6.30. Під час виконання ремонтних робіт з використанням бетонної суміші на основі рідкого промислового скла слід враховувати термін тужавлення суміші, зокрема при температурі повітря плюс 15 - 25 град.C тужавлення суміші відбувається через 20-25 хвилин після її приготування.
6.31. Після закладання вибоїни бетонною сумішшю на основі рідкого промислового скла рух транспорту по відремонтованому покриттю дозволяється через 5 - 7 годин.
6.32. Для термінового ремонту вибоїн у цементно-бетонному покритті можна застосовувати полімербетонні суміші на основі епоксидного в'яжучого матеріалу. Сполуки епоксидного в'яжучого матеріалу наведені у таблиці 1, а суміші мінеральної частини полімербетону - у таблиці 2 додатка 11 до цих Технічних правил відповідно.
Дібутилфталат може бути замінено поліефірними смолами у кількості 35 - 40% за масою або тіоколом у кількості 30 - 35% за масою.
Для ремонту вибоїн глибиною більше ніж 3 см використовують полімербетон, співвідношення маси в'яжучого матеріалу і мінеральної частини якого складає 1:7, для ремонту вибоїн глибиною не більше ніж 3 см це співвідношення складає 1:5 1:6.
6.33. Для приготування епоксидного в'яжучого матеріалу у ємність з епоксидною смолою вводять пластифікатор (дібутилфталат), після чого суміш перемішують, додають до неї тужавлювач (поліетиленполіамін) і знову перемішують.
Тужавлювач вводять безпосередньо перед використанням ремонтного матеріалу. З метою уникнення передчасного тужавлення епоксидний в'яжучий матеріал готують невеликими порціями по 25 - 30 кг, щоб можна було використати його протягом не більше 1 години, якщо температура повітря становить плюс 15 25 град.C, або приблизно 15 хвилин у разі більш високої температури повітря.
6.34. Для приготування полімербетонної суміші у ємність з готовим епоксидним в'яжучим матеріалом спочатку додають пісок, перемішують суміш протягом 2 - 3 хвилин, після чого добавляють щебінь і знову перемішують для одержання однорідної маси.
Полімербетон на основі в'яжучої сполуки 2 (таблиця 1 додатка 11 до цих Технічних правил) придатний для ремонтних робіт, якщо температура повітря становить не нижче мінус 10 град.C.
6.35. Після обробки дна і стінок підготовленої згідно з положеннями пункту 6.20 цього розділу вибоїни епоксидним в'яжучим матеріалом за нормою 0,3 - 0,4 кг/кв.м її заповнюють готовою полімербетонною сумішшю. Через 20 - 30 хвилин укладений матеріал ущільнюють ручним котком.
Якщо в'яжучий матеріал виступає на поверхню, його слід присипати кам'яними висівками або крупнозернистим піском і повторно ущільнити.
6.36. Рух транспорту по відремонтованому покриттю дозволено через 5 - 8 годин після завершення робіт.
6.37. При використанні полімербетонних сумішей, що містять полімери з іншими технологічними властивостями та іншим хімічним складом, необхідно дотримуватись технології та норм витрат матеріалів, передбачених сертифікатами на ці матеріали, та інструкціями виробників.
6.38. Якщо для закладання вибоїни у цементно-бетонному покритті використовують асфальтобетонну суміш, її укладають у вибоїну після очищення ремонтної карти від пилу і забруднень механічною щіткою, продування стисненим повітрям, обробки дна і стінок згідно з положеннями пункту 6.6 цього розділу з урахуванням вимог пунктів 6.7-6.12 цього розділу.
6.39. Для переулаштування брукованого покриття (булижний камінь, брущатка, мозаїчна шашка, фігурні елементи брукування) у місцях його просадки, утворення колії, хвиль та інших деформацій, що призвели до порушення рівності покриття, ремонтну карту намічають так, щоб її контур охоплював 2 - 3 ряди непорушених елементів брукування по усьому периметру ділянки деформованого покриття.
6.40. Переулаштування дорожнього покриття з булижного каменю виконують у такій послідовності:
а) розбирають дорожнє покриття у межах контуру ремонтної карти і видаляють забруднений матеріал дренажного шару;
б) заповнюють ремонтну карту піском у необхідній для відновлення дренажного шару кількості, розрівнюють його і ущільнюють;
в) укладають камені щільно один до одного у дренажний шар на 1/3 їх висоти так, щоб вони на 2 - 3 см перевищували рівень існуючого покриття, і злегка притрамбовують;
г) розподіляють розклинювальний щебінь фракції 10 - 20 мм у кількості 0,12 куб.м на 10 кв.м і повторно притрамбовують камені;
ґ) розподіляють щебінь фракції 5 - 10 мм у проміжки між каменями у кількості 0,1 куб.м на 10 кв.м і остаточно утрамбовують покриття;
д) засипають відремонтоване покриття піском шаром товщиною 1,5 - 2 см, а потім через 10 - 15 діб змітають його з покриття (протягом цього часу можливе додаткове підсипання піску, а також зволоження його у суху погоду).
6.41. Булижні камені ущільнюють трамбівкою масою 25 - 35 кг.
Перше (легке) трамбування здійснюють одним ударом по одному ущільнювальному місцю дорожнього покриття, друге - не менше ніж двома ударами по одному ущільнювальному місцю дорожнього покриття, третє (завершальне) - одним ударом по одному ущільнювальному місцю дорожнього покриття.
Трамбування починають від існуючого покриття за контуром ремонтної карти до її середини.
У разі великих розмірів ремонтної карти ущільнення брукованого покриття слід виконувати моторними котками масою 5 - 10 т.
6.42. Під час ремонту країв брукованого покриття з булижного каменю спочатку відновлюють верстовий ряд з підсипанням і ущільненням до нього ґрунту з боку узбіччя.
Для улаштування верстового ряду слід використовувати найкрупніші булижні камені, висота яких на 4 - 5 см перевищує середню висоту каменів дорожнього покриття.
6.43. Переулаштування дорожнього покриття з брущатки, мозаїчної шашки, фігурних та інших елементів брукування виконують у такій послідовності:
а) на підготовлене після розбирання покриття і переулаштування дренажного шару дно ремонтної карти укладають монтажний шар з піску або сухої цементно-піщаної суміші;
б) укладають у монтажний шар бруківку на 1/3 її висоти і утрамбовують трамбівкою або укочують моторним котком (залежно від розмірів ремонтної карти);
в) заповнюють шви стикування спочатку рідким, а потім густим цементним розчином;
г) виконують догляд за відремонтованим покриттям протягом 5 - 7 діб (укривають солом'яними матами, рулонними або іншими плівкоутворюючими матеріалами, зволожують відремонтовану поверхню тощо).
