Про затвердження Технічних правил ремонту і утримання вулиць та доріг населених пунктів

Відповідно до статей 7, 15 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" , пункту 40 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони , затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198, пункту 4 Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України , затвердженого Указом Президента України від 31 травня 2011 № 633, та з метою встановлення єдиних технічних правил ремонту і утримання вулиць та доріг населених пунктів

1. Затвердити Технічні правила ремонту і утримання вулиць та доріг населених пунктів, що додаються.

2. Управлінню благоустрою територій та комунального обслуговування (Ігнатенко О.П.) разом з Департаментом нормативно-правового регулювання (Татаринцева М.А) забезпечити подання цього наказу в установленому порядку на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Міністра Аліпова О.М.

1.1. Ці Технічні правила є обов'язковими для суб'єктів господарювання незалежно від їх форми власності, які виконують роботи з ремонту і утримання вулиць та доріг.

1.2. Ці Технічні правила застосовуються під час виконання робіт з ремонту і утримання вулиць та доріг населених пунктів, за винятком автомобільних доріг загального користування.

1.3. Наведені в цих Технічних правилах терміни вживаються у такому значенні:

дорожні знаки - вироби, малюнки і написи, що призначені для інформування учасників дорожнього руху щодо умов і режимів руху на вулицях та дорогах;

дорожній одяг - одно- або багатошарова конструкція проїзної частини автомобільної дороги, яка сприймає навантаження від транспортних засобів і передає його на ґрунт земляного полотна;

дорожньо-кліматична зона - район з однорідними кліматичними умовами, що впливають на роботи з ремонту та утримання вулиць та доріг населених пунктів;

дорожня розмітка - лінії, написи та інші позначення, що нанесені фарбою або виготовлені з відповідних матеріалів та закріплені на проїзній частині вулиць та доріг, на бордюрах, на штучних спорудах; призначені для інформування користувачів доріг про порядок та режими руху на дорозі і їх орієнтування;

дренаж - природне або штучне відведення поверхневих та підземних вод природними водотоками чи за допомогою штучних споруд;

інтенсивність руху транспортних засобів/пішоходів - кількість транспортних засобів/пішоходів, що перетинають переріз вулиці (дороги)/пішохідного переходу (тротуару) за одиницю часу;

лоток водовідвідний - збірна конструкція для збирання та відведення поверхневих стічних вод у складі систем поверхневого водовідведення;

міжремонтний строк служби дорожнього одягу - період в роках від здачі вулиці (дороги) в експлуатацію до першого капітального (поточного) ремонту або між суміжними капітальними (поточними) ремонтами;

основа - частина дорожнього одягу, що спільно з покриттям перерозподіляє і знижує тиск на додаткові шари та ґрунт земляного полотна;

площа водозбору - площа поверхні, з якої поверхневі стічні води потрапляють у систему поверхневого водовідведення;

поверхневі стічні води - стічні води, що утворюються внаслідок випадіння атмосферних опадів (дощу і танення снігу чи льоду), а також поливання/зрошення зелених насаджень, поливання або миття удосконалених покриттів тротуарів, проїжджої частини автодоріг і вулиць на територіях сільських населених пунктів та майданчиках об’єктів господарювання;

ремонтна карта - місце ремонту покриття, що обмежене прямими лініями, паралельними і перпендикулярними до осі дороги, та захоплює непошкоджене покриття на ширину 3 - 5 сантиметрів;

система поверхневого водовідведення - система для збирання та відведення поверхневих стічних вод, яка включає спеціальні споруди залежно від кліматичних та гідрологічних умов;

технічний облік та паспортизація вулиць (доріг) - комплекс обов'язкових заходів, що проводяться постійно з метою одержання докладних відомостей про наявність та технічний стан вулиць (доріг) і штучних споруд в населених пунктах для раціонального планування робіт з їх реконструкції, ремонту та утримання;

технічний огляд - захід, який виконують з метою спостереження за станом вулиць та доріг у встановлені строки;

штучна споруда вулично-дорожньої мережі - інженерна споруда, яка призначена для руху транспортних засобів і пішоходів через перешкоди.

Розміри, форма та розміщення дорожніх знаків повинні відповідати положенням постанови Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 "Про Правила дорожнього руху" (далі - Правила дорожнього руху) та ДСТУ 4100:2014 "Безпека дорожнього руху. Знаки дорожнi. Загальнi технiчнi умови. Правила застосування".

Розміри, форма та колір дорожньої розмітки повинні відповідати положенням Правил дорожнього руху та ДСТУ 2587:2010 "Безпека дорожнього руху. Розмітка дорожня. Загальні технічні умови. Методи контролювання. Правила застосування".

Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Законах України "Про благоустрій населених пунктів" , "Про автомобільні дороги" , "Про регулювання містобудівної діяльності" та Правилах дорожнього руху .

1.4. Віднесення номенклатури робіт до ремонту (капітального, поточного) чи утримання вулиць та доріг і встановлення міжремонтних строків служби дорожніх одягів, організацію робіт, порядок укладання договорів і порядок оплати, розроблення та затвердження проектно-кошторисної документації та порядок визначення вартості робіт з ремонту та утримання вулиць та доріг здійснюють відповідно до Порядку проведення ремонту та утримання об’єктів благоустрою населених пунктів , затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 23 вересня 2003 року № 154, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 лютого 2004 року за № 189/8788 (далі - Порядок).

1.5. Роботи з ремонту та утримання вулиць та доріг здійснюють з дотриманням державних стандартів, норм, правил у сфері безпеки та охорони довкілля і безпеки дорожнього руху.

1.6. При проведенні робіт з ремонту та утримання вулиць та доріг необхідно забезпечити умови дотримання нормативних рівнів впливу можливих шкідливих чинників на довкілля, а також забезпечити санітарно-гігієнічні умови утримання населених пунктів.

