Про затвердження Правил безпеки у вугільних шахтах (НПАОП 10.0-1.01-05)

наявності наряду на проведення робіт із зазначенням заходів з техніки безпеки, а також заходів, що унеможливлюють безпосередній дотик до струмоведучих частин іскронебезпечних кіл напругою понад 42 В;

забезпечення безперервного нагляду за працівниками;

наявності в посвідченнях осіб, що виконують роботи, запису про допуск до проведення спеціальних робіт відповідно до кваліфікаційної групи з електробезпеки.

Виконання таких робіт у шахтах, небезпечних щодо газу, допускається тільки у виробках із свіжим струменем повітря, що провітрюються за рахунок загальношахтної депресії. При цьому повинен бути забезпечений контроль концентрації метану, а наряд погоджений з керівництвом дільниці ВТБ.

У виробках на пластах, небезпечних щодо раптових викидів вугілля та газу, крім ЦПП та виробок приствольного двору під час виконання зазначених робіт повинні додатково виконуватися такі умови:

а) місця проведення робіт мають бути розташовані не ближче ніж 600 м від діючих вибоїв пластів, небезпечних щодо раптових викидів вугілля та газу;

б) роботи повинні виконуватися у змінах, коли не ведеться видобуток вугілля, не проводяться гірничі виробки, а також не виконуються противикидні заходи і не раніше ніж через 4 години після струсного підривання;

в) безперервний контроль концентрації метану повинен здійснюватися гірничим майстром дільниці ВТБ. Якщо вміст метану становитиме понад 0,5%, то роботи повинні бути припинені, а напруга - знята.

Керівник налагоджувальних та інших спеціальних робіт повинен мати п'яту кваліфікаційну групу з електробезпеки, а члени бригади - не нижче IV групи.

5.12.5. Максимальний струмовий захист у всіх апаратах до приєднання їх до мережі та при експлуатації повинен підлягати перевірці.

5.12.6. Апарат захисту від витікань струму повинен перевірятися на спрацювання перед початком кожної зміни гірничим майстром дільниці або за його вказівкою електрослюсарем. Апарат захисту із самоконтролем справності перевіряється один раз на добу в ремонтну зміну.

Допускається дистанційна перевірка апаратури захисту від витікань струму за умови, що вимикальний апарат має пристрій попереднього контролю ізоляції та здатний відтворити автоматичне повторне включення захищуваної лінії після перевірки.

Результати перевірки повинні заноситися на спеціальні дошки, що розміщені в місцях установлення апарата захисту, а в разі його несправності повідомлятися гірничому диспетчеру для запису в журнал та вживання заходів.

Загальний час відключення мережі напругою 380, 660 та 1140 В при спрацюванні апарата захисту від витікань струму повинен перевірятися не рідше одного разу на 6 місяців. Результати перевірки апарата захисту повинні заноситися до Книги реєстрації стану електроустаткування та заземлення (додаток 8).

5.12.7. Опір ізоляції відносно землі електричних установок та кабелів на номінальну напругу 127-1140 В змінного струму, що працюють у шахті, повинен бути не нижчий, ніж такі норми:

а) електродвигунів вугледобувних та прохідницьких машин - 0,5 МОм;

б) електродвигунів інших шахтних машин, освітлювальних трансформаторів, пускових агрегатів та ручних електросвердел - 1 МОм;

в) пускової та розподільної апаратури, броньованих та гнучких кабелів будь-якої довжини - 1 МОм на фазу.

5.12.8. Вимірювання опору ізоляції електроустаткування та кабелів перед умиканням повинне проводитися після монтажу та перенесення, після аварійного відключення захистом, після тривалої бездіяльності, якщо апарат захисту від витікань струму не дає змоги ввімкнути мережу, а для стаціонарного електроустаткування - також періодично, не рідше одного разу на рік.

Електроустаткування та кабелі, опір ізоляції яких не відповідає нормам та викликає спрацювання апарата захисту від витікань струму, повинні бути від'єднані від мережі для проведення заходів щодо підвищення опору їх ізоляції або ремонту.

5.12.9. Капітальний ремонт рудникового електроустаткування, пов'язаний із заміною деталей або елементів схеми, що забезпечують вибухобезпечність електроустаткування, допускається лише суб'єктом господарської діяльності, що має на це відповідний Дозвіл Держнаглядохоронпраці України.

У разі поточного та профілактичного ремонтів, що проводяться на шахтах, з числа деталей, які забезпечують вибухобезпеку, допускається заміна прохідних затискачів, штепсельних контактів, ізоляційних колодок, ущільнювальних кілець, натискувальних пристроїв, заглушок кабельних вводів, кабельних муфт у цілому, а також кріпильних болтів оболонок електроустаткування.

5.12.10. На шахті не рідше одного разу на 3 місяці спеціально виділені та навчені особи повинні вимірювати загальний опір заземлювальної системи.

Опір заземлень необхідно вимірювати також перед вмиканням наново змонтованої або перенесеної установки.

Результати огляду та вимірювання заземлень електроустаткування, а також інших об'єктів, що не є об'єктами електроустановок, але підлягають заземленню згідно з Правилами, повинні заноситися до Книги реєстрації стану електроустаткування та заземлення (додаток 8), яка зберігається у головного енергетика шахти.

6.1. Загальні вимоги

6.1.1. Протипожежний захист шахти має бути спроектований та виконаний так, щоб запобігти можливості виникнення пожежі, а в разі її виникнення в будь-якому місці та з будь-якої причини забезпечувались її ефективна локалізація і гасіння на початковій стадії.

6.1.2. У проектах нових (тих, що реконструюються або ліквідуються) шахт, у проектах протипожежного захисту діючих шахт та в планах розвитку гірничих робіт необхідно передбачати:

а) застосування схем і засобів провітрювання, що забезпечують запобігання створенню вибухопожежонебезпечного середовища, пожежобезпечну розробку пластів вугілля, схильного до самозапалювання, надійне керування вентиляційними струменями в аварійних умовах і безпеку виходу людей із шахти або на свіжий струмінь повітря;

б) застосування безпечних у пожежному плані способів розкриття та підготовки шахтних полів, систем розробки пластів вугілля, схильного до самозапалювання, можливість забезпечення надійної ізоляції виїмкових дільниць (очисних виробок) після їх відробки, а також можливість швидкої локалізації та активного гасіння пожеж;

в) унесення до проектів (паспортів) розробки всіх пластів вугілля, схильних до самозапалювання, розділів із заходами щодо запобігання пожежам від самозапалювання вугілля;

г) застосування спеціальних способів і засобів зниження хімічної активності вугілля, зниження повітропроникності виробленого простору, підвищення герметичності ізолювальних споруд і забезпечення надійності контролю ознак пожеж при відробці пластів вугілля, схильного до самозапалювання;

ґ) застосування безпечних у пожежному плані машин і механізмів, устаткування, пристроїв і схем енергозабезпечення;

д) застосування негорючих і важкогорючих речовин та матеріалів, серед них і робочих рідин;

е) скорочення обсягу буропідривних робіт;

є) застосування автоматичних засобів виявлення пожеж, установок пожежогасіння, пристроїв блокування, що не допускають роботи виїмкових машин і стрічкових конвеєрів у разі невідповідності тиску води в пожежному трубопроводі нормативним вимогам;

ж) застосування засобів колективного та індивідуального захисту людей, що гарантують безпеку під час евакуації або відсиджування в разі пожежі.

Проекти протипожежного захисту шахт щорічно коректуються і узгоджуються з територіальними органами Держнаглядохоронпраці України та загоном ДАРС (ДВГРС) двічі на рік згідно з Планом ліквідації аварій.

6.1.3. Кількість і види технічних засобів протипожежного захисту, використовувані вогнегасні засоби, джерела і засоби подавання води для пожежогасіння, запас спеціальних вогнегасильних речовин (порошкових, пінних та ін.) визначаються у заходах до проекту протипожежного захисту шахти.

6.1.4. Під час розроблення планів ліквідації аварій має бути проведений розрахунок і прийнятий режим вентиляції, що сприяє у разі виникнення пожежі запобіганню самочинному перекиданню вентиляційного струменя, поширенню газоподібних продуктів горіння у виробках, де перебувають люди, зниженню активності пожежі та створенню найбільш сприятливих умов для її гасіння та попередженню вибухів горючих газів. Прийнятий вентиляційний режим повинен бути керованим і сталим.

6.2. Попередження підземних пожеж від самозапалювання

6.2.1. Порядок, способи і терміни здійснення пожежно-профілактичних заходів під час розробки пластів вугілля (за винятком антрацитів), схильного до самозапалювання, встановлюються проектом розкривання та підготовки пластів вугілля.

6.2.2. Щорічно в об'єднанні (на самостійній шахті) складається список шахтопластів вугілля, схильного до самозапалювання. Цей список до початку календарного року погоджується із територіальними органами Держнаглядохоронпраці України, ДАРС (ДВГРС), НДІГС та затверджується технічним керівником об'єднання (головним інженером самостійної шахти) і надсилається шахтам, ДАРС (ДВГРС), органам Держнаглядохоронпраці України, НДІГС і МакНДІ.

Схильність до самозапалювання усіх шахтопластів вугілля встановлюється НДІГС на стадії проведення геологорозвідувальних робіт в умовах шахтного поля.

6.2.3. Розкриття, підготовка і розробка пластів вугілля, схильного до самозапалювання, повинні провадитись шляхом проходження польових виробок.

У разі відробки тонких і середньої потужності викидонебезпечних та з високою газоносністю пластів вугілля, схильного до самозапалювання, допускається застосування пластових виробок.

Проекти розробки в такому разі повинні узгоджуватися з інститутами НДІГС, МакНДІ та органом Держнаглядохоронпраці України.

6.2.4. Головні квершлаги та дільничні квершлаги з терміном служби (експлуатації) понад 1 рік у місцях пересікання з пластами вугілля, схильного до самозапалювання, і на відстані 5 м в обидва боки від останніх повинні бути закріплені негорючим кріпленням.

6.2.5. Круті пласти вугілля, схильного до самозапалювання, повинні відроблятись як правило з повною закладкою виробленого простору. Не допускається застосовувати для закладальних робіт матеріали, схильні до самозапалювання.

6.2.6. Провітрювання виїмкових дільниць повинне бути зворотноточним на передні виробки. У разі газовості виїмкових дільниць 3 куб.м/хв та більше, а також на пластах, небезпечних щодо раптових викидів вугілля та газу, дозволяється застосовувати інші схеми провітрювання за умови виконання заходів щодо зниження втрати повітря через вироблений простір відповідно до ДНАОП 1.1.30-6.09-93.

6.2.7. Не допускається під час розробки пластів вугілля, схильного до самозапалювання, залишати у виробленому просторі цілики і пачки вугілля, не передбачені проектом, а також відбите та подрібнене вугілля.

У місцях геологічних порушень та в місцях, передбачених проектами, зазначені цілики вугілля повинні бути оброблені антипірогенами або ізольовані. У разі залишення пачок вугілля в покрівлі (підошві) пласта в проектах необхідно передбачати заходи щодо попередження самозапалювання вугілля.

