях, а в закритих розподільчих пристроях - роботи на вводах і комутаційній апаратурі, яка приєднана до повітряних ліній.
10.3.25. Параметри електромагнітних полів при роботі з силовими джерелами повинні відповідати вимогам ДСанПін 3.3.6.096-2002.
10.4. Вимоги безпеки до опалення та вентиляції
10.4.1. Температура повітря в основних опалюваних виробничих приміщеннях повинна підтримуватись згідно з вимогами ДСН 3.3.6.042-99.
10.4.2. У приміщеннях з вибухопожежонебезпечними технологічними процесами передбачається повітряне опалення, поєднуване з припливною вентиляцією.
Дозволяється застосовувати водяне або парове опалення приміщень за умови, що використовувані в процесі речовини не утворюють з водою вибухонебезпечних продуктів. Максимальна температура (град.С) поверхонь нагріву систем опалення не повинна перевищувати 80% температури самозаймання будь-якої з речовин, які використовуються у технологічному процесі.
У разі влаштування системи повітряного опалення з рециркуляцією повітря збирання повітря з приміщень повинно виконуватися з незабруднених зон.
10.4.3. Виробничі та допоміжні приміщення підприємства повинні бути обладнані системами вентиляції (природною, механічною або змішаною), які забезпечують рівномірну температуру та стан повітряного середовища, улаштування і експлуатація яких повинні відповідати вимогам чинних будівельних норм та правил, санітарних норм проектування промислових підприємств та НД.
10.4.4. Вентиляційні системи повинні передбачатися такими, щоб під час їх роботи концентрація шкідливих речовин у повітрі робочої зони, на робочих місцях виробничих приміщень і в адміністративно-побутових приміщеннях не перевищувала 30% від ГДК.
У виробничих приміщеннях, де можливе раптове надходження у великій кількості шкідливих або горючих газів, пари, потрібно влаштовувати аварійну вентиляцію.
10.4.5. Системи вентиляції з збиральними пристроями (труби, шахти, дефлектори) повинні забезпечувати ефективне розсіювання у атмосфері викидів шкідливих речовин, які не повинні перевищувати ГДК в атмосферному повітрі населених пунктів. Якщо ця вимога не забезпечується, треба передбачити очищення повітря в системах вентиляції.
10.4.6. Місце для забору припливного повітря повинно вибиратися в зоні найменшого забруднення від навколишніх виробничих та вентиляційних викидів. У разі неможливості за місцевими умовами забезпечити забирання повітря з незабрудненої зони припливне повітря повинно попередньо очищатися з тим, щоб після його надходження сумарна кількість газів і пари в робочій зоні не перевищувала ГДК.
10.4.7. Електрообладнання вентиляційних систем, яке встановлюють зовні будівель та в приміщеннях вентиляційного обладнання (венткамери), вибирається за рівнем захисту та видами вибухозахисту, групами і температурним класом.
10.4.8. Усі металеві повітропроводи та обладнання вентиляційних систем (припливних та витяжних) необхідно заземлювати.
В приміщеннях управління та у виробничих приміщеннях потрібно передбачати сигналізацію щодо справної роботи вентиляційних систем.
10.4.9. Порядок експлуатації, обслуговування, ремонту, наладки та проведення інструментальної перевірки на ефективність роботи систем вентиляції визначається галузевими положеннями та "Инструкцией по санитарно-гигиеническому контролю систем вентиляции производственных помещений", затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я СРСР від 07.06.78 N 1893-78.
В усіх вентиляційних системах, як знову обладнаних, так і після монтажу або після реконструкції, перед пуском вентиляційних установок повинні проводитись технічні та санітарно-гігієнічні випробування зі складанням відповідного акта.
10.4.10. Періодично, але не рідше одного разу на рік, повинен виконуватись аналіз на вміст шкідливих газів, пари і пилу на виробництвах з виготовлення ЕІМ органами санітарно-епідеміологічної служби.
10.5. Вимоги безпеки до водопостачання та каналізації
10.5.1. Проектування, будівництво, експлуатацію водопроводів та каналізаційних систем на виробництві ЕІМ виконують у відповідності з вимогами чинних санітарних та будівельних норм та правил.
Склад стічних вод з очисних споруд підприємства регламентується у відповідності до вимог чинних санітарних норм.
10.5.2. Будівництво та експлуатація систем водопостачання і каналізації підприємств з виготовлення ЕІМ повинні виконуватись з урахуванням вимог СНиП 2.04.01-85 "Внутренний водопровод и канализация зданий", затверджених постановою Державного комітету СРСР у справах будівництва від 04.10.85 N 169, СНиП 2.04.02-84 "Водоснабжение. Наружные сети и сооружения", затверджених постановою Державного комітету СРСР у справах будівництва від 27.07.84 N 123, СНиП 2.04.03-85 "Канализация. Наружные сети и сооружения", затверджених постановою Державного комітету СРСР у справах будівництва від 21.05.85 N 71, СНиП 3.05.04-85* "Наружные сети и сооружения водоснабжения и канализации", затверджених постановою Державного будівельного комітету СРСР від 31.05.85 N 73, ДБН А.2.2-1-2003 Проектування. Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств, будинків і споруд, затверджених наказом Держбуду України від 15.12.2003 N 214, постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.99 N 465 "Про затвердження Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами", Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 N 37, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за N 403/6691, НАПБ А.01.001-2004.
10.5.3. Якість води для господарчо-питних потреб та душових улаштувань регламентовано ГОСТ 2874-82 "Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством".
10.5.4. Системи каналізації технологічних об'єктів повинні забезпечувати видалення та очистку хімічно забруднених, технологічних та інших стоків, що утворюються як при регламентованих режимах роботи виробництва, так і у випадках аварійних викидів.
Забороняється злив цих стоків у магістральну мережу каналізації без попередньої очистки, за винятком випадків, коли магістральна мережа призначена для приймання таких стоків.
10.5.5. Каналізація для відведення побутових і промислових стоків по всій довжині повинна бути закрита і виконана з вогнетривких матеріалів.
Для нерозповсюдження вогню під час пожежі мережа промислової каналізації повинна бути обладнана гідравлічними затворами.
10.5.6. Зовнішнє протипожежне водопостачання повинно відповідати вимогам НАПБ А.01.001-2004.
10.6. Вимоги безпеки до природного та штучного освітлення
10.6.1. Природне та штучне освітлення виробничих та допоміжних приміщень повинно відповідати вимогам ДБН В.2.5-28:2006 Інженерне обладнання будинків і споруд. Природне і штучне освітлення, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 15.05.2006 N 168.
10.6.2. У виробничих приміщеннях підприємств з виготовлення ЕІМ повинні влаштовуватися такі системи штучного освітлення:
загальне освітлення з рівномірним або локалізованим розміщенням світильників;
комбіноване освітлення (загальне разом з місцевим);
переносне освітлення для окремих дільниць роботи.
Застосування тільки місцевого або переносного освітлення не дозволяється. У приміщеннях з підвищеною небезпекою застосовується напруга живлення світильників з лампами розжарювання не вища ніж 42 В, а в особливо небезпечних - не вища ніж 12 В.
10.6.3. Поряд з робочим освітленням, улаштування якого є обов'язковим у всіх приміщеннях і на освітлюваних територіях, для забезпечення нормальної роботи, проходу людей і руху транспорту повинно передбачатися аварійне освітлення, яке необхідне в тих випадках, коли освітлення вимагає подальша робота, закінчення виробничого циклу і евакуація людей із приміщення у разі раптового відключення робочого освітлення.
10.7. Вимоги безпеки до підйомно-транспортних засобів
10.7.1. Будова, установлення та експлуатація кранів усіх типів, ручних та електричних талів, лебідок для піднімання вантажу, підіймальних вантажозахватних механізмів та пристроїв повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18.06.2007 N 132, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 09.07.2007 за N 784/14051 (далі - НПАОП 0.00-1.01-07).
10.7.2. Дозвіл на прийняття в експлуатацію вантажопідіймальних машин повинен видаватись посадовою особою з нагляду за вантажопідіймальними машинами на основі документації заводу-виробника та результатів технічного огляду відповідно до вимог НПАОП 0.00-1.01-07.
10.7.3. Під час переміщення вантажів необхідно керуватись вимогами ГОСТ 12.3.020-80 "ССБТ. Процессы перемещения грузов на предприятиях. Общие требования безопасности".
10.7.4. Транспортування вантажів здійснюється транспортними засобами (електрокари, автокари та ін.), які відповідають вимогам ГОСТ 12.2.003-91.
Експлуатація транспортних засобів у несправному стані забороняється.
Транспортування вантажів повинно здійснюватись в уніфікованій тарі, яка повинна відповідати вимогам ГОСТ 12.3.010-82 "ССБТ. Тара производственная. Требования безопасности при эксплуатации".
Перевезення людей автокарами, автонавантажувачами та електрокарами не дозволяється.
XI. Обов'язки роботодавця
11.1. Згідно з Законом України "Про охорону праці" роботодавець зобов'язаний створити для працівників умови праці відповідно до чинних нормативно-правових актів, забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
11.2. Роботодавець забезпечує функціонування на підприємстві системи управління охороною праці.
XII. Вимоги до застосування колективних та індивідуальних засобів захисту
12.1. Працівники виробництв ЕІМ на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, а також роботах, що пов'язані із забрудненням або здійснюваних у несприятливих температурних умовах, повинні забезпечуватися спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими ЗІЗ згідно з Нормами безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам хімічних виробництв (Частина I), затвердженими наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 07.09.2004 N 194 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 26.10.2004 за N 1362/9961.
Засоби індивідуального захисту повинні відповідати чинним державним стандартам та вимогам Технічного регламенту з підтвердження відповідності засобів індивідуального захисту, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 27 вересня 2004 року N 208, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.10.2004 за N 1307/9906, на відповідний вид виробів і бути придатними за розмірами згідно з Положенням про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженим наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 24.03.2008 N 53, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 21.05.2008 за N 446/15137 (НПАОП 0.00-4.01-08).
12.2. Виробничий персонал, який бере участь у виготовленні ЕІМ, має бути захищений засобами індивідуального захисту згідно з ГОСТ 12.4.011-89 "ССБТ. Средства защиты работающих. Общие требования и классификация".
12.3. Засоби індивідуального і колективного захисту повинні забезпечувати захист від шкідливого впливу факторів, які супроводжують технологічні процеси виготовлення ЕІМ, - токсичних речовин, шуму, вібрації, нагрітих поверхонь та рухомих частин виробничого обладнання, загрози ураження електричним струмом.
12.4. Не дозволяється допуск персоналу підприємства до робочих місць без захисного одягу і взуття, ЗІЗ та необхідних пристроїв.
12.5. Не дозволяється користування несправними ЗІЗ, пристроями та пошкодженим захисним спецодягом.
Якщо спецодяг, виданий на певний час, зносився, складається відповідний акт та видається інший.
12.6. ЗІЗ та пристрої перед видачею працівникам підлягають огляду.
12.7. У випадках, коли нормами не передбачена видача запобіжних пристроїв, роботодавець має право видати як чергові: запобіжний пояс, діелектричні калоші, діелектричні рукавиці, гумовий килимок, захисні окуляри, респіратори, захисні шоломи, підшоломники, світлофільтри.
| Начальник управління організації державного нагляду в металургії, енергетиці, будівництві та котлонагляду | В.Іванченко |