6.44. Під час ремонту дорожнього покриття з елементами брукування висотою більше ніж 10 см для улаштування монтажного шару використовують пісок або цементно-піщану суміш, а з елементами брукування меншої висоти - тільки суху цементно-піщану суміш.
6.45. Брущатку необхідно укладати рядами перпендикулярно осі проїзної частини. Шви між брущатками повинні бути шириною не більше ніж 10 мм і зміщені не менше як на 1/3 довжини бруска відносно сусіднього ряду.
Мозаїчну шашку укладають згідно з проектним візерунком з випуклістю кривих у напрямку підйому. Мозаїку треба укладати з перев'язкою швів на половину довжини шашки, ширина швів не повинна перевищувати 5 мм.
6.46. Закладання вибоїн у щебеневому покритті, улаштованому методом заклинювання, виконують у такій послідовності:
а) розпушують пошкоджене покриття на глибину не менше ніж 5 см, вилучають розпушений матеріал з ремонтної карти і продувають стисненим повітрям;
б) укладають щебінь фракції 20 - 40 мм і ущільнюють його з поливанням водою у кількості 8 - 10 літрів на квадратний метр;
в) укладають розклинювальний щебінь фракції 5 - 20 мм і ущільнюють його з поливанням водою у кількості 10 - 15 літрів на квадратний метр;
г) засипають ремонтну карту кам'яними висівками фракції 0 - 5 мм і виконують завершальне укочування моторними котками масою 8 - 12 т з поливанням водою у кількості 15 - 20 літрів на квадратний метр.
6.47. У разі необхідності розклинювання ремонтного матеріалу у ремонтній карті може виконуватись за два етапи: спочатку розклинюють щебенем фракції 10 - 20 мм, а потім - фракції 5 - 10 мм, кожний раз поливаючи ремонтну карту водою перед ущільненням розклинювальної фракції щебеню.
6.48. Незначні вибоїни та нерівності на гравійних покриттях ліквідують шляхом профілювання, яке виконують автогрейдером з подальшим укочуванням покриття моторними котками масою не менше ніж 10 т на пневматичних шинах. Перед профілюванням покриття поливають водою із розрахунку 6 - 12 літрів на квадратний метр.
Укочування покриття починають від обочини і завершують на середині проїзної частини.
6.49. Хвилі та колії на гравійних покриттях ліквідують шляхом механічного киркування, виправлення профілю автогрейдером і укочування покриття відповідно до положень пункту 6.48 цього розділу.
6.50. Відремонтоване місце дорожнього покриття незалежно від типу покриття і виду ремонтного матеріалу після остаточного ущільнення матеріалу у ремонтній карті повинно бути врівень з існуючим покриттям.
6.51. Пластичні деформації в асфальтобетонному покритті (напливи, хвилі, зсуви) ліквідують шляхом видалення деформованого покриття за допомогою вирубування або розігрівання і закладання ремонтної карти новою асфальтобетонною сумішшю, а також шляхом зрізування ножем автогрейдера або за допомогою фрезерування після виконаного заздалегідь розігрівання деформованого покриття розігрівачами інфрачервоного випромінювання з наступною поверхневою обробкою покриття.
Дрібні пластичні деформації у цілісному асфальтобетонному покритті ліквідують шляхом його розігрівання з наступним укочуванням моторним котком масою 5 - 10 т.
6.52. Тріщини у дорожньому покритті необхідно зашпаровувати ранньою весною або пізно восени (коли вони найбільш розкриті), коли температура повітря становить не нижче ніж плюс 5 град.C, а саме покриття - сухе.
У разі необхідності зашпаровування тріщин у літній період роботи треба виконувати вранці.
6.53. Роботи із зашпаровування тріщин виконують у такій послідовності:
а) прочищають тріщину спеціальним металевим гачком, продувають стисненим повітрям, змочують органічним розчинником (солярним маслом, гасом) за допомогою розпилювача, який має малий кут розпилення;
б) заливають тріщину бітумом або бітумною мастикою з невеликим надлишком (якщо тріщина має ширину більше ніж 10 мм, її попередньо оброблюють рідким або розрідженим в'язким бітумом);
в) очищають покриття від надлишку бітуму (мастики);
г) присипають тріщину піском, якщо тріщина має ширину менше ніж 5 мм, або кам'яними висівками фракції 0 - 5 мм, якщо тріщина має ширину більше ніж 5 мм;
ґ) уторовують присипку до бітуму (мастики) і змітають надлишок присипки.
6.54. Заливку тріщин різної ширини проводять із застосуванням таких матеріалів:
а) тріщини шириною не більше ніж 5 мм заливають рідким нафтовим дорожнім бітумом із повільною та середньою швидкістю тужавіння та умовною в'язкістю 25 - 40 с, нагрітим до температури плюс 60 - 70 град.С, або розрідженим в'язким нафтовим дорожнім бітумом з пенетрацією 9 - 20 мм, нагрітим до температури плюс 80 - 100 град.С;
б) тріщини шириною 5 - 10 мм заливають рідким нафтовим дорожнім бітумом з повільною та середньою швидкістю тужавіння та умовною в'язкістю 130 - 200 с, нагрітим до температури плюс 60 - 70 град.С, або розрідженим в'язким нафтовим дорожнім бітумом з пенетрацією 13 - 30 мм, нагрітим до температури плюс 80 - 100 град.С;
в) тріщини шириною 10 - 20 мм заливають бітумною мастикою, розігрітою до температури плюс 140 - 160 град.С. Сполуки бітумної мастики наведено у таблиці 3 додатка 11 до цих Технічних правил. Вибір відповідної сполуки бітумної мастики можна здійснювати за даними цієї таблиці. Попереднє оброблення таких тріщин бітумом здійснюють відповідно до положень пункту 6.6 цього розділу.
г) при використанні бітумів інших марок та інших наповнювачів склад сполуки та технологію її нанесення приймають згідно з сертифікатами на матеріали та інструкціями виробників.
6.55. Малі тріщини, що мають вигляд дрібної сітки на асфальтобетонному покритті, у разі відсутності на покритті у цих місцях просадок і вибоїн ліквідують шляхом розігрівання покриття розігрівачем інфрачервоного випромінювання з подальшим укочуванням розігрітого покриття моторними котками легкого типу з гладкими вальцями.
