Для визначення собівартості товарної продукції сума витрат на виробництво валової продукції корегується з урахуванням зміни залишків незавершеного виробництва. На величину собівартості приросту (зменшення) залишків незавершеного виробництва зменшується (збільшується) сума витрат на виробництво валової продукції. Одержана величина дорівнює виробничій собівартості товарної продукції.
Величина витрат, що відносяться до незавершеного виробництва, визначається на основі даних про зміни залишків незавершеного виробництва для кожного виду продукції в натуральному виразі, умовних виробах (у разі великої номенклатури) деталей і вузлів, що входять до складу виробу, або у відсотках готовності виробів, з тривалим циклом виготовлення.
У розрахунку собівартості приросту (зменшення) залишків незавершеного виробництва враховується вплив на неї зниження норм матеріальних і трудових витрат у плановому році.
Для визначення повної собівартості товарної продукції до її виробничої собівартості додаються позавиробничі витрати.
7. Складання планової і нормативної калькуляції
80. Планова калькуляція являє собою розрахунок планової собівартості одиниці продукції, здійснений за статтями витрат.
Планова калькуляція складається на рік з розподілом за кварталами.
81. Планова калькуляція - важлива частина техніко-економічного обгрунтування плану собівартості. В розгорнутому річному плані вона складається на всі види продукції, що виготовляються у плановому році. Планова калькуляція собівартості вперше виготовлених у плановому році виробів і виробів, що виготовляються на нових потужностях, складається виходячи з проектних показників.
Основою складання планової калькуляції на підприємстві є технічно обгрунтовані норми витрат матеріалів і трудових витрат, стандарти та технічні умови, встановлені для цієї продукції. Ці норми визначаються на основі діючих (або очікуваних) на початок планового періоду нормативів з урахуванням економічної ефективності розроблених заходів для подальшого удосконалення виробництва.
82. При складанні планових калькуляцій по продукції комплексного виробництва, у якому з одного виду сировини або у єдиному технологічному процесі одержують два або декілька різнорідних продуктів і спільні витрати на виробництво не можуть бути безпосередньо розподілені між ними, собівартість одиниці кожного виду продукції визначається за допомогою методу розподілення витрат. При цьому спільні витрати на виробництво розподіляються між одержаними виробами пропорційно економічно обгрунтованим коефіцієнтам.
Наприклад: продукція лісозаготівель калькулюється в розрахунку на знесоблений кубічний метр деревини, без диференціації за сортиментами, породами, сортами і розмірами. Обумовлено це тим, що всі вказані різновидності лісоматеріалів виготовляються в єдиному технологічному процесі і в готовому вигляді оцінюються по його завершені. Крім того, відхилення в собівартості їх заготівель в залежності від вказаних факторів (за виключення діаметра) незначні.
Для встановлення цінових співвідношень між сортиментами враховується порівняльний аналіз їх якостей. У відповідності з оцінкою сортиментам присвоюють ціновий коефіцієнт. Якість одного сортимента (хвойного пиловника чи іншої породи деревини) приймається за базову і йому як еталону присвоюють коефіціент 1. Решта сортиментам у відповідності з їх якісною оцінкою встановлюють інші цінові коефіцієнти (вищі чи нижчі). Чим вища якість сортиментів порівняно з еталоном, тим вище назначається ціновий коефіцієнт. Співвідношення вказаних цінових коефіцієнтів передбачено в раніше діючих прейскурантах N 07-03 "Оптові ціни на лісопродукцію" та N 07-02 "Оптові ціни на лісоматеріали франко-лісосіка"
При цьому, сума розрахованої товарної лісопродукції за цінами на сортименти з врахуванням коефіцієнтів має дорівнювати товарній продукції, розрахованій за ціною на знеособлений кубометр деревини.
83.Калькуляційна одиниця продукції повинна відповідати одиниці вимірювання, прийнятій у стандартах або технічних умовах на відповідний вид продукції і в плані виробництва продукції в натуральному виразі. Якщо в плануванні використовуються дві одиниці вимірювання кількості продукції, що випускається, калькуляційною одиницею є одна із цих одиниць. Собівартість одиниці продукції в другому вимірюванні визначається в цілому, без виділення окремих статей витрат.
Калькуляційними одиницями є:
щільний (без пустот між полінами) кубічний метр - по вивезеній деревині, пиломатеріалах, колотих і короткомірних балансах, тарній дощечці, осмолу;
тонна - по живиці, вітамінному борошні із деревної зелені, корі, деревному вугіллі і ін.;
квадратний метр - по деревно-волокнистих плитах, паркету та ін.;
гектар (1000 кв.м) - по лісових культурах, насадженнях у ярах, балках, пісках, полезахисних лісових полосах, плантаціях, лісонасіннєвих дільницях, лісонасадженнях, пройдених рубками догляду і санітарних рубках, створених лісоосушувальних системах наземних винищувальних засобів боротьби, проведених у лісонасадженнях та ін.;
кілометр - по дорогах лісогосподарського і протипожежного призначення, по розрубаних і розчищених квартальних і граничних квартальних просіках, упоряджених нових протипожежних розривах і ін.;
кілограм - по шишках, лісовому насінню та інші виміри (карбованець валової, товарної і реалізованої продукції) та інші калькуляційні одиниці.
84. У плановій калькуляції наводиться діюча оптова ціна підприємства на відповідний вид продукції, сума прибутку, ставка і сума акцизного збору, податок на добавлену вартість, відпускна (договірна) ціна. Калькулюється також продукція допоміжних виробництв.
85. Під час складання планової калькуляції визначається величина прямих і непрямих витрат на виробництво і збут одиниці продукції в плановому періоді.
При цьому більша частина витрат включається до собівартості одиниці продукції у вигляді прямих витрат.
Витрати на сировину, матеріали, покупні комплектуючі вироби і напівфабрикати, паливо, що споживається на технологічні цілі, визначаються на основі технічно обгрунтованих норм їх витрат на виробництво відповідного виробу і цін на відповідні види матеріальних ресурсів.
