Про затвердження Правил технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених пунктів України

2.9.3. Огляди споруд і устаткування повинні проводитись періодично, за затвердженим керівництвом календарним планом.

2.9.4. На основі даних цих оглядів і профілактичного обслуговування складаються дефектні відомості, розробляється проектно-кошторисна документація і проводяться поточний і капітальний ремонти.

2.9.5. Поточний ремонт виконують за рахунок експлуатаційних витрат, включають до техпромфінплану виробника і здійснюють силами ремонтних підрозділів чи експлуатаційного персоналу.

2.9.6. Капітальний ремонт виконують силами ремонтно-будівельних організацій (підрядним способом) чи ремонтних бригад виробника (господарським способом).

2.9.7. Впровадження систем ППР входить до обов'язків керівника виробника.

2.9.8. Керівництво проведенням ППР покладається на головного інженера виробника.

2.9.9. Безпосередньо за проведення ППР на об'єктах виробника відповідають начальники відповідних служб і підрозділів.

2.9.10. На працівників, відповідальних за проведення ППР, покладається виконання таких робіт:

розробка планів капітального ремонту і графіків оглядів поточного і капітального ремонтів;

організація технічного інструктажу працівників, зайнятих на ремонтних роботах;

складання заявок на матеріали, запасні частини і устаткування;

перевірка забезпеченості робіт матеріалами, запасними частинами, механізмами, робочою силою тощо;

складання кошторисів та іншої технічної документації;

організація виготовлення запасних частин, деталей та конструкцій;

контроль за раціональним використанням механізмів, матеріалів, електроенергії і палива;

перевірка комплектності і технічного стану нового обладнання;

проведення заходів з організації праці, техніки безпеки і охорони праці;

ведення обліку усіх видів ремонтних робіт;

підготовка до здачі і участь в прийманні в експлуатацію відремонтованих об'єктів.

2.10. Охорона праці.

2.10.1. Відповідно до Закону України "Про охорону праці" керівництво виробника повинно забезпечити:

безпеку виробничих процесів, устаткування, будівель і споруд;

працюючих засобами індивідуального та колективного захисту;

професійну підготовку і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці, пропаганду безпечних методів праці;

виконання санітарно-гігієнічних нормативів умов праці та оптимальних режимів праці і відпочинку працюючих;

професійний добір виконавців для певних видів робіт.

2.10.2. До організації роботи з охорони праці у виробниках створюються служби охорони праці, які підпорядковуються безпосередньо керівникові підприємства і прирівнюються до основних виробничо-технічних служб.

2.10.3. Служба охорони праці керується у своїй діяльності Кодексом законів про працю України, Законом України "Про охорону праці", Типовим положенням про службу охорони праці, затвердженим наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 15 листопада 2004 року № 255, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01 грудня 2004 року за № 1526/10125, іншими нормативно-правовими актами у сфері охорони праці.

2.10.4. Для привертання уваги працюючих до безпосередньої небезпеки, попередження про можливу небезпеку, а також для доведення до працюючих необхідної інформації з охорони праці у виробників застосовують сигнальні кольори та знаки безпеки згідно з чинними нормативно-технічними документами.

2.10.5. Усі нещасні випадки, професійні захворювання і аварії у виробників підлягають обов'язковому розслідуванню згідно з Порядком проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232.

3.1. Призначення і завдання диспетчерської служби.

3.1.1. Загальне оперативне керівництво експлуатацією систем водопостачання та водовідведення та додержання заданих режимів їх роботи покладається на диспетчерську службу виробника.

3.1.2. До завдань диспетчерської служби входять:

управління і керівництво експлуатацією систем водопостачання та водовідведення в цілому та окремими підприємствами і спорудами;

забезпечення нормальних режимів роботи систем водопостачання та водовідведення;

контроль за проведенням аварійних робіт на мережах та спорудах;

приймання заявок на ліквідацію пошкоджень та аварій, розподіл аварійних бригад, автотранспорту і механізмів;

здійснення заходів щодо забезпечення найбільшої водовіддачі системи водопостачання в районі великої пожежі.

3.1.3. Структуру диспетчерської служби встановлюють залежно від схем і потужності систем водопостачання та водовідведення, довжини мереж, з урахуванням складності технологічних процесів.

3.1.4. В адміністративно-технічному відношенні диспетчерська служба підпорядкована начальнику (головному інженеру) підприємства, а в оперативному - диспетчерській службі вищого рівня.

3.1.5. До компетенції диспетчерської служби входить вирішення оперативних питань забезпечення надійності, безперебійності та економічності роботи окремих споруд і всієї системи.

3.1.6. Черговий диспетчер здійснює загальне технічне і оперативне керівництво згідно з цими Правилами, місцевими інструкціями, вказівками і розпорядженнями керівництва виробника.

3.1.7. На диспетчерському пункті організовують цілодобове чергування. Диспетчери працюють за графіком, затвердженим керівництвом виробника або структурних підрозділів виробника.