1.7. Матеріали для проведення робіт з ремонту та утримання вулиць та доріг дозволяється використовувати за наявності технічного свідоцтва або сертифіката відповідності, а також висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи, який видається установами і закладами державної санітарно-епідеміологічної служби центрального органу в галузі охорони здоров'я.

1.8. Планування робіт з ремонту та утримання вулиць та доріг (визначення обсягів робіт, черговості їх проведення, потреби в робочій силі, машинах, механізмах і технологічних матеріалах) базується на циклічній системі, згідно з якою кожен вид робіт періодично повторюють через певні відрізки часу.

1.9. Перелік робіт з ремонту та утримання вулиць та доріг, міжремонтні строки служби для ремонту дорожніх одягів та нормативи щорічних обсягів робіт з ремонту асфальтобетонного покриття у цих Технічних правилах застосовуються відповідно до Порядку .

1.10. Територія України поділяється на дорожньо-кліматичні зони, які наведені у додатку 1 до цих Технічних правил.

2.1. Стан вулиць та доріг характеризують конструктивними та експлуатаційними параметрами.

2.2. До конструктивних параметрів, що визначають стан вулиць та доріг, належать такі параметри:

а) проектна пропускна здатність;

б) проектна несуча здатність дорожнього одягу;

в) конструктивні параметри окремих елементів вулиць та доріг, їх інженерного обладнання, штучних споруд вулично-дорожньої мережі;

г) міцність, пружність, пластичність дорожнього одягу;

ґ) рівність, шорсткість, слизькість дорожнього покриття у нормальних погодних умовах;

д) кількість, повнота та вид технічних засобів регулювання дорожнього руху.

2.3. До експлуатаційних параметрів вулиць та доріг належать такі параметри:

а) інтенсивність дорожнього руху;

б) стан і працездатність штучних елементів та споруд, інженерного обладнання вулиць та доріг;

в) показник слизькості дорожнього покриття протягом періодів з несприятливими погодними умовами;

г) стан і працездатність зливостоків та інших водовідвідних споруд;

ґ) стан елементів інженерного обладнання вулиць та доріг;

д) стан технічних засобів регулювання дорожнього руху.

2.4. Геометричні параметри вулиць та доріг, їх інженерного обладнання і штучних споруд вулично-дорожньої мережі повинні відповідати проектній документації.

2.5. Показник пружності дорожнього одягу повинен бути не меншим проектного для відповідного типу дорожнього покриття та характеру руху транспортних засобів.

2.6. Значення показників рівності дорожнього покриття не повинні бути меншими, ніж граничнодопустимі значення показника рівності при вимірюванні 3-метровою планкою (таблиця 1) чи поштовхоміром (таблиця 2), наведені у додатку 2 до цих Технічних правил.

2.7. Граничнодопустиме в процесі експлуатації вулиць та доріг значення коефіцієнта зчеплення дорожнього покриття повинно бути не менше ніж 0,4 середньої висоти виступів макрошорсткості покриття - не менше 0,45 мм.

2.8. Штучні споруди протягом усього розрахункового терміну експлуатації повинні забезпечувати експлуатаційні параметри, що передбачені проектною документацією.

2.9. Системи дренажу, збору та відведення поверхневих і ґрунтових вод повинні постійно бути у належному стані та виключати можливість виникнення застою води на вулицях та дорогах внаслідок часткового або повного забруднення.

3.1. Під час планування робіт з ремонту та утримання вулиць та доріг повинна враховуватись оцінка стану вулиць та доріг.

3.2. Оцінку стану вулиць та доріг виконують на підставі результатів таких видів технічних оглядів та обстежень:

а) поточних технічних оглядів, які постійно здійснюють дорожньо-експлуатаційні організації;

б) сезонних технічних (періодичних) оглядів, які здійснюють керівники дорожньо-експлуатаційних організацій щонайменше 2 рази на рік після закінчення зимового та літнього сезонів;

в) спеціальних (детальних) обстежень, які здійснюють спеціалізовані організації через кожні 3 - 4 роки, а також комісії з питань щодо стану вулиць та доріг, які за потребою створюються балансоутримувачами вулиць та доріг.

3.3. Під час технічних оглядів виявляють та фіксують пошкодження дорожнього покриття, бордюрів, елементів інженерного обладнання вулиць та доріг, інженерних споруд, зливостоків та інших водовідвідних споруд, технічний стан і видимість технічних засобів регулювання дорожнього руху, наявність інших відхилень і дефектів, що порушують нормальну експлуатацію вулично-дорожньої мережі.

3.4. Під час обстежень виконують спеціальні заміри для визначення міцності дорожнього одягу, рівності, шорсткості та слизькості дорожнього покриття, проводять облік інтенсивності дорожнього руху.

3.5. Обстеження міцності дорожнього одягу виконують у найбільш несприятливий по зволоженню дорожнього покриття розрахунковий період і в першу чергу на вулицях та дорогах, рівність дорожнього покриття яких не відповідає вимогам пункту 2.6 розділу ІІ цих Технічних правил.

3.6. Обстеження вулиць та доріг може бути лінійним або вибірковим. Під час лінійних обстежень транспортно-експлуатаційні показники визначають по всій вулиці (дорозі), а під час вибіркових - тільки на окремих її контрольних ділянках або точках.

3.7. Під час лінійних обстежень міцності дорожнього одягу заміри його загального модуля пружності виконують через 50 м.

Під час вибіркових обстежень міцності дорожнього одягу заміри його загального модуля пружності виконують в контрольних точках.

3.8. Контрольні точки під час вибіркових обстежень рівності та шорсткості (слизькості) дорожнього покриття визначають на ділянках вулиці (дороги), які мають однакову конструкцію дорожнього одягу, пошкодження (дефекти) дорожнього покриття, інтенсивність руху транспортних засобів і можуть бути віднесені до одного типу місцевості за умов зволоження. Довжина контрольної ділянки повинна становити 50 - 500 м.

