Про затвердження Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ уранових руд

2в) Крупні поклади різної форми (штокверкоподібні, лінзоподібні, пластоподібні та ін.), переважно крутого падіння, складної внутрішньої будови з невитриманою потужністю та нерівномірним розподілом урану. Площа основних рудних покладів складає сотні тисяч квадратних метрів, потужність - звичайно десятки метрів, для пластоподібних - від декількох метрів до перших десятків метрів. Межі зруденіння встановлюються за даними випробування.

3) До третьої групи відносяться родовища (ділянки) дуже складної геологічної будови, що характеризуються різкою мінливістю елементів залягання й потужності рудних покладів, складною внутрішньою будовою, невитриманою якістю руд і надто нерівномірним та переривчастим розподілом урану (коефіцієнт варіації 100-150%). Достовірна ув'язка рудних покладів на родовищах третьої групи, визначення їхньої суцільності, надійність випробування й оконтурення можливі тільки на підставі даних гірничих робіт у поєднанні з буровими. Локалізація та розміщення рудних покладів контролюється природними факторами, які простежуються поза їхніми межами й можуть використовуватись для прогнозу й геологічної екстраполяції зруденіння на прилеглі ділянки. Родовища третьої групи включають такі морфологічні типи рудних покладів:

3а) Крупні й середні жилоподібні та витягнені за простяганням штокверкоподібні поклади з крутим падінням, мінливої потужності, дуже складної внутрішньої будови, з переривчатим розподілом корисних і шкідливих компонентів та невитриманими елементами залягання. Штокверкоподібні поклади, утворені зближеними розгалуженими жилами, лінзами й гніздами різноманітно орієнтованими. Площа рудних покладів досягає десятків тисяч - перших сотень тисяч квадратних метрів, потужність рудних інтервалів різко змінюється від частинок метра до перших десятків метрів. Межі покладів визначаються за даними випробування з урахуванням рудоконтролювальних і екранувальних тектонічних лінеаментів, а для штокверкоподібних покладів - також за положенням покрівлі й підошви сприятливих для локалізації зруденіння вмісних порід.

3б) Малі й середні переважно з крутим падінням штокверкоподібні поклади й жили з різко уривчастим нерівномірним розподілом урану, мінливої форми й невитриманими елементами залягання. Площа рудних покладів звичайно становить декілька тисяч, рідко - перші десятки тисяч квадратних метрів, потужність змінюється від перших метрів до перших десятків метрів. Межі рудних покладів виділяються за даними випробування, але їхнє положення в основному контролюється тектонічними елементами.

3в) Середні стовпоподібні й лінзоподібні штокверки відносно великої потужності крутого й пологого падіння з дуже складною внутрішньою будовою, нерівномірним розподілом урану й мінливою формою. Площа рудних покладів досягає десятків тисяч - перших сотень тисяч квадратних метрів. Потужність змінюється в широких межах - від метрів до декількох десятків метрів. Межі зруденіння визначаються виключно за даними випробування.

3г) Середні й малі пологозалеглі пластоподібні й лінзоподібні поклади з невитриманою потужністю й нерівномірним розподілом урану. Площа рудних покладів досягає сотень - десятків тисяч квадратних метрів при різноманітній потужності - від частинок метра до декількох метрів. Межі рудних покладів визначаються за даними випробування, але положення зруденіння в цілому контролюється зонами грунтового окиснення або літологічними межами осадових і вулканогенних порід у поєднанні з тектонічними порушеннями.

4) До четвертої групи належать родовища (ділянки) надто складної геологічної будови, що характеризуються переважно крутим падінням, різко мінливою потужністю й складною внутрішньою будовою, порушеним заляганням рудних покладів, а також невитриманою якістю руд (коефіцієнт варіації понад 150 %) і надто нерівномірним, переривчастим розподілом корисних і шкідливих компонентів. До них відносяться дрібні (довжиною в десятки метрів) малопотужні (до 0,5 м) жили з гніздовим розподілом зруденіння в площині жил, лінзоподібні, стовпоподібні та штокверкоподібні поклади невитриманої потужності з надто складним розподілом зруденіння, вкрай мінливою формою й надто невитриманими елементами залягання. Площа рудних покладів досягає перших десятків тисяч квадратних метрів при різко мінливій потужності - від частинок метра до перших десятків метрів. Межі зруденіння встановлюються винятково за даними випробування. Рудні поклади контролюються природними факторами, що практично не виходять за їхні межі. Можливість прогнозу й екстраполяції зруденіння надто ускладнена. Розміри рудних покладів близькі або менші розмірів, передбачуваних експлуатаційних блоків.

6.4. Належність родовища (ділянки) до тієї або іншої групи встановлюється за ступенем складності геологічної будови основних рудних покладів, що містять не менше ніж 70 % загальних розвіданих запасів родовища.

7.1. Геолого-економічна оцінка родовищ уранових руд - це періодичний аналіз результатів геологічного та техніко-економічного вивчення їх з метою оцінки промислового значення на основі визначення із зростаючою детальністю технологічної схеми видобування й перероблення мінеральної сировини, техніко-економічних показників виробничого процесу та фінансових результатів реалізації товарної продукції гірничого виробництва. Виділяються детальна, попередня й початкова геолого-економічні оцінки.

7.1.1. Детальна геолого-економічна оцінка (далі ГЕО-1) полягає у визначенні рівня економічної ефективності виробничої діяльності гірничодобувного підприємства, що створюється або реконструюється, і доцільності інвестування робіт з його проектування та будівництва. ГЕО-1 здійснюється в основному на основі розвіданих запасів урану й включає техніко-економічне обгрунтування (ТЕО) постійних кондицій для їх підрахунку. Детальність техніко-економічних розрахунків і надійність фінансових показників ГЕО-1 повинні бути достатніми для прийняття інвестиційного рішення без додаткових досліджень. Матеріали детальної геолого-економічної оцінки родовища, позитивно оцінені ДКЗ, є основним документом, що обгрунтовує доцільність фінансування робіт з опрацювання проекту будівництва гірничодобувного об'єкта.

7.1.2. Попередня геолого-економічна оцінка (ГЕО-2) проводиться для обгрунтування доцільності промислового освоєння родовища (покладу) та інвестування геологорозвідувальних робіт з його розвідки й підготовки до експлуатації. ГЕО-2 здійснюється на основі попередньо розвіданих і розвіданих запасів, оформляється як техніко-економічна доповідь (ТЕД) про доцільність подальшої розвідки, в тому числі підготовки до розроблення родовища (покладу). При цьому оцінка ефективності розроблення родовища проводиться на рівні кінцевої товарної продукції гірничого виробництва; техніко-економічні показники визначаються розрахунками або приймаються за аналогією.

7.1.3. Початкова геолого-економічна оцінка (ГЕО-3) проводиться для обгрунтування доцільності інвестування пошуково-розвідувальних робіт на ділянках, перспективних щодо відкриття родовищ уранових руд. ГЕО-3 здійснюється на основі кількісної оцінки ресурсів урану й подається в формі техніко-економічних міркувань (ТЕМ) про можливе їх промислове значення. Оцінка можливості промислового освоєння очікуваних родовищ уранових руд обгрунтовується укрупненими техніко-економічними розрахунками на основі доведеної аналогії з відомими промисловими родовищами або технічного завдання замовника геологорозвідувальних робіт.

7.2. За промисловим значенням запаси й ресурси уранових руд поділяються на такі групи:

балансові - (економічні) запаси, які на момент оцінки згідно з техніко-економічними розрахунками можна економічно ефективно видобути й використати при сучасній техніці й технології видобування та перероблення уранової сировини, що забезпечують дотримання вимог раціонального комплексного використання сировинних ресурсів і охорони природи;

умовно балансові - (обмежено економічні) запаси, ефективність видобування й використання яких на момент детальної геолого-економічної оцінки не може бути однозначно визначена, а також запаси, що відповідають вимогам до балансових запасів, але з різних причин не можуть бути використані на момент оцінки;

позабалансові - (потенційно економічні) запаси, видобування і використання яких на момент оцінки є економічно недоцільним, але в майбутньому вони можуть стати об'єктом промислового значення;

промислове значення яких не визначено - запаси й ресурси, для яких зроблена тільки початкова геолого-економічна оцінка з використанням припущених технологічних та економічних вихідних даних.

7.3. За собівартістю видобування та перероблення руд запаси урану відповідно до рекомендацій Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) розподіляються на такі групи в доларах США: до 40 дол./кг, до 80 дол./кг, 80-130 дол./кг і понад 130 дол./кг.

Експлуатаційні витрати на видобування і перероблення уранових руд визначаються за даними калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг). При розрахунку собівартості для поділу ресурсів за групами собівартості до уваги беруться:

- безпосередня вартість видобування, транспортування й перероблення уранової руди;

- вартість робіт з охорони навколишнього природного середовища, пов'язані з видобуванням, переробленням й обробленням відходів;

- капітальні витрати, що ще не повністю амортизовані;

- капітальні витрати, що необхідні на нові технологічні розроблення та обладнання;

- накладні витрати на адміністративний апарат, податки й ліцензійні платежі;

- майбутні витрати на пошуково-розвідувальні роботи й підготовку родовища до експлуатації.

8.1. Техніко-економічне вивчення скупчень уранових руд згідно з п.2 Класифікації передбачає визначення гірничо-технічних, географо-економічних, соціально-екологічних, природоохоронних та інших умов розроблення й перероблення уранової сировини, умов реалізації товарної продукції гірничого виробництва для геолого-економічної оцінки промислового значення об'єктів геологорозвідувальних або експлуатаційних робіт.

8.2. За ступенем техніко-економічного вивчення запаси й ресурси уранових руд поділяються на три групи:

перша група - запаси, на базі яких проведено детальну геолого-економічну оцінку ефективності їхнього промислового освоєння, матеріали якої, включаючи техніко-економічне обгрунтування постійних кондицій на уранову сировину, затверджені ДКЗ;

друга група - запаси, на базі яких проведено попередню геолого-економічну оцінку їхнього промислового значення, а матеріали техніко-економічної доповіді про доцільність подальшої розвідки родовища, включаючи обгрунтування тимчасових кондицій на уранову сировину, апробовані ДКЗ або замовником (інвестором) геологорозвідувальних робіт;

третя група - запаси й ресурси, на базі яких проведено початкову геолого-економічну оцінку можливого промислового значення перспективної ділянки надр, а матеріали техніко-економічних міркувань про доцільність проведення подальших пошуково-розвідувальних робіт, параметри попередніх кондицій на уранову сировину схвалені замовником (інвестором) геологорозвідувальних робіт.

8.3. Кондиції для підрахунку запасів уранових руд повинні забезпечувати повне комплексне й економічно раціональне вилучення з надр запасів урану та наявних супутніх корисних копалин і компонентів на основі використання сучасних промислових технологій видобування й перероблення мінеральної сировини, за умови дотримання вимог охорони надр та навколишнього природного середовища. Техніко-економічне обгрунтування кондицій виконується для всіх родовищ уранових руд, які подаються на державну експертизу, безпосередніми розрахунками із залученням фактичних техніко-економічних показників розроблення родовищ-аналогів.

Для великих родовищ, які не мають аналогів в Україні, на доповнення до обгрунтування кондицій безпосередніми розрахунками, наводяться техніко-економічні показники зарубіжних підприємств, які експлуатують родовища того самого геолого-промислового типу, і укрупнені розрахунки ефективності гірничопереробного підприємства, що проектується, виходячи з міжнародних цін на уранову сировину.

Техніко-економічні обгрунтування кондицій розробляються за дорученням користувачів надр спеціалізованими проектними й науково-дослідними інститутами, геолого-економічними підрозділами геологічних підприємств, іншими суб'єктами підприємництва, які можуть забезпечити кваліфіковане виконання цих робіт.

9.1. Геологічне вивчення скупчень уранових руд передбачає визначення їхнього речовинного складу, кількості, якості й технологічних властивостей, геологічної будови, гідрогеологічних, гірничо-геологічних та інших умов залягання рудних покладів з метою обгрунтування проектних рішень щодо способу й системи видобування та схеми комплексного перероблення уранової сировини.

9.2. За ступенем геологічного вивчення запаси уранових руд поділяються на дві групи: розвідані і попередньо розвідані.

Розвідані запаси - це обсяги уранових руд, кількість, якість, технологічні властивості, гірничо-геологічні, гідрогеологічні та інші умови залягання яких вивчені з повнотою, достатньою для опрацювання проектів будівництва гірничодобувних об'єктів і об'єктів з перероблення руд. Основні параметри розвіданих запасів, які обумовлюють проектні рішення щодо видобування й перероблення уранових руд та охорони природи, визначаються за даними безпосередніх вимірів чи досліджень, виконаних у межах покладів за щільною сіткою, в поєднанні з обмеженою екстраполяцією, обгрунтованою даними геологічних, геофізичних та інших досліджень. За ступенем геологічної вивченості розвідані запаси відповідають достовірно підрахованим ресурсам (RAR) класифікаційної схеми МАГАТЕ.

Розвідані запаси повинні задовольняти такі вимоги:

- визначені природні різновиди уранових руд, виділені й в блоках деталізації оконтурені їхні промислові (технологічні) типи, при неможливості оконтурення встановлені закономірності їхнього просторового поширення й кількісні співвідношення, встановлені мінеральні форми знаходження корисних і шкідливих компонентів; якість виділених промислових типів і сортів руд охарактеризована за всіма передбаченими кондиціями й стандартами показниками;

- технологічні властивості промислових типів руд вивчені детально, забезпечують отримання вихідних даних для проектування технологічної схеми їх перероблення з комплексним вилученням компонентів, що мають промислове значення, господарським використанням відходів виробництва або оптимальним варіантом їх видалення;

- гідрогеологічні, інженерно-геологічні, гірничо-геологічні та інші природні умови вивчені детально, забезпечують отримання вихідних даних для опрацювання проекту розроблення родовища;

- запаси супутніх корисних копалин і компонентів розвідані згідно з вимогами для відповідних видів корисних копалин та вимогами до комплексного вивчення родовищ і підрахунку запасів супутніх корисних копалин і компонентів та відходів гірничого виробництва;

- контур запасів визначений відповідно до вимог кондицій за даними геологорозвідувальних виробок зі включенням обмеженої зони екстраполяції, обгрунтованої геологічними критеріями, даними геофізичних, геохімічних та інших досліджень;

- блоки деталізації й ділянки першочергового розроблення вивчені найбільш детально, отримана інформація використана для оцінки вірогідності підрахункових параметрів, умов залягання й розроблення, визначених для всіх розвіданих запасів.

За вивченістю морфологічних характеристик, внутрішньої будови й умов залягання рудних тіл розвідані запаси уранових руд поділяються на категорії розвіданості А, В, С1.

Запаси категорії А включають частину розвіданих запасів родовищ простої геологічної будови на ділянках деталізації й першочергового відпрацювання, в межах яких встановлені форма, розміри й умови залягання рудних тіл, з'ясовано співвідношення й просторове положення ділянок, утворених рудами різних природних типів і промислових (технологічних) сортів, виділені й оконтурені безрудні й некондиційні ділянки в середині рудних покладів, встановлені положення й амплітуди зміщення розривних порушень. Контур запасів категорії А проводиться по розвідувальних виробках.

Запаси категорії В включають частину розвіданих запасів родовищ першої групи складності й запаси ділянок деталізації й першочергового розроблення родовищ складної геологічної будови, в межах яких встановлені розміри, основні особливості форми, внутрішньої будови й умов залягання рудних тіл, просторове розміщення безрудних і некондиційних ділянок в середині рудних покладів, встановлені положення й амплітуди зміщення великих розривних порушень і зон розвитку малоамплітудних розривних порушень. У блоках категорії В повинно бути встановлено основні закономірності просторового розповсюдження різних типів і промислових сортів руд у контурах рудних покладів. Контур запасів категорії В проводиться за даними розвідувальних виробок з обмеженою зоною екстраполяції.

Запаси категорії С1 включають частину розвіданих запасів родовищ першої й другої груп складності геологічної будови та запаси ділянок деталізації й першочергового розроблення родовищ дуже складної й надто складної будови, в межах яких у основному з'ясовані розміри й характерні форми рудних покладів, основні особливості їхніх умов залягання й внутрішньої будови, можлива переривчастість рудних тіл, охарактеризоване положення основних тектонічних порушень, а також зон і площ їх інтенсивного розвитку. Просторове розміщення й співвідношення різних природних типів і промислових сортів руд, розміщення безрудних ділянок, складених некондиційними рудами, встановлено в загальних рисах. Контур запасів категорії С1 визначається на основі розвідувальних виробок та екстраполяції за геологічними та геофізичними даними.

Попередньо розвідані запаси - це обсяги уранових руд, кількість, якість, технологічні властивості, гірничо-геологічні, гідрогеологічні та інші умови залягання яких вивчені з повнотою, достатньою для визначення промислового значення родовища. Основні параметри попередньо розвіданих запасів, що впливають на вибір способів видобування й перероблення руд, оцінюються переважно на основі екстраполяції даних безпосередніх вимірів чи досліджень, розташованих у межах родовища за рідкою або нерівномірною сіткою. Екстраполяція обгрунтовується аналогією з розвіданим родовищем (покладом), а також даними геологічного, геофізичного, геохімічного та іншого вивчення надр. За ступенем геологічної вивченості попередньо розвідані запаси відповідають додатково оціненим ресурсам першої групи (EAR-I) класифікаційної схеми МАГАТЕ.

Попередньо розвідані запаси повинні задовольняти такі вимоги:

- встановлено геолого-промисловий тип родовища, намітилися основні фактори, що контролюють його розташування в надрах, оцінені загальні масштаби зруденіння в плані й у розрізі;

- визначені основні природні типи уранових руд, супутні корисні копалини й компоненти, оцінені загальні закономірності їхнього просторового розміщення й кількісні співвідношення, встановлені мінеральні форми знаходження корисних і шкідливих компонентів, якість виділених природних типів і сортів охарактеризована відповідно до вимог кондицій;

- технологічні властивості природних типів руд охарактеризовані за результатами досліджень одиночних лабораторних проб або оцінені за аналогією з більш вивченими ділянками того самого або іншого подібного родовища;

- гідрогеологічні, гірничо-геологічні та інші природні умови залягання покладів уранових руд оцінені за спостереженнями у розвідувальних виробках, або за аналогією з відомими родовищами;

- контур запасів уранових руд визначений у відповідності до вимог тимчасових кондицій за рідкими перетинами геологорозвідувальних виробок та даними геологічних, геофізичних і геохімічних досліджень з урахуванням геологічно обгрунтованих параметрів екстраполяції, що використовувалися для підрахунку розвіданих запасів більш високих категорій;

- блоки деталізації в ділянках з типовими для родовища геологічною будовою, якістю руд, гірничо-геологічними умовами залягання вивчені більш детально.

З детальністю, необхідною для розвіданих запасів, повинні бути вивчені ті природні особливості уранових руд та умови їх залягання, що вирішальним чином впливають на промислову значимість родовища в наявних природних, економічних, соціальних та інших умовах.

Попередньо розвідані запаси за ступенем вивченості морфологічних характеристик, внутрішньої будови й умов залягання покладів уранових руд відповідають запасам категорії C2. До категорії розвіданості C2 відносяться запаси уранових руд на ділянках надр, у межах яких форма, розміри, внутрішня будова й умови залягання рудних покладів оцінені за геологічними, геофізичними, геохімічними даними й підтверджені перетинами рідкою сіткою геологорозвідувальних виробок. Контур запасів категорії C2 проводиться на основі обгрунтованої екстраполяції даних розвідувальних виробок. На заново відкритих родовищах, де запаси високих категорій відсутні, до категорії C2 відносяться ділянки покладів, у яких кількість і якість уранових руд виміряні в декількох точках не по одній лінії навхрест простягання рудних тіл.

9.3. За ступенем геологічного вивчення й достовірності ресурси уранових руд поділяються на дві групи: перспективні та прогнозні.

Перспективні ресурси - це обсяги урану в рудах, кількісно оцінених за результатами геологічного, геофізичного, геохімічного та іншого вивчення ділянок надр у межах продуктивних площ з відомими родовищами урану певного геолого-промислового типу. Перспективні ресурси враховують можливість відкриття нових родовищ (покладів) того самого геолого-промислового типу, існування яких обгрунтовується позитивною оцінкою рудопроявів урану, проявів уранової мінералізації, геофізичних, геохімічних та інших аномалій, природа й перспективність яких доведені. Кількісні оцінки параметрів очікуваних родовищ (покладів) визначаються на основі інтерпретації геологічних, геофізичних, геохімічних та інших даних або статистичної аналогії. За рівнем достовірності перспективні ресурси відповідають додатково оціненим ресурсам другої групи (EAR-II) класифікаційної схеми МАГАТЕ.

За ступенем достовірності даних щодо умов залягання й морфологічних характеристик рудних покладів перспективні ресурси поділяються на категорії Р1 і Р2.

До категорії Р1 відносяться перспективні ресурси в ділянках розширення площ розповсюдження уранових руд, які прилягають до контурів розвіданих та попередньо розвіданих запасів виявлених родовищ урану й у перспективних ділянках надр, де існування покладів уранових руд, їхня форма, розміри, внутрішня будова й умови залягання оцінені за геологічними, геофізичними, геохімічними даними й підтверджені поодинокими перетинами геологорозвідувальних виробок.

Перспективні ресурси категорії Р2 враховують можливість відкриття у відомому рудному районі, рудному полі нових родовищ уранових руд, наявність яких передбачається на основі позитивної оцінки проявів уранових руд, рудовмісних порід геофізичних і геохімічних та інших аномалій, природа й перспективність яких доведені на урановорудних об'єктах-аналогах. Умови залягання й морфологічні характеристики зруденіння оцінюються за аналогією.

Прогнозні ресурси - це обсяги урану, що враховують потенційну можливість формування родовищ певних геолого-промислових типів, яка грунтується на позитивних стратиграфічних, літологічних, мінерагенічних, палеогеографічних та інших передумовах, встановлених у межах перспективних площ, де промислові родовища ще не відкриті. Кількісна оцінка прогнозних ресурсів проводиться на основі передбачуваних (прогнозних) параметрів за аналогією з продуктивними площами, де є відкриті родовища уранових руд того самого геолого-промислового типу. Прогнозні ресурси за достовірністю відповідають спекулятивним ресурсам (SR) класифікаційної схеми МАГАТЕ й ресурсам категорії Р3 "Классификации запасов месторождений и прогнозных ресурсов твердых полезных ископаемых", затвердженої постановою Ради Міністрів СРСР від 30.11.81 N 1128.

Запаси й ресурси урану, що належать до певних груп за рівнем їхнього промислового значення, ступенем техніко-економічного та геологічного вивчення, розподіляються на класи, які ідентифікуються за допомогою міжнародного трипорядкового цифрового коду. У коді одиницям відповідають групи запасів (ресурсів) за ступенем геологічного вивчення, десяткам - групи запасів (ресурсів) за ступенем техніко-економічного вивчення, сотням - групи запасів за рівнем промислового значення.

Клас під кодом 111 об'єднує розвідані та детально оцінені балансові запаси, що можуть бути ефективно видобуті. Такі запаси відповідно до міжнародної класифікації відносяться до достовірних запасів (Proved mineral reserves).

Класи 121 та 122, які об'єднують балансові розвідані й попередньо розвідані запаси, що попередньо оцінені, відносяться до ймовірних запасів (Probable mineral reserves) міжнародної класифікації.

Клас 211 включає умовно балансові запаси розвідані й детально оцінені.

Класи 221 і 222 об'єднують позабалансові розвідані й попередньо розвідані запаси, що попередньо оцінені.

До класів 332, 333 та 334 відносяться попередньо розвідані запаси, перспективні й прогнозні ресурси, початково оцінені під час пошукових і регіональних геологорозвідувальних робіт.

11.1. Для найбільш ефективних пошуків і розвідки родовищ необхідно дотримуватися встановленої стадійності геологорозвідувальних робіт, виконувати вимоги щодо їхньої повноти й якості, здійснювати раціональне комплексування методів і технічних засобів, вчасно проводити постадійну геолого-економічну оцінку результатів досліджень. Вивченість родовища повинна забезпечити повноту геолого-економічної оцінки, можливість його комплексного освоєння при обов'язковому дотриманні вимог щодо охорони навколишнього середовища.

Всі організації, підприємства, установи, які проводять пошуково-розвідувальні роботи, повинні керуватися нормативними актами щодо геологічного вивчення надр.

11.2. На всіх заново виявлених родовищах уранових руд проводяться пошуково-оцінні роботи в обсягах, необхідних для обгрунтованої оцінки їхнього промислового значення.

За результатами пошуково-оцінних робіт на основі попередньо розвіданих і перспективних ресурсів проводиться попередня геолого-економічна оцінка (ГЕО-2) з обгрунтуванням доцільності промислового освоєння родовища та інвестування розвідувальних робіт. Відповідно до тимчасових кондицій, затверджених у встановленому порядку, підраховуються попередньо розвідані запаси і перспективні ресурси уранових руд і урану, супутніх корисних копалин і компонентів, що мають промислове значення.

11.3. Розвідка здійснюється тільки на родовищах, що отримали позитивну попередню геолого-економічну оцінку за даними пошуково-оцінних робіт (ТЕД).

11.4. На розвідане родовище необхідно мати топографічну основу, масштаб якої відповідає його розмірам, особливостям геологічної будови й рельєфу місцевості. Топографічні карти й плани на родовищах уранових руд належить складати в масштабах 1:1000-1:10000. Усі розвідувальні й експлуатаційні виробки (канави, шурфи, штольні, шахти, свердловини), ділянки й профілі детальних геофізичних спостережень, а також природні відслонення рудних покладів і мінералізованих зон повинні бути інструментально прив'язані. Підземні гірничі виробки й свердловини наносяться на плани за даними маркшейдерського знімання. Маркшейдерські плани горизонтів гірничих робіт належить складати в масштабі 1:200-1:500; зведені плани - в масштабі не дрібніше 1:1000. Для свердловин повинні бути обчислені координати точок пересічення ними покрівлі й підошви рудних покладів і побудовані проекції їхніх осей на планах і розрізах.

11.5. По району родовища й рудному полю необхідно мати геологічну карту, карту радіоактивних аномалій і карту корисних копалин у масштабі 1:25000-1:50000 (інколи 1:100000) з розрізами, що відповідають вимогам інструкцій до карт цього масштабу, а також інші графічні матеріали, що обгрунтовують комплексну оцінку перспективних і прогнозних ресурсів корисних копалин району. Означені матеріали повинні відбивати розміщення рудоконтролювальних структур і рудовмісних комплексів порід, родовищ і рудопроявів урану, а також ділянок, на яких оцінені перспективні й прогнозні ресурси уранових руд.

11.6. Геологічна будова родовища повинна бути детально вивчена й відображена на геологічній карті масштабу 1:1000-1:10000 (в залежності від розмірів і складності родовища), геологічних розрізах, планах, проекціях, а в необхідних випадках - на блок-діаграмах і моделях. Геологічні й геофізичні матеріали по родовищу повинні давати уявлення про розміри й форми рудних покладів, умови їх залягання, внутрішню будову й суцільність зруденіння, характер виклинювання рудних покладів, розподіл урану в них, особливості зміни порід, що містять рудні поклади, і взаємовідносини рудних покладів з цими породами, складчастими структурами й тектонічними порушеннями в ступені, необхідному й достатньому для обгрунтування підрахунку запасів. На ділянках деталізації й горизонтах гірничих виробок повинні бути отримані необхідні дані про розміри, форму й умови залягання саме рудних тіл (з коефіцієнтом рудоносності, близьким до 1,0), що входять до складу рудних покладів, запаси яких підраховуються із застосуванням коефіцієнта рудоносності. Слід також обгрунтувати межі родовища й пошукові критерії, що визначають знаходження перспективних ділянок, у межах яких оцінені перспективні ресурси.

При розвідці родовищ, що намічаються для розроблення способом підземного вилуговування, для району родовища окрім геологічних карт поверхні додатково представляються фаціальні геохімічні погоризонтні карти в масштабі 1:10000-1:100000. Геологічну будову гідрогенних пісковикових родовищ допускається відображати на картах масштабу 1:10000-1:50000. Додатково складаються карти ізогіпс опорного горизонту з відображенням рудоконтролювальних елементів і контурів рудних покладів, гідрогеологічні карти, погоризонтні карти продуктивних горизонтів на фаціально-геохімічній основі з нанесенням на них контурів рудних покладів, радіологічні карти.

Усі ці карти й розрізи до них повинні віддзеркалювати зв'язок морфологічних особливостей покладів і розподілу руд з елементами геологічної будови (структурною, фаціально-геохімічною обстановкою), а також умови відпрацювання руд. Крім того у звіті про розвідку родовища повинні бути представлені картографічні матеріали, пов'язані з вивченням стану навколишнього природного середовища родовища. До звіту додаються такі карти:

- геохімічна карта масштабу 1:10000 розподілу елементів: Cu, Ni, Zn, Co, Sb, Mn, V, Pb, As, Hg;

- біогеохімічна карта масштабу 1:10000 розподілу тих самих елементів;

- карта гамма-знімання масштабу 1:5000;

- карта забруднення грунту радіонуклідами масштабу 1:10000;

- карта еманаційного знімання масштабу 1:10000;

- гідрохімічна карта усіх водоносних горизонтів масштабу 1:10000;

- гідрогеологічна карта масштабу 1:10000;

- карта гідроізогіпс усіх водоносних комплексів масштабу 1:10000.

Зазначеними картами повинна бути охарактеризована територія родовища з виходом за його межі на 1 км. У звіті також повинна бути детальна гідрологічна характеристика усіх поверхневих водотоків і охарактеризовані результати вивчення гідрогеологічного зв'язку поверхневих водотоків і підземних вод.

11.7. Виходи й приповерхневі частини рудних покладів або мінералізованих зон повинні бути вивчені гірничими виробками й мілкими свердловинами із застосуванням геофізичних і геохімічних способів вивчення надр і опробовані з детальністю, що дозволить встановити морфологію й умови залягання рудних покладів, глибину розвитку й будову зони окиснення, ступінь окиснення руд, особливості зміни речовинного складу, технологічних властивостей і вмісту урану.

11.8. Розвідка родовищ уранових руд на глибину проводиться розвідувальними виробками, що розташовуються в системі вертикальних чи горизонтальних розрізів або їх комбінації. Залежно від геолого-промислового типу родовища, його геологічної будови й глибини залягання системи розрізів створюються за допомогою гірничих виробок і свердловин; для родовищ, що відпрацьовуються способом ПВ - з використанням тільки свердловин.

Методика розвідки - співвідношення обсягів гірничих робіт і буріння, види гірничих виробок і способи буріння, геометрія й щільність розвідувальної сітки, методи й способи опробування - повинна забезпечувати можливість підрахунку розвіданих і попередньо розвіданих запасів. При цьому згідно з п. 24 Класифікації кількість розвіданих запасів повинна забезпечувати діяльність гірничодобувного підприємства на період повернення капітальних вкладень у промислове освоєння.

Під час вибору оптимального варіанту розвідки слід враховувати порівняльні техніко-економічні показники й терміни виконання робіт за різними варіантами розвідки. Розвідку родовищ, що підлягають першочерговому промисловому освоєнню, доцільно поєднувати з розкриттям і підготовкою родовища до експлуатації за проектами, погодженими з надрокористувачами.

11.8.1. Під час розвідки родовищ, що намічаються до розроблення гірничим способом, гірничі виробки в поєднанні зі свердловинами є основним засобом детального вивчення умов залягання, морфології, внутрішньої будови рудних покладів, суцільності зруденіння, речовинного складу руд, характеру розподілу в них урану для підрахунку розвіданих і попередньо розвіданих запасів, а також вивчення гірничотехнічних умов експлуатації, контролю даних буріння й геофізичних досліджень, відбору технологічних проб. На таких родовищах суцільність зруденіння і його мінливість по простяганню й падінню повинні бути вивчені в достатньому обсязі на представницьких ділянках: на малопотужних рудних покладах безперервним простеженням штреками й підняттєвими, а по потужних жилоподібних і штокверкових рудних покладах - перетинанням ортами, квершлагами, підземними свердловинами в поєднанні з гірничими виробками, що простежують зруденіння по простяганню. Крім того для визначення просторового розміщення запасів на еталонних ділянках (блоках) необхідно отримати уявлення щодо дійсної форми, розміру та умов залягання суцільних рудних тіл. Збільшення щільності сітки спостережень на цих ділянках повинно проводитись до надійного оконтурювання призначених для селективної виїмки об'ємів, розміри яких залежать від природних особливостей руди та прийнятої системи розроблення родовища. Під час проектування й проведення розвідувальних робіт для підготовки до промислового освоєння родовищ, намічених до розроблення підземним способом, гірничі виробки проектують і проводять з урахуванням вимог наступної експлуатації.

Розвідка родовищ, що намічаються для розроблення свердловинами підземного вилуговування, проводять в усіх випадках тільки свердловинами. Особливості умов залягання й внутрішньої будови рудних покладів, розподілу зруденіння в розрізі продуктивного проникного горизонту, мінерального й хімічного складу руд вивчають за даними свердловин на ділянках деталізації, які повинні характеризувати зруденіння різних морфологічних типів. На цих же ділянках здійснюють дослідні й дослідно-промислові геотехнологічні дослідження з підземного вилуговування. З урахуванням всієї сукупності отриманих даних (ущільнення розвідувальної мережі зі свердловин підземного вилуговування) на ділянках деталізації підраховують розвідані запаси. До основних природних чинників, що визначають можливість розроблення родовищ свердловинним способом підземного вилуговування (ПВ), відносять: обводнення й проникність рудовмісних порід, мінеральна форма знаходження урану й супутніх компонентів, їхній розподіл у рудоносній товщі, продуктивність уранового й супутнього зруденіння на одиницю площі й об'єму, потужність рудовмісного водоносного горизонту, глибина залягання руд, наявність і витриманість водоупорів, що обмежують зруденіння, співвідношення потужності руди й потужності проникних порід, комплексний показник співвідношення лінійного метровідсотка до потужності проникних порід, що беруть участь у процесі ПВ, речовинний склад рудовмісних порід, у т.ч. наявність шкідливих домішок, характер підземних вод, глибина їх залягання. Головними геотехнологічними параметрами, що визначають придатність і умови розроблення родовища способом ПВ, є: ступінь вилучення металу з надр, реагентоємність порід і питомі витрати реагенту на видобування одиниці корисного компоненту, відношення Р:Т (маси робочого розчину до гірничорудної маси, що проробляється), яке забезпечує досягнення певного вилучення урану з надр.

Проникність руд і рудовмісних порід залежить від умісту суми глинястих і алевритистих часток (розміром менше 0,05 мм). За цією ознакою виділяють такі типи порід: піски й гравійники (сума глин і алевритів менше 20%, рідко 30%), пісковики й гравеліти (20-40%), глини й алевроліти (більше 40 %). За значенням коефіцієнта фільтрації (Кф) виділяють такі типи руд і рудовмісних порід: високопроникні (більш 10 м/добу), проникні (1-10 м/добу), слабопроникні (0,1-1 м/добу), практично водоупорні (менше 0,1 м/добу). Контрастність проникності руд і безрудних порід характеризують коефіцієнтом фільтраційної неоднорідності (співвідношення коефіцієнтів фільтрації руд і вмісних порід розрізу родовища). За значенням цього коефіцієнта виділяють такі типи розрізу: надто однорідний (більше 0,75), однорідний (0,75-0,5), неоднорідний (0,5-0,25) і надто неоднорідний (менше 0,25). За співвідношенням ефективної потужності проникних порід, що беруть участь у процесі ПВ, до потужності руди виділяють умови: дуже сприятливі - відношення 1-5, сприятливі - 5-10 й несприятливі - більше 10.

Видобування урану підземним вилуговуванням з використанням підземних гірничих виробок практикують під час відпрацювання окремих ділянок, блоків і ціликів балансових і позабалансових руд на родовищах, що розробляються гірничим методом. У цьому випадку при низькій природній проникності руд застосовують попереднє подрібнення їх у блоках шляхом підривання.

Вилучення супутніх компонентів з руд при підземному вилуговуванні є складним. Принципово доведена можливість вилучення ренію спільно з ураном при застосуванні звичайних сірчанокислотних розчинів і селену при застосуванні розчинів сульфіду натрію в роздільному від урану процесі. У деяких країнах разом з ураном вилучають молібден, реній, селен. Можливість і доцільність вилучення інших супутніх компонентів при підземному вилуговуванні вимагають спеціальних досліджень.

11.8.2. На свердловинах колонкового буріння повинен бути отриманий керн з непорушеною структурою в обсязі, що забезпечує з'ясування з необхідною повнотою особливостей залягання рудних покладів і порід, що вміщують зруденіння, потужності й внутрішньої будови рудних покладів, характеру навколорудних змін, розподілу природних різновидів руд, їхніх радіологічних властивостей, текстури і структури та показність матеріалу для випробування. Мінімальний вихід керна встановлюють з урахуванням забезпечення необхідної геологічної вивченості родовища, ймовірного визначення вмісту основних і супутніх корисних копалин та компонентів, вимог до вивченості радіологічних і технологічних властивостей руд і їхнього речовинного складу. Практикою геологорозвідувальних робіт встановлено, що вихід керна повинен бути не менше ніж 70 % по кожному рейсу буріння.

На родовищах зі складними радіологічними умовами й мінливою радіоактивною рівновагою виділяють однорідні за вмістом радіоактивних елементів і радіоактивною рівновагою геохімічні зони. Кожна з них повинна характеризуватися представницькою кількістю виробок, які рівномірно освітлюють всю її площу. Рудний матеріал, що використовується для мінералогічної й кількісної оцінки радіоактивних елементів (урану, радію, торію, калію), повинен характеризувати різновиди руд за потужністю й вмістом. Для цієї мети використовують керн з непорушеною структурою, що характеризує відповідний геохімічний різновид зруденіння.

Для родовищ з практично рівноважними рудами радіологічні властивості вивчають за менш щільною мережею випробування. На комплексних родовищах у випадку неможливості використання геофізичних методів випробування для кількісного визначення вмісту супутніх компонентів, кернове випробування виконують по всіх інтервалах з підвищеним вмістом супутніх компонентів як у контурі уранових руд, так і за їх межами. Придатність (представництво) керна для визначення вмісту супутніх корисних копалин і компонентів, потужностей рудних інтервалів корисних копалин повинна бути підтверджена дослідженнями можливості його вибіркового стирання. Для цього необхідно за основними типами руд зіставити результати випробування керна й шламу (за інтервалами з їхнім різним виходом) з даними опробування гірничих виробок роздільно за видами буріння. При низькому виході керна або вибірковому його стиранні, які спотворюють результати випробування, слід застосовувати інші технічні засоби розвідки. Достовірність визначення лінійного виходу керна систематично контролюють об'ємно-ваговим способом. Величину виходу керна по рудному інтервалу також оцінюють з урахуванням зіставлення даних радіометричного проміру керна й даних гамма-каротажу свердловин.

11.8.3. Для підвищення достовірності й інформативності буріння належить проводити геофізичні дослідження у свердловинах, раціональний комплекс яких визначається, виходячи з конкретних геолого-геофізичних умов родовища й сучасних можливостей геофізичних методів.

У всіх свердловинах обов'язково проводиться гамма-каротаж (ГК). Доцільність і умови застосування інших видів каротажу визначаються в кожному конкретному випадку.

На родовищах у проникних породах для картування проникних і водотривких горизонтів і виявлення в проникних рудних інтервалах глинястих прошарків належить застосовувати електрокаротаж способом КС і ПС.

Під час досліджень технологічних, спостережних, контрольних та інших свердловин на дослідних ділянках ПВ окрім гамма-каротажу належить застосовувати методи прямого визначення вмісту урану, в тому числі каротаж нейтронів ділення (КНД), термометрію й індукційний каротаж. З допомогою методу КНД-М контролюють процес вилуговування, визначають ступінь вилучення й залишковий вміст урану в надрах. Індукційним каротажем (у необсаджених свердловинах) досліджують процес розтікання розчину, що накачується. Для цього під час проектування й підготовки ділянки для досліду ПВ передбачають спостережні свердловини.

Під час розвідки урано-вугільних родовищ у комплексі з гамма- і електрокаротажем належить застосовувати гамма-гамма-каротаж щільністний (ГГК-Щ) і селективний (ГГК-С). За результатами ГГК-Щ і електрокаротажу визначають межі й потужність, а за даними ГГК-С - речовинний склад вугільного пласта.

Для контролю діаметра свердловин застосовується кавернометрія. Через те, що при інтерпретації гамма-каротажу вводяться поправки на діаметр свердловини, кавернометрія проводиться насамперед у межах рудних інтервалів. При сталому середньому діаметрі свердловин у руді, доведеної на представницькій кількості свердловин, обсяг кавернометрії може бути скорочений до 10 % від загального метражу буріння по руді.

Інклінометрія виконується у вертикальних свердловинах глибиною понад 100 м і в усіх похилих, включаючи підземні. Заміри азимутальних і зенітних кутів свердловин провадиться не рідше ніж через 20 м з контролем і повторними вимірами в обсязі 5 - 10 %. За наявністю в розрізі сильно магнітних порід достовірність вимірів азимутальних кутів інклінометрами з магнітною стрілкою повинна бути завірена вимірами гіроскопічними інклінометрами. За наявністю розкриття стовбурів свердловин гірничими виробками результати замірів перевіряються даними маркшейдерської прив'язки.

Результати інклінометричних вимірів використовуються під час побудови геологічних розрізів, погоризонтних планів і розрахунку параметрів рудних інтервалів і рудних покладів.

Для перетинання рудних покладів крутого падіння під великими кутами належить застосовувати штучне викривлення свердловин і буріння багатозабійних свердловин, а за наявністю горизонтів гірничих робіт - віялів підземних свердловин. Буріння по руді належить проводити одним діаметром.

11.8.4. Розташування розвідувальних виробок і відстані між ними належить визначати для кожного структурно-морфологічного типу рудних покладів з урахуванням їхніх розмірів, особливостей геологічної будови, характеру розподілу урану й можливості використання геофізичних методів (наземних, свердловинних, шахтно-рудникових) для оконтурення рудних покладів і вивчення суцільності зруденіння.

Наведені в таблиці 4 узагальнені відомості про щільність сіток розвідувальних виробок, що застосовувалися під час розвідки родовищ уранових руд, належить враховувати для проектування геологорозвідувальних робіт, але їх не можна розглядати як обов'язкові. Для кожного родовища на підставі вивчення ділянок деталізації й ретельного аналізу всіх наявних геологічних, геофізичних і експлуатаційних матеріалів по даному або аналогічних родовищах обгрунтовуються найбільш раціональні геометрія й щільність мережі розвідувальних виробок.

Ділянки деталізації слід розташовувати в межах представницьких частин родовища. На ділянках деталізації щільність розвідувальної сітки належить збільшувати до щільності сітки випереджувального експлуатаційної розвідки на аналогічних родовищах, а при надто складному розподілі урану наближати її до щільності мережі експлуатаційного випробування. Це дозволить з'ясувати деталі будови рудних покладів, встановити надійність їх ув'язки в плані й розрізі, визначити точність оцінки параметрів, отриманих при прийнятій основній мережі розвідувальних виробок, а при підрахунку запасів із застосуванням коефіцієнта рудоносності отримати необхідні дані про форму, розміри й умови залягання рудних тіл для оцінки можливості їх селективної виїмки й вибору відповідних систем розроблення.

Допустимі відхилення від розвідувальних ліній рудних перетинів з врахуванням похибки їх просторового визначення на ділянках деталізації не повинні перевищувати 5 - 10 % від відстані між розвідувальними лініями для застереження від спотворення уявлення про морфологію й внутрішню будову рудних покладів.

Отриману на ділянках деталізації інформацію належить використовувати для обгрунтування групи складності родовища, підтвердження прийнятих геометрії й щільності розвідувальної сітки й відповідності вибраних технічних засобів розвідки особливостям його геологічної будови, оцінки достовірності результатів випробування й підрахункових параметрів, прийнятих для підрахунку запасів у іншій ділянках родовища, і умов розроблення родовища в цілому. На родовищах, що розробляються, для цієї мети використовують результати експлуатаційної розвідки й розроблення.