3.1.8. До обов'язків диспетчера входять:

контроль за додержанням заданих режимів роботи споруд і устаткування;

коректування заданих режимів, пов'язане із забезпеченням надійності і економічності роботи споруд;

оперативне керівництво персоналом змін дільниць і підрозділів у питаннях вмикання і відключення споруд, устаткування;

збір відомостей про стан устаткування і режим роботи споруд;

вчасне оповіщення керівництва виробника про аварії та порушення;

керівництво діями персоналу щодо локалізації та ліквідації аварій;

ведення оперативного журналу доля реєстрації помічених порушень в роботі мереж, споруд і обладнання, а також службових переговорів з черговим персоналом;

ведення технічної звітності протягом зміни;

виклик керівних працівників виробника під час аварій чи у разі важких нещасних випадків;

реєстрація в оперативному журналі аварійних випадків із зазначенням часу виникнення і характеру аварії, а також оперативних заходів, вжити для локалізації та ліквідації аварій;

систематичний аналіз виконання заданих режимів для виявлення найбільш економічних і надійних умов експлуатації;

участь у розробці і впровадженні заходів вдосконалення методів контролю за роботою споруд;

аналіз аварій і участь в розробці заходів для підвищення надійності роботи як всієї системи, так і її окремих елементів;

оперативний зв'язок з пожежною охороною, направлення представника служби мережі на місце великої пожежі для швидкого знаходження і використання пожежних гідрантів, вжиття термінових заходів щодо збільшення робочого тиску у водопровідній мережі;

інформування місцевих органів Державного санітарного нагляду про аварії на спорудах і мережах. Крім цього, про аварії на спорудах і мережах систем каналізації необхідно інформувати територіальні органи центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, заповідної справи, а також гідрометеорологічної діяльності, а на водопровідних мережах - органи пожежної охорони.

3.1.9. Диспетчер несе відповідальність за всі свої розпорядження та їх наслідки згідно з чинним законодавством.

3.2. Оснащення диспетчерських пунктів.

3.2.1. Для забезпечення оперативного управління системами водопостачання та водовідведення організовуються диспетчерські пункти, які оснащуються засобами оперативного і диспетчерського зв'язку.

3.2.2. Оснащення диспетчерських пунктів засобами оперативного зв'язку та управління може включати:

селекторний телефонний або радіотелефонний зв'язок;

пристрої для телевимірювання показників роботи споруд, мереж і устаткування;

дистанційну сигналізацію і засоби контролю за роботою споруд, мереж і устаткування;

телемеханічні засоби управління агрегатами, механізмами і запірно-регулюючими пристроями;

сучасну обчислювальну техніку з комплексами програмного оперативного забезпечення управління водопровідно-каналізаційним господарством міста.

У великих містах на центральних диспетчерських пунктах рекомендується створювати автоматизовані системи управління технологічними процесами у водопровідно-каналізаційному господарстві (АСУ ТП ВКГ) з такими підсистемами:

аналізу стану водопровідної мережі (розподілу води між споживачами);

інженерно-технологічного оперативного забезпечення водопровідної мережі і насосних станцій;

інженерно-технологічного оперативного забезпечення каналізаційної мережі і насосних станцій;

інженерно-технологічного оперативного забезпечення енерго-об'єктів;

моніторингу якості питної води;

контролю за прийманням промислових строків у каналізацію і моніторингу забруднень, що вони містять;

моніторингу забруднень, що надходять на очисні споруди і скидаються у водойми, та іншими.

Електричні пристрої диспетчерського управління і способи їх роботи повинні відповідати вимогам Правил устрою електротехнічних установок.

3.2.3. На диспетчерському пункті треба мати такі оперативні матеріали:

оперативні схеми основних комунікацій, споруд і засобів регулювання, управління якими здійснює диспетчер;

планшети в масштабі 1:2000, кожен з яких охоплює міську територію площею 1000x1000 м з усіма підземними комунікаціями і спорудами, які є в натурі. На планшетах вказують номери колодязів (камер), встановлене в них обладнання і контрольно-вимірювальну апаратуру;

схеми комунікацій і характеристики устаткування;

графіки заданих режимів роботи споруд і устаткування;

плани поточного і капітального ремонтів споруд;

повний комплект чинних інструкцій з експлуатації, правила експлуатації, техніки безпеки, користування системами водопостачання та водовідведення, а також інструкції про взаємодію служби мереж водопостачання з органами пожежної безпеки;

алфавітний список службових і домашніх номерів телефонів керівних працівників виробника та їх адреси;

номери телефонів деяких спеціальних міських служб - міськенерго, міськгазу, пожежної охорони, місцевих органів Державного санітарного нагляду, Мінекобезпеки тощо.

3.2.4. Для поточності та зручності в користуванні на оперативних схемах слід відображати стан споруд і устаткування у процесі ремонту, роботи, в резерві, під час аварії умовними позначеннями або сигналами.

Оперативні схеми мереж водопостачання та водовідведення повинні бути нанесені на план міста з позначенням назв вулиць, проїздів, площ і нумерації будівель.

3.3. Організація роботи диспетчерських пунктів.

