Про затвердження Правил пожежної безпеки в агропромисловому комплексі України

5.1.20. Електрощити слід оснащувати схемою підключення споживачів з пояснювальними написами.

5.1.21. Кабельні споруди і конструкції, на яких укладаються кабелі, слід виконувати з негорючих матеріалів. Забороняється розміщення в кабельних спорудах будь-яких тимчасових пристроїв, зберігання матеріалів та обладнання.

5.1.22. Забороняється:

- експлуатація електрокабелів і проводів з пошкодженою або такою, що втратила в процесі експлуатації захисні властивості, ізоляцією;

- залишати під напругою кабелі і проводи з неізольованими струмопровідними жилами;

- користуватися пошкодженими розетками, відгалужувальними та з'єднувальними коробками, вимикачами, рубильниками та іншими електроприладами;

- використовувати електроапаратуру і прилади в умовах, що не відповідають зазначеним рекомендаціям заводів-виробників;

- складувати горючі матеріали на відстані менше 1 м над і під електрощитами та від електрообладнання;

- застосовувати ролики, вимикачі, штепсельні розетки для підвішування одягу та інших предметів; заклеювати ділянки електропроводки папером, горючими тканинами;

- застосовувати для електромереж радіо- і телефонні проводи;

- використовувати електроустановки, нагрівання поверхні яких під час роботи перевищує температуру навколишнього повітря більше ніж на 40 град.С (якщо до цих електроустановок не ставляться інші вимоги).

5.1.23. У всіх приміщеннях (незалежно від призначення), які після закінчення робіт зачиняються і не контролюються черговим персоналом, усі електроустановки та електроприлади мають бути знеструмлені (за винятком тих, які працюють цілодобово за вимогами технології: чергового освітлення, протипожежних та охоронних установок, електроустановок).

5.1.24. На кожному об'єкті має бути встановлений порядок знеструмлення електрообладнання, силових та контрольних кабелів у разі пожежі із забезпеченням незалежного електроживлення систем пожежної автоматики та протипожежного водопостачання.

5.1.25. Усе електрообладнання (корпуси електричних машин, трансформаторів, апаратів, світильників, розподільних щитів, щитів управління, металеві корпуси; пересувни і переносни електроприймачі тощо) підлягає зануленню або заземленню.

5.1.26. Несправності в електромережах та електроапаратурі, які можуть викликати іскріння, коротке замикання, неприпустиме нагрівання горючої ізоляції кабелів, проводів, повинен негайно усувати черговий персонал. Несправну електромережу слід відключати до приведення її в пожежобезпечний стан.

5.1.27. Будівлі, споруди і зовнішні установки слід захищати від прямих ударів блискавки та вторинних їх проявів.

5.1.28. Для підтримання пристроїв захисту від блискавок у справному стані слід регулярно проводити їх ревізію: для будинків і споруд I і II категорій щодо блискавкозахисту щороку; для III категорії - не рідше 1 разу на 3 роки із складанням акта, у якому зазначаються виявлені дефекти.

Усі виявлені пошкодження і дефекти повинні бути негайно усунені.

5.1.29. Для живлення світильників загального освітлення в приміщеннях слід використовувати, як правило, напругу не вище 220 В. У приміщеннях без підвищеної небезпеки зазначена напруга допускається для всіх стаціонарних світильників, незалежно від висоти їх установлення.

5.1.30. У вибухо- та пожежонебезпечних зонах слід застосовувати світильники з відповідним рівнем вибухозахисту або ступенем захисту оболонки.

Конструкція світильників з дуговими ртутними лампами в пожежонебезпечних зонах повинна виключати випадіння з них ламп. Світильники з лампами розжарювання і з люмінесцентними лампами в пожежонебезпечних зонах повинні мати суцільне силікатне скло, що захищає лампу, і не мати відбивачів та розсіювачів з горючих матеріалів.

5.1.31. У приміщеннях з підвищеною пожежонебезпекою напруга для живлення світильників, як правило, не повинна перевищувати 42 В. При встановленні світильників напругою 220 В загального освітлення з лампами розжарювання на висоті менше 2,5 м потрібно застосовувати світильники, конструкція яких унеможливлює доступ до лампи без інструменту. Електропроводка, що прокладається до світильника, повинна бути в металевих трубах (рукавах) або захисних оболонках. Кабелі та незахищені проводи можна використовувати тільки для живлення світильників з лампами розжарювання напругою не вище 42 В.

5.1.32. Світильники з люмінесцентними лампами напругою 127 та 220 В допустимо встановлювати на висоті не менше ніж 2,5 м від підлоги при умові недоступності їх струмопровідних частин для дотику.

5.1.33. У приміщеннях вологих, особливо вологих і з жарким середовищем застосування люмінесцентних ламп для місцевого освітлення дозволяється тільки в арматурі спеціальної конструкції.

5.1.34. Переносні світильники повинні бути обладнаними захисними скляними ковпаками і сітками для захисту від механічних пошкоджень та виконаними у вибухозахисному варіанті. Для цих світильників та іншої переносної електроапаратури слід застосовувати гнучкі кабелі або проводи з мідними жилами, спеціально призначені для цієї мети - з урахуванням можливих механічних впливів.

5.1.35. Відстань між світильниками з лампами розжарювання та предметами (будинковими конструкціями) з горючих матеріалів повинна бути не меншою таких значень:

Інші види світильників слід розміщувати на відстані не менше 0,5 м від горючих матеріалів та предметів, а від горючих будівельних конструкцій - на відстані не менше 0,2 м.

5.1.36. За наявності у виробничих і складських приміщеннях горючих матеріалів (паперу, гуми, бавовни та ін., а також виробів в упаковці з горючих матеріалів) електричні світильники повинні бути в закритому або захищеному стані (із скляними ковпаками).

5.1.37. Забороняється підвішування світильників безпосередньо на струмопровідні проводи, обгортання електроламп і світильників папером, тканиною та іншими горючими матеріалами, експлуатація їх із знятими ковпаками (розсіювачами).

