8.6.18. Бензиновий двигун стригального агрегата необхідно встановлювати на відстані не менше 15 м від будівлі або на майданчику, очищеному від сухої трави, листя та інших горючих матеріалів. На пунктах стрижки запаси пально-мастильних матеріалів слід зберігати в закритій металевій тарі на відстані 20 м від будинків та пунктів стрижки.
8.6.19. Промивання машин та гостріння ножів на стригальному пункті слід здійснювати над спеціальними металевими листами у спеціально відведених для цього місцях. Після промивання гас із листів (металевих дек) повинен змиватися в резервуари з негорючих матеріалів, які щільно закриваються та прибираються в місця зберігання пально-мастильних матеріалів.
8.6.20. Не допускається накопичення вовни на пункті стриження більше змінного виробітку та захаращення проходів і виходів паками з вовною.
8.6.21. У птахівницьких будівлях для вирощування птиці на підлозі солома для підстилки має бути подрібнена до 30 мм (з метою зменшення швидкості поширення вогню по поверхні підстилки).
8.6.22. У нічний час тваринницькі та птахівницькі приміщення (у разі перебування в них худоби та птиці) повинні бути під наглядом сторожів, скотарів або інших призначених для цього осіб.
Забороняється в цих приміщеннях застосовувати для освітлення гасові лампи, користуватися відкритим вогнем, палити.
9. Вимоги пожежної безпеки для складського господарства
Усі об'єкти АПК повинні бути оснащені первинними засобами пожежогасіння згідно з НАПБ Б.03.001-2004.
9.1. Матеріальні склади
9.1.1. При зберіганні матеріалів і виробів потрібно враховувати пожежонебезпечні фізико-хімічні властивості (здатність до окислення, самонагрівання тощо), сумісність, а також ознаки однорідності речовин, що застосовуються для гасіння пожежі.
Спільне зберігання в одній секції з автомобільною гумою інших виробів і матеріалів, незалежно від однорідності застосування для їх гасіння вогнегасних речовин, не дозволяється.
9.1.2. На складах слід дотримуватися правил сумісного зберігання матеріальних цінностей у відповідності до ГОСТ 19433-88, ГОСТ 12.1.004-91.
9.1.3. Електрообладнання на складах установлюється у вибухобезпечному щодо займистості виконанні. Загальний електрощиток (електровимикач) повинен розміщуватися поза складськими приміщеннями у спеціальних шафах або нішах.
9.1.4. Використання електроопалювальних приладів допускається тільки у приміщеннях для обслуговувального персоналу (обслуги) складів (побутових приміщень), відділених від складських приміщень протипожежними перегородками та перекриттям.
9.1.5. Горючі конструкції всередині складських приміщень повинні бути оброблені сертифікованими вогнезахисними сумішами спеціалізованими підприємствами, що мають ліцензію на цей вид господарської діяльності.
9.1.6. Матеріали, що зберігаються не на полицях, слід складати в штабелі. Проти дверних прорізів складу слід залишати проходи шириною, рівною ширині дверей, але не менше ніж 1 м.
9.1.7. У складських приміщеннях не дозволяється:
- зберігати пожежовибухонебезпечні товари (лаки, фарби, розчинники), балони з газом та продукцію в аерозольній упаковці, не вивісивши на зовнішньому боці воріт (дверей) інформаційні картки, що характеризують пожежну небезпеку матеріалів, які зберігаються у приміщенні, їх кількість та заходи щодо ліквідації загорання цих матеріалів;
- зберігати продукцію на полицях (навалом) на відстані менше 0,8 м від стін і труб опалення;
- в'їзд автотранспорту до складських приміщень без іскрогасників.
9.1.8. Наприкінці роботи завідувач складу (комірник) повинен обійти всі приміщення і, лише впевнившись в їхньому пожежобезпечному стані, вимкнути електронапругу, закрити склад та зробити запис у журналі.
9.2. Склади легкозаймистих і горючих рідин
9.2.1. Норми зберігання нафтопродуктів і протипожежні вимоги до приміщень, призначених для їх зберігання та роздавання, а також до протипожежних розривів регламентуються чинними будівельними нормами.
9.2.2. Обладнання наземних ємностей для зберігання рідкого палива на території підприємства забороняється.
9.2.3. При огляді резервуарів, відборі проб або замірах рівня рідини слід застосовувати пристрої, які унеможливлюють іскроутворення при ударах. Необхідний нагляд за справністю блискавковідводів і заземлювальних пристроїв з перевіркою на омічний опір один раз на рік (улітку, за сухої погоди).
9.2.4. У процесі експлуатації резервуарів необхідний постійний контроль за справністю дихальних клапанів та вогнеперешкод. При температурі повітря вище нуля перевірки слід проводити не рідше одного разу на місяць, а нижче нуля - не рідше двох разів на місяць. У зимовий час дихальні клапани і сітки потрібно очищати від льоду.
9.2.5. Перед ремонтом (зварюванням) резервуарів усі засувки на сусідніх резервуарах і трубопроводах слід прикрити повстю, просоченою антипіренами (у літній час повсть слід змочити водою). Електро- і газозварювальну апаратуру допускається розміщувати на відстані не ближче 50 м від резервуарів, які експлуатуються.
9.2.6. Роботи з ремонту резервуарів слід проводити тільки після повного звільнення резервуара від рідини, від'єднання від нього трубопроводу, відкриття всіх люків, старанного очищення (пропарювання та промивання), відбору з резервуара проб повітря та аналізу на відсутність вибухонебезпечної концентрації газів.
9.2.7. При наливанні неприпустимим є переповнювання ємності з нафтопродуктами.
При наливанні і зливанні ЛЗР та ГР персонал, який обслуговує, повинен додержуватися запобіжних заходів під час приєднання шлангів та інших приладів до цистерн з пальним. При наливанні наконечник шланга потрібно опустити щонайменше на 0,2 м до дна цистерни. Категорично забороняється наливати ЛЗР і ГР у резервуари та іншу тару струменем, який вільно падає. Інструмент, застосований під час зливання і наливання, має бути виготовлений з металу, який не дає іскор при ударі.
9.2.8. Для місцевого освітлення під час зливання та наливання слід застосовувати акумуляторні ліхтарі у вибухобезпечному виконанні.