6.56. Тріщини із зруйнованими краями ліквідують шляхом розширення тріщини вирубкою або вирізкою асфальтобетону смугою 10 - 15 см з кожного боку тріщини на всю товщину зруйнованого шару, після чого закладають ремонтну карту відповідно до положень пункту 6.5 цього розділу, або закладання ремонтної карти відповідно до пункту 6.16 цього розділу із розігріванням пошкодженого покриття розігрівачем інфрачервоного випромінювання лінійного типу.
6.57. Деформаційні шви, які зруйнувалися, і тріщини у бетонному покритті ремонтують за такою самою технологією, що і тріщини у асфальтобетонному покритті. Під час відновлення швів розширення укладають прокладки з дощок, загорнутих у бітумізований папір, а також відновлюють пристрої, які з'єднують плити металевими штирями.
6.58. Поверхневу обробку улаштовують, як правило, влітку на сухому покритті, коли температура повітря становить не нижче ніж плюс 15 град.C.
У разі використання бітумних емульсій роботи можна виконувати тоді, коли температура повітря становить не нижче ніж плюс 5 град.C.
Перед улаштуванням поверхневої обробки у дорожньому покритті повинні бути закладені усі вибоїни, зашпаровані тріщини, ліквідовані пластичні деформації.
6.59. Поверхневу обробку дорожнього покриття на бітумному в'яжучому матеріалі виконують у такій послідовності:
а) очищають покриття від пилу і забруднень за допомогою підмітально-прибиральних машин, у разі необхідності покриття може бути перед тим промите поливально-мийними машинами;
б) розливають автогудронатором бітум, нагрітий до робочої температури;
в) розподіляють чорний щебінь і укочують його котками.
6.60. Для поверхневої обробки застосовують в'язкий нафтовий дорожній бітум з пенетрацією 9 - 13 мм з робочою температурою плюс 140 - 160 град.С, або з пенетрацією 13 - 20 мм з робочою температурою плюс 100 - 120 град.С.
6.61. Для поверхневої обробки дорожнього покриття слід використовувати щебінь з вивержених, метаморфічних та осадочних гірських порід, а також з гравію та металургійних шлаків (стійких до розпаду). Вимоги до щебеню, який використовують для поверхневої обробки дорожнього покриття, наведено у додатку 12 до цих Технічних правил.
Щебінь має бути оброблений в'язкими нафтовими дорожніми бітумами з пенетрацією 6 - 30 мм, рідкими нафтовими дорожніми бітумами із повільною та середньою швидкістю тужавіння та умовною в'язкістю 70 - 200 с за нормою 1 1,5% від маси щебеню в асфальтозмішувальних установках.
6.62. На початку та у кінці ділянки, по якій розливають бітум, дорожнє покриття закривають на 2 - 3 м захисним матеріалом - щільним папером або толем. У цих місцях оператор автогудронатора відповідно відкриває і закриває всі крани.
Необхідна швидкість руху автогудронатора повинна бути забезпечена до початку розливання бітуму.
Захисні матеріали прибирають з покриття після закінчення розливання бітуму.
6.63. Розподіляння чорного щебеню починають відразу після розливання бітуму і завершують протягом часу, що не перевищує однієї години.
Теплий чорний щебінь, оброблений в'язким бітумом, під час укладання на дорожнє покриття повинен мати температуру плюс 80 - 100 град.C, а оброблений рідким бітумом - плюс 60 - 80 град.C. Температура гарячого чорного щебеню повинна становити плюс 130 - 150 град.C.
Після проходження щебенерозподілювача окремі місця з порушеною однорідністю виправляють вручну за допомогою металевих грабель або віників.
Норми витрат чорного щебеню та бітуму для улаштування одиночної поверхневої обробки наведено у таблиці 1 додатка 13 до цих Технічних правил.
6.64. Укочування чорного щебеню здійснюють спочатку середніми (2 - 3 проходи по одному сліду), а потім важкими (не менше ніж 2 проходи по одному сліду) котками.
Для кращого формування поверхневої обробки застосовують самохідні пневмокотки або котки, металеві вальці яких покриті гумовою оболонкою.
6.65. Рух транспорту по відремонтованій ділянці покриття дозволено через 6-12 годин після завершення укочування чорного щебеню.
6.66. Під час улаштування поверхневої обробки із застосуванням емульсії спочатку її розливають у кількості 30% від норми і розподіляють щебінь у кількості 70% від норми, а потім негайно розливають решту кількості емульсії і розподіляють решту щебеню, який залишився після першого розподілу. Норми витрат чорного щебеню такі, як і для поверхневої обробки із застосуванням бітуму. Норми витрат бітумної емульсії залежно від фракції чорного щебеню наведено у таблиці 2 додатка 13 до цих Технічних правил.
Емульсію з концентрацією бітуму 60% і нагріту до температури плюс 40 - 50 град.C застосовують, якщо температура повітря становить нижче плюс 20 град.C, емульсію з концентрацією бітуму 50% без попереднього її підігрівання застосовують, якщо температура повітря становить вище плюс 20 град.C.
Операцію укочування виконують згідно з положеннями пункту 6.64 цього розділу під час розпаду емульсії.
6.67. Рух транспорту відновлюють не раніше ніж через добу після завершення укочування чорного щебеню.
6.68. Поверхневу обробку із застосуванням бітумної мастики і холодного чорного щебеню виконують головним чином на тих ділянках вулиць та доріг, які постійно зазнають зсувних навантажень під час руху транспорту (зупинки громадського транспорту, перехрестя, підходи до перехресть та пішохідних переходів, ділянки з великим ухилом проїзної частини, віражі тощо).
6.69. Мастику для поверхневої обробки готують з розріджених в'язких нафтових дорожніх бітумів з пенетрацією 9 - 13 мм і мінерального матеріалу (вапняковий мінеральний порошок або вапнякові висівки фракції 0 - 5 мм без домішок глини) у співвідношенні 1:7.
6.70. Мастику з температурою не нижче ніж плюс 110 град.C наносять на дорожнє покриття, яке підготовлюють згідно з положеннями пункту 6.58 цього розділу та очищають від пилу та забруднень, і розподіляють дерев'яними гладилками шаром товщиною 1 - 1,5 см (20 - 30 кг/кв.м).
Холодний чорний щебінь розподіляють в один шар у кількості 10 15 кг/кв.м. Надлишок щебеню змітають з покриття до початку укочування.
Щебінь укочують декількома проходами легкого котка.
6.71. Протягом перших 10 діб після улаштування поверхневої обробки необхідно здійснювати догляд за дорожнім покриттям.