3.9. Під час обстеження вулиць та доріг проводяться вимірювання параметрів транспортно-експлуатаційного стану вулиць та доріг. Порядок підготовки до вимірювань, оброблення даних і оформлення результатів вимірювання параметрів транспортно-експлуатаційного стану вулиць та доріг виконують відповідно до ДСТУ Б В.2.3-3-2000 (ГОСТ 30412-96) "Дороги автомобільні та аеродроми. Методи вимірювання нерівностей основ і покриттів" та ДСТУ Б В.2.3-8-2003 "Споруди транспорту. Дорожні покриття. Методи вимірювання зчіпних якостей".

3.10. Фактичні значення показників транспортно-експлуатаційного стану вулиць та доріг, отримані внаслідок проведення обстежень, порівнюють з граничнодопустимими, після чого визначають вид, склад та обсяги ремонтних робіт, які необхідно виконати для забезпечення їх нормальної експлуатації.

4.1. Роботи з утримання вулиць та доріг у літній період поділяють на такі групи: підмітання, поливання, миття.

4.2. Періодичність прибирання вулиць та доріг визначають залежно від приведеної інтенсивності руху. Приведену інтенсивність руху визначають через інтенсивність руху по вулиці (дорозі) окремих видів транспортних засобів за формулою:

де:

Nд,пр - приведена інтенсивність руху за добу;

Nд,л - інтенсивність руху легкових автомобілів за добу;

Nд,вт - інтенсивність руху вантажних автомобілів за добу;

Nт,а - інтенсивність руху тролейбусів та автобусів за добу.

Періодичність прибирання вулиць (доріг) залежно від приведеної інтенсивності руху за добу в обох напрямках наведено у таблиці 1 додатка 3 до цих Технічних правил.

4.3. Періодичність прибирання внутрішньоквартальних проїздів та періодичність прибирання тротуарів наведено у таблицях 2 та 3 додатка 3 до цих Технічних правил.

4.4. Підмітання дорожнього покриття слід здійснювати при природному освітленні, але не раніше 7 і не пізніше ніж о 23 годині, за умови висихання покриття, зволоження якого могло статися внаслідок дощу або миття.

4.5. Проїзну частину вулиць та доріг з інтенсивністю руху транспортних засобів понад 60 автомобілів за годину підмітають тільки у лотках, посередині (якщо вона має шість і більше смуг руху) і у резервних зонах на площах і майданах. За всією шириною підмітають решту вулиць та доріг, а також внутрішньоквартальні проїзди, місця вуличної стоянки автомобілів, тротуари, пішохідні вулиці та доріжки (алеї), проїзди по пішохідних та житлових зонах.

4.6. Проїзну частину вулиць та доріг з одностороннім рухом, середину проїзної частини вулиць з трьома або більше смугами у кожному напрямку, смуги, на яких передбачено реверсивний рух, резервні зони на площах і майданах прибирають підмітально-прибиральними машинами, які обладнані двома лотковими щітками (за наявності).

4.7. Витрати води під час знепилювання зони роботи підбирача підмітально-прибиральної машини мають становити 0,02 - 0,025 літра на квадратний метр залежно від рівня засміченості дорожнього покриття. Для вологого сміття витрати води можуть бути зменшені.

4.8. Прибирання вулиць та доріг шляхом тільки миття дорожнього покриття може застосовуватись там, де проїзна частина обладнана системою закритого зливостоку і має поздовжній ухил понад 7% (для внутрішньоквартальних проїздів - понад 5%).

4.9. Миття покриття проїзної частини вулиць та доріг із інтенсивністю руху понад 10 000 автомобілів за добу в обох напрямках слід проводити вночі - з 23 до 6 години ранку, а вдень - виконувати миття тільки лотків проїзної частини. Миття покриття та лотків проїзної частини інших вулиць та доріг може виконуватись як вдень, так і вночі.

4.10. Миття внутрішньоквартальних проїздів, місць вуличної стоянки автомобілів, тротуарів, пішохідних вулиць та доріжок (алей), проїздів по пішохідних та житлових зонах, велосипедних доріжок слід здійснювати при природному освітленні, але не раніше 7 і не пізніше 23 години.

4.11. Для вулиць та доріг залежно від приведеної інтенсивності руху за добу в обох напрямках періодичність миття покриттів вулиць (доріг) наведено у таблиці 4 додатка 3 до цих Технічних правил.

4.12. Періодичність миття покриттів внутрішньоквартальних проїздів та періодичність миття тротуарів наведено у таблицях 5 та 6 додатка 3 до цих Технічних правил.

4.13. Під час проведення миття покриття проїзної частини у ту добу, коли повинно проводитись підмітання згідно з нормами періодичності, наведеними у таблицях 1 та 2 додатка 3 до цих Технічних правил, або з положеннями пункту 4.4 цього розділу, кількість підмітань у цю добу зменшується на одиницю, зокрема, якщо передбачено одне підмітання, його не проводять.

4.14. Якщо проїзна частина складається з більш ніж чотирьох смуг руху, миття дорожнього покриття може здійснюватись кількома проходами колони поливально-мийних машин. При чотирьох та менше смугах руху проїзну частину миють однією поливально-мийною машиною.

4.15. Під час миття перекриття смуги, яку було вимито раніше, повинно бути у межах 0,7 - 1 метра. При останньому проході одночасно проводять миття лотка.

4.16. Під час миття витрати води повинні становити:

а) для покриття проїзної частини - 0,9 - 1,5 літра на квадратний метр;

б) для покриття тротуарів - 0,6 - 1,1 літра на квадратний метр;

в) для лотків - 1,6 - 2,0 літра на квадратний метр.

4.17. Під час миття лотка проїзної частини заборонено викидання водяним струменем забруднень на тротуар або зелені насадження.