9.2.9. Зливні та наливні трубопроводи і стояки потрібно регулярно оглядати та проводити їх запобіжний ремонт. Виявлену течу у зливно-наливних пристроях слід негайно усунути, при неможливості негайного усунення течії несправна частина зливного пристрою має бути відключена.
9.2.10. ЛЗР і ГР у тарі зберігаються в будівлях (сховищах), під навісами і на відкритих площадках. Зберігати ЛЗР і ГР дозволяється тільки у справній тарі. Укладати бочки у сховища потрібно обережно, не допускаючи ударів одну об одну, і обов'язково корками вгору.
9.2.11. Для розливання ЛЗР і ГР слід мати ізольовану площадку (приміщення), обладнану відповідними пристроями для виконання цих робіт.
Відпускати ЛЗР і ГР дозволяється з допомогою сифона або насоса у спеціальну тару з кришками, які щільно закриваються. Відпускати ЛЗР і ГР у скляні чи поліетиленові посудини забороняється.
9.2.12. На території складів ЛЗР і ГР забороняється:
- курити;
- застосовувати відкритий вогонь для освітлення та відігрівання замерзлих або застиглих нафтопродуктів частин запірної арматури, трубопроводів та ін. Відігрівати їх слід тільки парою, гарячою водою або нагрітим піском.
9.2.13. Перевозити паливо слід в автоцистернах, причіпних цистернах та інших ємностях, спеціально виготовлених з цією метою.
9.2.14. Зберігати ЛЗР і ГР у тарі слід у будівлях або майданчиках під навісами з негорючих матеріалів.
9.2.15. Не дозволяється зберігання в тарі на відкритих площадках ЛЗР і ГР з температурою спалаху 45 град.С і нижче.
9.2.16. Будівлі і споруди (за винятком металевих резервуарів) складів для зберігання ЛЗР і ГР повинні мати не нижче II ступеня вогнестійкості.
9.2.17. Будівлі для зберігання ГР у тарі можуть бути заввишки не більше трьох поверхів, а ЛЗР - одноповерхові.
9.2.18. Загальний вміст однієї будівлі для зберігання нафтопродуктів у тарі не повинен перевищувати 1,2 тис.куб.м - для ЛЗР або 6 тис.куб.м - для ГР.
При цьому в одному приміщенні (секції) допускається зберігати не більш як 0,2 тис.куб.м ЛЗР або 1 тис.куб.м ГР. Приміщення для зберігання ЛЗР і ГР слід обладнати припливно-витяжною вентиляцією, виконаною відповідно до вимог будівельних норм.
9.2.19. Дверні прорізи в приміщеннях для зберігання ЛЗР і ГР у тарі повинні мати пороги з пандусами заввишки не менш як 0,15 м, щоб запобігти розливанню рідини у разі аварії. Підлога в цих приміщеннях має бути з негорючих матеріалів, із схилами для стікання рідини до лотків і трапів.
9.2.20. При зберіганні бочок з ЛЗР і ГР у будівлях слід виконувати такі вимоги:
- допускається вручну укладати бочки на підлозі не більш як у два яруси;
- при механізованому укладанні бочок кількість ярусів не повинна перевищувати: п'яти - для ГР, трьох - для ЛЗР;
- за шириною штабеля або полиці слід укладати не більш як дві бочки;
- укладати бочки на кожному ярусі полиці потрібно в один ряд за висотою незалежно від виду нафтопродуктів;
- проходи для транспортування бочок повинні мати ширину не менш як 1,8 м, а інші (між полицями або штабелями) - не менш як 1 м.
9.2.21. Порожні металеві бочки, забруднені нафтопродуктами, слід зберігати окремо на спеціально виділених площадках, із щільно закритими корками (кришками), укладеними не більш як у чотири яруси і відповідно до вимог, установлених для зберігання нафтопродуктів у тарі на відкритих площадках.
9.2.22. На складах нафтопродуктів повинен бути запас вогнегасних речовин, у кількостях, потрібних для гасіння пожежі в найбільшому резервуарі, а також засоби для їх подавання.
9.3. Склади горючих газів (у балонах)
9.3.1. Склади для зберігання балонів з горючими газами (далі - ГГ) мають бути одноповерховими, з покриттями, що легко скидаються, і не мати горищ.
9.3.2. Балони з ГГ слід зберігати, транспортувати, переносити з місця на місце за наявності захисних ковпаків, їх можна зберігати в спеціальних приміщеннях або на відкритих площадках, захищених від опадів і сонячного проміння.
9.3.3. Склади для зберігання балонів з ГГ повинні мати примусову вентиляцію, яка постійно працює, що гарантує безпечні концентрації газів.
У цих складах припустиме тільки водяне, парове низького тиску або повітряне опалення.
На дверях (воротах) складів балонів з газами слід вивішувати інформаційні таблички із зазначенням вогнегасної речовини, яку допускається застосовувати в разі пожежі.
9.3.4. Балони з ГГ (водень, ацетилен, пропан, етилен та ін.) потрібно зберігати окремо від балонів з киснем, стисненим повітрям, хлором, фтором та іншими окислювачами, а також окремо від токсичних газів.
9.3.5. На відстані 10 м навколо місця зберігання балонів з газами не дозволяється зберігати інші речовини, матеріали та предмети.
9.3.6. Балони, у яких виявлено витікання газу, потрібно негайно забирати із складу в безпечне місце.
9.3.7. Балони, призначені для зберігання ГГ у стисненому, скрапленому і розчиненому стані, повинні відповідати вимогам Правил будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском, а також Правил безпеки систем газопостачання України.
9.3.8. У складах балонів ГГ не дозволяється зберігати інші речовини, матеріали і речі.
9.3.9. При складуванні не можна допускати ударів балонів між собою, падіння ковпаків і балонів на підлогу.
9.3.10. Покриття підлоги складу ГГ і рампи повинно бути з негорючих матеріалів і матеріалів, що не утворюють іскри.
9.3.11. При кантуванні балонів уручну забороняється братись за вентилі. Торкатись вентилів кисневих балонів і балонів із стисненим повітрям руками, рукавицями та обтиральними матеріалами, забрудненими маслом і жирами, категорично забороняється.
9.3.12. Наповнені ГГ балони, які мають "башмаки", повинні зберігатись у вертикальному положенні. Щоб уберегти балони від падіння, їх слід установлювати у спеціально обладнані гнізда, клітки або огороджувати бар'єрами.
