Про затвердження нормативно-правових актів з питань медико-санітарного забезпечення осіб, які утримуються в слідчих ізоляторах та виправно-трудових установах Державного департаменту України з питань виконання покарань

Принцип 1

Медичні працівники, особливо лікарі, які забезпечують медичне обслуговування засуджених чи затриманих осіб, зобов'язані зберігати їх фізичне та психічне здоров'я і забезпечувати лікуванням такої якості та такого рівня, яким забезпечуються особи, які не є засудженими або затриманими.

Принцип 2

Медичні працівники припускаються грубого порушення медичної етики, якщо вони активно чи пасивно діями беруть участь у катуваннях або інших жорстоких чи таких, що принижують гідність, видах поводження і покарання.

Принцип 3

Медичні працівники припускаються грубого порушення медичної етики, якщо вони входять у будь-які інші професійні стосунки із засудженими чи затриманими особами, метою яких не є обстеження, охорона або поліпшення їх фізичного чи психічного здоров'я.

Принцип 4

Медичні працівники допускають порушення медичної етики, якщо вони:

застосовують свої знання та досвід у проведенні допиту засуджених і затриманих осіб таким чином, що це може погіршити стан їхнього здоров'я;

засвідчують, що стан здоров'я засуджених чи затриманих осіб дозволяє піддавати їх будь-якій формі поводження або покарання, що може загрожувати їхньому здоров'ю.

Принцип 5

Участь медичних працівників у будь-якій процедурі упокорювального характеру щодо засудженого чи затриманої особи є порушенням медичної етики, якщо вона не викликана потребою охорони фізичного або психічного здоров'я чи безпеки засудженого (затриманої особи), інших засуджених (затриманих осіб).

20.4. Афінська клятва

20.4.1. Ми, медичні працівники, які працюють у в'язничному середовищі, зібравшись в Афінах 10 вересня 1979 року, зобов'язуємося відповідно до духу клятви Гіппократа докладати зусиль для забезпечення якнайкращої можливої медичної допомоги ув'язненим з будь-яких причин особам, без шкоди для нашої відповідної професійної етики та в її межах.

20.4.2. Ми визнаємо право ув'язнених осіб на отримання якнайкращої можливої медичної допомоги.

Ми зобов'язуємося:

утримуватися від санкціонування або затвердження будь-якого фізичного покарання;

утримуватися від участі в будь-яких тортурах;

не брати участі в жодних експериментах над ув'язненими особами, якщо вони проводяться без їх свідомої згоди;

зберігати конфіденційність інформації, отриманої в професійних стосунках із хворими;

керуватися у своїх медичних висновках потребами наших пацієнтів і забезпечити превалювання цих висновків над будь-якими іншими немедичними питаннями.

21.1. Відповідальність за організацію медико-санітарного забезпечення підслідних та засуджених на території України покладається на медичні відділи (відділення, групи) управлінь (відділів) Департаменту в Автономній Республіці Крим, областях.

21.2. У своїй роботі вони керуються Основами законодавства України про охорону здоров'я, наказами директора Департаменту та Міністерства охорони здоров'я України, вказівками, рекомендаціями медичного управління Департаменту.

21.3. Начальники медичних відділів (відділень, груп) організовують свою роботу у відповідності з Типовим положенням про медичний відділ (відділення, групу) управління (відділу) Державного департаменту України з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим і областях (додаток 32).

21.4. Через начальників медичних частин СІЗО, УВП, лікарень для засуджених медичні відділи (відділення, групи) здійснюють контроль за:

організацією санітарно-протиепідемічного забезпечення підслідних та засуджених;

проведенням медичного контролю за станом здоров'я осіб, які обслуговуються;

організацією надання необхідної медичної допомоги особам, які перебувають в установах;

організацією нагляду за станом об'єктів комунально-побутового призначення.

21.5. Контроль за діяльністю медичних підрозділів та організацією медико-санітарного забезпечення здійснюється шляхом їх систематичного інспектування співробітниками медичного відділу (відділення, груп).

За результатами інспектування вживають заходів, направлених на підвищення якісних показників стану здоров'я підслідних та засуджених, діяльності медичних підрозділів.

21.6. На начальників медичних відділів (відділень, груп) покладається керівництво роботою спеціальних лікарських комісій та комісій з атестації середнього медичного персоналу.

21.7. Медичні відділи (відділення, групи) управлінь (відділів) Департаменту в Автономній Республіці Крим, областях: беруть участь у розробленні штатів медичних частин; надають практичну допомогу у постачанні лікувальних установ медикаментами та медичним майном; здійснюють планування підвищення професійної підготовки медичних робітників установ кримінально-виконавчої системи; забезпечують підготовку медичних працівників, відповідальних за проведення передтестового та післятестового консультування, медичного огляду та обстеження на ВІЛ; розглядають листи, заяви, скарги з питань медичного забезпечення підслідних, засуджених та осіб, які перебувають у ЛТП, забезпечують своєчасне та правильне розв'язання поставлених у них запитань.

21.8. У питаннях організації надання протитуберкульозної, психіатричної, наркологічної, інших видів медичної допомоги підслідним та засудженим медичні відділи (відділення, групи) керуються відповідними розділами цієї Настанови, а також методичними рекомендаціями Міністерства охорони здоров'я України, медичного управління Департаменту.

21.9. Свою роботу з медико-санітарного забезпечення підслідних та засуджених медичні відділи (відділення, групи) організовують у взаємодії з відділами охорони здоров'я обласних (міських) держадміністрацій, територіальними СЕС, відділами (службами) охорони здоров'я ГУМВС, УМВС України в Криму, областях та Прокуратурою Республіки Крим, областей.

1. Галузеву статистичну звітність за формою N 3-Д-ВІЛ "Оперативні дані про вперше офіційно зареєстрованих ВІЛ-інфікованих осіб" (далі - форма N 3-Д-ВІЛ) заповнюють і подають відповідальні особи лікувально-профілактичних закладів та медичних частин, де виявлено ВІЛ-інфікованого. У місцях попереднього ув'язнення та установах Департаменту форму N 3-Д-ВІЛ заповнює медичний працівник, відповідальний за проведення передтестового та післятестового консультування, медичний огляд та обстеження на ВІЛ (далі - лікар-консультант з питань ВІЛ/СНІД).

2. Форма N 3-Д-ВІЛ заповнюється на підставі інформації, що відображена в Обліковій картці ВІЛ-інфікованого відповідно до вимог, визначених Порядком щодо забезпечення конфіденційності інформації про ВІЛ-інфікованих, затвердженим наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров'я України від 18 січня 2000 року за N 3/6.

3. Під час заповнення графи 8 "Найбільш вірогідний шлях зараження ВІЛ" приймається до уваги інформація, що отримана лікарем-консультантом з питань ВІЛ/СНІДу під час передтестового та післятестового консультування ВІЛ-інфікованої чи хворої на СНІД особи. У графі вказується один з можливих шляхів передачі ВІЛ-інфекції:

3.1. Статевий (гомо-, гетеро-, бісексуальний).

3.2. Парентеральний: при переливанні крові; під час введення наркотичних речовин шляхом ін'єкцій; при медичних маніпуляціях, пов'язаних з пошкодженням цілості шкіри або слизових оболонок; інші (татуювання, гоління одним лезом).

3.3. Від ВІЛ-інфікованої матері.

Якщо в анамнезі людини встановлено декілька ймовірних шляхів передачі, то перевагу віддають найбільш можливому з них.

4. При виявленні ВІЛ-інфікованої дитини, яка народилася від ВІЛ-інфікованої матері, додатково вказується дата народження дитини й до якої групи ризику належить матір та можливі шляхи її інфікування на ВІЛ.

I. Назва ЛПЗ, установи, де виявлена особа з діагнозом СНІД __________________________________________________________________ ________ ________________________________________________________.

II. Дані про особу з діагнозом СНІД

1. Стать: чоловіча (жіноча).

2. Рік народження.

3. Рік та квартал, коли був установлений діагноз СНІД.

4. Життєвий статус людини на час оформлення повідомлення - помер; відомо, що живий; невідомо, чи живий.

5. Рік та квартал смерті.

6. Тип збудника - ВІЛ-I, ВІЛ-2, невідомий.

7. Категорія хворих на СНІД щодо ймовірного шляху інфікування:

7.1. Гомо/бісексуал.

7.2. Ін'єкційний наркоман.

7.3. Комбінація перших двох категорій.

7.4. Хворий на гемофілію або особа з порушенням зсідання крові.

7.5. Реципієнт крові або її компонентів.

7.6. Гетеросексуал.

7.7. Дитина, що інфікована від матері.

7.8. Особа, інфікована під час медичних маніпуляцій, крім тих, які віднесені до пунктів 7.4 та 7.5.

7.9. Інші (ураховуються випадки зараження дитини від матері під час годування груддю, а також медичного персоналу під час виконання професійних обов'язків) не визначені.

8. Якщо встановлена гетеросексуальність хворого на СНІД (п. 7.6), то необхідно ідентифікувати особу за походженням або характером сексуальної поведінки:

8.1. Виходець з країни, де частота гетеросексуальної передачі ВІЛ є високою.

8.2. Мала статеві стосунки з бісексуалами.

8.3. Мала статеві стосунки з ін'єкційними наркоманами.

8.4. Мала статеві стосунки з хворими на гемофілію або реципієнтами крові чи її компонентів.

8.5. Мала статеві стосунки з вихідцями чи мешканцями країн, де частота гетеросексуальної передачі є високою.

8.6. Мала статеві стосунки з ВІЛ-позитивною особою, про яку невідомо, чи належить вона до категорій 8.1 - 8.5.

8.7. Достовірно відомо, що інфікування відбулося при гетеросексуальному контакті, у т. ч. з повіями, багатьма партнерами, але отримати інформацію про них неможливо.

8.8. Жодна з вищенаведених ознак не може бути використана для ідентифікації особи.

9. Якщо визначено факт інфікування дитини від матері, то остання належить до:

9.1. Ін'єкційних наркоманів.

9.2. Виходець з країни, де гетеросексуальна передача ВІЛ є частою.

9.3. Інфікованих під час гетеросексуальних стосунків.

9.4. Реципієнтів крові або її компонентів.

9.5. Інших або невизначених категорій.

9.6. Не підпадає під жодну з вищезазначених категорій.

10. Рік та квартал офіційної реєстрації випадку СНІД.

11. Вік особи на момент встановлення діагнозу СНІДу.

12. Найменування СНІД-індикаторного захворювання, що діагностовано в особи.

Примітка. Пункти 1 і 6 заповнюються шляхом підкреслення відповіді, пункти 7, 8, 9 - обведенням номеру однієї з наведених відповідей.

1. Бактеріальні інфекції у дітей, молодших за 13 років, множинні чи рецидивні.

2. Кандидоз трахеї, бронхів або легенів.

3. Кандидоз стравоходу.

4. Кокцидіомікоз, поширений або позалегеневий.

5. Криптококоз, позалегеневий.

6. Криптоспорідіоз з діареєю тривалістю понад місяць.

7. Цитомегаловірусна інфекція у хворих віком понад один місяць, з ураженням внутрішніх органів, крім печінки, селезінки чи лімфатичних вузлів.

8. Цитомегаловірусний ретиніт з утратою зору.

9. Герпетична інфекція з хронічними виразками, що не виліковуються протягом одного місяця, або з ураженням бронхів, легень, стравоходу в пацієнтів віком більше місяця.

10. Гістоплазмоз, поширений або позалегеневий.

11. Ізоспороз з діареєю понад один місяць.

12. Інфекції, викликані M.avium або M.kansasii, поширені або позалегеневі.

13. Легеневий туберкульоз у дорослих або підлітків (старших за 13 років).

14. Позалегеневі форми туберкульозу.

15. Інші захворювання, спричинені мікобактерією, крім M.tuberculosis, поширені або позалегеневі.

16. Пневмонія, спричинена P.carinii.

17. Повторні пневмонії.

18. Прогресуюча множинна лейкоенцефалопатія.

19. Сальмонельозна септицемія, рецидивна (крім спричиненої S.typhy murium).

20. Токсоплазмоз мозку в пацієнтів віком понад 1 місяць.

21. Цервікальний інвазивний рак.

22. Енцефалопатія, пов'язана з ВІЛ.

23. Саркома Капоші.

24. Лімфоїдна інтерстиціальна пневмонія у дітей, молодших за 13 років.

25. Лімфома Беркита.

26. Лімфома імунобластна.

27. Лімфома мозку (первинна).

28. Синдром виснаження, обумовлений ВІЛ (слім-хвороба, схуднення).

29. Опортуністичні інфекції невстановленої етіології.

30. Лімфома невстановленого походження.

1. Галузева статистична звітність за формою N 1-Д-СНІД "Звіт про ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД" (далі - форма N 1-Д-СНІД) розповсюджується на всі відомчі лікувально-профілактичні заклади, медичні частини установ, де діагностують (можуть діагностувати) ВІЛ/СНІД.

2. Звіт за формою N 1-Д-СНІД складається та надається незалежно від наявності в установі (на час складання звіту) ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД.

3. Звіт складають медичні працівники, які відповідають за передтестове та післятестове консультування, медичний огляд та обстеження на ВІЛ (лікарі-консультанти).

4. Звіт заповнюється наростаючим підсумком за відповідний звітний період - перший квартал, перше півріччя, дев'ять місяців (за винятком рядка 3).

5. До звіту мають бути занесені дані про всіх ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД громадян України та інших держав, які вперше виявлені в даному підрозділі за звітний період.

6. Заповнення звіту здійснюється на підставі:

6.1. Графи 1 та 2 - письмового повідомлення про позитивний результат верифікаційних досліджень (медичного огляду на ВІЛ).

6.2. Графи 3 та 4 - висновку про наявність в особи СНІД за результатами медичного обстеження.

7. У рядку 1 (графи 1 та 2) ураховуються відповідно дані щодо громадян, яким у звітному періоді було вперше в житті (у даній установі) установлено остаточний діагноз ВІЛ-інфекції. У графах 3 та 4 рядка 1 відображаються дані щодо осіб, яким протягом звітного періоду було встановлено (у даному закладі) діагноз СНІД, незалежно від часу встановлення ВІЛ-інфекції.

8. У рядку 2 (графи 1, 2, 3, 4) ураховуються особи, зняті з обліку з причин:

8.1. Зняття з медичного обліку (вибуття з установи).

8.2. Смерті від СНІДу.