4.18. Механізоване миття тротуарів проводять тільки у випадках, коли вони межують з проїзною частиною і вода потрапляє у лоток, при цьому лунки дерев обладнані поребриком, який виступає на висоту не менше ніж 7 см над поверхнею покриття тротуару. Не проводять миття тротуарів та внутрішньоквартальних проїздів, які не обладнані поребриком або бордюром, а також покриття тротуарів із плит та плиток без заповнених стиків.

4.19. Забороняється мити покриття вулиць, доріг, внутрішньоквартальних проїздів, тротуарів, доріжок, майданчиків, якщо температура повітря становить 0 град.C і нижче.

4.20. На вулицях та дорогах, де тротуари межують з проїзною частиною, спочатку проводять прибирання або миття тротуарів, а потім проїзної частини. Недоступні для прибиральних машин місця на тротуарах та внутрішньоквартальних проїздах прибирають вручну.

4.21. Під час очищення лотків від залишків протиожеледних матеріалів (далі - ПОМ) та ґрунтових наносів вручну їх збирають на краю тротуару для подальшого навантаження (вручну чи навантажувачем) на самоскиди.

4.22. Зливостоки, решітки системи поверхневого водовідведення та зливоприймальні колодязі очищують навесні після звільнення від талих вод та після прибирання з лотків технологічних матеріалів. Повторюють цю операцію за потреби (при виявленні після злив недостатньої пропускної здатності) та перед початком зимового сезону.

4.23. Труби зливостоків та колектори зливового водовідведення очищують каналопромивальними машинами або гідравлічним методом із застосуванням реактивних насадок. Очищення зливостоків починають виконувати з долішніх ділянок системи і закінчують на її горішніх ділянках.

4.24. Після закінчення робіт, при яких решітки із болтовим кріпленням були демонтовані, перед їх монтажем різь болта покривають масляною фарбою або спеціальним протикорозійним складом.

4.25. У період листопаду, якщо покриття вулиць та доріг, тротуари покриті листям, механізоване миття не проводять. Листя прибирають із застосуванням вакуумної підмітально-прибиральної машини або вручну.

4.26. Восени листя прибирають підмітально-прибиральними машинами, а з важкодоступних місць - вручну.

4.27. Урни, які встановлено на тротуарах вздовж бордюру проїзної частини, чистять вакуумною підмітально-прибиральною машиною. Урни, які не можуть бути очищені вакуумною підмітально-прибиральною машиною, очищують вручну шляхом перевантажування до сміттєвоза (безпосередньо або з транспортуванням ручним візком).

5.1. Усі роботи, виконувані у зимовий період, поділяються на такі групи: снігоочищення, видалення снігу та сколу, боротьба із слизькістю доріг, ліквідація ожеледі.

5.2. При інтенсивності руху транспортних засобів менш ніж 120 автомобілів на годину із розрахунку на кожну смугу руху, а також під час снігопадів інтенсивністю до 5 мм/год (за висотою шару неущільненого снігу) снігоочищення проводять тільки плужно-щітковими снігоочисниками без застосування хімічних реагентів. Очищення проїзної частини починають не пізніше, ніж через 0,5 години після початку снігопаду і повторюють через кожні 1,5 - 2 години в міру накопичення снігу. Після закінчення снігопаду виконують завершальні роботи - сніг згрібають та підмітають.

5.3. При середній за добу інтенсивності руху транспортних засобів більше ніж 120 автомобілів на годину із розрахунку на кожну смугу застосовують комбінований спосіб снігоочищення засобами механізації та хімічних реагентів - механохімічний.

5.4. Процес механохімічного способу снігоочищення складається із циклів технологічних етапів. Кількість циклів залежить від тривалості снігопаду. Тривалість етапів механохімічного способу снігоочищення наведено у додатку 4 до цих Технічних правил, де в чисельнику зазначена тривалість етапів у разі використання кристалічних реагентів, в знаменнику - у разі використання піскосоляної суміші. Цикли снігоочищення повторюють у такому порядку:

а) витримування (відрізок часу від початку снігопаду або від закінчення попереднього етапу) до моменту внесення технологічних матеріалів у сніг;

б) обробка дорожнього покриття розкидачами технологічних матеріалів (хімічними реагентами або піскосоляною сумішшю, далі - ПСС);

в) інтервал (припинення робіт, поки на обробленому покритті накопичуються і перемішуються сніг, снігосольова суміш, снігопісчана суміш);

г) згрібання та підмітання снігу та сумішей (плужно-щітковими снігоочисниками).

5.5. Вулиці та дороги, що мають більше 2 смуг руху у кожному напрямку, можуть оброблятись одночасно кількома розкидачами.

5.6. Згрібання і підмітання вулиць та доріг, що мають по одній смузі руху у кожну сторону або дві смуги при односторонньому русі, виконує один плужно-щітковий снігоочисник, при більшій ширині - колона плужно-щіткових снігоочисників, кількість яких повинна забезпечити очищення половини проїзної частини за одне проходження, а на вулицях та дорогах з одностороннім рухом - очищення всієї ширини проїзду.

5.7. Протиожеледні матеріали розподіляють рівномірно по поверхні покриття відповідно до необхідних норм витрат. Усереднені норми розподілення чистих хлоридів наведено в додатку 5 до цих Технічних правил.

5.8. На вулицях та дорогах, де снігоочищення покриття проводять із застосуванням хімічних реагентів, сніг складують тільки на проїзній частині.

5.9. Під час снігопадів інтенсивністю понад 30 мм/год сніг слід згрібати та підмітати окремо - спочатку згрібання плугом (щітки підняті), потім підмітання щітками після припинення снігопаду. Роздільне згрібання і підмітання снігу проводять також, коли снігоочищення складається з двох і більше циклів.