9.3.13. Балони, що не мають "башмаків", слід зберігати в горизонтальному положенні на дерев'яних рамах або стелажах.
При укладанні в штабелі висота їх не повинна перевищувати 1,5 м; усі вентилі мають бути закритими запобіжними ковпаками і поверненими в один бік.
9.3.14. У складах ГГ повинні бути вивішені інструкції, правила, плакати про те, як поводитись з балонами. Розміщувати балони слід таким чином, щоб був вільний доступ до них для термінової евакуації окремих балонів (або групи їх) у разі виникнення пожежі або в інших аварійних ситуаціях.
9.3.15. Обслуговувальний персонал повинен знати пожежну небезпеку газів, які зберігаються, порядок евакуації балонів і правила гасіння горючих газів.
9.4. Склади хімічних речовин
9.4.1. Обслуговувальний персонал повинен знати пожежну небезпеку, правила безпечного зберігання і особливості гасіння хімічних речовин та реактивів.
9.4.2. На складах має бути розроблений план розміщення хімічних речовин із зазначенням їх найбільш характерних властивостей: "Вогненебезпечні", "Отруйні", "Хімічно активні" та ін.
9.4.3. Зберігання хімічних речовин може здійснюватися в закритих сухих приміщеннях у тарі, характер (тип, вид) якої залежить від фізико-хімічних та пожежонебезпечних властивостей продукції та кліматичних умов.
9.4.4. Сильнодійні отруйні речовини (далі - СДОР) дозволяється зберігати лише у суворій відповідності з чинними для них спеціальними правилами.
9.4.5. Будівлі складів хімічних речовин мають бути не нижчими II ступеня вогнестійкості. З урахуванням однорідності фізико-хімічних і пожежонебезпечних властивостей речовин, що зберігаються, склади слід розбивати на окремі приміщення (відсіки), ізольовані одне від одного протипожежними перегородками 1-го типу.
9.4.6. Сулії з рідкими хімічними речовинами дозволяється зберігати лише обриштованими дерев'яними планками або в плетених кошиках.
9.4.7. Підлога в приміщеннях для зберігання рідких хімічних речовин у тарі повинна мати похили для стікання випадково розлитої рідини до спеціальних приймачів.
У складах, де зберігаються кислоти, повинні бути нейтралізувальні речовини (сода, крейда чи вапно).
9.4.8. Під час зберігання азотної та сірчаної кислот потрібно вжити заходів з недопущення стикання їх з деревиною, соломою та іншими речовинами органічного походження.
Концентровану азотну кислоту не дозволяється розливати у скляні сулії.
9.4.9. Сулії з кислотами можна встановлювати на полицях не більше ніж у два яруси заввишки або зберігати на підлозі групами кількістю, не більше як 100 шт. по два чи чотири ряди у кожній, розділеними бортиком не менше ніж 0,15 м заввишки.
9.4.10. Склади для збереження карбіду кальцію, який бурхливо реагує з водою, слід розміщувати в сухих, добре вентильованих одноповерхових приміщеннях з легким дахом.
Усередині цих приміщень не повинно бути водяних, парових та каналізаційних труб. Дахи та стіни не повинні пропускати атмосферні опади, приміщення повинні мати захист від потрапляння ґрунтових вод.
Рівень підлоги приміщення повинен бути на 0,2 м вище планувальної позначки (рівня) прилеглої території. Забороняється розміщувати склади для зберігання карбіду кальцію в підвальних приміщеннях та низьких місцях, які затоплюються, або в місцях, що потрапляють під дію концентрованої вологи. Барабани з карбідом кальцію зберігаються на складах - як у вертикальному, так і горизонтальному положенні.
9.4.11. Не дозволяється:
- проводити у складах роботи, не пов'язані із забезпеченням процесу зберігання хімічних речовин;
- входити до складських приміщень, де зберігаються речовини, що вступають у реакцію з водою, у вогкому (вологому) одязі та взутті;
- застосовувати для закривання сулій з кислотою корками з органічних матеріалів (дерева, тканини, соломи тощо).
9.5. Склади лісопиломатеріалів
9.5.1. На складах лісоматеріалів місткістю до 10 тис.куб.м повинні бути плани розміщення штабелів, опрацьовані й погоджені з органами державного пожежного нагляду, із зазначенням відстаней до сусідніх об'єктів, протипожежних розривів та проїздів усередині складів, граничного об'єму матеріалів, що зберігаються.
9.5.2. Лісоматеріали слід зберігати в штабелях, а дрова можуть зберігатися як у штабелях, так і в купах.
9.5.3. Під час зберігання пиломатеріалів на відкритих майданчиках об'єктів висота їх штабелів не повинна перевищувати 8 м, а штабелів круглого лісу - 3 м. Ширина та довжина штабеля пиломатеріалів визначається довжиною дошки (бруска). Кількість штабелів у групі не повинна бути більше ніж 12. Відстань між штабелями в групі - 2 м, між групами - 25 м. Ширина штабеля круглого лісу не повинна перевищувати довжини колоди, а довжина штабеля - 100 м.
9.5.4. Відстань від штабелів, навісів та закритих складів лісопиломатеріалів до ПГ повинна бути не менше 5 м.
9.5.5. Перед формуванням штабелів підштабельні місця мають бути очищені до ґрунту від трав'яного покриву, горючого сміття та відходів. У разі значного нашарування відходів основу під штабелем необхідно покривати шаром піску, землі або гравію завтовшки не менше 0,15 м.
9.5.6. У разі зберігання лісопиломатеріалів у будівлях ширина проходу між штабелями та частинами стін будинку має бути не менше ніж 0,8 м. Якщо застосовуються механізовані методи укладання, то висота штабелів пиломатеріалів усередині складу не повинна перевищувати 4 м. Якщо укладаються пиломатеріали різних порід, сортів та розмірів усередині складів на стелажах, то вони повинні бути віддалені від стін не менше ніж на 1 м.
9.5.7. Підлога закритих складів та майданчиків під навісами повинна бути виготовлена з негорючого матеріалу.
9.5.8. Тріски дозволяється зберігати в закритих складах, бункерах та на відкритих майданчиках з основою з негорючого матеріалу.
9.5.9. Склади лісопиломатеріалів та дров повинні мати огорожі.
