відігрівати замерзлі трубопроводи, вентилі, редуктори та інші деталі зварювальних установок відкритим вогнем або розжареними предметами;
знімати ковпачок з балона ударами молотка, зубилом або іншими способами, за яких можна викресати іскру. Якщо ковпачок не відкручується, то балон, не вдаючись до спроб відкрутити ковпачок іншими способами, слід відправити на завод-наповнювач;
допускати стикання кисневих балонів, редукторів та іншого зварювального обладнання з маслами, а також промасленим одягом та шматтям;
зберігати й транспортувати балони з газами без нагвинчених на горловини запобіжних ковпачків;
застосовувати шланги з дефектами, а також обмотувати шланги ізоляційною стрічкою або іншим матеріалом;
здійснювати продування шланга для ГГ киснем та кисневого шланга - ГГ, а також робити взаємну заміну шлангів під час роботи;
користуватися шлангами довжиною понад 30 м, а під час виконання монтажних робіт - понад 40 м;
перекручувати, заломлювати чи затискати газопідвідні шланги.
Порожні балони зберігаються та транспортуються так само, як і заповнені.
8.2.13. На судні, яке ремонтується, кисневі та ацетиленові балони установлюються лише на відкритій палубі.
8.2.14. При установленні кисневих і ацетиленових балонів при ремонті суден на СРП слід виконати такі вимоги:
балони слід установлювати у вертикальному положенні;
місця установлення балонів повинні бути обладнані стійками з гніздами, хомутами або іншими засобами, що забезпечують надійне закріплення і швидке звільнення балонів;
місця установлення балонів слід обрати так, щоб унеможливити їх випадкове механічне пошкодження;
балони повинні бути захищені належними засобами від доступу сторонніх осіб, а також від прямого попадання сонячних променів, для чого над балонами повинні бути встановлені сонцезахисні козирки, пофарбовані в білий колір.
На огороджених площадках з балонами повинні бути попереджувальні таблички з написами "Вибухонебезпечно!" і "Не курити!".
8.2.15. Місця установки балонів слід розташовувати на відстані не менш як 2 м від житлових приміщень і не менш як 4 м - від приміщень, де є паливо.
8.2.16. Кисень з балонів слід вибирати до залишкового тиску не нижче 0,05 мПа.
Залишковий тиск в ацетиленових балонах, відповідно до навколишньої температури, повинен бути, залежно від температури, не менше:
температура нижче 0 град.C - 0,05 мПа;
температура від 0 град.C до +15 град.C - 0,10 мПа;
температура від +15 град.C до +25 град.C - 0,20 мПа;
температура від +25 град.C до +35 град.C - 0,30 мПа.
8.2.17. Приєднання кисневого редуктора до балона слід виконувати спеціальним ключем, який має постійно бути у виконавця газополуменевих робіт.
Забороняється підтягування накидної гайки редуктора при відкритому вентилі балона.
8.2.18. Приєднання ацетиленового редуктора до балона і відкривання вентиля ацетиленового балона слід проводити спеціальним торцевим ключем, який під час роботи повинен постійно бути на шпинделі вентиля балона.
Забороняється використовувати для відкривання вентиля звичайні гайкові ключі.
8.2.19. Газові шланги повинні використовуватися згідно з призначенням і врахуванням найбільшого розрахункового тиску, який указаний у заводському паспорті.
Не допускається використовувати кисневі шланги для подавання ацетилену і навпаки.
Під час роботи шланги слід захистити від можливих технічних пошкоджень.
З'єднання окремих відрізків шлангів між собою повинно проводитись спеціальними двосторонніми шланговими ніпелями.
Забороняється з'єднувати шланги за допомогою відрізків труб.
Мінімальна довжина відрізків шлангів, що стикуються, повинна бути не менш як 3 м, кількість стиків шланга не повинна бути більше двох.
Закріплення шлангів на приєднувальних ніпелях апаратури (пальників, різаків, редукторів тощо) повинно бути надійним і виконуватись за допомогою спеціальних хомутів.
У випадку обв'язки шланга м'яким відпаленим дротом на ніпелі повинно бути не менше двох обв'язок.
Місця приєднання шлангів перед початком і під час роботи слід ретельно перевіряти на щільність мильним розчином.
На ніпелі водяних затворів шланги повинні щільно надіватися, але не закріплюватись.
8.2.20. При роботі у відсіках судна слід забезпечити безперервну штучну вентиляцію із розрахунку 4000-5000 куб.м повітря на 1 куб.м спалюваного ацетилену.
8.2.21. Перед приєднанням шлангів до газорозбірних постів і балонів слід провести:
перевірку щільності і міцності приєднання шлангів до різаків і пальників;
перевірку справності різьби з'єднання і надійність ущільнювальних прокладок;
продування штуцера балона плавним короткочасним відкриттям вентиля, при цьому виконавець повинен перебувати віддалік - поза зоною впливу струменя газу, закривати вентиль після продування слід без застосування ключа.
8.2.22. При роботі, як правило, клапани вентиля ацетиленового балона слід відкривати на 0,5-1,0 оберта - з тим, щоб забезпечити швидке закривання вентиля при виникненні спалаху або зворотного удару.
8.2.23. Запалювання ручного пальника або різака слід проводити, в першу чергу, відкриванням вентиля кисню, а після того - ацетилену, після короткочасного продування шлангів для звільнення їх від повітря.
8.2.24. На час обідньої або будь-якої іншої перерви:
вентилі кисню і ацетилену на різаках і пальниках повинні бути щільно закритими;
газові шланги повинні бути звільнені від ГГ і ГР і зняті зі штуцерів водяних затворів, кисневих і ацетиленових редукторів і балонів, винесені з приміщень на палубу і там змотані в бухти;
балони з киснем і ацетиленом, залишені на палубі судна, повинні перебувати під наглядом чергового.
8.2.25. Після закінчення роботи слід:
шланги зняти, змотати в бухти і, разом із пальниками, різаками та редукторами, здати в комори;
газопроводи, що живлять газорозбірні пости, - відключити;
газові балони мають бути повернені на місця їх постійного зберігання.
8.2.26. Забороняється при виконанні газополуменевих робіт:
допускати стикання кисневих балонів, редукторів та іншого обладнання з маслами, а також з промасленим одягом і шматтям;
працювати від одного водяного затвора двом і більше зварювальникам;
користуватися молотком і зубилом при знятті ковпака з балона;
зберігати й транспортувати балони з газом без нагвинчених на їхні горловини ковпачків;
використовувати несправну апаратуру і апаратуру з простроченим строком перевірки;
відігрівати замерзлі газові трубопроводи, вентилі балонів, редуктори і інші деталі газополуменевих установок відкритим вогнем або розжареними предметами;
проводити продування шланга ГГ киснем і кисневого шланга ГГ, а також взаємозаміняти шланги при роботі;
прокладати шланги поблизу джерел тепла і біля електропроводів, користуватися шлангами, довжина яких менше 10 м і більше 40 м;
перекручувати між собою, заламувати або затискати газопідвідні шланги;
застосовувати вогонь для визначення місця витікання газу;
класти гарячий пальник (різак) на горючі конструкції і предмети;
розміщувати газові балони в приміщеннях судна;
застосовувати мідь як припій для паяння ацетиленової апаратури і в місцях, де можливе стикання міді з ацетиленом;
залишати балони на судні після закінчення робочого дня;
переносити балони на плечах і руках;
випускати повністю газ із балонів;
ремонтувати різаки, пальники, редуктори та вентилі балонів на робочих місцях.
При витоку газу роботу слід негайно припинити.
8.2.27. У випадку спалахування газу, що виходить з нещільних з'єднань газової апаратури, шлангів тощо, слід негайно закрити вентилі джерел постачання газом і загасити газ, що горить, пожежним покривалом, мокрою тканиною або брезентом, які (або хоча б один з цих засобів) повинні перебувати біля робочого місця.
8.3. Електрозварювальні роботи
8.3.1. Електрозварювальні установки повинні мати технічну документацію, що пояснює призначення агрегатів, апаратури, приладів, наводить їх електричні схеми, і задовольняє вимоги ПУЕ, ПТБ, ПТЕ, ДНАОП 0.00-1.21-96, а також - вказівки з експлуатації і безпечного обслуговування апаратури, що викладені в інструкціях заводу-виготовлювача.
8.3.2. Всі зварювальні роботи належить виконувати у відповідності з технічною документацією та інструкціями з застосування зварювальних матеріалів і видів зварювання.
8.3.3. Електрозварювальне обладнання (переносні або пересувні електрозварювальні установки) при ремонті та будівництві суден слід встановлювати або на березі (пірсі, стапелі, стапель-палубі доку), або лише на верхній палубі судна поза районами вантажно-розвантажувальних робіт і місцями падіння іскор.
8.3.4. Підключення переносних (пересувних) електрозварювальних установок безпосередньо до електричної берегової або суднової мережі слід виконувати з використанням комутаційного і захисного апарату зі штепсельними гніздами або контактними затискачами.
Обов'язкове проведення блокування, що виключає можливість з'єднання (роз'єднання) штепсельного роз'ємника, приєднання (від'єднання) жил кабельної лінії до контактних затискачів при включеному положенні комутаційного апарата.
Підключення електрозварювальної установки до суднової мережі повинно виконуватися лише в спеціально призначених для цього місцях.
На пірсах і стапелях для підключення електрозварювальних установок повинні бути встановлені живильні колонки.
8.3.5. Установка для ручного зварювання повинна бути забезпечена вимикачем чи контактором (для підключення джерела зварювального струму до розподільних щитів), покажчиком величини зварювального струму та запобіжником у первинному ланцюзі.
8.3.6. Однопостові зварювальні двигуни-генератори та трансформатори захищають запобіжниками лише зі сторони мережі живлення.
8.3.7. Як джерела зварювального струму для дугового зварювання можна застосовувати трансформатори, випрямлювачі та генератори постійного або змінного струму, спеціально для цього призначені.
8.3.8. Забороняється безпосереднє живлення зварювальної дуги від силової або освітлювальної мережі.
8.3.9. Кабельна лінія первинного ланцюга переносної (пересувної) електрозварювальної установки від комутаційного апарата до джерела зварювального струму повинна виконуватися переносним гнучким проводом (кабелем) з ізоляцією і в оболонці із гуми або пластмаси, що не поширює горіння.
Переріз кабеля повинен відповідати силі струму, а його ізоляція - величині робочої напруги.
Кабельна лінія, в потрібних місцях, повинна бути захищена від впливу високих температур, механічних пошкоджень і хімічних чинників.
8.3.10. Джерела зварювального струму повинні розташовуватись на такій відстані від комутаційного апарату, за якої довжина гнучких проводів (кабелів), що їх з'єднує, не перевищує 10-15 м.
8.3.11. Проводи, підключені до зварювальних апаратів, розподільних щитів та іншого обладнання, а також до місць зварювальних робіт, мають бути надійно заізольовані і в потрібних місцях захищені від дії високої температури, механічних пошкоджень та хімічного впливу.
8.3.12. У разі проведення електрозварювальних робіт, пов'язаних з частими переміщеннями зварювальних установок, мають застосовуватись механічно міцні шлангові кабелі.
8.3.13. Для підведення зварювального струму від джерела до електродотримувача установки ручного дугового зварювання слід застосовувати гнучкий силовий кабель з ізоляцією і в оболонці, що не поширює горіння (гума марки РГД).
При використанні менш гнучкого кабелю належить приєднувати його до електродотримувача через надставку із гнучкого кабелю довжиною не менше 3 м.