Щебінки, які не закріпилися на дорожньому покритті, повинні бути видалені не пізніше однієї доби, а дефектні ділянки слід ліквідувати негайно.
Для забезпечення нормальних умов формування поверхневої обробки швидкість руху транспорту на цей період обмежують до 40 км/год.
6.72. На вулицях та дорогах з інтенсивністю руху понад 120 автомобілів на годину замість звичайної поверхневої обробки як шар зносу улаштовують шорсткі шари товщиною 1,5 - 2,5 см із спеціально підібраних гарячих щебенистих асфальтобетонних сумішей, які вміщують 60 - 85% щебеню фракції 5 - 15, 5 - 20, 5 - 25 мм.
Перед укладанням шорсткого шару проводять підготовку дорожнього покриття відповідно до положень пункту 6.58 цього розділу, очищують покриття від пилу та забруднень, оброблюють в'язким бітумом відповідно до положень пунктів 6.60 і 6.62 цього розділу.
6.73. Гарячу щебенисту асфальтобетонну суміш укладають асфальтоукладачем з вимкненими трамбувальним брусом і віброплитою у кількості 33 - 35, 45 - 50, 55 - 60 кг/кв.м, якщо максимальний розмір щебеню становить відповідно 15, 20, 25 мм.
6.74. Укочування гарячої щебеневої асфальтобетонної суміші виконують пневмокотками: спочатку легкими за 10 - 14 проходів по одному сліду, поки температура суміші становить плюс 120 - 140 град.C, потім важкими за 6 - 10 проходів по одному сліду, коли температура суміші становить плюс 90 - 120 град.C.
6.75. Регенерацію верхнього шару асфальтобетонного покриття виконують різними способами термопрофілювання, основними технологічними операціями яких є розігрівання попередньо очищеного покриття, його розпушування, планування і укочування розпушеної суміші.
6.76. Залежно від стану дорожнього покриття і виду термопрофілювальних машин застосовують такі різновиди технології термопрофілювання: термопланування, термогомогенізацію, термоукладання, термозмішування, термопластифікацію.
6.77. Середня глибина розпушування розігрітого покриття з піщаного, дрібнозернистого і крупнозернистого асфальтобетону не повинна бути меншою відповідно 20, 25 і 45 мм.
6.78. Способи термопланування і термогомогенізації застосовують на тих покриттях, в яких фізико-механічні властивості старого асфальтобетону ще відповідають чинним вимогам, а водонасичення зразків, виготовлених з подрібненого старого асфальтобетону при температурі плюс 80 ± 3 град.C, не перевищує 4%.
6.79. Термопланування асфальтобетонного покриття передбачає виконання тільки основних операцій відповідно до пункту 6.75 цього розділу. Роботи здійснюють за допомогою термопрофілювальної машини або профілювальної машини у комплекті з асфальторозігрівачем.
Після термопрофілювання дорожнього покриття, як правило, на ньому улаштовують захисний шар методом поверхневої обробки або укладання шару зносу.
6.80. Під час термогомогенізації дорожнього покриття, крім основних операцій, зазначених у пункті 6.75 цього розділу, виконують перемішування розпушеної старої асфальтобетонної суміші, чим покращують, порівняно з термоплануванням, ущільнення шару, однорідність та фізико-механічні властивості асфальтобетону.
Роботи здійснюють за допомогою термопрофілювальної машини або профілювальної машини (останню використовують разом з асфальторозігрівачем), оснащених мішалкою; вони можуть бути поєднані в один агрегат.
6.81. Способи термоукладання і термозмішування застосовують для ремонту значно зношеного і потрісканого покриття з великими нерівностями і вибоїнами, а також у випадках, коли з якоїсь причини покриття не вдається розпушити на глибину, зазначену в пункті 6.77 цього розділу.
Покриття, в яких водонасичення зразків не перевищує 6%, ремонтують способом термоукладання, якщо перевищує - способом термозмішування.
6.82. Під час термоукладання дорожнього покриття, крім основних операцій, зазначених у пункті 6.75 цього розділу, улаштовують новий асфальтобетонний шар поверх розпушеної старої суміші. Залежно від рівності покриття та міри його зносу кількість нової асфальтобетонної суміші становить 20 - 50 кг/кв.м. Роботи здійснюють за допомогою термопрофілювальної машини, оснащеної устаткуванням для приймання та розподілу нової асфальтобетонної суміші; вони можуть бути поєднані в один агрегат.
Під час термоукладання укочування старої розпушеної асфальтобетонної суміші виконують по всій поверхні одного шару.
6.83. Під час термозмішування, на відміну від термоукладання, виконують перемішування нової асфальтобетонної суміші зі старою і укладання одержаної суміші одним шаром.
Роботи здійснюють за допомогою термопрофілювальної машини, яка, крім устаткування для термоукладання, повинна бути оснащена також і мішалкою.
6.84. Спосіб термопластифікації застосовують на покриттях, що мають незначний знос (відсутні великі нерівності та вибоїни), в яких фізико-механічні властивості старого асфальтобетону не відповідають чинним вимогам.
6.85. Термопластифікацію дорожнього покриття виконують так, як і термогомогенізацію, але під час перемішування старої асфальтобетонної суміші додають пластифікатор у кількості 0,1 - 0,6% від її маси.
Роботи виконують за допомогою машин, що використовують для термогомогенізації, за умови оснащення їх пристроєм для пластифікатора.
6.86. Для регенерації покриття як пластифікатор старої асфальтобетонної суміші використовують мастила нафтового походження, що вміщують вуглеводень ароматичного ряду не менше ніж 25% за масою (ренобіт, екстракти селективного очищення масляних фракцій нафти, моторна нафта, зелене мастило тощо).
6.87. Показники фізичних властивостей пластифікаторів повинні відповідати таким вимогам:
а) в'язкість кінематична при плюс 50 град.C, кв.м/с, (25 - 70)•10-6;
б) температура спалаху у відкритому тиглі, град.C,не менше ніж плюс 100;
в) механічні домішки, відсоток за масою не більше ніж 2,0;
г) вода, відсоток за масою не більше ніж 4,0;
ґ) пальне, відсоток за масою не більше ніж 6,0.
6.88. Роботи з термопрофілювання дорожнього покриття виконуються, коли швидкість вітру не перевищує 7 м/с.
6.89. Температура поверхні розігрітого асфальтобетонного покриття не повинна перевищувати плюс 180 град.C.
6.90. Під час термопланування, термогомогенізації, термоукладання і термозмішування температура асфальтобетонної суміші перед трамбуючим брусом не повинна бути нижче ніж плюс 100 град.C, під час термопластифікації - не нижче ніж плюс 85 град.C.
