Про затвердження Методики аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства

Державна підтримка здійснення державно-приватного партнерства може здійснюватися у формах, передбачених законодавством, та відповідно до договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, зокрема, але не виключно, шляхом регулярних платежів у грошовій формі, прямого співфінансування витрат за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів та інших джерел згідно із загальнодержавними та місцевими програмами, постачання приватному партнеру товарів (робіт, послуг), необхідних для здійснення державно-приватного партнерства тощо.

Під час визначення плати за експлуатаційну готовність повинні бути визначені такі складові, які повинні бути відображені в договорі, укладеному в рамках державно-приватного партнерства:

1) визначення доступності послуг та інфраструктури, а також випадків, коли вона вважається відсутньою.

Доступність послуг та об’єкта державно-приватного партнерства або його частин може визначатися як фізична наявність відповідної інфраструктури та фактичне надання послуг, так і умовна доступність, тобто надання послуг або наявність об’єкта державно-приватного партнерства, що не повністю відповідає критеріям якості.

Повинен бути передбачений механізм контролю доступності (якості) послуг та інфраструктури;

2) структура та розмір платежів на користь приватного партнера.

Платежі за експлуатаційну готовність повинні покривати витрати приватного партнера з урахуванням очікуваної приватним партнером дохідності інвестицій та виконання критеріїв доступності.

Доступність може вимірюватися у різних одиницях визначених договором, зокрема одиницях виміру часу, кількості наданих послуг тощо та залежати від рівня якості послуг чи об’єкта державно-приватного партнерства, що визначений договором;

3) розміри та критерії відрахувань з платежу.

Розміри відрахувань з платежів за експлуатаційну готовність повинні залежати від ступеню важливості критерію порушення умов доступності, обсягу порушення умов доступності, періоду на який послуги або об’єкт державно-приватного партнерства недоступні через порушення умов доступності, періоду, у який послуги або об’єкт державно-приватного партнерства недоступні через порушення умов доступності, частоти порушень критеріїв доступності та інших критеріїв, визначених договором, укладеним в рамках державно-приватного партнерства.

Розмір вилучення з платежу не може перевищувати суму платежу за відповідний період.

У разі необхідності забезпечення доступного банківського фінансування для проєкту державно-приватного партнерства, вилучення з платежу за експлуатаційну готовність можуть обмежуватись з метою забезпечення мінімального рівня грошового потоку, достатнього для покриття витрат приватного партнера на обслуговування запозичення (позики) (на рівні витрат зафіксованих у договорі, укладеному в рамках державно-приватного партнерства) та/або витрат на експлуатацію та обслуговування об’єкта державно-приватного партнерства;

4) фактори, які враховують період недоступності.

Фактори повинні враховувати важливість періоду, в який послуги та об’єкт державно-приватного партнерства недоступні шляхом коригування відповідних відрахувань на вагу (важливість) відповідного періоду;

5) вимоги щодо строків відновлення доступності.

Вимоги можуть передбачати час, що надається для усунення порушень критеріїв доступності, порушення протягом якого не вважатиметься підставою для відрахувань з платежів за доступність. Такий час відраховується з моменту виявлення такого порушення;

6) принцип накопичення порушень.

Розмір відрахувань з платежів за експлуатаційну готовність може збільшуватися у разі повторення порушення умов доступності протягом певного періоду або не виправлення порушення протягом тривалого проміжку часу;

7) винятки, при яких можливе обмеження доступності.

Винятки, при яких можливе обмеження доступності, можуть бути передбачені в договорі, укладеному в рамках державно-приватного партнерства (пільговий період після завершення будівництва (для досягнення оптимальних показників результативності), планові періоди або події, зокрема, для проведення ремонтних, налагоджувальних, профілактичних та інших видів робіт, події пов’язані з надзвичайними ситуаціями, аваріями, рішеннями державних або місцевих органів влади тощо);

8) валюта договору.

Плата за експлуатаційну готовність може визначатись як грошовий еквівалент іноземної валюти згідно з умовами договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства;

9) індексація.

Плата за експлуатаційну готовність має враховувати зростання витрат приватного партнера з перебігом часу шляхом індексації плати за експлуатаційну готовність відповідно до критеріїв, визначених у договорі, укладеному в рамках державно-приватного партнерства. Індексації можуть підлягати як усі платежі за експлуатаційну готовність, так і їх частина, яку визначають під час проведення дослідження з урахуванням очікуваної структури фінансування та структури витрат приватного партнера. Індексація може здійснюватися з використанням індексу споживчих цін, якщо плата за експлуатаційну готовність підлягає сплаті в національній валюті, або з використанням інших показників індексації в залежності від іноземної валюти, яка використовується як еквівалент для визначення плати за експлуатаційну готовність;

10) частота платежів та принципи їх розрахунків.

Платежі за експлуатаційну готовність мають враховувати фактичну доступність об’єкта державно-приватного партнерства та надання відповідних послуг. Можна сегментувати платежі по частинах активів або об’єкта державно-приватного партнерства. Частина активу може вважатися самостійною за умови, що вона надає повну послугу з власним економічним і соціальним змістом. Платежі за експлуатаційну готовність мають здійснюватися лише за умови його експлуатаційної готовності (тобто тільки після завершення будівництва) і з урахуванням ступеня такої готовності та/або доступності всієї інфраструктури або її частини (але з урахуванням таких винятків, як планове технічне обслуговування або певні події, які не залежать від приватного партнера).

На базі попередніх досліджень в техніко-економічному обґрунтуванні здійснення державно-приватного партнерства мають бути передбачені критерії початку та періодичність платежів за експлуатаційну готовність.

Договором, укладеним в рамках державно-приватного партнерства, на базі попередніх досліджень має бути чітко визначено, коли будуть здійснюватися платежі за експлуатаційну готовність та як вони розраховуються з урахуванням усіх критеріїв та факторів.

Затримки у виплаті платежів мають індексуватися або бути підставою для штрафних санкцій відповідно до умов договору;

11) інші фактори коригування платежів.

Витрати на експлуатацію та обслуговування об’єкта державно-приватного партнерства будуть відрізнятися в залежності від обсягів споживання послуг (товарів, робіт) та інтенсивності використання інфраструктури об’єкта державно-приватного партнерства. Для врахування таких коливань рівня операційних витрат приватного партнера, можуть бути передбачені коригування розміру плати за експлуатаційну готовність (у тому числі шляхом збільшення плати, у випадку, коли обсяг споживання та/або інтенсивність використання інфраструктури істотно перевищують порогове значення, визначене у договорі, укладеному в рамках державно-приватного партнерства).

Для врахування значних ринкових змін, що можуть мати значний негативний вплив на витрати приватного партнера, також можуть бути передбачені інші критерії коригування. Зокрема, таке коригування може бути пов’язане з врахуванням в платежах грошової оцінки ризиків перевитрат, розподілених на приватного партнера у договорі, укладеному в рамках державно-приватного партнерства (за умови їх настання).

Незалежно від періодичності та розміру платежів за експлуатаційну готовність, приведена вартість таких платежів за експлуатаційну готовність має дорівнювати приведеній вартості усіх інвестицій власного та боргового (залученого) капіталу приватного партнера з урахуванням очікуваної дохідності інвестицій (вартість капіталу), щоб гарантувати, що проєкт буде комерційно здійсненним для приватного інвестора.

Приведена вартість інвестицій розраховується за формулою:

Рівномірні платежі за експлуатаційну готовність розраховуються за формулою:

У разі якщо фінансова структура проєкту з точки зору державного партнера ґрунтується на поєднанні плати від користувачів (споживачів) послуг (товарів, робіт) та від державного партнера (у тому числі на умовах державної підтримки здійснення державно-приватного партнерства, зокрема плати за експлуатаційну готовність), тобто коли проєкт передбачає отримання доходу приватним партнером безпосередньо від користувачів (споживачів), проте такі доходи не покривають витрати приватного партнера з урахуванням очікуваної дохідності інвестицій, що вимагає додаткової підтримки з боку державного партнера, можна встановлювати мінімально гарантований обсяг споживання послуг (товарів, робіт) та/або інтенсивність використання інфраструктури об’єкта державно-приватного партнерства (як кількісний показник результативності), до настання якого надається плата від державного партнера (у тому числі на умовах державної підтримки здійснення державно-приватного партнерства, зокрема плати за експлуатаційну готовність).

При перевищені такого мінімально гарантованого обсягу споживання послуг (товарів, робіт) та/або інтенсивності використання інфраструктури об’єкт державно-приватного партнерства, можливі коригування такої плати у сторону зменшення.

У проєктах, що здійснюються на умовах концесії, при перевищені такого мінімально гарантованого обсягу споживання послуг (товарів, робіт) та/або інтенсивності використання інфраструктури об’єкта державно-приватного партнерства до рівня, коли проєкт генерує достатньо вільних грошових потоків для окупності інвестицій, забезпечення очікуваної доходності приватного партнера, визначеного у концесійному договорі, можливою є сплата концесійних платежів відповідно до умов концесійного договору.

Метою цього аналізу є порівняння показників доцільності реалізації проєкту, що здійснюється на умовах державно-приватного партнерства (далі - проєкт), з показниками альтернативних шляхів реалізації проєкту (публічної закупівлі, закупівлі з залученням кредитного фінансування під державні гарантії тощо).

Про доцільність застосування механізму державно-приватного партнерства для реалізації проєкту можуть свідчити вищий економічний ефект від проєкту, вища ефективність використання ресурсів при його реалізації, скорочення термінів реалізації проєкту та інші показники ефективності, за якими є відмінності у результатах проєкту у разі його реалізації різними механізмами.

У разі відсутності альтернативних шляхів реалізації проєкту такий аналіз може не проводитися з обов’язковим зазначенням причин, які свідчать про неможливість реалізації проєкту іншими способами.

Порівняльний аналіз проводиться за кількісними показниками (Value-for-Money (VfM) - додаткова вартість від реалізації проєкту на умовах державно-приватного партнерства) та якісними там, де неможливо визначити кількісні показники.

побудова базового (без врахування ризиків) компаратора державного сектора;

коригування компаратора державного сектора на ризики, які передаються приватному партнеру з метою порівняння альтернатив;

оцінка вартості реалізації проєкту за обома сценаріями;

визначення співставних показників обох сценаріїв з урахуванням часу реалізації (дисконтування);

визначення, яка з альтернатив є більш доцільною для реалізації проєту;

застосування аналізу чутливості для визначення стійкості проведеного аналізу.

1. Побудова базового (без врахування ризиків) компаратора державного сектора.

Базова модель компаратора державного сектору будується на основі доходів та витрат базового сценарію комерційної частини фінансової моделі проєкту.

Доходи, отримані від проєкту державним сектором, та витрати, що будуть понесені державним сектором, повинні враховувати усі відмінності від таких доходів та витрат у разі залучення приватного сектору.

Усі додаткові переваги від залучення приватного партнера, такі як прискорення реалізації проєкту, зменшення вартості, підвищення ефективності тощо, виключаються з компаратора державного сектора, оскільки компаратор передбачає реалізацію проєкту виключно ресурсами державного сектору.

2. Коригування компаратора державного сектора на ризики, які передаються приватному партнеру з метою порівняння альтернатив.

Коригування компаратора державного сектора на ризики передбачає додавання вартості ризиків, які державний сектор зберігає у публічній закупівлі, але передає приватному партнеру при реалізації проєкту на умовах державно-приватного партнерства.

При цьому під час оцінки ризиків та порівняння механізмів необхідно враховувати:

вартість та ймовірність виникнення ризиків;

уникати подвійного врахування однакових ризиків у зв’язку з тим, що модель державно-приватного партнерства із залученням приватного партнера вже враховує частину ризиків, тому компаратор державного сектору повинен враховувати лише різницю, яка виникає при реалізації проєкту без залучення приватного партнера;

при коригуванні компаратора державного сектора слід використовувати лише ризики, які повинні бути передані приватному партнеру на умовах державно-приватного партнерства, оскільки всі інші ризики присутні при обох варіантах реалізації проєкту та їх оцінка є необов’язковою для порівняння;

відмінності у соціально-економічних ефектах, зокрема пов’язаних зі строками реалізації проєкту або різним ступенем доступності та якості надання послуг (товарів, робіт);

втрати бюджетних надходжень від проєкту (у частині, що є відмінністю між двома способами реалізації проєкту) з метою нейтралізації фіскальних переваг при реалізації проєкту державним сектором.

3. Оцінка вартості реалізації проєкту за обома сценаріями.

Оцінка проводиться на базі отриманої моделі компаратора державного сектора та попередньої комерційної фінансової моделі проєкту з урахуванням аналізу доступності проєкту.

У рамках аналізу оцінюються витрати з боку державного сектора, а також:

бюджетні доходи податкові та/або неподаткові (у тому числі доходи отримані від користувачів (споживачів));

вартість підготовки та реалізації проєкту державно-приватного партнерства (трансакційні витрати, операційні витрати, витрати на моніторинг проєкту тощо);

витрати на управління ризиками в обох моделях реалізації;

будь-яка державна підтримка проєкту державно-приватного партнерства, надання пільг або безкоштовних послуг приватному або державному партнеру тощо.

4. Визначення співставних показників обох сценаріїв з урахування часу реалізації (дисконтування).

Етап передбачає визначення показника дисконтованої вартості проєкту для державного сектору за двома альтернативними сценаріями, використовуючи ставку дисконтування проєкту.

Ставка дисконтування може визначатися шляхом використання вартості державних коштів при залученні фінансування (вартість залучення боргового фінансування державним сектором) з урахуванням додаткового ризику проєкту.

5. Визначення, яка з альтернатив є більш доцільною для реалізації проєкту.

Вища ефективність реалізації проєкту на умовах державно-приватного партнерства визначається як різниця вартості реалізації проєкту на умовах державно-приватного партнерства та реалізації проєкту без залучення приватного партнера за такою формулою:

6. Застосування аналізу чутливості для визначення стійкості проведеного аналізу.

Аналіз чутливості проводиться з метою визначення стійкості моделі порівняння способів реалізації проєкту до зміни обраних припущень.

Аналіз чутливості повинен проводитися щонайменше щодо:

обраних показників вартості та перевищення такої вартості;

зміни ставки дисконтування;

погіршення прогнозів щодо доходів;

та інших.

Порівняльний аналіз також повинен враховувати якісну оцінку проєкту, що включає:

перевірку відповідності концепції проєкту моделі інвестування приватним сектором;

аналіз та оцінку нефінансових переваг державно-приватного партнерства, таких як: прискорене надання суспільно значущих послуг, вищі показники якості, ширший соціальний ефект або інші показники,- із дотриманням правила уникнення подвійного обліку нефінансових переваг у кількісному та якісному аналізі;

аналіз юридичних або процедурних обмежень, що можуть вплинути на реалізацію проєкту.

Критеріями якісної оцінки можуть бути, зокрема:

довгостроковість та передбачуваність ринку й потреб користувачів (споживачів);

ризики застаріння технологій;

розмір та складність проєкту;

розвинутість ринку потенційних інвесторів та наявність заінтересованості до проєкту;

потенціал для оптимального розподілу ризиків між державним та приватним партнерами;

можливість приватного партнера управляти ризиками;

наявність стабільної та відповідної нормативної бази;

наявність у державного сектору ресурсів для реалізації проєкту.

Якісний аналіз проєкту є суб’єктивним та необов’язковим, проте може враховуватися при обґрунтуванні вищої ефективності реалізації проєкту на умовах державно-приватного партнерства.

Дослідження заінтересованості ринку проводиться для того, щоб переконатися, що техніко-економічне обґрунтування враховує точку зору потенційних інвесторів на проєкт.

Припущення та базовий сценарій повинні базуватися на розумінні цінності для приватного сектора і основних фінансових та операційних обмежень, з якими можуть зіткнутися інвестори в процесі реалізації проєкту.

Цілі дослідження заінтересованості ринку та консультацій з потенційними інвесторами полягають у перевірці життєздатності проєкту з точки зору приватного сектора в тому сенсі, що це дозволить залучити потенційних учасників конкурсу і, таким чином, досягнути задовільних результатів конкурсу. Таке дослідження ринку також допомагає довести до відома приватного сектора інформацію про статус та суть проєкту, що дозволяє заінтересованим потенційним інвесторам почати підготовку до майбутнього конкурсу (підвищиться рівень конкуренції). Крім того, в ході цього процесу можуть бути отримані цінні відгуки, які можуть зробити істотний вплив на фінансову модель проєкту, технічні вимоги та попередню структуру договору, який буде укладений в рамках державно-приватного партнерства.

Перед початком дослідження заінтересованості ринку та консультацій з потенційними інвесторами, фундаментальні аспекти, які описують проєкт (з точки зору технічних вимог, фінансової моделі і попередньої структури договору) повинні бути достатньо опрацьованими, але при цьому вони також повинні бути гнучкими, щоб у подальшому врахувати отриманий зворотний зв’язок від потенційних інвесторів.

Дослідження заінтересованості ринку та консультації з потенційними інвесторами проводяться на етапі підготовки пропозиції про здійснення державно-приватного партнерства, у тому числі:

на етапі підготовки концептуальної записки (здійснюється попереднє опитування ринку щодо заінтересованості у реалізації запропонованого проєкту з використанням механізму державно-приватного партнерства в рамках загального аналізу заінтересованих сторін (суб’єктів) проєкту та обґрунтування доцільності застосування для його реалізації механізму державно-приватного партнерства);

на етапі техніко-економічного обґрунтування (здійснюється оцінка наявності заінтересованості представників ринку в реалізації проєкту в рамках аналізу комерційної привабливості проєкту).

Дослідження заінтересованості ринку та відповідні консультації можуть бути повторно проведені на етапі підготовки договору, який буде укладено в рамках державно-приватного партнерства (особливо у випадку, коли відбулися зміни в структурі такого договору або коли доопрацьований договір необхідно протестувати на предмет оцінки реакції приватного сектора ринку на запропоновані проєктні вимоги та/або розподіл ризиків).

Крім діалогу з потенційними інвесторами, які мають досвід з реалізації інфраструктурних проєктів (нового будівництва або реконструкції, або технічного переоснащення (модернізації) та успішного введення об’єктів в експлуатацію у сфері інфраструктурних проєктів, експлуатації, організації процесів виробництва (виконання, надання) товарів (робіт, послуг) тощо (які є потенційними учасниками конкурсу), консультації можуть охоплювати також кредиторів (комерційні банки, міжнародні фінансові організації, багатосторонні банки розвитку тощо), які можуть запропонувати фінансування для проєкту, з метою визначення ключових факторів комерційної здійсненності, врахування загальних ринкових умов для конкретного сектору та розширення критеріїв привабливості проєкту для кредиторів.

В рамках дослідження заінтересованості ринку та консультацій з потенційними інвесторами державний партнер складає (та у подальшому за необхідності оновлює) список потенційних учасників конкурсу, кредиторів із зазначенням заявленого або продемонстрованого ними в минулому інтересу до відповідного сектору і масштабу проєкту, зазначає які критерії були застосовані для складання такого списку.

Дослідження заінтересованості ринку може набувати різних форм, такі як зустрічі з окремими представниками ринку, загальні/галузеві зустрічі або письмові комунікації. Інформація представникам приватного сектору може бути надана у вигляді презентаційно-інформаційних матеріалів, інформаційного резюме проєкту або шляхом публікації проєкту договору для коментарів (коли таке дослідження ринку проводиться в рамках етапу структурування договору, який буде укладений в рамках державно-приватного партнерства).

Першим кроком для дослідження заінтересованості ринку є підготовка офіційного інформаційного резюме проєкту. У цьому документі повинні бути описані деталі проєкту, які були визначені до цього моменту, і чітко вказані аспекти проєкту (питання), які потребують дослідження та зворотного зв’язку від представників ринку. Слід застосовувати прозорий підхід і чітко визначити перешкоди на шляху до реалізації проєкту, не приховувати невизначеностей та слабких місць проєкту (для уникнення проблемних питань перед оголошенням конкурсу).

Можливі наступні способи комунікацій із приватним сектором після підготовки інформаційного резюме проєкту (при цьому важливо зберігати формальний структурований порядок отримання відгуків (коментарів) від приватного сектору):

інформаційне резюме проєкту розміщується в мережі Інтернет, а також надсилається запит про надання письмових коментарів всім представникам приватного сектору (потенційним учасникам конкурсу, кредиторам), які потенційно можуть бути зацікавлені у цьому конкретному проєкті. Рекомендується при цьому організувати день відкритих дверей щодо обговорення проєкту, в ході якого представникам ринку (потенційним учасникам конкурсу, кредиторам, консультантам і радникам) пропонують відвідати інформаційний захід, ознайомитися з інформаційно-презентаційними матеріалами, підготовленими проєктною командою державного партнера, і надати коментарі;

проведення представниками державного партнера окремих зустрічей почергово із кожним потенційним інвестором, у ході яких обговорюється інформаційне резюме проєкту, інформаційно-презентаційні матеріали, за результатами яких формується звіт з коментарями до проєктної документації;

проведення опитувань або розсилка опитувальника потенційним інвесторам з метою з’ясування найбільш важливих питань для державного партнера (при цьому необхідно передбачити і вільний порядок для висловлення потенційними інвесторами своєї точки зору стосовно інших важливих питань щодо проєкту).

Деякі загальні аспекти по проєкту, які слід виокремити в ході дослідження заінтересованості ринку та консультацій з потенційними інвесторами:

масштаб проєкту (з точки зору проєктування інфраструктури та попередніх вихідних вимог до інфраструктурного об’єкту / послуг (робіт, товарів));

виявлення основних технічних ризиків, які можуть вплинути на здатність потенційних інвесторів створити інфраструктурний актив і надавати відповідні послуги;

очікувані капітальні та операційні витрати;

передбачений платіжний механізм, структура й джерела доходів (виручки);

попередній розподіл ризиків;

фінансові припущення по проєкту, такі як умови і вартість боргового фінансування, особливості оподаткування та бухгалтерського обліку;

пропонований графік на період з моменту прийняття державним партнером рішення про здійснення державно-приватного партнерства до моменту експлуатаційної готовності об’єкта державно-приватного партнерства та/або доступності послуг (робіт, товарів), які надаватимуться в рамках державно-приватного партнерства;

попередня структура договору, який буде укладений в рамках державно-приватного партнерства.

Питання, які необхідно враховувати протягом усього процесу дослідження заінтересованості ринку та консультацій з потенційними інвесторами:

1. Державний партнер повинен уникати плутанини щодо ролі дослідження заінтересованості ринку та відповідних консультацій. Представники приватного сектору повинні розуміти, що на цьому етапі вони не беруть участь у конкурсі і офіційно не висловлюють такої заінтересованості. Крім того, участь в цьому процесі не повинна давати жодних переваг в подальшому процесі реалізації державно-приватного партнерства та не повинна надавати учасникам будь-якої інформації, яка порушує рівні умови для майбутніх учасників конкурсу (про що повинні бути повідомлені всі потенційні інвестори, які беруть участь у дослідженні заінтересованості ринку та відповідних консультаціях).

2. Необхідно виокремлювати рекомендації потенційних інвесторів на предмет їхньої упередженості (потрібно враховувати, що надані коментарі щодо проєкту базуються на власних інтересах потенційного інвестора). Мета дослідження заінтересованості ринку та відповідних консультацій полягає в тому, щоб забезпечити можливість проведення реалізації проєкту державно-приватного партнерства на широких конкурентних засадах, а не адаптувати проєктні специфікації до вимог конкретного потенційного інвестора (потенційного учасника конкурсу). Треба враховувати, що у разі, якщо в цілому отримані коментарі зводяться до пропозиції істотної передачі ризиків державному партнеру, то це може створити труднощі для позитивних висновків при оцінці економічної доцільності, бюджетної здійсненності та фіскального впливу (бюджетної ефективності), а також при оцінці ефективності використання коштів із залученням приватного партнера порівняно з реалізацією проєкту без такого залучення.

3. Державний партнер може залучати послуги зовнішніх радників, які мають досвід роботи у відповідній галузі, в якій реалізується проєкт, для надання допомоги в проведенні ефективного дослідження заінтересованості ринку та консультацій з потенційними інвесторами.

Для забезпечення необхідного рівня прозорості в процесі дослідження заінтересованості ринку та консультацій з потенційними інвесторами, рекомендується здійснювати:

документування всіх засідань, рішень і процедур протягом проведення такого дослідження;

надання громадськості доступу до всіх (або вибірково розроблених) інформаційно-презентаційних матеріалів, включаючи спеціально створену веб-сторінку в мережі Інтернет, де заінтересовані сторони (яким був надісланий запит про надання письмових коментарів) можуть подати свої зауваження і пропозиції;

ведення повного реєстру відгуків, отриманих від приватного сектору;

запрошення зовнішніх незалежних консультантів для участі в цьому процесі (в тому числі на зуст-річі з представниками приватного сектору);

відео/аудіо фіксацію зустрічей з окремими компаніями (за необхідності).

Основним результатом дослідження заінтересованості ринку є налагодження структурованого діалогу між приватним і державним секторами. Проведення такого дослідження може допомогти виявити питання, що знижують інтерес приватного сектору до проєкту, дозволяє істотно знизити ризики, пов’язані з неконкурентними процесами конкурсних процедур, а також забезпечує ефективний і структурований зворотній зв’язок з приватним сектором, результати якого можуть бути використані в ході фінансового моделювання та врахування в фінансовій моделі даних про технічні вимоги (що в цілому дозволяє поліпшити опис проєкту з фінансової та технічної точок зору).

У висновку за результатами проведеного дослідження заінтересованості ринку та консультацій з потенційними інвесторами повинні бути описані процедури, які були обрані для контакту з приватним сектором, детально представлені будь-які отримані відгуки, коментарі та підсумки, включаючи рішення про можливі зміни в проєкті.