6.2.8. У відкатних та вентиляційних штреках (хідниках) або в проміжних квершлагах на пластах вугілля, схильного до самозапалювання, перед початком очисних робіт повинні бути визначені місця зведення ізоляційних перемичок не ближче ніж 5 м від місць пересічення виробок.

6.2.9. Усім постійним перемичкам, серед них і зведеним під час гасіння пожеж, надають порядковий номер і наносять їх на плани гірничих виробок. Перемички повинні прийматися за актом. Акти зберігаються у начальника дільниці ВТБ протягом терміну служби перемички.

Конструкції перемичок, сорочок і засоби контролю повинні відбуватися згідно з вимогами "Руководства по изоляции отработанных участков, временно остановленных и не используемых горных выработок в шахтах", затвердженого Мінвуглепромом СРСР 10.12.76.

6.2.10. Усі відроблені дільниці повинні бути ізольовані в терміни, що не перевищують часу інкубаційного періоду самозапалювання.

Якщо час демонтажу обладнання перевищує час інкубаційного періоду самозапалювання вугілля, то повинні бути розроблені та узгоджені з НДІГС, ДАРС (ДВГРС) і територіальним органом Держнаглядохоронпраці України спеціальні заходи, що забезпечують попередження самозапалювання вугілля.

Відроблені дільниці повинні бути ізольовані не пізніше як за 10 діб після демонтажу устаткування.

6.2.11. У шахтах, що розробляють пласти вугілля, схильного до самозапалювання, повинен бути організований безперервний автоматичний (за допомогою спеціальної апаратури) контроль за початковими ознаками самонагрівання (самозапалювання) вугілля.

У разі відсутності апаратури визначення умісту оксиду вуглецю, водню й виміри температури повітря повинні виконуватися спеціально призначеними особами. Результати контролю фіксуються в наряді-путівці гірничого майстра.

Місця та періодичність контролю за початковими стадіями самозапалювання (самонагрівання) визначаються головним інженером шахти.

6.2.12. Перевірка стану ізоляційних споруд повинна виконуватися не рідше одного разу на місяць посадовими особами дільниці ВТБ і дільниці, за якою закріплені виробки.

Результати огляду перемичок, аналіз складу і температури газів рудникової атмосфери, а також список проведених робіт з усунення виявлених дефектів заносяться до Книги спостережень за пожежними дільницями та перевірки стану ізоляційних перемичок (додаток 9). У кінці книги відводяться сторінки для реєстрації перемичок.

Контроль за складом та температурою газів на дільницях з діючими пожежами, станом ізоляційних перемичок здійснюється дільницею ВТБ (дільницею спеціальних робіт) шахти та працівниками ДАРС (ДВГРС).

Огляд перемичок, що ізолюють дільниці з діючою пожежею, здійснюється щодобово, а в особливих випадках, у разі активної підземної пожежі та інше - не рідше одного разу на зміну.

Огляд перемичок, що ізолюють вироблений простір від діючих виробок, на пластах вугілля, схильного до самозапалювання, повинен здійснюватись не рідше одного разу на місяць, а засипання та рекультивації поверхні - один раз на квартал.

Перевірка складу повітря на дільниці з діючою пожежею повинна здійснюватися працівниками ДАРС (ДВГРС). Місце та час перевірок, а також їх кількість визначаються головним інженером шахти за погодженням із ДАРС (ДВГРС).

6.2.13. Усі провали на поверхні, що утворюються при відробленні пластів вугілля підземним способом, та виїмки вугільних розрізів повинні бути засипані негорючими матеріалами, ізольовані та рекультивовані.

Не допускається виймання вугілля під незасипаними провалами.

Перевірка стану засипки та рекультивації поверхні повинна здійснюватися головним інженером шахти, головним маркшейдером та начальником ВТБ один раз на квартал та оформлюватись актом.

6.3. Попередження пожеж від зовнішніх причин

6.3.1. У підземних виробках та надшахтних спорудах повинні використовуватися технологічні процеси та устаткування, які забезпечують пожежну безпеку.

Газополум'яні, зварювальні роботи у підземних виробках та надшахтних будівлях проводяться за наявності відповідного Дозволу Держнаглядохоронпраці України та його територіальних органів і дотримання умов його видачі.

Під час ведення вогневих робіт в інших поверхневих об'єктах треба дотримуватися заходів безпеки, передбачених Правилами пожежної безпеки в Україні, затвердженими наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19.10.2004 N 126 та зареєстрованими в Мін'юсті України 04.11.2004 за N 1410/10009.

6.3.2. Не допускається у підземних виробках і надшахтних спорудах застосовувати та зберігати легкозаймисті матеріали. Мастильні та обтиральні матеріали повинні зберігатися в закритих ємкостях, у кількостях, що не перевищують добову потребу. Запаси мастил і мастильних матеріалів понад добову потребу слід зберігати в герметично закритих посудинах у спеціальних камерах (приміщеннях), що закріплені негорючими матеріалами і мають металеві пожежні двері.

У разі виникнення аварійних витікань горючих рідин або їх проливань треба вжити заходів щодо прибирання й надання місцю проливання пожежобезпечного стану. Використані мастильні та обтиральні матеріали повинні щодоби видаватися на поверхню.

6.3.3. Конвеєрні стрічки, вентиляційні труби, оболонки електричних кабелів та інші вироби, що застосовуються у гірничих виробках та надшахтних будівлях, повинні виготовлятись із важкогорючих або важкозаймистих матеріалів, що не поширюють полум'я на поверхні.

Не допускається використовувати дерево та інші горючі матеріали для футерівки барабанів та роликів конвеєрів, закріплення приводних та натяжних станцій стрічкових конвеєрів, улаштування пристосувань, що запобігають сходу стрічки в бік, підкладок під конвеєрні стрічки, перехідних місточків через конвеєри.

Дозволяється застосування деревинних матеріалів, просочених вогнезахисною сумішшю, для виготовлення встановлювальних брусів і підкладок під стрічкові та скребкові конвеєри (крім приводних станцій), для упорядкування майданчиків у місцях посадки та сходження людей з конвеєрів і тимчасових настилів під обладнання (поза приводними станціями).

6.3.4. У разі експлуатації стрічкових конвеєрів не дозволяється:

а) робота конвеєра під час зниження тиску води нижче від нормативної кількості в пожежному трубопроводі, прокладеному в конвеєрній виробці;

б) робота конвеєра за відсутності чи несправності засобів протипожежного захисту;

в) робота конвеєра в разі несправного захисту від пробуксовки, заштибування, сходу стрічки в бік і зменшення швидкості;

г) одночасне керування автоматизованою конвеєрною лінією з двох чи більше місць (пультів), а також стопоріння рухомих елементів апаратури способами та засобами, не передбаченими інструкцією заводу-виробника;

ґ) підсипання вугільного штибу, піску між стрічкою та приводними барабанами;

д) робота конвеєра без захисту від пробуксовування стрічки на приводних барабанах через послаблення її натягу й тертя об конструкції конвеєра чи елементи кріплення;

е) робота конвеєра з несправними роликами або за їх відсутності;

є) використання гумотросових стрічок із спрацюванням обкладок робочих поверхонь на 50% і більше.

6.3.5. Система керування стрічковими конвеєрами повинна бути обладнана датчиками тиску води, які не допускають умикання і забезпечують вимикання приводу конвеєра при зниженні тиску в пожежному трубопроводі нижче від нормативної величини.

6.3.6. Приводні та натяжні станції стрічкових конвеєрів повинні бути обладнані стаціонарними автоматичними установками пожежогасіння.

6.3.7. У діючих гірничих виробках повинен бути прокладений пожежно-зрошувальний трубопровід.

Пожежні трубопроводи повинні прокладатися так, щоб забезпечувалося подавання води для гасіння пожеж у будь-якому місці гірничих виробок шахти.

Діаметр трубопроводу визначається розрахунком, але повинен бути не меншим за 100 мм. Трубопровід повинен бути постійно заповнений водою й забезпечувати в будь-якому місці необхідні для гасіння пожежі подання води та тиск.

Не дозволяється використовувати пожежний трубопровід не за призначенням (відкачка води та ін.), окрім як для боротьби з пилом.

Дозволяється відсутність пожежно-зрошувального трубопроводу у виробках, що не мають горючих матеріалів, підвищеної запиленості та через які немає потреби прокладання трубопроводу для транзиту води в інші виробки, за винятком шахт, де передбачена розробка вугільних пластів, схильних до самозапалювання, за умови наявності в ППЗ шахти відповідного обґрунтування щодо відсутності трубопроводу, а також заходів і засобів з оперативної подачі води з інших виробок. Перелік таких виробок узгоджується з НДІГС.

Систематичне обслуговування і ремонт трубопроводів, а також інших первинних засобів пожежогасіння повинні виконуватися спеціальним підрозділом (службою) під керівництвом посадової особи або спеціаліста, призначеного наказом керівника підприємства.

6.4. Гасіння підземних пожеж

6.4.1. У разі виявлення ознак пожежі набирає чинності план ліквідації аварій. Згідно з планом ліквідації аварій повинен установлюватися режим вентиляції шахти.

Головний інженер шахти або особа, яка його заміняє, спільно з командиром ДАРС (ДВГРС), який прибув за викликом, якщо аварія не ліквідована до прибуття ДАРС (ДВГРС), розробляє оперативний план ліквідації аварії.

У разі якщо пожежу не вдається ліквідувати згідно з оперативними планами і вона набирає затяжного характеру, головним інженером шахти із залученням ДАРС (ДВГРС), НДІГС, МакНДІ та інших організацій розробляється спеціальний проект локалізації та гасіння пожежі.

6.4.2. З часу виникнення і до закінчення гасіння пожежі мають здійснюватися перевірка складу шахтної атмосфери та контроль за температурою в районі діючих осередків пожежі та в місцях ведення гірничорятувальних робіт.

Якщо під час гасіння пожежі виникає небезпека накопичення метану, який може потрапити до осередку пожежі, то мають бути вжиті заходи щодо запобігання виникненню вибухонебезпечної концентрації метану.

Якщо після вжитих заходів уміст метану продовжує зростати й досягне 2%, то всі люди, у тому числі й працівники ДАРС (ДВГРС), із небезпечної зони повинні бути виведені та застосований спосіб гасіння пожежі, який гарантує безпеку робіт.

Місця та періодичність перевірки складу повітря і виміру температури в гірничих виробках під час гасіння пожежі встановлюються відповідальним керівником робіт з ліквідації аварії. Результати перевірок складу повітря зберігаються до списання пожежі.

6.4.3. Кожний випадок підземної пожежі повинен розслідуватися спеціальною комісією, а матеріали розслідування направлятися до НДІГС.

Осередки пожежі та межі пожежної дільниці мають бути нанесені на план гірничих виробок шахти. Кожна пожежа повинна мати номер, наданий згідно з черговістю виявлення її в шахті (вугільному районі).

Пожежі, не ліквідовані активним способом, повинні бути ізольовані перемичками з негорючих матеріалів, а на газових шахтах - вибухостійкими перемичками.

6.4.4. На кожну ізольовану пожежу головним інженером шахти спільно з командиром підрозділу ДАРС (ДВГРС) повинен бути складений проект гасіння, що передбачає заходи щодо скорочення об'єму ізольованих виробок, гасіння пожежі, розконсервації запасів вугілля тощо. Проект повинен бути узгоджений з НДІГС.

6.5. Переведення пожеж до категорії погашених та розкриття дільниць із погашеними пожежами

6.5.1. Усі ізольовані ендогенні та екзогенні пожежі мають гаситися та списуватися. Відновлювальні та експлуатаційні роботи у пожежних дільницях дозволяється розпочинати лише після списання пожежі спеціальною комісією за участю представників територіальних органів Держнаглядохоронпраці України та ДАРС (ДВГРС).

Списання пожежі, а також зазначення строку і способу контролю за станом пожежної дільниці, від закінчення робіт з гасіння і до списання, здійснюються комісією.

6.5.2. Плани розвідування дільниці та проект розкриття дільниці з погашеною й списаною пожежею складаються головним інженером шахти спільно з командиром взводу ДАРС (ДВГРС).

План повинен передбачати:

а) порядок обстеження дільниці до її розкриття;

б) запобіжні заходи під час розкриття;

в) спосіб розкриття дільниці;

г) режим провітрювання дільниці;

ґ) маршрути пересування відділень ДАРС (ДВГРС) виробками, які нанесені на викопіювання з плану гірничих виробок;

д) місця перевірок складу повітря й вимірів температури.

Розкриття, розвідування й початкове провітрювання дільниці слід проводити працівникам ДАРС (ДВГРС).

6.5.3. Люди, що перебувають на шляху руху струменя повітря, який виходить з розкритої дільниці, мають бути попередньо виведені.

Після відновлення нормального режиму провітрювання на дільниці з погашеною пожежею повинен визначатися уміст у вихідному струмені оксиду вуглецю, метану, водню, етилену та ацетилену. Якщо в цьому струмені виявлений уміст оксиду вуглецю, метану, водню, етилену або ацетилену вищий за фоновий для цієї дільниці, то слід припинити провітрювання дільниці та закрити отвори в перемичках.

6.6. Ведення робіт у районі пожежних дільниць

6.6.1. Очисні роботи в зоні можливого проникнення продуктів горіння та інших небезпечних факторів пожежі мають проводитись із залишенням бар'єрних ціликів за паспортом виїмкової дільниці, який повинен включати спеціальний розділ, що визначає порядок ведення робіт у районі пожежної дільниці та додаткові заходи безпеки.

Не дозволяється проведення експлуатаційних робіт на дільниці за наявності осередку пожежі у виробленому просторі діючої дільниці.

6.6.2. Не дозволяється підробляти гірничими роботами на зближених пластах дільниці з діючими пожежами, а також проводити очисні роботи на крутих та крутопохилих пластах у виїмковому стовпі (лаві), що лежить нижче і прилягає до межі пожежі.

6.6.3. Дозволяється проведення головних штреків на нижчележачому горизонті пластом під діючою пожежею, а також на нижчележачому горизонті зближених пластів (що підробляють пласт з осередком пожежі).

Проведення вентиляційних штреків на нижчележачому горизонті пластом під діючою пожежею, а також на зближених пластах, які підробляють пласт із осередком пожежі, може провадитися за погодженням з органами Держнаглядохоронпраці України за спеціальними заходами, узгодженими з НДІГС.

7.1. Водовідлив

7.1.1. На шахтах мають бути водовідливні установки, які забезпечують відкачування максимальних припливів води, що прибувають до діючих гірничих виробок.

Головні та дільничні водовідливні установки повинні мати водозбірники, які складаються з двох та більше ізольованих одна від одної гілок.

Для дільничних водовідливних установок за рішенням головного інженера шахти дозволяється мати водозбірники, які складаються з однієї виробки.

Місткість водозбірників головного водовідливу повинна розраховуватися не менше ніж на 4-годинний максимальний приплив, не враховуючи замулення, а дільничного - на 2-годинний приплив.

Водозбірники мають підтримуватись у робочому стані - їх замулення не повинне перевищувати 30% об'єму.

7.1.2. Насосна камера головного водовідливу повинна з'єднуватися:

із стволом шахти - похилим хідником, місце введення якого в ствол повинне розташовуватися не нижче як на 7 м від рівня підлоги насосної камери;

з приствольним двором - хідником з герметичними дверима;

з водозбірником - через пристосування, яке дає змогу регулювати надходження води та герметизувати насосну камеру.

Насосна камера головного водовідливу має бути обладнана вантажопідйомними механізмами. Підлога насосної камери повинна бути влаштована на 0,5 м вище за підошву приствольного двору. Якщо припливи менші за 50 куб.м/год., то дозволяється обладнання водовідливних установок без спеціальних камер.

7.1.3. Під час проходки стволів проміжні насосні камери повинні мати вихід до ствола завширшки не менше ніж 2,5 м та заввишки 2,2 м. Вхід до камери повинен зачинятися міцною ґратчастою огорожею.

7.1.4. Головні та дільничні водовідливні установки мають складатися з робочого та резервного агрегатів.

Водовідливні установки з припливом води понад 50 куб.м/год. мають бути обладнані не менше ніж трьома насосними агрегатами.

Подача кожного агрегата повинна забезпечувати відкачування максимального добового припливу води не більше ніж за 20 годин.

Під час проходки чи поглиблення стволів незалежно від припливу води дозволяється застосовувати один підвісний насос з обов'язковою наявністю резервного насоса поблизу ствола.

7.1.5. Головна водовідливна установка повинна бути обладнана не менше ніж двома напірними трубопроводами, один із яких є резервним. Якщо кількість робочих трубопроводів не перевищує трьох, то повинен бути один резервний трубопровід, більше трьох - два трубопроводи.

Для дільничних водовідливних установок дозволяється мати один трубопровід.

7.1.6. Комутація напірних трубопроводів у насосній камері повинна забезпечувати відкачування максимального добового припливу під час ремонту будь-якого їхнього елемента.

7.1.7. На гідрошахтах, які будуються, для аварійних випадків необхідно мати водовідливну установку, що складається з двох агрегатів (груп агрегатів). Подача кожного агрегату (групи агрегатів) повинна відповідати вимогам пункту 7.1.4 Правил.

Водозбірник водовідливної установки повинен відповідати вимогам пункту 7.1.1 Правил та проводитися таким чином, щоб до нього потрапляла вода тільки в разі досягнення аварійного рівня у пульповодозбірнику.

Водовідливні агрегати можуть установлюватися в одній камері з вуглесосами.

У діючих гідрошахтах, де гідропідйом вугілля здійснюється вуглесосами і шахтний приплив потрапляє до приймального пульповодозбірника, додаткові водовідливні агрегати можуть бути відсутніми. У таких випадках окрім приймального пульповодозбірника повинні влаштовуватись аварійні пульповодозбірники місткістю, розрахованою на 8-годинний нормальний приплив шахтних вод та на об'єм технічної води і пульпи, який може бути в усіх пульпопроводах шахти (згідно з проектом).

Пульповодозбірники повинні очищуватися після кожного аварійного спускання до них пульпи.

7.1.8. Для шахт, які проектуються та будуються, не допускається прокладання в стволах шахт трубопроводів з тиском понад 6,4 МПа навпроти торцевих боків кліті.

На діючих шахтах експлуатація трубопроводів під тиском понад 6,4 МПа, розташованих навпроти торцевих боків кліті, дозволяється за умови виконання суцільної огорожі трубопроводу протягом усієї довжини високого тиску.

7.1.9. Напірні трубопроводи головних водовідливних установок після монтажу та через кожні 5 років експлуатації повинні після діагностики проходити гідравлічне випробовування на тиск, який становить 1,25 (125%) робочого тиску.

7.1.10. Усі автоматизовані водовідливні установки повинні щодоби оглядатися особами, призначеними наказом керівника підприємства.

Головна водовідливна установка повинна оглядатися не рідше одного разу на тиждень механіком і не рідше одного разу на місяць - головним механіком шахти. Результати огляду повинні фіксуватися в Книзі огляду та обліку роботи водовідливних установок (додаток 10).

Не рідше одного разу на рік проводиться ревізія та налагодження головної водовідливної установки і складається акт у двох примірниках.

Акт ревізії та налагодження складається у двох примірниках і затверджується головним інженером шахти.

Один примірник акта зберігається у головного інженера шахти, інший - у головного механіка.

7.2. Запобігання проривам води та газу із затоплених виробок та водних об'єктів

7.2.1. Визначення меж зон, небезпечних щодо проривів води із затоплених виробок, проектування, підготовка та ведення будь-яких гірничих та бурових робіт у цих зонах мають здійснюватися згідно з вимогами "Инструкции по безопасному ведению горных работ у затопленных выработок", затвердженої наказом Міністра вугільної промисловості СРСР від 02.10.84 N 378 (далі - НАОП 1.1.30-5.08-84), та "Указаниями о порядке и контроле безопасного ведения горных работ в опасных зонах", затвердженими Держгіртехнаглядом СРСР 16.05.86 для:

а) затоплених виробок;

б) будь-яких інших виробок до встановлення відсутності в них води, глинястого розчину чи пульпи;

в) розривних тектонічних порушень або зон перем'ятих порід, що перетинають затоплені виробки, обводнених і в разі якщо відсутня інформація щодо їх обводненості;

г) бурових свердловин, що перетинають затоплені виробки або водоносні горизонти, та свердловин неякісного затампонування;

ґ) масивів, що залягають під та над затопленими гірничими виробками.

7.2.2. У пластах з достовірним контуром затоплених виробок небезпечною щодо проривів води є зона бар'єрного цілика, а коли контур затоплених виробок є недостовірний, - зона між цим контуром та межею безпечного ведення гірничих робіт. У пластах, що залягають під та над пластом із затопленими виробками, небезпечними щодо проривів води є зони запобіжних ціликів.

У межах бар'єрних та запобіжних ціликів очисні роботи допустимі тільки після спуску води із затоплених виробок.

7.2.3. Гірничі роботи в зонах, небезпечних щодо проривів води, повинні проводитися згідно з проектом, що передбачає заходи щодо попередження прориву води та шкідливих газів до діючих виробок.

7.2.4. Проведення підготовчих виробок у межах міжшахтного бар'єрного цілика, часткова або повна його відробка, підробка та надробка дозволяються за спільним проектом шахт, узгодженим з територіальним органом Держнаглядохоронпраці України.

7.2.5. Очисні роботи в зоні, небезпечній щодо проривів води, з недостовірним контуром затоплених виробок дозволяються після попереднього оконтурювання дільниці, призначеної для очисної виїмки, підготовчими та нарізними виробками, оформлення якого повинне здійснюватися відповідно до вимог, передбачених пунктом 7.2.6 Правил.

7.2.6. У разі проведення виробок для спускання води пластом або породою в межах небезпечної зони повинні витримуватися такі умови:

а) виробки повинні проводитися вузькими вибоями з бурінням випереджальних свердловин;

б) на пластах із кутом падіння 25 град. та більше необхідно проводити парні виробки;

в) діаметр випереджальних свердловин не повинен перевищувати 76 мм.

Пропускання води з верхніх горизонтів до водовідливної системи діючих виробок повинне здійснюватися за проектом, узгодженим з органом Держнаглядохоронпраці України.

7.2.7. У разі ліквідації бурових свердловин обов'язкове їх тампонування. Тампонаж повинен забезпечувати надійну ізоляцію водоносних горизонтів. Висновок про тампонаж свердловин повинен видаватися геологорозвідувальною організацією, що пробурила свердловину.

7.2.8. Розкриття гірничими виробками обсаджених технічних свердловин та розробка сполучень здійснюються за проектом, погодженим з УкрНДМІ та організацією, що пробурила свердловину.

7.2.9. Головний маркшейдер шахти зобов'язаний нанести на плани гірничих виробок затверджені межі небезпечних зон і за місяць письмово повідомити головного інженера шахти та керівника дільниці про підхід гірничих виробок до цих зон, а також про початок та закінчення гірничих робіт у небезпечній зоні.

7.2.10. З проектом проведення гірничих робіт у небезпечній зоні головний інженер шахти зобов'язаний ознайомити під розписку державного інспектора з охорони праці і всіх осіб, причетних до виконання цих робіт та контролю за забезпеченням їх безпеки.

7.2.11. Якщо у вибої, що наближається до зони, небезпечної щодо проривів води, з'являються ознаки можливого прориву води (потіння вибою, посилення протікання та ін.), то ланковий (бригадир) або керівник робіт у зміні повинен терміново вивести людей із цієї та з усіх інших виробок, яким загрожує затоплення, та доповісти про появу вказаних ознак гірничому диспетчеру.

7.2.12. Відкачування води із затоплених виробок проводиться за проектом, затвердженим головним інженером шахти. Під час відкачування води особлива увага повинна бути приділена перевірці складу повітря вище дзеркала води та заходам щодо запобігання прориву газів у місця перебування людей та електроустаткування.

7.2.13. Плановане затоплення гірничих виробок допускається тільки згідно з проектом, складеним у чотирьох примірниках, погодженим з територіальним органом Держнаглядохоронпраці України та профспілками.

У разі затоплення виробок, які знаходяться на відстані меншій за 200 м від технічної межі із суміжною шахтою, головний інженер шахти зобов'язаний письмово сповістити про це головного інженера суміжної шахти і передати йому один примірник проекту.

7.2.14. Можливість безпечного виймання вугілля під водотоками, водоймами, водоносними горизонтами та обводненими зонами визначається згідно з чинним законодавством. Провалини на поверхні землі в балках, ярах та ін., які утворилися внаслідок гірничих розробок, повинні бути засипані глиною, утрамбовані та оснащені жолобами, прокладеними річищем можливого водотоку.

Висохлі річища річок, якими можуть іти потоки зливової води, прирівнюються до річок.

7.2.15. Устя вертикальних та похилих шахтних стволів, шурфів, штолень та технічних свердловин повинні влаштовуватися таким чином, щоб поверхневі води не мали змоги ними потрапити до гірничих виробок.

У тих випадках, коли внаслідок осідання земної поверхні під впливом підземних розробок устя погашених вертикальних або похилих виробок, які мають зв'язок із діючими гірничими виробками, можуть затоплюватися поверхневими водами, навколо небезпечних ділянок біля усть погашених виробок, але не більше ніж 20 м від них, повинні зводитися водозахисні дамби або застосовуватися інші заходи, що унеможливлюють проникнення води крізь погашені виробки до діючих.

7.3. Запобігання проривам глини та пульпи до діючих гірничих виробок

7.3.1. Замулені ділянки прирівнюються до затоплених виробок.

Перед початком очисних робіт під замуленими ділянками, розташованими в тому ж або у вищележачому пласті, що знаходиться від нього на відстані за нормаллю, меншій за п'ятикратну потужність нижчележачого пласта, головний інженер шахти зобов'язаний забезпечити розвідку замуленої ділянки, що підробляється, включаючи огляд перемичок, що ізолюють цю ділянку, а також земної поверхні над нею, для визначення ступеня обводненості ділянки та кількості води в провалах, що виникають унаслідок її відробки.

Розвідка здійснюється бурінням свердловин діаметром 75-100 мм з виробок вентиляційного горизонту розроблюваної ділянки або із сусідніх пластів. Результати розвідки оформлюються актом.

Розвідка підроблюваної ділянки, що супроводжується розкриттям ізолювальних її перемичок, повинна проводитися згідно з проектом, погодженим з командиром загону ДАРС (ДВГРС) і затвердженим головним інженером шахти.

7.3.2. Зарахування новопідготовлених ділянок до небезпечних за проривами глини здійснюється комісією спеціалістів під головуванням головного інженера шахти за участю представника територіального органу Держнаглядохоронпраці України на підставі геолого-маркшейдерської документації, що включає дані про потужність наносів, обсяги замулювальних робіт, стійкість бокових порід, вологість глинистих порід у наносах, а також про наявність місць, у яких відбулося зволоження порід у виробленому просторі за рахунок припливів поверхневих або підземних вод, та місць, де на вищележачому горизонті мали місце прориви глини або осередки погашених ендогенних пожеж.

Розробка ділянок, небезпечних за проривами глини, підробка цих ділянок пластами, що залягають нижче, а також підривання камерних та свердловинних зарядів, як захід щодо запобігання проривам глини, здійснюються за паспортами виїмкових дільниць, погодженими з територіальним органом Держнаглядохоронпраці України.

7.3.3. У разі появи в очисному вибої або в прилеглих до нього виробках ознак, що є вісниками можливого прориву глини (протікання, різке посилення гірничого тиску, деформація ізоляційних перемичок, виявлення глини під час розвідки за перемичками), а також у разі проникнення глини до діючого вибою ланковий (бригадир) або гірничий майстер повинен терміново вивести всіх людей із цього вибою та прилеглих виробок до безпечного місця і доповісти гірничому диспетчерові.

8.1. Загальні вимоги

8.1.1. На кожній шахті повинен здійснюватися комплекс технічних та санітарно-гігієнічних заходів, що забезпечують належні умови праці та запобігають професійним захворюванням.

8.1.2. Шахта повинна мати паспорт санітарно-технічного стану умов праці.

У проектних документах та паспортах виїмкової дільниці проведення та кріплення підземних виробок повинні передбачатися заходи щодо запобігання небезпечним та шкідливим виробничим факторам, а також засоби колективного та індивідуального захисту від їхньої дії.

8.1.3. Для всіх технологічних процесів необхідно передбачати застосування засобів механізації не тільки основних, а й допоміжних робіт, що унеможливлюють або зводять до мінімуму важку ручну працю.

8.1.4. На діючих шахтах та шахтах, що будуються, перевезення людей обов'язкове, якщо відстань до місця роботи 1 км та більше в горизонтальних, а в вертикальних та похилих підготовчих виробках - якщо різниця між помітками кінцевих пунктів виробок перевищує 25 м.

8.1.5. Біля шахтних стволів, якими здійснюється спускання та піднімання людей, повинні влаштовуватися приміщення або камери очікування, а на приймальних майданчиках похилих виробок, обладнаних засобами транспортування людей у пасажирських вагонетках, - спеціальні місця очікування.

Приміщення камери та місця очікування повинні бути освітлені та обладнані сидіннями, телефонним зв'язком та сигналізацією про дозвіл посадки на транспорт. Температура в камерах і місцях очікування повинна бути не нижчою +16 град.С.

8.1.6. Для пересування людей мінімальна ширина проходу повинна бути не меншою за 0,7 м. У гірничих виробках зазначена ширина повинна зберігатися на висоті 1,8 м від підошви.

В очисних вибоях при робочому стані кріплення висота проходу повинна бути не меншою за 0,5 м.

Шляхи пересування та доставлення людей у виробках повинні бути зручні та безпечні, не захаращені, а водостічні канавки перекриті.

8.1.7. Стан гірничих виробок, робочих місць та приміщень повинен відповідати чинним санітарним нормам та правилам.

8.1.8. Приствольні, головні відкатні та вентиляційні виробки, машинні та трансформаторні камери біляться в залежності від їхнього забруднення не менше одного разу на півроку.

Біління цих виробок на шахтах, небезпечних щодо пилу, повинна здійснюватися за графіками відповідно до вимог пилогазового режиму.

8.1.9. У шахтних стволах установлюються водовловлювачі, у клітях - пристрої для захисту від протікання, а в місцях посадки та виходу людей із кліті повинні здійснюватися заходи, що забезпечують запобігання попаданню води на людей.

У підземних виробках повинні здійснюватися заходи щодо захисту людей від обводнення.

У вибоях з інтенсивним протіканням та припливом води працівники повинні забезпечуватися водозахисним спецодягом та спецвзуттям.

8.1.10. З метою пилозаглушення повинна використовуватися вода, що відповідає вимогам державного стандарту.

Дозволяється за погодженням з органами санітарно-епідеміологічного нагляду використання шахтної води після її очищення від механічних домішок та бактеріального знезараження.

8.1.11. Рівні шуму на робочих місцях та в робочих зонах не повинні перевищувати показників, наведених у таблиці 8.1. У проектах та паспортах повинен передбачатися шумовіброзахист працівників.

8.1.12. Рівні вібрації на робочих місцях під час роботи гірничошахтного устаткування не повинні перевищувати гранично допустимих значень, наведених у таблиці 8.2.

8.1.13. Контроль за дотриманням допустимих рівнів і тривалості дії шуму та вібрації має здійснюватися установами Держсанепідемслужби в областях, містах, районах відповідно до вимог Державних санітарних правил та норм "Підприємства вугільної промисловості", затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.12.2002 N 468 та зареєстрованих в Мін'юсті України 20.06.2003 за N 498/7819.

8.1.14. На кожній діючій шахті та тій, що будується або ліквідовується, мають здійснюватися оцінка та контроль радіаційної обстановки, а в разі потреби - комплекс організаційно-технічних заходів відповідно до Керівництва з оцінки та контролю радіаційної обстановки на вугільних шахтах, затвердженого Держвуглепромом України 14.09.94 (далі - КД 12.5.005-94).

Налагодження радіоізотопних приладів і засобів контролю автоматизації промислових установок повинні проводитися суб'єктом господарської діяльності, що має відповідний Дозвіл Держнаглядохоронпраці України, перед уведенням в експлуатацію і надалі - 1 раз на рік.

8.1.15. Роботи з радіоактивними речовинами та джерелами іонізуючих випромінювань, у тому числі з приладами, що діють з використанням випромінювання, повинні здійснюватися за вимогами норм радіаційної безпеки та санітарними правилами роботи з радіоактивними речовинами.

8.2. Шахтна атмосфера

8.2.1. Шахтна атмосфера за своїм складом, температурою та вологістю повинна забезпечувати нормальну життєдіяльність людини протягом усього часу її перебування під землею.

8.2.2. У діючих гірничих виробках, де постійно (протягом зміни) перебувають люди, температура та вологість повітря повинні відповідати нормам, наведеним у таблиці 8.3.