6.91. Зміцнення дорожнього одягу може бути виконано у такі способи:
а) укладання нового шару поверх існуючого - коли недостатня міцність дорожнього одягу пов'язана з частковою втратою міцності матеріалів або шарів покриття;
б) заміною верхнього або всіх шарів покриття - коли старе покриття дуже потріскане і має багато вибоїн, що вказує на суттєву втрату міцності матеріалів покриття, а також коли збільшення товщини покриття може призвести до порушення нормативів вантажопідйомності або транспортного габариту по висоті штучних споруд вулично-дорожньої мережі;
в) повною заміною всього дорожнього одягу - коли сталася втрата міцності основи, або якщо необхідно улаштувати нові додаткові дренажні теплоізолюючі та інші шари основи, або необхідно виправити земляне полотно.
6.92. Укладання нового асфальтобетонного шару поверх існуючого можна здійснювати без розігрівання або з розігріванням старого покриття:
а) у першому випадку старе покриття спочатку оброблюють органічним розчином (соляровим маслом, гасом тощо) у кількості 0,1 - 0,15 літра на квадратний метр, а потім рідким бітумом у кількості 0,3 - 0,5 літра на квадратний метр; не пізніше ніж через 3 - 5 годин після цього укладають асфальтобетонне покриття;
б) у другому випадку старе покриття розігрівають до температури не вище ніж плюс 180 град.C і відразу укладають новий шар або виконують технологічні операції, які здійснюють під час регенерації дорожнього покриття методом термоукладання;
в) в усіх випадках перед виконанням ремонтних робіт старе покриття ретельно очищують від пилу і забруднень.
6.93. Для забезпечення надійного зчеплення нового шару покриття з існуючим у верхньому шарі старого покриття улаштовують зсувостійкий прошарок з одномірного чорного щебеню фракції 40 - 50 мм, який розподіляють шаром в одну щебінку у кількості 20 - 25 кг/кв.м на попередньо розігріте старе покриття і шляхом укочування котком масою 13 т за 6 - 8 проходів по одному сліду заглиблюють щебінь у покриття на глибину його розігрівання.
Глибина розігрівання старого покриття повинна становити 1/3 - 1/2 діаметра щебінок чорного щебеню.
Укладання нового шару асфальтобетону здійснюють асфальтоукладачем після завершального укочування старого покриття з виступаючими щебінками чорного щебеню.
6.94. Для заміни дорожнього покриття (верхнього або всіх його шарів) використовують дорожні фрези холодного або термічного фрезерування асфальтобетонного покриття або автобетоноломи для видалення цементно-бетонного покриття.
Для того, щоб видалений термічним фрезеруванням асфальтобетон був придатним для повторного використання, температура розігрівання дорожнього покриття не повинна перевищувати плюс 180 град.C.
6.95. Після видалення дорожнього покриття або верхнього його шару виконують такі підготовчі роботи:
а) очищують оголену поверхню основи дорожнього одягу або незрізаного шару покриття;
б) закладають дрібні пошкодження;
в) у разі необхідності підґрунтовують поверхню рідким бітумом у кількості 0,5 - 0,8 або 0,2 - 0,3 літра на квадратний метр для обробки відповідно основи або нижнього шару асфальтобетонного покриття.
6.96. Під час зміцнення дорожнього одягу режим укладання й ущільнення асфальтобетонної суміші та інших матеріалів у конструктивних шарах дорожнього одягу приймають таким, як і для нового їх будівництва.
6.97. Для підвищення шорсткості покриття з малощебенистої або піщаної асфальтобетонної суміші (типів В, Вх, Д, Дх) застосовують метод заглиблювання чорного щебеню, який передбачає такі операції:
а) укладання шару асфальтобетонної суміші;
б) початкове укочування укладеного шару;
в) розподіл чорного щебеню;
г) остаточне укочування покриття.
6.98. Для заглиблення застосовують щебінь марки за міцністю 1000 - 1200 і за зносом до 35%, який повинен бути оброблений в'яжучим матеріалом за нормою 1 - 1,3% від маси щебеню.
Чорний щебінь, оброблений рідкими нафтовими дорожніми бітумами із повільною та середньою швидкістю тужавіння та умовною в'язкістю 130 - 200 с, застосовують у холодному або теплому (до плюс 80 град.С) стані. Чорний щебінь, оброблений в'язкими нафтовими бітумами та в'язкими нафтовими дорожніми бітумами з пенетрацією 13 - 30 мм - до плюс 100 град.С.
6.99. Чорний щебінь розподіляють рівномірним шаром в одну щебінку після одного - двох проходів легкого котка або відразу після проходу асфальтоукладача з працюючим трамбуючим брусом. Норми витрат чорного щебеню залежно від фракції, що застосовують для заглиблювання, наведено у таблиці 3 додатка 13 до цих Технічних правил.
6.100. У момент заглиблювання чорного щебеню температура гарячої асфальтобетонної суміші повинна становити плюс 90 - 110 град.C, теплої - плюс 60-80 град.C.
Спочатку чорний щебінь заглиблюють у поверхневий шар за 1 - 2 проходи легкого котка, потім покриття остаточно укочують середніми та важкими самохідними котками на пневматичних шинах.
6.101. Улаштування дорожнього покриття з гарячої асфальтобетонної суміші, коли температура повітря становить нижче плюс 5 град.C, або з теплої, коли температура повітря становить нижче мінус 10 град.C, дозволено виконувати у разі додержання таких вимог:
а) асфальтобетонне покриття дозволено улаштовувати тільки на заздалегідь збудованій (до настання морозного періоду) і належним чином ущільненій основі;
б) слід улаштовувати тільки нижній шар двошарового асфальтобетонного покриття (якщо взимку або навесні по цьому шару буде здійснюватись рух транспорту, його слід улаштовувати тільки із щільної асфальтобетонної суміші);
в) під час улаштування двошарового покриття верхній шар необхідно укладати тільки на свіжоукладений нижній шар, температура якого ще зберігається в межах плюс 20 - 40 град.C;
г) для верхнього шару доцільно використовувати теплу асфальтобетонну суміш, яку готують на основі розрідженого бітуму; якщо температура повітря становить не нижче 0 град.C, можна застосовувати гарячу асфальтобетонну суміш;
ґ) для верхнього шару можливо застосовувати асфальтобетонні суміші типів Б, В, Г і Д; водонасичення стандартних лабораторних зразків повинно наближатися до нижньої граничної межі (1,5 - 2% за об'ємом), що досягається збільшенням вмісту бітуму;
д) у всіх випадках необхідно застосовувати асфальтобетонні суміші з ПАР або з активованим мінеральним порошком;
е) товщина шарів покриття повинна бути збільшена від проектної на 0,5 - 1 см, а товщина верхнього шару не повинна бути меншою 4 см.
