Щодо затвердження Правил пожежної безпеки на суднах флоту рибного господарства України

виток мазуту або масла з механізмів і трубопроводів, розташованих над гарячими частинами котла або паропроводів;

зберігання в КВ горючих речовин;

наявність мазуту в повітряному коробі, особливо після виведення котла з дії;

загоряння сажі в газоходах котла;

вибух при внесенні відкритого вогню в колектори котла;

несправний стан електроприладів;

куріння в заборонених місцях та інше.

9.5.8. Найбільш ефективним способом гасіння пожежі в КВ є припинення доступу повітря до осередку вогню.

9.5.9. Для гасіння пожежі потрібно застосовувати:

хімічні пінні й вуглекислотні вогнегасники;

піну від переносних і стаціонарних піногенераторів, якщо вони встановлені на судні;

аерозолі;

воду, що подається крізь розпилювач;

парогасіння;

вуглекислий газ для заповнення КВ за наявності на судні системи вуглекислотного гасіння пожежі;

пісок.

9.5.10. При займанні палива під котлами і двигунами для гасіння застосовується піна, що подається повітряно-пінними стволами, і розпилена вода з переносних стволів.

Паливо, що горить під котлами, гасять паром, розпиленою водою із стаціонарних систем. При значному підвищенні температури в МВ слід включити систему зрошення.

При горінні палива вище від настилу слід включити стаціонарну систему піногасіння або систему водорозпилення. Якщо після цього потрібного ефекту не буде досягнуто, то слід включити стаціонарні вуглекислотні й водяні установки.

9.5.11. Якщо за допомогою наявних засобів гасіння пожежа не ліквідована, потрібно негайно:

припинити подачу палива;

вивести котли з дії;

евакуювати особовий склад вахти;

загерметизувати КВ;

пустити пару або вуглекислий газ;

охолоджувати переділки і палуби всіх приміщень, суміжних з аварійним.

При пожежі не слід допускати розповсюдження вогню по трапах, для запобігання цьому слід використовувати зрошувальну завісу.

9.5.12. Гасіння пожежі за допомогою герметизації КВ і впуску пари або вуглекислотного газу в нього є остаточним заходом.

9.5.13. Після припинення пожежі відкривати загерметизоване КВ дозволяється лише після повного охолодження його зовнішніх поверхонь і повної дегазації від залишків вуглекислого газу.

9.5.14. Для ефективного гасіння пожежі потрібно вимкнути вентиляцію і перекрити всі отвори в приміщеннях МКВ (загерметизувати МКВ).

При гасінні пожежі в МВ найбільш ефективними засобами є вуглекислота і піна середньої (100:1) і високої (1000:1) кратності, а також розпилена вода і сполуки на основі галоїдовуглеводів.

При пожежі в МВ найменш ефективне парогасіння.

9.6. Організація боротьби з пожежами у вугільних бункерах

9.6.1. Найбільшу небезпеку при виникненні пожежі на суднах, які перевозять вугілля, становить його самозаймання. Виникає самозаймання в нижніх шарах вугілля, що знаходяться в бункері. Глибинне горіння розвивається повільно через недостачу повітря. Температура в осередку горіння досягає 1200-1300 град.С.

Самозаймання вугілля можна виявити за підвищенням температури в бункері.

9.6.2. Найважливішими факторами, що сприяють самозайманню вугілля, є наявність колчеданів, розміри шматків вугілля, його вологість, температура повітря і стінок бункерів, стан вентиляції, тривалість зберігання вугілля. Крім того, загоряння може відбутися на поверхні маси вугілля від будь-якого відкритого джерела вогню.

9.6.3. Гасіння поверхневих пожеж у вугільних бункерах, трюмах, вугільних ямах потрібно здійснювати водою, що подається в осередок пожежі за допомогою пожежних стволів з наступною штивкою верхнього шару вугілля.

9.6.4. Осередок глибинної пожежі слід визначати щупом по місцю найбільш нагрітої частини переділки бункера. Після цього потрібно почати вибірку вугілля над ним або прорізати отвір в переділці і в утворену виїмку подавати воду.

9.6.5. Якщо пожежа досягла значних розмірів, слід загерметизувати бункер і включити стаціонарну систему пожежогасіння. Якщо в бункері міститься велика маса розжареного вугілля, то застосовувати парогасіння не слід, запобігаючи можливості вибуху утвореної суміші окису вуглецю і водню.

9.6.6. Найбільш ефективним способом гасіння вугілля є затоплення бункера водою з одночасним безперервним її відкачуванням.

Не рекомендується при гасінні вугілля в трюмах, вугільних бункерах і ямах застосовувати вуглекислий газ і водяну пару.

9.6.7. Гасіння пожежі в бункері може бути припинено після падіння температури нижче за +45 град.С, потім необхідно перевірити бункер, усунути шлак, а залишки вугілля негайно використати як паливо.

9.6.8. Працювати під час пожежі в задимленому бункері дозволяється лише в ДІА, мати при собі страхувальні троси, при потребі бути в термоізоляційному костюмі, слід знати умовні сигнали, що передаються за допомогою страхувального троса.

9.6.9. Для переміщення людей по поверхні вугілля в бункері потрібно прокладати дошки.

9.6.10. За особами, які перебувають при пожежі в бункерах, належить вести безперервний нагляд.

9.7. Організація боротьби з пожежами в наливних паливних відсіках, танках та цистернах

9.7.1. Основними причинами вибуху і пожежі у вантажних наливних відсіках, танках й цистернах судна є:

зіткнення суден;

іскри, що виникають при падінні магнієвих протекторів в порожні танки або танки, що промиваються;

відкритий вогонь;

іскри від електрообладнання у приміщеннях та відсіках без вантажу, що були загазовані при завантаженні або аварії;

розряди статичної електрики;

іскри з газовипускних труб танкерів або обслуговувальних суден.

9.7.2. Пожежа в наливних цистернах характеризується великою швидкістю розповсюдження полум'я, високою температурою і часто вибухом парів палива з руйнуванням цистерни, після чого охоплене полум'ям паливо розтікається по судну.

9.7.3. Слід ураховувати, що після першого вибуху у вантажних відсіках частіш за все виникають вибухи і пожежі у відсіках суміжних і тих, що розташовані на значній віддалі від місця першого вибуху. Це пояснюється такими причинами:

значними руйнуваннями після вибуху;

великим тиском вибухової хвилі, що часто розповсюджується разом з полум'ям;

нагріванням до високої температури розділювальних металоконструкцій;

недостатньою герметизацією вантажних відсіків.

9.7.4. При пожежі у вантажному танку під час завантаження його нафтопродуктами належить:

негайно припинити вантажні операції, зачинити клапани трубопроводів і від'єднати вантажні шланги;

загерметизувати танки;

уключити стаціонарну систему пожежогасіння даного танка, а також системи суміжних з ним танків, не охоплених пожежею;

посилити спостереження за переділками з боку суміжних приміщень судна;

охолоджувати забортною водою палуби, переділки й інші конструкції поблизу місця пожежі та в районі інших танків, які містять у собі нафтопродукти або гази.

9.7.5. При пожежі в НВ потрібно:

негайно припинити вантажні операції і зачинити клапани трубопроводів;

вивести з дії механізми НВ, відключити їх електропостачання і від'єднати вантажні шланги;

провести повну герметизацію приміщень і відключити вентиляцію;

уключити стаціонарну систему пожежогасіння;

посилити спостереження за переділками з боку суміжних відсіків і приміщень і, при потребі, охолоджувати переділки й палуби водою із пожежних рукавів.

9.7.6. У разі займання рідкого палива в закритих сховищах потрібно мати на увазі, що ГГ, що виділяються в суміші з повітрям, можуть утворювати вибухонебезпечні суміші.

Про наявність у приміщеннях небезпечної концентрації горючих сумішей належить доповісти капітану судна.

9.7.7. Для запобігання вибуху ГГ і випарів потрібно:

ужити заходів щодо обмеження поширення газів і випарів в інші приміщення;

з дозволу капітана відключити електропостачання мережі в зоні накопичення ГГ і випарів;

ужити всіх можливих заходів (штучна вентиляція, розбавлення інертними газами, охолодження тощо) до ліквідації вибухонебезпечної концентрації горючої суміші.

9.7.8. Найбільш ефективним способом гасіння палаючих нафтопродуктів у танках, на палубах і на воді є піна хімічна високої кратності (1000:1) і повітряно-механічна середньої кратності (100:1).

У всіх випадках велике значення для ефективності гасіння пожежі має охолодження водою палуби та інших конструкцій судна.

Застосування вуглекислоти і пари справляє стримувальну дію при загрозі вибуху в незруйнованих танках.

Застосування вуглекислоти для гасіння пожежі в зруйнованих танках позитивних наслідків не дає.

9.7.9. При горінні палива в цистерні, яка не має пошкоджень, найбільш ефективним способом боротьби з вогнем є негайна, повна герметизація цистерни і залучення до роботи стаціонарних засобів об'ємного пожежогасіння.

9.7.10. При горінні палива в пошкодженій цистерні місце виходу і горіння парів палива слід закрити пожежним покривалом і притиснути вантажем. Нагріті місця охолоджувати розпиленими струменями води.

Якщо паливо, що горить, витікає через отвір, то останній слід закрити негорючим матеріалом. Після припинення або зменшення витікання гасити паливо, що витекло, слід за допомогою вогнегасників, піску, розпилених струменів води (у залежності від площі горіння).

9.7.11. При виявленні пожежі в паливній цистерні слід негайно вжити всіх заходів до попередження займання палива в інших цистернах шляхом їх герметизації, уведенням в дію стаціонарних засобів пожежогасіння (заповнення цистерн вуглекислим газом, парою, інертними димовими або вихлопними газами, покриття поверхні палива піною тощо), охолодженням палуби та інших конструкцій водою.

9.7.12. При використанні піни для гасіння рідких вантажів, що не розчиняються у воді, треба мати на увазі, що при їх горінні випари, які виділяються, можуть прорвати шар піни і зайнятися, тому одночасно з піногасінням необхідно застосувати водяну пару, вуглекислий газ або інертні гази.

9.7.13. Для гасіння невеликих осередків пожежі в приміщеннях вантажних насосів можуть бути використані стаціонарні, переносні пінні, а також вуглекислотні установки й вогнегасники.

9.8. Організація боротьби з пожежами у вантажних трюмах

9.8.1. Основною причиною виникнення пожежі в трюмах є порушення правил пожежної безпеки при вантажно-розвантажувальних роботах, використання світильників без плафонів, захаращення трюмів пожежо-, вибухонебезпечними матеріалами (гофротара), порушення правил проведення вогневих робіт, куріння, а також порушення правил перевезення і збереження небезпечних вантажів.

Пожежа у вантажних трюмах звичайно розвивається досить повільно, але, розвинувшись, набуває великих розмірів і може захопити суміжні трюми і надбудови.

9.8.2. Гасіння пожежі волокнистих вантажів і гофрованої картонної тари у вантажних трюмах повинно здійснюватися заповненням трюму ефективними вогнегасними засобами, зокрема високократною повітряно-механічною піною. При цьому необхідно передбачити запас змочувачів поверхнево-активних речовин і пристосувань, які забезпечують додавання їх до води.

За можливості трюм, де горіли волокнисті і сипучі матеріали, слід розвантажити для виявлення в товщі матеріалу непогашеного осередку пожежі.

9.8.3. При визначенні засобів і способів гасіння пожежі в завантажених трюмах і виборі вогнегасних засобів необхідно врахувати фізико-хімічні властивості вантажу, розташування його в трюмі і в суміжних з ним приміщеннях, а також можливість герметизації люкових закриттів і надійність закриття трюмної вентиляції.

Гасіння самозаймистих речовин (рибне борошно, рибні відходи, дрантя промаслене тощо) має проводитись піною, а в закритих приміщеннях - інертними газами і високократною піною.

9.8.4. При виникненні пожежі в завантажених трюмах потрібно:

припинити вантажні операції, приймання баласту і палива;

провести повну герметизацію трюмів, закриттів вантажних люків, розтрубів вентиляції, вимкнути штучну вентиляцію;

увімкнути стаціонарну систему пожежогасіння (парогасіння, водяного гасіння, газогасіння), передбачену для даного відсіку;

підготувати до дії стаціонарну систему пожежогасіння сусідніх відсіків, не охоплених пожежею;

вести спостереження за переділками з боку суміжних відсіків і приміщень судна;

проводити охолодження забортною водою палуб, переділок та інших конструкцій, трюмів, завантажених вогненебезпечними вантажами, поблизу осередку пожежі;

проводити при потребі розвантаження суміжних трюмів, що не охоплені пожежею.

9.8.5. В особливо важких випадках, коли немає можливості ліквідувати пожежу за допомогою наявних на судні вогнегасних засобів, трюм потрібно затопити. При цьому необхідно врахувати:

вплив води, що надходить у трюм, на остійність і запас плавучості судна;

можливість спливання вантажу, що горить, під палубу;

збільшення в об'ємі (розбухання) окремих вантажів.

9.8.6. При виборі засобів для гасіння пожежі в трюмах потрібно враховувати, що більшість вантажів, що перевозяться на суднах, псується від води, піни і пари. Тому слід переважно застосовувати вуглекислі й інертні гази.

9.8.7. У трюмах, завантажених ящиками або бочками, для гасіння пожежі може бути використана пара.

У трюмах, завантажених речовинами, що виділяють при горінні газ, застосовувати парогасіння дуже небезпечно.

9.8.8. Вантажні трюми, де гасіння пожежі проводилось стаціонарними вуглекислотними установами, розкриваються для вентиляції тільки після прибуття судна в найближчий порт.

9.8.9. При пожежі в рефрижераторному відділенні, коли в результаті підвищення температури підвищується тиск у посудинах і апаратах, а аварійні клапани не спрацьовують, слід виконати аварійний випуск аміаку з усієї системи рефрижераторної установки.

9.8.10. За наявності в аварійному приміщенні балонів з аміаком або іншими хладагентами їх слід вилучити з місця пожежі або ретельно охолоджувати, запобігаючи вибухам.

Особливо небезпечна поява в зоні пожежі аміаку, який під дією високої температури розкладається на кисень, що підтримує горіння і водень і утворює з повітря вибухонебезпечну суміш.

9.8.11. Термоізоляцію, що горить, слід розкрити і подавати на неї воду.

Застосування інертних газів і парів для гасіння ізоляції за обшивкою неефективне.

9.8.12. При неможливості доступу в РВ або трюм, що горить, радикальним засобом гасіння пожежі може бути затоплення аварійного приміщення. При цьому слід ретельно стежити за станом водонепроникних переділок. При порушенні цілості переділок вода може затопити сусідні з аварійним відсіком приміщення, що неприпустимо.

При прийнятті рішення про затоплення відсіку слід урахувати запас плавучості та остійності судна.

Затоплення відсіку є остаточним заходом і може бути застосовано лише в разі нагальної потреби.

9.9. Організація боротьби з пожежами, що виникли в результаті порушень режимів роботи електрообладнання

9.9.1. Основними причинами пожеж при порушенні режиму роботи електрообладнання є:

поява перехідних опорів при слабкому контакті струмопровідних частин унаслідок вібрації або за інших обставин;

коротке замикання в електричних установках;

перенавантаження струму, що виникає при тривалому використанні електрообладнання, розрахованого на короткочасну роботу, або в результаті підключення споживачів, потужність яких вища за допустиму;

накопичення на трасах кабелів відкладень паливно-мастильних матеріалів і пилу в результаті неправильної експлуатації ДВЗ і випускних трактів (газоходів);

розташування кабельних трас у безпосередній близькості від газоходів із порушеною ізоляцією або з прокладками фланцевих з'єднань, що мають пробої.

9.9.2. Перед гасінням обладнання, яке горить і перебуває під напругою, необхідно якнайшвидше зняти напругу. Якщо напругу відразу зняти не вдається, то для гасіння пожежі потрібно використати вуглекислотні вогнегасники, сухий пісок і пожежні покривала.

Забороняється застосування струмопровідних вогнегасних засобів.

9.9.3. Особи, які беруть участь у гасінні електрообладнання, що горить і перебуває під напругою, повинні працювати в гумових рукавичках і, якщо змога, стояти на гумових килимках. Працівники повинні також взувати діелектричні боти або калоші.

9.9.4. При знятій напрузі електрообладнання, що горить, дозволяється гасити будь-якими вогнегасними засобами. Однак, щоб запобігти псуванню електрообладнання, гасити його рекомендується, якщо є змога, вуглекислотою, а за її відсутності - повітряно-механічною піною. При цьому необхідно врахувати, що повітряно-механічна піна і прісна вода знижують опір ізоляції, тому після їх застосування електрообладнання слід просушити.

Застосування морської води або хімічної піни може вивести електрообладнання з ладу на довгий строк.

Вуглекислота не викликає зниження опору ізоляції електрообладнання.

9.9.5. При пожежі в приміщеннях з акумуляторами слід негайно припинити їх зарядку, батареї відключити, за допомогою вентиляторів створити посилену тягу з приміщення, чим запобігти можливому вибуху газової суміші.

Осередок пожежі слід гасити пожежними покривалами, повітряно-механічною піною на прісній воді.

9.10. Організація гасіння вогненебезпечних вантажів

9.10.1. Для гасіння вантажів класу 1 (вибухових речовин) належить застосовувати воду у вигляді компактних або розпилених струменів. Кількість струменів у всіх випадках повинна бути максимальною.

Найбільш ефективним методом гасіння ВР, що спалахнули, і попередження їх займання при виникненні пожежі в інших приміщеннях судна є затоплення приміщень з вантажем з одночасним відкачуванням води з них.

При гасінні палаючого пороху і ВР можлива поява небезпечних для життя газів - окису азоту, окису вуглецю та інших. У зв'язку з цим гасіння повинно проводитись лише в ДІА.

9.10.2. Гази пропан і бутан зараховано до класу 2 пожежо- і вибухонебезпечності.

Спалах вибухонебезпечної газової суміші може відбутися внаслідок її запалювання від локального нагріву або відкритого вогню.

9.10.3. У разі вибуху ємкостей із зрідженим газом речовина вихлюпується на відстань до 130-150 м, утворюючи внаслідок швидкого випарування рідкого газу вибухонебезпечну суміш з повітрям.

Швидкість випаровування рідкого бутану з відкритої поверхні за температури навколишнього середовища +4 град.С і швидкості вітру 3 м/с дорівнює 6,9 г/(м2с), а швидкість вигоряння за цих же умов становить 73,8 г/(м2с).

Пропан і бутан у газоподібному стані важчі за повітря і в понижених місцях утворюють з ним вибухонебезпечну суміш.

9.10.4. На відкритій поверхні вибухонебезпечна газова хвиля може досягати висоти 20 м. Концентрація газу із збільшенням відстані від місця його виділення різко зменшується.

9.10.5. На дільницях вантажних приміщень, які не продуваються, і палубі судна в районі надбудов можуть утворюватися осередки вибухонебезпечних концентрацій газів.

Швидкість розповсюдження полум'я в газоповітряній суміші становить 0,32-0.35 м/с.

У звичайних умовах зріджені гази не самозагоряються, але в присутності окислювачів вони можуть займатися.

9.10.6. Для гасіння пожежі газів класу 2 слід ізолювати палаючий факел від ГГ за допомогою пожежного покривала (цей прийом гасіння найбільш ефективний при горінні газу, який виходить під невеликим тиском крізь нещільності в балонах) або за допомогою потужних водяних струменів.

9.10.7. При факельному горінні газу, що виходить з балону під великим тиском 294,2-588,4 кПа (36 ат), а також при горінні газу на відкритій поверхні слід застосувати "розбавлення", тобто введення в приміщення, в якому відбувається горіння газів, негорючих речовин (водяної пари, інертних газів тощо) або інгібіторів. Цей прийом най-більш ефективний при гасінні газів, які горять у трюмах і в інших приміщеннях судна.

9.10.8. При визначенні найбільш ефективного способу гасіння газів слід ураховувати місце розташування балонів і тиск газу в них.

9.10.9. Для гасіння газових пожеж слід використовувати воду, водяну пару, інертні гази і пожежні покривала.

Гасити зріджені гази на відкритій палубі водяною парою не рекомендується, тому що при температурі, більшій +100 град.С, вона сприяє бурхливому випаровуванню зріджених газів.

9.10.10. При витіканні зріджених і стиснених газів із балона через нещільності належить у першу чергу вжити заходів з усунення факела полум'я від сусідніх балонів і ємкостей. Якщо це не вдається, то слід прибрати сусідні балони і ємкості якомога далі від палаючого факела.