5.10. Після згрібання снігу з проїзної частини, у тому числі під час витримування та інтервалів, наведених у додатку 4 до цих Технічних правил, слід здійснювати розчищення снігових валів на:

а) перехрестях;

б) пішохідних переходах - на довжину, що дорівнює ширині переходу, але не менше ніж на 5 м;

в) зупинках громадського транспорту - на довжину не менше ніж 45 м для одиночних і 65 м для зчленованих тролейбусів та автобусів, у тому числі на довжину не менше ніж 10 м в напрямку руху після встановленого дорожнього знака, що вказує місце зупинки громадського транспорту;

г) в'їздах у двори та внутрішньоквартальних проїздах.

Розчищення снігового валу слід виконувати повністю до самого бордюру.

5.11. На вулицях та дорогах, з яких сніг не передбачається вивозити на снігозвалище, снігові вали слід повністю розчищати над зливостічними колодязями.

5.12. Заборонено переміщувати сніг з проїзної частини на тротуари, смуги та ділянки зелених насаджень, а також скидати його у водойми.

5.13. Якщо снігові вали заважають рухові тролейбусів та автобусів або спричиняють умови, коли пропускна здатність звуженої валами проїзної частини менша за інтенсивність транспортного потоку, необхідно вивезти сніг не пізніше ніж за 2 - 4 доби після закінчення формування валів.

5.14. До початку формування снігових валів під навантаження мають бути закінчені роботи з очищення тротуарів, які межують з проїзною частиною, сніг з яких скидають до лотка.

5.15. Самоскиди, які використовують для вивезення снігу з вулиць та доріг, повинні мати нарощувані борти.

5.16. Очищення покриття від шару снігово-льодового накату або льоду за умови відсутності снігопаду виконують у такій послідовності:

а) при температурі повітря до мінус 10 град.С обробка технічною сіллю за нормою розподілення 15 - 30 г/кв.м;

б) при температурі повітря від мінус 11 град.С до мінус 15 град.С покриття обробляють ПСС за норми розподілення технічної солі 70 г/кв.м. Після розподілу ПОМ необхідно зробити витримку до тих пір, поки відкладення унаслідок часткового їх плавлення не розпушаться в результаті дії коліс автомобілів. Розпушену масу, що утворилася, сколюють та зсовують автогрейдером;

в) при температурі атмосферного повітря нижче мінус 15 град.С покриття обробляють ПСС з мінімальним вмістом солі (5 %) за норми розподілення 150 400 г/кв.м, повторну і подальші обробки покриттів здійснюють при зсуві 50 % фрикційних матеріалів з проїзної частини.

5.17. Для боротьби з ожеледицею у місцях із найбільш напруженим рухом, на аварійно-небезпечних ділянках, на крутих спусках, перед залізничними переїздами та на інших ділянках за інформацією Державної автомобільної інспекції України (далі - ДАІ) може бути застосовано профілактичне оброблення, яке запобігає утворенню ожеледиці. Профілактичне оброблення дорожнього покриття слід здійснювати за 1 - 2 години до виникнення ожеледиці (прогнозованої попереджувальними метеозведеннями).

5.18. Під час профілактичного оброблення норма посипання реагентів - 15 20 г/кв.м, норма посипання ПСС - 200 - 300 г/кв.м. На спусках, зупинках громадського транспорту, перехрестях та інших місцях, де може виникати необхідність екстреного гальмування, норма оброблення може бути доведена до 500 г/кв.м. Оброблення повторюють через 2 - 3 години, якщо зберігається льодова плівка.

5.19. Застосування хімічних реагентів під час зимового утримання вулиць та доріг з цементно-бетонним покриттям дозволено лише після 1,5 року з моменту закінчення його будівництва, якщо в цементних бетонах використовувалися повітрозалучаючі добавки, а за їх відсутності - після 3 років.

5.20. Використання хімічних реагентів під час зимового утримання вулиць та доріг здійснюють з урахуванням граничних температур (в град.C). Граничні температури застосування хімічних реагентів наведено у додатку 6 до цих Технічних правил, нижче яких застосування хімічних реагентів малоефективне.

5.21. З метою зниження корозійної агресивності в хімічні реагенти вводять інгібітори. Норми введення інгібіторів в хімічні реагенти наведено у додатку 7 до цих Технічних правил.

Хлористий кальцій фосфатований (далі - ХКФ) інгібовано у процесі виготовлення, тому його використовують без додавання інгібіторів.

5.22. ПСС з хлористим натрієм (технічною сіллю) у кількості 3 - 8% від маси використовують, якщо температура повітря не нижча за мінус 20 град.C. Якщо температура нижча мінус 20 град.C, використовують суміш піску з хлористим кальцієм або хлористим магнієм.

5.23. У піску, який використовують для обробки дорожнього покриття взимку (у чистому вигляді або у суміші з хімічними реагентами), крупність частинок матеріалу не повинна перевищувати 6 мм, а вміст глинистих або мулових домішок - не більше 3%.

5.24. Вдень очищення тротуарів та внутрішньоквартальних проїздів починають після проходження певного інтервалу часу. Інтервал часу від початку снігопаду до очищення тротуарів та внутрішньоквартальних проїздів вдень наведено у додатку 8 до цих Технічних правил.

Якщо снігопад триває, снігоочищення повторюють з таким самим періодом.

Сніг, який щойно випав, не рекомендовано прибирати вночі (від 22 до 6 години), оскільки в цей час він практично не ущільнюється.

5.25. Сніг з тротуарів згрібають на проїзну частину або внутрішньоквартальний проїзд, якщо між ними немає загорожі або роздільної смуги з зеленими насадженнями. Закінчують його згрібати до початку формування під навантаження снігового валу в лотку проїзної частини, а коли сніговий вал формується посередині проїзної частини вулиці або з лівого боку одностороннього проїзду - до останнього проходження плужно-щіткових снігоочисників.

5.26. Якщо сніг з тротуарів неможливо згрібати у лоток проїзної частини, снігову масу переміщують у бік, віддалений від проїзної частини, і складують на газоні.

5.27. Якщо ширина тротуару становить більш ніж 5 м, сніг згрібають і підмітають на його середину, формують у вал і навантажують у самоскиди для вивезення на снігозвалище.