6.102. Щебенева основа під асфальтобетонне покриття, яке улаштовують при зниженій температурі повітря, повинна бути оброблена асфальтобетонною сумішшю (гарячою, теплою, холодною: піщаною, дрібнозернистою). Асфальтобетонну суміш розподіляють на останньому етапі процесу укочування щебеневої основи у кількості 10 - 15 кг/кв.м.
Щебеневу основу також можна уберегти від перезволоження шляхом розливання у суху погоду рідкого бітуму у кількості 0,5 - 0,6 літра на квадратний метр. Після цього основу слід закрити для руху транспорту.
6.103. Укладання асфальтобетонного покриття при зниженій температурі повітря виконують з додержанням таких вимог:
а) перед укладанням асфальтобетонної суміші поверхню основи слід очистити від бруду, снігу і льоду автогрейдерами і механічними щітками; вологі місця повинні бути просушені розігрівачами або гарячим піском;
б) гаряча асфальтобетонна суміш під час укладання у покриття повинна мати температуру в межах плюс 150 - 160 град.C, тепла - плюс 80 - 120 град.C;
в) асфальтобетонну суміш дозволяється укладати, якщо при наведених значеннях температури повітря швидкість вітру не перевищує певних величин. Метеорологічні умови для укладання асфальтобетонної суміші наведено у додатку 14 до цих Технічних правил;
г) асфальтобетонну суміш слід укладати асфальтоукладачем з працюючим вібробрусом;
ґ) перед початком укладання суміші вигладжувальну плиту асфальтоукладача слід прогріти форсункою і підтримувати її у підігрітому стані протягом роботи;
д) враховуючи можливість перерви у надходженні суміші у зоні розміщення робочих органів асфальтоукладача, слід завжди залишати частину гарячої суміші;
е) для покращення поздовжньої сполуки смуг покриття суміш треба укладати відразу по всій ширині проїзної частини;
є) довжина захватки (відстань між асфальтоукладачами) повинна бути такою, щоб кожна нова смуга укладалась до теплого, ще не остиглого краю смуги, що була укладена раніше (так, при температурі повітря від мінус 5 до мінус 10 град.C довжина захватки не повинна перевищувати 20 - 25 м).
6.104. При зниженій температурі повітря укочування асфальтобетонної суміші слід починати одночасно по всій ширині укладеної смуги відразу після її укладання.
Укочувати слід тільки важкими котками (10 - 18 т) за 15 - 18 проходів по одному сліду або за 10 - 12 проходів тих самих котків і 5 - 6 проходів віброкотків з працюючим вібратором.
Для підвищення ефективності ущільнювання суміші котки обладнують пристроєм для обігрівання вальців (вальці тривісних тривальцьових котків необхідно наповнювати гарячою водою або гарячим мастилом).
Запобігання прилипанню асфальтобетонної суміші до вальців котка забезпечується шляхом змочування їх солоною водою (співвідношення солі і води 1:8 - 1:10).
6.105. Дефекти покриття, які виникли після проходу асфальтоукладача або у процесі укочування (раковини, шпарисні місця тощо), повинні бути негайно виправлені гарячою сумішшю.
6.106. Поверхневу обробку проводять також шляхом улаштування шарів зносу із застосуванням гарячих піщаних та дрібнозернистих асфальтобетонних сумішей товщиною 2,5 - 3,5 см згідно з ДСТУ Б В.2.7-119:2011 "Суміші асфальтобетонні і асфальтобетон дорожній та аеродромний. Технічні умови". Ці суміші укладають асфальтоукладачем на покриття, заздалегідь підготовлене згідно з положеннями пункту 6.95 цього розділу.
( Пункт 6.106 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства № 336 від 26.12.2017 )
6.107. Для поліпшення якості шарів зносу при виготовленні асфальтобетонних або бітумомінеральних сумішей використовують добавки з гуми шляхом введення гумової крихти безпосередньо у змішувач. З виготовлених сумішей влаштовують шари зносу за технологією, аналогічною технології укладання традиційних асфальтобетонних сумішей.
6.108. При поверхневій обробці застосовують також в'яжучі матеріали, модифіковані подрібненою гумовою крихтою. Для виготовлення в'яжучих матеріалів, модифікованих подрібненою гумовою крихтою, і сумішей на їх основі використовують розріджені в'язкі нафтові дорожні бітуми з пенетрацією 4 - 13 мм, а також щебенево-піщані суміші з безперервною гранулометрією з гірських порід, що використовуються для приготування асфальтобетонних сумішей для верхнього шару покриття.
6.109. Шари зносу, захисні шари та шари підсилення при поверхневій обробці також влаштовують з використанням щебенево-мастикової асфальтобетонної суміші (далі - ЩМАС).
6.110. Технічні умови щодо застосування щебенево-мастичних асфальтобетонів наведені в ДСТУ Б В.2.7-127:2015 "Суміші асфальтобетонні і асфальтобетон щебенево-мастикові. Технічні умови" (далі - ДСТУ Б В.2.7-127). Вимоги до матеріалів, які використовуються для приготування ЩМАС, та технології його приготування і укладання наведено у ДСТУ Б.В.2.7-127 та ДБН В.2.3-4:2015 "Автомобільні дороги. Частина І. Проектування. Частина ІІ. Будівництво".
( Пункт 6.110 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства № 336 від 26.12.2017 )
6.111. Для влаштування шарів зносу та захисних шарів використовують також литі емульсійно-мінеральні суміші (далі - ЛЕМС) типу "Сларрі-Сіл" та "Мультимак". Товщина шару в ущільненому стані складає 5 - 20 мм. Ці суміші влаштовують на асфальтобетонних та цементобетоних покриттях, які зберегли свою міцність і несучу здатність.
6.112. Вимоги до гранулометричного складу кам'яного матеріалу, мінерального наповнювача, бітумних емульсій, адгезивів і послідовність технології приготування ЛЕМС встановлюються у технологічних регламентах на влаштування захисних шарів покриттів із литих емульсійно-мінеральних сумішей.
6.113. Перед укладанням ЛЕМС повинні бути виконані такі підготовчі роботи:
а) всі тріщини і шви на покритті шириною більше 6 мм повинні бути відремонтовані і герметизовані із застосуванням ремонтних матеріалів;
б) ямки та вибоїни повинні бути ліквідовані із застосуванням гарячих матеріалів перед укладанням або холодних матеріалів у період не пізніше 1 місяця до початку виконання робіт;
в) на цементобетонних покриттях, а також сильно зношених асфальтобетонних покриттях поверхні повинні бути підґрунтовані катіонною емульсією з концентрацією бітуму 60 - 65%, яка розведена водою у співвідношенні 1:3 з витратою 0,2 - 0,4 літра на квадратний метр. Підрґунтовка повинна бути нанесена на поверхню покриття не раніше ніж за 0,5 - 2,0 години до початку укладання литої емульсійно-мінеральної суміші.
6.114. Рух транспорту по ділянці покриття, на якій нанесено ЛЕМС, дозволено через 0,25 - 1,0 годину.
6.115. Тротуари з асфальтобетонним покриттям ремонтують так само, як і дорожній одяг проїзної частини. Відмінність полягає лише у використовуваних матеріалах, машинах і механізмах.
6.116. Для ремонту тротуарів використовують піщані або литі асфальтобетонні суміші. У випадках, коли на ділянці тротуару має місце інтенсивний рух пішоходів, для зменшення зносу (стирання) покриття використовують дрібнозернисту асфальтобетонну суміш.
6.117. Тротуари, покриття яких улаштоване з фігурних елементів брукування, дрібноштучних плит, клінкерної цегли тощо, ремонтують за технологією згідно з положеннями пунктів 6.39, 6.43 і 6.45 цього розділу.
6.118. Під час ремонту збірного покриття пошкоджені плити видаляють і замість них на відновлений монтажний шар піску укладають нові.
Під час виправлення плит повинні бути усунені причини, що призвели до осідання або перекосу плит, а також повинні бути відновлені дренажний шар і дорожня основа з використанням рівноміцних матеріалів.
6.119. Під час закладання розкопувань після виконання ремонту підземних комунікацій спочатку засипають піском пазухи, ущільнюють їх і улаштовують захисний піщаний шар товщиною 20 - 25 см над металевими і 50 см над керамічними, азбестоцементними та поліетиленовими трубами, а потім виконують основне засипання траншеї (котловану).
Ущільнення піску у пазухах і захисному шарі здійснюють електричними або пневматичними трамбівками.
Основне засипання здійснюють піском, шари якого ущільнюють вібраційними плитами або котками до рівня основи дорожнього одягу.
6.120. Ступінь ущільнення ґрунту після засипання траншеї (котловану) повинен обов'язково перевірятись лабораторними приладами.
6.121. Дорожній одяг відновлюють тільки після забезпечення належного ступеня ущільнення ґрунту у засипаній траншеї (котловані).
6.122. Дорожній одяг, який відновлюють після закладання розкопувань, повинен мати покриття, аналогічне із сусідніми ділянками, і загальну міцність конструкції не менше існуючої.
VII. Ремонт і утримання інженерного обладнання вулиць та доріг
7.1. Під час ремонту бордюрів викришені шви стикування між бортовими каменями прочищають, заповнюють цементним розчином і розшивають. Тріщини та дрібні відколювання у бетонних бортових каменях зашпаровують цементним розчином. У разі більших пошкоджень виконують заміну бортових каменів.
7.2. Після витягнення пошкоджених бортових каменів очищують земляне корито бордюру, укладають бетон і установлюють бортові камені. Припасування бортових каменів до проектного висотного положення здійснюють трамбівкою через дерев'яну прокладку. Пазухи заповнюють бетоном з подальшим його ущільненням, а шви стикування - цементним розчином з розшиванням.
У такий самий спосіб виконують роботи під час переукладання бортових каменів у разі необхідності зміни висотного положення бордюру.
7.3. Під час ремонту оглядових колодязів зливостоків вирубують дорожнє покриття, видаляють матеріал дорожнього одягу навколо колодязя, розбирають цегляну кладку його горловини. Після цього виконують нову цегляну кладку із високоякісної цегли, зверху горловини на цементну стяжку установлюють обойму люка, закладають її цементним розчином і відновлюють дорожній одяг навколо колодязя.
Для більшої міцності цегляну верхню частину колодязя доцільно заміняти на залізобетонні елементи (кільця, сегменти), які також укладають на цементний розчин.
7.4. Під час заміни цегляного колодязя на уніфікований залізобетонний після розбирання цегляної кладки викопують на необхідну глибину котлован, на дно його укладають бетонні плити, шви стикування між якими заповнюють цементним розчином, і установлюють на них збірний залізобетонний колодязь зливостоку, зовнішню поверхню якого покривають ізоляційним матеріалом.
Основою під колодязем може бути монолітна плита із бетону.
7.5. Для виправлення труб зливостоків, що осіли, їх піднімають краном до проектної відмітки, укладають під трубу бетон, щебінь або пісок з пошаровим трамбуванням (товщина шару не більше ніж 10 см).
Пошкоджені труби зливостоків замінюють новими. Труби укладають знизу вгору по ухилу.
7.6. Лоткову частину прохідних колекторів ремонтують з попереднім відведенням стічної води. Перед ремонтом її очищують від забруднень і промивають розчином соляної кислоти для видалення нафтової плівки.
7.7. Лоток прохідного колектора відновлюють бетоном марки М 200 або замінюють новими бетонними плитами. За наявності агресивних вод застосовують кислотостійкі матеріали.
Тріщини в колекторах зашпаровують торкретуванням цементним розчином, а також нагнітанням розчину за стінку колектора під тиском через спеціально пробиті отвори.
7.8. Неглибокі раковини, механічні пошкодження бетону, що утворилися на поверхні підпірних стінок і парапетів, необхідно розчистити і закласти цементним розчином.
Механічні пошкодження елементів підпірних стін і парапетів (зсув, нахил) повинні бути усунені шляхом установлення зрушених елементів у проектне положення на цементному розчині.
7.9. Під час відновлення штукатурки пошкоджені місця простукують, відбивають порушену штукатурку, очищують та змочують водою поверхню, що підлягає ремонту, а потім виконують штукатурення поверхні цементним розчином (1:3), цементно-вапняним розчином (1:1:6), цементним розчином з мармуровою крихтою або теразитовим розчином.
У разі необхідності поштукатурену поверхню піддають декоративній обробці.
7.10. Під час ремонту облицювання вирубують або вирізають пошкоджені плитки і старий розчин облицювання, приладнують і укладають нові плитки на цементному розчині із класом міцності В10, розшивають шви і протирають поверхню облицювання.