9.6. Склади вугілля і торфу
9.6.1. Майданчики для зберігання вугілля та торфу потрібно очищати від рослинного шару, побутового сміття та інших горючих матеріалів, вирівнювати й утрамбовувати. Вони не повинні заливатися паводковими та ґрунтовими водами.
9.6.2. Паливо, що надходить на склад для тривалого зберігання, має укладатися у штабелі в міру його вивантаження.
9.6.3. Вугілля різних марок, кожний вид торфу (у шматках або фрезерний) повинні зберігатися в окремих штабелях. Кожний штабель вугілля повинен мати табличку, на якій вказуються марка і дата його надходження на склад.
9.6.4. Під час укладання вугілля та його зберігання необхідно ретельно стежити за тим, щоб до штабелів не потрапляли деревина, тканини, папір, сіно та інші горючі відходи.
9.6.5. На складі слід забезпечити систематичний контроль за температурою у штабелях вугілля й торфу шляхом установлення в укосах контрольних залізних труб з термометрами.
У разі підвищення температури вище 60 град.С необхідно здійснювати ущільнення штабеля в місцях підвищення температури, вибирання вугілля чи торфу, що розігрівся, або застосовувати інші безпечні методи зниження температури.
Штабелі, у яких відзначається підвищення температури, слід витрачати в першу чергу.
9.6.6. Гасіння або охолодження вугілля водою безпосередньо у штабелях не дозволяється. Вугілля, що загорілося, слід гасити водою лише після вибирання із штабеля. У разі загоряння торфу в шматках у штабелях необхідно осередки залити водою з додаванням змочувача або закидати сирою торфовою масою та здійснити розбирання ураженої частини штабеля. Фрезерний торф, який загорівся, потрібно видаляти, а місце вибирання - заповнювати сирим торфом та утрамбовувати.
9.6.7. На складі слід передбачити спеціальний майданчик для гасіння палива, що самозагорілося, та його охолодження після видалення із штабеля.
9.6.8. Ліквідовані осередки горіння підлягають постійному контролю: на штабелях вугілля - протягом тижня, на штабелях торфу - протягом двох тижнів.
9.6.9. Для виконання регламентних робіт із штабелями, а також проїзду механізмів та пожежних машин відстань від підошви штабелів до огороджувального паркану та фундаменту підкранових шляхів повинна становити не менше 3 м, а до зовнішнього краю головки рейки або брівки автошляху - не менше 2 м.
9.6.10. Приміщення для зберігання вугілля та торфу, що влаштовуються у підвальному чи першому поверсі виробничих будинків, повинні бути виділені протипожежними перешкодами.
При цьому має бути забезпечене природне провітрювання всього простору над поверхнею складеного вугілля або торфу.
9.6.11. Під час укладання вугільних штабелів у механізованих котельнях висота штабелів не повинна перевищувати 4 м, а в немеханізованих - 2,5 м.
9.6.12. Не дозволяється:
- укладати вугілля та торф на ґрунті, що містить органічні речовини, колчедани;
- розміщувати під штабелями водостічні канали, дренажні пристрої, джерела тепла (паропроводи, трубопроводи гарячої води, канали нагрітого повітря тощо), окремі труби й кабелі, а також теплофікаційні, кабельні та інші тунелі;
- зберігати вивантажене паливо в безформних купах та в навалах більше двох діб;
- видобувати із штабеля осередки палива, що самозайнялися, під час сильного вітру (більше 5 м/с);
- знов укладати в штабелі вугілля та торф, що самозайнялися, після охолодження або гасіння (вони підлягають відвантаженню й витрачанню);
- складувати видобуте вугілля на старі відвали вугілля, які пролежали понад один місяць;
- приймати на склади вугілля й торф з явно вираженими ознаками осередків самозаймання.
9.7. Об'єкти зберігання мобільних машин
9.7.1. Мобільні машини зберігаються у приміщеннях, під навісами або на спеціальних майданчиках і розміщуються відповідно до вимог будівельних норм та норм технологічного проектування таких об'єктів.
9.7.2. Для приміщень та майданчиків із зберіганням понад 25 одиниць необхідно розробляти спеціальний план розміщення транспортних засобів з описанням черговості та порядку евакуації в разі виникнення пожежі.
9.7.3. Місця зберігання мобільних машин слід забезпечити буксирними тросами та штангами з розрахунку один трос (штанга) на 10 одиниць техніки.
9.7.4. Над приміщеннями, де розташовані гаражі, не допускається розміщувати приміщення з масовим перебуванням людей.
9.7.5. Приміщення для обслуговування автомобілів (за винятком приміщень для миття й прибирання) слід відділяти протипожежними перегородками від приміщень для зберігання автомобілів.
9.7.6. Під горючими (дерев'яними) навісами дозволяється зберігати не більше 20 автомашин.
9.7.7. У приміщеннях, під навісами та на відкритих майданчиках, де зберігається транспорт, не дозволяється:
- захаращувати виїзні ворота і проїзди;
- залишати автомобілі на стоянці з увімкненим запалюванням;
- установлювати на загальних стоянках транспортні засоби для перевезення ЛЗР та ГР, а також горючих газів;
- установлювати транспортні засоби в кількості, яка перевищує норму, порушувати план їх розміщення, зменшувати нормативну відстань між ними, а також - від них до конструктивних елементів будинків (споруд);
- проводити ковальські, термічні, зварювальні, малярні й деревооздоблювальні роботи, а також промивання деталей з використанням ЛЗР та ГР (ці роботи повинні здійснюватися у відповідних майстернях об'єкта);
- тримати транспортні засоби з відкритими горловинами паливних баків, а також допускати витікання пального і масла;
- заправляти транспортні засоби пальним та зливати з них паливо (ці роботи слід виконувати на заправному пункті);
- зберігати тару з-під пального, а також пальне і масла;
- підзаряджати акумулятори безпосередньо на транспортних засобах;
- підігрівати двигуни відкритим вогнем (смолоскипами, паяльними лампами тощо);
- користуватися відкритим вогнем для освітлення;
- залишати в транспортних засобах промаслені обтиральні матеріали та спецодяг після закінчення роботи;
- ставити на зберігання транспорт з несправною електропроводкою та з увімкненим вимикачем "маси" (де такий є), несправною пневматичною системою гальмування;
- подавати за несправної паливної системи бензин до карбюратора безпосередньо з резервуара через шланг або іншим способом;
- допускати накопичення на двигуні та його картері бруду й масла.
