6.1.8. Дріт, що перемотується на укладачі, повинен проходити через вузлоуловлювач.
6.1.9. Перемотувальні машини, в яких котушка кріпиться у патрон за допомогою притискного конуса, повинні мати індивідуальні вимикачі обертання кожного патрона. Крім ручного вимикання патрона, на кожній машині такого типу повинно бути автоматичне вимикання патрона, що спрацьовує під час наповнення котушки дротом.
6.1.10. Перемотувальні машини повинні бути встановлені так, щоб вісь котушок була на відстані 0,8 - 1 м від підлоги. Відповідно, розмотувальні пристрої повинні встановлюватися так, щоб дріт, що сходить з мотка, набігав на осердя котушки горизонтально або з невеликим ухилом (в межах 2/3 град.).
6.1.11. На перемотувальних машинах ширина полиці для укладання котушок, що замінюються, повинна бути не менше довжини котушки і з обох сторін мати борти заввишки не менше половини діаметра фланців котушок. Полиці не повинні мати гострих граней.
6.1.12. Перемотування дроту, навивання основ на навивальні барабани, навивання основ в ремізі та бердо, металоткацькі роботи повинні виконуватися в окремих виробничих відділеннях.
6.1.13. Встановлення бухт дроту масою більше ніж 7 кг на розмотувальних пристроях змотувальних машин повинно бути механізованим.
6.1.14. Під час навивання основи з дроту з металевим покриттям (цинком та іншими) на каретці навивної машини повинно бути забезпечено обтирання мастила або місцеве відсмоктування залишків мастила.
6.1.15. Під час транспортування змащеної сітки повинні бути передбачені лотки на шляху до місця її зберігання, де сітки повинні бути розміщені над ємностями з решітками та піддонами для збирання мастил.
6.1.16. Зрощування кінців дроту під час перемотування на котушку для запобігання його обриванню повинно здійснюватись стиковим електрозварюванням.
6.1.17. На навивних машинах з довжиною барабана 1,5 м і більше кнопкове керування повинно бути з обох кінців навивного барабана.
6.1.18. На навивних машинах, призначених для навивання основи з дроту діаметром до 0,004 м, повинні бути встановлені автоматичні вимикачі, що спрацьовують під час обриву дроту.
6.1.19. Конструкція крона повинна забезпечувати стійкість під час навивання основи на барабан і переміщення його вздовж барабана. Дозволяється жорстке кріплення крона до навивної машини. Кріплення котушки на кроні повинно унеможливлювати її падіння.
6.1.20. Котушки, натяжні валки та берди на кроні повинні бути на висоті 1,8 м від підлоги.
6.1.21. Каретка кожної навивної машини та крон з котушками повинні мати комбіноване освітлення (загальне і місцеве) відповідно до чинних норм.
6.1.22. Резервні навивні барабани повинні укладатися на спеціальні стелажі.
6.1.23. Продільні станції повинні бути закріпленими і мати місцеве освітлення з напругою не вище ніж 42 В.
6.1.24. Ремізні рамки та берди на продільній станції повинні бути міцними та закріпленими над рівнем підлоги на відстані 1,8 м.
6.1.25. Відстань між верстатами та кронами повинна бути не менше ніж 0,8 м.
6.1.26. На металоткацьких верстатах повинно бути передбачено механізоване скачування сітки з товарного барабана.
6.1.27. Металоткацькі верстати повинні бути обладнані автоматичними пристроями для зупинення під час обриву дроту основи чи утоку. Напруга в автоматичному пристрої не повинна перевищувати 42 В.
6.1.28. Робочий вал металоткацьких верстатів повинен бути обладнаний гальмом, зблокованим з пусковим пристроєм.
6.1.29. Для унеможливлення травмування рук працівників краями сітки металоткацькі верстати повинні мати шпарубочний механізм, а під час виготовлення сітки з утоком із окремих дротів замість шпарубок на верстаті повинні бути автоматичні ножиці, які обрізають прутки сітки, що виступають за контури сітки.
6.1.30. Для виключення накопичення відходів дроту верстати для обрізки утоки повинні бути обладнані накопичувачем.
6.1.31. Фрикціон увімкнення верстата не повинен мати люфт, за наявності якого можливе мимовільне його вимкнення.
6.1.32. Рукоятки для пуску ткацького верстата повинні бути встановлені з обох боків верстата.
6.1.33. Металоткацькі верстати повинні бути оснащені безпечними пристроями ручного регулювання натягу полотнища сітки з додатковим зусиллям не більше ніж 200 Н для приведення їх у дію обома руками і не більше ніж 100 Н під час приведення їх у дію однією рукою.
6.1.34. Металоткацькі верстати повинні мати надійний замок для закріплення шпулі у човниках верстата.
6.1.35. Під час виробництва щілинних сіток необхідно дотримуватись таких вимог:
пристрій пуску та зупинення петлеуловлювального механізму повинен бути зблокований з пристроєм пуску та зупинення преса;
котушка з дротом з боку петлеутворення повинна мати огородження шириною, що перевищує діаметр шпулі на 0,2 м;
для кріплення котушки в гнізді необхідно застосовувати замок;
заготовка для петлеутворювальної машини повинна подаватися під прес механізмом регулювання подачі заготовки;
для збирання щілинних сіток необхідно застосовувати складальний стіл з бункером для зберігання запасу прутків.
6.1.36. Набори стопорів на храпових колесах повинні бути обладнані спеціальними пристроями для одночасного підняття всього набору під час настроювання металоткацького верстата.
6.1.37. Якщо відстань від підлоги до осі головного вала перевищує 1,2 м, то з боку робочого місця і з боку навивного барабана на всю ширину верстата необхідно встановлювати підмостки.
Ширина підмостків повинна бути не менше ніж 0,8 м. У разі необхідності підмостки можуть мати сходинки заввишки 0,2 - 0,25 м. Поверхня підмостків повинна бути рівною, без щілин і неслизькою.
6.1.38. Для забезпечення зворотного руху полотна сітки контрольна машина повинна мати реверсне увімкнення привода або бути оснащена штурвалом для реверсного управління машини вручну.
6.1.39. Упаковування рулонів сітки виконується на столах висотою заввишки 0,8 - 0,9 м. Подавання рулонів сітки на столи та знімання їх звідти повинні бути механізовані.
6.1.40. У цехах, що споруджуються або підлягають реконструкції, процес виготовлення колосникових заготовок для щілинних сіток повинен бути автоматизований.
6.1.41. Пристрої пуску та зупинки петлеплетільного механізму і прес-ножиць повинні бути зблокованими.
6.1.42. Намотувати дріт на котушку необхідно на спеціальній намотувальній машині. Якщо під час намотування дроту на котушку одночасно очищається її поверхня механічними щітками, то щітки повинні мати огородження з листового металу. Якщо для цього застосовується масляна ванна, то її конструкція повинна унеможливлювати розбризкування масла за межі ванни.
6.1.43. Заготовка, що виходить з петлеплетільної машини, повинна подаватися по закритих напрямних.
6.1.44. Збирання щілинної сітки допускається на металевих складальних столах із гладкою поверхнею.
6.1.45. Відстань між столами з боку робочого місця працівника повинна бути не менше ніж 2 м. Для збереження робочого запасу прутків складальний стіл з боку збирання повинен мати бункер.
6.1.46. На дільниці складальних столів повинна бути вільна площадка завширшки не менше ніж 2 м для складування готових полотен щілинної сітки.
6.1.47. Стяжка полотен (нагвинчування гайок на прутки) повинна бути механізованою.
6.1.48. Розташування, утримання і експлуатація різьбонарізних, свердлильних, правильно-відрізних та інших верстатів повинні відповідати вимогам чинного законодавства.