7.11. Під час ремонту бетонних сходів у них розчищають тріщини та вибиті місця, промивають прочищені місця, роблять опалубку, закладають пошкоджені місця цементним розчином або бетоном і затирають місця ремонту.
7.12. Під час ремонту підземних пішохідних переходів ремонтують сходи, підлогу, гідроізоляцію, водовідвідні лотки та ґрати на них, електромережу та електроосвітлення, замінюють облицювання.
7.13. Прибирання та миття підземних пішохідних переходів виконують з періодичністю, наведеною для тротуарів у таблицях 4 та 6 додатка 3 до цих Технічних правил, обробку їх сходів ПОМ та очищення сходів від сніго-піщаної суміші - згідно з положеннями пунктів 5.29-5.31 розділу V цих Технічних правил.
7.14. Пошкоджені елементи транспортних і пішохідних огорож замінюють новими. Фарбування огорож здійснюють через кожні 2 роки.
7.15. Пошкоджену світлоповертаючу плівку дорожнього знака можна замінити на місці, не знімаючи щиток знака. Для цього поверхню щитка очищають і знежирюють уайт-спіритом або бензином В-70. На очищене місце і на тильний бік плівки наносять тонкий шар епоксидного клею. Потім плівку накладають на підготовлене місце і уторовують гумовим валиком.
7.16. Замість знятих знаків або елементів їх кріплення негайно встановлюють нові.
VIII. Технічний облік і паспортизація вулиць та доріг
8.1. Технічний паспорт - документ, у якому фіксують первісні технічні і експлуатаційні параметри побудованої або реконструйованої вулиці (дороги) і штучні споруди на основі акта про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта та проектно-технічної документації.
Технічний паспорт періодично доповнюють даними технічного обліку. До технічного паспорта вносять всі поточні зміни, спричинені проведенням ремонтних робіт.
Зберігається документація, яка з'являється в процесі експлуатації споруди: акти спеціальних технічних оглядів, звіти спеціалізованих організацій про обстеження споруд під час приймання в експлуатацію і повторних технічних оглядів, документація про виконані капітальні ремонти тощо.
8.2. Технічному обліку і паспортизації підлягають усі вулиці (дороги), штучні споруди вулично-дорожньої мережі.
Кожну вулицю (дорогу) обліковують і паспортизують окремо. Паспортизацію майданів здійснюють аналогічно паспортизації вулиць (доріг).
8.3. Штучні споруди вулично-дорожньої мережі залежно від своїх розмірів можуть паспортизуватись у складі вулиці (дороги) або як окремий самостійний елемент вулично-дорожньої мережі.
8.4. Технічний паспорт нової або реконструйованої і введеної в експлуатацію вулиці (дороги) складають після затвердження акта про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта.
8.5. Якщо технічний паспорт складають уперше для вулиці (дороги), що вже давно експлуатується, то за первісні приймають наявні на момент складання технічного паспорта її технічні та експлуатаційні параметри.
8.6. Технічний паспорт повинен містити відомості по всіх конструктивних елементах, об'єктах і спорудах благоустрою, інженерного обладнання, торговельно-побутового призначення і рекламоносіях у межах червоних ліній вулиць (доріг). Зразок технічного паспорта вулиці (дороги) та порядок його заповнення наведено у додатку 15 до цих Технічних правил, а зразок технічного паспорта штучної споруди - у додатку 16 до цих Технічних правил.
8.7. Технічний облік виконують за результатами натурних обстежень, які проводять відповідно до положень розділу III цих Технічних правил, а також за наслідками виконуваних ремонтних робіт та робіт з утримання.
8.8. Дані технічного обліку вулиці (дороги) заносять до її технічного паспорта станом на перше січня наступного року.
8.9. З метою удосконалення методів технічного обліку і паспортизації вулиць (доріг) і штучних споруд, одержання більш повної об'єктивної інформації про їх стан і підвищення продуктивності праці під час збору та обробки даних доцільно впроваджувати автоматизовані системи технічної паспортизації вулиць (доріг) на основі використання сучасної електронно-обчислювальної техніки.
8.10. Технічний облік і паспортизацію виконує балансоутримувач вулично-дорожньої мережі.
8.11. До виконання робіт з технічного обліку і паспортизації вулиць (доріг) на договірних умовах можуть залучатися проектні, науково-дослідні та інші спеціалізовані організації.
8.12. Роботи з технічного обліку і паспортизації вулиць (доріг) і штучних споруд фінансують за рахунок коштів, які виділяють на утримання вулично-дорожньої мережі.
8.13. Організація, що видала технічний паспорт, відповідає за достовірність паспортних показників, а також за встановлення обмежень режимів експлуатації.
8.14. Обстеження вулиць (доріг) з метою їх паспортизації повинно бути виконано за допомогою відповідних приладів і інструментів. Якщо немає топо-геодезичних та інженерно-геологічних матеріалів, обстеження для їх одержання слід виконувати в першу чергу. Інформацію щодо червоних ліній вулиці (дороги) експлуатаційна організація отримує у відповідних органах архітектури та містобудування.
8.15. Під час складання або коригування планів (схем) слід враховувати вимоги положень пункту 3 додатка 15 до цих Технічних правил, а також такі вимоги:
а) у разі наявності плану вулиці (дороги) в масштабі 1:500 знімають копію без координатної сітки, полігонометричних знаків, марок реперів нівелювання, яку використовують як абрис;
б) коригування абрису виконують шляхом порівняння з результатами вимірювання ширини вулиці (дороги) в червоних лініях, уточнення кількості перехресть, кількості оглядових і водоприймальних колодязів на проїзній частині, зеленій смузі і тротуарах, дорожніх знаків, пристроїв регулювання вуличного руху;
в) якщо ситуаційний план вулиці (дороги) змінився більш ніж на 50%, необхідно виконувати нову зйомку;
г) усі комунікації (водопроводи, дощова та побутова каналізація, газопроводи, теплопроводи, спеціальні трубопроводи промислових підприємств, кабельні мережі високого, низького, слабкого струму, загальні колектори, тунелі для розміщення кабелів і трубопроводів різного призначення тощо) в абрисі та на плані позначають умовними знаками, прийнятими для певного виду комунікацій. Місцезнаходження та інші відомості про них уточнюють в експлуатаційних організаціях;
ґ) ескізи оглядових колодязів дощової каналізації виконують тільки за наявності декількох приєднань, перепадів, складних форм у перерізі. На ескізах позначають розміри, діаметри приєднаних труб і розміри труб головного колектора. Ескіз розміщують поруч на вільному місці плану вулиці (дороги);