9.7.8. З оглядових ям необхідно влаштовувати не менше 2 виходів. Виходи з оглядових ям не слід перекривати транспортними засобами. Після закінчення роботи оглядові канави слід очищати від промасленого ганчір'я, розлитих ЛЗР та ГР.
Забороняється влаштування оглядових ям у гаражах для зберігання автомобілів на газовому паливі.
9.7.9. Автоцистерни, призначені для перевезення ЛЗР та ГР, повинні зберігатися в одноповерхових будівлях, ізольованих від інших приміщень протипожежними стінами 2-го типу, або на спеціально призначених для цієї мети відкритих майданчиках.
Автомобілі-цистерни і спеціально обладнані автомобілі, призначені для перевезення небезпечних вантажів, ЛЗР та ГР, повинні мати надійне заземлення, вимикачі для відключення акумуляторної батареї автомобіля - не менше двох вогнегасників, покривало з повсті або негорючого теплоізоляційного матеріалу, пісочницю із сухим піском, лопату. Вихлопні труби в них слід вивести під радіатор і перевірити справність іскрогасників.
10. Вимоги пожежної безпеки під час проведення вогневих та інших пожежонебезпечних робіт
10.1. Зварювальні роботи. Загальні вимоги
10.1.1. Місця проведення зварювальних робіт можуть бути:
- постійними, що організовуються у спеціально обладнаних для цього цехах, дільницях або на відкритих площадках;
- тимчасовими, коли вогневі роботи проводяться безпосередньо в спорудах, а також на території підприємств з метою монтажу конструкцій, ремонту обладнання тощо.
10.1.2. Постійні місця проведення вогневих робіт визначає керівник підприємства (наказами, розпорядженнями, інструкціями). Огороджувальні конструкції в цих місцях (перегородки, перекриття, підлога) повинні бути з негорючих матеріалів.
10.1.3. Керівник підприємства (або керівник структурного підрозділу, де проводяться роботи) повинен оформити наряд-допуск, згідно НАПБ А.01.001-2004, на проведення всіх видів вогневих робіт, у тому числі й на тимчасових місцях, а також перевірити посвідчення у зварювальника.
За наявності на підприємстві добровільної пожежної дружини (ДПД) або команди (ДПК) наряди-допуски потрібно узгоджувати з нею напередодні проведення робіт з встановленням з боку ДПД відповідного контролю.
10.1.4. Проведення вогневих робіт на постійних і тимчасових місцях припустиме тільки після вжиття заходів, що унеможливлюють виникнення пожежі: очищення робочого місця від горючих матеріалів, захисту горючих конструкцій, забезпечення первинними засобами пожежогасіння (вогнегасником, ящиком з піском і лопатою, відром з водою). Вид (тип) і кількість первинних засобів пожежогасіння, якими має бути забезпечене місце робіт, визначає керівник і вказує в наряді-допуску.
10.1.5. Після закінчення вогневих робіт зварник повинен старанно оглянути місце їх проведення, за наявності горючих конструкцій полити їх водою, усунути можливі причини виникнення пожежі.
Посадова особа, відповідальна за пожежну безпеку приміщення (дільниці, установки, території будівництва тощо), де проводились роботи, повинна забезпечити перевірку місця проведення вогневих робіт протягом 2 годин після їх закінчення. Про приведення його в пожежобезпечний стан виконавець і відповідальний за пожежну безпеку роблять відповідні помітки в наряді-допуску.
10.1.6. Технологічне обладнання, на якому передбачається проведення вогневих робіт, має бути приведене в пожежобезпечний стан до їх початку (винесені пожежовибухонебезпечні речовини і їх відклади, відключені діючі комунікації, проведене безпечними методами очищення, пропарювання, промивання, забезпечена робота вентиляції і контроль за повітряним середовищем тощо).
10.1.7. Місце проведення вогневих робіт має бути очищене від горючих речовин і матеріалів у радіусі, указаному в таблиці.
------------------------------------------------------------------
|Висота точки |0-2 | 2 | 3 | 4 | 6 | 8 | 10 |Понад 10|
|зварювання над рівнем | | | | | | | | |
|підлоги або прилеглої | | | | | | | | |
|території, м | | | | | | | | |
|----------------------+----+---+---+----+----+----+----+--------|
|Мінімальний радіус | 5 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 |
|зони, м | | | | | | | | |
------------------------------------------------------------------
10.1.8. Конструкції приміщень, настили, підлоги, оздоблення, а також ізоляцію і частини обладнання, виконані з горючих матеріалів, які перебувають у межах зазначених радіусів, слід захистити від потрапляння на них іскор металевими екранами, покривалом з негорючого теплоізоляційного матеріалу або іншими способами і при потребі полити водою.
10.1.9. Щоб виключити потрапляння розпечених частинок металу в суміжні приміщення, близько розташоване обладнання, усі оглядові, технологічні та інші люки (отвори) приміщень, де проводяться вогневі роботи, слід закрити негорючими матеріалами.
10.1.10. Двері, що з'єднують приміщення, де виконуються вогневі роботи, з суміжними приміщеннями, мають бути зачинені.
10.1.11. Місце для проведення зварювальних і різальних робіт при проведенні ремонтних робіт у приміщеннях, у конструкції яких використані горючі матеріали, має бути огородженим суцільною перегородкою з негорючого матеріалу. При цьому висота перегородки повинна становити не менше ніж 1,8 м, а просвіт між перегородкою і підлогою - не більше ніж 0,5 м. Щоб не допустити розлітання розжарених частинок, цей просвіт слід огородити сіткою з негорючого матеріалу з розміром вічок не більш як 1,0 х 1,0 мм.
10.1.12. Приміщення, у яких можливе скупчення парів ЛЗР, ГР та горючих газів, перед проведенням вогневих робіт потрібно старанно провітрити.
10.1.13. При проведенні вогневих робіт у вибухопожежонебезпечних приміщеннях слід установити ретельний контроль за станом повітряного середовища шляхом проведення експрес-аналізів із застосуванням газоаналізаторів.
10.1.14. При організації постійних місць проведення вогневих робіт більш як на 10 постах (зварювальні, різальні майстерні) слід передбачити централізоване електро- і газопостачання.