6.2. Вимоги під час виробництва сіток з рифленого дроту та для стрічкових транспортерів
6.2.1. Виготовлення сіток з наперед рифленого дроту основи та утоку необхідно виконувати на верстатах з механічною зміною зіва в основі, прибоєм утоку й автоматичним подаванням дротів утоку.
Можливе застосування напівмеханічних картозбиральних верстатів, у яких механізованою є операція зміни зіва в основі та прибій утоку, а подача утоку в зів проводиться вручну.
6.2.2. Картозбиральні верстати повинні бути обладнані автоматичними ножицями для обрізки кінців дроту утоку, що виступають, і пристроями для збирання обрізків.
6.2.3. Відрізання мірної довжини полотнища сітки з дроту будь-яких марок і діаметрів виконується ножицями з механічним приводом. Допускається відрізування залишків сітки шарнірними ножицями.
6.2.4. Перед верстатом з боку виходу сітки повинні бути опори, що перешкоджають звиванню сітки. Кількість опор визначається залежно від розміру полотна та пружності сітки на прогин.
6.2.5. Для основ, що не можуть бути навиті на барабани, необхідно передбачати площадки для їхнього розміщення на всю довжину основи.
6.2.6. Відстань від картозбирального верстата до інших робочих місць, машин і елементів будівлі з боку робочого місця під час ручного задавання утоку повинна бути не менше ширини сітки, що виготовляється, плюс 0,6 м.
6.2.7. Рифлення дроту необхідно виконувати на машинах, укомплектованих автоматично діючими ножицями для відрізання прутків мірної довжини як для основи, так і для утоки.
6.2.8. Під час виробництва сітки з рифленого дроту необхідно дотримуватись таких вимог:
диски для рифлення дроту повинні мати з боку подачі дроту огородження;
машини для рифлення дроту повинні мати механічне увімкнення і вимикання робочих дисків і ножиць.
6.2.9. Виробництво сіток для стрічкових транспортерів з дротових спіралей повинно бути механізованим.
6.2.10. Кріплення шнека на спіраленавивальному верстаті повинно бути надійним з можливістю переміщення його вздовж осі для правильної установки відносно ножа.
6.2.11. Перед шнеком дріт повинен проходити через рихтувальні ролики, що регулюють правильність навивання спіралі.
6.2.12. Напрямний жолоб повинен бути облицьований шумоізолювальним матеріалом (гумове покриття).
6.2.13. Ширина складальних столів повинна бути не менше розмірів стрічки та заввишки не більш ніж 1 м.
6.2.14. Відстань між столами з боку робочого місця працівника повинна бути не менше ніж 1 м.
Для збереження робочого запасу прутків складальний стіл повинен бути обладнаний бункером з боку робочого місця.
6.2.15. Розігрівати змащувальні речовини у ваннах необхідно за допомогою теплообмінника. Після витягування змащеного рулону надлишки мастила, що стікають з нього, не повинні потрапляти на підлогу. Місце складування змащених рулонів повинно бути обладнано решітками з мастилозбірниками.
6.3. Вимоги під час виробництва плетених та зварних сіток
6.3.1. На верстатах-автоматах під час виробництва плетеної сітки необхідно, щоб спіраль дроту, яка йде в полотнища сітки, проходила по закритій напрямній. З неробочого боку верстата для плетіння встановлюється дублююча кнопка "Стоп" для екстреної зупинки верстата-автомата.
6.3.2. Виробництво плетених сіток з овальних спіралей здійснюється на верстатах-автоматах та напівавтоматах. Верстат-автомат для виробництва плетеної сітки повинен забезпечувати виконання всіх технологічних операцій - від плетіння сітки до змотування її в рулон.
6.3.3. Верстати-автомати для плетіння повинні мати ємність для збирання дрібних відходів і обсічки, що утворюються під час різання спіралей мірної довжини.
Налагоджувальні відрізки дроту великих розмірів у міру їхнього накопичення повинні складуватись у металеві коробки, що встановлюються поблизу верстатів-автоматів.
6.3.4. Транспортувати готові рулони сітки від автомата до місця упаковування чи попереднього складування необхідно разом з валом, на який намотується рулон на автоматі.
6.3.5. Верстати для плетіння з ручним подаванням спіралі в полотнище сітки повинні бути оснащені гальмом і пристроєм, що автоматично зупиняє рух спіралі під час досягнення протилежного краю сітки.
6.3.6. Ручки гострозубців для працівників, які працюють на верстатах з ручним подаванням спіралі у полотно сітки, повинні мати гумове або інше еластичне покриття.
6.3.7. Стіл верстата для плетіння повинен мати довжину на 0,1 м більшу за розміри сітки, що виготовляється.
Робоче місце працівника біля верстата повинно бути обладнано стільцем, який регулюється по висоті та закріплюється у потрібному положенні.
6.3.8. Ручне загинання кінців дроту по краю полотнища плетеної сітки повинно виконуватися на спеціальних столах заввишки 1 м. Для утримання полотнища сітки на столі в натягненому стані необхідно застосовувати гаки з пружинами.
6.3.9. Відстань між двома поруч розташованими столами для загинання кінців дроту по краю полотнища плетеної сітки повинна бути не менше ніж 1,5 м, а між столами та будівельними елементами цеху та з боку верстатів для плетіння - не менше ніж 1 м.
6.3.10. Зварна сітка виробляється на спеціальних зварювальних машинах. Під час виробництва зварної сітки необхідно дотримуватися таких вимог:
машини для перемотування дроту на котушки повинні мати укладачі та бути обладнані гальмами для зупинення котушки і розмотувального пристрою під час вимикання машин;
правильно-відрізні та рихтувальні верстати повинні мати огородження рихтувального барабана та привода роликів, що тягнуть дріт;
перед роликами, що тягнуть дріт, необхідно встановлювати огородження у вигляді щитка, що запобігає потраплянню рук у ролики під час заправлення дроту;
пост керування зварювальної машини повинен бути встановлений у місці, з якого можна спостерігати за роботою всього агрегату;
зварювальний верстат повинен бути оснащений автоматичними ножицями для поперечного різання сітки та кінців дроту утоку, що виступають за контури сітки.
6.3.11. Рулони зварної арматурної сітки повинні закріплюватись башмаками чи опорами.
6.3.12. Перед тяговими роликами рихтувальних барабанів повинна встановлюватися напрямна планка.
6.3.13. Пруток металу під час рихтування повинен проходити по закритому напрямному пристрою і після відрізання прутка автоматично скидатися в приймальний жолоб або карман.
6.3.14. Усі частини зварювальної машини під первинною напругою повинні мати суцільні огородження.
6.3.15. Конденсатори постійної ємності, під час використання їх у панелях керування, повинні мати пристрої для їх автоматичного розряджання під час зняття напруги вимиканням головного рубильника та відкриття стулок панелі.
6.3.16. Пульт керування зварювальною лінією повинен бути обладнаний кнопкою "Стоп" для всього агрегату. У сітконамотувального апарата повинен бути дублюючий пульт керування.
6.3.17. Бункер для поперечних прутків повинен мати автоматичний пристрій для подачі прутків під електроди зварювальної машини.
6.3.18. Клапани пневмосистеми верстатів повинні бути обладнані глушниками шуму.
6.3.19. Розмотувальні пристрої повинні бути надійно закріплені й обладнані сигналізацією на випадок зупинення під час заплутування чи обриву дроту.
6.3.20. Агрегат для виготовлення зварювальної сітки повинен мати пристрій для збирання обрізків. Під час використання ножиць гільйотинного типу верхній ніж повинен мати притискач, що фіксує сітку, яка розрізається.
6.3.21. Виштовхування каретки з рулоном із сітконамотувального апарата та зняття рулону сітки з каретки повинні бути механізованими.
6.3.22. Допускається перевертання кожної другої карти під час укладання арматурної сітки в пачки, якщо ця операція проводиться за допомогою спеціальних кантувачів.
7. Вимоги під час виробництва металевих електродів та порошкового дроту
7.1. Транспортування порошкових матеріалів зі складу, а також під час технологічного процесу з виготовлення електродів повинно виконуватися конвеєрами закритого типу, які унеможливлюють виділення пилу в приміщення.
Силікат натрію (рідке скло) повинен транспортуватися трубопроводами. Порошкові матеріали та рідке скло можна транспортувати в герметичних ємностях.
7.2. Просіювання порошків повинно виконуватись на ситах закритого типу, обладнаних аспіраційними пристроями. У виняткових випадках можна просіювати порошки на ситах відкритого типу, якщо вони обладнані місцевими аспіраційними пристроями, а працівники застосовують засоби захисту органів дихання і зору.
7.3. Сушіння сипких матеріалів повинно проводитись у сушильних барабанах, з яких неможливе виділення пилу в приміщення.
7.4. Розмелювання компонентів (крім вибухонебезпечних) повинно проводитися сухим способом у призначених для цього кульових млинах періодичної або безперервної дії. Барабани млинів у місцях з'єднань із завантажувальними та розвантажувальними пристроями повинні мати ущільнення, що запобігають пиловиділенню у приміщення та погіршенню їх звукоізоляції.
Під час роботи дробарок працівники, які обслуговують таке обладнання, повинні бути забезпечені засобами індивідуального захисту органів дихання, слуху і зору та використовувати їх.
7.5. Розмелювання вибухо- та пожежонебезпечних матеріалів необхідно виконувати в кульових млинах періодичної дії з додаванням інертних матеріалів у кількості не менше ніж 5% від маси матеріалів, що завантажуються, або в кульових млинах безперервної дії з періодичним просіюванням матеріалу в середовищі інертного газу. Можна розмелювати вологим способом у 1,5% розчині хромпіку в стрижневих млинах безперервної дії. Контроль концентрації пасивувальної добавки повинен здійснюватися на виході з системи (з останнього бака відстійника) не менше двох разів на зміну. Очищення відстійника повинно проводитися не менше одного разу на місяць.
7.6. У млинах безперервної дії з сепаратором, що працюють під розрідженням, обладнувати місцевими відсмоктувачами необхідно тільки ділянки та вузли системи, що перебувають під надлишковим тиском.
7.7. Сухе розмелювання вибухонебезпечних металів і сплавів за відсутності газозахисного середовища повинно проводитися із застосуванням домішок, що завантажують у кульовий млин одночасно з матеріалами, що підлягають розмелюванню. Використовувати домішки з роздроблених інертних матеріалів, що входять до складу покриттів із шихти, плавикового шпату, мармуру, граніту тощо, необхідно у кількості не менше ніж 5% від маси вибухонебезпечних феросплавів.
Феросиліцій необхідно розмелювати сухим для запобігання утворенню шкідливих та вибухонебезпечних газів.
7.8. Транспортування розмелених вибухонебезпечних компонентів пневмо- та іншими видами трубопровідного транспорту повинно проводитись у середовищі інертного газу. Перед кожним перекачуванням розмелених феросплавів необхідно контролювати склад і тиск газу на вході та виході з системи.
Заміну рукавних фільтрів, які використовуються для очищення повітря від пилу, необхідно проводити не рідше одного разу на місяць. При цьому попереднє їх очищення повинно здійснюватися в середовищі інертного газу.
7.9. У приміщеннях розмелювання і пасивування феросплавів повинна бути забезпечена надійна робота припливно-витяжної вентиляції.
7.10. Під час транспортування розмелених вибухонебезпечних компонентів пневматичними та іншими видами трубопровідного транспорту в газозахисному середовищі необхідно використовувати аварійну систему подачі інертного газу у разі виходу з ладу основної системи.
7.11. Складування сухої шихти повинно здійснюватися автоматичними ваговими дозаторами. Допустиме використання інших вагових пристроїв, обладнаних місцевими відсмоктувачами.
7.12. До дільниць, на яких проводиться робота з розчином силікату натрію, повинна бути підведена вода для миття устаткування й тари.
Дверці кожухів у бігункових змішувачах повинні бути зблоковані з пусковими пристроями таким чином, щоб не можна було їх відчиняти під час роботи змішувача.
Під час використання розчину силікату натрію для приготування суміші працівники повинні використовувати засоби індивідуального захисту очей, органів дихання та слуху.
7.13. Для приготування розчину силікату натрію рекомендується застосовувати автоклави, що обертаються, з подачею пари в їх робочу камеру.
7.14. Автоклави повинні бути обладнані запірною арматурою для термінового відключення пари, запобіжним клапаном на паропроводі та манометром для вимірювання тиску пари, на якому повинні бути зазначені дати попереднього і наступного випробовувань.
7.15. Котушки у розмотувальному пристрої правильно-відрізних верстатів для підготування електродів повинні легко обертатися і мати пристрої, що запобігають ослабленню дроту.
Для швидкої зупинки котушок під час обривання дроту та зупинки правильно-відрізного верстата повинен бути передбачений гальмівний пристрій.
7.16. Сухарі правильних барабанів повинні бути надійно закріплені, а правильні барабани повинні працювати з опущеним загороджувальним щитком, зблокованим з пусковим пристроєм.
7.17. Прес повинен бути обладнаний металевим щитом розміром 0,8х0,8 м для затримування обмазки, що викидається з головки преса.
7.18. У цехах, що споруджуються або реконструюються, зважування й упаковування електродів повинно бути механізованим.
7.19. Контейнерні (тунельні) печі для підготування електродів повинні мати теплоізоляцію. Механізми завантаження електродів на транспортувальні пристрої печей повинні забезпечувати правильне їх укладання. Для спостереження за розташуванням електродів піч повинна бути обладнана майданчиками та сходами.
7.20. Контейнерна піч повинна бути забезпечена звуковою та світловою сигналізацією пуску та зупинення механізмів печі.
7.21. Печі повинні бути обладнані пристроями автоматичного вимкнення конвеєра завантаження електродів, а також пристроями для автоматичного вимкнення подачі напруги на нагрівальні елементи під час відчинення дверей хоча б однієї секції.
7.22. Перед сортуванням і упаковуванням електроди повинні бути охолоджені до температури не менше ніж плюс 43 град.С.
Електроди повинні сортуватися верстатами-автоматами чи вручну на столах або на конвеєрах, які повинні бути обладнані по всій площі відсмоктувачами забрудненого повітря.
7.23. Знімання обмазки зі стрижня електродів під час переробки забракованих електродів повинно виконуватись на верстатах з герметичним укриттям або вологим способом.
7.24. Для складування упакованих у папір пачок електродів повинні бути передбачені майданчики для розміщення піддонів і стелажів.
7.25. Випробовування зварювально-технологічних властивостей готових електродів і порошкового дроту повинно проводитися у спеціально обладнаних приміщеннях з дотриманням вимог чинних нормативно-правових актів. Пост для випробовувань електродів повинен бути обладнаний скошеним зонтом з екраном із тканини на рівні 0,8 м над робочою поверхнею.
7.26. Під час виготовлення порошкового дроту необхідно дотримуватися вимог Державних санітарних правил для підприємств порошкової металургії, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18.12.95 N 235, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.07.96 за N 354/1379.
7.27. Дільниця знежирення та очищення стрічки під час виготовлення порошкового дроту повинна бути обладнана стелажами для її складування. Розвантажування рулонів стрічки, їхнє закріплення на розмотувальному пристрої, а також знімання касет з очищеною стрічкою повинні бути механізовані.
7.28. Пристрій для очищення стрічки повинен мати герметичні ущільнення, а для видалення пилового адсорбенту під час завантажування і розвантажування повинна бути передбачена відсмоктувальна вентиляція з очисним пристроєм. Лінії очищення стрічки повинні бути обладнані кнопками вимкнення приводу на всіх дільницях, де виконуються окремі операції.
Двері очисних камер повинні бути зблоковані з пусковими пристроями лінії.
7.29. Касети зі стрічкою біля лінії виготовлення порошкового дроту необхідно зберігати на стелажах.
У розмотувального і профілезгинального пристрою повинен бути передбачений підйомник для установки касети чи котушки зі стрічкою і контейнера з шихтою.
7.30. Розмотувальний пристрій повинен мати механізм, що гальмує його обертання.
Для аварійної зупинки під час обриву стрічки чи дроту розмотувальний пристрій повинен бути обладнаний гальмом, зблокованим з приводом волочильного стана.
7.31. Для безпечної роботи під час заправлення стрічки та її формування застосовується профілезгинальний пристрій з консольними роликами.
7.32. Профілезгинальний пристрій для з'єднання змінного завантажувального контейнера з бункером живильника повинен бути обладнаний щільним затвором, який запобігає потраплянню пилу в приміщення.
7.33. Профілезгинальні пристрої та волочильні стани повинні бути обладнані захисними кожухами (з прозорими відкидними передніми стінками), приєднаними до всмоктувальної вентиляції.
7.34. Упаковувати мотки порошкового дроту необхідно на пакувальних столах. Закочування банок необхідно виконувати за допомогою машини для закочування чи пакувального верстата-автомата.
7.35. Транспортери чи рольганги, по яких пересуваються мотки та банки, повинні мати суцільні борти в нижній його частині для запобігання падінню мотків чи банок.
8. Вимоги під час виготовлення дробу
8.1. Під час технологічних операцій з виготовлення дробу працівники повинні дотримуватися вимог цих Правил і технологічних інструкцій з виробництва дробу.
8.2. Під час підготовки шихти працівники повинні виконувати вимоги чинних нормативно-правових актів.
8.3. Під час сортування брухту його необхідно ретельно оглядати, особливо брухт невідомого походження та такого, що має порожнини, в які можливе потрапляння вибухонебезпечних матеріалів, рідини, снігу або льоду.
8.4. Розвантажування та навантажування шихтових матеріалів повинні бути механізованими.
8.5. Шихтові матеріали необхідно складувати в ємності заввишки не більше ніж 1,5 м за ширини проходу між ємностями не менше ніж 1 м.
8.6. Якщо під час сортування металевого брухту виявлено брухт, довжина якого перевищує 0,3 діаметра вагранки, його необхідно направити на додаткову переробку.
8.7. За необхідності розміщення металу, флюсів та коксу в бункерах останні повинні бути обладнані затворами, а також мати у верхній частині площадки завширшки не менше ніж 1 м і огороджені поручнями заввишки 1 м.
8.8. Під час завантажування ємностей для транспортування та підняття шихтових матеріалів на колошниковий майданчик вагранки повинен контролюватися рівень заповнення ємностей матеріалом для запобігання його випаданню та величини навантаження вантажно-підіймальних засобів.
8.9. Під час використання грейферних кранів для навантажування коксу та електротельферів для підняття коробок і баддей працівники повинні перебувати у спеціально відведених зонах.
8.10. Підготовку шихтових матеріалів необхідно виконувати з дотриманням вимог "ОСТ 2.Н.89-15-83. Литейное производство. Подготовка шихтовых материалов. Требования безопасности" (НПАОП 27.5-7.25-83).
8.11. Технологічний процес плавлення металу у вагранках повинен відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів.
8.12. Транспортування шихти на колошниковий майданчик, завантажування шихти у бадді та у вагранку повинні бути механізованими.
8.13. Під час завантажування вагранок працівник повинен контролювати розміри кусків шихти, які не повинні перевищувати третини діаметра вагранки, а також не допускати потрапляння у вагранки шихти зі снігом, льодом чи водою.
8.14. Під час експлуатації шахтних печей для виплавляння чавуну необхідно дотримуватися вимог підпунктів 2.2.7 - 2.2.12 глави 2 розділу III цих Правил.
8.15. Приміщення для виготовлення дробу повинні бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією та мати аераційні ліхтарі.
8.16. Для забезпечення вимог до повітря робочої зони згідно з ГОСТ 12.1.005-88 та захисту навколишнього середовища вагранки повинні бути обладнані циклонами для очищення повітря від пилу, системою допалення оксиду вуглецю з використанням повітря, що надходить від відбійної пластини.
8.17. Над вібраційними грохотами для сортування дробу повинні бути розташовані зонти для відсмоктування та наступного очищення повітря від пилу.
8.18. Залишки дробу після сортування та відсіву повинні бути завантажені у ємності та направлені для повторного використання.
8.19. Працівники, які зайняті на ливарному процесі, повинні бути забезпечені засобами індивідуального захисту та спеціальним одягом згідно з вимогами НПАОП 27.0-3.01-08.
8.20. У ливарному відділенні цеху з виробництва дробу, у спеціально відведеному місці, повинні бути укомплектовані аптечка та засоби захисту органів дихання. У разі погіршення самопочуття у працівників ливарного виробництва їх необхідно негайно вивести на свіже повітря та терміново викликати працівників заводської поліклініки або швидку допомогу.
III. Вимоги безпеки під час виконання допоміжних операцій
1. Вимоги під час травлення металу
1.1. Під час будівництва нових та реконструкції цехів травлення металу відділення для травлення металу необхідно розміщувати в окремому ізолювальному приміщенні цеху. Приміщення повинно бути обладнано припливно-витяжною вентиляцією для забезпечення збалансованого повітрообміну, а повітропроводи систем вентиляції повинні бути виконані з кислотостійких полімерних матеріалів.
1.2. Під час підготовки дроту та каліброваного металу обсяги травлення металу повинні бути мінімальними за рахунок застосування механічного видалення окалини, випалювання металу в захисному середовищі, а також обмеження застосовування сильнодіючих кислот (азотної, плавикової, інших сумішей).
1.3. Для зменшення токсичності пари необхідно використовувати присадки, в тому числі інгібітори кислотної корозії.
1.4. Транспортування та травлення металу повинні бути механізованими, а керування технологічним обладнанням необхідно здійснювати з пультів керування. Пульти керування повинні бути герметичними, забезпечені чистим повітрям та відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів.
1.5. Для забезпечення ефективної вентиляції простору над травильними ваннами необхідно використовувати герметичні повітроводи, що розташовані над бортом ванни в зоні найбільш інтенсивного випаровування, а видаляти пару - через всмоктувальні пристрої, розташовані під кутом 90 град. до поверхні рідини. Викиди шкідливих речовин в атмосферу від травильних ванн необхідно здійснювати через спеціальні фільтри.
1.6. Очищення поверхні металу травленням, регенерація відпрацьованих травильних розчинів і нейтралізація промивних вод повинні бути механізовані.
1.7. Травильні відділення повинні бути забезпечені засобами для надання першої долікарської допомоги у разі опіку кислотою або лугом.
1.8. Подачу кислоти у травильні ванни, а також у мірні баки необхідно проводити кислотопроводами. Баки повинні мати спеціальні пристрої, що запобігають їхньому переповненню.
1.9. Внутрішнє облицювання ванн для травлення металу кислотою повинно бути з кислотостійкого матеріалу. Відстань між ваннами повинна бути не менше ніж 1 м.
1.10. Борти травильних ванн повинні мати висоту над рівнем робочої площадки 0,9 м. Навколо травильних ванн, установлених на рівні підлоги, повинні бути влаштовані огородження заввишки 0,9 м, які облицьовані кислотостійкими матеріалами.
1.11. На робочих місцях біля ванн повинні бути дерев'яні настили зі щілинами між брусками не більше ніж 0,03 м.
1.12. Дерев'яний настил навколо ванн із кислотними розчинами не повинен мати вибоїн і відкритих ділянок підлоги.
1.13. Промивання металу після травлення необхідно виконувати на стендах, які огороджені для запобігання розбризкуванню рідини.
1.14. Перекачування кислот та їхніх розчинів необхідно здійснювати кислотостійкими насосами по трубопроводах, виготовлених з кислотостійких матеріалів. Насоси повинні автоматично вимикатися у разі наповнення ємності до визначеного рівня.
1.15. Трубопроводи для підведення пари до ванн повинні бути теплоізольованими до місця підведення. Паропровід для нагрівання розчину повинен занурюватися у ванну на глибину не більше ніж 0,01 м від дна. Кінець паропроводу повинен бути загнутий відносно площини дна ванни на 20-30 град.
1.16. Кислота повинна подаватися у травильну ванну трубопроводом тільки після наповнення ванни водою. Подача кислоти чи регенераційних травильних розчинів і зливання відпрацьованих розчинів з ванни дозволяється тільки роздільно.
Випуск відпрацьованих розчинів повинен здійснюватися у спеціальну каналізацію, обладнану очисними системами та пристроями для нейтралізації агресивних і шкідливих компонентів.
1.17. Під час завантажування ванн металевими бухтами, для забезпечення визначеного положення вантажу, необхідно використовувати спеціальні штанги з крючками під час роботи ними з підлоги. Конструкція ванни повинна виключати можливість виконання цієї операції з борта ванни.
1.18. Режими травлення (концентрація розчинів, час травлення, порядок і склад присадок, що вводяться, і порядок їх виведення тощо), а також кількість дроту та каліброваного металу, що вміщується в травильні ванни, повинні бути регламентовані проектом, технологічними регламентами й інструкціями, затвердженими уповноваженою особою підприємства.
1.19. Кабіни вантажопідіймальних кранів у травильних відділеннях повинні бути закритого типу й обладнані кондиціонерами для очищення повітря та глушниками шуму.
1.20. На бортах ванн травлення повинна бути нанесена назва розчинів, позначено відмітками допустимі рівні розчинів з урахуванням об'єму металу, що занурюється у ванну. Ванна повинна бути обладнана пристроєм контролю на випадок переливу, установленим на рівні відмітки про допустимий рівень заповнення ванн розчином.
1.21. Для підготування металу до травлення у травильному відділенні повинні бути передбачені спеціальні місця.
1.22. Запірна арматура трубопроводів травильного відділення повинна бути розташована з боку робочого місця. Місця фланцевих з'єднань повинні бути закриті суцільним огородженням для збирання аварійних витоків кислот.
1.23. Ванни агрегатів безперервного травлення повинні бути обладнані кришками, що автоматично та щільно закриваються, місцевими відсмоктувачами і приладами контролю правильності проведення технологічного процесу.
1.24. Сушильно-мийні машини безперервної дії повинні бути зверху закритими та мати місцеві відсмоктувальні пристрої. Огородження машини та її приводів повинно бути кислотостійким. З боку заправлення стрічки в барабан машини перед роликами, а також з протилежного боку машини повинні бути встановлені захисні спрямовуючі пристрої.
1.25. Ванни для кислот перед ремонтом повинні бути очищені від травильних або мильних розчинів, потім промиті нейтралізуючими розчинами і провітрені.
2. Вимоги під час термічної обробки металів і виробів
2.1. Загальні вимоги безпеки до печей
2.1.1. Майданчики для обслуговування верхніх частин печей не повинні спиратися безпосередньо на їх склепіння.
2.1.2. Печі, що працюють із захисною атмосферою, повинні бути герметичними. Як захисна атмосфера може використовуватися ендогаз, який виготовляється на спеціальних установках.
Протяжні, прохідні, конвеєрні й інші печі, що працюють безперервно, повинні бути обладнані пристроєм для спалювання чи уловлювання захисних газів, які використовуються для створення захисної атмосфери.
2.1.3. Усі струмопідводи та інші оголені струмоведучі частини термічних печей повинні бути огороджені та мати попереджувальні написи. Огородження та інші неструмоведучі частини повинні бути заземлені.
2.1.4. Нагрівальні елементи повинні бути ізольовані від корпусу печі, муфелів, садків та металевих частин конструкцій. Щити керування електропечей повинні мати світлову сигналізацію про подачу напруги на нагрівальні елементи.
2.1.5. Усі печі термічних агрегатів повинні бути обладнані контрольно-вимірювальною апаратурою та системою автоматичного регулювання температури. У разі якщо їх розташовано в операторських пунктах, необхідно дотримуватися вимог чинних нормативно-правових актів.
2.1.6. Відстань між устаткуванням, встановленим вздовж однієї лінії, повинна бути не меншою ніж:
3 м - для конвеєрних печей та печей з висувним подом;
1,5 м - для агрегатів патентування, комбайнів та ліній, що виконують одночасно термічну обробку та підготування поверхні для нанесення захисних покриттів;
1 - 1,5 м - для ковпакових, шахтних печей тощо;
0,8 - 1 м - для термічних агрегатів термічної обробки дроту.
2.1.7. Під час термічної обробки виробів необхідно використовувати печі, що працюють на газовому паливі, або електропечі. Обслуговувальний персонал повинен бути забезпечений засобами захисту від впливу інтенсивного тепловипромінювання.
2.1.8. Вікна та отвори в печі повинні щільно закриватися дверцятами або прозорими термостійкими матеріалами зі світлофільтрами для захисту працівників від інфрачервоного та ультрафіолетового випромінювань.
2.1.9. Корпуси печей повинні бути теплоізольованими, температура на їхній зовнішній поверхні не повинна перевищувати плюс 43 град.С відповідно до вимог ДСТУ EN N 563-2001 "Безпека машин. Температура поверхонь, доступних до дотику. Ергономічні дані для встановлення граничних значень температури гарячих поверхонь".
2.1.10. Ремонтні роботи всередині печей необхідно проводити за нарядом-допуском після охолодження робочого майданчика.
2.1.11. Під час проведення ремонту гарячої печі температура внутрішніх поверхонь печі не повинна перевищувати плюс 43 град.С.
2.2. Вимоги до печей ковпакових, шахтних, прохідних та з висувним подом
2.2.1. Ковпакові печі повинні бути обладнані свічами, виведеними з приміщення. Випуск захисного газу з-під муфеля виконується забірними газоводами за межі приміщення цеху. Підвали, розташовані під ковпаковими печами, повинні бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією.
2.2.2. Герметичність муфелів, установлених на стендах, повинна забезпечуватися затворами (пісковими, водяними, комбінованими тощо).
2.2.3. Стенди ковпакових печей повинні бути заземлені. Коробки для електропідключення нагрівачів ковпака повинні автоматично закриватися під час його піднімання.
2.2.4. Для ремонту муфелів і ковпаків повинен бути передбачений майданчик.
2.2.5. Затвори ковпакових печей повинні бути такими, щоб унеможливлювали вихід захисного газу назовні та підсмоктування повітря у робочий простір печі.
2.2.6. Розташування підводів і відводів захисного газу повинно бути таким, щоб забезпечувалась ефективна продувка печі та унеможливлювалось утворення в них застійних зон.
2.2.7. Піч повинна бути обладнана приладами, що контролюють об'єми використаного захисного газу.
2.2.8. Шахтні печі по верхній крайці повинні мати суцільне огородження заввишки не менш ніж 0,2 м.
2.2.9. Під робочим майданчиком шахтних печей і охолоджувальних колодязів повинні бути передбачені проходи заввишки не менше ніж 1,9 м та завширшки не менше ніж 0,8 м.
2.2.10. Під час спорудження охолоджувальних колодязів з водяним охолодженням повинен бути передбачений пристрій для відведення води в каналізацію на випадок її переливу через краї колодязів чи виходу із ладу колодязів і системи водопроводу.
2.2.11. Конструкція котлів з кришками, що охолоджуються водою, повинна виключати проникнення води усередину пічної шахти.
2.2.12. Під час ремонту чи огляду кришок печей і колодязів біля робочого майданчика передбачаються резервні кришки (не менше двох - для печі та колодязя).
2.2.13. Конвеєрні печі з роликовим і крокуючим подом повинні бути обладнані пристроями, що запобігають надходженню в цех продуктів згоряння і захисних газів.
2.2.14. Прохідні садочні печі повинні бути обладнані механізмами для завантаження і вивантаження металу.
2.2.15. Складування металу на висувній платформі повинно виключати його падіння. Заслінки печі повинні щільно зачинятися.
2.2.16. Для керування платформою під час її пересування повинні бути встановлені пульти керування з обох протилежних боків печі. Керування повинно здійснюватись одним працівником. Пульти керування повинні бути розташовані так, щоб забезпечувати хорошу видимість вздовж усього шляху пересування платформи.
2.2.17. Печі з висувним подом повинні мати звукову сигналізацію та пристрої блокування відчинення дверей під час руху поду.
2.2.18. Кришки для закриття вікон печі повинні бути футерованими та за необхідності мати водяне охолодження.
2.2.19. Кришки печей, які вертикально відкриваються або закриваються, повинні бути оснащені пристроями, що забезпечують утримання кришки в будь-якому положенні без застосування фіксаторів.
2.2.20. На порозі печі, в місці виходу прутків, повинен бути встановлений бар'єр, що має упори.
2.2.21. Над вікнами завантажування та видачі металу повинні бути встановлені місцеві відсмоктувачі. Гази перед викидом їх в атмосферу повинні бути очищені від шкідливих домішок.
2.3. Вимоги до патентувальних, випалювальних та гартувально-відпускних агрегатів
2.3.1. На вході та виході з протяжних агрегатів повинні бути пристрої для уловлювання чи спалювання газу під час подачі захисного газу в муфелі агрегатів.
2.3.2. Ванни патентувальних агрегатів повинні бути обладнані контрольно-вимірювальною апаратурою та пристроями автоматичного регулювання температури. Температура рідин у ваннах з нітратом натрію (натрієва селітра) не повинна бути вище ніж плюс 550 град.С.
2.3.3. Ванни з нітратом натрію патентувальних агрегатів повинні бути обладнані кришками і механізмами для їхнього підняття. Конструкція і кріплення кришок повинні унеможливлювати падіння їх у ванну.
2.3.4. Відстань від підлоги до бортів селітрових та свинцевих ванн повинна бути не менше ніж 0,9 м.
2.3.5. Ванни з нітратом натрію можна експлуатувати за умови їхнього покриття вапняною пушонкою і якщо вони обладнані місцевими відсмоктувачами. Покриття можна виконувати коксовим дрібняком заввишки 0,15 м, а також вермикулітом заввишки не менше ніж 0,07 м без влаштування місцевої вентиляції над зоною покриття з цих матеріалів.
2.3.6. У термічних відділеннях, де розташовані ванни з розплавами свинцю, повинні бути передбачені вакуумні пилососні пристрої або вологе прибирання підлоги.
2.3.7. Роботи з очищення дзеркала розплаву ванн від свинцевого глету виконуються із застосуванням індивідуальних засобів захисту органів дихання.
2.3.8. Свинцевий глет необхідно зберігати в закритих ємностях.
2.3.9. Під час патентування дозволяється замість розплавленого свинцю використовувати суміші солей азотнокислого натрію (90-95%) та хлористого натрію (5-10%).
2.3.10. Для гартувальних ванн патентувальних агрегатів необхідно застосовувати сухий, без домішок, нітрат натрію. Допустима кількість нітрат натрію, для зберігання біля патентувальних агрегатів, визначається технологічною інструкцією, затвердженою керівництвом підприємства.
2.3.11. Випалювальні та гартувально-відпускні агрегати, які мають масляні ванни, повинні бути обладнані пристроєм, що автоматично забезпечує температуру мастила не вищою ніж плюс 85 град.С. Ванни для мастила гартувально-відпускних агрегатів повинні мати прилади для контролю температури. Мастило, яке використовується у технологічному процесі гартування-відпуску, повинно мати температуру спалаху пари не нижче ніж плюс 170 град.С.
2.3.12. Гартувально-відпалювальні агрегати повинні бути обладнані централізованою системою подачі та зливу мастила.
2.3.13. Гартувальний агрегат повинен мати:
автоматизований завантажувальний пристрій з регульованим дозуванням подавання виробів у піч;
витяжні зонти над вікнами печей і місцями виділення парів мастила та емульсії;
термометр контролю гартувального середовища з позначкою на шкалі граничного значення температури;
сигналізатор рівня мастила.
2.3.14. Ванни для мастила повинні бути обладнані рівнемірами мастила, зблокованими зі звуковою сигналізацією на зупинку агрегату під час зниження рівня мастила нижче допустимого.
2.3.15. Ванни для мастила повинні бути обладнані місцевими відсмоктувачами.
2.3.16. Для аварійного зливання мастила повинні бути передбачені спеціальні ємності. Запірний вентиль для зливу мастила повинен бути розташований у доступному і безпечному місці.
2.4. Вимоги під час термічної обробки та підготовки поверхні дроту до волочіння та для виготовлення кріпильних виробів і стрічки
2.4.1. Термотравильні агрегати (комбайни) повинні мати світлозвукову сигналізацію, що сповіщає про пуск механізмів, та аварійні вимикачі з обох боків намотувальних і розмотувальних агрегатів.
2.4.2. Конструкція сушильної камери термотравильного агрегату повинна передбачати зручне і безпечне заправлення дроту під час завантаження термотравильного агрегату.
2.4.3. Електротермічні установки повинні бути обладнані необхідними блокуваннями, що забезпечують безпечне обслуговування електроустаткування та механізмів цих установок.
2.4.4. На щитах керування повинна бути сигналізація про увімкнення та вимкнення електротермічних установок.
2.4.5. Величини напруженості електромагнітного поля високої частоти, періодичність випромінювання і граничні значення щільності потоку енергії та засоби захисту від них повинні відповідати вимогам ДСанПіН 3.3.6.096-2002.
2.4.6. Агрегати для термічної обробки кріпильних виробів повинні бути обладнані засобами механізації.
2.4.7. Перед термічною обробкою всі кріпильні вироби, що пройшли технологічні операції із застосуванням мастил та емульсій, повинні бути знежирені в мийних машинах.
2.4.8. Вихідний лоток з гартівної печі та гартівна ванна повинні мати герметичне покриття, з'єднане з примусовою всмоктувальною системою вентиляції. Нижній кінець вихідного лотка повинен занурюватися в гартівну ванну нижче рівня рідини на 0,2 м. В укритті вихідного лотка повинен бути патрубок для гасіння гартувальної рідини вогнегасником у разі її загоряння, який закривається люком.
2.4.9. Вилучення з гартівних ванн виробів повинно виконуватись при температурі виробів, що унеможливлює інтенсивне пароутворення гартівної рідини на їх поверхнях.
2.4.10. Приготування гарячих знежирювальних розчинів повинно здійснюватись в установках, обладнаних теплообмінниками. Подавання розчинів у мийні машини повинно здійснюватися трубопроводами.
2.4.11. Формування садки для відпалення здійснюється за допомогою спеціальних пристроїв. Ковпаки та муфелі печей повинні бути обладнані пристосуваннями для надійного їхнього переміщення кранами без ручного причеплення і відчеплення вантажу.
2.4.12. Щільність прилягання муфелів, які встановлено на піддонах, повинна забезпечуватися піщаним або масляним затвором.
2.4.13. Над ваннами з розплавленим свинцем для гартування та відпуску повинні встановлюватися щільні кожухи з витяжними зонтами. Для огляду та роботи зі стрічкою кожухи (коробки) повинні мати дверцята, що зачиняються після огляду чи закінчення роботи.
2.4.14. Розділення рулонів, що з'єдналися під час випалювання, необхідно виконувати за допомогою столу-вібратора.
2.5. Вимоги до намотувальних та розмотувальних пристроїв агрегатів для обробки дроту в нитку
2.5.1. На агрегатах для термічної обробки та нанесення покриттів повинні застосовуватися апарати безперервного знімання чи приймання дроту на котушки.
Знімання мотків дроту з барабанів намотувальних апаратів для зручності наступного ув'язування мотка повинно бути механізованим.
2.5.2. Намотувальні апарати термотравильних агрегатів повинні бути обладнані пристроєм безпечного заправлення кінця дроту на барабан і приймальну котушку під час їхнього обертання.
2.5.3. Для аварійного вимкнення намотувального апарата повинен бути передбачений аварійний вимикач чи кнопка. У разі дворядного розташування барабанів аварійний вимикач повинен бути встановлений з кожного боку.
2.5.4. Конструкція напрямних роликів повинна виключати потрапляння дроту в простір між сусідніми роликами.
2.5.5. Для різання дроту діаметром більше ніж 0,005 м під час знімання готового мотка чи під час інших операцій необхідно застосовувати спеціальні ножиці. На намотувальних апаратах, що розробляються, повинні бути передбачені спеціальні пристосування для механічного різання дроту на барабані та котушках.
2.5.6. На намотувальних апаратах для змотування надто міцного дроту повинні бути встановлені рихтувальні пристрої.
2.5.7. Експлуатація діючих намотувальних апаратів допускається за наявності індивідуального відключення барабанів.
Спиці барабанів повинні мати пристрої для запобігання скиданню витків дроту. Кріплення спиць до передньої зірочки барабана повинно бути потайним.
2.5.8. Розмотувальні пристрої повинні бути розташовані з урахуванням зручного і безпечного обслуговування і мати гальма, які забезпечують рівномірний натяг дроту й утримання його витків на котушці та розмотувальних пристроях.
3. Вимоги під час нанесення захисних покриттів
3.1. Нанесення захисних і спеціальних покриттів на дріт, стрічку (лудіння, оцинкування, міднення, лакування тощо) повинно виконуватись на установках безперервної дії.
3.2. Установки повинні бути забезпечені звуковою сигналізацією, що надійно діє під час :роботи привода, а також аварійними вимикачами для екстреної зупинки приводу з будь-якого місця вздовж агрегату та з пульта керування.
3.3. Борти ванни з розплавом металу для забезпечення їх укриття повинні підніматися над рівнем підлоги робочого майданчика не менше ніж на 0,3 м.
3.4. Для аварійного зливу розплаву повинні бути передбачені резервні ємності.
3.5. Після оцинкування дріт повинен проходити через пристрій для його охолодження.
3.6. Гальванічні, цинкувальні, лудильні, фарбувальні та інші дільниці антикорозійних і декоративних покриттів кріпильних виробів повинні бути розміщені в окремих приміщеннях.
3.7. На дільницях покриттів кріпильних виробів необхідно дотримуватись вимог чинних нормативно-правових актів.
3.8. На дільницях гальванічного оцинкування (лудіння) кріпильних виробів проміжки між ваннами на рівні бортів повинні бути перекриті лотками для стікання у ванни розчинів під час переміщення кошика з виробами з однієї ванни в іншу.
3.9. Під час гарячого оцинкування необхідно використовувати ванни з укриттям для забезпечення ефективного видалення оксидів цинку і запобігання термічним опікам розплавленим цинком.
3.10. Завантажування кріпильних виробів у ванни та вивантажування їх звідти повинні бути механізованими. Для завантаження таких виробів необхідно використовувати спеціальні ємності, а для деталей великих розмірів - спеціальні загальні пристосування.
IV. Вимоги безпеки під час зберігання матеріалів та виробів
1. Вимоги під час складування заготовок і готової продукції
1.1. Склади розташовують в окремих приміщеннях або прогонах, обладнаних відповідними підіймально-транспортними засобами.
1.2. Складування заготовок і готової продукції виконується згідно з розробленою на підприємстві та затвердженою його керівництвом схемою з урахуванням вимог цих Правил та ГОСТ 12.3.009-76 "ССБТ. Работы погрузочно-разгрузочные. Общие требования безопасности".
1.3. Роботи з транспортування готової продукції на складах повинні бути механізованими.
1.4. Укладання мотків дроту, порожніх котушок та котушок з дротом повинно виконуватися способом, що унеможливлює їх падіння.
1.5. Ширина проходів між стелажами, відсіками, нішами та контейнерами повинна бути не менше ніж 1 м.
1.6. Ширина проходів для транспортування дроту і котушок підлоговими машинами повинна перевищувати ширину транспорту не менше ніж на 1,2 м.
1.7. Під час ручної зачіпки чалочними пристроями вироби з каліброваного металу необхідно складувати в стелажі або в штабелі заввишки не більше ніж 2 м за умови укладання його навхрест.
Під час механізованого укладання без участі помічника кранівника висота складування повинна визначатися можливостями механізованих пристроїв, що застосовуються для зачеплення і транспортування металу.
1.8. Під час штабелювання дроту в мотках у спеціальній тарі або на котушках, а також барабанів з канатами повинна бути забезпечена стійкість штабеля за рахунок опорних бар'єрів, стояків і покладних рам.
1.9. Між рядами штабелів повинен бути прохід не менше ніж 0,8 м.
1.10. Склади готової продукції канатних цехів необхідно забезпечити машинами для кантування барабанів. Кантувати барабани з канатами за допомогою крана не дозволяється.
1.11. Перевозити барабани з канатами на автотранспорті та іншому цеховому транспорті необхідно в стійкому положенні, коли вісь барабана вертикальна, а на ребордах та дисках - із застосуванням спеціальних підкладок і розтяжок, що унеможливлюють скочування і падіння барабанів.
1.12. Барабани діаметром до 1,2 м із канатами необхідно складувати не більше ніж у три яруси, барабани діаметром 1,2-2,5 м - не більш ніж у два яруси, а барабани діаметром понад 2,5 м - лише в один ярус.
1.13. Котушки з дротом, за умови їхньої установки на диски, необхідно складувати не більше ніж у два яруси, котушки з погнутими дисками - лише в один ярус. Під час складування котушок із дротом на стелажах висота штабеля не повинна перевищувати 2,5 м.
1.14. Складувати рулони стрічки необхідно на стійкі та горизонтально розташовані стелажі з упорами. Допустимо укладати рулони у кілька рядів, але не більше ніж у три.
Під час укладання рулонів окремими штабелями їхня висота не повинна перевищувати 3 м за умови можливості транспортування вантажів над штабелями зазначеної висоти. Рулони необхідно встановлювати надійно.
1.15. Кантувати рулони стрічки необхідно спеціальними кантувачами.
1.16. Сітку в рулонах, крім зварної арматурної, необхідно складувати:
штабелями з рулонів однакової довжини з перехрещенням у рядах та заввишки не більше ніж 2 м;
у піддонах, що мають фіксатори для стійкої установки;
у тарі штабелями не більш ніж у три ряди та не вище 4 м;
у дерев'яних чи металевих піддонах без фіксаторів штабелями не більше ніж у два ряди по висоті.
1.17. Планування приміщень таких складів повинно передбачувати можливість екстреної евакуації працівників з приміщення під час аварійної ситуації.
2. Вимоги під час зберігання агресивних рідин
2.1. Зберігати технічні кислоти необхідно на спеціально обладнаних майданчиках або складах, що мають під'їзди для залізничного або автомобільного транспорту, трубопроводи для пари та води і освітлення. Майданчики повинні бути обладнані стічними лотками, з'єднаними з загальнозаводською каналізацією кислотних стоків.
2.2. Зберігання агресивних рідин, залежно від ступеня їхнього шкідливого впливу на працівників та посудини, повинно здійснюватися в ємностях із спеціальних матеріалів, що мають захисне покриття. Ємності повинні бути обладнані люками, рівнемірами і пристроями, що унеможливлюють переливання рідин, які зберігаються або транспортуються.
2.3. Під цистернами повинні бути улаштовані піддони. Борти піддона повинні бути заввишки не менше ніж 0,3 м.
2.4. Вертикальні ємності повинні бути огороджені або обваловані, що забезпечує зберігання всього обсягу рідини, яка знаходиться у ємностях, у разі її виливання на підлогу чи землю.
2.5. Для огляду та ремонту цистерн і трубопроводів повинно бути забезпечено вільний доступ. У місцях перебування людей трубопроводи повинні мати додаткові захисні покриття на випадок їх руйнування.
2.6. Приміщення для зберігання кислот, лугів та хімічних реактивів повинні бути обладнані надійною системою вентиляції. Транспортування матеріалів у таких приміщеннях повинно бути механізованим.
2.7. Склади повинні мати резервні ємності для зливу в них шкідливих рідких розчинів під час аварій і пристрої для перекачування рідини.
2.8. Склади повинні бути огороджені. На огородженнях повинні бути вивішені попереджувальні та заборонні плакати: "Стороннім вхід заборонено", "Небезпечно - кислота!", "Небезпечно - луги!".
2.9. Ємності для кислот і лугів повинні бути обладнані робочими майданчиками і сходами для обслуговуючого персоналу.
2.10. У місцях зберігання кислот повинні бути готові розчини крейди, вапна або соди для нейтралізації розлитих кислот.
2.11. Наповнення ємностей шкідливими розчинами, а також їх зливання повинні бути механізованими.
2.12. Постачання кислот і лугів споживачам необхідно здійснювати трубопроводами. Допускається транспортування кислот автотранспортом або на електрокарах у герметичних ємностях з кислототривкого матеріалу.
2.13. Зберігати азотну та сірчану кислоти необхідно в тарі зі сталі кислотостійких марок відповідно до ГОСТ 5632-72 "Стали высоколегированные и сплавы коррозионностойкие, жаростойкие и жаропрочные марки", а соляну кислоту - у сталевих гумованих ємностях.
2.14. Склади зберігання кислот повинні бути забезпечені засобами для надання першої долікарської допомоги потерпілим працівникам.
3. Вимоги під час зберігання і транспортування сипких і твердих хімічних речовин
3.1. Порошкові сипкі шкідливі речовини необхідно зберігати в тарі, у якій вони надійшли від підприємства-постачальника.
3.2. Складування сипких та твердих хімічних речовин здійснюється відповідно до вимог пожежної безпеки згідно з НАПБ А.01-001-04.
3.3. Транспортувати сипкі та тверді хімічні речовини необхідно в справній чистій тарі, виготовленій з матеріалів, що відповідають вимогам державного стандарту чи технічним умовам на їхнє транспортування.
3.4. Їдкий натр необхідно зберігати в спеціальній тарі. На ємності з каустичною содою повинен бути напис "Небезпечно - каустична сода".
3.5. Зберігати нітрат натрію (натрієва селітра) біля термічних агрегатів необхідно тільки в металевій тарі з кришками.
3.6. Приміщення для розфасовування сильнодіючих отруйних речовин повинні бути ізольованими від приміщень для їхнього зберігання. Поверхня столу для зважування і розфасовування таких речовин повинна бути гладкою, без щілин та вибоїн і покрита листовим свинцем, оргсклом або вініпластом.
3.7. Ці приміщення повинні бути обладнані спеціально виділеними для цього вагами з гирями.
3.8. У приміщеннях, де зберігаються хімічні речовини, повинні бути вивішені інструкції з безпечного користування ними.
3.9. Не дозволяється зберігати хімічні речовини у відкритій тарі, а також без написів, етикеток чи бирок на тарі із зазначенням найменування речовини та номера державного стандарту або технічних умов на речовину.
3.10. Розфасовувати та зважувати хімічні речовини необхідно в спеціально обладнаному для цього приміщенні.
3.11. Склади для зберігання хімічних речовин повинні бути обладнані стелажами, шафами і забезпечені необхідним інвентарем, пристроями, засобами індивідуального захисту, а також засобами пожежогасіння.
3.12. Хімічні речовини необхідно зберігати в спеціально пристосованих приміщеннях окремо, дотримуючись груп сумісності.
3.13. Порядок та умови зберігання, відпуску кожної хімічної речовини необхідно здійснювати відповідно до інструкцій, затверджених уповноваженими особами підприємства.
3.14. Кожну хімічну речовину необхідно зберігати в призначеній для неї справній і закритій тарі у місці, визначеному роботодавцем.
V. Вимоги безпеки під час утилізації відходів
1. На підприємствах з виробництва металевих виробів повинна бути забезпечена своєчасна утилізація, знешкодження та захоронення токсичних відходів відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів.
2. Брикетування і пакетування виробничих відходів виконується на відповідних машинах і на спеціально відведених дільницях.
3. Утилізація відходів стрічки та сітки виконується на пакетпресах, утилізація дроту та дротових пасм - на машинах змотування відходів у рулони, обладнаних приймальним жолобом-лотком для відходів, пневмомеханізмом витягування вала з рулону і виштовхування його з камери змотування дроту.
4. Для знешкодження порожньої тари з-під отруйних речовин повинні бути спеціальні приміщення. Знешкодження порожньої тари потрібно виконувати згідно з інструкцією щодо знешкодження тари з-під отруйних речовин, розробленою на підприємстві.
5. Керування відходомотальною машиною здійснюється з пульта керування. Пуск і зупинення машини необхідно виконувати за допомогою однієї кнопки, при натисканні на яку машина повинна включатися в роботу, а при відпусканні - зупинятися.
6. Пульт керування повинен бути на відстані не менше ніж 1 м від камери змотування відходів і розташований так, щоб забезпечувався візуальний контроль за процесом змотування відходів у рулон.
7. На дільниці змотування відходів у рулон повинні бути встановлені механічні ножиці.
8. Подача розчину в купоросну установку та відведення розчинів повинні бути механізованими.
9. Ємності-баки для збереження відпрацьованих травильних розчинів, баки для розведення (зменшення концентрації) розчинів, приймальні камери, резервуари тощо повинні мати спеціальні пристрої, що запобігають переповненню баків.
10. Для знешкодження хімічно забруднених промивних рідин необхідно мати станцію нейтралізації.
11. Для відбирання мастила з поверхні готової продукції, вона повинна проходити оброблення на центрифугах або вистоюватися у спеціальній тарі не менше 8 годин.
12. Зібране мастило необхідно направляти на повторне використання або додаткову переробку.
| Начальник управління організації державного нагляду в металургії, енергетиці, будівництві та котлонагляду | В.Іванченко |