У всіх випадках, коли випускні отвори обладнані живильниками, пуск останніх під час ремонтних робіт у бункері не дозволяється.
5.33. Необхідно, щоб конструкції живильників і дозаторів унеможливлювали просипання матеріалу, що подається.
5.34. У бункерах для зберігання матеріалів, що можуть змерзатися, необхідно передбачити пристрої, що забезпечують можливість нормального розвантаження бункерів (підігрів стінок бункера, застосування механізмів, що розпушують матеріал, тощо).
5.35. Для виконання ремонту живильника бункер перед ним необхідно обладнати пристроєм, що перекриває горловину бункера (ручний затвор), щоб матеріали не потрапляли на живильник.
XI. Дрібнення, подрібнення та грохочення матеріалів
1. Завантаження матеріалів у дробильні та здрібнювальні машини, а також транспортування роздрібненого (здрібненого) матеріалу повинні бути механізовані.
Працівники, які обслуговують зазначене обладнання, повинні бути забезпечені засобами індивідуального захисту органів дихання, зору і слуху.
2. Завантажувальні та розвантажувальні отвори дробильних і здрібнювальних машин повинні бути укриті, герметизовані та приєднані до аспіраційних установок або обладнані гідрознепилювальними пристроями.
3. Дробильні машини, що розташовані на відкритих майданчиках, необхідно розміщувати під навісом, що захищає працюючих і устаткування від атмосферних опадів. Дробильні машини необхідно обладнувати кабінами спостереження для обслуговувального персоналу та огородженням.
4. Пускові пристрої дробильних і подрібнювальних машин повинні бути зблоковані з пусковими пристроями живильників. Блокування повинно виключати подачу матеріалу в непрацюючі машини під час випадкових зупинок.
5. Пристрої для зволоження матеріалу та гідрознепилювання під час його дрібнення або подрібнення повинні бути зблоковані з дробильним або подрібнювальним устаткуванням. Системи зволоження повинні автоматично виключатися у разі холостої роботи устаткування.
6. Пуск, експлуатацію та обслуговування дробильного та подрібнювального устаткування необхідно проводити відповідно до інструкцій, затверджених роботодавцем.
Перед спуском працівників у жолоби або в робочий простір дробильних і здрібнювальних машин для очищення їх від матеріалу або сторонніх предметів, що потрапили в них, а також огляду та ремонту електродвигуни зазначених машин повинні бути вимкнені, запобіжники зняті та вжиті інші заходи для забезпечення безпеки. На пускових пристроях повинен бути вивішений плакат "Не вмикати! Працюють люди!". Роботи повинні проводитися за нарядом-допуском і під постійним наглядом посадової особи, відповідальної за організацію та безпечне проведення робіт.
7. Експлуатація дробильних машин не дозволяється, якщо:
ослаблено шпонки та зубчасті колеса, шківи, маховики на валу, а також кріпильні та фундаментні болти;
пошкоджено пружину натягу у щокової дробарки;
немає запобіжників до муфти приводного шківа молоткової дробарки.
8. Зберігання на робочих майданчиках біля дробильних і подрібнювальних машин стрижнів, куль, футеровки, запасних деталей та інших предметів не дозволяється. Для їх зберігання повинна бути передбачена тара або стелажі, встановлені у спеціально відведених місцях.
9. Для запобігання викиду шматків матеріалу завантажувальні отвори щокових дробарок повинні бути обладнані суцільним боковим огородженням висотою не менше ніж 1 м; конусні - суцільним знімним; молоткові - у вигляді захисних дашків.
10. Робочий майданчик оператора (дробильника) повинен бути обладнаний знімним ґратчастим металевим огородженням, що запобігає можливому потраплянню на майданчик шматків матеріалу, що викидаються з дробарки.
Приміщення, в якому розміщено пульт керування, повинно бути засклене небитким склом з огородженням його зовні металевими ґратами з чарунками не більше ніж 15х15 мм.
11. Кулачкові, горизонтальні та прямовисні молоткові дробарки повинні бути обладнані блокуванням, що виключає можливість запуску дробарки при відкритій кришці корпусу. Відкривати та закривати кришки корпусів кулачкових і горизонтальних молоткових дробарок масою понад 50 кг необхідно механізованим способом.
12. Зупинка дробарки (крім аварійних випадків) дозволяється тільки після переробки всього завантаженого матеріалу.
13. У разі аварійної зупинки дробарок, що працюють під завалом, розбутування та запуск необхідно проводити за нарядом-допуском.
14. Завантаження матеріалу в дробильні машини, що не працюють "під завалом", необхідно проводити тільки після того, як вал дробарки досягне номінального числа обертів або коливань.
Пуск таких дробарок дозволяється тільки у разі відсутності в них матеріалу.
15. Витягання та розбиття кусків матеріалу, що застрягли в робочому просторі машини, ручним інструментом не дозволяється.
Різання металу, що потрапив у дробарку, необхідно проводити за нарядом-допуском і під наглядом посадової особи, відповідальної за проведення робіт.
16. Дроблення матеріалів, що під час подрібнення утворюють вибухонебезпечний пил, необхідно проводити з вживанням заходів, що виключають вибух пилу.
17. Кожний випадок заклинювання камери дроблення, всі ремонти та відхилення від нормальної роботи інерційної дробарки необхідно фіксувати в журналі експлуатації дробарки.
18. Перед запуском інерційної дробарки в роботу необхідно перевірити наявність мастила у маслостанції.
Під час роботи інерційної дробарки необхідно постійно контролювати температуру мастила на виході з картера дробарки. Температура мастила на зливі з дробарки не повинна перевищувати 50 град.С.
19. Під час виконання робіт у жолобах або в робочому просторі дробильних і здрібнювальних машин з їх очищення від матеріалів або сторонніх предметів, що потрапили до них, під час огляду або ремонту необхідно додержуватись вимог пунктів 21-30 розділу X цих Правил.
20. Млини з барабанами, що обертаються, необхідно встановлювати в окремих приміщеннях або герметичних звукоізольованих камерах.
21. При місцевому керуванні пускові пристрої млинів необхідно розташовувати так, щоб особа, яка вмикає млин, могла наглядати за його роботою.
22. Завантаження та вивантаження з млинів куль та стрижнів повинні бути механізовані.
Під час завантаження у млин молольних тіл вантажопідіймальним електромагнітом діаметр завантажувальної воронки повинен перевищувати діаметр шайби електромагніту не менше ніж на 0,5 м.
Зону робіт із завантаження та розвантаження молольних тіл необхідно відгородити, роботи виконувати технологічним персоналом за бирковою системою, а ремонтним персоналом - за нарядом-допуском.
23. Під час навантаження куль у контейнери місце навантаження необхідно обгородити та вивісити плакат "Небезпечно!". Контейнери необхідно завантажувати кулями на 100 мм нижче бортів.
24. Внутрішній огляд кульового млина необхідно проводити тільки після провітрювання його робочого простору. Цю роботу необхідно виконувати не менше як двома працівниками, при цьому не дозволяється застосовувати відкритий вогонь.
25. Корпуси струминних млинів, що працюють з підсушенням матеріалу, а також трубопроводи для подачі теплоносія у млини повинні бути добре теплоізольовані, температура на їхній зовнішній поверхні не повинна перевищувати 43 град.С згідно з ДСТУ EN 563-2001.
Під час використовування пари як теплоносія теплоізоляція повинна відповідати вимогам НПАОП 0.00-1.11-98.
26. Усі роботи на корпусі млина необхідно проводити з майданчиків, обладнаних поручнями згідно з пунктами 8 і 9 розділу VII цих Правил.
27. Відкручувати гайки кришки люка або ослабляти їх, коли млин перебуває у положенні люком униз, а також закріпляти болти кожуха завиткового живильника під час ходу млина не дозволяється.
28. Для запобігання довільному прокручуванню зупиненого млина його привод повинен бути обладнаний гальмівним пристроєм. Млин необхідно зупиняти у верхньому положенні люків.
29. Ширина проходів між паралельно встановленими млинами повинна бути не менше ніж 1,2 м. За відсутності проходів з торців суміжних млинів повинні бути встановлені огородження висотою не менше ніж 1 м. Улаштовувати проходи під млинами, встановленими на висоті, не дозволяється.
30. Бігуни мокрого помелу необхідно огороджувати по периметру чаші суцільним металевим огородженням заввишки не менше ніж 1,5 м. Огородження повинно бути міцне та надійно закріплене. В огородженні необхідно влаштовувати дверці, зблоковані з пусковим пристроєм бігунів.
31. Бігуни сухого помелу повинні бути обладнані герметичним кожухом, приєднаним до аспіраційної установки, та мати блокування, що запобігає пуску бігунів при знятому кожусі. Для нагляду за роботою бігунів у кожусі повинні бути засклені вікна. Завантажувальні дверці необхідно герметизувати та зблоковувати з пусковим пристроєм бігунів.
32. Перед пуском бігунів необхідно переконатися у відсутності людей усередині кожуха та в приямку, перевірити надійність кріплення котків, напрямних скребків та інших деталей.
33. Приямки помольних бігунів повинні бути обладнані захисними засобами по периметру у вигляді поручнів заввишки не менше ніж 1 м і сходами.
У приямку бігунів повинен бути встановлений аварійний вимикач приводу.
34. Ширина проходу між бігунами повинна бути не менше ніж 1,2 м.
35. Автоматичний відбір проб сипких матеріалів необхідно проводити з розвантажувального жолоба помольних бігунів.
36. Грохоти необхідно встановлювати в окремих приміщеннях або герметичних, звукоізольованих камерах.
Під час роботи грохота вхід у камери не дозволяється.
37. На всю ширину завантажувальних і розвантажувальних воронок грохотів повинні бути встановлені захисні екрани, що запобігають викидам шматків матеріалу.
38. Перед запуском грохотів у роботу необхідно перевірити всі кріплення, звертаючи особливу увагу на кріплення незрівноважених дебалансних вантажів.
39. Шурування у випускних отворах живильників, що подають матеріал на грохот, у завантажувальних і розвантажувальних воронках під час роботи живильників і грохотів дозволяється лише за наявності спеціальних шурувальних отворів.
40. На ситах плоских грохотів необхідно встановлювати борти, що запобігають викиду матеріалу на майданчик обслуговування.
41. Для запобігання просипу та вибиванню пилу у виробниче приміщення під час роботи грохота з'єднання кожуха барабанного грохота з жолобами та бункерами повинні бути ущільнені.
42. Очищати розвантажувальні воронки грохотів вручну і спускати працівників у розвантажувальні воронки дозволяється в разі дотримання вимог підпунктів 5.21-5.30 розділу X цих Правил.
XII. Загальні вимоги до застосування кисню, азоту та аргону
1. Загальні положення
1.1. Під час використання кисню та інших продуктів розділення повітря необхідно дотримуватись вимог чинних нормативно-правових актів.
1.2. Подача газоподібних продуктів розділення повітря до металургійних агрегатів повинна бути централізована та здійснюватися по трубопроводах від повітророздільних установок, регулювальних пунктів, реципієнтів, газифікаторів, а за їх відсутності - від розрядних колекторів з балонами.
1.3. В окремих випадках за виробничої необхідності допускається подача продуктів розділення повітря з балона через редуктор безпосередньо біля місць їх використання. Балон повинен стійко встановлюватися не ближче ніж 10 м від джерел теплового випромінювання і відкритого вогню та бути захищеним від теплового впливу. При цьому кількість встановлених балонів визначається інструкцією, затвердженою роботодавцем.
1.4. Трубопроводи подачі продуктів розділення повітря до металургійних агрегатів повинні бути розташовані в місцях, що виключають можливість потрапляння на них розплавлених продуктів плавки.
1.5. Запірну та регулювальну арматуру на трубопроводах продуктів розділення повітря необхідно розташовувати в зручних і безпечних місцях під час обслуговування та освітлювати відповідно до чинних норм освітленості.
1.6. Використання запірної арматури, що встановлена на технологічних трубопроводах як регулювальна, а регулювальної як запірної, не дозволяється.
1.7. Експлуатація устаткування та трубопроводів у разі витікання продуктів розділення повітря через нещільності в арматурі або з інших причин не дозволяється.
1.8. Проводити ремонт устаткування, а також трубопроводів продуктів розділення повітря, що перебувають під тиском, не дозволяється.
1.9. Організацію ремонтних робіт на устаткуванні та трубопроводах продуктів розділення повітря необхідно здійснювати відповідно до вимог цих Правил.
1.10. Відігрівання трубопроводів і арматури необхідно проводити гарячим повітрям, парою або гарячою водою.
1.11. Розрядний колектор продуктів розділення повітря повинен бути розташований у спеціально обладнаному місці, передбаченому проектом.
1.12. Балони з продуктами розділення повітря у розрядному колекторі повинні бути стійко закріплені. Випускати продукти розділення повітря з балона безпосередньо в трубопроводи, що транспортують їх до місця використання, необхідно через редуктор. На камеру низького тиску редуктора встановлюють манометр і пружинний запобіжний клапан, відрегульований на відповідний дозвільний тиск у місці використання газу. Використання продуктів розділення повітря з несправним редуктором або манометром не дозволяється.
1.13. У спеціальних приміщеннях, що призначені для розміщення вузлів регулювання та розподілу продуктів розділення повітря, розрядних колекторів тощо, необхідно контролювати вміст кисню у повітрі приміщення.
Періодичність контролю визначається затвердженим роботодавцем графіком. Доступ обслуговувального персоналу в зазначені приміщення повинен бути обмежений.
Приміщення повинні бути обладнані відповідними знаками безпеки згідно з ГОСТ 12.4.026-76.
2. Вимоги безпеки під час застосування кисню
2.1. Влаштування та прокладання трубопроводів газоподібного кисню повинно відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів та НД.
Під час проектування зазначених трубопроводів для підприємств чорної металургії необхідно дотримуватися вимог чинних нормативно-правових актів.
2.2. Розміщувати кисневу арматуру в приміщеннях щитів керування технологічними агрегатами не дозволяється.
2.3. Кисневе устаткування, киснепроводи та арматура перед їх монтажем і встановленням повинні бути знежирені у разі перевищення норм жирових забруднень на їх поверхнях. Арматура не підлягає знежиренню перед монтажем, якщо її знежирення було проведено на заводі-виготовлювачі, що підтверджено супровідними документами або відповідним клеймуванням.
2.4. Киснепроводи, що прокладені в зоні підвищеної температури або інтенсивного тепловипромінювання, повинні бути теплоізольовані.
2.5. Методи визначення та норми жирових забруднень на поверхні устаткування та трубопроводів, що контактують з киснем, повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.052-81 "ССБТ. Оборудование, работающее с газообразным кислородом. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.2.052-81).
2.6. Методи та періодичність знежирення устаткування повинні бути визначені у нормативно-технічній документації на кисневе устаткування.
Використовувати для знежирення устаткування та трубопроводів чотирихлористий вуглець не дозволяється.
2.7. Киснепроводи, арматуру та кисневе устаткування необхідно захищати від потрапляння на них мастил, жирів та інших горючих речовин.
2.8. Для ущільнення кисневої арматури застосовують матеріали відповідно до ГОСТ 12.2.052-81.
На киснепроводах не дозволяється застосовувати арматуру зі сплавів на основі титану.
2.9. Розбирати вентилі та змінювати ущільнювальні елементи вентилів кисневих балонів у цехах, що їх використовують, не дозволяється.
2.10. Перевірку щільності киснепроводів (рукавів) і арматури необхідно проводити мильним розчином не менше ніж один раз на півроку із записом результатів перевірки у спеціальному журналі.
Перевіряти щільність за допомогою вогню або тліючих предметів не дозволяється.
2.11. Випробування киснепроводів на міцність для виявлення витікань необхідно проводити гідравлічним способом пробним тиском, що становить 1,25 робочого. Для киснепроводів, що працюють під тиском не більше 1,6 МПа (16 кгс/см), що змонтовані на опорах і не розраховані на навантаження під час заповнення киснепроводів водою, допускається проведення пневматичних випробувань на міцність.
2.12. Киснепроводи необхідно заземлювати при вводі в будівлі цехів і при виводі з них на контур заземлення цехових електроустановок.
У місцях фланцевих з'єднань повинні бути встановлені постійні струмопровідні перемички.
2.13. Киснепровід, що підлягає ремонту, необхідно відключити від діючих киснепроводів і продути повітрям, азотом або парою до зменшення вмісту кисню в ньому не більше ніж 23% (об'ємних), що необхідно контролювати дворазовим аналізом.
Проводити продування киснепроводів повітрям від поршневих компресорів не дозволяється.
2.14. Роботи з ремонту киснепроводів і кисневих пристроїв необхідно виконувати не менше ніж двома особами за нарядом-допуском.
У приміщенні для персоналу, який обслуговує кисневе господарство, повинні бути умивальник, мило та рушник.
2.15. Вогневі роботи на киснепроводах і кисневому устаткуванні необхідно проводити відповідно до вимог підпунктів 1.24 і 1.25 розділу XIV цих Правил.
2.16. Відкриття та закриття арматури, встановленої на киснепроводах, необхідно проводити повільно, не допускаючи різких змін параметрів і великих швидкостей руху кисню по трубопроводу для запобігання займанню киснепроводу або окремих його елементів.
2.17. Інструмент, що застосовується для обслуговування киснепроводів і кисневих пристроїв, повинен бути обміднений, знежирений і помічений блакитною смугою.
2.18. Кисневе устаткування фарбують у блакитний колір або наносять смугу блакитного кольору згідно з ГОСТ 14202-69.
На кисневому устаткуванні, за винятком ЗІЗ, повинен бути напис "Кисень! Небезпечно!". Напис необхідно наносити чорною фарбою на блакитному фоні або блакитною фарбою на будь-якому фоні.
2.19. У приміщеннях, де розташовані кисневі пристрої, палити та користуватися відкритим вогнем не дозволяється.
2.20. Руки, спецодяг, спецвзуття та рукавиці персоналу, який обслуговує киснепроводи та кисневі пристрої, не повинні бути забруднені мастилом. Палити та підходити до відкритого вогню після закінчення роботи дозволяється тільки після провітрювання одягу. Вішати одяг на фланці або вентилі киснепроводів не дозволяється.
2.21. У випадку займання киснепроводу або виникнення пожежі в районі його розташування киснепровід треба негайно відключити.
2.22. Рукави (шланги), що застосовуються для ремонтних потреб і пропалювання льоток, сталевипускних отворів, шпурів, повинні відповідати класу III за ГОСТ 9356-75 "Рукава резиновые для газовой сварки и резки металлов. Технические условия".
На гумових рукавах не можна допускати жирових, масляних забруднень, тріщин, розривів.
Металеві трубки для пропалювання повинні бути сухі та без слідів мастила. Мінімальна залишкова довжина трубки під час пропалювання повинна бути не менше ніж 1,5-2 м.
Кріплення рукавів до штуцерів, а також до трубок необхідно виконувати спеціальними затискачами, що унеможливлюють їх зрив.
2.23. У разі відбору кисню з трубопроводу арматуру для приєднання рукавів необхідно розміщувати в металевій шафі з отворами або щілинами для вентиляції.
Дверці шаф під час роботи повинні бути відкриті. За відсутності працівника, який користується вентилем, шафу необхідно закривати на замок.
Розпізнавальне фарбування шаф і сигнально-попереджувальні написи на них повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.3.008-75 "ССБТ. Производство покрытий металлических и неметаллических неорганических. Общие требования безопасности".
Розводка киснепроводів у цехах повинна відповідати проекту.
2.24. За відсутності на підприємствах кисневих станцій допускається застосування газоподібного кисню в балонах.
Для централізованої подачі кисню повинен бути влаштований розподільний пристрій (рампа), з якого кисень подається до місць його використання.
2.25. Киснева рампа повинна бути розташована на нульовій відмітці в окремому вогнестійкому приміщенні.
Приміщення рампи повинно бути обладнано вентиляцією, опаленням та освітленням. Палити та користуватися відкритим вогнем у приміщенні рампи не дозволяється.
2.26. Шланги (рукави), що застосовуються для підведення кисню до місць використання, повинні бути гнучкі.
2.27. Кисневі балони у приміщенні рампи необхідно встановлювати у спеціальні стояки, що виключають можливість їх падіння.
Редуктор рампи повинен бути розміщений поза стінкою приміщення, а загальний вентиль - у приміщенні рампи.
Редуктор необхідно періодично розбирати та прочищати.
2.28. Запас балонів необхідно зберігати на складах, передбачених проектом.
Спільне зберігання в одному приміщенні балонів з киснем і горючими газами не дозволяється. Зберігати та транспортувати балони на підприємстві необхідно згідно з інструкцією, затвердженою роботодавцем.
2.29. Під час зберігання, транспортування та поводження з кисневими балонами необхідно виключити можливість забруднення їх мастилом.
Використання кисню з балонів з несправним редуктором або манометром не дозволяється.
2.30. Пристрій для приєднання кисневих рукавів (шлангів) під час ремонтних робіт повинен бути розташований у зручних і безпечних місцях.
2.31. Для обслуговувального персоналу, який працює у місцях, де можливе утворення підвищеної концентрації кисню, необхідно застосовувати одяг, виготовлений з гладких, компактних, неворсистих тканих матеріалів з антистатичними домішками. Використання комбінованих тканин з штучного та натурального волокна не дозволяється.
3. Вимоги безпеки під час застосування азоту й аргону
3.1. До роботи на устаткуванні, що використовується у технологічному процесі, під час ведення якого застосовуються азот або аргон і в зоні якого проходять трубопроводи, заповнені цими газами, допускаються особи не молодше 18 років, які пройшли медичний огляд, навчання за фахом і мають посвідчення на право експлуатації цього устаткування.
3.2. У кожному цеху, де встановлено устаткування з використанням аргону або азоту, необхідно призначати особу, відповідальну за безпечну експлуатацію аргоно- та азотопостачання.
Особи, відповідальні за безпечну експлуатацію цих систем, а також резерв кадрів на їх заміщення повинні пройти перевірку знань з правил безпеки під час роботи з азотом і аргоном.
3.3. Монтаж і експлуатацію об'єктів з використанням трубопроводів азоту та аргону необхідно здійснювати відповідно до проекту.
Не дозволяються зміни в технологічних схемах, конструкції та режимі роботи зазначеного устаткування та трубопроводів без погодження з автором проекту та відділом головного енергетика.
3.4. На всі діючі та знов уведені в експлуатацію об'єкти, на яких використовуються азот чи аргон, повинні бути складені інструкції з безпечної експлуатації всіх видів устаткування та їх взаємодії і затверджені в установленому порядку. Інструкції необхідно розміщувати на робочих місцях і видавати обслуговувальному персоналу за особистим підписом.
3.5. Приміщення, де проводяться роботи з азотом чи аргоном і концентрація кисню в повітрі яких може знижуватися нижче 19% за об'ємом, повинні бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією. Необхідність влаштування вентиляції та кратність обміну повітря повинні визначатися проектною організацією.
3.6. Конструкція систем продування азотних чи аргонових трубопроводів повинна виключати можливість надходження цих газів у приміщення.
3.7. Цеховою інструкцією з безпечного застосування азоту чи аргону повинен бути передбачений порядок дій персоналу під час первинного заповнення трубопроводу азотом чи аргоном або після його ремонту.
3.8. Крім загальноцехової схеми азото- та аргонопроводів повинні бути схеми азото- та аргонопостачання кожної дільниці та агрегату. Зазначені схеми повинні бути розміщені на робочих місцях обслуговувального персоналу.
3.9. На кожному підприємстві повинен бути складений перелік приміщень з технологічним устаткуванням, де вміст кисню за об'ємною часткою може бути менше ніж 19% (в аварійній ситуації), із зазначенням видів і періодичності контролю, а також заходів з нормалізації повітря. Перелік цих місць повинен бути затверджений роботодавцем.
Приміщення повинні бути обладнані знаками безпеки відповідно до вимог ГОСТ 12.4.026-76.
3.10. Приміщення та місця, де можливе зниження концентрації кисню нижче 19%, повинні бути забезпечені стаціонарними або переносними газоаналізаторами.
3.11. Прокладання трубопроводів газоподібного аргону в землі чи в траншеях і приямках не дозволяється.
3.12. Не дозволяється використовувати азот чи аргон для випадкових робіт і цілей, не передбачених проектом (обдування одягу, устаткування тощо).
3.13. Трубопроводи азоту та аргону не повинні перетинатися з іншими газопроводами, якщо це не передбачено проектом.
3.14. Посудини газифікаторів та інші посудини з рідким азотом чи аргоном, що встановлені зовні будівель споживачів, треба розташовувати біля стін, що не мають отворів, на відстані 1 м від габаритів посудини.
Віконні отвори на відстані 6 м в кожний бік і на 3 м вгору від габаритів посудин не повинні мати елементів, що відкриваються. Зазначені вимоги не поширюються на посудини, у яких розняття зливоналивних пристроїв розташовані від стіни будови більше ніж на 9 м.
3.15. Перевірку щільності азото- та аргонопроводів необхідно проводити щомісяця. Перевірку щільності газопроводів і арматури необхідно здійснювати омилюванням, а за допомогою переносного газоаналізатора проводити контроль вмісту кисню у приміщенні.
3.16. Трубопровід азоту чи аргону може бути включений у роботу за наявності таких документів:
паспорта трубопроводу;
актів випробувань і паспортів арматури;
актів випробувань трубопроводів на щільність і міцність;
актів приймання КВПіА;
сертифікатів на матеріали труб;
сертифікатів на зварювальні матеріали;
списку зварників, які брали участь у зварюванні трубопроводу, із зазначенням номерів посвідчень і клейм;
схеми трубопроводів;
інструкції з безпечного застосування азоту чи аргону.
3.17. У разі виявлення витікання газу або розриву трубопроводу необхідно огородити небезпечну зону, вивести з неї працівників, відключити пошкоджену ділянку трубопроводу та після цього усунути витікання.
3.18. Газозапірна арматура повинна бути розміщена у шафі з дверцятами, що замикаються.
На арматурі та шафах повинні бути прикріплені плакати та зроблені написи: "Аргон - небезпечно!", "Азот - небезпечно!".
3.19. Експлуатація системи азото- та аргонопостачання з витоками в арматурі фланцевих та інших з'єднань не дозволяється.
3.20. Не дозволяється усувати витоки у фланцевих з'єднаннях, якщо тиск у трубопроводі вищий за атмосферний.
3.21. З'єднувати трубопроводи за допомогою гнучкого шланга не дозволяється.
3.22. Під час з'єднання трубопроводу з робочим агрегатом, механізмом, приладом за допомогою гнучкого шланга необхідно перевірити робочий тиск у шлангу, що не повинен перевищувати максимально допустимий у трубопроводі.
До трубопроводу гнучкий шланг необхідно приєднувати через спеціальні штуцери з хомутами. На трубопроводі перед штуцером повинна бути встановлена відсікаюча арматура.
3.23. У закриті приміщення, де встановлено устаткування з використанням азоту чи аргону і де немає приладів контролю, дозволяється заходити тільки в разі, якщо працює вентилятор, після закінчення часу, що дає змогу провести триразовий обмін повітря.
Кнопка вмикання вентилятора повинна бути встановлена перед входом у приміщення, де можливий витік азоту чи аргону. Поряд з кнопкою повинна бути встановлена табличка з позначенням часу, протягом якого здійснюється триразовий обмін повітря.
3.24. Трубопроводи азоту та аргону після ремонтів і внесення змін у технологічну схему та конструкцію необхідно перевіряти гідравлічним або пневматичним випробуванням на щільність.
Випробування на щільність необхідно проводити відповідно до вимог, що зазначені у проекті.
3.25. Виведення устаткування, що використовує азот чи аргон, і трубопроводів цих газів у ремонт і приймання їх з ремонту необхідно оформляти актом.
3.26. Ремонтні роботи в газонебезпечних місцях, де встановлено об'єкти, що використовують азот і аргон, необхідно виконувати за нарядом-допуском після проведення аналізу повітря в цих місцях на вміст кисню. В усіх цехах аналіз повинна проводити газорятувальна станція, в цехах кисневого виробництва - цехові лабораторії.
Починати роботу дозволяється тільки за вмісту кисню в повітрі, що аналізується, в межах 19-23%.
3.27. Дільницю трубопроводу або агрегату, що ремонтується, необхідно відключити від системи, тиск знизити до атмосферного, на трубопроводі після арматури встановити заглушки. На арматурі необхідно вивісити плакати "Не відкривати! Працюють люди!".
3.28. Під час ремонту устаткування, трубопроводів, арматури необхідно контролювати вміст кисню в атмосфері, де проводяться роботи.
Періодичність проведення аналізів на вміст кисню повинна бути визначена у технологічній документації (інструкції) ремонту та зазначена в наряді-допуску.
3.29. За вмісту кисню в повітряному середовищі нижче за 19% ремонтні роботи треба негайно припинити, а ремонтний персонал вивести в безпечну зону.
3.30. Під час встановлення та зняття заглушок контроль вмісту кисню необхідно здійснювати безперервно переносним автоматичним газоаналізатором із звуковою сигналізацією при зміні вмісту кисню вище за 21% або нижче за 19%.
XIII. Електробезпека
1. Електроустаткування металургійних підприємств повинно відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.21-98, ДСН 3.3.6.096-2002 та інших чинних нормативно-правових актів.
2. Експлуатацію та ремонт електроустановок повинен здійснювати спеціально підготовлений електротехнічний персонал. Вимоги до цього персоналу повинні відповідати НПАОП 40.1-1.21-98 та іншим чинним нормативно-правовим актам.
3. Усі працівники, які обслуговують електроустановки, повинні бути навчені способам надання першої долікарняної допомоги на випадок ураження електричним струмом.
4. Для кожної електроустановки повинні складатися експлуатаційні схеми нормального та аварійного режимів роботи. Усі зміни, що вносяться у схеми електричних з'єднань, необхідно зазначати у схемі з обов'язковим зазначенням, ким, коли та з якої причини внесено зміну. Експлуатаційні електричні схеми та зміни, що внесені в них, повинні затверджуватися посадовою особою, відповідальною за електрогосподарство підприємства, підрозділу.
5. В електричних схемах повинен бути передбачений захист електроприймачів від перевантаження та коротких замикань.
6. Електроустаткування необхідно заземлювати відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів.
7. Електроустаткування повинно підлягати періодичним технічним оглядам і ремонтам у строки, передбачені графіками, затвердженими роботодавцем.
8. Перелік робіт, що виконуються за ПОР, повинна визначати посадова особа, відповідальна за електрогосподарство, та затверджувати роботодавець.
9. Підключати відремонтоване устаткування до діючих мереж і агрегатів, комплексно випробовувати та переводити устаткування на робочий режим відповідно до регламенту та інструкцій підприємства повинен електротехнічний персонал на замовлення експлуатаційного персоналу.
10. Усі неізольовані струмоведучі частини електроустаткування, що встановлені поза електричними приміщеннями, повинні бути огороджені суцільними огорожами, зняття або відкриття яких можливе тільки за допомогою спеціальних ключів чи інструментів або ж необхідно підняти їх на недоступну та безпечну висоту.
11. У приміщеннях з підвищеним пиловиділенням електропроводку та електропускові пристрої необхідно виконувати з урахуванням вологого прибирання приміщень. У цих приміщеннях необхідно забезпечувати підпір повітря не менше ніж 50 Па. У разі неможливості організації підпору повітря електрообладнання необхідно застосовувати у пилонепроникному (пилозахищеному) виконанні.
В електромашинних приміщеннях необхідно прибирати пил з електроустаткування пилососом.
12. Для захисту працівників від ураження електричним струмом та забезпечення безперебійної роботи обладнання в умовах регулярного вологого прибирання приміщень шафи, пульти та пристрої керування (що виготовляються промисловістю у водонезахищеному виконанні) необхідно розміщувати в окремих приміщеннях.
У разі розміщення електроустаткування безпосередньо у виробничих приміщеннях повинні бути передбачені заходи із захисту їх від потрапляння вологи (захисні екрани, перегородки, підставки тощо).
13. Електродвигуни, що встановлюються на відкритому повітрі та в приміщеннях, де можливе осідання на їх обмотках пилу та інших речовин, що порушують природне охолодження, повинні мати виконання не менш ніж 1Р54.
Електродвигуни, що встановлюються у вологих або особливо вологих місцях, повинні мати виконання не нижче 1Р54 та ізоляцію, розраховану на дію вологи та пилу.
Для електродвигунів, що встановлюються в приміщеннях з температурою повітря більше ніж +40 град.С, необхідно вживати заходів із запобігання можливості їх неприпустимого нагрівання.
14. Класи вибухонебезпечних та пожежонебезпечних зон для електрообладнання необхідно встановлювати відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів.
На вході у виробниче приміщення повинен бути напис із зазначенням класу вибухонебезпечної та пожежонебезпечної зони.
15. На роботах, що пов'язані з небезпекою ураження електричним струмом, повинні застосовуватися засоби захисту відповідно до вимог Правил безпечної експлуатації електроустановок, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 06.10.97 N 257, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13.01.98 за N 11/2451 (НПАОП 40.1-1.01-97), НПАОП 40.1-1.21-98 та інших чинних нормативно-правових актів. На робочих місцях параметри електромагнітних полів повинні відповідати вимогам ДСН 3.3.6.096-2002.
16. Неброньовані кабелі та проводи у виробничих приміщеннях необхідно прокладати відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів.
17. Для живлення ручних світильників у приміщеннях з підвищеною небезпекою та особливо небезпечних необхідно застосовувати напругу не вище 42 В. За наявності особливо несприятливих умов, коли небезпека ураження електричним струмом посилена тіснотою, незручним положенням працівника, зіткненням з великими металевими, заземленими поверхнями (наприклад, робота в барабанах, газоходах, топках, млинах, бункерах), для живлення ручних світильників необхідно застосовувати напругу не вище 12 В.
Не дозволяється користуватися автотрансформаторами як джерелом живлення світильників і електроінструменту напругою понад 42 В.
18. Штепсельні з'єднання (розетки, вилки), що використовуються на напругу 12 В і 42 В, за своїм конструктивним виконанням повинні відрізнятися від штепсельних з'єднань, що призначені на напругу 127 В та 220 В.
19. Улаштування, обслуговування та експлуатація електрозварювальних установок повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.3.003-86 "ССБТ. Работы электросварочные. Требования безопасности", ДСН 3.3.6.096-2002, НПАОП 40.1-1.21-98 та інших чинних нормативно-правових актів.
20. Розміщення зварювального обладнання повинно забезпечувати безпечний і вільний доступ до нього.
21. У приміщеннях, де проводяться зварювальні роботи, не дозволяється зберігання легкозаймистих матеріалів.
22. Електрозварювальні установки, що застосовуються для зварювання в особливо небезпечних умовах (усередині металевих ємностей, у трубопроводах, колодязях, тунелях, котлах тощо), повинні бути обладнані пристроями автоматичного вимкнення напруги холостого ходу або обмеження її до напруги 12 В з витримкою часу не більше ніж 1 с.
Дозволяється експлуатація зварювальних установок постійного струму без пристроїв автоматичного вимкнення напруги холостого ходу або обмеження її до напруги 12 В, якщо напруга їхнього холостого ходу не перевищує 60 В.
23. У пересувних зварювальних трансформаторах зворотний провід необхідно ізолювати так само, як і провід, що приєднаний до електродотримача.
Зварювальні установки на час їхнього переміщення необхідно від'єднувати від мережі.
24. Електродотримачі для ручного дугового зварювання та різки повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.007.8-75 "ССБТ. Устройства электросварочные и для плазменной обработки. Требования безопасности", ГОСТ 14651-78 "Электрододержатели для ручной дуговой сварки. Технические условия" та інших чинних нормативно-правових актів.
25. Під час електрозварювальних робіт не дозволяється використовувати як зворотний провідник (провідники) мережі заземлення, а також металеві будівельні конструкції будівель і споруд, трубопроводів і технологічного устаткування.
XIV. Утримання, огляд, ремонт і очищення технологічного устаткування
1. Загальні вимоги безпеки
1.1. Агрегати та устаткування металургійних цехів необхідно піддавати оглядам, обслуговуванню та ремонтам відповідно до вимог Порядку ведення обліку даних про технічний стан машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 06.12.2004 N 270, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2004 за N 1604/10203 (НПАОП 0.00-6.07-04), Порядку проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 N 687 (НПАОП 0.00-6.18-04), Положення про технічне обслуговування устаткування підприємств гірничо-металургійного комплексу, затвердженого наказом Міністерства промислової політики України від 15.06.2004 N 285, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2004 за N 807/9406, Правил охорони праці під час ремонту устаткування на підприємствах чорної металургії, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 20.08.2008 N 183, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 16.09.2008 за N 863/15554 (далі - НПАОП 27.1-1.06-08), стандартів підприємств та інших чинних нормативно-правових актів.
1.2. Приймання та здачу кожної зміни необхідно супроводжувати перевіркою:
справності устаткування;
наявності та стану огороджень, захисних блокувань, сигналізації, контрольно-вимірювальних приладів, заземлень, засобів пожежогасіння;
справності освітлення та вентиляційних установок.
Результати огляду необхідно заносити в журнал приймання та здачі зміни. Виявлені несправності необхідно усунути.
Не дозволяється відкривати кришки люків-лазів на димоходах під час роботи нагнітачів.
1.3. Капітальні та поточні ремонти основного устаткування необхідно проводити за розробленим і затвердженим ПОР. ПОР - це гарантійний документ, що містить об'єктивний виклад технологічного процесу ремонту, послідовність виконання затверджених ремонтних робіт з технічним рішенням, перелік і черговість організаційно-технічних заходів з безпечного їх проведення. Необхідність складання ПОР визначає уповноважена посадова особа підприємства за нормативними документами, затвердженими роботодавцем. ПОР повинні бути визначені особи, відповідальні за дотримання вимог безпеки, та заходи із забезпечення безпеки під час проведення ремонту, а також порядок і послідовність виконання ремонтних робіт.
1.4. ПОР повинен містити такі заходи із забезпечення безпечних умов праці як у період підготовки, так і під час проведення ремонту:
визначення ремонтної зони;
влаштування проїздів, проходів і переходів до об'єкта ремонту;
огородження небезпечних зон;
енергопостачання ремонтної зони;
забезпечення безпечної експлуатації будівельних машин;
забезпечення безпеки праці під час роботи у холодний період року та в інших особливих умовах;
водопостачання, у тому числі для пиття та протипожежних цілей;
влаштування складів і тимчасових санітарно-побутових будівель;
електричне освітлення території складів, проїздів, тимчасових будівель, робочих місць;
відключення існуючих і розведення тимчасових комунікацій;
підготовку та схеми влаштування запобіжних, вказівних і заборонних знаків з охорони праці.
1.5. На підприємстві повинен бути складений і затверджений роботодавцем перелік об'єктів і устаткування, ремонт яких необхідно проводити із застосуванням биркової системи, оформленням нарядів-допусків, а також ПОР.
1.6. Перед початком ремонтних, монтажних робіт усі працівники, зайняті на ремонті, повинні бути ознайомлені з ПОР і пройти інструктаж з охорони праці. Проведення інструктажу необхідно зареєструвати у журналі (картці). У разі зміни умов праці у період ремонту (монтажу) необхідно проводити повторний інструктаж.
Допуск працівників до роботи необхідно проводити тільки з дозволу виконавця робіт.
1.7. У ПОР необхідно визначити зону ремонту та передбачити проходи до робочих місць, майстерень, а також до місць відпочинку працівників. За станом проходів і місць відпочинку протягом всього часу виконання ремонтних робіт повинен бути організований систематичний нагляд.
Зону ремонту необхідно огородити від діючого устаткування та комунікацій, забезпечити знаками безпеки, плакатами, сигнальними засобами та освітленістю відповідно до норм. Місця виконання ремонтних робіт і всі проходи повинні бути освітлені згідно з діючими нормами. Сміття та відходи матеріалів повинні систематично прибиратися.
1.8. Щоденно перед початком роботи виконавець робіт повинен перевірити наявність знаків безпеки, попереджувальних плакатів, стаціонарного та переносного освітлення на робочих місцях, справність інструменту, надійність кріплення підвісок, що знаходяться над робочим місцем, майданчиків, риштовань, перекриттів та інших пристроїв.
1.9. Ширина майданчиків для виконання ремонтних робіт повинна бути не менше ніж 0,8 м. Висота від підлоги майданчика до низу конструктивних елементів або ліній комунікацій, що виступають, повинна бути не менше ніж 2 м при регулярному, та не менше ніж 1,8 м - при нерегулярному пересуванні працюючих.
1.10. Для відпочинку працюючих повинні бути обладнані місця з кліматичними умовами, що відповідають вимогам СНиП 2.09.04-87.
1.11. Передачу устаткування у ремонт і прийняття його з ремонту необхідно проводити згідно з вимогами підпункту 1.4 розділу XIV цих Правил.
1.12. Складування та зберігання устаткування, металоконструкцій і матеріалів необхідно проводити на спеціальних майданчиках. Між штабелями на складах повинні бути передбачені проходи завширшки не менше ніж 1 м і проїзди, ширина яких залежить від габаритів транспортних засобів і вантажно-розвантажувальних механізмів. Висота штабеля для вогнетривких виробів не повинна перевищувати 1,7 м.
1.13. Зупинка устаткування, агрегатів, апаратів і комунікацій для внутрішнього огляду, очищення та ремонту, а також їх пуск необхідно проводити з дотриманням вимог інструкцій, затверджених роботодавцем.
1.14. Зупинене для внутрішнього огляду, очищення або ремонту устаткування (агрегати, апарати, комунікації) необхідно відключити від парових, водяних і технологічних трубопроводів, газоходів і джерел постачання електроенергії. На всіх трубопроводах повинні бути встановлені заглушки. Устаткування, агрегати, апарати та комунікації необхідно розвантажити від технологічних матеріалів.
1.15. Перед ремонтом устаткування повинна бути відключена подача електроенергії споживачам, електросхеми розібрані, а на пусковому обладнанні або рукоятках рубильників вивішений плакат "Не вмикати! Працюють люди!". Знімати попереджувальний, заборонний плакати та включати устаткування та трубопроводи в роботу можна тільки з дозволу відповідального керівника робіт. Під час виконання ремонтних робіт необхідно застосовувати биркову систему.
Допуск людей у зону ремонту без захисних касок не дозволяється.
1.16. Агрегати, апарати та комунікації, що містять в собі в робочому режимі токсичні та вибухонебезпечні гази, пари та пил, перед початком ремонтних робіт необхідно продути, зробити аналіз повітряного середовища на вміст шкідливих та небезпечних речовин. Контрольні аналізи повітря необхідно проводити періодично під час ремонту.
1.17. Заглушки, що встановлюються на трубопроводах, повинні мати хвостовики, що виступають за межі фланців. На хвостовику необхідно зазначити тиск, на який розрахована заглушка, та номер заглушки.
1.18. Ремонт, регулювання приладів і засобів автоматизації повинні виконувати тільки працівники служби контрольно-вимірювальних приладів та засобів автоматизації.
1.19. На устаткуванні та трубопроводах, що перебувають у ремонті, обстеженні або очищенні, необхідно вивішувати попереджувальні плакати: "Устаткування у ремонті", "Трубопровід у ремонті" тощо. Знімати попереджувальний плакат і включати устаткування або трубопроводи в роботу можна тільки з дозволу відповідального керівника ремонтних робіт.
1.20. Усі роботи, що пов'язані з ремонтом, необхідно виконувати під керівництвом і наглядом відповідальних осіб, призначених роботодавцем.
1.21. Проведення ремонтних робіт всередині нагрітого устаткування, газоводів і лежаків дозволяється лише після провітрювання з додержанням режиму праці згідно з ДСН 3.3.6.042-99 та у відповідних ЗІЗОД.
У виняткових випадках ремонтні роботи дозволяється виконувати при температурі вище за 40 град.С. Порядок виконання таких робіт та заходи безпеки повинні бути регламентовані інструкцією з охорони праці, затвердженою роботодавцем.
1.22. Вогневі роботи під час ремонту устаткування необхідно виконувати відповідно до вимог НАПБ А.01.001-04.
1.23. Ремонтні роботи із застосуванням відкритого вогню у вибухо- і пожежонебезпечних приміщеннях необхідно проводити відповідно до вимог НПАОП 0.00-5.12-01.
1.24. Проведення ремонтних робіт, що будуть виконуватися біля діючих ліній електропередач і підземних комунікацій, необхідно попередньо узгодити з відповідними службами та організаціями, що їх експлуатують, з розробкою заходів, що забезпечують безпеку під час виконання робіт на цих дільницях, з дотриманням вимог Державних санітарних норм і правил при виконанні робіт в невимкнених електроустановках з напругою до 750 кВ включно, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.07.97 N 198, ДСН 3.3.6.096-2002, цих Правил та інших чинних нормативно-правових актів.
1.25. Виконання робіт, де можуть з'явитися шкідливі гази, дозволяється за спеціальним допуском у присутності чергового газорятувальника з використанням ЗІЗОД.
У разі виявлення підвищених концентрацій шкідливих домішок у повітрі на дільниці проведення ремонтних робіт усі працюючі на цій дільниці повинні бути виведені в безпечні місця.
1.26. Під час виконання ремонтних робіт на висоті необхідно забезпечувати безпечний доступ до місця роботи влаштуванням драбин, риштувань, підвісних майданчиків та колисок відповідно до вимог СНиП III-4-80* изд. 1991 г. "Техника безопасности в строительстве", а роботи необхідно виконувати згідно з вимогами Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 27.03.2007 N 62, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04.06.2007 за N 573/13840 (НПАОП 0.00-1.15-07).
У разі виконання робіт на висоті в два або більше ярусів між ними повинні бути влаштовані міцні перекриття. Під час виконання робіт на висоті без риштувань або колисок необхідно застосовувати запобіжні пояси.
Риштування, драбини, підвісні майданчики та колиски після спорудження повинні бути прийняті спеціальною комісією з оформленням акта прийняття.
1.27. Під час виконання робіт на висоті із застосуванням запобіжних поясів місце закріплення ланцюга (мотузки) пояса повинно бути зазначене відповідальним керівником робіт (виконавцем робіт) до початку виконання робіт.
1.28. Запобіжні пояси повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.4.089-86 "ССБТ. Строительство. Пояса предохранительные. Общие технические условия".