Сума витрат на матеріали зменшується на вартість відходів (за ціною їх можливого використання і реалізації).
86. Витрати на енергію, що споживається на технологічні цілі визначаються на основі норм витрат різних видів енергії (електричної, теплової тощо) на виробництво одиниці продукції і середньої їх ціни (собівартості), що складається на підприємстві в плановому році. У разі запровадження на підприємстві повного господарського розрахунку для структурних підрозділів для внутрішньозаводських розрахунків за енергію можуть застосовуватися й ціни, що встановлюються безпосередньо підприємством.
87. Планування витрат на основну заробітну плату здійснюється з урахуванням трудомісткості робіт і системи оплати праці.
Сума додаткової заробітної плати визначається множенням суми основної заробітної плати на середні норми додаткової заробітної плати.
88. Величина відрахувань на соціальне страхування визначається згідно із законодавством.
89. Непрямі витрати включаються до собівартості окремих видів продукції такими методами:
а) методом розрахунку кошторисних ставок. Цим методом розподіляються витрати на утримання та експлуатацію устаткування;
б) методом пропорційного віднесення непрямих витрат до суми витрат на основну заробітну плату робітників, зайнятих у виробництві продукції, та витрат на утримання та експлуатацію устаткування (розподіл загальновиробничих і загальногосподарських витрат);
в) методом пропорційного віднесення непрямих витрат до суми основної заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві продукції (робіт, послуг).
Підприємства здійснюють розподіл непрямих витрат одним із зазначених методів, а за наявності в структурних підрозділах підприємства (цехах) окремих дільниць із замкнутим виробництвом або дільниць із різним рівнем організації та автоматизації - кількома методами відповідно до конкретних структурних підрозділів.
90. Величина витрат, пов'язаних з підготовкою та освоєнням виробництва продукції, що включається до планової собівартості продукції визначається на основі спеціального розрахунку відшкодування цих витрат.
Такий розрахунок здійснюється для кожного виду продукції, виходячи із затверджених кошторисів витрат, пов'язаних з підготовкою та освоєнням виробництва продукції і планового (на період списання витрат) випуску продукції.
91. Витрати на утримання та експлуатацію устаткування включаються до собівартості окремих видів продукції відповідно до планових кошторисних ставок цих витрат.
92. Загальновиробничі і загальногосподарські витрати включаються до планової собівартості окремих видів продукції відповідно до пункту 49 цієї Інструкції.
93. Інші виробничі і позавиробничі витрати визначаються в плановій собівартості окремих виробів на основі прямих розрахунків їх величини, що стосується відповідних виробів, а та частина цих витрат, що не може бути визначена і віднесена на конкретні вироби безпосередньо, - пропорційно виробничій собівартості продукції.
94. Під час складання планової калькуляції продукції, одержаної в комплексному виробництві, в якому з одного виду сировини і в результаті єдиного технологічного процесу одержують два або кілька різнорідних продуктів і загальні витрати на виробництво не можуть бути безпосередньо розподілені між ними, собівартість одиниці продукції визначається за допомогою одного з методів, рекомендованих нижче. Якщо технологічний процес комплексної переробки сировини складається з кількох переробок і є можливість визначати величину витрат за цими етапами виробництва, застосовується попереробне калькулювання напівфабрикатів або кінцевих продуктів.
У тих випадках, коли із загальної суми витрат комплексного виробництва виділяється частина, що стосується тільки одного продукту, ця частина витрат прямо включається до собівартості відповідного продукту.
95. Під час розподілу загальних витрат комплексного виробництва в плануванні застосовуються такі методи: виключення витрат, розподіл витрат, комбінований метод.
Якщо використовується метод виключення витрат, один із продуктів, одержаних на виробництві (стадії, переробки), вважається основним, а решта розглядаються як попутні.
96. Планова собівартість попутної продукції визначається на основі або виробничої собівартості відповідної продукції на відокремленому виробництві, або її виробничої собівартості, врахованої у розрахунках оптової ціни (тобто ціни підприємства за вирахуванням прибутку і позавиробничих витрат).
Попутні продукти, одержані в одному цеху і призначені для дальшої переробки в іншому, розглядаються як попутні напівфабрикати. Останні оцінюються виходячи з виробничої собівартості врахованої в оптовій ціні на сировину, яку вони замінюють (з урахуванням вмісту в них основної речовини).
97. Калькуляція собівартості товарної продукції лісозаготівель (виробництво круглих лісоматеріалів і дров) повинна відповідати обсягу вивезення на кінцеві склади за затвердженим виробничим планом на рік у розрізі кварталів. Кількість товарної продукції на кінцевих складах у тисячах кубометрів повинна дорівнювати обсягу розкряжованої деревини і вивезенню товарних хлистів у плановому періоді.
Для визначення собівартості товарної продукції лісозаготівель витрати на випуск продукції спочатку групуються у розрізі калькуляційних статей витрат.
Після такого групування витрат на випуск продукції для переходу до визначення виробничої собівартості товарної продукції, необхідно внести корективи у витратах за рахунок зміни собівартості залишків незавершеного виробництва на кінець планового року на лісосіках, на верхніх і нижніх складах.
Додаванням до виробничої собівартості позавиробничих витрат визначається повна собівартість товарної продукції лісозаготівель.
Товарна продукція живиці визначається за обсягами її заготівлі.
У виробничу собівартість включаються всі витрати, пов'язані з добуванням і збиранням живиці. Витрати по добуванню і вивезенню живиці з тимчасових сховищ або безпосередньо від місця її добування до пунктів реалізації (відвантаження) відносяться до складу позавиробничих витрат.
Добування живиці має сезонний характер виробництва з випуском товарної продукції в основному у другому і третьому кварталах. Проте витрати, пов'язані з добуванням живиці: на підготовчі роботи, згортання промислів, загальновиробничі, загальногосподарські, позавиробничі витрати, а також витрати на вивезення живиці до пунктів реалізації, мають місце і у першому, і у четвертому кварталах. У зв'язку з цим розподіл планових витрат на товарний випуск живиці по кварталах року проводиться таким чином:
1) щорічно витрати на підготовчі роботи і на згортання промислів, а також витрати на підвезення, вивезення і навантаження у вагони - пропорційно обсягам добування живиці у відповідних кварталах;
2) підготовчі роботи до сезону підсочки наступного року накопичуються на "Витрати майбутніх періодів" з подальшим віднесенням їх на добування живиці в наступному році.
3) усі основні витрати, пов'язані безпосередньо з добуванням живиці, крім вказаних вище витрат, відносяться до прямих розрахунків у відповідності із витратами у даному кварталі.
98. Повна собівартість товарної продукції обчислена виходячи із планових калькуляцій окремих виробів і їх товарного випуску, дорівнює повній собівартості товарної продукції, визначеній на основі розрахунків за техніко-економічними факторами і кошторисом витрат на виробництво. Зазначена сума не повинна перевищувати собівартості товарної продукції, прийнятої в розрахунках для визначення плану прибутку.
Наведені вище загальні положення про планові калькуляції застосовуються також і при складанні звітних калькуляцій.
8. Облік витрат за статтями калькуляції
99. Витрати на сировину, матеріали, покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, паливо, енергію та інші матеріальні ресурси відображаються в обліку за їхньою фактичною собівартістю.
При цьому фактична собівартість матеріальних ресурсів дорівнює або плановій собівартості їх придбання з врахуванням відхилень від неї, або фактичній вартості матеріалів за діючими цінами.
З метою правильного віднесення сум відхилень від планової собівартості на собівартість окремих видів продукції ці витрати враховуються за окремими групами сировини, матеріалів, покупних комплектуючих виробів, напівфабрикатів, палива і списуються в частині, що відноситься до витрат матеріалів, за обчисленим відсотком пропорційно до вартості матеріалів за діючими цінами на ті рахунки, на які був витрачений матеріал.
100. Під витратами сировини, матеріалів, напівфабрикатів і палива розуміється фактичне використання цих матеріальних цінностей безпосередньо на виробництво продукції. Відпуск зазначених цінностей до цехових складів (комор) розглядається не як витрати на виробництво, а як переміщення матеріальних цінностей.
Якщо за умовами виробництва відпуск матеріальних цінностей цехам проводиться "під звіт" (без зазначення виробничих замовлень), відпуском на виробництво вважається фактична видача матеріалів у цеху за замовленнями на робочі місця і їх фактичне там витрачання (за даними внутрішньої документації щодо витрат цеху або за спеціальним матеріальним звітом).
101. Відпуск на виробництво сировини, матеріалів, покупних комплектуючих виробів напівфабрикатів і палива здійснюється на основі належно оформлених документів, у яких зазначаються їхні вага, об'єм, площа або кількість відповідно до діючих норм витрат, а також шифри виробів, видів або груп продукції, для виробництва яких вони відпущені.
102. Основними документами для оформлення відпускання матеріальних цінностей на виробництво є лімітно-забірні карти і вимоги.
103. Облік використання сировини, матеріалів, покупних комплектуючих виробів, напівфабрикатів і палива здійснюється в розрізі виробництв, цехів і об'єктів калькуляції, а в самих об'єктах - за статтями калькуляції і видами матеріальних цінностей у натуральному та вартісному виразах.
104. На підприємстві для кожного цеху, виходячи з умов виробництва, застосовується конкретний метод обліку використаних для виробництва матеріалів.
105. За будь-якого застосовуваного методу обліку витрат на виробництво фактичними витратами матеріалів на виробництво вважається фактичне їх використання на виготовлену і здану за призначенням згідно із спеціальними документами продукцію.
При цьому фактичні витрати повинні бути підтверджені спеціальними розрахунками і звітами, в яких ці витрати порівнюються з витратами за нормами і розшифровуються відхилення від норм із зазначенням їх причин і винуватців.
106. Сировина, матеріали, покупні комплектуючі вироби та напівфабрикати, виписані або видані на виробництво, але фактично на кінець місяця не використані у виробництві, щомісяця (на перше число) виключаються з витрат на виробництво і відносяться на відповідний балансовий рахунок обліку товарно-матеріальних цінностей.
107. Для контролю за використанням сировини, матеріалів, покупних комплектуючих виробів, напівфабрикатів і палива на виробництві і виявлення відхилень від норм застосовуються такі основні методи:
документування відхилень від норм;
інвентарний метод.
108. Передача напівфабрикатів власного виробництва з одного цеху до іншого для подальшого доопрацювання або з цеху на склад готової продукції для реалізації відображається в системі бухгалтерського обліку за фактичною виробничою собівартістю. Допускається ведення їх обліку в поточному порядку за плановою (нормативною) собівартістю з подальшим доведенням її до фактичної.
Облік ведеться в розрізі замовлень на основну продукцію, для виготовлення якої призначені напівфабрикати.
Для забезпечення збереження напівфабрикатів на виробництві в цехових складах здійснюється оперативний кількісний облік переміщення напівфабрикатів у виробництві (на основі первинної документації).
109. Основною вимогою до обліку витрат на виробництво є ведення його за елементами і статтями витрат, номенклатурою виробів та по структурних підрозділах.
Калькулювання продукції і об'єктів усіх видів проводиться з урахуванням змін залишків незавершеного виробництва.
Планова собівартість незавершеного виробництва по лісоматеріалах круглих, дровах, хлистах і осмолу визначається в процентах від планової виробничої собівартості знеособленого товарного кубометра: на лісосіках - 40%, на верхніх складах - 70%. Залишки незавершеного виробництва хлистів на нижньому складі оцінюються у розмірі 85% планової собівартості знеособленого кубометра.
Незавершене виробництво визначається за фактичною собівартістю з урахуванням відхилень від планової собівартості.
110. Облік фактичних витрат на виробництво, які формують собівартість продукції, ведеться за рахунками 37 "Витрати на лісове господарство", 20 "Основне виробництво", 29 "Непромислові виробництва".
Витрати групують за такими калькуляційними статтями: сировина і матеріали; основна заробітна плата виробничих робітників; додаткова заробітна плата виробничих робітників; відрахування на соціальне страхування; витрати на утримання і експлуатацію устаткування; загальновиробничі витрати; загальногосподарські витрати; інші виробничі витрати.
Облік сировини, напівфабрикатів, матеріалів, палива і тари ведеться за фактичною собівартістю або фактичною вартістю матеріалів за діючими цінами.
111. Передача лісопродукції власної заготівлі та напівфабрикатів власного виробництва з одного цеху до іншого для подальшої переробки чи доопрацювання або з цеху на склад готової продукції для реалізації відображається в системі бухгалтерського обліку за фактичною виробничою собівартістю. Допускається ведення їх обліку в поточному порядку за плановою собівартістю з подальшим доведенням її до фактичної.
112. Облік давальницьких матеріалів здійснюється окремо для кожного власника матеріалів за найменуваннями та цінами матеріалів, визначеними у договорі (в супровідних документах), а за відсутністю цін - за цінами підприємства на аналогічні матеріали.
Вартість сировини і матеріалів замовника, що оплачується підприємтвом, включається до суми витрат на сировину і матеріали підприємства - виробника. Давальницька сировина та матеріали, що не сплачуються підприємством - виробником, до його втрат на виробництво не включаються.
Облік давальницьких матеріалів на складах, у цехах та на виробництві здійснюється в тому ж порядку, що й облік власних матеріалів.
113. Із витрат на виробництво вираховується вартість зворотних відходів. При цьому їх вартість списується з витрат окремо за нормою та різницею між фактичною кількістю та їх кількістю за нормою (відхиленням від норм).
Вартість списаних на виробництво і зданих на склад відходів відноситься на відповідний балансовий рахунок з обліку матеріальних цінностей.
Зворотні відходи оцінюються:
за зниженою ціною вихідного матеріального ресурсу (ціною можливого використання), якщо відходи можуть бути використані для основного виробництва, але з підвищенням витрат (зниженням виходу готової продукції), для потреб допоміжного виробництва, виготовлення предметів широкого вжитку (товарів культурно-побутового та господарського призначення) або реалізовані стороннім підприємствам і організаціям;
за повною ціною вихідного матеріального ресурсу, якщо відходи реалізуються стороннім підприємством для використання у виробництві іншої продукції.
У разі використання відходів самим підприємством на виготовлення продукції основного виробництва чи виробів широкого вжитку облік та витрата їх здійснюються в тому ж порядку, що й облік сировини та основних матеріалів.
У разі реалізації (продажу) відходів їхня вартість списується з відповідного балансового рахунку обліку матеріальних цінностей і оформляється як відпуск матеріалів стороннім організаціям.
114. Витрати на оплату праці визначаються виходячи з відрядних розцінок, тарифних ставок і посадових окладів, що встановлюються залежно від результатів праці, її кількості і якості, стимулюючих і компенсуючих виплат, систем преміювання робітників, керівників, спеціалістів, службовців за виробничі результати.
Витрати на оплату праці враховуються за такими джерелами фінансування:
1) витрати, що відносяться на собівартість продукції;
2) витрати, що відносяться на рахунок прибутків і збитків;
3) витрати на оплату праці за рахунок прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства.
115. Фактичні витрати на оплату праці, що відносяться на собівартість продукції, враховуються за статтями калькуляції "Основна заробітна плата", "Додаткова заробітна плата", а також за комплексними статтями калькуляції
116. До витрат по оплаті праці, що відшкодовуються з прибутку і збитків, відносяться:
витрати за анульованими виробничими замовленнями та державними контрактами;
витрати на утримання законсервованих виробничих потужностей та об'єктів за рішенням Кабінету Міністрів України, крім витрат, відшкодованих за рахунок інших джерел;
не компенсовані винуватцями збитки від простоїв з внутрішньовиробничих та інших причин, а також суми виплат працівникам за час вимушеного простою;
витрати, пов'язані із запобіганням чи ліквідацією наслідків від стихійного лиха;
витрати на некомпенсовані збитки від пожеж, аварій, інших надзвичайних подій, викликаних екстремальними ситуаціями.
117. До витрат на оплату праці за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, та інших цільових надходжень відносяться виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, не передбачені актами законодавства або понад встановлені зазначеними актами норми.
118. Якщо на підприємстві створюється резерв для оплати відпусток, то до витрат виробництва (обігу) включаються щомісячні відрахування на створення такого резерву. Інші виплати, надбавки і доплати, передбачені законодавством, відносяться на собівартість продукції у розмірі фактичних витрат.
119. Облік заробітної плати включає облік витрат на виробництво за нормами і облік відхилень від норм.
Під витратами в межах норм розуміють плату за фактично виконану роботу, передбачену встановленою на підприємстві технологією, діючими нормами й розцінками.
До відхилень від норм належить оплата додатково виконаних операцій, не передбачених установленим технологічним процесом і спричинених відхиленнями від нормальних умов виробництва.
120. Залежно від особливостей роботи підприємства у цехах (дільницях) для обліку виробітку продукції і витрат на заробітну плату застосовуються різні варіанти обліку і форми первинних документів (маршрутний лист, відомість про виробіток, наряди тощо).
121. Розподіл заробітної плати за напрямами витрат виконується за статтями калькуляції з підрозподілом її на заробітну плату згідно з нормами і відхиленнями від них.
Заробітна плата робітників, зайнятих обслуговуванням виробничого устаткування чи загальногосподарськими роботами, відноситься відповідно на статтю витрат на утримання і експлуатацію устаткування, загальновиробничі і загальногосподарські витрати.
122. На підприємствах організовується контроль за використанням фонду заробітної плати, правильністю застосування тарифних ставок, посадових окладів, норм виробітку, підрахунком сум заробітної плати з використанням обчислювальної техніки, розрахунками середньої заробітної плати, а також використанням фонду заробітної плати в цілому підприємством, цехами і відділами за видами оплати заробітної плати і категоріями робітників.
123. Загальна сума заробітної плати у звіті про її розподіл за напрямами витрат повинна відповідати сумі нарахованої заробітної плати.
На підставі звіту про розподіл заробітної плати бухгалтерія робить записи у зведеному обліку витрат виробництва.
124. Облік витрат на обслуговування виробництва й управління (витрат на утримання та експлуатацію устаткування, загальновиробничих і загальногосподарських витрат) ведеться з метою визначення фактичного обсягу цих витрат та оперативного виявлення відхилень від затверджених кошторисів. Витрати на утримання та експлуатацію устаткування, а також загальновиробничі витрати враховуються за встановленими статтями номенклатури цих витрат кожним цехом окремо і щомісяця списуються на відповідні рахунки виробництва і види продукції. Загальногосподарські витрати враховуються для підприємства в цілому. Вони також щомісячно повністю списуються на витрати виробництва, списання проводиться пропорційно прямим витратам.
125. На підприємстві з безцеховою структурою управління частина витрат на обслуговування виробництва й управління (заробітна плата майстрів, витрати на утримання і ремонт виробничих приміщень тощо) враховуються і розподіляються в складі загальновиробничих витрат. Витрати, пов'язані з утриманням та експлуатацією устаткування на цих підприємствах, враховуються за статтею калькуляції того ж найменування в цілому для підприємства і розподіляються за окремими видами продукції, а також між товарним випуском і незавершеним виробництвом за допомогою кошторисних ставок в загальному порядку.
126. На підприємствах здійснюється систематичний попередній і поточний контроль за дотриманням цехами, відділами і службами кошторисів витрат на утримання й експлуатацію устаткування, загальновиробничими і загальногосподарськими витратами.
127. У тих випадках коли одноразові витрати на поточний ремонт окремих видів устаткування, транспортерної стрічки, підйомних канатів, транспортних та інших основних засобів є значними, вони включаються до витрат на обслуговування виробництва в кошторисно-нормалізованому порядку. Фактична собівартість такого ремонту за окремими замовленнями визначається після закінчення ремонтів. Витрати на поточний ремонт, проведений у звітному році, включаються до витрат звітного року.
Одноразові витрати, які періодично повторюються, включаються в собівартість продукції протягом року в розмірах, передбачених планом.
128. Вартість малоцінних і швидкозношуваних предметів та інструментів загального призначення зі строком експлуатації менше одного року незалежно від її величини, а також вартість інших предметів (у межах встановленого ліміту за одиницю) незалежно від строку експлуатації відшкодовується шляхом віднесення суми їх зносу до витрат на утримання та експлуатацію устаткування, загальновиробничі й загальногосподарські витрати.
Відшкодування зносу малоцінних і швидкозношуваних предметів загального користування, спецодягу та спецвзуття здійснюється шляхом нарахування зносу в розмірі 50 відсотків їх первісної вартості за умови передачі зі складу в експлуатацію, решта 50 відсотків вартості за вирахуванням вартості брухту й відходів списується з вибуттям цих предметів внаслідок непридатності їх для подальшого використання або шляхом нарахування зносу в розмірі 100 відсотків за умови передачі зазначених предметів в експлуатацію.
129. Собівартість продукції і послуг допоміжного виробництва планується і враховується за скороченою номенклатурою статей калькуляції:
матеріали (за вирахуванням відходів);
паливо й енергія на технологічні цілі;
основна заробітна плата;
додаткова заробітна плата;
відрахування на соціальне страхування;
витрати на утримання і експлуатацію устаткування;
загальновиробничі (цехові) витрати.
До наведеного вище переліку статей можуть вноситися зміни з урахуванням особливостей технології й організації допоміжних виробництв та їх питомої ваги в собівартості продукції.
Собівартість робіт і послуг, що виконується цехами для власних потреб, у тому числі поточний ремонт, визначається виходячи з прямих (основних) витрат.
130. Сушильне господарство надає послуги основному виробництву у штучному сушінні лісоматеріалів (головним чином дошок та заготовок) до стану транспортної або технологічної вологості. Розподіл витрат на сушіння лісоматеріалів проводиться за єдиною для допоміжних цехів номенклатурою статей витрат.
Наявність більш або менш постійного запасу невисушених лісоматеріалів дає змогу всі витрати, враховані сушильним цехом за звітний місяць, включати до собівартості основного виробництва (пилопродукції та інших виробів деревообробки).
Розподіл фактичної вартості послуг із сушіння між об'єктами калькулювання в деревообробних виробництвах здійснюється пропорційно до нормативних витрат на сушіння.
131. Продукція і послуги внутрішньозаводського характеру, що виконуються цехами допоміжного виробництва для основних та інших допоміжних цехів, а також загальнозаводських служб, відносяться на цехи: в плані - за плановою і в поточному обліку - за фактичною собівартістю (без включення загальногосподарських витрат). Загальногосподарські витрати включаються у собівартість продукції, робіт і послуг, призначених для відпуску капітальному будівництву, непромисловим господарствам і стороннім організаціям.
Собівартість продукції, робіт і послуг, що повністю споживаються підприємством, невеликих допоміжних виробництв окремо не калькулюються, а витрати на їх виробництво безпосередньо включається до відповідних статей витрат на обслуговування виробництва.
132. До складу фактичних загальновиробничих або загальногосподарських витрат входять витрати від простоїв, обумовлених внутрішніми і зовнішніми причинами.
Втрати від простоїв за внутрішніми і зовнішніми причинами складаються з:
1) основної заробітної плати виробничих робітників, яку належить виплатити за час простою, або доплати до встановленого заробітку, якщо відповідні робітники були зайняті, під час простоїв на інших, менш кваліфікованих роботах, а також додаткової заробітної плати і відрахувань на соціальне страхування у відповідних розмірах;
2) вартість сировини, матеріалів, палива, енергії непродуктивно витрачених у період зупинки виробництва;
3) втрат від простоїв за зовнішніми причинами, які включають відповідну частку витрат на утримання і експлуатацію устаткування;
4) витрати, які пов'язані з виробничим травматизмом і входять до складу інших прямих витрат.
Основою для відображення в обліку витрат від простоїв служать належно оформлені документи (акти та ін.). Аналіз простоїв у виробництві рекомендується здійснювати з виявленням причин і винуватих у простоях.
Кошти, одержані від постачальників за порушення договірних умов постачання, не є відшкодуванням витрат від простоїв, а штрафи відносяться на рахунок "Прибутки і збитки".
133. У складі позавиробничих витрат, не списаних на рахунки реалізації при складанні бухгалтерських звітів, можуть залишатися лише транспортні витрати і витрати на упакування, які відносяться до відвантаженої, але не реалізованої продукції. Ці витрати розподіляються поміж залишком товарів відвантаженої і реалізованої продукції на основі щомісячного розрахунку пропорційно вазі, обсягу або виробничої собівартості реалізованої продукції і залишків товарів відвантажених.
Дані по залишку товарів відвантажених встановлюються згідно з первинними документами (за неоплаченими рахунками-фактурами). Дані про реалізовану продукцію визначаються шляхом виключення з залишків на початок звітного періоду і загального обсягу відвантаженої продукції, залишків відвантажених товарів, але не сплачених покупцями на кінець звітного періоду.
134. Оцінка технологічних втрат у прямих витратах здійснюється за діючими нормативними калькуляціями на початок поточного місяця за статтями "Сировина та матеріали", "Покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій", а за статтями калькуляції "Основна заробітна плата" та "Додаткова заробітна плата" - з нарахуванням за попередньо оплаченою операцією.Оцінка технологічних втрат за статтею калькуляції "Витрати на утримання та експлуатацією устаткування" здійснюється на підставі кошторисних ставок. Загальновиробничі витрати включаються за фактичними витратами у загальновстановленому порядку їх розподілу.
135. До незавершеного виробництва належить продукція, що не пройшла всіх стадій обробки, передбачених технологічним процесом, а також вироби неукомплектовані, що не пройшли випробувань і технічного приймання.
136. Облік руху напівфабрикатів на виробництві організовується так, щоб забезпечити контроль за рухом напівфабрикатів на виробництві і залишків незавершеного виробництва; попередити можливість покриття браку, появу нестач, приписок тощо; підвищити пов'язану з прийманням та видачею напівфабрикатів відповідальність осіб.
137. У встановлені строки повинна бути проведена інвентаризація всіх статей балансу. Результати інвентаризації належить відображати у звітному періоді у відповідності з діючим законодавством. На виявлені перекручення державної звітності проводиться виправлення у відповідній звітності того періоду, у якому було допущено перекручення і у десятиденний строк повідомляється у всі інстанції, куди направлялась звітність.
9. Зведений облік витрат на виробництво і складання звітних калькуляцій собівартості продукції
138. У зведеному обліку витрати групуються за видами продукції (групами однорідної продукції) і в цілому по підприємству у розрізі елементів витрат. Облік витрат на виробництво в цілому по підприємству здійснюється на підставі даних звітів підрозділів.
Зведений облік витрат на виробництво здійснюється на основі зведених даних, одержаних в результаті обробки первинної документації.
На підприємствах із цеховою структурою управління зведений облік забезпечує виділення в собівартості продукції витрат окремих цехів. На підприємствах з без цеховою структурою управління зведений облік витрат на виробництво ведеться за видами продукції в цілому по підприємству. Дані зведеного обліку використовуються під час складання калькуляції фактичної собівартості продукції.
139. Облік витрат на виробництво може здійснюватися без бухгалтерського перерахування собівартості напівфабрикатів власного виробництва, якщо вони передаються з цеху в цех (безнапівфабрикатний варіант). У цьому разі витрати на виготовлення напівфабрикатів враховуються в цехах у розрізі статей витрат.
140. У цілях рівномірного розподілу витрат на собівартість продукції, витрати попереднього характеру і наступних періодів повинні відображатися в обліку у відповідності з розрахунками і резервів на оплату відпусток, орендної плати і т.ін.
Непродуктивні витрати в обліку відображаються у звітному місяці, в якому вони виявлені.
У разі виявлення неправильного або несвоєчасного віднесення витрат до собівартості продукції чи виявлення в результаті інвентаризації або перевірки нестач (надлишків) сировини, матеріалів, палива, незавершеного виробництва і готової продукції в цехах і на складах підприємства, а також у разі виявлення помилок в обліку витрат, що відносяться до попередніх періодів, до собівартості продукції звітного місяця вносяться необхідні виправлення.
141. На підставі даних зведеного обліку витрат на виробництво складаються калькуляції фактичної собівартості, які використовуються для контролю за виконанням плану собівартості як окремих видів, так і всієї товарної продукції. Звітні калькуляції складаються на всі виготовлені підприємством види продукції.
У разі застосування нормативного методу обліку перед заповненням форми звітної калькуляції складається відомість розрахунку собівартості кожного виду продукції, в якій собівартість одиниці продукції визначається цехами за окремими статтями витрат з виділенням витрат за нормами, змінами норм і відхиленнями від норм.
Для ведення зведеного обліку витрат на виробництво застосовується облікова відомість форма якої затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.96 N 473.
142. На підставі даних зведеного обліку на виробництво складаються калькуляції фактичної собівартості, які використовуються для контролю за виконанням плану собівартості як окремих видів, так і всієї товарної продукції. Звітні калькуляції складаються на всі виготовлені підприємством види продукції. Форма калькуляції наведена в додатку N 2.
10. Особливості обліку і калькулювання витрат за видами виробництв
10.1. Продукція лісового господарства.
143. Облік витрат на лісогосподарське виробництво ведеться на рахунку 37 "Витрати на лісове господарство".
Аналітичний облік ведеться за статтями витрат за такими об'єктами, видами продукції, роботами і послугами:
1) Лісосіки, відведені під всі види рубок.
2) Молодняки, пройдені доглядом.
3) Насадження, пройдені рубками, пов'язаними з веденням лісового господарства.
4) Дороги лісогосподарського призначення, виконані господарським методом.
5) Біотехнічні заходи.
6) Послуги державі по захисту лісу від шкідників і хвороб.
7) Гідролісомеліоративні і лісоосушувальні роботи.
9) Лісовирощування.
лісові культури;
захисні насадження;
природне поновлення.
10) Полезахисні лісові смуги.
11) Маточні плантації і лісонасіннєві дільниці (закладка і утримання).
12) Заходи по охороні лісу від пожеж.
13) Послуги по виявленню пожеж.
14) Гасіння лісових пожеж.
15) Послуги Державної лісової охорони.
16) Послуги по охороні і відтворенню диких тварин.
17) Інша продукція і послуги, що надаються на сторону.
Цей перелік може бути доповненим в залежності від конкретних умов підприємства.
144. По дебету рахунка 37 відображаються прямі витрати, послуги допоміжних і обслуговуючих виробництв, і управлінню, попередньо врахованих на рахунках 23, 24, 25, 26 в загальноприйнятому порядку.
Загальновиробничі і загальногосподарські витрати розподіляються за об'єктами, роботами, послугами пропорційно основній заробітній платі виробничих робітників.
Заробітна плата лісників і єгерів відноситься до прямих витрат на послуги державної лісової охорони. Роботи, що виконуються підрядним способом, відносяться на рахунок 37 з кредиту 60.
145. Розподіл фактичних витрат на виробництво за місяць між готовим випуском і незавершеним виробництвом здійснюється пропорційно їх середньорічній плановій собівартості. З цією метою в бухгалтерії складається відомість руху незавершеного виробництва і готової продукції.
Планова вартість незавершеного виробництва визначається на основі звітів про залишки незавершеного виробництва на кінець місяця, які подаються в бухгалтерію лісничими.
Вартість лісових культур 2-го, 3-го і т.д. років, які загинули з вини лісогосподарського підприємства, а також не переведених в категорію цінних деревних насаджень у встановлені строки, списується за рахунок фінансового резерву по лісовому господарству з кредиту рахунка 37. Вартість загиблих культур визначається, виходячи із площі загиблих (не переведених) лісових культур і середньозваженої ціни культур відповідного року вирощування (з моменту закладки).
10.2. Лісозаготівлі
146. Попнева плата.
У відповідності з лісорубними квитками підприємство зобов'язане організувати оперативний облік фактичної заготівлі деревини у відведених лісосіках на верхніх і нижніх складах у кубічних метрах по кінцевій операції. В актах приймання робіт фіксується номер лісосіки, з якої доставлена деревина. На наступних стадіях переміщення і обробки стволів останні знеособлюються. Тому освоєння лісосічного фонду на кожній конкретній ділянці характеризується загальною кубатурою заготовленої ліквідної маси.
147. У бухгалтерському обліку попнева плата з рахунка списується на витрати виробництва щомісячно, по мірі фактичної вирубки лісосічного фонду, пропорційно середньорічній вартості одного кубічного метра ділової деревини і дров. При заготівлі і вивезенні деревини у хлистах попнева плата визначається і списується на собівартість лісозаготівель по середньорічній вартості знеособленого кубометра.
При виявлених розбіжностях у наявності лісосічного фонду проти лісорубних білетів більше 10% підприємство проводить перерахунок попневої плати. У тих випадках, коли вихід ділової деревини збільшений за рахунок дров'яної деревини - перерахунок не проводиться.
У кінці року може бути залишена несписаною вартість попневої плати за лісосічний фонд, по якому одержано дозвіл (відстрочку) на вирубку у наступному році.
148. По статті "Основна заробітна плата" показується основна заробітна плата робітників, зайнятих на основних і допоміжних роботах.
Склад основної заробітної плати вказаний у розділі 3 даної Інструкції. До основних і допоміжних робітників лісозаготівель відносяться: вальщики лісу; робітники, які зайняті розчищенням снігу і вирубкою чагарників навколо дерев, призначених до рубки, збиранням і спалюванням зрубаних чагарників і сучків, очисткою лісосік від лісосічних залишків після зимової заготівлі; лісоруби, які виконують комплекс робіт по заготівлі деревини (включаючи розрубку у лісі заготовленої деревини на короткомір, розколювання дров, складання їх у стоси, окучування довгоміру; робітники по відбору на корені дерев для розробки на спеціальні сортименти з виконанням всього комплексу лісозаготівельних робіт; лебідники на трелюванні, штабелюванні і навантаженні лісу на рухомий лісовозний транспорт; трактористи на трелюванні і вивезенні деревини, чокерувальники, трелювальники кіньми; обрубувачі сучків (включаючи операторів сучкорізних машин і ліній); обкорувачі деревини, навальщики-звальщики деревини; водії лісовозних автомобілів; кранівники (машиністи), зайняті на навантаженні і розвантаженні лісовозного транспорту; розмітники хлистів; розкряжувальники, оператори напівавтоматичних ліній по розвантаженню, подачі, розкряжуванню хлистів і штабелюванню сортиментів; штабелювальники деревини;
робітники, зайняті прийомкою лісофонду, підготовкою лісосік, трелювальних волоків і навантажувальних пунктів у лісі, влаштуванням місць для профілактичного обслуговування механізмів і зберігання ПММ, влаштуванням обігрівальних приміщень, освітлювальної мережі і засобів зв'язку, а також поточним утриманням волоків і влаштуванням верхніх складів; робітники по прибиранню деревних відходів на нижніх складах та ін.
На цю статтю відноситься також оплата праці перелічених робітників за перебазування з одного місця роботи на інше.
Облік основної заробітної плати робітників, зайнятих на основних і допоміжних роботах, ведеться у розрізі виробництв і цехів.
Заробітна плата робітників, зайнятих на перевезенні і навантаженні у вагони готової продукції, відноситься на собівартість товарної продукції комплексно через рахунок "Позавиробничі витрати" по статтях "Перевезення продукції (після вивезення)" і "Навантаження продукції (у вагони)".
149. Основна і додаткова заробітна плата та відрахування на соціальне страхування робітників, які зайняті на перевезенні матеріалів, палива, запасних частин, інструментів і т.ін. всередині підприємства, відносяться на транспортно-заготівельні витрати.
Основна і додаткова заробітна плата і відрахування на соціальне страхування робітників, зайнятих на різних господарських роботах, які прямо не відносяться до виробництва, відносяться на загальновиробничі, загальногосподарські витрати (включаючи соціально-побутові витрати) і "Непромислові виробництва і господарства".
150. Заробітна плата, яка виплачена за час внутрішньозмінних і цілозмінних простоїв, і доплати до заробітної плати робітникам, переведеним у період простоїв на нижчеоплачувану роботу, і відрахування на соціальне страхування з вказаних виплат відносяться на загальновиробничі або загальногосподарські витрати у залежності від причин простоїв. Так, якщо простої відбуваються із-за природних явища, виплата заробітної плати відноситься на загальногосподарські витрати. Витрати щодо простоїв, які виникли з вини лісництв, лісопунктів і цехів (несвоєчасне завезення пального, запасних частин, неподача порожняка і т.ін.), відносяться на загальновиробничі витрати.
151. Заробітна плата і відрахування на соціальне страхування робітників, зайнятих на підготовчих роботах (добування живиці, влаштування тимчасових об'єктів і споруд, лісоспусків, обігрівальних приміщень, котлопунктів, пилкозаточних майстерень, бензозаправок, тимчасових гаражів і боксів і т.ін., об'єктів зі строком експлуатації до двох років; будівництво тимчасових мереж і сезонних доріг; тимчасових споруд зі строком експлуатації до одного року на нижніх складах) відносяться на рахунок "Витрати майбутніх періодів" і включаються у собівартість продукції комплексно по статтях "Витрати на підготовку і освоєння виробництва", "Витрати на утримання і експлуатацію обладнання".
152. Заробітна плата і відрахування на соціальне страхування робітників допоміжних виробництв відносяться на рахунок "Допоміжні виробництва", де виявляється комплексна собівартість цих послуг.
Заробітна плата і відрахування на соціальне страхування робітників допоміжних виробництв, які беруть участь у виготовленні будівельних деталей, матеріалів, запасних частин і ін. цінностей, призначених для свого капітального будівництва, непромисловим господарствам, капітальному ремонту будівель і споруд, а також відпуск на сторону, відносяться на рахунок "Допоміжні виробництва", де встановлюється комплексна собівартість вказаних цінностей.
153. По статті "Додаткова заробітна плата" показуються фактично сплачені суми, які вказані у розділі 3 інструкції, з врахуванням оплати чергових і додаткових відпусток та виплати винагород за вислугу років, передбачених законодавством.
В обліку майбутньої оплати чергових і додаткових відпусток щомісячно резервуються на рахунку "Резерв майбутніх виплат і платежів" згідно з розрахунком. Сума резерву на оплату відпусток у кінці року уточнюється, різниця донараховується або сторновується.
Винагорода за вислугу років також щомісячно резервується на рахунку "Резерв майбутніх витрат і платежів", виходячи з процентного відношення річної суми винагород, установлених по стійких пасивах (нормативах) до загального планового фонду заробітної плати виробничих робітників, помноженого на суму фактично нарахованої їм заробітної плати.
На суму резерву винагороди за вислугу років на рахунку "Резерв майбутніх витрат і платежів" створюється резерв відрахувань на соціальне страхування.
Суми щомісячно нарахованих резервів відносяться на собівартість основних виробництв:
по статті "Додаткова заробітна плата" - резерв на оплату чергових і додаткових відпусток і виплату винагород за вислугу років;
по статті "Відрахування на соціальне страхування" - відрахування на соціальне страхування від суми резерву на винагороди за вислугу років.
154. У статтю "Витрати на підготовку і освоєння виробництва" включаються суми:
1) частина витрат на підготовку і освоєння виробництва нових видів продукції і нових технологічних процесів. Такі витрати включаються у собівартість виробів по частинах протягом встановленого (але не вище дворічного) строку з моменту початку їх серійного або масового випуску, виходячи із кошторису цих затрат і кількості випущеної за цей період продукції;
2) витрати на підготовчі роботи по будівництву тимчасових споруд для обслуговування лісосічних робіт, зі строком експлуатації цих об'єктів до двох років. Витрати на ці роботи погашаються пропорційно календарному часу або обсягам виконаних робіт.
Примітка. Придбання або будівництво обігрівальних будинків, пересувних їдалень (котлопунктів) та інших об'єктів зі строком експлуатації їх понад 2 роки відносяться до капітальних вкладень і у собівартості продукції відображаються у вигляді амортизаційних відрахувань, віднесених на відповідні рахунки витрат;
3) витрати по будівництву тимчасових будівель і споруд зі строком до одного року на нижніх складах списуються на собівартість пропорційно календарному періоду. Потрібно мати на увазі, що витрати на будівництво тимчасових об'єктів, які використовуються для навантаження лісу у вагони широкої колії, списуються на статтю "Навантаження продукції у вагони" (через рахунок - "Позавиробничі витрати"). Перелічені вище витрати по освоєнню нових виробництв, цехів, нових видів продукції і технологічних процесів, а також по будівництву тимчасових будівель і споруд, які враховуються в статті "Витрати майбутніх періодів" пооб'єктно, з визначенням строку дії, початку експлуатації і норм погашення витрат;
155. Витрати на утримання і експлуатацію обладнання.
Утримання і експлуатацію спеціалізованого технологічного обладнання, яке використовується на лісосічних роботах, нижньоскладських, лісозаготівельних операціях (бензо- і електропилок, сучкорізних пристроїв, трелювальних лебідок, стаціонарних і пересувних навантажувально-розвантажувальних механізмів, потокових механізованих ліній і т.ін.) і у деревообробці до допоміжного виробництва не відносяться. У зв'язку з цим витрати, які пов'язані з роботою вказаних машин і пристроїв, враховуються на рахунку "Витрати по утриманню і експлуатації обладнання" - без розподілу за видами механізмів.