3.3.1. Диспетчер має право оперативно змінювати графік роботи споруд і устаткування у разі зміни умов роботи систем чи окремих об'єктів.

3.3.2. Жоден елемент споруд чи обладнання не може бути виведений з роботи чи резерву без дозволу диспетчера (окрім випадків, що загрожують безпеці людей і збереженню обладнання).

3.3.3. Виведення обладнання з роботи чи резерву, незалежно від наявності затвердженого плану, оформлюється заявкою, що затверджується головним інженером виробника або керівником структурного підрозділу і подається диспетчеру до 12 години дня за дві доби до початку виконання робіт.

У заявці повинні бути вказані: вид обладнання, мета його виведення з роботи чи резерву і строк (дата і година початку і кінця робіт), детальний графік робіт, найменування дільниць, що переключаються або виключаються, заходи безпеки під час виконання робіт.

Заявку підписують відповідальні виконавці роботи і затверджує головний інженер виробника.

3.3.4. Про дозвіл на відключення або включення устаткування (обладнання) диспетчер повинен повідомити виконавців до 15-ої години напередодні виконання робіт.

У виняткових випадках оперативні заявки на позаплановий ремонт можуть подаватися диспетчеру в будь-який час. Диспетчер має право не дозволити ремонт самостійно, під свою відповідальність, але лише на строк свого чергування. При більшому строкові ремонту заявка повинна бути затверджена головним інженером виробника.

3.3.5. Заявки на включення, переключення і відключення диспетчер зобов'язаний заносити до журналу заявок.

3.3.6. Виведення устаткування з роботи і резерву може виконуватись тільки після розпорядження чергового диспетчера.

3.3.7. Про всі відключення і переключення устаткування або мереж, пов'язані з припиненням водопостачання, споживачі повинні попереджуватись завчасно, при цьому обов'язково визначається строк, на який робиться відключення.

3.3.8. У разі аварій на спорудах, комунікаціях і устаткуванні експлуатуючий їх виробничий персонал підпорядковується черговому диспетчеру і точно виконує його розпорядження з локалізації і ліквідації аварії.

3.3.9. Розпорядження чергового диспетчера повинні виконуватись негайно і безперечно. Відповідальність за необгрунтовану затримку виконання розпорядження диспетчера несуть працівники, які не виконали розпорядження, а також керівники, які санкціонували це виконання.

3.3.10. Локалізацією і ліквідацією великих аварій керує головний інженер виробника, про що повинен бути зроблений відповідний запис в оперативному журналі диспетчерського пункту.

4.1. Зони санітарної охорони (далі - 3СО) водних об'єктів встановлюються для всіх джерел, об’єктів та споруд господарсько-питного водопостачання.

Основною метою ЗСО є охорона від забруднення джерел водопостачання, а також водопровідних споруд і навколишньої території.

4.2. Питання про створення ЗСО повинно вирішуватися на стадії вибору джерела централізованого водопостачання. Проект ЗСО повинен бути складовою частиною проекту господарсько-питного водопостачання і розроблюватися водночас з останнім, а у разі реконструкції водопровідних споруд - водночас з проектом реконструкції. Для діючих водопроводів, які не мають встановлених зон санітарної охорони, проект ЗСО розроблюють спеціально.

4.3. Проект ЗСО розробляється згідно з вимогами державних будівельних норм ДБН В.2.5 - 74:2013 "Водопостачання. Зовнішні мережі та споруди. Основні положення проектування", Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19 червня 1996 року № 173 , зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24 липня 1996 року за № 379/1404.

4.4. Проект ЗСО і план заходів щодо надійного забезпечення якості води в джерелі водопостачання обов'язково мають бути погоджені з Міністерством охорони здоров’я, Державним агентством водних ресурсів, Державною службою геології та надр України.

4.5. Зони санітарної охорони включають три пояси: перший пояс (пояс суворого режиму) охоплює територію розташування водозаборів, майданчиків усіх водопровідних споруд; другий і третій пояси (пояси обмежень) - територію, на якій здійснюються заходи з охорони джерел водопостачання від забруднення.

Санітарна охорона водоводів забезпечується санітарно-захисною смугою.

4.6. Межі ЗСО та поясів особливого режиму встановлюються згідно з вимогами чинного законодавства.

4.7. Нагляд за виконанням санітарних заходів і станом ЗСО здійснюють місцеві органи державного санітарного нагляду, а також працівники виробника, призначені наказом керівника виробника.

4.8. Територія першого поясу ЗСО повинна бути спланована для відводу поверхневого строку за їх межі, озеленена, огороджена і забезпечена постійною охороною.

4.9. На території першого поясу ЗСО забороняються усі види будівництва, проживання людей (у тому числі працюючих у виробника), випуск стічних вод, купання, водопій і випас худоби, прання білизни, ловля риби, застосування отрутохімікатів, органічних і мінеральних добрив.

4.10. У першому поясі ЗСО необхідно вжити заходів, що виключають можливість забруднення води і території, та організувати нагляд за станом:

водозаборів та водопровідних споруд;

огорожі та технічних засобів охорони;

пристроїв для відведення поверхневого строку;

озеленення;

систем водовідведення від будівель і туалетів;

освітлення.

На акваторії першого поясу треба встановити нагляд за станом бонів, бакенів і справністю їх освітлення.

4.11. На території другого поясу ЗСО джерела водопостачання, а також на території санітарної охорони водоводів та водопідводячих каналів повинна бути організована патрульна охорона.

4.12. У другому і третьому поясах ЗСО забороняється використання території чи джерел водопостачання, яке може призвести до якісного або кількісного погіршення останніх. Всі види будівництва тут дозволяються тільки органами державного санітарного нагляду, з якими погоджують строки проектування і будівництва.

Промислові підприємства, населені пункти і окремі будівлі, розташовані на території другого і третього поясів ЗСО, повинні бути упорядковані для запобігання забрудненню грунту і джерел водопостачання.

Господарсько-побутові і промислові стічні води, що скидаються у відкриті водойми на території другого і третього поясів ЗСО, повинні відповідати Правилам охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1999 року № 465, іншим нормативно-правовим актам, якими врегульовано скидання стічних вод у водні об’єкти.

4.13. У другому поясі ЗСО забороняється:

забруднювати водойми і територію покидьками, сміттям, гноєм, промисловими відходами, отрутохімікатами;

розміщувати кладовища, худобомогильники, тваринницькі і птахоферми, очисні споруди стічних вод із застосуванням грунтової фільтрації тощо;

видобувати з водойм пісок та проводити днопоглиблювальні роботи, не пов'язані з поліпшенням роботи водозаборів;

використовувати хімічні методи боротьби із заростанням каналів і водосховищ, не дозволені органами державного санітарного нагляду;

організовувати утримання і випас худоби в прибережній полосі завширшки 300 м.

4.14. При наявності судноплавства в другому поясі ЗСО необхідно організувати нагляд за виконанням заходів запобігання забрудненню водойми річковим транспортом.

5.1. Загальні питання.

5.1.1. Основними завданнями експлуатації водозабірних споруд є:

забезпечення безперебійної і надійної роботи комплексу водозабірних споруд при мінімальній собівартості подачі води та економній витраті води і електроенергії на власні потреби;

систематичний лабораторно-виробничий контроль за якістю води, станом джерел водопостачання і роботою водозабірних споруд і устаткування, а також облік показників, що контролюються;

облік кількості води, що забирається з джерел;

проведення вчасних оглядів і ремонтів споруд та устаткування, ліквідація порушень і аварій;

встановлення рибозахисних пристроїв.

5.1.2. Для спостережень за роботою споруд персонал повинен бути забезпечений необхідними контрольно-вимірювальними приладами, обладнанням, транспортом, плавзасобами і спецодягом.

5.1.3. Результати спостережень за станом джерел водопостачання, дані аналізів якості води, контролю і обліку роботи водозабірних споруд реєструються в експлуатаційних журналах.

5.1.4. Періодичність та обсяг аналізів якості води визначаються відповідно до державних санітарних норм та правил із врахуванням місцевих умов і узгоджуються із відповідними структурними підрозділами з питань охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та структурними підрозділами органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань охорони навколишнього природного середовища.

5.1.5. Про всі зміни в стані джерела водопостачання і погіршення якості води в ньому, пов'язані з можливим надходженням стічних вод, токсичних речовин чи інших забруднень, керівництво виробника повинно негайно сповістити місцеві органи державної виконавчої влади, структурні підрозділи з питань охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, структурні підрозділи органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань охорони навколишнього природного середовища та територіальні органи Державного агентства водних ресурсів України, а також вжити заходів щодо забезпечення нормальних умов роботи водозабірних і очисних споруд.

Рішення про припинення водозабору у зв'язку із забрудненням водойми або підземного горизонту приймають структурні підрозділи з питань охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до чинного законодавства.

При погіршенні якості води в джерелі, яке носить тривалий характер і не дозволяє забезпечити на очисних спорудах очищення розрахункової кількості води відповідно до державних санітарних норм та правил, виробник за погодженням з місцевими органами державної виконавчої влади та структурними підрозділами з питань охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій має право зменшити кількість води, яка обробляється, якщо це забезпечить її належне очищення. Величина зменшення подачі води визначається характером забруднення джерела і технологічними можливостями очисних споруд.

5.1.6. У разі значного і прогресуючого погіршення якості води в джерелі виробник зобов’язаний ініціювати створення спеціальної комісії за участю представників організацій, перерахованих у п. 5.1.5, для з'ясування причин погіршення якості води в джерелі водопостачання і вирішення питання про умови і можливість подальшої експлуатації водозабірних і очисних споруд.

5.1.7. На водозабірних спорудах (додатково до необхідних документів згідно з п. 2.6) повинна зберігатись така технічна документація:

генеральний план майданчика водозабірних споруд з нанесеними підземними комунікаціями і пристроями;

проект зон санітарної охорони;

оперативна технологічна схема комунікацій агрегатів і переключень;

паспорти на водозабірні споруди і встановлене обладнання;

журнал обліку води, що відбирається з джерела водопостачання;

журнал контролю і обліку роботи споруд і обладнання, у т.ч. рибозахисних пристроїв.

5.1.8. На водозабірних спорудах підземних вод, крім того, повинні зберігатись такі первинні документи на свердловини:

буровий журнал;

виконавчі гідрогеологічний і технічний розрізи свердловини;

матеріали випробувань свердловини відкачуванням;

акти про відхилення, які виникли під час буріння свердловини;

дані аналізів води під час випробувань свердловини;

паспорти на кожну свердловину.

У паспорті свердловини вказують:

дані про район і координати її розташування, призначення і особливі вимоги до неї;

геологолітологічний опис всіх горизонтів, які пройшла свердловина;

гідрогеологічний опис з якісною і кількісною характеристиками всіх водоносних горизонтів;

дані контрольних вимірів глибини свердловини;

опис конструкції свердловини, технологій і способів її буріння, каротажної діаграми фільтра, виконаної цементації (тип сальника, вирізка та витягнення обсадних колон), дані будівельного та пробного відкачування;

висновок про можливість одержання проектної максимальної витрати води;

рекомендації щодо вибору насосного обладнання для постійної експлуатації.

Усі документи повинні бути підписані особою, що відповідала за виконання робіт, із зазначенням дати складання документа.

Якщо водозабірні споруди мають невелику потужність, автоматизовані і працюють баз постійного експлуатаційного персоналу, тоді вказана документація зберігається в підрозділі, який відповідає за експлуатацію цих споруд.

5.1.9. У процесі експлуатації до паспортів систематично вносять дані про результати генеральних перевірок, оглядів технічного стану споруд, спостережень за режимом їх роботи, аналізи води, а також про всі зміни в схемі комунікацій, заміни обладнання і ремонти.

5.2. Водозабірні споруди з поверхневих джерел водопостачання.

5.2.1. У процесі експлуатації водозабірних споруд з поверхневих джерел водопостачання персонал зобов'язаний:

вести систематичний нагляд за станом джерела водопостачання (якість води і санітарний стан водойми, рівень води у водоймі, зміна фарватера, стан берегів, рух наносів та замулення, зимовий режим водойми - льодостав, льодохід, шуга, донний лід тощо) і зоною санітарної охорони першого поясу;

здійснювати постійний контроль за роботою водозабірних споруд (оголовку, рибозахисних пристроїв, водоприймальних і сифонних ліній, берегового колодязя та його елементів, насосних агрегатів, гідротехнічних споруд);

вчасно промивати і очищати споруди, обладнання і комунікації від наносів і засмічення плаваючими предметами, водоростями, льодом тощо.

5.2.2. Для спостережень за рівнем води у водоймі повинен бути організований водомірний пост. Періодичність вимірювання рівня води для різних сезонів року встановлюють з урахуванням місцевих умов і досвіду експлуатації.

5.2.3. Спостереження за зміною фарватеру, утворенням мілин та розмивом берегів виконують з урахуванням місцевих умов не рідше одного разу на рік шляхом нівелювання дна водойми на відстані 100-150 м вище та нижче водозабірної споруди.

5.2.4. У зимовий період, починаючи з льодоставу і закінчуючи льодоходом, ведуть регулярні спостереження за станом і переміщенням льоду і його впливом на водозабірні споруди, а в період утворення донного льоду, шуги і внутрішньоводного льоду - за температурою і рівнями води у водоймі та береговому колодязі, а також за висотою всмоктування насосів.

У разі зниження температури до 1 °С і більше слід встановити спостереження за вхідними отворами водоприймальних споруд та вчасно вживати заходи для запобігання їх закупорюванню.

5.2.5. У посадових інструкціях повинна бути чітко регламентована періодичність таких заходів:

обстеження оголовку водоприймача шляхом промацування баграми з човнів чи поверхні льоду, а також вимірами глибин навколо оголовку (у разі необхідності обстеження під водою проводять водолази);

перевірки стану самоплинних трубопроводів шляхом зіставлення рівнів води в береговому колодязі та у водоймі (зростання різниці між рівнями води і винесення осадів у колодязь свідчить про засмічення трубопроводів);

контролю герметичності трубопроводів із зворотною промивкою водою з додаванням забарвленого розчину, а також подачею повітря;

обстеження стану берегового колодязя, його елементів, арматури, а також берегоукріплювальних споруд;

обстеження гідротехнічних споруд (не рідше двох раз на рік - після весняної та осінньої повеней).

5.2.6. У процесі експлуатації очищають решітки оголовка чи берегового водоприймача від засмічення плаваючими предметами, водоростями, льодом; самоплинні трубопроводи і водоприймальний колодязь - від осаду, розміщені в них сітки - від забруднень.

5.2.7. Очищення ковша або водоприймального колодязя від осадів, що випадають на дно, виконують у міру накопичення, але не менше одного разу на рік.

5.2.8. Очищення колодязів від осадів та спускання у колодязь обслуговуючого персоналу повинні виконуватися з дотриманням правил техніки безпеки бригадою у складі не менше трьох чоловік під наглядом особи, що відповідає за експлуатацію водозабірних споруд.

5.2.9. Експлуатація водозабірних споруд потребує особливої уваги персоналу взимку. До настання холодів треба очистити водоприймальні споруди від наносів, прибрати з ковшів землеочисні снаряди та мулопроводи, підготувати всі технічні засоби для боротьби з донним льодом і шугою.

5.2.10. До настання заморозків слід провести в робочий стан спеціальні пристрої для підігрівання решітки і періодично перевіряти їх роботу.

5.2.11. Персонал повинен систематично слідкувати за обмерзанням виступаючих з води поверхонь водозабірних споруд і вчасно видаляти лід.

5.2.12. Для запобігання утворенню донного льоду і шуги необхідно на ділянці водозабірних споруд та вище їх ліквідовувати, за можливістю, ополонки шляхом перекриття їх матами із соломи, дерев'яними щитами тощо.

5.2.13. Для боротьби з шугою та донним льодом треба:

зменшити швидкість входу води у вікна водоприймача;

встановити шуговідбійні запані, пневмозавіси, щити і короби;

періодично промивати решітки зворотним потоком води (з додаванням диспергованого стислого повітря);

скидати у водоприймач відпрацьовану теплу воду.

5.2.14. Для запобігання утворенню зажорів слід утеплювати перекати шляхом снігозатримання чи покриття їх хмизом, соломою тощо.

5.2.15. Перед весняним підйомом води треба видалити лід від водоприймачів та укріплень відкосів, дамб і берегів.

5.3. Водозабірні споруди підземних джерел водопостачання.

5.3.1. У процесі експлуатації водозабірних споруд підземних джерел водопостачання персонал зобов'язаний:

вести систематичні спостереження за станом джерела водопостачання (температурою і якістю води, дебітом експлуатаційних свердловин, статичним і динамічним рівнями в експлуатаційних і спостережних свердловинах);

здійснювати постійний контроль за станом і роботою водозабірних споруд і устаткування;

забезпечувати задані режими роботи експлуатаційних свердловин і насосних агрегатів;

утримувати в належному стані зону санітарної охорони першого поясу;

систематично проводити технічне обслуговування і ремонти;

вести експлуатаційну документацію.

5.3.2. Періодичність відбору проб для хіміко-бактеріологічного аналізу води встановлює виробник згідно з вимогами цих Правил і державних санітарних норм та правил за узгодженням із структурними підрозділами з питань охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

5.3.3. Кожна свердловина для забезпечення належної експлуатації повинна бути обладнана: амперметром для вимірювання сили струму, що споживається електродвигуном, манометром, вантузом чи вентилем для випуску повітря, зворотним клапаном, водолічильником, засувкою, рівнеміром (датчиком сухого ходу) та пробовідбірним краном.

5.3.4. Облік продуктивності свердловини слід вести за показанням водолічильника, встановленого на напірному трубопроводі. Динамічний рівень в експлуатаційних свердловинах вимірюють не рідше одного разу на місяць, статичний - у разі зупинення насосу після встановлення рівня водоносного горизонту, але не рідше одного разу на два місяці.

Періодичність і порядок спостережень за рівнями водоносного горизонту в спостережних свердловинах визначають з урахуванням місцевих умов за узгодженням з територіальними геологічними управліннями.

5.3.5. У разі зменшення дебіту свердловини чи погіршення якості води треба організувати спеціальне обстеження свердловин.

5.3.6. На підставі результатів обстеження свердловин необхідно вжити таких заходів:

у разі зниження продуктивності - відновлення дебіту свердловини чи її тампонування;

у разі погіршення якості води, пов'язаного з надходженням до свердловини забруднених вод, - ремонт свердловини з наступною дезинфекцією.

5.3.7. Дезинфекцію надводної та підводної частин свердловини проводять окремо. Надводну частину заповнюють хлорною водою з концентрацією активного хлору 50-100 мг/л при контакті 3-6 годин.

У підводній частині свердловини після змішування з водою концентрація хлору має бути не менше 50 мг/л. Через 3-6 годин контакту із свердловини відкачують воду до зникнення помітного запаху хлору і відбирають проби для контрольного бактеріологічного аналізу.

Для дезинфекції надводної частини в свердловині на кілька метрів нижче статичного рівня встановлюють пневматичну пробку.

5.3.8. Введення свердловини в експлуатацію після дезинфекції дозволяється при задовільнених аналізах води за узгодженням з місцевими органами державного санітарного нагляду.

Коли дослідженнями встановлено, що має місце надходження до свердловини забруднених вод через дефекти в обсадних трубах чи через затрубний простір, така свердловина повинна бути відремонтована або затампована.

5.3.9. Один раз на рік в період, що визначається залежно від місцевих умов, проводиться генеральна перевірка стану свердловини, устаткування і всіх трубопроводів.

Результати перевірки і випробовувань заносяться до паспорта свердловини.

5.3.10. У ході генеральної перевірки визначають дебіт кожної свердловини шляхом відкачування, встановлюють ступінь зносу устаткування і самої свердловини, причини зміни продуктивності, якості води і гідрогеологічних умов експлуатації водоносного горизонту, стан обсадних труб, фільтру тощо. На підставі результатів генеральної перевірки визнають вид ремонту і вживають заходів для забезпечення умов нормальної експлуатації.

5.3.11. Експлуатація насосних агрегатів, встановлених в свердловинах, здійснюється згідно з інструкціями заводів, що виготовляють насосні агрегати.

5.4. Споруди штучного поповнення підземних вод.

5.4.1. У процесі експлуатації споруд штучного поповнення підземних вод персонал зобов'язаний:

вести систематичний облік кількості води, а також спостереження за якістю і рівнями води на всіх ділянках системи;

забезпечувати задані режими роботи насосних агрегатів і споруд для попередньої та подальшої очистки води;

вести постійний нагляд за режимами заповнення і спрацьовування інфільтраційного басейну;

вчасно виконувати очищення і ремонт інфільтраційних басейнів.

При цьому треба контролювати такі параметри:

рівні води в джерелі водопостачання, інфільтраційному басейні, експлуатаційних і спостережних свердловинах;

швидкість інфільтрації води в басейнах;

кількість води, що подається в інфільтраційні басейни та водоспоживачам;

режим заповнення та спрацьовування інфільтраційних басейнів;

тривалість роботи інфільтраційних басейнів (до очистки та загальну);

тривалість чисток та припинення подачі води до басейнів;

якість води в джерелі водопостачання, в басейнах та експлуатаційних свердловинах;

технологічні параметри споруд попереднього очищення води (у разі їх наявності).

5.4.2. Якість води, що надходить до системи штучного поповнення, повинна відповідати вимогам чинного законодавства у сфері водного господарства.

5.4.3. рівні води в джерелі водопостачання та інфільтраційному басейні вимірюють не рідше одного разу за 1-2 доби, в експлуатаційних свердловинах - не рідше одного разу на місяць, в спостережних свердловинах - за погодженням з територіальним геологічним управлінням.

5.4.4. Перед заповненням басейну перевіряють стан дна і, якщо виявлено невірності чи западини, вирівнюють його.

5.4.5. Басейн заповнюють водою не раніше ніж через 1-2 доби після очищення і підсушування дна. Витрата води, що надходить до басейну, не повинна перевищувати 50 відсоткової розрахункової витрати. Після утворення шару води над дном витрату поступово підвищують до розрахункової.

Під час заповнення басейнів слід не допускати розмиву їх відкосів і дна.

5.4.6. У разі відсутності споруд для попереднього очищення води заповнення басейнів в період паводків не допускається.

5.4.7. Під час роботи басейну задану витрату води подають доти, доки зберігається необхідний рівень води. Надалі, в міру утворення плівки на дні басейну, необхідний рівень забезпечують шляхом зменшення подачі води до басейну.

5.4.8. Басейн відключають для очищення, якщо витрати води зменшуються до мінімального розрахункового значення.

5.4.9. Басейн спорожняють при повному припиненні подачі води за рахунок інфільтрації.

Для швидкого спорожнення басейну допускається відкачування води насосом.

При гідравлічному способі очищення подачу води до басейну не припиняють.

5.4.10. Механізми, що використовуються для очищення басейнів, повинні забезпечувати:

горизонтальність фільтруючої поверхні дна;

переміщення зрізаного шару осадів і забрудненого грунту за межі басейну;

мінімальний тиск на грунт, який не призводить до значного ущільнення фільтруючого шару грунту.

5.4.11. Не допускається заповнювати чи спорожнювати басейн під час заморозків. Висота шару води над дном басейну в цей період повинна підтримуватись на рівні не менше 1 м.

5.4.12. Для попередження намерзання та утворення товстої криги при льодоставі слід проводити снігозатримання на поверхні льоду. Заїзд транспорту на льодове покриття басейнів і пересування по ньому обслуговуючого персоналу не допускається.

5.4.13. Огляд інфільтраційних басейнів проводять під час кожного їх спорожнення. У разі необхідності роблять поточний ремонт для усунення виявлених недоліків (ремонт відкосів, берм, лотків, подаючих трубопроводів, запірної арматури тощо).

6.1. Основні завдання і організація експлуатації очисних споруд систем водопостачання.

6.1.1. Основними завданнями експлуатації очисних споруд систем водопостачання є:

виробництво питної води, що відповідає вимогам державних санітарних норм та правил, забезпечує надійність очищення та знезараження води;

забезпечення ефективної безперебійної та надійної роботи очисних споруд, зниження собівартості очищення та знезараження води, економія реагентів, електроенергії та води на власні потреби;

систематичний лабораторно-виробничий і технологічний контроль роботи очисних споруд і якості води у джерелі водопостачання на всіх етапах очищення та на виході із станції;

запобігання забрудненню навколишнього середовища скидами водоочисних споруд та контроль за цими скидами.

6.1.2. У процесі експлуатації треба намагатися, щоб очисні споруди протягом кожного періоду року працювали у рівномірному режимі щодо кількості води, яка очищується.

6.1.3. На діючих очисних спорудах додатково до документації, переліченої в п.2.6 цих Правил, повинна зберігатися така технічна документація:

схема зон санітарної охорони джерела водопостачання і очисних споруд;

генеральний план і висотна схема очисних споруд з нанесенням усіх комунікацій;

оперативна технологічна схема очисних споруд;

схема автоматизації та телемеханізації;

план місцевості, орієнтований за сторонами світу, в центрі якого знаходиться склад хлору (для визначення районів, яким загрожує розповсюдження хлорної хмари при витоках хлору).

6.1.4. Серед обслуговуючого персоналу обов'язково повинні бути призначені:

працівник, що відповідає за загальний стан і роботу очисних споруд, - начальник очисних споруд;

працівник, який безпосередньо відповідає за відповідність якості води встановленому стандарту, вчасний контроль технологічного і санітарного режимів обробки води на всіх етапах її очищення, дотримання заданих технологічних параметрів, доз реагентів, організацію змінного чергування, вчасний ремонт технологічного устаткування тощо, - головний інженер або технолог очисних споруд;

працівник, що відповідає за організацію і проведення лабораторних робіт, своєчасний контроль якості води, встановлення відповідних доз реагентів, контроль їх якості, - завідуючий лабораторією;

працівники, що несуть змінні чергування на очисних спорудах, та відповідальні за роботу зміни в цілому, - старший (начальник) зміни (інженер, технік, майстер);

працівники, що обслуговують позмінно очисні споруди, виконують необхідні технологічні операції в цехах та контрольні функції в лабораторії, - оператори очисних споруд, хлораторних установок, коагулянтники, пробовідбірники, інженери-хіміки та лаборанти, вантажники;

працівники, що відповідають за технічну експлуатацію електричного і механічного обладнання, засобів автоматизації, телемеханіки, контрольно-вимірювальних приладів тощо, - інженери, майстри, електрики, слюсарі, оператори пультів управління;

працівник, що відповідає за загальний стан техніки безпеки та охорони праці, а також протипожежної безпеки, - інженер.

6.1.5. Обслуговування очисних споруд повинно здійснюватися працівниками, які пройшли медичний огляд, навчання та перевірку знань цих Правил та Правил техніки безпеки при експлуатації систем водопровідно-каналізаційного господарства.

6.1.6. Працівники, які обслуговують очисні споруди, повинні працювати в спецодязі, який регулярно дезинфікується. Відвідання працівниками в спецодязі місць громадського користування за межами очисних споруд не дозволяється.

6.1.7. Робота очисних споруд повинна обліковуватися шляхом регулярних записів в журналах:

технічної експлуатації, де щодня реєструють дані про кількість обробленої води і води, витраченої на власні потреби (промивання, приготування реагентів тощо), кількість витрачених реагентів та їх дози, найменування споруд і агрегатів, які перебували в роботі, на очищенні, ремонті, промиванні тощо;

аналізів, до яких щодня заносяться результати аналізів вихідної води, якості води на окремих етапах обробки, очищеної води, а також (у міру необхідності) промивних вод та осадів;

складських, де ведуть записи кількості реагентів, що надійшли на станцію та були витрачені, інших матеріалів і обладнання, які зберігаються на складі очисних споруд.

6.2. Приймання в експлуатацію очисних споруд.

6.2.1. Приймання в експлуатацію побудованих чи реконструйованих очисних споруд здійснюється згідно з вимогами державних будівельних норм ДБН В.2.5-64:2012 "Внутрішній водопровід та каналізація", ДБН В.2.5-75:2013 "Каналізація. Основні положення проектування" та ДСТУ-Н Б В.2.5-68:2012 "Настанова з будівництва, монтажу та контролю якості трубопроводів зовнішніх мереж водопостачання та каналізації".

Перед пуском очисних споруд в експлуатацію з подачею питної води споживачам проводиться їх пробний пуск та експлуатація.

6.2.2. До пуску очисних споруд у пробну експлуатацію треба виконати такі організаційно-технічні заходи;

укомплектувати споруди штатом працівників, провести навчання експлуатаційного персоналу і стажування на аналогічних діючих очисних спорудах;

забезпечити належний запас і зберігання необхідних реагентів, фільтруючих матеріалів, вирішити питання про їх постачання в майбутньому;

перевірити готовність хіміко-бактеріологічної лабораторії для контролю якості вихідної води та води, що обробляється і подається споживачу;

забезпечити всі технологічні ділянки і структурні підрозділи положеннями про них, посадовими та експлуатаційними інструкціями, інструкціями з охорони праці, журналами для реєстрації експлуатаційних показників роботи очисних споруд;

провести інструктаж експлуатаційного персоналу з питань мети і завдань пробної експлуатації та техніки безпеки під час її проведення;

нанести фарбою добре видимі порядкові номери на елементи устаткування, що управляються (засувки, затвори, агрегати тощо), згідно з інвентарними номерами виконавчої документації.