10.1.15. У зварювальних цехах за наявності не більш як 10 зварювальних постів дозволяється на кожному пості мати по одному запасному балону з киснем та горючим газом. Запасні балони потрібно або огородити щитами з негорючих матеріалів, або зберігати їх у спеціальних прибудовах до цеху.
10.1.16. При перервах у роботі, а також у кінці робочої зміни зварювальну апаратуру потрібно відключати, у тому числі від електромережі, шланги від'єднувати і звільняти від горючих рідин і газів.
Після закінчення робіт всю апаратуру та обладнання потрібно прибрати в спеціально призначені приміщення (місця).
10.1.17. Не дозволяється:
- розміщувати постійні місця для проведення вогневих робіт у пожежонебезпечних та вибухопожежонебезпечних приміщеннях;
- допускати до зварювальних та інших вогневих робіт осіб, які не мають кваліфікаційних посвідчень і не пройшли в установленому порядку навчання за програмою пожежно-технічного мінімуму та щорічну перевірку знань з одержанням спеціального посвідчення;
- зварювати, різати свіжопофарбовані конструкції та вироби до повного висихання фарби;
- допускати дотик електричних проводів до балонів із стисненими, скрапленими і розчиненими газами;
- проводити вогневі роботи на елементах конструкцій сільськогосподарських машин і техніки з вантажем із горючих матеріалів, а також з вантажем, який перебуває під тиском негорючих рідин, газів, парів і повітря або під електричною напругою;
- користуватись при вогневих роботах одягом і рукавицями із слідами масел та жирів, бензину, гасу та інших ГР;
- зберігати у зварювальних кабінах одяг, ГР та інші горючі предмети та матеріали.
10.2. Газозварювальні (газорізальні) роботи
10.2.1. У місцях установлення ацетиленових генераторів слід вивішувати таблички (плакати) "Вхід стороннім заборонений - вогненебезпечно" та "Не проходити з вогнем".
Пересувні (переносні) ацетиленові генератори слід установлювати на відкритих площадках. Допускається тимчасова їх робота в добре провітрюваних приміщеннях.
Ацетиленові генератори слід огороджувати і розміщувати не ближче як за 10 м від місць проведення зварювальних робіт, а також від відкритого вогню, нагрітих предметів, місць забору повітря компресорами, вентиляторами і на відстані не менш як 5 м - від балонів з киснем і горючими газами.
10.2.2. Закріплювати газопідвідні шланги на приєднувальних ніпелях апаратури, пальників, різаків і редукторів потрібно надійно. Для цього слід застосовувати спеціальні хомутики Допускається замість хомутиків закріплювати шланги не менш як у двох місцях по довжині ніпеля м'яким відпаленим (в'язальним) дротом.
На ніпелі водяних затворів шланги потрібно щільно надягати, але не закріплювати.
10.2.3. У приміщеннях ацетиленових установок, де є проміжний склад карбіду кальцію, дозволяється зберігати водночас не більше ніж 200 кг карбіду кальцію, причому з цієї кількості у відкритому вигляді може бути не більше одного барабана.
10.2.4. Відстань від пальників (по горизонталі) до перепускних рампових (групових) установок повинна бути не менше ніж 10 м, а до окремих балонів з киснем і горючими газами - не менше ніж 5 м.
10.2.5. До місця зварювальних робіт балони з газами доставляють спеціальними візками, ношами, саньми.
10.2.6. При проведенні газозварювальних та газорізальних робіт забороняється:
- відігрівати замерзлі (обмерзлі) ацетиленові генератори, трубопроводи, вентилі, редуктори та інші деталі зварювальних установок відкритим вогнем або розпеченими предметами;
- допускати контакт кисневих балонів, редукторів та іншого зварювального обладнання з різними маслами, а також промасленим одягом і клоччям;
- переносити балони на плечах і руках;
- зберігати і транспортувати балони з газами без нагвинчених на їх горловини запобіжних ковпаків;
- працювати від одного водяного затвора двом зварникам;
- завантажувати карбід кальцію завищеної грануляції або проштовхувати його у лійку апарата з допомогою залізних прутів і дроту, а також працювати на карбідному поросі;
- завантажувати карбід кальцію в мокрі завантажувальні корзини або при наявності води в газозбірнику;
- завантажувати корзини карбідом кальцію більш як на половину їх місткості при роботі генераторів "вода на карбід";
- продувати шланг для горючих газів киснем та кисневий шланг - горючими газами, а також взаємозамінювати шланги при роботі;
- користуватись шлангами, довжина яких перевищує 30 м, а при веденні монтажних робіт - 40 м;
- перекручувати, заломлювати або затискати газовідвідні шланги;
- переносити генератор за наявності в газозбірнику ацетилену;
- форсувати роботу ацетиленових генераторів шляхом умисного збільшення тиску газу в них або збільшення одночасного завантаження карбіду кальцію;
- застосовувати мідний інструмент для відкривання барабанів з карбідом кальцію, а також як припій для паяння ацетиленової апаратури та в інших випадках, коли можливий контакт з ацетиленом.
10.2.7. Після закінчення робіт карбід кальцію в переносному генераторі повинен бути використаний повністю. Вапняковий мул, який видаляється з генераторів, слід вивантажувати в пристосовану для цієї мети тару та зливати в мулову яму або спеціальний бункер.
Відкриті мулові ями слід огороджувати поручнями, а закриті - негорючими перекриттями й обладнувати витяжною вентиляцією та люками для видалення мулу.
Курити і застосовувати відкритий вогонь в радіусі менше 10 м від місць зберігання мулу забороняється, інформація про що розміщується на відповідних табличках або заборонних знаках.
10.3. Електрозварювальні роботи
10.3.1. Установка для ручного зварювання повинна мати рубильник або контактор (для підключення джерела зварювального струму до розподільної цехової мережі), покажчик величини зварювального струму і запобіжник у первинному ланцюгу.
Однопостові зварювальні двигуни-генератори та трансформатори захищаються запобіжниками тільки з боку живильної мережі. Установлювати запобіжники в ланцюгу зварювального струму не потрібно.
10.3.2. З'єднування зварювальних проводів слід проводити з допомогою опресовування, зварювання, паяння або спеціальних затискачів. Підключати електропроводи до електродотримача, зварюваного виробу і зварювального апарата з допомогою мідних кабельних наконечників, скріплених болтами з шайбами.