5.1.38. Аварійне освітлення (у приміщеннях і на місцях ведення зовнішніх робіт) слід передбачати тоді, коли відсутність робочого освітлення може викликати порушення нормального обслуговування обладнання та механізмів, унаслідок чого може статись вибух або пожежа.

5.1.39. Світильники аварійного освітлення для продовження роботи, а також світильники евакуаційного освітлення повинні бути приєднаними до незалежного джерела живлення або автоматично на нього переключатись. Світильники аварійного освітлення для евакуації мають живитись від джерел, незалежних від мережі робочого освітлення, починаючи від щита підстанції, або за наявності тільки одного вводу (у будівлю або в зоні робіт на відкритому просторі) - починаючи від цього вводу.

5.1.40. Допускається живлення аварійного освітлення від мережі робочого освітлення з автоматичним переключенням на зазначені вище джерела живлення при аварійних режимах.

5.1.41. У будівлях без природного освітлення робоче та аварійне освітлення як для продовження роботи, так і для евакуації повинні живитись від двох незалежних джерел енергії. Мережі робочого та аварійного освітлення повинні бути при цьому роздільними. Використання електросилових мереж для живлення робочого або аварійного освітлення не допускається.

5.1.42. У виробничих будівлях без природного освітлення і в приміщеннях, де можуть водночас перебувати 100 і більше чоловік, незалежно від наявності аварійного освітлення має передбачатись евакуаційне освітлення на шляхах евакуації, яке переключається при припиненні його живлення на незалежне зовнішнє або місцеве (акумуляторну батарею, дизель-генераторну установку) джерело і не використовується в нормальному режимі для живлення робочого, аварійного та евакуаційного освітлення.

5.1.43. Електродвигуни, світильники, проводи, розподільні пристрої слід очищати від пилу не рідше ніж два рази на місяць, а в запилених приміщеннях - щотижня.

5.1.44. Лампи розжарювання, які мають дефекти скляної колби, слід негайно заміняти.

5.1.45. Для забезпечення пожежної безпеки трансформаторні підстанції (далі - ТП), перетворювальні підстанції (далі - ПП) і розподільні пристрої (далі - РП) за їх наявності на підприємстві повинні відповідати таким вимогам:

- будівлі або приміщення мають бути захищені стаціонарними або пересувними установками пожежогасіння відповідно до вимог чинних нормативних документів;

- конструктивні елементи будинків або приміщень, де розміщене основне обладнання, мають відповідати вимогам чинних будівельних норм з урахуванням ступеня їх вогнестійкості згідно з ДБН В.1.1-7-2002;

- РП і підстанції з установленими в них апаратами та приладами повинні відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів;

- опалення, вентиляція, освітлення та мережі заземлення мають бути у справному стані;

- системи аварійної сигналізації повинні бути справними і відповідати вимогам чинних технічних умов та інструкцій з експлуатації;

- РП повинні мати чіткі написи, що вказують на призначення окремих ланцюгів і панелей;

- щити мають бути пофарбовані згідно з вимогами чинних технічних умов з експлуатації електроустановок і постійно бути чистими;

- корпуси трансформаторів, розподільних щитів та щитів управління підлягають зануленню або заземленню.

5.1.46. Персонал підприємства, який обслуговує РП, ТП і ПП, повинен мати схеми і вказівки про допустимі режими роботи електрообладнання в нормальних та аварійних умовах.

5.1.47. Клас ізоляції електрообладнання має відповідати номінальній напрузі мережі, а пристрої захисту від перенапружень - рівню ізоляції електрообладнання.

5.1.48. Межа нагрівання конструкцій, розміщених поблизу струмопровідних частин і доступних для дотику персоналу, не повинна перевищувати 50 град.С, а недоступних для дотику - 70 град.С.

5.1.49. Конструкції можна не перевіряти на нагрівання, якщо по струмопровідних частинах або поблизу конструкцій проходить змінний струм 1000 А і менше.

Періодичність перевірки нагрівання цих конструкцій не рідше 1 разу на 3 місяці визначає особа, відповідальна за електрогосподарство на підприємстві.

5.1.50. У всіх колах РП слід передбачити встановлення роз'єднувальних пристроїв з видимим розривом, що забезпечує можливість від'єднання всіх апаратів (вимикачів, запобіжників, трансформаторів струму, трансформаторів напруги та ін.) кожного кола від збірних шин, а також від інших джерел напруги.

5.1.51. Огляд і очищення РП, щитів, щитків від пилу і забруднення слід проводити не рідше 1 разу на 3 місяці.

5.2. Опалення

5.2.1. З метою здійснення контролю за технічним станом та за експлуатацією, своєчасним та якісним ремонтом опалювальних установок на підприємствах АПК наказом по підприємству призначається відповідальна особа (головний механік або інша особа), а по цехах, майстернях, дільницях, складах, лабораторіях та окремих об'єктах (підрозділах) - керівники цих підрозділів.

5.2.2. Опалювальні установки, теплові мережі будинків і споруд повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів, протипожежним вимогам державних стандартів, будівельних норм.

5.2.3. Опалення на підприємствах повинні виконувати спеціально призначені працівники, які пройшли перед початком опалювального сезону щорічний протипожежний інструктаж.

5.2.4. Перед початком опалювального сезону котельні, теплогенератори та калориферні установки та інші опалювальні прилади слід старанно перевірити і відремонтувати.

Забороняється експлуатувати несправні опалювальні установки та прилади.

5.2.5. Запас палива на підприємстві слід зберігати у спеціально пристосованих приміщеннях або на спеціально виділених майданчиках (у резервуарах) з урахуванням вимог будівельних норм.

5.2.6. У вибухопожежонебезпечних і пожежонебезпечних приміщеннях категорій А, Б і В (додаток 3) застосовування пічного опалення забороняється.

5.2.7. У вибухопожежонебезпечних приміщеннях категорій А і Б слід застосовувати, як правило, систему водяного або парового опалення (за винятком приміщень, у яких зберігаються або застосовуються речовини, які при з'єднанні з водою або водяними парами утворюють вибухонебезпечні суміші, чи речовини, які здатні до самоспалахування або до вибуху при взаємодії з водою).

5.2.8. Трубопроводи теплових мереж у місцях перетинання металевих огороджувальних конструкцій стін, перегородок, перекриттів з горючим полімерним утеплювачем необхідно прокладати в гільзах з відповідним ущільненням негорючими матеріалами.

5.2.9. При прокладанні теплових мереж над землею по території підприємства дозволяється застосовувати тільки негорючий теплоізоляційний матеріал.

Теплоізоляція повинна виконуватися з матеріалів, що унеможливлюють виділення вибухопожежонебезпечних речовин, і відповідати вимогам будівельних норм.

5.2.10. Експлуатація теплових мереж з пошкодженою і просоченою горючими рідинами теплоізоляцією не дозволяється.

5.2.11. Особи, призначені на підприємствах відповідальними за технічний стан опалювальних установок, зобов'язані організовувати постійний контроль за правильністю їх утримання та експлуатацією, своєчасним і якісним ремонтом.

5.2.12. Паління печей на підприємствах повинно проводитися спеціально призначеними особами, які пройшли протипожежний інструктаж.

Режим, час та тривалість паління печей установлюються розпорядженням керівника підприємства з урахуванням місцевих умов.

5.2.13. Паління печей у будівлях та спорудах, за винятком житлових будинків тощо, повинно припинятися не менше ніж за дві години до закінчення роботи, а на інших об'єктах з цілодобовим перебуванням людей - за дві години до сну.

5.2.14. Опалювальні прилади повинні розміщуватися так, щоб до них був забезпечений вільний доступ для огляду й очищення.

Очищення димоходів та печей від сажі потрібно проводити перед початком, а також протягом усього опалювального сезону, а саме:

- опалювальних печей періодичної дії на твердому та рідкому паливі - не рідше одного разу на три місяці;

- печей та осередків вогню безперервної дії - не рідше одного разу на два місяці;

- кухонних плит та кип'ятильників - один раз на місяць.

На підприємствах результати очищення димоходів та печей повинні фіксуватися в журналі.

5.2.15. Печі та інші опалювальні прилади повинні мати протипожежні розділки (відступки) від горючих конструкцій (не менше 38 см), що відповідають вимогам будівельних норм.

Підлога з горючих матеріалів повинна захищатися під топковими дверцятами (топковим отвором) металевим листом розміром 0,7 м x 0,5 м, що розташовується своїм довгим боком уздовж печі.

5.2.16. Відстань від печей до товарів, стелажів, шаф та іншого обладнання повинна бути не менше 0,7 м, а від топкових отворів - не менше 1,25 м.

5.2.17. На горищах усі димарі і стіни, якими проходять димові канали, повинні бути підштукатурені та побілені.

5.2.18. Мурування, ремонт і очищення печей, камінів, димоходів (димарів) повинні здійснювати спеціалісти підприємств, що мають відповідні ліцензії.

5.2.19. Золу і шлак, які видаляють з топки, необхідно заливати водою та виносити в місця, спеціально для цього відведені. Не дозволяється висипати їх поблизу будинків.

5.2.20. Улаштування тимчасових печей у приміщеннях, як правило, не дозволяється.

Як виняток, коли є потреба у встановленні тимчасових металевих та інших не тепломістких печей у приміщеннях гуртожитків, адміністративних, громадських та допоміжних будинках підприємств, а також на будівельних майданчиках, повинні виконуватися вказівки підприємств-виготовлювачів цих приладів, а також вимоги норм, які пред'являються до відповідних систем постійного опалення. Крім того, слід дотримуватися таких вимог пожежної безпеки:

- висота ніжок металевих печей без футерівки повинна бути не менше 0,2 м;

- підлогу з горючих матеріалів під печами необхідно ізолювати одним рядом цеглин, покладених на глиняному розчині, або негорючим теплоізолювальним матеріалом завтовшки не менше 0,12 м з обшивкою зверху покрівельною сталлю;

- металеві печі потрібно встановлювати на відстані не менше 1 м від конструкцій з матеріалів груп горючості Г3, Г4 та не менше 0,7 м - від конструкцій з матеріалів груп горючості Г1, Г2;

- у разі встановлення металевих печей без ніжок, а також тимчасових цегельних печей на дерев'яній підлозі основа під піччю повинна бути зроблена з чотирьох рядів цегли, покладеної на глиняному розчині, при цьому два нижніх ряди кладки дозволяється робити з шанцями (порожнявами);

- металеві труби, що прокладаються під стелею або паралельно до стін та перегородок з матеріалів груп горючості Г3, Г4, повинні бути від них на відстані: не менше ніж 0,7 м - без ізоляції на трубі; не менше ніж на 0,25 м - з ізоляцією, яка не допускає підвищення температури на її зовнішній поверхні понад 90 град.С;

- металеві димові труби допускається прокладати через перекриття з горючих матеріалів за умови влаштування переділки з негорючих матеріалів розміром не менше 0,51 м. У разі виведення металевої димової труби через вікно (коли відсутнє риштування) у нього потрібно вставляти лист покрівельного заліза, який замінює переділку, розміром не менше трьох діаметрів димової труби. Кінець труби слід виводити за стіну будинку не менше ніж на 0,7 м та закінчувати спрямованим вгору патрубком заввишки не менше 0,5 м. Патрубок, який виводиться з вікна верхнього поверху, повинен підніматися вище карниза на 1 м. На патрубку потрібно встановлювати зонт для відведення атмосферних опадів.

5.2.21. Під час експлуатації пічного опалення не допускається:

- залишати печі, які топляться, без догляду або доручати нагляд за ними малолітнім дітям;

- користуватися печами й осередками вогню, які мають тріщини;

- розміщати паливо й інші горючі речовини і матеріали безпосередньо перед топковим отвором;

- зберігати не загашені вуглини та золу в металевому посуді, установленому на дерев'яній підлозі або горючій підставці;

- сушити й складати на печах одяг, дрова, інші горючі предмети та матеріали;

- застосовувати для розпалювання печей ЛЗР та ГР; топити вугіллям, коксом і газом печі, не пристосовані для цієї мети;

- використовувати для топлення дрова, довжина яких перевищує розміри топки;

- здійснювати опалення печей з відкритими дверцятами топки;

- використовувати вентиляційні та газові канали як димоходи;

- прокладати димоходи (борові) опалювальних печей по горючих основах;

- здійснювати опалення печей під час проведення у приміщеннях масових заходів;

- закріплювати на димарях антени телевізорів, радіоприймачів тощо;

- зберігати в приміщенні запас палива, який перевищує добову потребу;

- використовувати для димарів труб азбестоцементні й металеві труби, влаштовувати глиноплетені та дерев'яні димоходи.

5.2.22. Паливо повинно зберігатися у спеціально пристосованих для цього приміщеннях або на спеціально виділених майданчиках (у резервуарах) з урахуванням вимог будівельних норм.

5.3. Електричне опалення

5.3.1. Опалення електричними приладами приміщень категорій за вибухопожежонебезпекою А та Б не дозволяється.

У разі застосування електронагрівальних приладів у пожежонебезпечних зонах будь-якого класу згідно з умовами виробництва електронагрівальні прилади мають бути захищеними від контакту з горючими матеріалами і встановлюватись на поверхні з негорючого матеріалу.

Температура зовнішньої поверхні електроопалювальних приладів у найбільш нагрітому місці в нормальному режимі роботи не повинна перевищувати 85 град.С.

Не дозволяється застосовувати електричні опалювальні прилади в пожежонебезпечних зонах у складських приміщеннях.

5.3.2. Відстань від приладів електричного опалення до горючих матеріалів і будівельних конструкцій повинна становити не менше 0,25 м.

5.3.3. Електричні повітронагрівачі і опалювальні прилади повинні розміщуватися так, щоб до них був забезпечений вільний доступ - для огляду та очищення.

Усі поверхні нагрівальних приладів у виробничих приміщеннях із значним виділенням горючого пилу повинні бути гладкими для зручності очищення.

5.3.4. Дозволяється застосовувати електричні опалювальні прилади тільки заводського виготовлення за наявності паспорта, інструкції з експлуатації та сертифіката відповідності.

5.3.5. Опалювальні електроприлади перед початком опалювального сезону слід ретельно перевірити, здійснити відповідне технічне обслуговування та в разі потреби відремонтувати або замінити.

5.3.6. Забороняється:

- класти спецодяг, промаслене шмаття, горючі матеріали і предмети на електричні опалювальні прилади і сушити їх там;

- експлуатувати електричні опалювальні прилади без підставок з негорючих матеріалів;

- залишати увімкненими електричні опалювальні прилади без нагляду.

5.3.7. Для опалення невеликих приміщень (крім вибухонебезпечних) та будинків дозволяється застосовувати масляні радіатори та електричні нагрівачі із закритими нагрівальними елементами. Вони повинні мати індивідуальний електричний захист і терморегулятори.

5.3.8. Електричні обігрівальні прилади в інвентарних будівлях мобільного типу слід установлювати на відстані не менше ніж 1 м від горючих матеріалів або відгороджувати від них екранами з негорючих матеріалів.

5.3.9. Електронагрівальні прилади можна включати в електромережу тільки із справними штепсельними з'єднаннями.

5.3.10. Усі будівлі підприємств, як правило, мають бути обладнані системами центрального опалення.

5.3.11. Установлювати газові опалювальні котли, опалювальні апарати і газові водонагрівачі біля стін з негорючих матеріалів або біля стін, захищених негорючими матеріалами, слід на відстані не менше ніж 0,1 м.

5.3.12. Меблі та вироби (предмети) з горючих матеріалів потрібно встановлювати на відстані не менше ніж 0,5 м від газових нагрівачів.

5.3.13. Забороняється користуватись вогнем для виявлення витікання газу від газопроводів, а також газовими пальниками та пристроями, якщо вони несправні.

5.3.14. При появі в приміщенні запаху газу слід негайно припинити його подання, викликати аварійну газову службу, провітрити приміщення. До усунення несправності забороняється у приміщенні запалювати сірники, курити, уключати або виключати електроприлади.

5.3.15. Переобладнання котельних під газове паливо та експлуатація газового обладнання повинні здійснюватись відповідно до вимог Правил безпеки систем газопостачання України.

5.3.16. У приміщеннях, обладнаних системами водяного або парового опалення, є неприпустимим зберігання, застосування та використання речовин і матеріалів:

- здатних до самозаймання або вибуху при дотику до гарячих поверхонь нагрівальних приладів і трубопроводів або при взаємодії з водою;

- таких, що при контакті з водою виділяють горючі гази або пари (карбід кальцію, калій тощо).

5.3.17. Не дозволяється залишати без нагляду котли, які працюють, а також персоналом, що здійснює роботи по їх технічному обслуговуванню. Виняток становлять котли, контроль та управління якими здійснюється з диспетчерського пульта.

5.3.18. В окремо розташованих котельних допускається встановлення закритих витратних баків для рідкого палива об'ємом не більше ніж 5 куб.м (для мазуту) або 1 куб.м (для легкого нафтового палива).

5.3.19. У приміщеннях котельної забороняється:

- проводити роботи, не пов'язані з технічним обслуговуванням та наглядом за обладнанням котельної;

- допускати сторонніх осіб і доручати їм обслуговування котлів;

- сушити на котлах спецодяг, взуття, інші горючі матеріали;

- допускати підтікання рідкого палива або витікання газу із системи подавання палива;

- подавати паливо при несправній системі подавання палива, погашених форсунках або газових пальниках;

- користуватись витратними баками, які не мають пристроїв для відведення палива в аварійну ємність (тобто безпечне місце) у разі пожежі;

- палити в топці при несправних приладах автоматичного регулювання, сигналізації та захисту обладнання;

- застосовувати відкритий вогонь або курити в приміщеннях, де встановлена ємність з паливом;

- використовувати як паливо відходи нафтопродуктів та інші легкозаймисті рідини (далі - ЛЗР) та горючі рідини (далі - ГР), не передбачені технічними умовами на експлуатацію котельного обладнання;

- застосовувати трубопроводи подавання палива з горючих матеріалів.

5.3.20. Попіл і шлак, що їх вигрібають з топки, слід заливати водою і виносити в місця, спеціально відведені для цього.

5.3.21. Галузь застосування калориферного (повітряного) опалення встановлена СНиП 2.04.05-91.

5.3.22. Перед початком опалювального сезону калориферні установки слід перевірити і відремонтувати. Експлуатація несправних установок неприпустима.

5.3.23. При експлуатації калориферів слід:

- постійно тримати у справному стані контрольно-вимірювальні прилади;

- зашпарувати негорючими матеріалами виявлені шпарини між калориферами та будинковими конструкціями камер;

- забезпечити відстань між калориферами і конструкціями з горючих матеріалів не менше ніж 1,5 м - за наявності вогневого або електричного підігрівання і не менше ніж 0,1 м - коли теплоносіями є вода або пара;

- стежити за тим, щоб транзитні канали, по яких подається нагріте в калорифері повітря, не мали отворів, крім призначених для подавання повітря в приміщення;

- систематично очищати калорифери від забруднення пневматичним або гідравлічним способом.

5.3.24. Відповідальним за додержання вимог пожежної безпеки при експлуатації вентиляційних систем (установок), їх технічний стан та справність - є головний механік підприємства або інша особа, призначена наказом.

5.3.25. Вентиляційні установки і системи, застосовувані на підприємствах, в організаціях, повинні відповідати протипожежним вимогам будівельних норм, мати інструкції з експлуатації, що визначають експлуатаційний і протипожежний режим роботи, залежно від умов виробництва, строки очищення повітроводів, фільтрів, вогнезатримувальних клапанів та іншого обладнання, а також порядок дій обслуговувального персоналу при виникненні пожежі або аварій.

5.3.26. Не допускається робота технологічного обладнання у вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних приміщеннях у разі несправності (відсутності) або при відключених гідрофільтрах, сухих фільтрах, пиловідсмоктувальних, пиловловлювальних та інших пристроїв систем вентиляції.

5.3.27. Для запобігання потрапляння металевих та інших твердих речей місцеві відсмоктувачі вентиляційних систем, які видаляють пожежо- та вибухонебезпечні речовини, мають бути обладнані захисними сітками і магнітними вловлювачами.

5.3.28. Забороняється прокладати повітроводи, якими переміщуються вибухопожежонебезпечні гази, пари і пил, у підвальних приміщеннях та каналах під підлогою.

5.3.29. Усередині повітроводів і на їхніх стінках забороняється розміщувати газопроводи і трубопроводи з горючими речовинами, кабелі, електропроводку та каналізаційні трубопроводи, а також не допускається перетинання повітроводів з комунікаціями.

5.3.30. Усі металеві повітроводи, трубопроводи, фільтри та інше обладнання витяжних установок, які транспортують горючі та вибухонебезпечні речовини, мають бути заземлені і захищені від статичної електрики.

5.3.31. Вентиляційні камери, циклони, фільтри, повітроводи слід регулярно очищати від горючого пилу, відходів виробництва, жирових відкладень пожежобезпечними способами. Перевірку та очищення вентиляційного обладнання слід проводити за графіком, затвердженим головним інженером або іншою посадовою особою. Результати огляду обов'язково заносяться до спеціального журналу.

5.3.32. Витяжні повітроводи, якими транспортуються горючі та вибухонебезпечні речовини (пил, волокна тощо), повинні мати пристрої для очищення (люки, розбірні з'єднання тощо).

5.3.33. Вогнезатримувальні пристрої (заслінки, шибери, клапани та ін.), магнітні уловлювачі у вентиляційних повітроводах, пристрої блокування вентиляційних систем з установками пожежної сигналізації та автоматичними установками пожежогасіння, а також автоматичні пристрої відключення вентиляції при пожежі слід перевіряти в установлені керівником підприємства строки (але не рідше одного разу на півроку) і тримати у справному робочому стані.

5.3.34. При експлуатації вентиляційних систем забороняється:

- закривати витяжні канали, отвори і ґрати;

- залишати двері вентиляційних камер відкритими;

- відключати або знімати вогнезатримувальні пристрої;

- спалювати жирові відкладення та інші горючі речовини, що накопичилися у повітропровідних зонтах;

- складати впритул (на відстані менше ніж 0,5 м) до повітроводів та обладнання горючі матеріали або негорючі матеріали в горючій упаковці;

- видаляти за допомогою однієї системи відсмоктувачів (відкачування) різні гази, пари, пил та інші елементи, які в разі змішування можуть спричиняти спалахи, горіння або вибух;

- використовувати припливно-витяжні повітроводи і канали для відведення газів від приладів опалення, газових колонок, кип'ятильників та інших нагрівальних приладів;

- експлуатувати переповнені "циклони".

5.3.35. Перед пуском в експлуатацію всі відремонтовані або реконструйовані вентиляційні системи повинні пройти налагодження й випробування, про що складається акт у встановленому порядку.

5.3.36. Зміна регулювання вентиляційних установок, приєднання додаткових насадок і каналів можливі тільки з дозволу особи, відповідальної за експлуатацію вентиляційних установок за наявності відповідних обґрунтувань.

5.3.37. Вентиляційні установки в цехах з ремонту та обслуговування сільськогосподарських машин і техніки повинні працювати за затвердженим графіком, складеним з урахуванням часу прибуття, виїзду машин і техніки та руху їх з одного поста на інший. Графік слід вивісити біля пульта управління вентиляційною установкою.

5.3.38. Забороняється зберігання у вентиляційних камерах будь-якого обладнання і матеріалів. Вентиляційні камери мають бути постійно замкненими на замок, а вхід до них стороннім особам заборонений.

5.3.39. У місцях перетинання протипожежних перешкод повітроводи слід обладнати автоматичними вогнезатримувальними пристроями (заслінками, шиберами, клапанами).

5.3.40. При зміні технологічних процесів, а також при перестановці виробничого обладнання, яке виділяє горючі гази, пари або аерозолі, вентиляційні системи (установки), що діють на даній дільниці (у цеху), слід переобладнати відповідно до нових умов.

5.3.41. Вентиляційні установки, які обслуговують пожежонебезпечні та вибухонебезпечні приміщення, повинні мати пристрої для дистанційного включення або відключення їх при пожежах чи аваріях відповідно до спеціально зазначених в інструкціях (для кожного приміщення) вимог.

5.3.42. У приміщеннях, де розміщені транспортні засоби для перевезення нафтопродуктів у кількості до 10 автомобілів та загальною місткістю автоцистерн до 30 куб.м, слід передбачати механічну вентиляцію в обсязі триразового повітрообміну за годину з установленням резервних вентиляторів, які автоматично вмикаються, якщо зупинились основні.

5.3.43. Припливно-витяжну вентиляцію, розраховану на умови роботи двигунів сільськогосподарських машин і техніки на бензині або дизельному паливі, слід передбачати в приміщеннях постів технічного обслуговування (далі - ТО) і поточного ремонту (далі - ПР), діагностування газобалонних транспортних засобів та регулювальних робіт з ними, з урахуванням постійно діючої природної вентиляції в обсязі одноразового повітрообміну, а також з урахуванням наявності зворотних клапанів.

Застосування для цих приміщень системи припливної вентиляції з рециркуляцією повітря є неприпустимим.

5.3.44. Конструкція і матеріал вентиляторів, регулювальних та інших пристроїв вентиляційних систем для приміщень, у повітрі яких можуть міститись легкозаймисті або вибухонебезпечні речовини (гази, пари, пил), повинні унеможливлювати іскроутворення. Електродвигуни і вентилятори, що встановлюються у цих приміщеннях, мають бути у вибухозахисному виконанні.

5.3.45. При експлуатації автоматичних вогнезатримувальних пристроїв слід:

- не рідше одного разу на тиждень перевіряти їх загальний технічний стан;

- своєчасно очищати від забруднення горючим пилом чутливі елементи приводу засувок (легкоплавкі замки, горючі вставки, теплочутливі елементи та ін.).

5.3.46. Системи витяжної вентиляції приміщень для формувального та акумуляторного відділень (дільниць) і приміщень для регенерації масла не допускається об'єднувати між собою і з системою вентиляції інших приміщень.

5.3.47. Монтаж, підключення, прокладення мереж, влаштування електричного захисту на лініях, які живлять побутові кондиціонери, повинні проводитись відповідно до вимог інструкції з експлуатації кондиціонерів підприємства-виробника та ПУЕ.

5.3.48. Лінії живлення до кожного побутового кондиціонера, групи кондиціонерів слід забезпечувати автономним пристроєм електричного захисту незалежно від наявності захисту на загальній лінії, яка живить групу кондиціонерів.

5.3.49. Переріз електропроводів, які живлять поодинці встановлені побутові кондиціонери, повинен відповідати допустимій щільності струму, яка визначається паспортом на виріб.

5.3.50. Під час експлуатації побутових кондиціонерів забороняється:

- при встановленні кондиціонера у віконному отворі використовувати як опорні конструкції горючі елементи конструкцій рам замість монтажних кріплень заводського виготовлення або інших металевих конструкцій;

- переробляти кондиціонери з метою зміни їх функціонального призначення;

- замінювати наявні триполюсні штепсельні роз'єднувачі на двополюсні;

- установлювати кондиціонери у внутрішніх протипожежних перегородках та стінах;

- установлювати кондиціонери у вибухопожежонебезпечних приміщеннях категорій А та Б.

5.4. Каналізація

5.4.1. Речовини, які містять ЛЗР та ГР і у взаємодії з водою виділяють вибухопожежонебезпечні гази (карбід кальцію, негашене вапно тощо), скидати (зливати) у каналізаційну мережу неприпустимо, навіть в аварійних ситуаціях.

5.4.2. Каналізація для відведення промислових стоків по всій своїй довжині повинна бути закритою і виготовленою з негорючого матеріалу.

5.4.3. Для відвернення розповсюдження вогню під час пожежі мережа промислової каналізації повинна бути обладнана гідравлічними затворами. Гідрозатвори слід встановлювати на випусках стоків з виробничих приміщень, від майданчиків з технологічними установками, апаратами, резервуарами, зливо-наливними естакадами тощо, в яких застосовуються легкозаймисті, горючі та вибухонебезпечні речовини. Шар води, який утворює гідрозатвор, повинен бути не менше ніж 0,25 м.

5.4.4. Для відведення пари і газів каналізацію по підземній трасі слід обладнати вентиляційними стояками.

5.4.5. Каналізаційні мережі та гідрозатвори слід періодично оглядати й очищати. Кришки колодязів огляду каналізації повинні бути постійно закритими, а на складах ЛЗР та ГР - мати пофарбування, яке відрізняється від кольору підлоги, та покажчики місця перебування колодязів.

5.4.6. Не дозволяється:

- експлуатувати виробничу каналізацію з несправними або неправильно виконаними гідрозатворами;

- об'єднувати потоки різних стічних вод, які спроможні в разі змішування утворювати й виділяти вибухонебезпечні суміші;

- з'єднувати витяжну частину каналізаційних стояків з вентиляційними системами та димоходами;

- використовувати для освітлення гідрозатворів і колодязів ліхтарі, факели та інші види відкритого вогню.

5.5. Газове обладнання

5.5.1. Газове обладнання слід установлювати, як правило, біля стін (перегородок) з негорючих матеріалів на відстані не менше 0,06 м від них. У разі встановлення газового обладнання біля стін (перегородок) з горючих матеріалів стіни (перегородки) необхідно ізолювати негорючими матеріалами: штукатуркою, покрівельною сталлю з поверхнею негорючого теплоізоляційного матеріалу не менше 3 мм завтовшки тощо. Ізоляція повинна виступати за габарити обладнання не менше ніж на 0,1 м з кожного боку і не менше 0,8 м зверху. Відстань від обладнання до ізольованих негорючими матеріалами стін (перегородок) повинна бути не менше 0,07 м.

Відстань між обладнанням та неізольованою стіною (перегородкою) з горючих матеріалів повинна бути не менше 1 м.

5.5.2. Установлення газових проточних водонагрівачів потрібно передбачати на стінах (перегородках) з негорючих матеріалів.

Дозволяється встановлювати проточні водонагрівачі на обштукатурених чи ізольованих негорючими матеріалами стінах (перегородках) на відстані не менше 0,03 м від них.

Ізоляція повинна виступати за габарити корпусу водонагрівачів не менше ніж на 0,1 м.

5.5.3. Розміщення газових опалювальних котлів, опалювальних апаратів, ємнісних газових водонагрівачів, газобалонних установок має відповідати протипожежним вимогам будівельних норм щодо газопостачання згідно з ДБН В.2.5-20-2001 та ДНАОП 0.00-1.20-98.

5.5.4. Меблі та інші вироби (предмети) з горючих матеріалів слід установлювати не ближче 0,2 м від газових приладів.

5.5.5. Застосовувати вогонь для виявлення витоку газу з газопроводів, а також користуватися газовими паяльниками й приладами в разі несправності їх чи несправності газопроводів та арматури забороняється.

5.5.6. Виявивши в приміщенні запах газу, слід негайно припинити його подавання, викликати аварійну газову службу і провітрити приміщення. До усунення несправності в приміщенні забороняється запалювати сірники, палити, застосовувати відкритий вогонь, вмикати та вимикати електроприлади.

5.6. Теплові мережі

5.6.1. У теплових мережах, прокладених над землею, застосування горючих теплоізоляційних матеріалів не допускається, за винятком трубопроводів, прокладених поза підприємствами та населеним пунктами. В останньому випадку повинні встановлюватися вставки завдовжки 5 м з негорючих матеріалів не менше ніж на кожні 100 м довжини трубопроводу.

5.6.2. Трубопроводи теплових мереж у місцях перетинання перекриттів, внутрішніх стін та перегородок необхідно прокладати в гільзах з негорючих матеріалів.

5.6.3. У місцях перетинання трубопроводами з теплоносієм металевих огороджувальних конструкцій з горючими полімерними утеплювачами в радіусі 0,1 м повинна передбачатися теплова ізоляція з негорючих матеріалів.

5.6.4. Гарячі поверхні мереж, розташованих у приміщеннях, у яких вони можуть створити небезпеку спалахування газів, парів, аерозолів або пилу, треба ізолювати таким чином, щоб температура на поверхні теплоізольованої конструкції була не менше ніж на 20% нижче температури самоспалахування речовин.

5.6.5. Теплоізоляція повинна виконуватися з матеріалів, що унеможливлюють виділення вибухопожежонебезпечних речовин у кількостях, які перевищують гранично допустимі концентрації, і відповідати вимогам будівельних норм.

5.6.6. Не допускається:

- прокладання трубопроводів теплових мереж у каналах та тунелях разом з газопроводами зрідженого газу, кисню, трубопроводами з легкозаймистими речовинами;

- застосування теплоізоляції з матеріалів груп горючості Г2, Г3, Г4 для захисту теплових мереж, розміщених у приміщеннях категорій А, Б, В, у технічних підвальних поверхах та підвалах з виходами через загальні сходові клітки;

- експлуатація теплових мереж з пошкодженою і просоченою нафтопродуктами теплоізоляцією.

5.7. Сміттєвидалення

5.7.1. Стовбур сміттєпроводу повинен виконуватися з негорючого матеріалу, а кришки клапанів на поверхах - негорючими з ущільненнями в місцях прилягання до сміттєприймальників.

Стовбури сміттєпроводів, що забилися, повинні негайно очищуватися.

5.7.2. Сміттєзбірна камера, вбудована в будівлю, повинна мати самостійний вихід назовні, бути відокремленою від сусідніх приміщень і від входу до будівлі протипожежними перегородками 1-го типу (без отворів) і протипожежним перекриттям 2-го типу.

5.7.3. Сміттєзбірні камери повинні регулярно очищуватися від сміття та горючих відходів, які треба збирати на спеціально виділених майданчиках у контейнери або ящики з негорючих матеріалів.

Двері сміттєзбірних камер повинні триматися замкненими на замок.

5.8. Ліфти та підйомники

5.8.1. У будівлях з сходовими клітками ліфтові шахти треба забезпечувати підпором повітря, а виходи з ліфтів здійснювати через ліфтові холи, які відокремлюються від суміжних приміщень і коридорів перегородками та дверима, що самозачиняються, з ущільненнями в притворах відповідно до вимог чинних будівельних норм.

5.8.2. Ліфти та підйомники не допускається використовувати з метою евакуації (за винятком спеціальних пожежних ліфтів).

У разі пожежі ліфти і підйомники повинні бути опущеними на перший поверх, відчиненими та вимкненими від електромережі.

5.8.3. Установлювати всередині ліфтових кабін будь-які додаткові електротехнічні пристрої (електричні розетки, електричні дзвінки тощо), не передбачені технічними умовами на ці ліфтові кабіни, не допускається.

6.1. Установки пожежної сигналізації та пожежогасіння

6.1.1. Установки пожежної сигналізації (далі - УПС) та автоматичні установки пожежогасіння (далі - АУП) за їх наявності на підприємстві (об'єкті) повинні утримуватись у працездатному стані, для чого щодо них слід уживати таких заходів:

- проведення технічного обслуговування з метою забезпечення надійної роботи на період строку служби;

- матеріально-технічне (ресурсне) забезпечення з метою безумовного виконання функціонального призначення в усіх режимах експлуатації, підтримання і своєчасного відновлення працездатності;

- опрацювання належної експлуатаційної документації, потрібної для підтримання в робочому стані УПС і АУП, для обслуговувального і чергового персоналу.

Під час визначення об'єктів, які підлягають обладнанню УПС та АУП, необхідно керуватись також НАПБ Б.06.004-2005 та іншими нормативними актами з питань пожежної безпеки (будівельних норм, стандартів тощо), що встановлюють вимоги до установок пожежної автоматики відповідно до галузі застосування вказаних норм.

Перелік виробництв, приміщень і будівель підприємств харчової промисловості, переробки сільськогосподарської продукції та підприємств рибного господарства, що підлягають обладнанню автоматичними установками пожежогасіння, автоматичною пожежною та охоронною сигналізацією, наведений у додатку 3.

6.1.2. Будинки, приміщення та споруди слід обладнувати УПС та АУП відповідно до вимог будівельних норм, правил, стандартів. Сигнали від приймально-контрольних приладів УПС та АУП, необхідно виводити на пульти централізованого спостереження пожежної охорони (за наявності технічної можливості).

6.1.3. Апаратура та обладнання, які входять до складу УПС та АУП, повинні відповідати чинним стандартам, технічним умовам, мати сертифікат відповідності і не мати дефектів.

6.1.4. Установки пожежної автоматики слід тримати у справному стані і постійній готовності для використання за призначенням. Несправності слід усувати негайно, реєструючи це у спеціальному журналі обліку несправностей установки пожежної автоматики.

6.1.5. Регламентні роботи з ТО і планово-попереджувального ремонту (далі - ППР) установок пожежної сигналізації та пожежогасіння слід виконувати згідно з планом-графіком, заздалегідь повідомивши про це пожежну охорону об'єкта (ДПД), якщо є в наявності.

6.1.6. На опорах силових електромереж забороняється прокладати лінійну частину УПС і комплексну охоронно-пожежну сигналізацію (далі - КОПС).

6.1.7. Клемні коробки приладів повинні бути закритими й опломбованими захисними кришками, а корпуси приладів - заземленими.

6.1.8. Приміщення з установленими в ньому приймально-контрольними приладами та станціями повинно бути сухим, добре вентильованим, мати достатній рівень штучного й природного освітлення, а також обладнаним аварійним освітленням.

6.1.9. Електроживлення УПС, КОПС та АУП слід здійснювати за 1 категорією згідно з ПУЕ.

При використанні акумуляторних батарей як джерел резервного живлення ємність їх повинна забезпечувати роботу систем сигналізації протягом однієї доби в черговому режимі і не менше ніж три години в режимі "Тривога".

6.1.10. Розміщення світлових і звукових сигнальних пристроїв тривоги слід виконувати відповідно до вимог чинних нормативно-технічних документів.

6.1.11. АУП, змонтовані і введені в експлуатацію, повинні відповідати проектній документації та вимогам нормативних документів. Унесення будь-яких змін у конструкцію установки, перекомпонування захищуваних приміщень та інші переобладнання можливі за узгодженням з проектною організацією з обов'язковим поінформуванням про це органів державного пожежного нагляду.

6.1.12. АУП повинні мати автоматичний або ручний (дистанційний та місцевий) пуск. Виняток - спринклерні установки, які не мають ручного пуску.

6.1.13. Неприпустимим є переведення установок з автоматичного пуску на ручний, за винятком випадків, зазначених у нормативних документах.

Пристрої ручного пуску АУП мають бути захищеними від несанкціонованого приведення в дію та механічних пошкоджень, а також установлюватись поза можливою зоною горіння у доступному місці.

Для визначення місцезнаходження АУП слід застосовувати вказівні знаки, розміщуючи знаки як усередині, так і поза приміщенням.

6.1.14. Елементи та вузли АУП мають бути пофарбованими відповідно до вимог чинних стандартів.

6.1.15. Забороняється:

- використовувати трубопроводи АУП для підвішування або кріплення будь-якого устаткування;

- приєднувати виробниче обладнання та санітарні прилади до живильних трубопроводів АУП;

- установлювати запірну арматуру і фланцеві з'єднання на трубопроводах живлення та розподільчих трубопроводах.

6.1.16. Приміщення, де розташовані вузли управління, насосні станції пожежогасіння, повинні мати аварійне освітлення та бути постійно зачиненими.

Приміщення станцій пожежогасіння, насосних станцій слід забезпечувати телефонним зв'язком з диспетчерським пунктом (пожежним постом). Ключі від приміщень повинні бути в обслуги та оперативного (чергового) персоналу. Над входом до приміщення слід розмістити табло з написом "Станція пожежогасіння".

6.1.17. Посудини та балони установок пожежогасіння, маса вогненосної речовини або тиск середовища в яких знизились проти значень, установлених експлуатаційною документацією, на 10% і більше, підлягають дозарядженню (перезарядженню).

6.1.18. Посудини і балони АУП слід захищати від прямого сонячного проміння та безпосереднього теплового впливу опалювальних або нагрівальних приладів.

6.1.19. Приміщення, які захищені установками об'ємного пожежогасіння, повинні бути обладнані пристроями для самозачинення дверей.

6.1.20. Автоматичні установки об'ємного пожежогасіння, які мають електричну частину і призначені для захисту приміщення, де перебувають люди, повинні мати:

- звукову і світлову сигналізацію, яка сповіщає про подавання до цих приміщень вогнегасної речовини;

- пристрій переключення автоматичного пуску на ручний з відповідним сигналом у приміщення чергового персоналу;

- пристрої затримки (сповільнення) випуску вогненосної речовини в об'єм, який захищається АУП.

Усередині такого приміщення слід установлювати світловий сигнал у вигляді напису на світлових табло "Газ - виходь!", "Піна - виходь!" та ін. і звуковий сигнал оповіщення. Біля входу в приміщення, яке захищається, слід установлювати світловий сигнал "Газ - не заходити!", "Піна - не заходити!" та ін., а в приміщенні чергового персоналу - відповідний сигнал з інформацією про подавання вогнегасної речовини.

6.1.21. Підприємства, окремо розташовані (або віддалені) і ті, що перебувають поблизу населених пунктів, слід забезпечувати засобами пожежного зв'язку (телефонами, радіозв'язком, оповіщувачами), передбачивши можливість використання їх для передання повідомлення про пожежу в будь-який час доби.

6.1.22. Потенційно пожежонебезпечні об'єкти повинні мати прямий телефонний зв'язок з найближчим підрозділом пожежної охорони або центральним пультом пожежного зв'язку.

6.1.23. У разі відсутності на об'єкті телефонного зв'язку слід зазначити на видних місцях (написах, табличках тощо) місце найближчого телефону або спосіб виклику пожежної охорони.