5.28. Сніг з внутрішньоквартальних проїздів згрібають до віддаленого від будинку бордюру. Можливе перекидання снігу на газон, якщо покриття не оброблювалось хімічними реагентами.

5.29. На тротуарах і внутрішньоквартальних проїздах слід використовувати пісок без домішок солі.

В окремих випадках зледенілі або покриті снігово-льодовим накатом внутрішньоквартальні проїзди допускається посипати ПСС з трипроцентним вмістом солі, при цьому вона не повинна потрапляти на територію зелених насаджень. У цих випадках сніг необхідно складувати тільки на проїзди.

5.30. Тротуари та внутрішньоквартальні проїзди обробляють піском за нормою посипання 200 - 300 г/кв.м. На зупинках громадського транспорту, ділянках з уклонами та сходинками, ділянках перед громадськими та побутовими об'єктами, закладами охорони здоров’я та дитячими закладами норму посипання збільшують до 400 - 500 г/кв.м.

Обробка покриття має бути закінчена протягом 1 - 1,5 години після початку утворення слизькості покриття.

5.31. Якщо взимку тривалий час стоїть суха погода і на дорожніх покриттях відсутні снігово-льодові відкладення, можливе їх підмітання. При цьому застосувати систему мокрого знепилювання робочої зони підмітально-прибиральних машин можна лише при плюсовій температурі повітря.

5.32. Механізоване прибирання залишків технологічних матеріалів, які застосовують для боротьби із зимовою слизькістю доріг, проводять автогрейдером, навантажувачем і підмітально-прибиральною або (при плюсовій температурі повітря) поливально-мийною машиною.

6.1. Для закладання вибоїн в асфальтобетонному покритті, а також для улаштування нового покриття у разі підсилення дорожнього одягу вулиць та доріг із інтенсивністю руху понад 10 000 автомобілів за добу в обох напрямках використовують гарячі, теплі та холодні асфальтобетонні суміші, литий асфальт.

На решті вулиць та доріг можна, крім вказаних, застосовувати щебеневі (гравійні) матеріали, оброблені органічними в'яжучими матеріалами.

6.2. Ремонт дорожнього покриття із застосуванням гарячої або холодної асфальтобетонної суміші, а також з щебеневих (гравійних) матеріалів, оброблених органічними в'яжучими матеріалами виконують у суху погоду навесні і влітку, коли температура повітря не нижче ніж плюс 5 град.C, а восени не нижче ніж плюс 10 град.C. Ремонт дорожнього покриття із застосуванням теплої асфальтобетонної суміші і литого асфальту виконують у суху погоду, коли температура повітря не нижче мінус 10 град.C.

В окремих випадках ремонт покриття з використанням гарячої, теплої та литої асфальтобетонної суміші виконують і при нижчій температурі повітря за умови дотримання вимог, викладених у пунктах 6.101, 6.104 цього розділу.

6.3. У разі необхідності виконання робіт із закладання вибоїн у вологий період року потрібно використовувати суміші на основі бітумних емульсій із застосуванням поверхнево-активних речовин (далі - ПАР). Можливо також закладання вибоїн та забивання тріщин у вологий період року сумішшю щебеневих матеріалів із битумною емульсією із застосуванням струменево-ін'єкційних технологій.

6.4. Закладання вибоїн виконують ремонтними картами з прямими лініями паралельно і перпендикулярно осі проїзної частини, які повинні проходити на відстані не менше ніж 3 - 5 см від краю пошкодження. На тротуарах напрямок ліній контуру ремонтної карти може бути будь-яким.

Невеликі за розмірами вибоїни, що знаходяться недалеко одна від одної, слід об'єднувати в одну ремонтну карту.

6.5. Роботи із закладання вибоїн в асфальтобетонному покритті методом вирубування (вирізання) виконують в такій послідовності:

а) контур ремонтної карти пошкодженого асфальтобетонного покриття обрубують вертикально відбійними молотками або вирізають ручною чи пересувною машинкою із різальним диском;

б) з ремонтної карти вилучають уламки асфальтобетону і очищують її стисненим повітрям (у разі необхідності - просушують);

в) обробляють бітумом або емульсією дно і стінки ремонтної карти;

г) укладають і за потреби ущільнюють ремонтний матеріал.

6.6. Для обробки дна і стінок вирубленої (вирізаної) ремонтної карти застосовують рідкий нафтовий дорожній бітум із повільною та середньою швидкістю тужавіння та умовною в'язкістю 25 - 70 с, нагрітий до температури плюс 60 - 70 град.С, або розріджений в'язкий нафтовий дорожній бітум з пенетрацією 9 - 13 мм, нагрітий до температури плюс 80 - 100 град.С.

Витрати бітуму під час обробки становлять 0,3 - 0,5 літра на квадратний метр.

6.7. Температура певного виду асфальтобетонної суміші під час її укладання в ремонтну карту повинна відповідати зазначеній температурі. Температура суміші під час її укладання в ремонтну карту наведена у додатку 9 до цих Технічних правил.

6.8. Під час укладання суміші в ремонтну карту враховується коефіцієнт запасу на ущільнення певного матеріалу. Коефіцієнт запасу на ущільнення матеріалу під час укладання суміші в ремонтну карту наведено у додатку 10 до цих Технічних правил.

Литий асфальт укладають врівень з поверхнею існуючого покриття без подальшого ущільнення матеріалу в ремонтній карті.

Коефіцієнтами для холодної асфальтобетонної суміші та для холодного чорного щебеню враховано, що поверхня відремонтованого покриття після первинного ущільнення повинна бути вище існуючого покриття на 10 - 15% глибини ремонтної карти, оскільки остаточне ущільнення ремонтного матеріалу відбудеться під дією руху транспорту.

6.9. При ущільненні слід виконувати такі вимоги:

а) невеликі за розмірами (до 0,5 метра) і віддалені одна від одної ремонтні карти ущільнюють за допомогою трамбівок або ручних котків, а великі - за допомогою гладковальцьових котків масою 5 - 10 т за десять проходів по одному сліду;

б) при ущільнюванні за допомогою вібраційних котків перші два проходи виконують без вібрування;

в) спочатку ущільнюють зону ремонтної карти, що межує з існуючим покриттям, а потім - її середину;

г) після закінчення ущільнення суміші місця сполучень ремонтної карти з існуючим покриттям загладжують гарячою металевою праскою.

6.10. Ремонтну карту глибиною не більше ніж 5 см закладають матеріалом в один шар, глибшу - у два шари, ущільнюючи кожний по черзі.

Нижній шар ремонтної карти повинен бути з крупнозернистої або дрібнозернистої пористої асфальтобетонної суміші.

6.11. У разі використання литої щебеневої асфальтобетонної суміші товщина шару суміші, що укладають у ремонтну карту, повинна бути не менше ніж 2 см, а литої піщаної - від 1,5 до 3 см. При нижчій температурі повітря товщина шару збільшується відповідно до вимог, викладених у пунктах 6.101, 6.104 цього розділу.

Якщо глибина ремонтної карти складає більш ніж 5 см, спочатку на дно її укладають один шар щебеню фракцій 5 - 10, 10 - 20 або 20 - 40 мм, а потім зверху заповнюють литою щебеневою або піщаною асфальтобетонною сумішшю. Фракцію щебеню та товщину його шару визначають з урахуванням обмежень на товщину шару литих асфальтобетонних сумішей, наведених вище.

6.12. Після закладання ремонтної карти литим асфальтом рух транспорту по відремонтованому покриттю дозволено тоді, коли суміш охолола до температури нижче плюс 50 град.C, а у разі закладання іншими матеріалами - відразу після завершення ущільнення суміші у ремонтній карті відповідно до положень пункту 6.9 цього розділу.

6.13. Щебеневі або гравійні матеріали, у тому числі і оброблені органічними в'яжучими матеріалами, які використовують для закладання вибоїн, не повинні мати кам'яних частинок, розмір яких перевищує 0,8 глибини ремонтної карти.

Висівки фракції 0 - 5 мм не повинні вміщувати більше ніж 8% частинок (за масою), що проходять крізь сито 0,071.

6.14. Під час закладання вибоїн щебеневими або гравійними матеріалами, обробленими органічними в'яжучими, матеріалами, необхідно враховувати такі особливості:

а) якщо глибина ремонтної карти не перевищує 2,5 см, її заповнюють в один шар чорними висівками фракції 0 - 5 мм або чорним щебенем фракції 0 15 мм;

б) якщо глибина ремонтної карти становить 2,5 - 5 см, її заповнюють в один або два шари:

у разі ремонту в один шар укладають щебінь фракції 0 - 10 або 10 -20 мм;

у разі ремонту у два шари спочатку укладають чорний щебінь фракції 15 20 мм, а потім - чорний щебінь фракції 5 - 15 мм або чорні висівки фракції 0 5 мм;

в) якщо глибина вибоїн перевищує 5 см, то в нижній шар укладають чорний щебінь фракції 20 - 40 мм з подальшим його розклинюванням чорним щебенем фракції 5 - 15 мм, а у верхній шар - чорні висівки фракції 0 - 5 мм.

6.15. Закладання вибоїн у щебеневих або гравійних покриттях, оброблених органічними в'яжучими матеріалами методом просочування, виконують у такій послідовності:

а) обрубують (розкорковують) пошкоджене покриття за контуром ремонтної карти;

б) очищують ремонтну карту від забруднень і залишків кам'яних матеріалів;

в) оброблюють дно і стінки ремонтної карти рідким бітумом або емульсією згідно з положеннями пункту 6.6 цього розділу;

г) укладають у ремонтну карту щебінь з розмірами кам'яних частинок не більше ніж 0,8 глибини карти, але не дрібніших 15 мм, і ущільнюють;

ґ) розливають розріджений в'язкий нафтовий дорожній бітум з пенетрацією 20 - 30 мм або 13 - 20 мм, нагрітий до температури плюс 120 - 160 град.С, із розрахунку 0,8 - 1,0 літра на квадратний метр на кожний сантиметр глибини ремонтної карти;

д) укладають щебінь фракції 5 - 10 мм і укочують котками масою 5 - 10 т за 6 - 8 проходів по одному сліду.

6.16. Роботи із закладання вибоїн з розігріванням асфальтобетонного покриття виконують у такій послідовності:

а) ремонтну карту очищують від пилу і забруднень механічною щіткою і продувають стисненим повітрям;

б) за допомогою розігрівача інфрачервоного випромінювання розігрівають асфальтобетонне покриття у межах контуру ремонтної карти до температури плюс 140-170 град.С (граничний ступінь розігріву визначають появою синього диму над поверхнею покриття, що вказує на початок вигорання бітуму);

в) розігріте покриття розпушують на всю глибину його розігріву, частину розпушеної асфальтобетонної суміші з бітумом, що вигорів, вилучають з ремонтної карти, а ту, що залишилась, рівномірно розрівнюють по всій карті (у разі необхідності розігрітий шар асфальтобетону повністю вилучають з ремонтної карти);

г) ремонтну карту заповнюють новою гарячою дрібнозернистою асфальтобетонною сумішшю і укочують котками відповідно до положень пункту 6.9 цього розділу.

6.17. Під час забивання тріщин та закладання вибоїн сумішшю щебеневих матеріалів з бітумною емульсією по методу струменево-ін'єкційних технологій роботи проводять у такій послідовності:

а) перед забиванням тріщин та закладанням вибоїн їх прочищають за допомогою стисненого повітря та ручного інструменту, далі поверхню карти обробляють в'яжучими матеріалами;

б) при глибині ремонтної карти до 5 см її закладають сумішшю щебеню фракцією 2 5 мм та емульсії в один шар;

в) при глибині ремонтної карти більше 5 см після прочищання та обробки в'яжучими матеріалами на дно її укладають щебінь фракції 5 - 10 мм, а потім в один шар закладають суміш щебеню фракції 2 - 5 мм та емульсії;

г) поверхню ремонтної карти обов'язково присипають необробленим щебенем фракції 2 - 5 мм.

6.18. Вибоїни у цементно-бетонному покритті закладають цементно-бетонними і полімербетонними сумішами, сумішами на основі рідкого промислового скла, а також асфальтобетонними сумішами (у тому числі литими).

Закладання вибоїн матеріалами з мінеральним в'яжучим матеріалом і асфальтобетонною сумішшю слід виконувати у суху погоду, коли температура повітря не нижча ніж плюс 5 град.C, а полімербетонною сумішшю - не нижча ніж плюс 15 град.C.

6.19. Ремонтні матеріали з мінеральними в'яжучими матеріалами повинні мати міцність на розтяг під час стиснення не менше ніж 3,5 МПа, а морозостійкість - не нижче морозостійкості бетону існуючого дорожнього покриття.

6.20. Підготовку вибоїн для ремонту у цементно-бетонному покритті виконують шляхом очищення їх від пилу і забруднень механічною щіткою і продування стисненим повітрям.

У разі використання цементно-бетонних і полімербетонних сумішей на основі рідкого промислового скла необхідно робити додаткове очищення вибоїн, якщо там є бітумні, паливні та інші жирові плями.

Плями видаляють вирубуванням, випалюванням або виводять хімічним способом - обробляють поверхню 28% розчином соляної кислоти (щільність по ареометру 1,139) із розрахунку 0,4 - 0,5 літра на квадратний метр з подальшим ретельним промиванням водою та просушуванням покриття.

6.21. Перед укладанням цементно-бетонної суміші підготовлену для ремонту вибоїну оброблюють цементним клеєм із пластифікованого цементу марки не нижче ніж 500.

Клей готують у закритій металевій ємності. Для цього пластифікований цемент заливають водою, кількість якої повинна забезпечувати водоцементне відношення 0,3 - 0,35, і протягом 1 - 3 хвилин перемішують суміш. Потім цементний клей піддають віброактивації за допомогою глибинних вібраторів. Термін зберігання клею не повинен перевищувати 30 хвилин.

Цементний клей наносять тонким шаром за 10 - 20 хвилин до закладання вибоїни цементно-бетонною сумішшю.

6.22. Цементно-бетонну суміш укладають у вибоїну на 2 3 см вище поверхні дорожнього покриття.

Залежно від товщини ремонтного шару і консистенції цементно-бетонної суміші її слід ущільнювати поверхневими вібраторами або віброрейками, глибинними вібраторами, а також шляхом поєднання глибинної та поверхневої вібрації - спочатку застосовують глибинні, а потім поверхневі вібратори.

Для ущільнення піщаної цементно-бетонної суміші застосовують поверхневі вібратори з привантаженням 10 - 30 кг/кв.см.

Якщо неможливо застосувати вібраційне ущільнення, цементно-бетонну суміш можна ущільнювати трамбівками масою від 12 до 16 кг.

6.23. Якщо глибина вибоїни становить не більше ніж 5 см, її слід закладати дрібнозернистим (піщаним) дорожнім цементним бетоном, у разі більшої глибини - бетоном з граничним розміром щебінок не більше ніж 20 мм.

6.24. З метою прискорення затвердіння цементного бетону для його приготування використовують високоактивні дорожні цементи марки не нижче ніж 500, а також додають хлористий або азотнокислий кальцій у кількості не більше 2% від маси цементу.

6.25. Догляд за укладеним бетоном здійснюють так, як і під час нового будівництва цементно-бетонного покриття.

6.26. Після закладання вибоїн цементно-бетонною сумішшю рух транспорту по відремонтованому покриттю дозволяється через 5 - 7 діб.

6.27. Для термінового ремонту невеликих за розмірами (площею не більше 0,3 кв.м) вибоїн, обломів плит та інших пошкоджень цементно-бетонного покриття, глибина яких становить від 5 до 15 см, можна застосовувати дрібнозернисту (піщану) бетонну суміш на основі рідкого промислового скла, яка швидко твердне.

Складові цієї суміші (у відсотках за масою) становлять:

розчин скла натрієвого рідкого щільністю 1,38 г/куб.см - 13;

ферохромовий шлак саморозпадний - 4 - 6;

гранульований доменний шлак тонкомелений з питомою площею поверхні 2500 - 3000 квадратних сантиметрів на грам - 20 - 22;

пісок із модулем крупності більше 2 - 59 - 63.

Бетонну суміш готують безпосередньо поряд з місцем ремонтних робіт у малогабаритних пересувних розчиномішалках або бетономішалках примусової дії. У мішалку засипають суміш з піску, ферохромового та гранульованого шлаків і перемішують протягом 1 - 2 хвилин. Одночасно з безперервним перемішуванням у суміш поступово додають рідке скло, розбавлене водою до щільності 1,38 г/куб.см, продовжуючи перемішувати суміш протягом 2 - 3 хвилин.

6.28. За 15 - 20 хвилин до укладання бетонної суміші на основі рідкого промислового скла дно і стінки підготовленої згідно з пунктом 6.20 цього розділу вибоїни промазують тонким шаром ґрунтувального розчину, який готують з рідкого скла і ферохромового шлаку у співвідношенні 1:2 за об'ємом.

6.29. Готову бетонну суміш на основі рідкого промислового скла укладають у вибоїну, рівномірно розподіляють до рівня на 3 - 4 см вище поверхні дорожнього покриття, а потім ущільнюють ручними або механічними трамбівками з прямокутним башмаком (2 - 3 удари по кожному сліду) і завершують ущільнення віброплощадкою.