Не дозволяється працювати з оголеними, з поганою ізоляцією або неза ізольованими в місцях з'єднання зварювальними проводами, а також якщо їх переріз не забезпечує протікання допустимого номінального зварювального струму.
10.3.3. Проводи, підключені до зварювальних апаратів, розподільних щитів та іншого обладнання, а також до місць зварювальних робіт, повинні бути надійно ізольовані і в потрібних місцях захищені від дії високої температури, механічних пошкоджень та хімічних впливів.
При проведенні електрозварювальних робіт, зв'язаних з частими переміщеннями зварювальних установок, слід застосовувати механічно міцні шлангові кабелі.
10.3.4. Кабелі (електропроводи) електрозварювальних машин слід розміщувати від трубопроводів кисню на відстані не менш як 0,5 м, а від трубопроводу ацетилену та інших горючих газів - не менш як 1 м.
10.3.5. Як зворотний провідник, що з'єднує зварюваний виріб з джерелом зварювального струму, можуть бути застосовані стальні або алюмінієві шини будь-якого профілю, зварювальні плити, полиці і сама зварювана конструкція, якщо їх переріз гарантує безпечне за умовами нагріву протікання струму.
З'єднання між собою окремих елементів, використовуваних як зворотний провідник, слід виконувати з допомогою болтів, струбцин і затискачів.
10.3.6. Використання як зворотного провідника внутрішніх залізничних колій, мереж заземлення або занулення, а також металевих конструкцій будинків, комунікацій і технологічного обладнання забороняється.
10.3.7. Електрозварювальна установка на весь час роботи повинна бути заземлена. Крім заземлення основного електрозварювального обладнання, у зварювальних установках слід безпосередньо заземлювати той затискач вторинної обмотки зварювального трансформатора, до якого приєднується провідник, що йде до виробу (зворотний провідник).
10.3.8. При проведенні електрозварювальних робіт у вибухопожежонебезпечних і пожежонебезпечних приміщеннях зворотний провід від зварювального виробу до джерела струму повинен бути тільки ізольованим, причому за якістю ізоляції він не може поступатись прямому провіднику, приєднуваному до електродотримача.
10.3.9. Конструкція електродотримача для ручного зварювання повинна забезпечувати надійний затиск і швидку зміну електродів, а також виключати можливість короткого замикання його корпуса на зварювану деталь при тимчасових перервах у роботі або при випадковому його падінні на металеві предмети. Держак електродотримача має бути зроблений з негорючого діелектричного і теплоізолювального матеріалу.
10.3.10. Електроди, застосовувані при зварюванні, мають бути заводського виготовлення і відповідати номінальній величині зварювального струму.
При змінюванні електродів їх залишки (недогарки) слід складати в спеціальний металевий ящик, установлений біля місця зварювальних робіт.
Перед зварюванням електроди потрібно просушити при температурі, зазначеній у паспортах на конкретний тип електродного покриття. Покриття електродів повинно бути однорідне, щільне, без здуттів, напливів і тріщин.
10.3.11. Над переносними і пересувними електрозварювальними установками, що використовуються на відкритому повітрі, мають бути споруджені навіси з негорючих матеріалів для захисту від атмосферних опадів.
10.3.12. Температура нагріву окремих частин зварювального агрегата (трансформаторів, підшипників, щіток, контактів вторинного ланцюга та ін.) не повинна перевищувати 75 град.С.
10.3.13. Опір ізоляції струмопровідних частин зварювального ланцюга повинен бути не нижче 0,5 МОм. Ізоляцію потрібно перевіряти не рідше 1 разу на 3 місяці (при автоматичному зварюванні під шаром флюсу - 1 раз на місяць), вона повинна витримувати напругу 2 кВ протягом 5 хвилин.
10.3.14. Технічне обслуговування і планово-попереджувальний ремонт зварювального обладнання слід проводити відповідно до графіка. Щодня після закінчення роботи - проводити очищення агрегатів і пускової апаратури.
10.4. Столярні і теслярські роботи
10.4.1. Деревообробні цехи (дільниці) повинні бути розміщені в приміщеннях із негорючих матеріалів, обладнаних припливно-витяжною вентиляцією. Деревообробні станки та інше обладнання, які в роботі виділяють порох, пари і гази, повинні бути обладнані місцевими відсмоктувачами.
10.4.2. Технологічне електрообладнання, прилади опалення слід очищати від деревного пилу, стружок та інших горючих матеріалів не рідше одного разу за зміну.
10.4.3. Робота верстатів при виключених системах вентиляції забороняється.
10.4.4. Пилозбиральні камери і "циклони" повинні бути постійно закриті. Відходи деревини, що збираються в них, слід своєчасно видаляти. Не можна допускати перевантаження "циклонів" і забруднення відходами виробництва території в місцях їх розміщення.
10.4.5. Стружку і тирсу, а також рештки деревини слід прибирати на робочому місці в міру їх накопичення, а також наприкінці зміни.
10.4.6. Відповідно до інструкцій слід суворо дотримуватись строків змащення частин і деталей, які труться. Слід постійно перевіряти їх температуру нагріву і вживати заходів з ліквідування причин перегрівання.
10.4.7. Клей розігрівати тільки за допомогою пари.
10.4.8. У деревообробних цехах (дільницях) забороняється:
- робота верстатів при відключеній системі вентиляції;
- зберігати лісоматеріали в кількості, яка перевищує денну потребу;
- залишати після закінчення роботи на робочих місцях відходи матеріалів, лаків, фарб тощо, а також верстати під напругою.
10.5. Фарбувальні роботи
10.5.1. На кожний фарбувальний цех (відділення, дільницю) слід мати проектну документацію, затверджену в установленому порядку.
10.5.2. Фарбувальні цехи і дільниці при розміщенні у загальних виробничих корпусах слід улаштовувати, як правило, у приміщеннях біля зовнішньої стіни будівлі з віконними прорізами, ізольованими від інших виробничих цехів протипожежними перешкодами. Цехи (відділення, дільниці) повинні бути обладнані верхнім освітленням у вибухобезпечному виконанні, засобами пожежогасіння і шляхами евакуації.
10.5.3. У багатоповерхових будівлях фарбувальні цехи слід розміщувати на верхньому поверсі.
10.5.4. Розміщення фарбувальних цехів у підвальних або цокольних приміщеннях неприпустиме.
10.5.5. В окремих випадках, якщо це потрібно за умовами технологічного процесу, при загальній площі фарбувальних камер не більше 200 кв.м або 10% площі приміщення фарбувальне обладнання дозволяється встановлювати в загальному потоці виробництва, не відгороджуючи його стінами. Такі приміщення слід уважати вибухопожежонебезпечними в радіусі 5 м від відкритих отворів фарбувальних та сушильних камер у всі боки, а середовище поза радіусом понад 5 м умовно вважається нормальним. Вогневі роботи (зварювальні та ін.) із застосуванням відкритого вогню допускається вести не ближче 15 м від відкритих отворів фарбувальних та сушильних камер, при цьому місця зварювання слід огороджувати захисними екранами.
10.5.6. Відділення сухого очищення поверхонь (дробоструминного, піскоструминного та ін.) слід розміщувати у спеціальних приміщеннях, ізольованих від загального фарбувального цеху.
10.5.7. Фарбування деталей сільськогосподарських машин і техніки, для яких неможливо передбачити постійні місця фарбування, можна здійснювати на відкритих ділянках (без камер), обладнаних витяжкою через решітки в підлозі (під виробом). При фарбуванні таких виробів робочі місця огороджуються негорючими перегородками полегшеного типу, що встановлюються на 0,5 м вище виробу.
10.5.8. Відділення, де готується фарба, слід розміщувати в ізольованому приміщенні з негорючими огороджувальними конструкціями з мінімальною межею вогнестійкості 150 хв, обов'язково біля зовнішньої стіни одноповерхової будівлі з віконними прорізами і самостійним виходом назовні. Ведення будь-яких інших робіт у приміщенні фарбоприготувального відділення є неприпустимим.
10.5.9. Внутрішні поверхні стін усіх приміщень, зв'язаних з фарбувальними роботами, потрібно облицювати плиткою на висоту не менш як 2 м (керамічною та ін.) або вкрити листовим негорючим матеріалом. Верхня частина стін і стеля приміщень можуть бути вкриті клейовими фарбами або вапняною побілкою.
10.5.10. У відділенні хімічної підготовки поверхонь до фарбування підлога має бути виконана з водо- та лугостійких матеріалів (асфальтобетон, керамічні плитки, кислототривкий бетон та ін.) і мати схил для стікання води.
10.5.11. Усі приміщення повинні мати пристрої для природного провітрювання (кватирки, фрамуги) незалежно від справності штучної вентиляції.
10.5.12. Фарбування, миття і знежирювання деталей із застосуванням покриттів на нітрооснові, бензину та інших ЛЗР проводяться в окремих приміщеннях або на відособлених виробничих ділянках, забезпечених ефективними засобами пожежогасіння та шляхами евакуації.
10.5.13. Підлога в приміщеннях, де проводяться підготовчі фарбувальні роботи, має бути виконана з негорючих матеріалів, що не утворюють іскор при ударах.
10.5.14. Фарбування, промивання та знежирювання деталей слід проводити тільки при діючій загальнообмінній припливній і витяжній вентиляції з місцевими відсмоктувачами від фарбувальних шаф, камер і кабін.
10.5.15. Витяжну вентиляцію фарбувальних шаф, камер і кабін не дозволяється експлуатувати без водяних зрошувачів (гідрофільтрів) та інших ефективних пристроїв для вловлювання частинок горючих лаків і фарб.
10.5.16. Фарбувальне обладнання слід очищати від горючих відкладів у міру потреби, не рідше одного разу на тиждень при вентиляції, що працює.
10.5.17. Щоб полегшити очищення камер від відкладень фарб і лаків, стінки потрібно вкривати тонким шаром тавоту або сумішшю ПС-40. Очищаючи поверхні від відкладів нітрофарб, не можна допускати ударів об металеві конструкції. Щоб уникнути іскроутворення, скребки слід виготовити з кольорового металу.
10.5.18. Для миття і знежирювання виробів і деталей потрібно застосовувати, як правило, негорючі суміші, пасти, розчинники та емульсії, а також ультразвукові (якщо такі є) та інші безпечні щодо виникнення пожежі установки.
10.5.19. У фарбувальних цехах та фарбоприготувальних відділеннях не допускаються роботи, пов'язані з іскроутворенням (заточування та ін.).
10.5.20. Лакофарбові матеріали слід постачати на робочі місця в готовому вигляді. Приготування і розбавлення всіх видів лаків і фарб слід виконувати у спеціально виділеному, ізольованому приміщенні або на відкритій площадці.
10.5.21. Пролиті на підлогу лакофарбові матеріали і розчинники слід негайно прибирати з допомогою тирси, води та інших допоміжних матеріалів.
10.5.22. Тара з-під лакофарбових матеріалів має бути постійно закрита і зберігатись на спеціальних площадках подалі від виробничих приміщень.
10.5.23. Повітроводи вентиляційних систем слід очищати від відкладень горючих матеріалів відповідно до затвердженого графіка. Слід призначити осіб, відповідальних за виконання цієї операції. На витяжних повітроводах потрібно встановлювати щільні люки для зручності очищення їх внутрішньої поверхні.
10.5.24. Блокування витяжної вентиляції та зрошувальної системи (гідрофільтрів) з подачею повітря на фарборозпилювачі потрібно постійно тримати у справному робочому стані.
10.5.25. Вибір електрообладнання, світильників і електропроводів у приміщеннях і технологічних установках (при реконструкції або переозброєнні) здійснюється відповідно до вимог ПУЕ і уточнюється в кожному приміщенні на місці технологами спільно з енергетиками.
10.6. Вимоги пожежної безпеки при технічному обслуговуванні і ремонті сільськогосподарських машин і техніки
10.6.1. Виготовлення і капітальний ремонт сільськогосподарських машин і техніки, як правило, мають здійснюватись на спеціалізованих підприємствах.
10.6.2. Технічне обслуговування (ТО) і ремонт автомобілів повинно проводитися у спеціально пристосованих майстернях або пристосованих для цієї мети приміщеннях з негорючих матеріалів, у яких зберігання техніки відокремлюються від зазначених майстерень відповідно до вимог будівельних норм.
Забороняється технічне обслуговування і ремонт у не пристосованих для цього приміщеннях.
10.6.3. Під час експлуатації та ТО транспортних засобів потрібно враховувати основні причини їх загоряння, зокрема:
