Про затвердження Правил технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених пунктів України

6.9.6. Аналіз вихідної води на вміст загального заліза і води з поверхні фільтра на вміст загального та окисного заліза, а також розчиненого кисню і вільної вуглекислоти проводять один раз на добу.

Аналіз очищеної води на вміст загального заліза виконують кожні 4 години.

Періодичність бактеріологічного аналізу погоджується з місцевими органами Державного санітарного нагляду.

6.9.7. Експлуатацію споруд знезалізнення води з реагентною схемою обробки проводять аналогічно експлуатації споруд для освітлення та знебарвлення води.

6.10. Споруди повторного використання промивних води і обробки осадів.

6.10.1. Споруди повторного використання промивних вод призначено для скорочення втрат води у процесі її очищення, а споруди з обробки осадів - для охорони водойм від забруднення скидами водопровідних очисних споруд.

6.10.2. Споруди повторного використання промивних вод повинні забезпечити:

видалення піску, вигнаного з фільтрів у процесі промивання;

приймання промивних вод до збірних резервуарів;

попереднє відстоювання промивних вод.

Для інтенсифікації відстоювання промивних вод слід вводити поліакриламід у дозах 0,1-0,5 мг/л.

У разі погіршення санітарно-епідемічної ситуації промивні води перед повторним використанням повинні додатково знезаражуватися дозою хлору 5 мг/л при контакті не менше 1 години;

рівномірну подачу освітлених промивних вод у голову очисних споруд.

Якщо ступінь освітлення високий (до мутності 10-15 мг/л), допускається подача освітленої промивної води перед фільтрами;

видалення осаду з резервуарів на споруди з обробки осадів.

6.10.3. Споруди з обробки осадів водопровідних очисних споруд повинні забезпечувати:

ущільнення осаду з відведенням відділеної води;

подачу осаду на мулові майданчики заморожування чи підсушування.

У разі наявності споруд механічного зневоднення осаду чи регенерації коагулянту з осаду їх експлуатація здійснюється згідно з проектними регламентами.

6.10.4. Під час експлуатації споруд повторного використання промивних вод персонал зобов'язаний:

забезпечити промивання і розподіл промивних вод по збірних резервуарах;

вести нагляд за дозуванням поліакриламіду;

контролювати тривалість відстоювання промивних вод і забезпечувати необхідний ступінь їх освітлення;

забезпечити рівномірну подачу освітлених промивних вод на основні споруди;

вести нагляд за рівнем осаду, який випав у збірних резервуарах, та періодично видаляти його на споруди з обробки осаду;

контролювати стан будівельних конструкцій споруд, трубопроводів і арматури та вчасно їх ремонтувати.

6.10.5. У процесі експлуатації споруд з обробки осадів персонал зобов'язаний:

контролювати кількість, фізико-хімічні показники осадів, що надходять на ущільнення, і ущільнених осадів, що випускаються на мулові майданчики;

контролювати висоту напуску на мулові карти та рівномірність розподілу осадів по поверхні карт;

вчасно відкривати та регулювати шибери на випусках відстояної мулової води;

вчасно видаляти осад з мулових майданчиків і вивозити його на звалище або на утилізацію.

7.1. Організація експлуатації насосних станцій.

7.1.1. Насосні станції систем водопостачання та водовідведення повинні забезпечувати надійну і безперебійну подачу води споживачам або перекачування стічних вод з високими технічно-економічними показниками.

7.1.2. У процесі експлуатації насосних станцій персонал зобов'язаний:

здійснювати управління режимом роботи насосної станції;

розробляти і впроваджувати заходи з оптимізації роботи устаткування та економії електроенергії, мастильних та витратних матеріалів;

забезпечувати нагляд і контроль за станом будівельних конструкцій, трубопровідної арматури, устаткування і комунікацій, а також режимом роботи насосних агрегатів;

підтримувати належний санітарний стан приміщення насосної станції;

вести систематичний облік роботи насосної станції, вносячи відповідні записи до журналів;

забезпечувати вчасне проведення ревізій устаткування, поточних і капітальних ремонтів.

На каналізаційних насосних станціях, обладнаних граблями або решітками, персонал повинен керуватися також вимогами п.13.7 цих Правил.

7.1.3. Оперативне керівництво роботою насосних станцій і розробка експлуатаційних режимів повинні здійснюватися диспетчерською службою, начальником насосної станції чи іншими адміністративно-технічними керівниками виробника.

7.1.4. Чисельність експлуатаційного персоналу і склад служб насосних станцій встановлюють за штатним розписом залежно від продуктивності, призначення і ступеня автоматизації станції.

7.1.5. На кожній насосній станції необхідно закріпити устаткування за підрозділами, визначити їх функції і відповідальність працівників за експлуатацію устаткування, видати спеціальний наказ.

7.1.6. На насосних станціях додатково до документів, визначених у п.2.6 цих Правил, повинна зберігатись така технічна документація:

генеральний план майданчика насосної станції з нанесеними підземними комунікаціями і пристроями;

оперативна технологічна схема комунікацій, агрегатів і переключень;

схема електропостачання, первинної комунікації силових мереж і освітлення, принципові та монтажні схеми автоматики і телемеханізації;

журнал контролю і обліку роботи устаткування;

журнал обліку відбору з джерела води (для насосної станції першого підйому).

7.1.7. Інструкції з експлуатації насосних станцій складаються згідно з цими Правилами, інструкціями з експлуатації устаткування заводів-виробників з урахуванням особливостей експлуатації даної станції.

В інструкціях повинні бути визначені умови:

нормальної роботи насосної станції;

роботи насосної станції в аварійному режимі, у т.ч. заходи проти затоплення машинного залу;

профілактичного і капітального ремонтів устаткування;

експлуатації КВП і автоматики, систем опалення та вентиляції, підйомно-транспортного устаткування, аварійних випусків.

В інструкціях повинні бути обумовлені обов'язки персоналу суміжних цехів (груп) з обслуговування і ремонту обладнання, а також працівників, для яких знання цієї інструкції обов'язкове.

7.1.8. На усіх насосних агрегатах і керуючому обладнанні (засувках, затворах, щитах управління тощо) повинні бути нанесені фарбою добре видимі порядкові номери відповідно до інвентаризаційних номерів та виконавчої документації.

7.2. Управління режимом роботи насосної станції.

7.2.1. Режим роботи насосної станції визначають з урахуванням режимів роботи інших споруд систем водопостачання (каналізації), пов'язаних з роботою станції (водоводів, водопровідної мережі, колекторів, резервуарів, інших насосних станцій), а також величини та режиму водоспоживання (нерівномірності притоку стічних вод).

7.2.2. Оперативне управління режимом роботи насосної станції здійснює черговий диспетчер виходячи з умови підтримання заданих параметрів роботи системи водопостачання (каналізації) у цілому і економічності роботи даної насосної станції.

У разі відсутності централізованого диспетчерського управління для кожної насосної станції повинні бути розроблені типові погодинні графіки роботи насосних агрегатів для різних днів тижня і сезонів року з урахуванням коливань водоспоживання (притоку стічних вод), рівней води в резервуарах і водонапірних баштах та режимів роботи інших насосних станцій.

Режим роботи насосних станцій першого підйому, що забезпечують подачу води на очисні споруди водопроводу, повинен встановлюватися виходячи з прийнятої схеми і режиму роботи очисних споруд.

7.2.3. Графіки режимів роботи насосних агрегатів повинні забезпечувати можливість проведення профілактичних оглядів і ремонтів основного устаткування насосної станції.

7.2.4. У разі змін схеми систем водопостачання (каналізації), у режимі роботи споруд чи в режимі водоспоживання (притоку стічних вод) необхідно скоригувати типові графіки роботи насосної станції і окремих агрегатів.

7.3. Облік роботи насосних станцій.

7.3.1. На кожній насосній станції організовують облік роботи основного механічного та енергетичного устаткування за такими показниками:

подача води чи перекачування стічних вод;

витрати електроенергії для станції в цілому і окремо по машинних цехах (загальна кількість та питома витрата на 1000 м-3 води);

витрати води на свої потреби в абсолютних величинах та у відсотках до подачі води з розподілом на виробничі та побутові потреби і витрати води;

витрати електроенергії на свої потреби в абсолютних величинах і у відсотках до загальної витрати;

кількість годин роботи і простою машин, електрообладнання, коефіцієнт їх корисної дії;

витрата палива і мастильних матеріалів.

7.3.2. Для організації обліку основних технологічних показників роботи на насосних станціях повинні бути встановлені:

вакуумметри чи мановакуумметри на всмоктувальних патрубках насосів;

манометри на напірних патрубках насосів;

амперметри, вольтметри, ваттметри та електролічильники біля електродвигунів;

покажчики рівня мастила в підшипниках (при рідинному змащуванні) або манометри (при циркуляційному змащуванні), а також термометри, що показують температуру мастила на вході у підшипник та на виході з нього;

витратоміри на напірних водопроводах (колекторах).

7.4. Експлуатація насосних агрегатів та допоміжного обладнання.

7.4.1. Експлуатацію насосних агрегатів і допоміжного обладнання організовують на підставі інструкцій з експлуатації, що розробляють з урахуванням інструкцій заводів-виробників і цих Правил.

В інструкції з експлуатації повинні бути визначені: послідовність операцій з пуску і зупинки агрегатів, допустимі температури у підшипниках, мінімальний тиск мастила (у системах з циркуляційним змащуванням), перелік основних відмов устаткування та методів їх усунення.

7.4.2. На кожному насосному агрегаті повинна бути заводська табличка із зазначенням заводу-виробника, заводського номера і технічної характеристики.

7.4.3. На кожний насосний агрегат повинен бути заведений технічний паспорт згідно з вимогами п.2.6 цих Правил.

7.4.4. Кожний насосний агрегат і допоміжне обладнання повинні бути забезпечені комплектом запасних частин і запасом експлуатаційних матеріалів згідно з нормативами заводу-виробника.

7.4.5. Пуск і зупинку насосних агрегатів і допоміжного обладнання виконує тільки черговий, що обслуговує дану установку (якщо пуск і зупинка не здійснюються в автоматичному режимі або за допомогою систем телемеханічного управління).

7.4.6. Експлуатація насосних агрегатів заборонена у разі:

появи в агрегаті ясно чутного стуку;

появи диму, іскріння або свічення в зазорі між статором і ротором електродвигуна;

виникнення підвищеної вібрації вала (допустима вібрація 0,013-0,05 при швидкості обертання 1000-3000 об./хв.; 0,16 - при швидкості обертання менше 750 об./хв.;

підвищення температури підшипників, обмоток статора або ротора вище допустимої;

підплавлення підшипників ковзання або виходи з ладу підшипників кочення;

тиску мастила нижче допустимого (при циркуляційному змащенні).

7.4.7. Забороняється регулювати продуктивність насосного агрегату засувкою на всмоктуючому трубопроводі. Під час роботи насоса засувка на всмоктуючому трубопроводі повинна бути відкрита повністю.

7.4.8. У разі виникнення аварії черговий повинен зупинити насосний агрегат згідно із спеціальною протиаварійною інструкцією без дозволу чергового вищого рівня. Про свої дії він повинен терміново сповістити чергового вищого рівня або диспетчера.

7.4.9. Кожний насосний агрегат періодично за затвердженим графіком піддають оглядам, ревізіям, поточним і капітальним ремонтам.

Періодичність і обсяг кожного виду робіт встановлюють на підставі інструкції заводу-виробника з урахуванням місцевих умов.

7.4.10. Один раз на два роки проводять перевірку фактичного коефіцієнта корисної дії (ККД) кожного насосного агрегату.

7.4.11. Пуск і відладку агрегату після ремонту виконують під наглядом особи, яка керувала ремонтом.

7.4.12. Вантажопідйомні механізми, встановлені на насосних станціях, повинні експлуатуватися згідно з Правилам устрою, встановлення, огляду і експлуатації підйомних механізмів.

8.1. Резервуари і водонапірні башти повинні забезпечувати вирівнювання режимів роботи насосних станцій та зберігання регулюючих, аварійних та протипожежних запасів води, а також води на технологічні потреби споруд. Після (і під час) зберігання води в резервуарах її якість повинна відповідати вимогам державних санітарних норм та правил. Вода, що зберігається в резервуарах, повинна бути надійно захищена від зовнішнього забруднення шляхом герметизації резервуарів та їх обладнання спеціальними фільтрами-поглиначами.

8.2. У процесі експлуатації резервуарів та водонапірних башт персонал зобов'язаний:

вести контроль за якістю поступаючої та вихідної води;

утримувати споруди в належному санітарному стані, періодично проводити їх очищення та дезинфекцію;

здійснювати спостереження за рівнями води;

слідкувати за справністю запірно-регулюючої арматури, трубопроводів, люків-лазів, дверей, фільтрів-поглиначів, систем роздачі води та будівельних конструкцій;

систематично проводити випробування на витоки води з резервуарів та їх герметичність;

вживати термінових заходів до усунення протікання води всередину резервуара крізь стіни і перекриття;

вести нагляд за станом резервуарів та башт, розташованих за межами території водопроводу, і здійснювати їх охорону.

8.3. Періодичність і обсяг контролю якості води в резервуарах встановлюють залежно від продуктивності очисних споруд і погоджують з місцевими органами Державного санітарного нагляду.

8.4. Для кожного резервуара залежно від його призначення і на підставі аналізу режиму водоспоживання і досвіду експлуатації повинен бути розроблений добовий графік рівнів води в ньому з урахуванням повного обміну води протягом 48 годин і необхідності зберігання аварійного і протипожежного запасів води.

8.5. Резервуари повинні бути обладнані пристроями і приладами, які забезпечують:

захист питної води від забруднення повітрям, яке надходить в резервуари під час експлуатації;

роздачу води в пересувну тару;

контроль на рівнями води і передачу даних в диспетчерський пункт або на насосну станцію;

можливість відбору проб води без доступу в резервуар.

8.6. Входи до люків-лазів, в резервуари та водонапірні башти повинні бути герметично зачинені і опломбовані. Порядок входу в резервуар чи башту встановлюється інструкціями, погодженими із структурними підрозділами з питань охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

8.7. Вікна водонапірних башт повинні бути закриті густою (1x1 мм) металевою сіткою. Необхідно слідкувати за цілісністю сіток для запобігання забруднення води комахами.

8.8. У разі погіршення бактеріологічних і фізико-хімічних показників води у резервуарі чи башті проводять їх промивання фільтрованою водою з підвищеною до 2 мг/л концентрацією залишкового хлору при збільшених витратах води через резервуар (башту). Якщо таке промивання не дає позитивних результатів, проводять очищення та дезинфекцію резервуара.

8.9. Не рідше одного разу на рік повинен проводитись контроль герметичності резервуарів, їх очищення та дезинфекція, перевірка роботи фільтрів-поглиначів, пристроїв для роздачі води в пересувну тару, усіх трубопроводів, запірної арматури, люків-лазів, дверей тощо.

8.10. Виконання робіт з очищення, фарбування, ремонту резервуарів оформлюють наказом по підприємству. Перед початком робіт засувки на трубопроводах, які підводять та відводять воду, повинні бути закриті та опломбовані.

8.11. Після закінчення очищення, фарбування або ремонту в резервуарах (баках водонапірних башт) складають спеціальний акт, в якому вказують:

час зняття пломб;

перелік проведених робіт;

характеристику санітарно-технічного стану резервуара;

час закінчення робіт і спосіб дезинфекції;

відповідального за проведення робіт.

8.12. Після закінчення ремонту або очищення обов'язково виконують дезинфекцію розчинами активного хлору:

для резервуарів великої місткості - методом зрошування розчином сполук активного хлору з концентрацією 200-250 мг/л (з розрахунку 0,3-0,5 л на 1 м-2 поверхні резервуара) при контакті 1-2 години;

для резервуарів малої місткості - способом заповнення водою з вмістом активного хлору 75-100 мг/л при контакті 5-6 годин.

Після дезинфекції резервуар промивають фільтрованою водою. Резервуар може бути включений в експлуатацію після двох задовільних бактеріологічних аналізів, які виконують з інтервалом часу, необхідним для повного обміну води в резервуарі.

8.13. Виробник зобов'язаний сповістити структурні підрозділи з питань охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій про закінчення робіт з очищення, фарбування або ремонту резервуара.

8.14. Інструменти для очищення резервуарів перед початком роботи оброблюють 1%-ним розчином хлорного вапна.

8.15. У процесі очищення резервуара в першу чергу видаляють осади з дна, потім очищають стіни і колони металічними щітками до повного видалення слизу, а стіни і колони двічі обмивають з брандспойта. Після цього відмивають дно резервуара, а всі поверхні резервуара повторно обмивають з брандспойта.

8.16. Відчиняти світлові люки допускається тільки на першій стадії очищення. Перед останньою промивкою люки зачиняють і резервуар освітлюють штучним освітленням.

8.17. Перед входом до резервуара повинен стояти посуд з 1%-ним розчином хлорного вапна для обмивання гумового взуття.

8.18. Допуск персоналу до резервуарів, башт і на їх територію треба обмежувати тільки необхідними випадками, які повинні бути обумовлені у відповідних інструкціях. Допуск сторонніх осіб на територію резервуарів і башт, яка повинна бути огороджена, категорично забороняється.

8.19. Двері камер і люки-лази резервуарів чистої води повинні бути опечатані або опломбовані представником охорони. Ключі зберігаються у начальника (технолога) очисних споруд (цеху очистки води).

8.20. Один раз на рік проводять випробування підземних резервуарів на витоки води з визначенням їх величин.

8.21. Металічні баки водонапірних башт фарбують не рідше одного разу на 3 роки антикорозійними фарбами, дозволеними Міністерством охорони здоров'я.

9.1. Організація експлуатації зовнішніх систем подачі і розподілу води.

9.1.1. Зовнішні системи подачі і розподілу води повинні забезпечувати безперебійне і надійне постачання споживачам питної води, якість якої відповідає санітарним нормам і вимогам чинного державного стандарту "Вода питна".

9.1.2. Головними завданнями технічної експлуатації систем подачі і розподілу води є:

нагляд за станом водопровідної мережі, споруд, пристроїв і обладнання на ній, технічне утримання мережі, усунення засмічень, промерзання тощо;

розробка економічних режимів експлуатації мережі та управління її роботою;

забезпечення необхідного тиску води на вводах споживачів і розподіл потоків води згідно із замовленою споживачами потребою у воді;

утримання водопровідних мереж у належному санітарному стані, вчасна їх промивка та дезинфекція;

поточний і капітальний ремонти на мережах, ліквідація аварій і витоків;

ведення технічної документації та звітності;

нагляд за будівництвом та приймання в експлуатацію нових ліній мереж, споруд на ній і споживацьких приєднань;

вивчення мережі, нагляд за тиском, складання перспективних планів реконструкції і розвитку мережі з урахуванням будівництва в населеному пункті.

9.1.3. Експлуатацію водопровідної мережі виконують служби, що залежно від її довжини і обсягів робіт можуть бути створені як дільниці, служби мережі, а для особливо великих міст - як самостійні виробничі підприємства з експлуатації водопровідних мереж з поділом на районні експлуатаційні дільниці.

9.1.4. Районування водопровідної мережі виконують з розрахунку, щоб довжина району не перевищувала 300-350 км, а відстань до найбільш віддаленої точки була не більше 10 км.

9.2. Нагляд за станом і утриманням мережі водопроводу.

9.2.1. Нагляд за станом мережі повинен здійснюватися в процесі обходу трас трубопроводів шляхом огляду та перевірки дії споруд і обладнання мережі.

9.2.2. На підставі результатів оглядів і перевірки дії обладнання розробляють і виконують заходи з технічного утримання мережі шляхом проведення профілактичних, поточних і капітальних ремонтів.

9.2.3. Для виконання експлуатаційних робіт з нагляду за станом і з утримування мережі повинні бути створені експлуатаційні (профілактичні) і ремонті (аварійно-відновлювальні) чергові бригади, кількість і чисельний склад яких визначається місцевими умовами.

9.2.4. Усі експлуатаційні роботи на мережах, за винятком робіт з ліквідації аварій, бригади проводять за маршрутами, встановленими планом експлуатації мережі, залежно від обсягу і характеру завдань на кожний день.

9.2.5. Кожній бригаді щоденно видають заготовлений напередодні наряд обходу, без якого бригада не повинна виходити на роботу. Кожний член бригади має бути допущений до роботи тільки після здачі техмінімуму з експлуатації мережі і техніки безпеки. Бригаді видається необхідна технічна документація (схеми маршрутів, журнали для запису виявлених дефектів на мережі), автотранспорт, інструменти, інвентар, водовідливні засоби, набір необхідних засобів з техніки безпеки тощо.

9.2.6. Зовнішній обхід та огляд трас водопровідної мережі роблять не рідше одного разу на 2 місяці, перевіряючи:

стан координатних табличок;

зовнішній стан колодязів, наявність і щільність прилягання кришок, цілість люків, кришок, горловин, скоб, драбин, наявність у колодязі води чи її витоків шляхом відкривання кришок колодязів з очищенням їх від сміття (снігу, льоду);

присутність газів в колодязях (за показанням приладу або за запахом);

наявність посідання грунту по трасі лінії або поблизу колодязів;

наявність завалів на трасі мережі в місцях розташування колодязів, розриття по трасі мережі, а також недозволених робіт з устрою приєднань до мережі;

дію вуличних водорозборів.

Під час зовнішнього огляду трас водопровідної мережі опускання людей в колодязі не дозволяється.

9.2.7. Профілактичне обслуговування мережі проводять два рази на рік, виконуючи такі роботи:

у колодязях і камерах - очищення і відкачування води, сколювання льоду в горловинах, профілактичне обслуговування розтрубних та фланцевих з'єднань, розгонку шпинделів засувок, перевірку дії байпасів, регулювання електроприводів, огляд вантузів та інших приладів та пристроїв, перевірку роботи пожежних гідрантів з встановленням на них стандера, а також у разі необхідності - заміну скоб, ремонт драбин, зміну кришок.

Ремонт пожежних гідрантів повинен бути виконаний протягом доби з моменту виявлення несправності. Про виявлену несправність та закінчення ремонту гідранта виробник зобов'язаний сповістити органи пожежної охорони;

на дюкерах - перевірку на витоки;

на переходах (штольнях) під коліями - перевірку на загазованість, обхід та огляд розташованих там переходів і пристроїв;

на вуличних водорозборах - регулювання і проведення ремонтних робіт із зміною зношених деталей.

9.2.8. У разі відсутності на водопровідній мережі постійно діючих датчиків тиску виконують перевірку вільних тисків у контрольних точках один раз на квартал, а якщо тиск падає, - позачергово.

9.2.9. В обсяг профілактичного обслуговування входить проведення запобіжних заходів проти замерзання пристроїв і обладнання на мережі (монтування та зняття утеплення, сколювання льоду).

Для утеплення колодязів можуть бути використані утеплюючі матеріали, які укладають у колодязях на перекриттях, що встановлюють на відстані 0,5-0,6 м від кришки колодязя.

Для утеплення колодязів можна використовувати додаткову дерев'яну ляду з шаром утеплюючого матеріалу, яку встановлюють нижче кришки колодязя на 0,3 м.

9.2.10. Разом з споживацьким відділом виробника експлуатаційна служба мережі один раз на рік виконує технічне обстеження споживацького приєднання і засобів обліку. При цьому перевіряють технічний стан водопровідного вводу, водолічильника, запірно-регулюючої та контрольно-вимірювальної апаратури, а також наявність витоків води із внутрішньої мережі.

9.2.11. Контроль за наявністю і станом обладнання засобів вимірювальної техніки для обліку відпущеної води, а також за дотриманням термінів їх періодичної повірки здійснюється працівниками споживацького відділу виробника.

9.2.12. Під час виконання робіт з профілактичного обслуговування колодязів (камер), дюкерів, переходів під коліями тощо бригада повинна керуватися затвердженими Держнаглядохоронпраці України Правилами техніки безпеки при експлуатації систем водопровідно-каналізаційного господарства.

9.2.13. Забороняється спуск людей в непровітрені і неперевірені на загазованість колодязі.

9.2.14. Під час проведення оглядів і профілактичного обслуговування колодязів на проїжджій частині вулиць особливу увагу треба звертати на правильне і обов'язкове встановлення огорожувальних захисних знаків для запобігання наїзду транспорту на працюючих.

9.3. Поточний і капітальний ремонти. Ліквідація аварій.

9.3.1. Дані оглядів та профілактичного обслуговування з перевіркою стану споруд, дії обладнання і пристроїв на мережі використовують під час складання дефектних відомостей, розробки проектно-кошторисної документації та для проведення поточного і капітального ремонтів.

9.3.2. До поточного ремонту на мережі входять:

профілактичні заходи - промивання, прочищення і дезинфекція мережі, сколювання льоду, очищення колодязів і камер від бруду, відкачування води та інші заходи, перелічені в пп.9.2.7-9.2.10 цих Правил;

ремонтні роботи - заміна люків, скоб, ремонт горловини колодязя, підіймання і опускання люків тощо.

9.3.3. До капітального ремонту на мережі належать роботи з:

спорудження нових або повної чи часткової реконструкції колодязів (камер);

перекладання окремих ділянок ліній з повною або частковою заміною труб;

заміни гідрантів, водорозбірних колонок, засувок, поворотних затворів, вантузів, іншого обладнання або їх зношених частин;

ремонту окремих споруд на мережі, пристроїв і устаткування;

очищення і захисту трубопроводів від обростання внутрішньої поверхні труб;

захисту мережі від корозії та електрокорозії блукаючими струмами;

ліквідації пошкоджень дюкерів і переходів під коліями тощо.

9.3.4. Аваріями на водопровідній мережі вважаються пошкодження трубопроводів, споруд або обладнання на мережі чи порушення їх експлуатації, що спричинилося до повного або часткового припинення подачі води споживачам. До аварій на мережі належать: пошкодження стінок трубопроводів, порушення з'єднань труб, поломка запірної арматури, зворотних клапанів та іншої арматури і фасонних частин, ремонт яких потребує припинення подачі води споживачам на період ліквідації пошкоджень.

9.3.5. Аварією на водопровідній мережі не вважається виключення з роботи окремих ділянок трубопроводів, споруд або обладнання, виконане для:

запобігання аварії, якщо при цьому не була припинена подача води споживачам;

проведення планово-попереджувального ремонту, дезинфекції або приєднання до діючої мережі нових трубопроводів або домових вводів з попереднім інформуванням споживачів про час і тривалість відключення.

9.3.6. Пошкоджені трубопроводи підлягають негайному відключенню у разі:

пошкоджень, які мають катастрофічний характер, коли вода, що виливається з пошкодженого трубопроводу, розмиває дорожнє покриття, трамвайні колії, затоплює вулицю, підвали будинків тощо;

пошкоджень, що не мають катастрофічного характеру, але викликають необхідність відключення трубопроводу з метою припинення марних втрат води.

9.3.7. В усіх інших випадках пошкоджень на мережі відключення трубопроводів виконують в момент початку робіт, якщо це необхідно для їх проведення.

9.3.8. У випадках, передбачених п.9.3.6 цих Правил, відключення проводять без попереднього інформування споживачів. В інших випадках споживачів треба сповістити напередодні відключення трубопроводів.

9.3.9. Про відключення на водопровідній мережі, пов'язані з поточним або капітальним ремонтом, керівництво виробника зобов'язане сповістити пожежно-рятувальні підрозділи не пізніше ніж за добу до початку робіт.

Про аварійні відключення на водопровідній мережі виробник зобов'язаний негайно сповістити пожежно-рятувальні підрозділи та структурні підрозділи з питань охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

9.3.10. Відключення трубопроводів здійснюється за розпорядженням диспетчера згідно з чинною інструкцією.

Відключення трубопроводів починають із засувок великих (більших) діаметрів.

9.3.11. Після закінчення ремонтних робіт обов'язково проводять дезинфекцію відновленої ділянки трубопроводу згідно з п. 9.5.11 цих Правил.

9.3.12. Для постановок під робочий тиск відновлену і спорожнену ділянку трубопроводу заповнюють водою з одноразовим видаленням повітря. Заповнення водою слід виконувати повільно, з нижчого кінця ділянки трубопроводу.

Випуск повітря здійснюють у підвищених місцях трубопроводу через вантузи або гідранти із встановленими стендерами.

9.3.13. Під час заповнення трубопроводів водою для випуску повітря на кожній ділянці довжиною 500 м при діаметрі трубопроводу до 300 мм встановлюють один стендер в кінці або в підвищених містах трубопроводу.

Для трубопроводів діаметром понад 300 мм порядок заповнення водою і випуску повітря розробляють в кожному конкретному випадку з урахуванням місцевих умов.

9.3.14. Виконання робіт з аварійно-відновлювального ремонту мережі входять до обов'язків ремонтних бригад або експлуатаційного персоналу (залежно від структури організації).

9.3.15. Розслідування і облік аварій і браку в роботі проводять згідно з Інструкцією обліку та класифікації аварій на міських водопровідних та каналізаційних системах, затвердженою Держжитлокомунгоспом України наказом від 16.12.92 № 71.

9.4. Управління і розробка економічних режимів експлуатації систем подачі і розподілу води.

9.4.1. Для організації та підтримання раціональних техніко-економічних режимів роботи окремих споруд водопровідної мережі і взаємодії цих споруд між собою, а також із зв'язаними з ними спорудами - насосними станціями, баштами і резервуарами необхідно один раз на 3 роки проводити аналіз роботи водопровідної мережі. При цьому виконують обстеження технічного стану споруд і трубопроводів, визначають режим їх роботи, фактичний рівень водоспоживання, а також гідравлічні розрахунки системи з проведенням різних заходів для поліпшення роботи мережі, резервуарів і насосних станцій, розробляють типові графіки режимів роботи усіх споруд.

Для виконання цих робіт виробники можуть укладати договори із спеціалізованими організаціями і підприємствами.

9.4.2. Під час обстеження і проведення гідравлічних розрахунків діючих водопровідних мереж необхідно передбачати заходи з підвищення пропускної здатності мережі, зменшення витрат електроенергії, скорочення втрат і нераціонального використання води.

При цьому в першу чергу перевіряють варіанти:

поліпшення схеми зонування водопровідної мережі;

раціонального використання діючих і будівництва нових регулюючих резервуарів на мережі, у тому числі на промислових підприємствах, які відбирають значну кількість води з міського водопроводу;

заміни насосних агрегатів або впровадження способів регулювання їх продуктивності, а також включення і відключення на основі аналізу фактичних режимів водоспоживання;

прокладання додаткових трубопроводів або відновлення пропускної здатності трубопроводів;

забезпечення необхідного тиску на вводах споживачів.

9.4.4. Для проведення робіт з обстеження і розрахунків діючої мережі в складі виробничого підприємства слід утворити спеціальну групу (бригаду) з розробки заходів щодо інтенсифікації роботи водопровідної мережі.

9.4.5. У разі наявності АСУ водопровідним господарством міста робота з оптимізації режимів експлуатації системи подачі і розподілу води повинна проводитися постійно.

9.5. Технічний нагляд за будівництвом і приймання в експлуатацію.

9.5.1. Технічний нагляд за будівництвом водопровідної мережі здійснюють незалежно від вартості об'єкта. На ведення технічного нагляду між замовником і виробником повинен бути укладений договір, а в кошторисі на будівництво передбачені відповідні кошти.

9.5.2. Керівництво виробника призначає представника для ведення технічного нагляду за будівництвом. Свої зауваження і пропозиції представник виробника записує в журнал будівництва об'єкта, який повинна завести будівельна організація.

9.5.3. Представник виробника, що здійснює технічний нагляд, має право і зобов'язаний:

припинити роботи і вимагати їх переробки у разі виявлення дефектів, низької якості матеріалів або виконання робіт, відхилень від проекту та технічних умов;

вносити зміни в проект за узгодженням із замовником, проектною організацією та інстанцією, що затвердила проект;

брати участь у роботі приймальних комісій та прийманні захованих робіт.

9.5.4. Будівельна організація зобов'язана представити приймальній комісії документи згідно з переліком п.2.6 цих Правил.

9.5.5. Комісія звіряє представлені матеріали з виконаною роботою шляхом оглядів, обмірів, контрольного шурфування, опитування осіб, що здійснювали будівництво і нагляд. Після закінчення роботи комісії акт приймання з усіма матеріалами передається виробнику.

9.5.6. Перед здачею комісії водопровідну мережу або трубопровід піддають огляду представники технічного нагляду, замовника і будівельної організації. Огляду підлягають усі камери і колодязі, два-три з'єднання труб, що знаходяться під землею, випуски і водостоки. Під час огляду слід перевірити, щоб усі монтажні (тимчасово встановлені) заглушки були зняті. Виняток становлять заглушки для розділення трубопроводу на ділянки, вказані на схемі випробувань. Обходячи трасу, встановлюють відповідність виконаних робіт проекту з благоустрою.

9.5.7. Перед здачею трубопроводів діаметром 900 мм і більше представники будівельної організації і технічного нагляду оглядають труби зсередини шляхом проходу по них. При цьому перевіряють стан внутрішньої поверхні труб, якість швів, відсутність напливів, раковин та інших дефектів. Результати огляду оформлюють актом.

9.5.8. Забудовані водопровідні мережі або трубопроводи повинні бути піддані двократному гідравлічному випробуванню:

на міцність - до засипання траншей у монтування арматури (вантузів, гідрантів, клапанів тощо) з встановленням на їх місця заглушок;

на герметичність - після засипання траншей (проте не раніше ніж через 24 години після засипання).

Результати випробувань трубопроводів оформлюють актом.

Трубопроводи діаметром більше 1000 мм необхідно витримувати після засипання грунтом заповненими водою протягом 3 діб.

Якщо трубопровід заповнений водою до засипання, то початком періоду витримування вважається момент засипання.

Для гідравлічних випробувань слід використовувати манометри точності не менше 1,5.

9.5.9. Нові трубопроводи діаметром 300 мм і більше, крім випробувань, вказаних в п. 9.5.9, як правило, піддають додатковим випробуванням для визначення їх фактичної пропускної здатності. У процесі цих випробувань проводять одночасне вимірювання витрати води і тиску в кінцевих точках трубопроводу. На підставі цих вимірювань розраховують фактичний гідравлічний опір, який порівнюють з відповідними значеннями Таблиць для гідравлічного розрахунку сталевих, чавунних, асбоцементних, пластмасових і скляних водопровідних труб (М., Стройиздат, 1985).

Якщо буде виявлено значне розходження між розрахунковими і табличними значеннями гідравлічного опору, виконують обстеження трубопроводу для виявлення і усунення причин і піддають трубопровід повторним випробуванням.

9.5.10. До приймання збудованого трубопроводу в експлуатацію будівельна організація під керівництвом представника виробника здійснює його промивання та дезинфекцію в три етапи:

попереднє механічне очищення і промивання з швидкістю не менше 1 м/сек.;

дезінфекція хлорною водою згідно із вимогами нормативно-технічних документів у сфері житлово-комунального господарства, а також державних санітарних норм та правил з концентрацією активного хлору 40-50 мг/л та добовому контакті;

остаточне промивання до одержання двох задовільних бактеріологічних та фізико-хімічних аналізів води.

9.5.11. Акт про санітарну обробку збудованого трубопроводу представляється приймальній комісії і є документом, що дозволяє його приєднання (врізку) до діючої мережі і пуск в експлуатацію після приймання комісією. Акт підписують представники виробника, замовника, будівельної організації і територіальних органів центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері санітарного законодавства.

9.5.12. Приєднання (врізку) збудованого трубопроводу до діючої мережі виконує будівельна організація під керівництвом і за участю представників виробника. Врізки входять до проекту і кошторису будівництва трубопроводу. Порядок проведення врізок повинен бути регламентований інструкцією, затвердженою місцевими органами державної влади.

9.5.13. Час проведення врізки визначає виробник після виконання будівельною організацією підготовчих робіт: розкопування котловану (із встановленням у разі необхідності кріплення), заготовки фасонних частин, забезпечення працівниками відповідних спеціальностей та будівельними механізмами.

9.5.14. Під час виконання врізок виробник зобов'язаний:

забезпечити роботи специфічним обладнанням для виконання врізок, якщо його немає у будівельній організації;

провести усі необхідні переключення на діючій мережі;

здійснювати технічний і санітарний нагляд за виконанням робіт.

9.5.15. Виконання врізок не повинно негативно позначатися на водопостачанні споживачів. У першу чергу має бути розглянута можливість здійснення врізки без припинення подачі води.

У разі необхідності відключення води на період виконання врізки усі споживачі повинні бути заздалегідь попереджені виробником.

9.5.16. Роботи з приєднання трубопроводів виконують за графіком, який складає виробник разом з будівельною організацією за 3 доби до початку робіт. До графіка додається схема відключень на мережі, підписана відповідальною особою виробника.

9.5.17. Будівельна організація несе відповідальність за якість робіт, що виконуються під час врізок, а виробник - за вчасне відключення і включення води. До виконання переключень на водопровідній мережі будівельна організація не допускається.

Приєднання нових трубопроводів до діючої водопровідної мережі без її відключення виконується силами виробника.

Під час вибору способу приєднання водопровідних вводів слід враховувати необхідність забезпечення мінімальної тривалості відключення діючої мережі.

9.5.18. Нові трубопроводи ставлять під робоче навантаження поступово, щоб уникнути скаламучування води у разі раптової зміни її витрати на діючій мережі.

9.5.19. Нові прийняті в експлуатацію трубопроводи наносять на планшети, що зберігаються в технічному відділі, і на оперативні схеми на диспетчерських пунктах, із зазначенням колодязів (камер), встановленого в них обладнання і присвоєнням їм відповідних реєстраційних номерів. На нові трубопроводи і споруди складають паспорти.

На пожежні гідранти заводять облікові картки, в яких вказують їх номер, місце знаходження, дату встановлення і усі види проведеного обслуговування.

У разі наявності у виробника АСУ водопровідним господарством усі ці зміни вносяться у довгострокову пам'ять ЕОМ.

9.5.20. Для одержання технічних умов на приєднання замовник повинен представити виробнику:

план ділянки будівництва на геодезичній підоснові з нанесенням усіх підземних комунікацій (в масштабі 1:200);

копію дозволу на будівництво об'єкта містобудування;

опитний лист з характеристикою об'єкта та розгорнутими відомостями про потребу у воді питної якості і технічній воді, підписаний замовником і проектною організацією.

9.5.21. Погоджений примірник проекту повертають замовнику, а другий залишається у виробника і використовується для здійснення технічного нагляду за будівництвом та під час приймання споруд в експлуатацію.

10.1. Загальні положення.

10.1.1. Одним з найважливіших завдань персоналу під час експлуатації систем водопостачання є планомірна боротьба з втратами і нераціональним використанням води, облік її відбору з джерел, а також облік подачі та реалізації води споживачам.

10.1.2. Виробник має право вимагати від промислових підприємств скорочення витрат питної води на виробничі потреби за рахунок застосування раціональних технологічних процесів, впровадження систем зворотного та повторного використання води, заміни питної води, що витрачається на технологічні потреби, на технічну або доочищену стічну воду.

10.1.3. Виробник повинен забезпечити безперебійне водопостачання споживачів при мінімально необхідному тискові (для зменшення витрат води), має право контролювати витрати води споживачем і вимагати від нього скорочення витоків і втрат води, підтримання фактичних витрат води на рівні нормативів водоспоживання, затверджених місцевими Радами народних депутатів.

10.1.4. Контроль за використанням і охороною вод, наявністю приладів обліку води та вчасністю їх повірки здійснюють територіальні органи центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, заповідної справи, а також гідрометеорологічної діяльності.

Метрологічний нагляд здійснюється Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Експлуатацію приладів обліку, які перебувають на балансі виробника, здійснює персонал виробника (працівники служби обліку і реалізації води та цеху КВП і автоматики).

Періодична повірка, обслуговування та ремонт, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж лічильників води (що перебувають у власності фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності), результати вимірювань якими використовуються для здійснення розрахунків за спожиту для побутових потреб воду, здійснюються за рахунок підприємств і організацій, які надають послуги з водопостачання.

10.1.5. Для регулярного проведення заходів з обліку подачі та реалізації води, боротьби з її витратами і нераціональним використанням у складі виробника повинна бути організована служба обліку і реалізації води з такими підрозділами:

інспекція з реалізації води (споживацький відділ);

інспекція з контролю за водокористуванням;

служба ремонту і повірки водолічильників.

10.1.6. Служба обліку реалізації води у своїй практичній діяльності повинна керуватися Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України та іншими нормативно-правовими актами у сфері водного господарства і взаємодіяти із структурними підрозділами органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань охорони навколишнього природного середовища.

10.1.7. Завданнями служби обліку та реалізації води є:

організація обліку і контролю відбору води з джерел, її подачі та реалізації;

виявлення, облік і оцінка усіх видів втрат води;

ремонт і повірка витратомірів та водолічильників; боротьба з крадіжками води;

лімітування водоспоживання та водовідведення промисловими і комунально-побутовими підприємствами;