8.3.14. З'єднання жил зварювальних кабелів слід здійснювати за допомогою запресування, зварювання, паяння або спеціальними затискачами.
Приєднання кабелів до електродотримачів, зварювального апарата та зварюваного виробу повинно виконуватися за допомогою мідних кабельних наконечників, що скріплюються болтами та гайками з шайбами. Місце приєднання до електродотримувача має бути заізольоване.
8.3.15. Електрозварювальні кабелі слід прокладати на відстані не менше 0,5 м від трубопроводів кисню і на відстані не менше 1 м від трубопроводу ацетилену та інших ГГ.
В окремих випадках допускається скорочення вказаних відстаней вдвічі за умови розміщення газопроводів в захисній металевій трубі.
Прокладання електрозварювальних кабелів по судну через технологічні вирізи та вентиляційні отвори, що передбачені проектом тимчасового енергопостачання суден, які ремонтуються та будуються, повинно виконуватись віддалік від газових шлангів.
На зварювальних кабелях, що відгалужуються від джерел зварювального струму, слід, на час роботи, закріплювати бірки з зазначенням номера цеху та робочого номера зварювальника.
8.3.16. Корпуси зварювальної установки і кожного джерела зварювального струму згідно з ГОСТ 12.1.030-81 повинні бути надійно заземленими: на суднах, що перебувають на плаву - на корпуси суден; на суднах, що перебувають у доку - на спеціальні клемні пристрої дока.
8.3.17. Для скорочення довжини кабелю належить передбачити надійні швидкороз'ємні та безпечні з'єднання кабелю.
8.3.18. Електрозварювання на суднах слід виконувати лише зі зворотним проводом, який повинен бути із такого самого кабелю, який приєднується до електродотримача.
8.3.19. Використання обладнання, конструкцій і мережі заземлення як зворотного проводу є неприпустимим.
8.3.20. Корпуси суден, резервуарів, а також металеві конструкції і різні трубопроводи можуть слугувати як зворотні проводи лише в тих випадках, коли вони самі є об'єктом зварювання.
8.3.21. Приєднання і від'єднання від мережі електрозварювальних установок, а також нагляд за їх справністю в процесі експлуатації повинен виконувати електротехнічний персонал СРП.
8.3.22. Технічне обслуговування та ППР зварювального устаткування мають проводитися відповідно до графіка.
Щодня, після закінчення роботи, слід проводити очищення агрегатів та пускової апаратури.
8.3.23. Температура нагрівання окремих частин зварювального агрегата (трансформаторів, підшипників, щіток, контактів вторинного кола тощо) не повинна перевищувати 75 град.C.
8.3.24. Опір ізоляції струмопровідних частин зварювального кола повинен бути не нижчим за 0,5 МОм. Ізоляцію треба перевіряти не рідше одного разу на 3 місяці (у разі автоматичного зварювання під шаром флюсу - один раз на місяць). Ізоляція повинна витримувати напругу 2 кВ протягом 0,12 год.
8.3.25. Забороняється при виконанні електрозварювальних робіт:
включати електрозварювальну установку при виявленні будь-яких несправностей;
застосовувати саморобні електродотримувачі;
застосовувати електричні шнури всіх марок для приєднання джерел зварювального струму до електромережі;
застосовувати кабелі із пошкодженою ізоляцією або голі, незаізольовані проводи;
застосовувати кабелі, що не відповідають силі зварювального струму;
включати послідовно в заземлювальний провідник декілька апаратів;
застосовувати саморобні електрозапобіжники;
використовувати як зворотний провід мережі заземлення кранові та залізничні колії, металеві конструкції, трубопроводи і технологічне обладнання;
виконувати ремонт зварювальних установок під напругою;
виконувати електрозварювальні роботи вогкими електродами.
8.3.26. Електроди, що застосовуються для зварювання, повинні бути заводського виготовлення і відповідати номінальній величині зварювального струму.
8.4. Паяльні роботи
8.4.1. Паяльні роботи - це технологічний процес одержання нероз'ємних з'єднань металів у твердому нагрітому стані шляхом розплавлення більш легкоплавкого (присадкового) матеріалу - припою.
8.4.2. Робоче місце в разі проведення робіт з використанням паяльних ламп повинно бути очищеним від ГМ, а конструкції з ГМ, які розташовані на відстані менше 5 м, повинні бути захищені екранами із негорючих матеріалів або политі водою (водним розчином піноутворювача тощо).
8.4.3. Паяльні лампи слід утримувати справними та не рідше одного разу на місяць перевіряти їх на міцність та герметичність із занесенням результатів і дати перевірки до спеціального журналу.
Не рідше одного разу на рік повинні проводитись контрольні гідравлічні випробування паяльних ламп тиском.
8.4.4. Кожна лампа повинна мати паспорт із зазначенням результатів заводського гідравлічного випробування та допустимого робочого тиску. Запобіжні клапани мають бути відрегульованими на заданий тиск.
8.4.5. Заправляти паяльні лампи пальним і розпалювати їх слід у спеціально відведених для цієї мети місцях.
Пальне, яким заправляють лампи, повинно бути очищене від сторонніх домішок та, зокрема, води.
8.4.6. Забороняється під час роботи з паяльною лампою:
застосовувати як пальне для ламп, що працюють на гасі, бензин чи суміш бензину з гасом;
підвищувати тиск у резервуарі лампи під час накачування повітря понад допустимий робочий тиск, вказаний у паспорті;
заповнювати лампу пальним більше ніж на 3/4 об'єму її резервуара;
відкручувати повітряний гвинт та наливну пробку, коли лампа горить або ще не охолонула;
ремонтувати лампу, а також виливати з неї пальне чи заправляти її ним поблизу відкритого вогню;
курити під час заправлення чи ремонту лампи;
підігрівати пальник пальним із лампи, користуючись насосом;
заправляти лампу пальним під час її роботи.
8.4.7. Забороняється застосовувати паяльні лампи або інші джерела відкритого вогню для очищення конструкцій корпусу судна і обшивки від старого пофарбування, а також для розморожування замерзлих водяних трубопроводів.
8.5. Підводне різання і зварювання
8.5.1. Перед початком різання і зварювання під водою судно слід обстежити і на основі даних обстеження скласти і затвердити у керівництва СРП план робіт.
Планом слід передбачити розташування, послідовність виконання розрізів і швів, а також - належні заходи безпеки.
Керувати виконанням підводних (водолазних) вогневих робіт має старшина водолазної станції.
8.5.2. Для виконання робіт з різання та зварювання металу під водою електродуговим способом водолазна станція повинна мати у своєму складі не менш як трьох водолазів.
8.5.3. Перед початком водолазних робіт з підводного різання та зварювання металу підводне обладнання, яке використовується, слід перевірити водолазами під керівництвом старшини (бригадира) водолазної станції.
Перевірку справності джерел постачання та їх ремонт повинні виконувати відповідні спеціалісти підприємства.
8.5.4. Підводне різання і зварювання металу слід виконувати лише в спорядженні, яке повністю ізолює водолаза від дії зовнішнього середовища.
Забороняється використовувати ті водолазні сорочки або гідрокомбінезони, що мають потертості.
Для захисту очей водолаза від шкідливої дії електричної дуги або полум'я газового пальника, оглядове скло водолазного костюма повинно бути закрите темним захисним склом (світлофільтром).
8.5.5. Електрозварювальні установки, що призначені для підводного зварювання, повинні мати автоматичний вимикач напруги холостого ходу і рубильник для швидкого відключення зварювальної установки від мережі живлення.
Для безпечної заміни електродів під водою, включення або відключення мережі живлення зварювального пристрою повинно проводитись за командою водолаза, який працює.
До зварювальної мережі обов'язково має бути включений однополюсний рубильник закритого типу, номінальний струм рубильника повинен бути більшим або дорівнювати максимальному струму зварювального апарату.
8.5.6. Перед початком роботи слід перевірити надійність заземлення зварювальної установки і джерел її живлення (зварювального трансформатора, генератора, випрямлювача, перетворювача тощо).
8.5.7. Електродотримувач і всі струмопровідні частини повинні мати надійну ізоляцію.
Кабель повинен бути гнучким, без пошкоджень.
Для захисту металевих частин водолазного спорядження, в тому числі водолазного шолома, від руйнування в результаті електролізу на мідних частинах водолазного спорядження слід закріпити цинкові пластинкуваті протектори і нанести ізоляційне покриття.
8.5.8. При електричному різанні і зварюванні металу під водою зворотній полюс (заземлення) повинен бути надійно, щонайближче до місця різання або зварювання, закріплено до металу струбциною. Метал у місці кріплення має бути очищений від корозії.
8.5.9. Для того, щоб запобігти пропалюванню водолазного спорядження, особливо шолома, водолаз повинен тримати електродотримач електродом від себе.
Забороняється братися рукою за електрод, що перебуває під струмом, укладати його на грунт, бесідку або об'єкт різання (зварювання).
Заміна електродів під водою має виконуватися лише після відключення мережі живлення зварювального пристрою.
8.5.10. При попаданні води в водолазну сорочку (гідрокомбінезон) водолаз повинен подати команду про відключення напруги і вийти на поверхню.
8.5.11. Забороняється проведення робіт з різання або зварювання металу під водою у випадку відмови телефонного зв'язку.
8.5.12. Різання металу під водою, якщо це не загрожує водолазу обвалом вантажу, повинно проводитись спочатку у важкодоступних місцях. Різання в легкодоступних і вільних місцях повинно виконуватись в останню чергу.
8.5.13. Забороняється різання або зварювання під корпусом судна з застосуванням підкільового кінця; ці роботи повинні виконуватися зі спеціальних водолазних бесідок.
8.5.14. Перед виконанням підводних електрозварювальних або газорізальних робіт у відсіках суден, що затонули, слід перевірити склад повітря на вибухонебезпечність, а також упевнитись у відсутності у відсіках вибухонебезпечних рідин або ГМ.
8.5.15. Забороняється проведення різання або зварювання посудин і трубопроводів, що перебувають під тиском.
Нафтові, газові і бензинові трубопроводи, до початку їх різання або зварювання, належить не менше ніж двічі промити теплою водою під тиском.
Після промивання тиск води слід зняти, а трубопроводи або посудини - заповнити водою.
8.5.16. Забороняється різання або зварювання металу, а також використання інструментів, що можуть утворювати іскри, в районі танків і відсіків наливних суден, бункерів, цистерн та інших ємкостей, що містять горючі і вибухонебезпечні речовини.
До початку робіт ці ємкості мають бути зачищеними, пропареними і провентильованими згідно з вимогами розділу 6 цих Правил.
Паливні і масляні танки і ємкості, на зовнішніх поверхнях яких має проводитись підводне різання або зварювання, до початку робіт повинні бути дегазовані або заповнені інертними газами.
Паливні і масляні танки і ємкості, суміжні з приміщеннями, в яких або на зовнішніх поверхнях яких має проводитись підводне різання або зварювання, а також ті, що розташовані ближче 5 м від місця різання або зварювання, повинні бути очищені і дегазовані або заповнені інертним газом чи водою згідно з вимогами розділу 7 цих Правил.
8.5.17. Забороняється виконувати підводне різання і зварювання в закритих ємкостях, якщо вони частково заповнені водою, на поверхні якої плаває пальне.
9. Вимоги до утримання засобів протипожежного захисту
9.1. Загальні положення
9.1.1. Засоби пожежного захисту мають запобігати дії на людей небезпечних чинників, що виникають унаслідок пожежі, а також сприяти збереженості матеріальних цінностей.
9.1.2. Запобігання впливові на людей небезпечних та шкідливих чинників та збереження матеріальних цінностей має бути забезпечено:
застосуванням засобів пожежогасіння та відповідних видів пожежної техніки;
застосуванням АУП та АПС;
застосуванням основних конструкцій і матеріалів, у тому числі таких, які використовуються для облицювання конструкцій, з регламентованими покажчиками пожежної небезпеки;
застосуванням засобів, які запобігають розливу та розтіканню ГР або обмежують їх розтікання, як у процесі виробництва, так і під час пожежі;
застосуванням просочення конструкцій об'єктів антипіренами та нанесенням на їх поверхні вогнезахисних фарб (сумішей);
застосуванням пристроїв, які забезпечують обмеження поширення пожежі;
організацією своєчасного оповіщення та евакуації людей;
застосуванням засобів колективного та індивідуального захисту людей від небезпечних чинників пожежі;
застосуванням засобів протидимного захисту;
улаштуванням протипожежних перепон та герметичних переділок;
улаштуванням аварійного вимикання та перемикання установок і комунікацій;
застосуванням вогнеперешкоджувальних пристроїв у обладнанні.
У будовах та спорудах слід передбачати технічні засоби та конструкції, що мають вогнестійкість, період якої не менший за час, потрібний для рятування людей, та розрахунковий час гасіння пожежі.
9.1.3. Судна, які ремонтуються, будівлі і технологічні приміщення СРП забезпечуються переносними засобами протипожежної техніки, апаратами, інвентарем, витратними матеріалами, запасними частинами та інструментом, а також протипожежним обладнанням відповідно до чинних правил і нормативних документів.
Вимоги до розміщення, обладнання та улаштування станцій пожежогасіння і приміщень на судні повинні відповідати вимогам Правил Регістру, НАПБ А.01.001-95, НАПБ Б.07.005-86 та інших чинних нормативних актів.
9.1.4. До числа засобів протипожежного захисту належать засоби пожежогасіння, інвентар, що застосовується при гасінні пожеж; до протипожежного обладнання - всі системи переносного та стаціонарного пожежогасіння.
Для розміщення первинних засобів пожежогасіння у виробничих та інших приміщеннях і на території СРП слід установлювати спеціальні пожежні щити (стенди).
9.1.5. На пожежних щитах (стендах) слід розміщувати ті первинні засоби пожежогасіння, які можуть застосовуватися в цьому приміщенні або неподалік від нього.
9.1.6. Пожежні щити (стенди) та засоби пожежогасіння повинні бути пофарбовані у відповідні кольори за чинним стандартом.
На пожежних щитах (стендах) слід указувати їхні порядкові номери, а на щитах, що є на березі, вказуються номери телефонів для виклику пожежної команди.
Порядковий номер пожежного щита вказують після літерного індексу "ПЩ".
9.1.7. Протипожежне обладнання повинно бути завжди готовим до негайного використання і тільки за прямим призначенням.
Використане обладнання повинно бути в найкоротші строки знову приведене до готовності й до негайної дії, а те, яке вийшло з ладу або було списане за актом,- поповнене за першої можливості.
9.1.8. При розміщенні протипожежного обладнання слід дотримуватись комплектності та рівномірності розподілу засобів протипожежного захисту за місцями робіт, надійності кріплення засобів протипожежного захисту і забезпечити вільний доступ до них.
9.2. Установки пожежної сигналізації та автоматичні установки пожежогасіння
9.2.1. Утримання в працездатному стані УПС та АУП слід забезпечувати:
проведенням ТО з метою збереження безвідмовної роботи на період терміну служби;
матеріально-технічними ресурсами з метою безумовного виконання функціонального призначення в усіх режимах експлуатації, підтримання і своєчасного відновлення працездатності.
Апаратура й обладнання, що входять до складу установок, повинні відповідати чинним стандартам, технічним умовам, документації заводів-виробників, бути без дефектів.
9.2.2. Усі установки мають бути справними і утримуватися в постійній готовності для виконання завдань, що стоять перед ними.
9.2.3. Регламентні роботи з ТО та ППР повинні визначатися на кожен вид установок і виконуватися відповідно до плану-графіка, котрий опрацьовується на підставі вимог технічної документації заводів-виробників щодо змісту і термінів виконання робіт.
Планом-графіком слід передбачати і матеріально-технічне (ресурсне) забезпечення робіт.
ТО та ППР повинні виконуватися спеціалізованою організацією або спеціально навченими людьми з числа персоналу підприємства.
9.2.4. На період проведення робіт з ТО чи ППР, для яких передбачене відключення установок, слід ужити належних заходів щодо забезпечення пожежної безпеки приміщень, які захищаються.
9.2.5. Шлейфи ПС, лінії керування та зв'язку повинні контролюватися на режим "Напоготові" та піддаватися періодичним випробуванням на режим "Тривога" та "Установка спрацювала" згідно з планом-графіком.
9.2.6. У місцях розміщення приладів сигналізації та вузлів керування має бути вивішена інструкція про порядок дій чергового (оперативного) персоналу на випадок появи сигналів про пожежу або про несправність в УПС або АУП.
9.2.7. Станції пожежогасіння повинні бути забезпечені схемами АПС, схемами установок пожежогасіння, а також інструктивними матеріалами про керування установкою (системою) пожежогасіння та про дії при оповіщенні про пожежу.
9.2.8. На блоках пожежної автоматики та біля кожного вузла керування і розподільного пристрою систем пожежогасіння повинні бути вивішені (встановлені) таблички із зазначенням захищуваних приміщень.
В установках водяного і пінного пожежогасіння на вузлах управління слід також вивішувати функціональні схеми обв'язки.
Функціональні схеми обв'язки повинні вивішуватися і в насосних АУП.
9.2.9. Для якісної експлуатації УПС та АУП наказом або розпорядженням по судну або по СРП повинні бути призначені:
особа, відповідальна за експлуатацію УПС та АУП;
персонал для контролю за працездатним станом УПС та АУП.
9.2.10. Особа, відповідальна за експлуатацію установки, зобов'язана забезпечити:
виконання вимог до утримання УПС та АУП відповідно до НАПБ А.01.001-95;
утримання УПС та АУП у працездатному стані шляхом своєчасного проведення ТО та ППР;
навчання персоналу, а також інструктаж осіб, які працюють у приміщеннях, які захищаються;
інформування адміністрації про всі випадки відмов та спрацювань установок.
9.2.11. КОПС повинен забезпечувати відокремлену видачу сигналів від пожежних та охоронних оповіщувачів.
9.2.12. Пожежні оповіщувачі слід установлювати відповідно до вимог чинних нормативно-технічних актів і технічної документації заводів-виробників.
9.2.13. Електроживлення УПС, КОПС та АУП має здійснюватися згідно з вимогами будівельних норм, ПУЕ та інших чинних нормативних актів.
9.2.14. Розміщення світлових і звукових сигнальних пристроїв тривоги повинно здійснюватись відповідно до вимог чинних нормативно-технічних актів.
9.2.15. Приймально-контрольні прилади і станції УПС та КОПС слід установлювати у приміщеннях СРП з цілодобовим чергуванням персоналу.
9.2.16. АУП, змонтовані та введені в експлуатацію, повинні відповідати проектній документації та вимогам нормативно-технічних документів.
Унесення будь-яких змін у конструкцію установки, перекомпонування захищуваних приміщень та інші переобладнування допускається здійснювати за узгодженням з проектною організацією і з інформуванням про це органів державного пожежного нагляду.
9.2.17. Переведення установок з автоматичного пуску на ручний неприпустиме - за винятком випадків, обумовлених нормативними актами з цього питання.
9.2.18. Забороняється:
використовувати трубопроводи АУП для підвішування або кріплення будь-якого устаткування;
приєднувати виробниче устаткування та санітарні прилади до трубопроводів живлення АУП;
встановлювати запірну арматуру та фланцеві з'єднання на трубопроводах живлення та розподільних трубопроводах АУП і УПС.
9.3. Системи автоматичної пожежної сигналізації
9.3.1. Система АПС повинна надійно працювати за всіх умов, що можуть створитися на судні, яке ремонтується на СРП, зокрема при температурі до мінус 40 град.C.
9.3.2. Вибухонебезпечні приміщення для зберігання ЛЗР повинні бути обладнаними оповіщувачами АПС у вибухобезпечному виконанні.
9.3.3. Усі приміщення, до яких для гасіння пожежі подається газ чи пара, і в яких у цей час можуть перебувати люди, повинні мати сигналізацію, яка попереджує про введення до приміщення вогнегасного складу.
9.3.4. Сигналізація попередження повинна вмикатися до того, як у приміщення буде введено вогнегасний склад.
9.3.5. Профілактика працездатності системи АПС повинна виконуватися не рідше одного разу на місяць у обсязі, який передбачено заводською інструкцією.
9.3.6. Результати профілактичних оглядів, перевірок, а також ремонтів, заміну оповіщувачів та інших вузлів слід фіксувати у відповідному журналі.
9.3.7. Поблизу станції АПС слід вивісити інструкцію з випробовування систем сигналізації і нагляду за ними.
9.4. Системи протидимного захисту, оповіщення про пожежу, керування евакуацією, засоби зв'язку
9.4.1. Система протидимного захисту повинна забезпечувати незадимлення, зниження температури та видалення продуктів горіння і термічного розкладу на шляхах евакуації людей протягом часу, достатнього для евакуювання людей.
Системи протидимного захисту на судні, яке ремонтується з несенням ЧВС, слід утримувати в справному робочому стані.
9.4.2. Отвори у переділках мають бути обладнані захисними пристроями проти поширення вогню і продуктів горіння.
9.4.3. У разі перетинання переділок, палуб різними комунікаціями щілини навколо останніх слід наглухо зашпарувати матеріалом, що забезпечує димонепроникність.
9.4.4. Не менше одного разу на місяць слід проводити випробування систем протидимного захисту з увімкненням вентиляторів (ручним способом або від пожежних оповіщувачів), про що складається відповідний акт.
9.4.5. Для підтримання систем протидимної вентиляції у працездатному стані слід:
щотижня перевіряти стан вентиляторів, виконавчих механізмів, положення клапанів, заслінок; наявність замків та пломб на щитах електроживлення автоматичних пристроїв;
періодично очищувати від бруду та пилу (узимку - від обмерзання) вентиляційні грати, клапани, виконавчі механізми, плавкі вставки, кінцеві вимикачі;
регулювати натяг пасів трансмісії вентиляційних агрегатів;
усувати несправності електричних пристроїв, вентиляційних установок, порушення цілості повітропроводів та їхніх з'єднань.
Біля кнопок дистанційного пуску повинні бути пояснювальні написи (таблички) про їх призначення.
Щит (пульт) ручного керування пристроями систем протидимного захисту повинен бути забезпечений інструкцією про порядок їх уключення в роботу.
9.4.6. На кожному об'єкті СРП, у тому числі і на суднах, які ремонтуються та будуються, слід забезпечити технічними чи організаційними засобами своєчасне оповіщення людей та сигналізацію про пожежу в її початковій стадії.
9.4.7. Системи оповіщування слід забезпечувати, у відповідності з планами евакуації, передання сигналів оповіщення про пожежу.
Для передавання текстів оповіщення та керування евакуацією припустимим є використання радіотрансляційної мережі та інших мереж мовлення, наявних на судні і СРП.
Порядок використання системи оповіщування і перелік осіб, які мають право приводити суднову систему в дію, обумовлюються капітаном наказом по судну, а системи СРП - наказом директора по СРП.
9.5. Системи пожежогасіння
9.5.1. Усі постійні й тимчасові системи і засоби пожежогасіння, що застосовуються на суднах, які ремонтуються та будуються на СРП, повинні мати високу надійність і бути в постійній готовності до негайної дії.
На суднах, які ремонтуються, не слід допускати одночасного виведення із готовності основних засобів енергопостачання та аварійного дизель-генератора.
СРП й судновласники зобов'язані передбачити оснащення промислових об'єктів, суднопідіймальних споруд і суден КОПС і АУП.
9.5.2. Кожне судно, яке ремонтується або будується на СРП, повинно бути обладнане системами внутрішнього і зовнішнього пожежогасіння - внутрішніми і зовнішніми протипожежними водогонами.
Зовнішній водогін є складовою частиною протипожежного водогону СРП.
Зовнішні протипожежні водогони повинні відповідати вимогам і нормам пожежної безпеки, які ставляться до виробничих об'єктів промислових підприємств.
Внутрішні протипожежні водогони призначені для ліквідації на суднах пожежі в початковій стадії її розвитку силами працівників та ІТР, особовим складом суднових команд, працівниками СПБ.
До внутрішніх систем пожежогасіння належать:
штатні системи суден і доків;
штатні системи, змонтовані на постійних зовнішніх риштуваннях;
тимчасові системи, які монтуються на суднах або на зовнішніх риштуваннях.
Системи внутрішнього пожежогасіння в зимову пору року слід обігрівати.
9.5.3. Сліпи, стапелі і причальні стінки слід обладнати системами водогасіння.
Пожежні гідранти обладнуються пожежними колонками, пожежними рукавами зі стволами, укладеними в ящики.
У зимову пору року слід обов'язково проводити утеплення гідрантів і періодично очищати їх від льоду і снігу.
9.5.4. Для установки пожежних автомобілів на необмежені джерела водопостачання (моря, озера, річки) на причалах і берегових ділянках СРП повинні бути спеціальні споруди: пірси, спеціально виділені дільниці причальних стінок, спуски до води, самопливні колодязі.
Кожна така споруда повинна бути розрахована на тимчасове установлення на ній не менш як двох пожежних автомобілів; відстань між указаними спорудами не повинна перевищувати 400 м.
9.5.5. Шляхи і під'їзди до гідрантів, вододжерел, пірсів, спуски до води, підступи до обладнання і засобів пожежогасіння слід підтримувати в зручному для проїзду, незахаращеному стані, а в нічний час - освітлювати.
В зимову пору майни й ополонки повинні завжди бути очищені від льоду, а шляхи і приїзди очищені від снігу.
9.5.6. На території СРП на видних місцях повинні бути встановлені таблички із роз'ясненням порядку виклику СПБ, вказівні знаки щодо місць розміщення первинних засобів пожежогасіння, схема руху транспорту, на якій слід указувати розміщення будівель, водойм, гідрантів, пірсів; потреба встановлення такої схеми на кожному конкретному підприємстві визначається місцевими органами державного пожежного нагляду.
9.5.7. Заводські буксири та інші допоміжні судна СРП, насоси яких за технічними даними забезпечують подавання води на пожежогасіння, слід обладнати лафетними стволами і генераторами високократної піни.
9.5.8. Тимчасові системи пожежогасіння слід прокладати верхніми палубами або верхніми ярусами зовнішнього риштування.
На зовнішніх риштуваннях повинні бути (через ярус) змонтовані стояки з пожежними кранами.
Відстань між стояками не повинна перевищувати 40 м.
9.5.9. При докуванні суден у сухих і плавучих доках їхні штатні системи водогасіння слід підключати до системи водогасіння доку за допомогою рукавних або шлангових мереж.
9.5.10. Розміщення пожежних кранів на судні повинно забезпечити можливість зрошення кожної точки приміщення або палуби не менше ніж двома струменями води.
Для внутрішнього пожежогасіння слід застосовувати пожежні рукави діаметром 51 мм і довжиною до 20 м, а також перекривні комбіновані стволи суднового типу або типу СК і РСБ.
9.5.11. Тиск у будь-якому крані при гасінні пожежі на суднах, які будуються та ремонтуються, повинен становити не менш як 25-30 м водяного стовпа.
Тиск у мережі внутрішнього протипожежного водогону, при повній пожежній витраті води, повинен забезпечити одержання компактного струменя для зрошення найбільш віддаленого і високого місця приміщення або палуби.
Тиск біля найбільш віддаленого піногенератора при живленні від мережі внутрішнього протипожежного водогону повинен становити не менш як 60 м водяного стовпа.
9.5.12. СПБ, до приймання судна в ремонт, перевіряє його протипожежний стан, наявність і придатність засобів пожежогасіння.
Хімічні вогнегасники в зимовий період слід зберігати в приміщенні, що опалюється.
При потребі опалювання приміщень після приймання судна в ремонт за актом забезпечує СРП.
9.5.13. Вибір тимчасових систем і устаткувань пожежогасіння, а також вогнегасних речовин для суден, які будуються або ремонтуються, здійснюється підприємством - розробником технічного проекту.
Стаціонарні системи пожежогасіння розробляються проектними підприємствами згідно з чинною галузевою документацією.
9.5.14. Тимчасові системи водяного пожежогасіння повинні бути виконані відповідно до вимог "Основных положений организации временного энергоснабжения и вентиляции строящихся и ремонтируемых кораблей и судов", затверджених Мінсудпромом СРСР.
9.5.15. Увесь персонал, що працює в суднових приміщеннях, які оснащені автоматичними установками парового, газового або порошкового пожежогасіння, повинен бути проінформований про наявність систем і проінструктований щодо принципу їх дії, а також ознайомлений з правилами техніки безпеки при роботі в приміщеннях, які оснащені вказаними системами.
9.5.16. При ремонті суден у сухих або плавучих доках штатні суднові системи гасіння повинні підключатися до систем пожежогасіння доків не менш ніж у двох точках.
Якщо приєднання до штатної системи неможливе, то повинно бути здійснене подавання води та інших засобів пожежогасіння з берега або доку до окремих відсіків судна.
Запаси вогнегасних речовин для тих суден, які розташовані в доках, повинні бути не меншими за штатні.
9.5.17. Якщо на суднах, які ремонтуються, є декілька штатних систем пожежогасіння, то ремонт їх слід проводити почергово - так, щоб при ремонті однієї з систем решта була в повній готовності.
9.5.18. Якщо на судні є тільки система водогасіння з одним пожежним насосом, то при її ремонті, залежно від типу судна, обсягу і тривалості ремонту, слід змонтувати відповідну тимчасову систему водогасіння з подаванням води від берегової мережі.
З берега має бути прокладено не менше двох рукавних ліній, які постійно перебувають під тиском.
9.5.19. При проведенні робіт, пов'язаних із застосуванням ЛЗР і ГР (миття деталей, розібраних вузлів і механізмів, розконсервовування), а також пов'язаних із підварюванням конструкцій із ізоляцією, обов'язкове застосування тимчасових засобів пожежогасіння додатково до наявних стаціонарних; склад і кількість додаткових засобів визначається особами, які відповідають за додержання правил пожежної безпеки на місцях виконання робіт.
9.5.20. Експлуатація тимчасових і стаціонарних систем і установок пожежогасіння повинна проводитись відповідно до вимог чинних інструкцій і технічних умов.
9.5.21. Контроль стану водяної пожежної системи, призначеної для гасіння пожежі на суднах, які будуються чи ремонтуються, включає перевірку:
відповідності монтажу системи розробленій схемі;
належного напору води;
щільності клапанів;
маркувань пожежних кранів;
відповідності типів пожежних насосів технічному проекту та їх справності;
наявності пожежних рукавів та відсутності в них розривів та потерть;
забезпечення незамерзання води у системі взимку.
9.5.22. Контроль стану системи піногасіння включає перевірку:
відповідності монтажу системи розробленій схемі;
кількості піноутворювача;
справності стволів та обладнання;
наявності пожежних рукавів та відсутності у них розривів та потерть;
відсутність витікання піноутворювача із місткості;
клапанів;
маркування обладнання;
наявності належних інструкцій (правил) з експлуатації.
9.5.23. На суднах, які ремонтуються, у вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних приміщеннях і на устаткуванні, що створює небезпеку вибуху або займання, слід вивісити знаки згідно з ДСТУ 3237-95, що забороняють користуватися відкритим вогнем при наявності займистих та вибухових речовин.
Усі будівлі і приміщення слід своєчасно очищати від горючого сміття, відходів виробництва і постійно утримувати в чистоті. Терміни очищення встановлюються технологічними регламентами або інструкціями.
9.5.24. В приміщеннях суден, які ремонтуються та будуються, і в приміщеннях СРП забороняється:
прибирати приміщення із застосуванням бензину, гасу та інших ЛЗР та ГР, а також відігрівати замерзлі труби паяльними лампами та іншими засобами, які передбачають застосування відкритого вогню;
розкидати й залишати неприбраними промаслені обтиральні матеріали. Їх слід прибирати в металеві ящики, щільно закривати кришками і, після закінчення роботи, видаляти з приміщень у спеціально виділені за межами будівель місця, забезпечені негорючими збірниками з кришками, які щільно закриваються.
9.5.25. Контроль стану пожежовибухобезпеки приміщень, де проводяться вогневі роботи суден, які ремонтуються та будуються, повинен включати перевірку:
системи АПС;
системи оповіщення про пожежу;
наявності телефонного зв'язку;
системи вентиляції;
відсутності горючого сміття, витоків із труб та арматури;
якості кріплення світильників та кабелів;
розташування вогнегасників згідно зі схемою;
відповідності наявної кількості ЛЗР і ГР змінній потребі та наявності спеціальної тари для їх зберігання;
відповідності типу виконання електрообладнання, встановленого у приміщенні, де проводяться вогненебезпечні роботи, класу приміщення;
заземлення електрообладнання та електроінструменту;
сумісно прокладених електричних кабелів та газових шлангів і перетинання їх на одному рівні;
засобів, що забезпечують захист дерев'яних конструкцій від загоряння.
9.5.26. Контроль рівня вибухобезпечності палуб, де проводяться вогневі роботи, суден, які ремонтуються та будуються, повинен включати перевірку:
наявності потрібної кількості негорючих місткостей для горючих відходів;
відсутності ГР і горючого сміття у районах ведення вогневих робіт;
заходів, які забезпечують дерев'яні конструкції від загоряння;
наявності місць куріння;
відсутності сумісно прокладених електричних кабелів та газових шлангів і перехрещувань їх на одному рівні;
відповідності розташування елементів тимчасових енерго- та електросистем прийнятим схемам;
засобів пожежогасіння.
9.5.27. Спецодяг осіб, які працюють з лаками, фарбами та іншими ЛЗР і ГР, слід своєчасно прати і ремонтувати.
Одяг слід зберігати в розвішеному вигляді у металевих шафах, що встановлені у спеціально виділених приміщеннях.
Адміністрація підприємства повинна встановити чітку періодичність заміни забрудненого спецодягу на чистий.
9.6. Первинні засоби пожежогасіння Основні вимоги
9.6.1. Будівлі СРП, технологічні лінії, судна, які ремонтуються або будуються, приміщення мають бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння: вогнегасниками, ящиками з піском, бочками з водою, пожежними покривалами з негорючого теплоізоляційного матеріалу, пожежними відрами, совковими лопатами, пожежним інструментом (гаками, ломами, сокирами тощо), які використовуються для локалізації і ліквідації пожеж у їх початковій стадії розвитку.