9.10.11. У разі вибуху балона або ємкості зі стисненим газом, коли рідкий газ силою вибуху розкидано на великій площі палуби, а також у разі аварії і пошкодження поряд з розташованими балонами і ємкостями належить:

розвернути судно таким чином, щоб гази, що виходять, вітром відносило в протилежний від суднових надбудов бік;

інтенсивно охолоджувати потужними водяними струменями балони і ємкості, що потрапили в радіус дії високих температур;

струмені води подавати також у зону факела горіння;

дуже пошкоджені в разі вибуху балони і ємкості з ГГ викинути за борт;

змити потужними водяними струменями палаючий газ з палуби за борт.

9.10.12. Для гасіння пожежі ЛЗР класу 3 слід уживати такі заходи:

ізолювання ГР від повітря;

охолодження ємкостей з палаючою рідиною водою або охолодження верхніх шарів ГР;

розбавлення, тобто введення в парову фазу інертних газів.

9.10.13. Для гасіння палаючих рідин, що не змішуються з водою, слід застосовувати:

високократну повітряно-механічну піну;

заповнення надвантажного простору інертним газом, вуглекислотою або випарами флегматизувальних рідин;

воду в дрібно розпиленому стані.

При застосуванні комплексних засобів пожежогасіння (інертних газів, вуглекислоти, водяної пари й інших) вантажні приміщення мають бути ретельно загерметизовані.

9.10.14. Гасіння палаючих рідин, що змішуються з водою, повинне проводитись мильною піною на основі пінопорошку ПГП-С, водою, інертними газами.

Застосування води дає більший ефект, якщо вона подається у вигляді водяного пилу, який ізолює ЛЗР від повітря.

9.10.15. У всіх випадках гасіння ЛЗР, що горять, у першу чергу необхідно охолоджувати ємкості і переділки відсіків, у яких відбувається горіння.

9.10.16. Невеликі пожежі ЛЗР, що пролилися, слід гасити за допомогою переносних вогнегасників, що заряджені сухими хімікатами, вуглекислим газом або піною. Ці вогнегасники мають перевагу в швидкості дії і легкості приведення їх в дію.

9.10.17. Займання і дуже малі пожежі ЛЗР слід гасити пожежним покривалом.

9.10.18. Гасіння самозаймистих речовин категорії 4.2 проводиться піною, піною хімічною і високократною, а в закритих приміщеннях - інертним газом, парою і високократною піною.

Гасіння рибного борошна, що горить, повинно проводитись водою із змочувачем (0,5-2,0% змочувача). Як змочувачі використовуються сульфонат, сульфоноли НП-1 і НП-5, змочувач НБ (никаль), допоміжна речовина ОП-7 і ОП-10, детергент ДС-РАС, піноутворювач ПО-1 тощо.

При самозайманні таких речовин, як сажа, гасіння повинно здійснюватися дрібнорозпиленим струменем води.

9.11. Організація гасіння нафтової плівки (палива) на воді

9.11.1. При горінні нафтової плівки (палива) на воді, в залежності від площі її розповсюдження, спостерігається різна висота полум'я - від 1 до 6 м. Під дією вітру і течії плівка переміщується.

При швидкості вітру 3,4-12,4 м/с (36 балів) плівка може рухатись із швидкістю 0,16-0,27 м/с.

9.11.2. При висоті хвилі до 0,75 м плівка нафти горить суцільною масою, а при висоті хвилі близько 2,0 м плівка нафти емульсується з водою на гребенях хвиль і не горить.

9.11.3. При горінні палива біля борту судна необхідно розвернути його так, щоб полум'я та дим збивались вітром за борт, а витікаючі за борт ГР відносило вбік. Після чого прямувати курсом та швидкістю відносно вітру, сприятливими для боротьби з пожежею.

9.11.4. Після уточнення обставин слід прийняти рішення щодо безпеки людей (екіпажу, промислових робітників, пасажирів та інших), щодо методів та засобів локалізації і ліквідації пожежі та її наслідків.

Одночасно слід застосувати всі засоби для припинення витікання палива шляхом перекачування його в неушкоджені цистерни, усунення пошкоджень, створення диференту і крену, що зменшують або ліквідують вилив палива.

Слід відганяти паливо, що горить, від борту, для чого подавати суцільні водяні струмені з пожежних стволів під кутом 3040 до поверхні води по краях рідини, що горить, стискаючи осередок пожежі.

Слід застосовувати піногасіння для покриття поверхні забортної води в місцях, що загрожують судну, і охолоджувати корпус у тих місцях водяними струменями.

9.12. Установлення причин пожежі

9.12.1. Після ліквідації пожежі на судні, що перебуває в морі, для з'ясування причин її виникнення капітан повинен призначити комісію і негайно повідомити про те, що сталося, в організації, які вказані в п.2.3 ИРАС-82. При перебуванні судна в порту капітан також зобов'язаний викликати на судно представника СПБ.

9.12.2. Забороняється до закінчення роботи комісії розбирати вантаж, що горів, розчищати і прибирати місця пожежі.

9.12.3. Комісія з особистою участю капітана повинна оглянути місце пожежі, розпитати свідків і учасників гасіння пожежі.

Після з'ясування причин комісія повинна скласти акт про пожежу.

9.12.4. В акті про пожежу зазначаються:

час і місце пожежі;

ким і коли пожежу було виявлено;

вжиті заходи і хід гасіння;

умови, що сприяли розвитку пожежі;

наслідки пожежі (що згоріло, що пошкоджено, чи є людські жертви і травмовані);

причини виникнення пожежі;

висновки і пропозиції комісії.

9.12.5. До акта про пожежу повинні бути додані документи, які підтверджують висновки комісії: довідки, свідчення свідків, фотографії, схеми тощо.

9.12.6. Після з'ясування причин виникнення пожежі і складання акта належить видати наказ по судну, в якому потрібно вказати причину, винуватців і заходи з попередження пожеж. Копії актів і наказів направити судновласнику, в басейнову держрибфлотінспекцію і СПБ.

9.12.7. Якщо пожежу на судні за своїми наслідками класифіковано як аварію або аварійну подію, то порядок розслідування встановлюється "Положением о порядке расследования аварий морских судов". При цьому органам, які здійснюють розслідування, повинні бути передані всі матеріали про пожежу, які є на судні (акт про пожежу, наказ по судну тощо).

9.12.8. З метою глибокого аналізу причин, умов їх виникнення, оцінки стану пожежної безпеки суден, прогнозування ситуацій і розроблення запобіжних заходів для забезпечення безпеки людей, збереження матеріальних цінностей і створення умов для гасіння пожеж запроваджено облік пожеж (пожежею вважається неконтрольоване горіння поза межами спеціального вогнища).

1. Закон України "Про пожежну безпеку".

2. Постанова Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо виконання Закону України "Про пожежну безпеку" від 26.07.94 N 508, постанова Кабінету Міністрів України від 03.04.95 N 238 "Про затвердження державної програми забезпечення пожежної безпеки на 1995-2000 роки".

3. ДНАОП і НАОП:

3.1 ДНАОП 0.00-1.07-94. Правила будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском. Затверджені наказом Держнаглядохоронпраці України від 18.10.94 N 104.

3.2. ДНАОП 0.00-1.16-96. Правила атестації зварювальників. Затверджені наказом Держнаглядохоронпраці України від 19.04.96 N 61, зареєстровані в Мін'юсті України 31.05.96 за N 262/1287.

3.3. НАОП 4.0.00-1.01-91. Правила техники безопасности на судах флота рыбной промышленности СССР. Затверджені Мінрибгоспом СРСР 01.09.91.

3.4. НАОП 4.0.00-1.08-81. Единые правила безопасности труда на водолазных работах. Затверджені Мінрибгоспом СРСР, 1981.

3.5. НАОП 5.1.21-1.10-89. РД 31.15.01-89. Правила морських перевезень небезпечних вантажів. Затверджені Мінморфлотом СРСР 1989.

3.6. НАОП 5.1.21-6.07-86. РД 31.87.42-85. Методические рекомендации по программированному обучению и контролю знаний. Водолазные спуски и работы. Затверджені Мінморфлотом СРСР, 1986.

4. НАПБ:

4.1. НАПБ Б.02.003-94. Типове положення про пожежно-технічні комісії на підприємствах, в установах та організаціях. Затверджене наказом МВС України від 27.09.94 N 521.

4.2. НАПБ Б.02.005-94. Типове положення про спеціальне навчання, інструктаж та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України. Затверджене МВС України від 17.11.94 N 628, зареєстроване в Мін'юсті України 22.12.94 за N 308/518.

4.3. НАПБ Б.07.001-94. Перелік посад, при призначенні на які особи зобов'язані проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки, та порядок його організації. Затверджений наказом МВС України від 17.11.94 N 628, зареєстрований в Мін'юсті України 22.12.94 за N 307/517.

4.4. НАПБ В.01.013-84. Правила пожарной безопасности при проведении огневых работ на ремонтируемых и строящихся судах на судоремонтных предприятиях Минрыбхоза СССР. Затверджені наказом Мінрибгоспу СРСР від 29.12.84 N 695.

4.5. НАПБ В.01.041-88/180. Правила пожарной безопасности на судах флота рыбной промышленности СССР и рыболовецких колхозов. Затверджені наказом Мінрибгоспу СРСР від 25.11.88 N 527.

4.6. НАПБ В.07.002-86/140. Организация и проведение контроля пожаровзрывобезопасного состояния воздушной среды помещений строящихся и ремонтируемых судов при выполнении производственных процессов с пожаровзрывоопасными материалами и веществами. Методические указания. Затверджений Мінсудпромом СРСР, 1986.

5. ДСТУ та ГОСТ:

5.1. ДСТУ 2272-93. Пожежна безпека. Терміни та визначення.

5.2. ДСТУ 2273-93. Пожежна техніка. Терміни та визначення.

5.3. ДСТУ 3220-95. Пожежовибухобезпека в суднобудуванні. Загальні вимоги.

5.4. ДСТУ 3237-95. Кольори сигнальні та знаки пожежної безпеки в суднобудуванні. Загальні положення.

5.5. ГОСТ 12.1.004-91* ССБТ. Пожежна безпека. Загальні вимоги.

5.6. ГОСТ 12.1.009-76 ССБТ. Электробезопасность. Термины и определения.

5.7. ГОСТ 12.1.018-93 ССБТ. Пожежна безпека. Електростатична іскробезпека. Загальні вимоги.

5.8. ГОСТ 12.1.030-81 ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление, зануление.

5.9. ГОСТ 12.1.044-89 ССБТ. Пожежовибухонебезпечність речовин і матеріалів. Номенклатура показників і методи їх визначення.

5.10. ГОСТ 12.4.009-83 ССБТ. Пожежна техніка для захисту об'єктів. Основні види. Розміщення та обслуговування.

5.11. ГОСТ 12.4.026-76 ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности.

5.12. ГОСТ 12.3.046-91 ССБТ. Установки пожежогасіння автоматичні. Загальні технічні вимоги.

5.13. СТ СЭВ 383-87*. Пожежна безпека будівництва. Терміни і визначення.

5.14. ГОСТ 19433-88. Вантажі небезпечні. Класифікація і маркування.

6. СНиП 2.01.02-85*. Протипожежні норми.

7. Правила:

7.1. Правила пожежної безпеки в Україні (ППБУ). Затверджені 22.06.95 УДПО МВС України, зареєстровані в Мін'юсті від 22.07.95 за N 219/755.

7.2. Правила техніки безпеки при експлуатації електроустановок споживачів. Затверджені Держенергонаглядом СРСР 21.12.84.

7.3. Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів. Затверджені Держенергонаглядом СРСР 31.03.92.

7.4. Правила класифікації і будівництва морських портів.

7.5. Правила безпеки морського перевезення небезпечних вантажів. Загальні вимоги та положення. (КНД 31.1.003-94).

7.6. Правила технічної експлуатації морських і річкових суден. Електрообладнання. (КНД 31.2.002-96).

Нормативні документи подано у відповідності до Переліку нормативних документів у галузі будівництва, що діють на території України, Держкоммістобудування і архітектури України за станом на 01.01.98, і в разі їх перегляду цей додаток підлягає аналізу та відповідним змінам.

Скорочення в тексті Правил, крім нормативних термінів, наведено в алфавітному порядку: