Про затвердження Методики аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства

Оцінка експлуатаційних витрат повинна враховувати можливу вартість з урахуванням ймовірності ризиків, пов’язаних з експлуатацією об’єктом державно-приватного партнерства.

Розрахунки експлуатаційних витрат повинні розглядатися з точки зору приватного партнера та враховувати лише ризики, які пов’язані безпосередньо з реалізацією проєкту, та не мають загального (постійного) характеру.

Окрім цього, у цьому підрозділі повинна бути наведена інформація про джерела фінансування та обґрунтування фінансової структури з точки зору державного партнера, у тому числі структура доходів (виручки), платіжний механізм.

Обов’язково повинен бути обґрунтований запропонований механізм отримання доходу для покриття витрат на створення, відновлення, експлуатацію об’єкта державно-приватного партнерства, надання послуг (робіт, товарів) в рамках проєкту, який, зокрема, може базуватися на:

платі виключно від користувачів (споживачів) послуг (робіт, товарів) або виключно від державного партнера;

платі від користувачів (споживачів) та від державного партнера, у тому числі з урахуванням державної підтримки здійснення державно-приватного партнерства;

платі від користувачів (споживачів) із зобов’язанням приватного партнера сплачувати платежі на користь державного партнера, зокрема концесійні платежі;

співфінансування витрат з боку державного партнера, у тому числі на умовах державної підтримки здійснення державно-приватного партнерства.

У разі наявності державної підтримки повинна бути проаналізована можливість надання державної підтримки здійснення державно-приватного партнерства у відповідності до законодавства, здійснена оцінка проблем для забезпечення фінансової збалансованості проєкту. Також повинні бути чітко зазначені умови надання державної підтримки, етапів надання допомоги та критеріїв її надання, зокрема щодо якісних вимог до об’єкта державно-приватного партнерства, послуг (робіт, товарів) та досягнення очікуваних показників.

У разі, якщо проєкт пропонується реалізувати у формі концесії, а оплата за послуги (роботи, товари), що надаватимуться в рамках концесійного договору, здійснюватиметься користувачами (споживачами) цих послуг (робіт, товарів), ініціатор підготовки пропозицій повинен надати розрахунки, що свідчать про комерційну привабливість проєкту в разі, якщо відшкодування інвестицій концесіонера здійснюватиметься виключно за рахунок плати користувачів (споживачів) послуг (наприклад, базуючись на попередній оцінці очікуваного попиту на послуги протягом строку дії концесійного договору). Для випадку, коли орієнтовний дохід від плати від користувачів (споживачів) є недостатнім для відшкодування внесених концесіонером інвестицій та здійснення експлуатації об’єкта концесії, слід визначити обсяг коштів, необхідних для покриття витрат на проєкт (подолання фінансової незбалансованості проєкту протягом певних проміжків часу).

Якщо проєкт запропоновано реалізувати у формі державно-приватного партнерства з оплатою послуг (робіт, товарів), що надаватимуться в рамках проєкту, державою (місцевою громадою), слід надати оцінку найгіршого випадку / песимістичного сценарію щодо оплати таких послуг (робіт, товарів), визначившись з потенційним рівнем фінансової незбалансованості проєкту протягом строку дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства. Зазначений аналіз повинен бути зосереджений на обчисленні необхідних періодичних внесків для відшкодування витрат приватного партнера та періодичність цих платежів.

За результатами проведеного аналізу повинні бути виокремлені категорії витрат, які найбільше впливають на загальні витрати на проєкт з описом способів існуючої підтримки подолання фінансової незбалансованості проєкту протягом певних проміжків часу з боку органів державної влади та/або органів місцевого самоврядування в рамках надання державної підтримки здійснення державно-приватного партнерства.

Необхідно також обґрунтувати можливість залучення фінансування приватного партнера (не тільки за рахунок власного капіталу, але й шляхом залучення необхідного обсягу запозичень) для реалізації проєкту.

1.8. Інформація про наявність земельної ділянки, прав, пов’язаних з нею, та план заходів щодо оформлення прав на таку ділянку (у разі потреби).

У цьому підрозділі повинні бути надані результати оцінки можливості отримання земельної ділянки, а також визначені необхідні умови для забезпечення права її використання для реалізації проєкту, включаючи розроблення (виготовлення) землевпорядної документації та її експертизу.

У цей аналіз включається інформація про форму власності земельної ділянки, кадастровий номер земельної ділянки (за наявності), потенційні претензії на земельну ділянку (за наявності), а також перелік заходів, які повинні бути здійснені для отримання приватним партнером земельних ділянок та/або права на забудову відповідних земельних ділянок, передачі відповідних земельних ділянок в оренду приватному партнеру на строк дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, а також будь-які необхідні дослідження, які повинні бути зроблені для оформлення прав на таку ділянку та забезпечення права на користування земельною ділянкою для реалізації проєкту (у разі потреби).

У разі значних геологічних, геотехнічних, екологічних, археологічних або інших значних ризиків, пов’язаних із земельними ділянками, які необхідні для реалізації проєкту, повинні бути проведені попередні дослідження таких ризиків та здійснена оцінка ймовірності їх настання і можливих наслідків.

2. Детальне обґрунтування соціально-економічних та екологічних наслідків здійснення державно-приватного партнерства за результатами аналізу:

економічних показників здійснення державно-приватного партнерства.

У цьому підрозділі повинні бути надані результати кількісного оцінювання, проведеного в рамках аналізу вигід та витрат проєкту для суспільства та держави, включаючи опис основних результатів, які були отримані в рамках такої оцінки, зокрема, економічні показники реалізації проєкту, зокрема економічна чиста приведена вартість (ENPV), економічна норма дохідності (EIRR), коефіцієнт вигід до витрат (BCR);

фінансової моделі здійснення державно-приватного партнерства.

У цьому підрозділі оцінюється фінансова життєздатність, тобто комерційна здійсненність з точки зору кредитних установ і потенційних інвесторів, та/або майбутніх витрат державного та/або місцевого бюджету в рамках надання державної підтримки здійснення державно-приватного партнерства (включаючи оцінку розміру довгострокових зобов’язань, які є необхідними для реалізації проєктів, що здійснюються базуючись на платі за експлуатаційну готовність) та визначення фінансової структури проєкту з точки зору державного сектору.

Базуючись на фінансовій моделі проєкту, у цьому підрозділі повинна бути наведена така інформація:

опис структурування (дизайну) фінансової моделі здійснення державно-приватного партнерства;

пояснення джерел отримання основних вхідних даних, таких як кошторисні витрати на будівництво, експлуатаційні витрати, умови кредитування, строки та коефіцієнти покриття, очікувана дохідність інвестицій приватного партнера (вартість капіталу), тощо;

обґрунтування потреби у будь-якій формі державної підтримки здійснення державно-приватного партнерства, що вимагається проєктом, з описом механізмів її надання;

результати тестування проєкту на чутливість;

оцінку бюджетної здійсненності проєкту для держави та його фіскального впливу (довгострокових зобов’язань в рамках державно-приватного партнерства, прямих та непрямих зобов’язань, пов’язаних з ризиками, які покладаються на державного партнера);

інша інформація (за необхідності).

Результати тесту на чутливість, проведеного із застосуванням фінансової моделі здійснення державно-приватного партнерства, повинні включати оцінку:

очікуваної чутливості: несприятливих чи сприятливих коливань основних витрат та/або надходжень за проєктом, що дають змогу підтримувати постійні значення фінансових показників проєкту (в рамках сценаріїв, які є комерційно спроможними та прийнятними для фінансування), та їх впливу на виникнення фінансової незбалансованості проєкту (наприклад, сума плати за експлуатаційну готовність, яка необхідна для збереження фінансових показників проєкту);

фактичної чутливості: несприятливих або сприятливих коливань основних витрат та/або надходжень за проєктом, які дають змогу зберегти постійну величину результативних показників проєкту, але призводять до зміни значень фінансових показників проєкту (збільшення витрат на рівень непередбачуваних видатків; зменшення/збільшення попиту; коригування витрат з урахуванням впливу будь-яких суттєвих ризиків проєкту, які були визначені в техніко-економічному обґрунтуванні тощо);

соціальних наслідків здійснення державно-приватного партнерства, зокрема підвищення якості послуг та рівня забезпечення попиту на товари (роботи і послуги).

Соціальні наслідки здійснення державно-приватного партнерства повинні бути оцінені за результатами проведення аналізу вигід та витрат.

Аналіз соціальних наслідків повинен включати:

повинні бути визначені групи населення, які проживають і/або працюють в зоні впливу проєкту та на які проєкт матиме безпосередній вплив. За необхідності можливим інструментом аналізу є складання карти розташування відповідних груп населення та облік їх соціально-економічного і культурного зв’язку з місцем, де буде здійснюватися проєкт. Також повинні бути визначені соціальні проблеми, які потребують аналізу;

повинна бути здійснена оцінка поточного (початкового) стану, яка вказує на статус соціальних проблем визначених груп населення до початку реалізації проєкту;

повинен бути оцінений вплив проєкту на визначені групи населення в зоні впливу шляхом прогнозування зміни поточного (початкового) стану в майбутньому з проєктом і без нього. Необхідно класифікувати кожен виявлений вплив з точки зору його відносної важливості, беручи до уваги кількість осіб, які зазнають впливу, та масштаб соціальних наслідків (соціальні вигоди та витрати);

повинна бути визначена стратегія пом’якшення негативних впливів, виявлених на попередніх етапах, і базова оцінка витрат на її здійснення, а також їх розподіл за часовими періодами. Стратегія повинна включати рекомендації щодо дій, які дозволять уникнути, мінімізувати або компенсувати несприятливі соціальні наслідки проєкту (за наявності), а також заходи, що дадуть змогу пом’якшити такі наслідки, результатом яких може стати необхідність змін у технічних вимогах, дизайні проєкту чи у інших його аспектах.

Соціальні проблеми, які потребують аналізу, можуть охоплювати наступні питання:

чи призведе реалізація проєкту до будь-яких демографічних переміщень населення або демографічних змін;

чи буде проєкт суттєво змінювати структуру місцевої економіки або призведе до яких-небудь істотних змін у цінах (таких як вартість землі) та які соціальні наслідки можуть мати ці економічні зміни;

чи стануться значні зміни в загальному доступі громад до природних ресурсів;

чи є у місцевого населення ефективні механізми впливу на рішення в межах довгострокових наслідків проєкту (наприклад, проведення громадських обговорень);

чи буде проєкт збільшувати або зменшувати попит на суспільні блага або послуги (наприклад, такі як освіта або охорона здоров’я);

чи існують групи населення (корінні народи, національні меншини тощо), на які проєкт здійснить диференційований вплив;

як проєкт впливатиме на місцевий ринок праці під час або після його реалізації;

екологічних наслідків здійснення державно-приватного партнерства з урахуванням можливого негативного впливу на довкілля.

У цьому підрозділі необхідно продемонструвати, що проєкт не має жодних істотних негативних наслідків будівництва та/або експлуатації інфраструктурних об’єктів.

У попередній оцінці впливу на навколишнє середовище слід надати таку інформацію:

усі заінтересовані сторони (суб’єкти), органи державної влади та місцевого самоврядування, з якими слід провести консультації при проведенні оцінки екологічного впливу;

аналіз вимог щодо необхідності отримання дозволів, передбачених екологічним законодавством, уповноважених органів та порядку отримання таких дозволів;

опис екологічного контексту проєкту та необхідних для його реалізації природних ресурсів;

аналіз впливу проєкту на навколишнє середовище (включаючи прямий і опосередкований вплив), короткостроковий та довгостроковий вплив, а також тимчасові та постійні наслідки (наприклад, викиди парникових газів, порушення стану фауни, вплив проєкту на біорізноманіття, втручання в водні шляхи, відведення стічних вод, використання небезпечних матеріалів тощо);

стратегія мінімізації впливу екологічних факторів на проєкт з метою передбачення заходів щодо пом’якшення негативних наслідків від реалізації проєкту з урахуванням нормативних вимог або запобігання їх виникненню, а також з метою оцінки потенційних витрат на їх реалізацію;

план заходів щодо отримання екологічних дозволів.

3. Обґрунтування вищої ефективності проєкту в разі його реалізації із залученням приватного партнера порівняно з реалізацією проєкту без такого залучення.

У цьому розділі повинна бути продемонстрована вища ефективність реалізації проєкту із залученням приватного партнера на умовах державно-приватного партнерства порівняно з іншими альтернативними варіантами (за наявності) з точки зору державного партнера із урахуванням широких інтересів суспільства, базуючись на результатах оцінки ефективності використання коштів.

Порівнюються переваги реалізації на умовах державно-приватного партнерства з одним або декількома іншими варіантами, як правило, на основі публічних закупівель. Таке порівняння може бути зроблено за допомогою кількісного або якісного аналізу або їх комбінації. Кількісний аналіз базується на порівнянні витрат на реалізацію проєкту з витратами за умови публічних закупівель, які представлені моделлю компаратора державного сектора. Якісний аналіз ефективності використання коштів дозволяє перевірити, чи відповідає загальна концепція проєкту форми здійснення інвестицій приватного сектора. У якісному аналізі повинні прийматися до уваги і представлятися нефінансові вигоди державно-приватного партнерства, у тому числі, які можуть бути отримані завдяки впровадженню приватним партнером інновацій на різних етапах реалізації проєкту;

4. Перелік виявлених ризиків здійснення державно-приватного партнерства, їх оцінка, пропозиції щодо розподілу між партнерами, а також визначення форми управління такими ризиками.

Цей розділ повинен містити результати аналізу ідентифікації, кількісної і якісної оцінки та розподілу ризиків між державними та приватними партнерами, опис фіскальних наслідків таких ризиків та пропозиції щодо управління ними (у тому числі стратегію пом’якшення ризиків та план управління ризиками для всіх виявлених суттєвих ризиків, які демонструють, що всі оцінки цих ризиків знаходяться в межах, допустимих відповідно до цього плану), що повинні бути підготовлені з урахуванням Методичних рекомендацій щодо застосування Методики виявлення ризиків здійснення державно-приватного партнерства, їх оцінки та визначення форми управління ними, затверджених наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07 червня 2016 року № 944.

Ризики проєкту, зокрема, можуть включати: ризики будівництва (зокрема, залежність від геотехнічних умов); технологічні ризики (зокрема, щодо необхідності використання нової, невипробуваної технології); ризики ділянки проєкту (зокрема, щодо комунікацій та забруднюючих матеріалів; операційні ризики, пов’язані з використанням майна та наданням послуг (робіт, товарів); екологічні ризики; дозволи, які повинні бути отримані для реалізації проєкту та інші ризики.

Витрати, пов’язані з управлінням ризиками та їх ліквідацією у разі виникнення, повинні бути враховані під час підрахунку фінансово-економічних результатів реалізації проєкту з урахування їх ймовірності та сторони, на яку вони покладені.

Ризики повинні розподілятися за принципом, що відповідальність за ризик несе та сторона, яка краще може ним управляти;

5. Строк та етапи реалізації проєкту, результати попередньої оцінки можливостей його реалізації, організації та управління виконанням робіт.

У цьому розділі слід вказати запропоновану дату завершення проєкту, включаючи дати етапів реалізації проєкту та їх результати.

При цьому слід враховувати, зокрема, такі аспекти, пов’язані з: управлінням життєвим циклом і ефективною передачею ризиків; оптимізацією структури приватного фінансування; ціновою доступністю для користувачів (споживачів); бюджетною здійсненністю з точки зору бюджетних обмежень; комерційною здійсненністю проєкту (особливо в разі платежів користувача (споживача); досвідом інших проєктів тощо.

Результати оцінки можливостей реалізації проєкту мають включати результати юридичного аналізу проєкту, зокрема має бути:

- проаналізовано закони і нормативно-правові акти, які можуть вплинути на реалізацію проєкту, зокрема: законодавство, що регулює відносини суб’єктів, які будуть залучені до реалізації проєкту, особливо щодо специфічних вимог, що висуваються до проєктів; законодавство, що стосується іноземних інвестицій, власності та трудових відносин; законодавство, пов’язане з плануванням землекористування та екологічне законодавство; правові аспекти врегулювання питань, які стосуються інтелектуальної власності, зокрема, вирішення відповідних спорів; правовий режим джерел доходів, які планується використати для реалізації проєкту, у т.ч. перелік видів діяльності, які будуть здійснюватися в рамках реалізації проєкту та які підлягають ліцензуванню, потребують відповідних дозволів; інше галузеве законодавство;

- зазначений повний перелік законодавчо встановлених вимог, що висуваються до проєкту, які враховуються при обґрунтуванні технічних вимог та аналізу комерційної спроможності. Також, коли для цього є підстави, має бути вказано на необхідність внесення будь-яких змін до законодавства або інших нормативно-правових актів (вказати порядок внесення таких змін, оцінити необхідні ресурси);

- чітко визначено, які органи державної влади (місцевого самоврядування) повинні бути залучені і в якій мірі в кожному конкретному випадку;

- здійснений поглиблений правовий аналіз основних проблем проєкту, зокрема щодо: фінансових складових проєкту; питань, які мають важливе значення для комерційної здійсненності, включаючи можливість фінансування проєкту; використання земельних ділянок та існуючих активів; ймовірність заявлення позовів або претензій щодо прав власності на землю, прав користування земельною ділянкою; права інших користувачів; питань зайнятості; податкових та бухгалтерських питань, що розглядаються у фінансовій моделі проєкту.

Додатково повинні бути надані результати правового аналізу реалізації проєкту з виявленням будь-яких суттєвих перешкод для його реалізації на умовах державно-приватного партнерства, зокрема, з урахуванням будь-яких обмежень щодо правового режиму об’єктів державно-приватного партнерства у відповідності до законодавства, які впливають на визначення концептуальної моделі запланованої господарської діяльності в рамках реалізації проєкту та форму здійснення державно-приватного партнерства (спеціальне законодавство, будівельні норми та стандарти, стандарти безпеки у галузі транспорту, галузеві норми праці тощо), стратегії, якої необхідно слідувати для їх подолання. Виходячи з цього, повинна бути оцінена можливість реалізації проєкту, а також підходи до організації та управління проєктом, у тому числі:

уточнений план графік реалізації проєкту;

здійснена оцінка часу і ресурсів (проєктної команди, радників), визначені функції та їх відповідальність;

оновлений перелік заінтересованих сторін (суб’єктів) і вигодоотримувачів;

розроблені засади для комунікаційної стратегії;

6. Визначення форми здійснення державно-приватного партнерства з обґрунтуванням її ефективності для державного і приватного партнерів.

У цьому розділі вказується інформація про обрану форму здійснення державно-приватного партнерства, яка повинна бути визначена за результатами аналізу можливих альтернативних варіантів розв’язання проблем, обґрунтування вищої ефективності проєкту в разі його реалізації із залученням приватного партнера порівняно з реалізацією проєкту без такого залучення, та, враховуючи порівняння законодавчо передбачених форм здійснення державно-приватного партнерства з визначенням переваг і недоліків таких варіантів, з урахуванням юридичних особливостей конкретного проєкту з метою вибору найбільш прийнятного способу реалізації вибраної альтернативи;

7. Соціально-економічні та екологічні перспективи після закінчення строку дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства.

У цьому розділі надається інформація про сталість результатів проєкту, масштаби впливу, оцінку результатів такого впливу реалізації проєкту на вигодоотримувачів, оцінку рівня соціально-економічного та екологічного впливу проєкту після закінчення строку дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства.

Фінансова модель здійснення державно-приватного партнерства (далі - фінансова модель) розробляється з використанням різних припущень та прогнозів відповідних фінансових параметрів, базуючись на фінансових даних, отриманих в рамках аналізу вигід та витрат. Фінансова модель повинна бути використана для фінансової оцінки проєкту та тестування різних варіантів (сценарний аналіз; аналіз чутливості) та повинна враховувати потенціал проєкту щодо залучення інвесторів і кредиторів, визначений на основі результатів дослідження заінтересованості ринку та технічного аналізу.

Базовий варіант фінансової моделі повинен розроблятися з урахуванням фінансових прогнозів, які відображають найбільш імовірний сценарій перебігу подій, та які відповідають очікуванням потенційних учасників конкурсу щодо проєкту, що здійснюється на умовах державно-приватного партнерства (далі - проєкт), визначеним за результатами проведення дослідження заінтересованості ринку та консультації з потенційними інвесторами.

Електронні таблиці фінансової моделі повинні містити три загальні складові, такі як: "Припущення та вхідні дані", "Розрахунки та відображення їх результатів", "Аналітичні результати".

Моделювання грошових потоків здійснюється на основі таких даних, зокрема:

1. Припущення щодо:

макроекономічних показників та ключових параметрів для довгострокового прогнозування: загальна інфляція, відносна інфляція, базовий рівень облікової ставки, безризикова процентна ставка, валютні курси (у випадку, коли результати фінансової моделі особливо чутливі до деяких з цих показників, їх вплив слід досліджувати в рамках тесту на чутливість);

строків будівництва (капітальних витрат);

попереднього строку реалізації проєкту;

очікуваної дати початку діяльності за проєктом та отримання доходів;

строків операційної діяльності (операційних доходів та витрат, витрат на утримання);

врахування вимог податкового законодавства та законодавства у сфері бухгалтерського обліку, включаючи строки амортизації активів та всі податки, які, як очікується, застосовуватимуться до приватного партнера.

2. Технічні дані проєкту:

мінімально необхідні стандарти виконання робіт та надання послуг (робіт, товарів) в рамках проєкту, виражені у кількісних показниках;

основні дані щодо прогнозу попиту на послуги (роботи, товари), що надаватимуться в рамках проєкту;

довідкові дані про наявний стан активів, розмір та вік існуючих активів, необхідність у їх заміщенні, відновленні, модернізації тощо;

запропоноване або можливе місце розташування об’єкту державно-приватного партнерства.

3. Дані про капітальні та операційні витрати:

попередні орієнтовні оцінки капітальних витрат на підготовку та реалізацію проєкту до експлуатаційної готовності:

витрати на участь у конкурсі (у тому числі витрати на трудові ресурси, залучення радників, витрати на залучення банківської гарантії для участі у конкурсі тощо);

витрати на оформлення прав на земельні ділянки;

витрати, пов’язані з фінансуванням (у тому числі всі комісії фінансуючих організацій, що пов’язані з фінансуванням проєкту, у тому числі комісії за організацію фінансування, комісії за доступність фінансування, витрати на хеджування відсоткових та/або валютних ризиків тощо);

витрати на проєктування;

витрати на здійснення оцінки впливу на довкілля для провадження планової діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку впливу на довкілля";

витрати, пов’язані з перенесенням комунікацій та виявленням археологічних знахідок;

витрати на будівництво;

страхування;

витрати на отримання ліцензій і дозволів;

інші дані;

періодичні капітальні витрати, пов’язані з реінвестуванням і оновленням об’єкту державно-приватного партнерства відповідно до життєвих циклів і строків експлуатації основних засобів, обладнання та іншого устаткування;

оцінка основних категорій витрат на експлуатацію та обслуговування об’єкту державно-приватного партнерства, включаючи заробітну плату, накладні витрати, витрати на комунальні послуги, електроенергію, воду, зв’язок та інші послуги, необхідні витратні матеріали (пальне, мастила тощо), витрати на поточне технічне обслуговування, інші операційні витрати (наприклад, витрати на оплату послуг підрядних організацій), інші експлуатаційні витрати (наприклад, страхування, витрати на послуги зв’язку), податки;

графік амортизації активів.

4. Дані про доходи:

якщо за проєктом надаються послуги (роботи, товари), які сплачуються користувачами (споживачами):

спосіб встановлення тарифу / ціни послуг (робіт, товарів) з роз’ясненням, чи будуть вони визначені у конкурсній документації, чи це повинно бути визначено за результатами конкурсу;

структура тарифу, якщо це необхідно (наприклад, існування максимального та/або середнього тарифу та різних видів тарифів для різних класів транспортних засобів або різного часу доби);

спосіб, яким індексуватиметься тариф/ціна послуг (товарів, робіт).

Для проєктів, відшкодування інвестицій за якими здійснюватиметься за рахунок державного та/або місцевого бюджету:

періодичність та строки платежів;

прогнозований річний темп приросту обсягу платежів;

посилюючі коефіцієнти, які застосовуються до платежів (якщо вони відрізняються від інфляції);

базові припущення щодо відрахування від платежів при недосягненні приватним партнером показників результативності, визначених договором, укладеним в рамках державно-приватного партнерства.

Повинні бути розроблені прогнози обсягу/попиту, визначивши базовий найбільш ймовірний сценарій, та, включаючи (якщо це можливо) два інші сценарії: оптимістичний і песимістичний. Під такими сценаріями слід розуміти фінансове моделювання з новими значеннями, відмінними від базового сценарію, визначеними для однієї або декількох ключових змінних, належним чином обґрунтованими і підкріпленими необхідним аналізом (наприклад, оптимістичний сценарій розвитку попиту).

5. Дані про фінансування:

5.1. Запозичення:

перелік потенційних інструментів комерційного кредитування (позики, проєктні облігації тощо);

оцінка прийнятного співвідношення запозичень до власного капіталу;

доступний строк запозичень;

валюта запозичення та орієнтовний діапазон процентних ставок та комісійних зборів;

умови будь-яких доступних пільгових періодів;

умови будь-якого наявного субординованого боргу;

ймовірні фінансові умови, такі як вимоги щодо резервування боргу, прийнятного коефіцієнта покриття боргу (DSCR) тощо.

5.2. Власний капітал:

інструменти залучення власного капіталу, особливо стосовно можливого поєднання власного капіталу та субординованого боргу з боку учасників власного капіталу (акціонерів) та/або їх афілійованих осіб;

ринкова вартість власного капіталу, визначена з використанням моделі оцінки фінансових активів (CAPM).

Рекомендовані результати, які повинна дати фінансова модель, включають такі значення показників основних фінансових індикаторів, які забезпечують комерційну здійсненність проєкту:

1. Грошовий потік проєкту, включаючи грошовий потік, доступний для обслуговування боргу.

2. Грошовий потік, доступний інвесторам власного капіталу (чистий грошовий потік, доступний після грошових витрат, обслуговування боргу та податків).

3. Коефіцієнт покриття боргу (DSCR) - оцінка здатності приватного партнера здійснювати платежі для обслуговування боргу щороку, розрахована як відношення прогнозованого операційного потоку грошових коштів до обслуговування боргу та суми обслуговування боргу у відповідному періоді (у відсотках).

4. Термін окупності (PP) та дисконтований термін окупності (DPP) для інвестицій у власний капітал (кількість років).

5. Чиста приведена вартість власного капіталу (NPVе) - дисконтована вартість надходжень грошових коштів власного капіталу за вирахуванням поточної вартості вибуття грошових коштів. Розраховується за наступною формулою:

Фінансова чиста приведена вартість проєкту (FNPV або NPVp) - сума дисконтованих (приведених до теперішньої вартості) майбутніх грошових потоків на користь інвесторів власного та залученого капіталу з урахуванням середньозваженої вартості капіталу (WACC).

6. Внутрішня норма прибутку грошового потоку власного капіталу (IRRе) - норма прибутковості інвестицій за рахунок власного капіталу, розрахована на основі прогнозованих потоків грошових коштів по лінії власного капіталу (тобто грошові потоки, які залишаються в розпорядженні учасників власного капіталу (акціонерів)). Внутрішня норма прибутку власного капіталу також є ставкою дисконтування, при якій поточна вартість майбутніх грошових потоків власного капіталу відповідає початковим інвестиціям, тобто:

Фінансова внутрішня норма прибутку проєкту (FIRR або IRRр) - норма прибутковості інвестицій за рахунок власного та залученого капіталу, розрахована на основі прогнозованих потоків грошових коштів проєкту.

7. Середньозважена вартість капіталу (WACC) визначається на основі припущень щодо частки запозичень, ринкових процентних ставок за запозиченнями та ринкової вартості власного капіталу з урахуванням структури капіталу (власного та боргового (залученого) фінансування) за формулою:

Ринкова вартість власного капіталу визначається з використанням моделі оцінки фінансових активів (CAPM), що передбачає визначення очікуваної вартості капіталу виходячи з показників дохідності безризикових фінансових інструментів з додаванням премій за додаткові ризики.

Вартість боргового (залученого) капіталу визначається, виходячи з середніх ринкових показників ставок боргового фінансування з урахуванням специфіки галузі та доступності такого фінансування для відповідного типу проєктів.

Зокрема, вартість боргового (залученого) капіталу, залученого в українських кредитно-фінансових установах (до 250 млн гривень) може визначатися на базі даних статистики фінансового сектору Національного банку України щодо процентних ставок за новими кредитами нефінансовим корпораціям за видами економічної діяльності та видами валют, у розрізі строків погашення та валют.

В інших випадках ринкова вартість боргового (залученого) капіталу може визначатися з урахуванням інформації фінансових організацій (зокрема міжнародних фінансових організацій) або розраховуватися з урахуванням середньозваженої процентної ставки за міжбанківськими операціями, пов’язаними з наданням (розміщенням) фінансових ресурсів за видами валют), зокрема базової ставки LIBOR на дату проведення розрахунку (дату підготовки техніко-економічного обґрунтування) та премії за ризики, пов’язані з країною (регіоном, містом), в якому здійснюється проєкт, та специфічних ризиків проєкту.

Базова ставка LIBOR означає ставку пропозиції на Лондонському міжбанківському ринку депозитів для піврічних депозитів у доларах США.

Розрахунок середньозваженої вартості капіталу (WACC) визначається для тієї валюти, у якій будуть здійснюватися розрахунки грошових потоків, з урахуванням рівня прогнозованої інфляції для відповідної держави, законним платіжним засобом якої є валюта, в якій здійснюються розрахунки.

Метою аналізу вигід та витрат є оцінка співвідношення вигід та витрат в процесі здійснення проєкту, що здійснюється на умовах державно-приватного партнерства (далі - проєкт) зважаючи на те, що вигоди для суспільства повинні бути вищими, ніж витрати (втрати, негативні наслідки) для суспільства. З використанням цього методу аналізуються всі відповідні витрати та вигоди на період, який щонайменше відповідає періоду реалізації проєкту, а також прогнозуються витрати та вигоди протягом життєвого циклу інфраструктурного об’єкту (майна).

Проєкт повинен продемонструвати, що в разі його реалізації, вигоди для суспільства будуть вищими, ніж витрати.

Аналіз вигід та витрат складається з таких основних кроків.

Етап 1. Побудова базового економічного сценарію:

збір фінансових даних у реальному виразі (без урахування інфляції);

побудова фінансової моделі здійснення державно-приватного партнерства та розрахунок грошових потоків проєкту, визначення строків реалізації проєкту отримання доходів та понесення витрат, визначення залишкової вартості.

Етап 2. Коригування фінансових даних (фінансових грошових потоків) до економічних грошових потоків та адаптація їх з урахуванням:

недосконалості ринку та коригування з використанням "тіньових цін" (відображає реальну ціну на певному недосконалому, наприклад, регульованому ринку (валюта, нафта, енергія та інші товари, а також ціна на робочу силу та інші). Фактичні ціни недосконалого ринку повинні бути замінені на "тіньові ціни" (гіпотетичні ціни при досконалому, нерегульованому ринку) та включені у аналіз;

коригування витрат, що враховує деякі витрати, які не були використані у фінансовому аналізі, але повинні розглядатися в рамках соціально-економічного аналізу (витрати на земельні ділянки загального користування або на суспільні цінності, що використовуватимуться для проєкту та можуть вважатися втратою певної цінності для суспільства, витрати на подолання наслідків негативного екологічного впливу, підвищення вартості послуг для населення, витрати на нагляд за реалізацією проєкту та інші негативні економічні та соціальні наслідки, що можуть бути кількісно оцінені);

податкового коригування (оскільки ціна товару, як правило, включає податки, які фактично є державними доходами (та не можуть вважатися витратами з точки зору держави),- такий податковий ефект повинен бути виключений з розрахунків витрат). З іншого боку, деякі непрямі податки та субсидії можуть бути зазначені як додаткові витрати, враховуючи при цьому коригування для уникнення подвійного підрахунку. Ще один випадок податкових коригувань стосується імпортованих товарів, для яких слід виключати ефект відповідних ввізних мит;

додаткових вигід (вигоди від економії часу, побічний позитивний ефект на галузь, економія коштів, вигоди для третіх осіб, що не належать до населення, на яке безпосередньо впливає проєкт; зниження рівня навантаження на інфраструктуру; поліпшення навколишнього середовища за рахунок зменшення забруднення тощо);

інші фактори (непрямі витрати та вигоди, що виникають в результаті проєкту, як позитивні, так і негативні (шум, навколишнє середовище (ландшафт та забруднення), втрата роботи, час на поїздки з дому на роботу);

коригування цін (грошові потоки витрат або вигоди), які, як очікується, зростатимуть з динамікою іншою, ніж середні значення очікуваної інфляції, на розмір таких відхилень;

У разі неможливості оцінити економічні й соціальні вигоди та витрати кількісно, вони повинні бути оцінені якісно та описані у рамках проведення аналізу проєкту та показників, на які вони впливають.

Етап 3. Визначення базового сценарію, дисконтування та обчислення ENPV та EIRR.

Економічна чиста приведена вартість (ENPV) - різниця між загальними дисконтованими соціальними вигодами та витратами.

ENPV слід розраховувати шляхом дисконтування до поточних значень усіх економічних потоків із застосуванням "соціальної ставки дисконтування" та проведення аналізу чутливості, за такими формулами:

або

Оскільки аналіз вигід та витрат оцінює економічну користь проєкту незалежно від способу його реалізації, застосування механізму державно-приватного партнерства не повинне впливати на використану ставку дисконтування.

Рекомендовано використовувати соціальну ставку дисконтування на рівні 5 відсотків для гривні, однак дана ставка дисконтування підлягає щорічному перерахунку, який здійснюється Мінекономіки з використанням методу оцінки соціальної альтернативної вартості капіталу (social opportunity cost, SOC) з урахуванням вартості залучення капіталу державним сектором та за вирахуванням рівня інфляції. Результати перерахунку підлягають публікації на офіційному веб-сайті Мінекономіки не пізніше 01 червня. У разі відсутності оновленої соціальної ставки дисконтування використовується попередня визначена ставка.

Економічна норма дохідності (EIRR) - ставка, яка дає нульове значення для ENPV.

В цілому проєкт є економічно виправданим, якщо ENPV > 0 та EIRR > соціальної ставки дисконтування, і, тим самим, показники ефективності показують, що проєкт генерує або може створювати більше вигід у порівнянні витратами, з врахуванням різних строків понесення витрат і отримання вигід.

Коефіцієнт вигід до витрат (BCR) визначається як співвідношення між дисконтованими економічними вигодами та витратами:

Етап 4. Врахування невизначеності та ризиків у аналізі здійснюється шляхом:

коригування на вартість ризиків (ризики, які притаманні проєкту, слід кількісно оцінювати. Вартість ризику визначається шляхом множення його ймовірності у відсотках та очікуваних витрат при його реалізації. Таким чином, оцінюються всі значні ризики, вірогідність настання яких та результат можна обґрунтовано оцінити);

тестування невизначеності шляхом проведення аналізу чутливості до найважливіших змінних та визначення додаткових (граничних) сценаріїв (песимістичний, оптимістичний);

забезпечення аналізу чутливості (змін) показників EIRR та ENPV, пов’язаними зі зміною відповідних вхідних даних. Результат аналізу чутливості (вплив на показники EIRR та ENPV) повинен бути представлений як у відсотках, так і в абсолютних показниках. Аналіз чутливості може бути зроблений лише для критичних змінних (наприклад, рівень капіталовкладень, основні статті операційних видатків, вартість залученого фінансування тощо), які слід визначити за допомогою якісної оцінки та/або на основі експертної оцінки.

Договір, укладений в рамках державно-приватного партнерства, повинен визначати структуру платежів та положення, які регулюють основу винагороди приватного партнера за договором (механізм оплати).

Структура платежів в договорах, укладених в рамках державно-приватного партнерства, можуть бути складними, залежно від масштабу проєкту, що здійснюється на мовах державно-приватного партнерства (далі - проєкт) та характеру послуг (товарів, робіт), які надаються приватним партнером.

Вони, зокрема, можуть поділятися на чотири широкі категорії:

1) на основі попиту (тобто платежі, які здійснюються державним органом приватному партнеру, пов’язані з рівнем використання об’єкта державно-приватного партнерства);

2) на основі доступності (тобто платежі, які здійснюються державним органом приватному партнеру, пов’язані з інфраструктурою, доступною для використання, та послугами, що виконуються, як це визначено договором, укладеним в рамках державно-приватного партнерства);

3) поєднання категорій першої та другої;

4) будь-яка з вищезазначених категорій з додаванням одноразових платежів, що здійснюються державним партнером на етапі будівництва або експлуатації проєкту.

Державна підтримка здійснення державно-приватного партнерства, у тому числі плати за експлуатаційну готовність, здійснюється якщо:

1) проєкт не передбачає отримання доходу приватним партнером безпосередньо від користувачів (споживачів) (що не виключає можливості отримання доходу державним партнером від користувачів (споживачів)), а базується на платі за експлуатаційну готовність від державного сектору;

2) користувачем (споживачем) послуг є виключно державний сектор;

3) проєкт передбачає отримання доходу приватним партнером безпосередньо від користувачів (споживачів), проте доходи від споживачів не покривають витрати приватного партнера з урахуванням очікуваної дохідності інвестицій та є комерційно не привабливими, що вимагає додаткової підтримки з боку державного сектору.

Плата за експлуатаційну готовність застосовується у разі, коли метою проєкту є забезпечення доступності інфраструктури, послуг (товарів, робіт), що надаються в рамках проєкту, а не обсяг і кількість таких послуг (товарів, робіт) (наприклад, у проєктах у сфері охорони здоров’я), або коли ризики попиту є зависокими та не можуть бути передані приватному партнеру для збереження комерційної привабливості проєкту.

При застосуванні плати за експлуатаційну готовність приватний партнер покриває свої витрати на реалізацію проєкту, а також очікувану дохідність на інвестиції шляхом періодичних платежів за експлуатаційну готовність, які він отримує від державного партнера. Однак, цей платіж за експлуатаційну готовність підлягає відрахуванням у випадках, коли об’єкт державно-приватного партнерства недоступний або коли послуги не відповідають вимогам якості.

Платежі можуть залежати від показників якості, обсягу (кількості) послуг та доступності послуг чи об’єкта державно-приватного партнерства.

Критерії якості можуть бути різними для різних проєктів та визначаються в умовах договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, на основі попереднього дослідження та результатів аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства. Дослідження повинні проводитися за кількома сценаріями доступності послуг та інфраструктури і враховувати можливі наслідки недотримання критерію якості.

Вимоги до якості мають:

бути об’єктивними та такими, що можуть бути оцінені (пораховані);

передбачати постійну доступність якісних послуг (товарів, робіт) чи об’єкта державно-приватного партнерства відповідно до умов договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства;

бути реалістичними та досяжними для приватного партнера;

бути збалансованими з точки зору вартості відновлення доступності послуг чи об’єкта державно-приватного партнерства та часу необхідного для такого відновлення.

Платежі, прив’язані до обсягів надання послуг, передбачають врахування ринкових ризиків.

Плата за експлуатаційну готовність може бути пов’язана з окремими подіями під час реалізації проєкту. Платежі за експлуатаційну готовність повинні бути регулярними платежами, якщо послуга або об’єкт державно-приватного партнерства відповідно до договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, доступні користувачеві (споживачеві).