Порядок проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України

До пункту "в" належать аномалії прикусу, що супроводжуються роз'єднанням прикусу на 5 мм і менше, з жувальною ефективністю більше 60 % за М. Г. Агаповим. Кандидатам, які вступають до навчальних закладів з такою патологією, пропонується лікування. Огляд після лікування проводиться через 6 - 9 місяців залежно від методу та його результатів, а також ступеня порушення дихальної, жувальної, мовної та слиновидільної функцій. У разі відмови від лікування за цим самим пунктом приймається постанова про непридатність до вступу до навчальних закладів.

Стаття 54. Діагноз виразкової хвороби необхідно підтвердити рентгенологічним дослідженням в умовах штучної гіпотонії і за можливості ендоскопічним дослідженням.

До пункту "а" належать:

- виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, що ускладнилася пенетрацією, стенозом пілоруса при відмові від хірургічного лікування;

- наслідки резекцій шлунка, накладення шлунково-кишкового сполучення, виконання стовбурової чи селективної ваготомії при вираженому порушенні функції травлення (демпінг-синдром, що не піддається лікуванню, стійкі проноси тощо) і зниженні живлення;

- повторні масивні гастродуоденальні кровотечі, стани після оперативних втручань у зв'язку з масивними повторними гастродуоденальними кровотечами;

- ускладнення після оперативних втручань на шлунку і дванадцятипалій кишці у зв'язку з виразкою при незадовільних результатах лікування (стійкі анастомозити, виразки анастомозів тощо).

До пункту "б" належить виразкова хвороба шлунка і хронічна виразкова хвороба дванадцятипалої кишки з частими (два і більше разів на рік) і тривалими (більше двох місяців) загостреннями з позацибулинною виразкою, множинними виразками цибулини та поза нею, мігруючими кальозними чи довгонезаживними виразками цибулини або позацибулинної зони, а також безперервно рецидивна виразкова хвороба дванадцятипалої кишки після гострої (початкової) або хронічної форми виразкової хвороби. До цього самого пункту належить виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, що ускладнилися перфорацією чи кровотечею або грубою рубцевою деформацією цибулини дванадцятипалої кишки, а також стани після виконання стовбурової чи селективної ваготомії, накладення шлунково-кишкового анастомозу з помірним порушенням функції травлення (рідкі і незначні прояви демпінг-синдрому, нестійке випорожнення кишечника тощо).

До осіб рядового й начальницького складу з неускладненою виразковою хворобою шлунка і дванадцятипалої кишки з рідкими (один раз на рік і менше) загостреннями без розладів функції травлення за наявності незначної деформації цибулини дванадцятипалої кишки застосовується пункт "в" цієї статті.

Рецидивний характер перебігу захворювання необхідно підтвердити даними амбулаторного або стаціонарного обстеження і лікування.

До пункту "в" слід відносити також наслідки ушивання перфоративної виразки чи органозберігальних операцій при виразковій хворобі при стійкій ремісії в майбутньому; виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалої кишки з рідкими (1 раз на рік і рідше) загостреннями, без порушення функції травлення, за наявності незначної деформації цибулини дванадцятипалої кишки.

Курсанти навчальних закладів, у яких уперше виявлена неускладнена виразкова хвороба дванадцятипалої кишки, після стаціонарного лікування визнаються придатними до військової служби та навчання; при рецидиві - не придатні до навчання та військової служби, крім курсантів випускного курсу.

При неускладнених симптоматичних виразках шлунка та дванадцятипалої кишки придатність до військової служби визначається залежно від тяжкості перебігу основного захворювання.

При ускладнених виразках, а також повторному виникненні симптоматичної виразки огляд проводиться за пунктами "б" цієї статті.

Стаття 55. До пункту "а" належать: токсичне ураження печінки з фіброзом та цирозом печінки, тяжкі форми токсичного ураження печінки з хронічним активним гепатитом, тяжкі форми хронічних прогресуючих активних гепатитів зі значним порушенням функції, тяжкі форми хронічних неспецифічних виразкових колітів, ентеритів зі значним порушенням функції травлення, тяжкі форми хронічних рецидивних панкреатитів із значним порушенням функції та зниженням живлення, а також стани після накладання біліодигістивних анастомозів, ускладнення після хірургічного лікування (жовчні, панкреатичні нориці та інші).

До пункту "б" належать хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту, що супроводжуються частими (2 та більше на рік загостреннями): хронічні панкреатити, токсичне ураження печінки з хронічним персистувальним гепатитом, хронічні гастрити з помірним порушенням секреторної кислотоутворювальної функції з занепадом живлення, хронічні виразкові коліти та ентерити, хвороба Крона (регіональний ентерит), які потребують повторної госпіталізації хворого, хронічні калькульозні холецистити, стани після хірургічного лікування хронічних панкреатитів із виходом у кісту, а також стани після видалення жовчного міхура або хірургічного лікування хвороб жовчних протоків із сприятливим результатом.

Через 5 років після холецистектомії із сприятливим результатом перебігу хвороби рішення можно приймати за пунктом "в" даної статті. За цим самим пунктом (55 "в") оглядаються кандидати на службу із функціональною гіпербілірубінемією з постійним підвищенням білірубіну понад 30 мкмоль/л.

Пункт "в" передбачає хронічні гастрити, гастродуоденіти (у тому числі ерозивні) з незначним порушенням кислотоутворювальної функції та рідкими загостреннями (один раз на рік та рідше), хронічні холецистити з рідкими загостреннями, токсичне ураження печінки з хронічним персистувальним гепатитом без порушення функції і без біохімічних змін крові на час медичного огляду, без стаціонарних обстежень і лікувань, без амбулаторного "динамічного" нагляду поліклініки. У всіх випадках токсичного ураження печінки з хронічним гепатитом мають бути представлені дані біохімічного обстеження, ультразвукового обстеження печінки, жовчного міхура, підшлункової залози та інші інструментальні дані, огляд гастроентеролога, які свідчать про стабільність ураження органу. При алкогольній хворобі печінки застосовується пункт "а", "б" чи "в" у залежності від ступеня порушення функції печінки.

За цим самим пунктом проходять медичний огляд кандидати на службу з ферментативними гіпербілірубінеміями ремітивного перебігу.

Особи з ерозивними змінами слизової шлунка або дванадцятипалої кишки підлягають лікуванню.

Стаття 56. До пункту "а" належать:

- набуті стравохідно-трахеальні або стравохідно-бронхіальні свищі;

- рубцеві звуження або нервово-м'язові захворювання стравоходу зі значними клінічними проявами, які потребують систематичного бужування або хірургічного лікування з приводу стравохідних кровотеч;

- стани після резекції тонкої або товстої кишки, які супроводжуються вираженим занепадом живлення або порушенням травлення;

- випадіння прямої кишки під час ходи та переміщення тіла у вертикальне положення (3 стадія);

- протиприродний задній прохід, кишковий або каловий свищ як завершальний етап хірургічного лікування;

- недостатність сфінктера заднього проходу (3 ступеня);

- хронічний парапроктит зі стійкими або такими, що часто відкриваються, свищами (для оглянутих за графою III Розкладу хвороб застосовується пункт "б").

До пункту "б" належать:

- дивертикули стравоходу з клінічними проявами, які не потребують хірургічного лікування;

- рубцеві звуження та нервово-м'язові захворювання стравоходу при задовільних результатах консервативного лікування;

- спайковий процес у черевній порожнині з явищами кишкової непрохідності, який потребує повторного стаціонарного лікування (спайковий процес повинен бути підтверджений даними рентгенологічного дослідження або хірургічного лікування);

- випадіння прямої кишки під час фізичного навантаження (2 стадія);

- недостатність сфінктера заднього проходу 2-го ступеня;

- хронічний парапроктит з рідкими загостреннями або нестійкими свищами, які рідко відкриваються (1-2 рази на рік).

До пункту "в" належать:

- випадіння прямої кишки при дефекації (1 стадія), яка вправляється самостійно;

- хронічний парапроктит, який перебігає у формі періодичного гострого запалення без утворення зовнішнього свища.

У разі випадіння прямої кишки, кишкових або калових свищів, звуження заднього проходу або недостатності його сфінктера, хронічного парапроктита пропонується хірургічне лікування. Після операції за статтею 58 Розкладу хвороб надається відпустка за станом здоров'я. Придатність до служби визначається залежно від результатів лікування. У разі рецидиву захворювання або відмови від лікування постанова приймається за пунктами "а", "б" або "в".

Стаття 57. За наявності гриж пропонується хірургічне лікування.

Підставою для застосування цієї статті є незадовільні результати лікування, протипоказання для його проведення або відмова від нього.

До пункту "а" належать:

- рецидивні великих розмірів грижі, які утруднюють ходу або порушують функцію внутрішніх органів після неодноразового рецидиву захворювання з приводу гриж з вираженим занепадом живлення або порушенням функції травлення (стійкі поноси та інші);

- діафрагмальні грижі, у тому числі й набута релаксація діафрагми, що порушують функцію органів грудної клітки;

- множинні грижі, а також невправимі вентральні грижі.

Одноразовий рецидив грижі після хірургічного лікування не дає підстав для застосування пункту "а".

До пункту "б" належать:

- грижі стравохідного отвору діафрагми, які не супроводжуються вказаними в пункті "а" порушеннями, при задовільних результатах лікування;

- зовнішні грижі помірних розмірів, у тому числі при одноразовому рецидиві після хірургічного лікування, які утруднюють ходу, а також управимі вентральні грижі, які потребують носіння вантажу.

Передчеревинний жировик білої лінії живота, а також розширення пахових кілець без грижового випинання не дають підстав для обмеження придатності до військової служби та до вступу до навчальних закладів.

Стаття 58. Передбачає стани після гострих, загострення хронічних захворювань органів травлення та хірургічного лікування.

Для оглянутих за графою I відстрочка від призову, за графами II-III відпустка за станом здоров'я надаються, якщо для реабілітації потрібно не менше одного місяця.

Стаття 59. Медичний огляд осіб рядового й начальницького складу, кандидатів на службу та кандидатів до вступу в навчальні заклади з приводу захворювань нирок здійснюється тільки після ретельного амбулаторного або стаціонарного обстеження і за необхідності лікування.

До пункту "а" належать хронічні захворювання нирок (гломерулярні ураження нирок і нефрити, інші хвороби нирок і сечоводу), ускладнені хронічною нирковою недостатністью 2 та 3 ступенів.

При хронічних захворюваннях нирок з хронічною нирковою недостатністю 1 ступеня або без неї медичний огляд проводиться за пунктом "б". За наявності стійкої артеріальної гіпертензії, яка пов'язана з хронічним захворюванням нирок та яка потребує медикаментозної корекції, рішення слід виносити за пунктом "б" незалежно від функціонального стану нирок.

Перший ступінь хронічної ниркової недостатності характеризується нормальним або незначним підвищенням рівня креатиніну та азоту сечовини (креатинін до 2 міліграм-процентів або 177 мкм/л та азот сечовини 25 міліграм-процентів або 8-9 ммоль/л) при стійкому зниженні концентраційної здатності нирок (відносна густота за пробою Зимницького менше 1020).

Другий ступінь хронічної ниркової недостатності характеризується порушенням азотовидільної функції нирок (креатинін крові 2,1-10 міліграм-процентів, або 178-884 мкм/л, азот сечовини 25 - 250 міліграм-процентів, або 9-53,6 ммоль/л), зниженням клубочкової фільтрації при пробі Реберга, але не нижче 15 мл/хв., зниженням концентраційної здатності нирок при пробі Зимницького (коливання відносної густини сечі становлять 1011-1017).

Третій ступінь хронічної ниркової недостатності характеризується підвищенням креатиніну крові більше 10 міліграм-процентів, або 884 мкм/л, азоту сечовини вище 250 міліграм-процентів, або 53,6 ммоль/л, зниженням клубочкової фільтрації при пробі Реберга менше 15 мл\хв.; ізогіпостенурією (коливання відносної густини сечі становлять 1005-1010). Потрібне ретельне стаціонарне обстеження з проведенням радіоізотопної ренографії.

Постанова про потребу осіб рядового й начальницького складу у відпустці за станом здоров'я після гострих запальних захворювань нирок приймається згідно із статтею 66 Розкладу хвороб.

За наявності патологічних змін у сечі впродовж 4 місяців і більше після перенесеного гострого запального захворювання нирок кандидати на службу вважаються непридатними за пунктом "б", особи рядового й начальницького складу підлягають лікарському нагляду, а за потреби - медичному огляду ВЛК за пунктом "б" цієї статті.

Стаття 60. До пункту "а" належать:

- сечокам'яна хвороба з ураженням нирок при незадовільних результатах лікування (каміння, гідронефроз, вторинний пієлонефрит, що не піддається лікуванню, та інші);

- нефроптоз 3 стадії;

- піонефроз;

- відсутність однієї нирки, видаленої з приводу захворювань, при порушенні функції нирки, яка залишилась, незалежно від ступеня її вираження;

- стани після резекції, пластики сечового міхура; склероз шийки сечового міхура, що супроводжується міхурово-сечовим рефлюксом та вторинним двобічним хронічним пієлонефритом або гідронефрозом;

- стриктура уретри, яка потребує систематичного бужування.

Указані в цьому пункті стани повинні супроводжуватися значно вираженими порушеннями сечовивідної функції нирок або хронічною нирковою недостатністю, незалежно від ступеня тяжкості.

До пункту "б" належать:

- сечокам'яна хвороба з частими нападами ниркової коліки (3 та більше на рік) та відходженням каміння з помірним порушенням функції нирок;

- нефункціонувальна нирка, а також відсутність однієї нирки, видаленої з приводу захворювань, у разі нормальної функції нирки, яка залишилася;

- стани після літотрипсії, які супроводжуються постійним больовим синдромом та вторинним хронічним пієлонефритом або вазоренальною гіпертензією, незалежно від того, порушена функція нирок чи ні;

- склероз шийки сечового міхура при однобічних помірних змінах сечовивідної системи (однобічний гідроуретер, гідронефроз);

- стриктура уретри, яка потребує бужування (не більше 2 разів на рік) у разі задовільних результатів лікування.

Помірним порушенням функції нирок вважається: стійка незначна еритроцитурія, лейкоцитурія, зниження відносної густини сечі за пробою Зимницького менше 1020, зниження секреторного або екстреторного сегментів на радіоізотопній ренографії більше 30 % від норми, на видільних урограмах поява контрасту пізніше 10-ї хвилини.

До пункту "в" належать:

- поодинокі камінці нирок, сечоводів, які мають нахил до самостійного відходження із рідкими нападами ниркової коліки (1-2 рази на рік);

- хронічні захворювання сечовивідної системи з рідкими (1-2 рази на рік) загостреннями при успішному лікуванні та незначному порушенні функцій.

До пункту "г" належать:

- стани після інструментального видалення поодиноких каменів із сечовивідних шляхів та літотрипсії їх (лоханка, сечовід, сечовий міхур) без порушення функцій;

- відходження поодинокого каменя без повторного каменеутворення.

Стаття 61. До пункту "а" належать:

- аденома простати 3 стадії при незадовільних результатах лікування або відмови від нього;

- відсутність статевого члена.

До пункту "б" належать:

- аденома простати 2 стадії;

- хронічний простатит, який потребує стаціонарного лікування хворого 2 - 3 рази на рік;

- різко виражена, що утруднює ходу, сечовипускання, статевий акт, водянка оболонок яєчок або сім'яного канатика (мошонка великих розмірів, місткість 500-1000 мл і більше, шкіра розтягнена, витончена, порушення сперматогенезу).

До пункту "в" належать:

- аденома простати 1 стадії при задовільних результатах лікування;

- помірно виражена водянка оболонок яєчка або сім'яного канатика (біль під час ходи, фізичних навантаженнях, мошонка на боці водянки овальної форми з наявністю рідини до 200-300 мл, яка виявляється під час діафаноскопії, яєчко - у верхніх відділах водяної порожнини, шкіра вільно береться у складку).

До цього самого пункту належить каміння простати при безсимптомному перебігу.

До пункту "г" належать:

- водянка оболонок яєчка або сім'яного канатика (в оболонках яєчок невелика кількість рідини, яка виявляється під час діафаноскопії мошонки, яєчко розташоване в задньонижній частині порожнини, наповненої рідиною);

- фімоз, парафімоз, інші хвороби чоловічих статевих органів з незначними клінічними проявами, видалення одного яєчка через захворювання нетуберкульозного походження та пухлин доброякісного характеру.

З приводу водянки оболонок яєчка або сім'яного канатика, фімозу та парафімозу пропонується хірургічне лікування. У разі незадовільних результатів лікування або відмови від нього огляд проводиться за пунктами "б", "в", "г" цієї статті.

Після хірургічного лікування водянки оболонки яєчка або сім'яного канатика, що закінчується одужанням, придатність до служби в органах внутрішніх справ та вступу до закладів освіти не обмежуються.

Стаття 62. До пункту "а" належать хронічні запальні хвороби жіночих статевих органів, які потребують лікування хворої 2-3 рази на рік і супроводжуються стійкими тазовим болем, порушеннями менструальної функції. Діагноз повинен бути встановлений у стаціонарі.

До пункту "б" належать хронічні запальні захворювання з помірним порушенням функцій.

До пункту "в" належать хронічні запальні хвороби статевих органів з рідкими загостреннями, які супроводжуються незначним порушенням функцій, у тому числі жіночим безпліддям.

Стаття 63. Під час визначення тяжкості захворювання ендомітріозом та ступеня порушення функцій уражених органів слід ураховувати: ступінь, поширення процесу, вираженість больового синдрому, тривалість порушення функцій та ефективність лікувальних заходів. Діагноз ендометріозу має бути встановлений у стаціонарі.

Стаття 64. До пункту "а" належать: повне випадіння матки або піхви; повний розрив промежини; свищі, які захопили статеві органи (сечостатеві, кишковостатеві) при незадовільних результатах лікування або відмові від нього.

Випадінням матки вважається такий стан, коли в положенні жінки стоячи (або лежачи - при потугах) уся матка виходить за межі статевої щілини назовні, вивертаючи за собою стінки піхви. Повним розривом промежини (3 ступеня) вважається такий розрив, за якого цілісність м'язів промежини порушена повністю й вони замінені рубцевою тканиною, яка переходить на стінку прямої кишки, задній прохід зіяє та не має правильних обрисів.

До пункту "б" належить опущення жіночих статевих органів. Опущенням матки та піхви вважається такий стан, коли при потугах статева щілина зіяє та з неї показується шийка матки, передня та задня стінки піхви, але вони не виходять за її межі.

Неправильне положення матки без порушення функцій не є підставою для обмеження придатності до військової служби. Постанова про непридатність до військової служби в мирний час для оглянутих за графами I, III Розкладу хвороб та непридатність до військової служби зі зняттям з військового обліку приймається у випадках, коли неправильне положення матки супроводжується патологічними явищами у вигляді порушення функції суміжних органів та болей в області крижів та низу живота.

До пункту "в" належать: незначне опущення стінок піхви; рубцеві та спайкові процеси промежини без больового синдрому та порушення функцій суміжних органів.

Стаття 65. До пункту "а" належать ювенільні та інші органічно не зумовлені кровотечі, які призводять до анемії.

До пункту "б" належать порушення оваріально-менструальної функції, які проявляються олігоменореєю, аменореєю (непісляопераційною), у тому числі зумовлені віком.

До пункту "в" належать: статевий інфантилізм при задовільному загальному розвитку; первинне безпліддя за наявності двофазного циклу.

Стаття 66. Постанова про потребу у відпустці за станом здоров'я приймається після гострих запальних захворювань сечостатевої системи (гломерулонефрит, пієлонефрит, бартолініт, ендометрит, аднексит та інші); хірургічних втручань з приводу видалення каміння нирок, сечоводів; станів після літотрипсії, нефропексії, видалення нирки з приводу гідронефрозу в разі нормальної функції нирки, яка залишилася; станів позаматкової вагітності, апоплексії яєчника, запальних гнійних процесів молочної залози, матки та її додатків; спайкових хвороб малого таза та інших.

Стаття 67. Передбачає справжню мікробну (мікотичну) та професійну екзему. Особи, що страждають себорейною екземою, себорейним дерматитом, підлягають лікуванню.

До пункту "б" належать також обмежені, але великі бляшки псоріазу на голові та відкритих ділянках шкіри. Великою слід вважати бляшку псоріазу розміром з долоню хворого та більше.

Часто рецидивними формами шкірних захворювань вважаються такі форми, за яких загострення виникають два та більше рази на рік.

Поширені форми шкірних захворювань характеризуються дисимінованими висипаннями на значній поверхні шкіряного покриву (ураження двох і більше анатомічних областей).

Під обмеженими формами шкірних захворювань слід розуміти поодинокі осередки ураження будь-якої локалізації, що займають невелику площу однієї з анатомічних областей (стопа, гомілка, кисть, голова і т. ін.).

Відсутність загострення атопічного дерматиту протягом 10 років не дає підстави для застосування цієї статті.

Стаття 68. Під поширеною формою гніздового облисіння розуміють наявність трьох та більше вогнищ облисіння загальною площею з долоню хворого та більше або одного вогнища такої самої площі.

Під поширеною формою вітиліго розуміють наявність множинних депігментованих плям (трьох і більше) на шкіряному покриві будь-яких анатомічних ділянок загальною площею не менше 5% поверхні тіла.

До пункту "а" належать вогнища вітиліго на відкритих ділянках тіла, які викликають значний косметичний дефект.

Різновидність обмеженої склеродермії - хвороба білих плям та неускладнена себорея не є перешкодою до приймання на службу в органи внутрішніх справ.

Стаття 69. До пункту "а" належать захворювання сполучної тканини, що характеризуються поліморфною картиною ураження (системний червоний вовчак, системний склероз, дерматоміозит, еозинофільний фасциїт, вузликовий періартеріїт, гранульоматоз Вегенера, змішані захворювання сполучної тканини) незалежно від вираження змін з боку органів та систем, частоти загострень та ступеня функціональних порушень. До цього самого пункту належать ревматоїдний, у тому числі ювенільний артрит та анкілозуючий спонділоартрит (хвороба Бехтерева) з вираженими змінами в суглобах та хребті, ураженням інших органів та систем (системні форми) зі значними порушеннями функцій та стійкою втратою працездатності.

До пункту "б" належать повільно прогресуючі форми запальних захворювань суглобів та хребта з помірно вираженими ексудативно-проліферативними змінами та функціональною недостатністю суглобів за відсутності системних проявів та збереженою працездатністю. До цього самого пункту належать початкові форми достовірних випадків ревматоїдного артриту та хвороби Бехтерева за наявності клініко-лабораторних ознак активності процесу, усі форми системних васкулитів із рецидивним характером перебігу.

До пункту "в" належать хронічні захворювання суглобів та хребта з рідкими (один раз на рік та рідше) загостреннями та незначним порушенням функцій. За цим самим пунктом оглядаються особи із затяжним перебігом гострих запальних артропатій при збереженні ексудативно-проліферативних змін у суглобах, лабораторних ознаках активності процесу.

При хронічних і рецидивних формах хвороби Рейтера та інших артритах, пов'язаних з інфекцією (реактивні артрити), а також псоріатичному артриті придатність до військової служби визначається за пунктами "а", "б" або "в", залежно від стану функцій суглобів, залучення інших органів та систем.

Хронічні форми реактивних артритів за відсутності загострення захворювання більше 3 років та без порушення функцій суглобів не є підставою для застосування цієї статті, не перешкоджають вступу до навчальних закладів та проходженню військової служби. Після гострих запальних захворювань суглобів та геморагічних васкулитів огляд проводиться на підставі статті 83 Розкладу хвороб.

Стаття 70. Постанова про придатність до служби в органах внутрішніх справ у разі захворювань кісток та суглобів приймається після стаціонарного обстеження та лікування. При цьому необхідно враховувати нахил захворювання до рецидивів або прогресування, стійкість ремісії та можливість видужання, особливості служби. При незадовільних результатах лікування або відмови від нього постанова про придатність до служби приймається за пунктами "а", "б" або "в", залежно від функції кінцівок або суглоба на момент огляду.

До пункту "а" належать:

- анкілоз великого суглоба; значне обмеження рухів або патологічна рухливість;

- виражений деформуючий остеоартроз великих суглобів зі стійким больовим синдромом та атрофією м'язів кінцівок;

- остеомієліт із наявністю секвестральних порожнин, секвестрів, нориць, які довго не загоюються або часто (не рідше 1-2 рази на рік) відкриваються.

При анкілозах великих суглобів у функціонально вигідному положенні або за належної функціональної компенсації придатність до служби осіб, оглянутих за графою III Розкладу хвороб, визначається за пунктом "б".

До пункту "б" належать:

- часті (1-2 рази на місяць) вивихи великих суглобів, які виникають при незначних фізичних навантаженнях, пов'язаних з виконанням звичайних службових обов'язків, із вираженою нестійкістю (розхитаністю), синовиіїтом суглоба з гіпотрофією або атрофією м'язів кінцівки;

- деформуючий остеоартроз в одному з великих суглобів та больовим синдромом;

- остеомієліт (у тому числі і первинно хронічний) із щорічними загостреннями;

- гіперостози, які перешкоджають руху кінцівки або носінню форменого одягу, взуття або спорядження.

До пункту "в" належать:

- вивихи, що рідко виникають (2-3 рази на рік); нестійкість та синовіїт великих суглобів при помірних фізичних навантаженнях або повторних травмах;

- остеохондропатії із закінченим процесом та помірними клінічними проявами (при звичайних фізичних навантаженнях функція страждає незначно);

- остеомієліт з рідкими (один раз на 2-3 роки) загостреннями за відсутності секвестральних порожнин та секвестрів. До цього самого пункту належать хондропатія з незакінченим процесом. Остеомієлітичний процес вважається закінченим за відсутності загострення секвестральної порожнини та секвестрації протягом трьох та більше років.

Для оцінки об'єму рухів у суглобах слід керуватися такими показниками у градусах:

Повторність вивиху великого суглоба має бути засвідчена лікувально-профілактичним закладом з обов'язковою рентгенографією суглоба до та після усунення вивиху. Повторність вивиху колінного суглоба підтверджується позитивними симптомами переднього або заднього "висувного ящика" з різницею у зміщенні гомілки порівняно зі здоровим суглобом не менше 10 мм.

З приводу нестійкості великих суглобів особам рядового й начальницького складу пропонується хірургічне лікування. Після успішного лікування приймається постанова про потребу у відпустці за станом здоров'я за статтею 83 Розкладу хвороб із подальшим звільненням від занять спортом та керуванням усіма видами транспортних засобів на 6 місяців.

За наявності несправжніх суглобів підлягають лікуванню із застосуванням сучасних методів (компресійно-дистракційного остеосинтезу та інших). З приводу кістозного переродження кісток, остеохондрозу, що відсікається у великому суглобі підлягають лікуванню, особливо в тих випадках, коли виник симптомокомплекс блокади суглоба після утворення "суглобової миші".

Постанова про придатність або непридатність до служби приймається після закінчення лікування залежно від ступеня порушення функцій кінцівки або суглоба.

Стаття 71. До пункту "а" належать:

- інфекційний спондиліт з частими (три і більше на рік) загостреннями;

- спондилолістез III-IV ступенів (зміщення більше половини поперекового діаметра тіла хребця) з постійно вираженим больовим синдромом і нестабільністю хребта;

- деформуючий спондильоз та остеохондроз шийного відділу хребта, супроводжуваний нестабільністю та вертебробазилярною недостатністю;

- деформуючий спондильоз грудного і поперекового відділів хребта з множинними масивними кістковими розростаннями в області міжхребцевих сполучень і по краях тіл хребців, які виходять за межі замикальних пластинок (III - IV ступенів), з постійно вираженим больовим синдромом, що підтверджується частими зверненнями за медичною допомогою, повторним стаціонарним лікуванням за останні 2-3 роки без стійкого клінічного ефекту і великим числом днів непрацездатності, вираженими корінцевими та провідниковими порушеннями;

- викривлення хребта (кіфози, сколіози III-IV ступенів) з різкою деформацією грудної клітки та значним порушенням функції зовнішнього дихання.

Характер патологічних змін хребта має бути підтверджений багатовісьовими навантажувальними, функціональними рентгенологічними та іншими дослідженнями.

До пункту "б" належать:

- остеохондропатії хребта (кіфози, структурні та неструктурні сколіози III ступеня) з помірною деформацією грудної клітки та помірним порушенням функції зовнішнього дихання;

- інфекційний спондиліт з рідкими загостреннями (1-2 рази на рік);

- поширений деформуючий спондильоз (II ступеня) та міжхребцевий остеохондроз з множинними масивними дзьобоподібними розростаннями в області міжхребцевих сполучень з больовим синдромом;

- спондильолізний спондилолістез I і II ступенів (зміщення на 1/4 і 1/2 частини поперекового діаметра тіла хребця відповідно) з больовим синдромом.

До пункту "в" належать:

- фіксовані набуті викривлення хребта, які супроводжуються ротацією хребців (сколіоз II ступеня, остеохондропатичний кіфоз з клиноподібною деформацією не більше трьох хребців зі зниженням висоти передньої поверхні тіла хребця на 2-3 мм і більше);

- обмежений деформуючий спондильоз (ураження тіл не більше трьох хребців) та міжхребцевий остеохондроз (ураження трьох та більше міжхребцевих дисків) з больовим синдромом при фізичних навантаженнях та чіткими анатомічними ознаками деформацій, які виявлені під час клінічного обстеження та на рентгенограмах.

Ознаками клінічного прояву хондрозу є порушення статичної функції ураженого відділу хребта - випрямлення шийного (поперекового) лордозу або утворення кіфозу, поєднання локальних лордозу та кіфозу замість рівномірного лордозу. Больовий синдром при фізичних навантаженнях має бути підтверджений неодноразовими зверненнями за медичною допомогою, які записуються в медичних документах оглянутого. Тільки сукупність клінічних та рентгенологічних ознак обмеженого деформуючого спондильозу та міжхребцевого остеохондрозу дають підставу для застосування пункту "в" цієї статті.

Ступінь сколіозу визначається рентгенологом за рентгенограмами на підставі виміру кутів сколіозу : I ступінь - 1 - 10 град., II ступінь - 11- 25 град., III ступінь - 26 - 50 град., IV ступінь - більше 50 град. (за В.Д.Чакліним).

До пункту "г" належать:

- нефіксовані викривлення хребта більше 5 - 10 град. та остеохондропатичний кіфоз (кінцева стадія захворювання);

- ізольовані явища деформуючого спондильозу та міжхребцевого остеохондрозу без порушення функцій.

Для оцінки об'єму рухів хребта слід керуватися таблицею:

Стаття 72. До пункту "а" належать:

- відсутність обох кистей на рівні кистьових суглобів (кистьовим суглобом називається комплекс суглобів, який з'єднує кисть із передпліччям та містить променезап'ястковий, міжзап'ясткові, зап'ясткові-п'ясткові та міжп'ясткові суглоби, а також дистальний променево-ліктьовий суглоб);

- відсутність першого пальця на рівні міжфалангового суглоба та другого - п'ятого пальців на рівні дистальних кінців середніх фаланг на одній руці;

- відсутність другого - п'ятого пальців на рівні дистальних кінців основних фаланг на одній руці;

- відсутність перших пальців на рівні п'ястково-фалангових суглобів на обох руках.

До пункту "б" належать дефекти та деформації кисті або пальців руки:

- відсутність кисті на рівні кистьового суглоба;

- застарілі переломо-вивихи;

- остеохондропатії кісток кистевого суглоба;

- застарілі вивихи трьох та більше п'ясткових кісток;

- дефекти трьох та більше п'ясткових кісток;

- руйнування та дефекти трьох та більше п'ястково-фалангових суглобів;

- застарілі пошкодження або дефекти сухожиль-згиначів трьох або більше пальців проксимальніше рівня п'ясткових кісток;

- сукупність застарілих пошкоджень трьох та більше пальців, що призводять до стійкої контрактури або значних порушень трофіки (анестезія, гіперстезія та гіперпатія трьох пальців).

До пункту "в" належать дефекти та деформації кисті або пальців руки:

- відсутність кисті на рівні п'ясткових кісток;

- застарілі вивихи; остеомієліт кісток кистьового суглоба;

- анкілоз кистьового суглоба;

- дефекти двох п'ясткових кісток або несправжні суглоби та хронічні остеомієліти трьох та більше п'ясткових кісток;

- руйнування та дефекти двох п'ястково-фалангових суглобів; синдром карпального або латерального каналу; застарілі пошкодження сухожильзгиначів двох пальців на рівні п'ясткових кісток та довгого згинача першого пальця;

- сукупність пошкоджень структур кисті, кистьового суглоба та пальців, що супроводжуються помірними порушеннями функції кисті та трофічними розладами (анестезії, гіпостезії кисті та пальців).

До цього самого пункту належить відсутність: трьох пальців на рівні дистальних кінців середніх фаланг на обох руках; другого пальця на рівні п'ястково-фалангового суглоба та третього-п'ятого пальців на рівні дистальних кінців середніх фаланг на одній руці; другого - п'ятого пальців на рівні дистальних кінців середніх фаланг на одній руці; другого - четвертого пальців на рівні дистальних кінців середніх фаланг на одній руці; першого пальця на одній руці, другого пальця у правші або лівші.

За відсутність першого пальця слід вважати відсутність дистальної фаланги. За відсутність другого-п'ятого пальців слід вважати відсутність дистальної та середньої фаланг. За відсутність фаланги слід вважати відсутність 2/3 фаланги.

До пункту "г" належить пошкодження структур кисті та пальців, які не вказані в пунктах "а", "б" або "в".

Пошкодження або захворювання кісток, сухожиль або нервів пальців, що призвели до розвитку стійких контрактур у хибному положенні, прирівнюється до відсутності пальців.

Стаття 73. Передбачає набуті фіксовані деформації стопи. Оцінюючи придатність до служби з порожнистою стопою, слід мати на увазі, що стопи з підвищеними поздовжніми склепіннями часто є варіантом норми. Порожнистою стопою вважається така деформація, яка супроводжується супінацією заднього та пронацією переднього відділу за наявності високого внутрішнього та зовнішнього склепіння (так звана різко скручена стопа), передній відділ стопи розпластаний, широкий та дещо приведений, є натоптиші під головками середніх плюсневих кісток.

Плоска стопа без клінічних проявів є варіантом норми. При плоскостопості сплощення склепіння часто не викликає ніяких суб'єктивних розладів і через це не може бути підставою для застосування цієї статті. Ця стаття передбачає фіксовану плоскостопість, яка виникає в результаті декомпенсації вальгусної стопи або внаслідок дитячої та юнацької плоскостопості, яка з чисто м'язової форми перейшла у зв'язково-суглобову фіксовану деформацію.

До пункту "а" належать:

- кінська, п'яткова, варусна, порожниста стопа та інші необоротні різко виражені викривлення стоп, що порушують функцію і роблять неможливим користування стандартним взуттям.

До пункту "б" належать:

- плоскостопість 3 ступеня;

- відсутність або зведення усіх пальців на обох стопах;

- відсутність частини стопи на будь-якому її рівні;

- відсутність, зведення або нерухливість усіх пальців на рівні основних фаланг на обох стопах.

До пункту "в" належать:

- помірно виражені деформації із незначним больовим синдромом та порушенням статики, при яких неможливе носіння стандартного взуття;

- плоскостопість 2 ступеня за наявності остеоартрозу в таранно-човноподібному суглобі;

- відсутність, зведення або нерухливість першого або двох пальців на одній стопі;

- усіх пальців на рівні основних фаланг на одній стопі; усіх пальців на рівні середніх фаланг на обох стопах.

Рентгенологічно нижньою межею показників плоскостопості 2 ступеня є: кут поздовжнього внутрішнього підошовного склепіння 155 град. та висота склепіння 17 мм.

До пункту "г" належить плоскостопість 1 та 2 ступенів без явищ артрозу у таранно-човноподібному суглобі.

За наявності в оглянутого плоскостопості 2 ступеня на одній нозі та плоскостопості 1 ступеня на другій - експертна постанова приймається за плоскостопістю 2 ступеня.

Плоскостопість 1 ступеня, а також плоскостопість 2 ступеня без явищ остеоартрозу не є перешкодою для проходження служби та вступу до навчальних закладів.

За відсутність пальця на стопі вважається відсутність його на рівні плюсно-фалангового суглоба. Повне зведення або нерухливість пальця прирівнюється до його відсутності.

У разі деформацій першого пальця, що супроводжуються плоскостопістю та іншими деформаціями стопи з порушенням функцій, які утруднюють носіння стандартного взуття, огляд проводиться за пунктами "б" або "в".

Стаття 74. Передбачає набуті укорочення кінцівок, у тому числі внаслідок кутових деформацій кісток після неправильно зрощених переломів.

До пункту "а" належать укорочення руки більше 8 см або ноги - більше 5 см.

До пункту "б" належать укорочення руки від 5 до 8 см включно або ноги - від 2 до 5 см включно.

До пункту "в" належать укорочення руки від 2 до 5 см включно або ноги - до 2 см.

До пункту "г" належить укорочення руки до 2 см.

Стаття 75. За наявності ампутаційних кукс кінцівок на будь-якому рівні після злоякісних новоутворень або захворювань судин (ендартеріїт, атеросклероз та інші) постанова приймається й за статтями Розкладу хвороб, які передбачають основне захворювання.

У разі незадовільних результатів лікування або відмови від нього при хибній куксі після ампутації або реампутації, за наявності фантомного болю, який перешкоджає протезуванню, огляд проводиться за пунктом "а".

Стаття 76. До пункту "а" належать:

- дефекти та деформації кісток черепа, не заміщені трансплантатами після поранень та травм.

В окремих випадках залежно від фактичної працездатності, умов служби, думки керівництва оглянуті за графою III з дефектами та деформаціями щелепно-лицьової області після ортопедичних методів лікування із задовільними результатами можуть бути оглянуті за пунктом "б" і визнані в індивідуальному порядку придатними до військової служби.

Після перенесених гострих травм черепа та їх хірургічного лікування з наявністю дефекту кісток склепіння черепа постанова приймається залежно від розмірів дефекту та результатів пластичної операції.

Дефект кісток черепа після кістково-пластичної трепанації визначається як дефект кісток черепа, замінений аутокісткою.

Накладені після черепно-мозкової травми діагностичні фрезьові отвори додаються до дефекту кісток склепіння черепа, заміненого сполучно-тканинним рубцем.

Стаття 77. До пункту "а" належать:

- стани після свіжих множинних проникних нестабільних переломів тіл хребців 3 ступеня компресії;

- стани після хірургічного лікування з приводу переломів, вивихів та переломо-вивихів тіл хребців із застосуванням спондило-корпородезу;

- віддалені наслідки множинних переломів тіл хребців із вираженою сколіотичною або кіфосколіотичною деформацією та нестабільністю хребта;

- наслідки переломів кісток таза із пошкодженням внутрішніх органів при незадовільних результатах лікування;

- неправильно зрощені множинні переломи кісток таза з порушенням цілісності тазового кільця, лобкового сполучення, а також в області вертлужної ямки із центральним вивихом головки стегнової кістки, явищами анкілозу або деформуючого артрозу;

- переломи шийки стегнової кістки при незадовільних результатах лікування.

До цього самого пункту належать анкілоз великого суглоба, значне обмеження рухів або патологічна рухомість, яка розвинулась унаслідок травми.

При обмеженні рухів, анкілозах великих суглобів у функціонально вигідному положенні або при хорошій функціональній компенсації придатність до подальшої служби визначається індивідуально за п "б".

При оцінці об'єму рухів у суглобах слід керуватися показниками в градусах, які наведені в таблиці Пояснень до ст.70.

До пункту "б" належать:

- свіжий перелом тіла хребця незалежно від функціональних порушень;

- віддалені наслідки перелому одного та більше тіл хребців з клиноподібною деформацією 2-3 ступенів;

- стан після однобічних переломів кісток таза без порушення цілісності тазового кільця та лобкового з'єднання при незадовільних результатах лікування;

- наслідки оперативного лікування чи травм з помірним порушенням рухів у великих суглобах при задовільній компенсації функцій кінцівки.

До пункту "в" належать: