Про затвердження Правил охорони праці під час виконання робіт на борту риболовних суден

13.8.10. Епоксидна смола, що потрапила на робоче місце або інструмент, має бути видалена обтиральним матеріалом, змоченим невеликою кількістю ацетону, а потім поверхня промита теплою водою з милом.

Епоксидна смола, що потрапила на шкіру, має бути одразу ж змита марлевим тампоном, змоченим метилетилкетоном, після чого уражене місце промите теплою водою з милом.

13.8.11. Особи, що працюють з епоксидними смолами, повинні протягом робочого дня періодично мити руки й обличчя теплою водою з милом, а також після закінчення роботи митися в душі.

13.8.12. Для захисту шкіри рук від впливу епоксидних смол і твердників слід застосовувати захисну пасту або гумові рукавички.

13.8.13. Не допускається вживати їжу в робочому приміщенні під час роботи з епоксидними смолами.

13.9. Робота в закритих і погано вентильованих приміщеннях

13.9.1. Наказом (розпорядженням) капітана судна:

а) затверджується перелік суднових приміщень, що належать до категорії закритих і погано вентильованих;

б) визначається порядок дій особового складу під час проведення робіт у суднових закритих і погано вентильованих приміщеннях.

Наказ оновлюється щороку або на кожен рейс.

Будь-які роботи в танках, цистернах та інших погано вентильованих приміщеннях не допускається виконувати під час відсутності на борту судна старшого механіка, а також без його письмового дозволу.

13.9.2. До робіт у закритих та погано вентильованих приміщеннях (очищення, правка, фарбування, опосвідчення, зварювання тощо) допускаються особи чоловічої статі, що пройшли медичний огляд (у тому числі й у суднового лікаря), навчені правилам безпечного виконання робіт у таких приміщеннях, пройшли інструктаж на робочому місці, знають знакову сигналізацію та вміють користуватись засобами захисту.

13.9.3. Усі роботи в закритих і погано вентильованих приміщеннях оформлюються нарядом-допуском з видачею його відповідальному виконавцю робіт. Особа, що видала наряд-допуск, здійснює контроль за виконанням заходів щодо забезпечення безпеки праці, викладених у наряді-допуску.

Відповідальний виконавець робіт, зазначений у наряді-допуску, забезпечує технологічну послідовність виконання робіт і заходів безпеки, визначених у наряді-допуску особою, що видала цей наряд. Відповідальними виконавцями робіт, що призначаються старшим помічником капітана (старшим механіком), можуть бути начальники суднових служб та інші особи керівного складу судна.

13.9.4. Старший механік судна:

а) забезпечує безпечне виконання робіт у закритих і погано вентильованих приміщеннях;

б) проводить інструктаж на робочому місці з особами, що залучаються до роботи в цих приміщеннях, із записом у журналі проведення інструктажів;

в) оформляє наряд-допуск на проведення робіт у закритих і погано вентильованих приміщеннях, визначаючи в ньому технологічну послідовність виконання роботи, заходи безпеки і відповідального виконавця робіт;

г) забезпечує до початку робіт і періодично в процесі роботи взяття проб повітря в приміщенні за допомогою приладів контролю, контролювати на судні своєчасність періодичної лабораторної перевірки таких приладів, а також реактивів до них і визначати після взяття проб та їх аналізу можливість перебування людей у зазначеному приміщенні;

ґ) проводить опитування учасників роботи, визначаючи рівень знань або вимог правил безпечного виконання робіт у закритих і погано вентильованих приміщеннях, уміння практичного користування засобами захисту і сигналами зв'язку;

д) виконує роботи тільки при позитивних аналізах повітря, забезпечуючи склад бригади не менше трьох осіб.

13.9.5. Вміст кисню в повітрі замкнутих та погано вентильованих приміщеннях (танках, цистернах, відсіках тощо) має бути не менше 19%, а гранично припустимі концентрації не більше:

- парів нафтопродуктів - 300 мг/ куб. м.;

- окислів азоту - 5 мг/ куб. м.;

- хлору - 1 мг/ куб. м.;

- аміаку - 14 мг/ куб. м.;

- сірководню - 10 мг/ куб. м.;

- сірководню у суміші з вуглеводнями - 3 мг/ куб. м.;

- окису вуглецю - 14 мг/ куб. м.;

- фосгену - 0,5 мг/ куб. м.;

- кислоти сірчаної - 1 мг/ куб. м.;

- кислоти соляної - 5 мг/ куб. м.;

- бензолу - 5 мг/ куб. м.;

- ацетону - 140 мг/ куб. м.;

- двоокису вуглецю - 0,1% (за обсягом);

- ксилолу - 50 мг/ куб. м.;

- уайт-спіриту - 300 мг/ куб.м.;

- толуолу - 50 мг/ куб. м.;

- метану - 300 мг/ куб. м..

13.9.6. Проби повітря слід брати при працюючій загальнообмінній вентиляції в цистернах (ємності) на висоті 0,75 м від дна ємності або від рівня підмостків.

Рекомендована послідовність узяття проб:

- перша - перед початком виконання робочих операцій;

- друга - через 45 хвилин після початку виконання робочих операцій (очищення щітками, знежирювання, фарбування);

- третя і наступні проби - через кожні 3 години роботи.

13.9.7. Обов'язки з безпосереднього взяття проб повітря в закритих та погано вентильованих приміщеннях покладаються на другого механіка судна, який повинен пройти попереднє навчання правилам роботи з відповідними вимірювальними приладами і мати відповідне посвідчення.

13.9.8. Під час підготовки до ремонту паливні та жирові цистерни мають бути повністю очищені від решток нафтопродуктів та жирів, з них мають бути видалені вуглеводневі гази. Для цього слід застосовувати хімічні мийні засоби чи пропарювання згідно з чинними інструкціями з очищення.

Після очищення та дегазації цистерн має бути зроблений лабораторний аналіз повітря у цистернах.

13.9.9. Під час стоянки судна в порту чи на заводі спостереження й контроль за правильною підготовкою цистерн до зварювальних робіт та безпекою їх проведення ведуть відповідні берегові служби.

13.9.10. У замкнутих та погано вентильованих приміщеннях для проведення вогневих робіт мають бути передбачені два лази для прокладення газових шлангів чи зварювального кабеля.

Вогневі роботи в замкнутих та погано вентильованих приміщеннях допускається виконувати тільки при відкритих кришках, дверях, ілюмінаторах та діючій примусовій вентиляції.

13.9.11. Паливні цистерни й танки, у яких зберігалось паливо з температурою спалаху нижче 61 град. С, незалежно від характеру й місця проведення на судні ремонтних робіт мають очищатись з видаленням твердих залишків та дегазуватись до досягнення санітарної норми - 0,3 г/ куб. м. у повітрі.

13.9.12. Паливні та мастильні цистерни і танки, на зовнішніх поверхнях яких будуть проводитися вогневі роботи, мають бути очищені й дегазовані до досягнення концентрації парів нафтопродуктів, що не перевищує 5% від нижньої концентраційної межі поширення полум'я, або заповнені інертними газами для зниження концентрації кисню в них до безпечного рівня (не більше 8% при інертизації двоокисом вуглецю і не більше 6,5% при інертизації азотом та димовими газами).

13.9.13. Під час підготовки водяних цистерн до ремонту після видалення води вони мають бути провітрені й висушені. Для прискорення видалення газоподібних речовин цистерну треба повністю заповнити водою, а після цього відкачати воду.

13.9.14. Входити до незачищених та недегазованих цистерн з вмістом у повітрі парів вуглеводню більше припустимої санітарної норми - 0,3 мг/л або наявності кисню менше 19% без ізолювального протигаза не допускається.

13.9.15. Входити до недегазованого приміщення допускається тільки в аварійних ситуаціях з дозволу капітана і з дотриманням заходів безпеки, при цьому працівник у приміщенні має бути забезпечений дихальним ізолювальним протигазом.

13.9.16. Під час роботи в масловмісних, паливних та жирових цистернах не допускається використовувати киснево-ізолювальні протигази.

13.9.17. У разі виконання ремонту всередині цистерн мають дотримуватися такі заходи безпеки:

а) горловини і люки цистерн мають бути відкриті безперервно протягом усього періоду роботи в них, при цьому має бути забезпечена витяжна вентиляція. Якщо горловини люків не виходять у зону чистого повітря, повинна застосовуватись припливно-витяжна вентиляція;

б) у цистернах з-під нафтопродуктів і жирів для освітлення мають застосовуватись акумуляторні ліхтарі у вибухозахищеному виконанні, напругою не більше 12 В;

в) кожен, хто спускається в цистерну, має бути забезпечений поясом з лямками і сигнальним кінцем, який тримає спостережник, що перебуває біля горловини;

г) перебування в цистерні не повинно перевищувати 45 хвилин, після чого обов'язковим є відпочинок поза цистерною протягом 15 хвилин;

ґ) перед початком роботи суміжні цистерни мають бути зачищені від залишків нафтопродуктів або жирів, дегазовані або заповнені водою;

д) у разі появи ознак нездужання (запаморочення або нудоти) працівник у цистерні повинен негайно припинити роботу, подати тривожний сигнал і якомога швидше вийти з цистерни. Поновлення робіт допускається після виявлення й усунення причин, що викликали нездужання.

13.9.18. У разі раптового припинення дії системи вентиляції в цистерні (відсіку тощо) люди повинні негайно її покинути. Роботи можуть бути відновлені тільки після відновлення дії системи вентиляції та попереднього ретельного провітрювання цистерни чи відсіку.

13.9.19. Під час спускання або підіймання з цистерни (танка) не допускається брати з собою інструмент. Інструмент слід спускати в цистерну (танк) у брезентовому мішку або відрі. Гаки для підвішування відер мають бути безпечної конструкції, що не допускає обривання.

13.9.20. За кожним працівником у танку (цистерні) має бути закріплений спостережник. Не допускається закріплювати одного спостережника за двома і більше працівниками.

13.9.21. Спостережник за працівником у цистерні має виконувати такі вимоги безпеки:

а) знати і вміти подавати знакову сигналізацію сигнальним кінцем;

б) стежити за станом і самопочуттям працівника, забезпечувати своєчасні перерви в роботі;

в) здіймати тривогу в разі припинення відповідних сигналів від працівника в цистерні або якщо він не підкоряється командам зверху;

г) періодично доводити до відома відповідального виконавця робіт інформацію про дії працівника в цистерні і його самопочуття;

ґ) стежити за своєчасним узяттям проб повітря з цистерни під час проведення в ній робіт;

д) стежити за тим, щоб над горловинами (вирізами) цистерн, де виконуються роботи зі знежирювання і фарбування, не велись вогневі роботи (зварювання, різання, правка з нагріванням), не застосовувався електроінструмент і переносні електросвітильники в незахищеному виконанні, а в радіусі до 15 м (по горизонталі і вертикалі) від центру горловини (вирізів) цистерни не палили;

е) не допускати проведення вогневих робіт на відстані 15 м від переділок, що огороджують цистерну, де ведуться роботи з її знежирювання або фарбування;

є) стежити за справною роботою вентиляційної установки;

ж) надавати першу долікарську допомогу особам, що потерпіли під час ведення робіт, для чого мати переносну аптечку, укомплектовану у відповідності зі специфікою очисних і фарбувальних робіт у закритих відсіках, і ємність з чистою (питною) водою до 6 л;

з) у разі виникнення аварійної ситуації (відмова вентилятора, підвищення концентрації токсичних і вибухонебезпечних парів у повітрі приміщення), несправностей засобів індивідуального захисту, поганого самопочуття працівників та інших явищах, що порушують нормальний хід роботи, негайно видалити всіх працівників з приміщення цієї цистерни.

13.9.22. У особи, що чергує біля люка, мають бути по два комплекти: протигазів шлангових, рятувальних поясів, сигнальних кінців, комбінезонів, взуття, а також вибухозахищений ліхтар. Черговий повинен мати свисток для подання сигналу тривоги та виклику відповідального керівника робіт.

13.9.23. Відповідальному керівнику робіт не допускається залишати судно на час проведення робіт у замкнутих та погано вентильованих приміщеннях.

13.9.24. Очищення в замкнутих та погано вентильованих приміщеннях судна ручними пневматичними щітками може бути допущене в разі створення у приміщенні загальнообмінної вентиляції, яка видаляє не менше 1400 куб. м/год повітря на кожну машину, та при забезпеченні працівників засобами індивідуального захисту.

13.9.25. При виконанні будь-яких ремонтних робіт у паливних та інших ємностях, де іскроутворення є небезпечним, має застосовуватись інструмент з кольорових металів (мідь, алюміній, свинець) і їх сплавів.

Допускається застосовувати для таких робіт інструмент із синтетичних матеріалів.

13.9.26. У відсіках, цистернах та інших замкнутих та погано вентильованих приміщеннях під час проведення в них робіт зі знежирювання, фарбування та очищення припливно-витяжна вентиляція має забезпечувати 5-10-кратний обмін повітря за 1 год при об'ємі приміщень до 250 куб. м. та 15-25-кратний обмін повітря за 1 год при об'ємі приміщення до 30 куб. м.

13.9.27. Видаляти стару ізоляцію й окалину механічним, хімічним та іншими способами всередині суднових приміщень допускається тільки у разі забезпечення ефективної вентиляції. Видаляти стару ізоляцію й окалину випалюванням не допускається.

13.9.28. Фарбування поверхонь замкнутих і погано вентильованих приміщень на судні (цистерни, танки, відсіки тощо) може виконуватись як ручним, так і механізованим способом за умови забезпечення працівників засобами індивідуального захисту і примусовою вентиляцією. Під час фарбування фарборозпилювачами не допускається застосування матеріалів, що містять сполуки сурми, свинцю, миш'яку, міді, хрому (фарби типу КФ і ХС).

13.9.29. Пропарювання жирових і паливних ємностей (танків) має проводитись після повного видалення залишків палива і жиру протягом не менше 6 годин. Після пропарювання пара повинна випускатись із ємності протягом 1 години.

13.9.30. Для розігрівання залишків палива і жиру в ємностях застосовується пара з тиском не вище 0,2 МПа (2 кгс/кв. см.).

13.9.31. Вода, що утворилася від конденсації пари в ємності, має бути відкачана.

Горловини ємностей після пропарювання повинні бути постійно відкриті для повітрообміну.

13.9.32. У випадку негативних наслідків аналізу, слід повторити пропарювання ємностей протягом не менше 1 години.

13.9.33. Спуск у ємність після пропарювання і відкачування конденсату здійснюється з дотриманням усіх заходів безпеки і з використанням шлангового протигаза.

13.9.34. Не допускається розкривати суднові фанові системи, що проходять через замкнуті й погано вентильовані приміщення судна.

13.9.35. Для забезпечення безпечного проведення робіт із фановими системами, що перебувають в замкнутих і погано вентильованих приміщеннях, мають виконуватися такі вимоги безпеки:

а) входити в приміщення допускається тільки після попереднього його провітрювання і аналітичного визначення ступеня загазованості;

б) працівники повинні мати шланговий протигаз і наявність другого члена екіпажу спостережника;

в) повинен бути оформлений наряд-допуск на виконання робіт;

г) працівники повинні застосовувати світильники вибухозахищеного виконання;

ґ) працівники повинні бути забезпечені інструментом, що не викликає іскроутворення;

д) не допускається палити в приміщенні;

е) обмежити час перебування в приміщенні - не більше 10 хвилин;

є) необхідно під час проведення вогневих робіт і за відсутності працюючої вентиляції періодично визначати аналітичним способом величину концентрації вибухонебезпечного газу.

13.9.36. Під час роботи в закритих і погано вентильованих приміщеннях працівники і спостережники мають користуватись єдиною системою сигналів зв'язку між ними.

13.9.37. Виконавець робіт у замкнутому і погано вентильованому приміщенні має виконувати такі вимоги безпеки:

а) бути в захисній касці, поясі з лямками і сигнальним кінцем;

б) виконувати команди, які подає спостережник або відповідальний керівник робіт;

в) використовувати протягом періоду перебування в приміщенні передбачені засоби захисту;

г) у разі появи ознак нездужання негайно припинити роботу, подати сигнал і, за можливості, вийти з приміщення. Відновлювати роботи допускається тільки після виявлення причин, що викликали нездужання;

ґ) стежити за розташуванням шланга шлангового протигаза, виключаючи його ушкодження або затискання;

д) увійшовши до загазованої зони, зробити декілька глибоких вдихів для перевірки справності протигаза.

13.9.38. Працівники, що мають пошкодження шкіри, до очисних та фарбувальних робіт у цистернах, танках тощо не допускаються.

13.9.39. Закривати замкнуте та погано вентильоване приміщення допускається тільки після перевірки відсутності у них людей.

13.10. Ремонтні роботи в морі

13.10.1. Обладнання, що підлягає ремонту, перед початком робіт має бути повністю відключене від джерел електричної енергії, пари, води, стисненого повітря тощо, а також мають бути вжиті заходи проти випадкового відкривання запірних пристроїв чи ввімкнення пускових пристроїв, вивішені попереджувальні плакати, написи та знаки безпеки.

13.10.2. Деталі механізмів, пристроїв та обладнання, що розбираються у морі для проведення ремонтних робіт, повинні відразу закріплюватись з метою запобігання їх переміщенню під час гойданки судна.

13.10.3. Не допускається захаращувати деталями, що ремонтуються, проходи, майданчики, дільниці палуб, необхідні для забезпечення нормальної експлуатації судна, його механізмів, пристроїв та обладнання.

13.10.4. У разі кутів крену та диференту під час гойданки понад 10 град. С ремонтні роботи мають бути припинені.

13.10.5. Під час проведення аварійних ремонтних робіт, пов'язаних з забезпеченням живучості та незатоплюваності судна, допускаються з дозволу капітана окремі відхилення від вимог охорони праці, але з ужиттям усіх можливих заходів обережності.

14.1. Загальні положення

14.1.1. Роботи з побутового обслуговування членів екіпажу судна мають виконуватися відповідно до вимог "ОСТ 15 370-87 ССБП. Судна промислового флоту. Роботи з побутового обслуговування екіпажу. Вимоги безпеки", а також вимог цього розділу.

14.1.2. Усі робочі місця, плити, печі та інше побутове устаткування мають бути освітлені і не захаращені.

14.1.3. У виробничих приміщеннях під час виконання робіт з побутового обслуговування членів екіпажу повинна працювати витяжна вентиляція чи система кондиціонування повітря. Промивання витяжних ґрат та чищення вентиляційних каналів має проводитись у відповідності з графіком. Не допускається штучно створювати протяги з метою вентиляції під час наявності у приміщенні людей.

14.1.4. Особи, допущені до роботи з побутового обслуговування членів екіпажу (судновий кухар, пекар, матрос-камбузник, буфетник, матрос-прибиральник, машиніст з прання), мають працювати в спецодязі, що має бути чистим, справним, не мати звисаючих кінців, застебнутим на всі ґудзики і з опущеними рукавами. Взуття має бути зашнурованим (застебнутим), на нековзкій підошві і з закаблуками.

14.1.5. У разі використання під час роботи (прибирання приміщень, миття посуду, прання білизни тощо) агресивних речовин, небезпечних для здоров'я, мають застосовуватися засоби захисту, передбачені розділом 2.1 Норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам рибного господарства.

14.1.6. Особи, допущені до роботи на електромеханічному обладнанні (хліборізках, овочерізках, тістомішалках, картоплечистках, м'ясорубках, пральних машинах, центрифугах тощо), повинні бути ознайомлені з настановами щодо їх експлуатації. Працювати на цьому обладнанні допускається тільки після перевірки його справності, наявності захисних огороджень, заземлень, електричних блокувань, що виключають пуск обладнання при відкритих кришках.

Біля обладнання на видному місці має бути вивішена інструкція з охорони праці під час його експлуатації.

14.1.7. У разі виявлення несправності устаткування, захисних пристроїв і огороджень слід припинити роботу, зупинити несправний механізм і сповістити про це вахтового механіка.

Ремонт механічного устаткування допускається виконувати тільки електрикам і механікам.

14.1.8. Не допускається пускати в хід обладнання, з якого знято огородження чи захисні кожухи.

Зняті під час ремонту та огляду обладнання захисні огородження мають бути встановлені на місце після закінчення ремонту чи огляду.

14.1.9. Штормові кріплення інвентарю і посуду мають бути завжди в справному стані.

14.2. Роботи в харчоблоці

14.2.1. Весь камбузний і буфетний інвентар має зберігатись у визначених і постійних місцях.

При цьому має бути передбачене його штормове кріплення, для чого на камбузі і в буфетних обладнуються шафи, полички з бортами, гратами і гачками.

Не допускається влаштовувати полиці, грати, гачки і зберігати інвентар над плитою, проходами, посудомийками і столами.

14.2.2. Кухонний інвентар і інструменти повинні бути завжди у справному стані.

Ножі і сокири мають бути гостро і правильно заточені, без зазубрин, з міцно прикріпленими ручками, утримуватись у чистоті й зберігатись у спеціально відведених місцях.

Для відкривання тари має застосовуватись тільки призначений для цієї мети інструмент. Не допускається для відкривання тари користуватись сокирами, ломами, ножами, гирями та іншими невідповідними інструментами і випадковими предметами.

14.2.3. Настили камбузних плит мають бути рівними для безпечного пересування казанів і каструль. Плита має бути обладнана знімною рамою з залізних полос і поперечин, яка забезпечує під час качки кріплення казанів, каструль, сковорід тощо.

14.2.4. Працівникам харчоблоку не допускається:

а) заколювати одяг шпильками і голками, носити наручні годинники, шпильки, брошки, сережки, каблучки, гребінці та інші прикраси;

б) вмикати камбузне електроустатковання мокрими руками;

в) брати гарячі каструлі, сковороди та інший посуд з плити мокрими ганчірками та іншими, не призначеними для цієї мети, предметами;

г) стояти безпосередньо перед дверцятами духовок, топок, печей у момент їх відкривання і розвантажувати камбузні автоклави раніше, ніж через 5-10 хвилин після їх вимикання, щоб уникнути опіків;

ґ) відкривати кришки харчоварних казанів (парових, електричних) без зниження тиску в казані та спрямування струменя пари в протилежний від себе бік;

д) топити жир у духовці й залишати включену електросковороду без закладання продукту, щоб уникнути займання жиру;

е) наливати воду в посуд із розтопленим гарячим жиром;

є) гасити водою жир, що спалахнув;

ж) класти картоплю, котлети, рибу та інші напівфабрикати на гарячу сковороду способом "до себе";

з) кидати продукти в каструлі з киплячою (гарячою) водою;

и) використовувати пошкоджений скляний або порцеляновий посуд;

і) ловити ніж, що падає, залишати його у воді або в місцях, де на нього можуть бути покладені продукти;

ї) застосовувати не призначені для варіння й кип'ятіння води герметичні ємності типу бідонів тощо;

й) зберігати на камбузі мийні, їдкі або отруйні речовини. Мийні й дезинфекційні розчини слід готувати в окремому приміщенні шляхом розмішування препарату у воді, нагрітій до 50-60 град. С.

14.2.5. Під час шаткування овочів та різання їжі на дрібні шматки необхідно дотримуватись безпечних способів роботи: ніж у руці тримати так, щоб лезо мало нахил у протилежний бік від руки, що утримує оброблювану сировину.

14.2.6. М'ясорубки слід міцно кріпити на обробному столі. Під час роботи на них не допускається проштовхувати продукт, що перемелюється, із завантажувальної лійки в шнек пальцями, а також пристосуваннями, не призначеними для цього.

14.2.7. Перед вмиканням у мережу казанів, баків, водонагрівачів слід перевірити рівень води, який має бути не менше 50 мм над нагрівальними елементами.

Гарячу рідину з бачків і каструль слід виливати, тільки держачи посудину двома руками.

Казани і каструлі з гарячою рідиною масою понад 15 кг слід знімати і переносити тільки вдвох.

14.2.8. Отримавши від вахтового помічника попередження про шторм, слід ужити заходів для забезпечення цілості продуктів, готової їжі, інвентарю та посуду. Наповнення казанів, каструль, кип'ятильників і чайників слід зменшити настільки, щоб їжа не розплескалась. Кришки мають бути прикріплені до посуду. Під час шторму не допускається наливати повні каструлі, супові вази і полумиски, у яких переноситься їжа, тарілки і склянки, з яких вона споживається. У штормову погоду наповнення каструль і інших ємностей не повинно перевищувати 2/3, а в окремих випадках - 50% їх місткості.

14.2.9. У штормову погоду перед роздаванням їжі столи в кают-компанії та їдальні мають бути вкриті вологими скатертинами, а штормові буртики в столів підняті.

14.2.10. З метою попередження кишкових захворювань і бактеріологічних отруєнь працівники харчоблоку мають суворо дотримуватись правил особистої гігієни, щодня змінювати натільну білизну, не допускати забруднення спецодягу, який має бути постійно в трьох комплектах, тримати руки в чистоті, коротко стригти нігті, мити руки теплою водою з милом до початку роботи, при переході від однієї операції до іншої та після відвідування туалету.

Перед початком роботи і після закінчення робочої зміни працівники харчоблоку мають прийняти душ.

14.3. Зберігання, транспортування продуктів і харчових відходів

14.3.1. Усі продукти, що надходять на судно, мають відповідати санітарним вимогам і повинні бути доставлені спеціалізованим автотранспортом, щодо якого є санітарний дозвіл на використання. Продукти, що швидко псуються, повинні мати свідоцтва якості із зазначенням термінів зберігання та реалізації.

14.3.2. Під час використання приправ (кухонної солі, спецій, прянощів тощо) мають виконуватися такі вимоги безпеки:

а) повинні перевірятись упаковка і маркування кухонної солі, приправ і прянощів під час приймання їх на судно;

б) на всіх ємностях для зберігання приправ мають бути чіткі написи (бирки) з зазначенням найменування продуктів;

в) зберігати і тримати приправи слід відповідно до встановленого на суднах порядку, окремо від інших продуктів, особливо від отруйних і небезпечних для здоров'я людей речовин.

14.3.3. Для здійснення механізованого навантаження продуктів харчування з берега у кладові та з кладових у харчоблок мають використовуватися наявні на судні транспортно-вантажні засоби (стріли, крани, муфти, візки тощо).

14.3.4. Для перенесення продуктів з кладових застосовується справна тара (відра з кришками, кошики та інша зручна тара, що має ручки).

Не допускається переносити продукти в руках по вертикальних трапах.

14.3.5. Під час руху по трапах і переходу через комінгси необхідно стежити, щоб предмет, що переноситься, не затуляв поле зору. Не допускається перестрибувати через комінгси дверного прорізу або ставати на них.

14.3.6. Готову їжу з камбуза в їдальню (кают-компанію) в разі розташування їх на одній палубі допускається переносити в каструлях або суднових полумисках, але не допускається перетин шляхів доставки готової продукції та сировини. У разі розташування приміщень на різних за висотою палубах їжа має подаватися ліфтом. У виняткових випадках при розміщенні цих приміщень у різних надбудовах їжа переноситься в термосах, відрах із кришкою тощо.

Переносити гарячу їжу в рідкому стані необхідно тільки в закритих ємностях або у відрах з кришками, що щільно закриваються.

14.3.7. Пролиті слизькі речовини (жир, кисіль тощо) мають бути швидко витерті, або слизькі місця на палубі тимчасово посипані сіллю, поки пролите не буде прибране.

Потрібно бути обережними при перенесенні скляного посуду (тари), порцеляни та ємностей з гарячими рідинами щойно вимитою палубою.

14.3.8. Персонал, що обслуговує холодильні камери, має виконувати такі вимоги безпеки:

а) перед входом до камери надійно закріпити двері у відкритому стані;

б) при вході в камеру взяти з собою висячий замок від дверей камери, якщо немає іншої людини, що залишилася зовні для спостереження за тим, хто перебуває всередині камери;

в) уміти користуватися пристроями для відчинення дверей зсередини і подачі звукового сигналу у випадку самовільного замикання в камері;

г) при вході до приміщень холодильних камер повинен бути обладнаний кран холодної та гарячої води.

14.3.9. У разі підозри на витік холодоагенту має бути вивішений на дверях попереджувальний напис і негайно повідомлено про це головному (старшому) механіку.

14.3.10. На палубах і гратах кладових не повинно бути льоду та сторонніх предметів, що можуть стати причиною падіння.

Гаки для підвішування м'яса, що не використовуються, мають бути зняті й прибрані.

14.3.11. Відходи виробництва слід збирати у спеціально призначені для цього ємності та вчасно видаляти.

14.4. Обслуговування суднових газових побутових установок

14.4.1. Відповідальний за безпечну експлуатацію газової установки на судні має призначатись наказом капітана судна.

14.4.2. При всіх помічених несправностях у роботі системи газифікації камбузної плити має бути викликана особа, відповідальна за її безпечну експлуатацію.

14.4.3. Газовою плитою допускається користуватись тільки під час дії припливно-витяжної вентиляції камбуза. Обладнання для приготування їжі та побутові прилади, що використовують важкі гази, слід використовувати тільки в місцях, обладнаних вентиляцією; необхідно забезпечити відсутність можливості небезпечного накопичення газу.

На балонах, що містять займисті та інші небезпечні гази, повинні бути чіткі позначення, що вказують на їх зміст, і кольорове маркування відповідно до ГОСТ 949-73. Ці балони повинні розміщуватись на відкритих палубах. Вентилі, регулятори тиску і трубопроводи, що ведуть від цих балонів, мають бути захищені від пошкоджень.

14.4.4. У разі виявлення витікання газу або в разі припинення горіння має бути одразу припинена його подача до приладів і посилена вентиляція.

До усунення несправності не допускається користуватись відкритим вогнем, електроприладами, палити, умикати й вимикати електроосвітлення.

14.4.5. Для виявлення витікання газу не допускається застосовувати відкрите полум'я. Для цього можна користуватись мильною емульсією.

14.4.6. Не допускається:

а) проводити самочинну газифікацію, перестановку, заміну й ремонт газового обладнання;

б) користування газовими приладами членами суднового екіпажу, які не знають правил користування цими приладами;

в) ставити на газову плиту великогабаритний (з великим діаметром дна) посуд без спеціальних конфорок з високими ребрами;

г) користуватись газовими приладами для обігріву приміщення.

14.4.7. Після закінчення користування газом необхідно закрити крани на газових приладах і перед ними.

14.5. Прання, відмивання і прасування білизни

14.5.1. Прання білизни і спецодягу в суднових умовах допускається проводити в приміщеннях (пральнях), спеціально обладнаних для цього.

14.5.2. Як обладнання для прання білизни можуть бути використані пристосовані для цього раковини, установлені в умивальнях з достатньою подачею холодної і гарячої прісної води або з пристроями для її підігрівання, якщо обладнання спеціальних окремих приміщень для пралень практично не виправдане.

14.5.3. Не допускається залишати приміщення пральні відкритим і допускати в нього сторонніх осіб.

14.5.4. Пролитий мильний розчин або інші мийні рідини мають бути негайно видалені з палуби.

14.5.5. Під час прання, відмивання і прасування білизни необхідно дотримуватись вимог безпеки, викладених в експлуатаційній документації прального і гладильного обладнання.

14.5.6. Перед пуском пральної машини слід оглянути систему скидання пари і рідини машини в шпігатну систему судна. Систему необхідно періодично очищувати від залишків мила, ворси та інших забруднень, здатних забивати систему скидання води.

14.5.7. При віджиманні білизни на центрифузі не допускається:

а) включати центрифугу при гойданні судна (крені) вище 15 град.;

б) заповнювати центрифугу білизною під час її обертання;

в) здійснювати віджимання білизни при відкритій кришці центрифуги;

г) залишати центрифугу, що працює без догляду;

ґ) різко натискати на гальмо для зупинення кошика;

д) зупиняти обертання кошика руками або будь-якими предметами;

е) здійснювати вивантаження білизни до повного зупинення центрифуги.

14.5.8. У пральні мають бути вивішені інструкції з охорони праці під час обслуговування встановлених у ній машин.

14.5.9. Під час обслуговування механізмів пральні необхідно користуватись спецодягом, передбаченим розділом 2.1 Норм безплатної видачі спеціального одягу. Працювати в майках, кофточках, колодках, калошах, взутті, що спадає з ніг, або черевиках на високих підборах не допускається.

14.5.10. У разі виявлення несправності устаткування, захисних пристроїв і огороджень робота має бути припинена, несправний механізм зупинений і повідомлено про це вахтовому механіку.

14.5.11. Змащення, налагодження й ремонт механізмів пральні допускається проводити тільки механіку (електромеханіку).

14.5.12. Білизна перед вивантаженням з пральної машини має бути охолоджена.

14.5.13. Прасувальне приміщення повинно бути відокремлене від пральні і сушильні й обладнане засобами діелектричного захисту.

14.5.14. Необхідно, щоб кожна з наявних у прасувальному приміщенні електричних прасок мала гнучке кріплення, яке не давало б змогу виносити її в інше приміщення, а також блокування з світловою сигналізацією (червоне світло) біля вхідних дверей у прасувальне приміщення. Світлова сигналізація повинна вмикатись одночасно з поданням електроживлення на праску.

14.5.15. Кількість засобів для прання і сушіння білизни й одягу повинні відповідати чисельності екіпажу і звичайній тривалості плавання.

14.5.16. Сушіння білизни слід здійснювати у відсіку, відокремленому від кают і їдалень, з достатньою вентиляцією й опаленням, у якому наявні пристосування для розвішування білизни.

14.6. Прибирання приміщень

14.6.1. Прибирання сміття і відходів необхідно виконувати спеціально призначеними для цього засобами.

14.6.2. Для прибирання палуб поблизу трапів і прорізів працівники мають розташовуватися так, щоб трапи і прорізи перебували в полі зору працівника.

14.6.3. Під час миття й протирання підволоків, розташованих високо світильників, ілюмінаторів, а також верхньої частини переборок працівники повинні використовувати спеціальні затискачі для ганчірок, губок, щіток тощо.

Не допускається під час миття і протирання розташованих високо об'єктів ставати на будь-які предмети, високі табуретки, опалювальні прилади, унітази тощо.

14.6.4. Під час миття поверхонь внутрішніх приміщень судна працівники мають використовувати нейтральні мийні засоби, що не роз'їдають шкіру рук, або виконувати цю роботу в гумових рукавичках.

14.6.5. Миття устатковання і палуби харчоблоку за допомогою шланга допускається виконувати при відключеному електроустаткованні і так, щоб на електроплити не потрапляла вода.

14.6.6. Не допускається торкатись електроприладів, вимикачів і електропроводки мокрими руками.

14.6.7. Протирання електропроводки, електроприладів, освітлювальної арматури тощо допускається здійснювати тільки при знятій напрузі.

14.6.8. Під час прибирання у суднових приміщеннях не допускається смикати за висячі предмети невідомого призначення, особливо мотузки, пояси тощо.

14.6.9. Чистити електроприлади допускається тільки після відключення їх від електромережі. Електроприлади (пилососи, натирачі підлоги, підлогомийні прилади тощо) слід умикати в мережу сухими руками.

15.1 Виробничі і службові приміщення

15.1.1. Мікроклімат у виробничих і службових приміщеннях повинен відповідати вимогам Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень.

15.1.2. Концентрація шкідливих речовин у повітрі робочої зони не повинна перевищувати гранично допустимих концентрацій (ГДК) для конкретних речовин.

15.1.3. Рівень шуму на робочих місцях виробничих приміщень має відповідати вимогам Санітарних норм виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку і становити не більше 80 дБ.

15.1.4. Освітлення робочих поверхонь на робочих місцях має відповідати цільовому призначенню приміщень згідно з СНиП II-4-79 "Природне і штучне освітлення".

Робочі місця, на яких може виникнути небезпека для працівників у разі пошкодження штучного освітлення, повинні бути забезпечені аварійним освітленням, яке має постійно підтримуватись у готовому до використання стані і регулярно перевірятись.

15.1.5. Підлога виробничих приміщень, розташованих над неопалюваними чи штучно охолоджуваними приміщеннями, повинна бути утеплена, щоб різниця температур у приміщенні та на поверхні підлоги не перевищувала 2,5 град. С, а також мати повітряний прошарок, що вентилюється.

15.1.6. Якщо за умовами технологічного процесу підлога є постійно зволоженою, робочі місця мають бути обладнані підніжними решітками.

15.1.7. Не допускаються протяги й різке охолодження повітря на робочих місцях у разі природної вентиляції виробничих приміщень.

Якщо передбачається виконання робіт із значним виділенням тепла або перебуванням у південних районах, слід передбачати кондиціювання повітря.

15.1.8. Рівень вібрації у службових приміщеннях повинен відповідати вимогам Державних санітарних норм виробничої загальної та локальної вібрації.

15.2. Житлові приміщення

15.2.1. Системи опалення і вентиляції кают і їдалень повинні забезпечувати відповідність повітря вимогам Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень за будь-яких погодних і кліматичних умов, у тому числі й у разі плавання судна в тропіках.

Опалювальні і вентиляційні пристрої мають бути забезпечені енергією на протязі всього часу перебування екіпажу на судні.

15.2.2. Підлоги приміщень для екіпажу повинні мати водонепроникну поверхню, бути зручними для підтримання чистоти.

15.2.3. Мінімальна норма природного освітлення в каютах має бути такою, щоб людина з нормальним зором могла читати в ясний день газету в будь-якій частині каюти, доступній для вільного пересування. За неможливості забезпечити достатнє природне освітлення слід забезпечити загальне штучне освітлення, що відповідало б зазначеним вимогам.

15.2.4. Додатково до загального освітлення біля головної частини кожного ліжка має бути забезпечене додаткове місцеве освітлення для читання.

15.2.5. Ілюмінатори кают повинні мати фіранки.

15.2.6. Необхідно вжити заходів для запобігання проникненню в приміщення для екіпажу мух та комах.

15.2.7. Каюта має бути обладнана дзеркалом, скринькою для туалетних речей, поличкою для книжок і достатньою кількістю гачків для верхнього одягу.

15.2.8. Спальні місця для членів екіпажу слід розподіляти таким чином, щоб вахти були розділені і жодна особа, що працює тільки вдень, не розміщувалась у каюті разом з особами, що несуть вахту вночі.

16.1. Захисні перила, поручні і запобіжні леєри, рятівні канати та інші засоби, що забезпечують безпеку працівників під час руху шляхами пересування на судні, мають бути справними.

16.2. Якщо існує загроза падіння працівників в отвори в палубі або з однієї палуби на іншу, там, де це необхідно, слід передбачити відповідний захист.

Якщо цей захист забезпечують захисні поручні, вони повинні мати висоту не менше 1 м.

16.3. На кормі суден з похилими завантажувальними платформами верхня частина такої платформи повинна бути обладнана затвором або іншими запобіжними засобами такої самої висоти, як фальшборти чи інші подібні пристосування, для захисту працівників від падіння на платформу.

16.4. Шляхи і виходи, які можуть бути використані як аварійні, не повинні бути захаращені сторонніми предметами. Вони мають бути легкодоступні і вести, якщо змога, прямо на відкриту палубу або в безпечне місце, а звідти - до рятувальних транспортних засобів таким чином, щоб працівники могли максимально швидко і безпечно евакуюватись зі своїх робочих місць або житлових приміщень.

16.5. Необхідно, щоб зачинені виходи, які можуть бути використані як аварійні, могли бути легко і швидко відчинені будь-яким працівником або рятівною командою у разі надзвичайної ситуації.

16.6. Необхідно забезпечити, щоб двері завжди могли відчинятись зсередини без застосування спеціальних пристосувань.

Двері, що ведуть до робочих місць, повинні відчинятись з будь-якого боку.

16.7. Аварійні шляхи і виходи повинні мати позначення відповідно до ОСТ 15259-81 "Кольори сигнальні і знаки безпеки на суднах флоту рибної промисловості".

17.1. Пожежна безпека суден повинна забезпечуватись відповідно до вимог Правил пожежної безпеки на суднах флоту рибного господарства України.

17.2. Устаткування для боротьби з вогнем повинно завжди зберігатись у постійному місці, підтримуватись у справному стані і бути готовим до негайного використання.

Працівники повинні знати, де розміщене це устаткування, як воно діє і як ним користуватись.

17.3. Тренування з боротьби з пожежами повинні проводитись щомісяця.

18.1. Кожне новозбудоване судно повинно бути забезпечене санітарно-технічним паспортом, у якому завод-будівельник має зазначити результати лабораторних вимірювань наявних (виявлених) виробничих шкідливих факторів.

Для суден, що перебувають в експлуатації, складання санітарно-технічного паспорта забезпечує судновласник (роботодавець). Судновласник (роботодавець) повинен періодично, але не рідше одного разу за п'ять років, організовувати лабораторні вимірювання шкідливих виробничих факторів і вживати заходів для їх усунення. Результати вимірювань заносять у санітарно-технічний паспорт, за ведення і зберігання якого відповідає старший помічник капітана. Другий примірник такого паспорта зберігається в службі охорони праці підприємства.

18.2. Рівні шуму і вібрації у приміщеннях судна і на робочих місцях повинні відповідати вимогам Державних санітарних норм виробничої загальної та локальної вібрації та Санітарних норм виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку.

18.3. Освітленість усіх приміщень судна, робочих місць, відкритих палуб, трапів тощо повинна відповідати вимогам СНиП II-4-79 "Природне та штучне освітлення".

18.4. Аварійне освітлення має забезпечувати:

- на робочих поверхнях, що обслуговуються під час аварійного режиму, освітленість не менше 25% норм, установлених для робочого освітлення цих поверхонь лампами розжарювання;

- на лінії проходів та на східцях трапів - не нижче 5 лк.

18.5. На всіх суднах має бути передбачена система вентиляції, що має забезпечити виконання вимог Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень. Усі судна водотоннажем 1000 регістрових тонн і більше повинні бути обладнані установками кондиціювання повітря у приміщеннях поста центрального керування машинного відділення відповідно до Рекомендації Міжнародної Організації Праці N 140 "Про кондиціювання повітря у приміщеннях для екіпажу і деяких інших приміщеннях на борту судна".

18.6. Якщо на риболовному судні здійснюються також переробка і виготовлення продукції з риби та інших водних живих ресурсів, необхідно дотримуватись вимог Державних санітарних правил і норм для підприємств і суден, що виробляють продукцію з риби та інших водних живих ресурсів.

18.7. На суднах, що мають житлові приміщення, повинні бути передбачені душові з гарячою і холодною проточною водою. Умивальні раковини і туалети повинні бути встановлені в належних місцях, відповідно обладнані і оснащені належною вентиляцією.

18.8. Санітарне обладнання для всіх членів команди, які не мають окремих кают з санітарними вузлами, має надаватись за наявності практичної можливості, з розрахунку

- один душ (або ванна) на кожні вісім осіб або менше;

- одна вбиральня на кожні вісім осіб або менше;

- одна вмивальна раковина на кожні шість осіб або менше.

18.9. У загальних умивальнях має бути забезпечена холодна і гаряча прісна вода, або засоби для підігрівання води.

18.10. Умивальні раковини і ванни мають бути достатніх розмірів і виготовлені з матеріалу з гладенькою поверхнею, яка стійка до утворення тріщин, розшарування чи корозії.

18.11. Туалети повинні мати зовнішню вентиляцію, не залежну від будь-яких інших приміщень.

18.12. Санітарне обладнання, розміщуване в туалетах, повинно мати пристрій для змивання струменем води в будь-який час.

18.13. Каналізаційні і стічні труби повинні бути таких розмірів і такої конструкції, щоб звести до мінімуму небезпеку їх засмічення і забезпечити зручність їх очищення. Ці труби не повинні проходити через резервуари з прісною і питною водою, а також, якщо це практично можливо, під стелями їдалень і житлових приміщень.

18.14. Приміщення для санітарних пристроїв, призначені для користування більш ніж однією людиною, повинні відповідати таким вимогам:

а) підлоги мають бути з міцного, легко очищуваного і водонепроникного матеріалу, має бути забезпечена можливість стікання води;

б) стінки мають бути зі сталі або іншого міцного матеріалу і бути водонепроникними принаймні на висоту 23 см від рівня підлоги;

в) приміщення повинні мати належне освітлення, опалення і вентиляцію;

г) туалети мають бути розміщені поблизу кают, але відокремлено від них і від умивалень, без прямого доступу з кают або з проходу між каютами і туалетами, до якого нема іншого доступу (ця вимога не застосовується, якщо туалет розміщений у приміщенні між двома каютами, у яких розміщено загалом не більше чотирьох осіб);

ґ) якщо в одному приміщенні більше однієї кабіни, вони мають бути розгороджені, щоб забезпечити індивідуальне користування ними.

18.15. Поза каютами, але недалеко від них, має бути достатніх розмірів належним чином вентильоване приміщення для розвішування непромокальних плащів.

18.16. На всіх суднах має бути обладнання для надання першої медичної допомоги.

18.17. Кожний член екіпажу повинен мати особисту медичну книжку, до якої записують результати медичних обстежень, а також відомості про проходження працівником навчання з програми гігієнічної підготовки. Особисті медичні книжки зберігаються у капітана чи іншої призначеної ним особи.

18.18. Медичні огляди проводяться відповідно до Положення про медичний огляд працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.03.94 N 45, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.94 за N 136/345.

18.19. У разі поранень, порізів або уколів рук необхідно здійснити дезінфекцію й обробку ушкоджених місць у медпункті або медикаментами з суднової аптечки.

18.20. Палити на судні допускається тільки в спеціально відведених місцях.

18.21. Застосовувати на судні мийні, дезінфекційні засоби, інсектициди і ратициди повинні лише визначені особи, відповідальні за зберігання і використання цих засобів. Застосування цих засобів допускається тільки за умови наявності сертифікації в межах України та наявності на судні інструкцій щодо їх безпечного застосування і зберігання.

18.22. Кожний працівник повинен мати місце для зберігання свого одягу.

19.1. Судна повинні бути устатковані необхідними засобами для рятування життя і виживання, що включають засоби для підтримання працівників на поверхні води, кількість цих засобів повинна відповідати умовам судна і кількості людей, що перебувають на борту відповідно до Міжнародної конвенції з охорони людського життя на морі (з урахуванням змін, унесених у 1988 році), а також радіорятівним обладнанням, зокрема аварійним радіомаяком з гідростатичним роз'єднувальним механізмом, що вказує на місцеперебування судна.

19.2. Усі компоненти засобів для рятування життя і виживання повинні зберігатись у належних місцях, підтримуватись у справному стані й бути готовими до негайного використання.

Вони повинні перевірятись перед відходом судна з порту, а також регулярно під час плавання.

19.3. Усі працівники повинні пройти інструктаж і тренування щодо дій за надзвичайних ситуацій.

19.4. На судні має бути складений розпис за тривогами (тобто на випадок надзвичайних ситуацій), згідно з яким має проводитись навчання щодо дій за надзвичайних ситуацій.

Залежно від чисельності екіпажу на суднах створюються:

- за чисельності екіпажу 100 осіб і більше - носова, кормова і машинно-котельна аварійні партії;

- за чисельності 50-100 осіб - носова і кормова аварійні партії і машинно-котельна аварійна група;

- за чисельності 15-50 осіб - одна аварійна партія і машинно-котельна аварійні група;

- за чисельності менше 15 осіб - одна аварійна партія.

19.5. Тренувальні збори працівників для занять щодо виживання повинні проводитись щомісяця в порту і/або в морі.

Під час занять необхідно забезпечити перевірку і узгодженість дій працівників щодо виконання обов'язків, пов'язаних з поводженням із засобами рятування, виживання та користування ними.

Працівники повинні бути навчені діям щодо поводження з портативними радіопристроями і користування ними.

19.6. Засоби індивідуального захисту у вигляді одягу або призначені для одягання зверху повинні мати яскраве забарвлення, що контрастувало б з кольорами морської поверхні і було б добре помітним.

20.1. На кожному судні і в його виробничих приміщеннях мають бути виділені спеціальні особи (у кожній зміні, вахті), відповідальні за систематичне поповнення і стан пристосувань і засобів для надання першої медичної допомоги, що зберігаються в медичних аптечках.

20.2. Увесь персонал судна повинен бути навчений способам надання першої допомоги.

20.3. У разі нещасного випадку необхідно негайно надати потерпілому першу медичну допомогу і своєчасно направити його до медичного пункту.

20.4. Перша медична допомога, що може бути надана немедичним персоналом, обмежується таким:

а) тимчасова зупинка кровотечі;

б) перев'язування рани, опіку;

в) іммобілізація перелому (нерухома пов'язка);

г) заходи з оживлення (штучне дихання);

ґ) перенесення або перевезення потерпілого.

20.5. На судні має бути апарат для штучного дихання з відповідним набором інструментів, а також ноші для перенесення потерпілих.

20.6. У приміщенні аміачної рефрижераторної установки має бути аптечка для надання першої медичної допомоги потерпілому, у якій повинні бути: лимонна і молочна кислота, питна сода, мазь Вишневського або пеніцилінова мазь, мазева пов'язка, нашатирний спирт, йод, бинт, вата, темні захисні окуляри "консерви", киснева подушка. Якщо в аптечці не вистачає місця, кисневу подушку можна зберігати в каюті рефрижераторного механіка.

20.7. У приміщенні фреонової рефрижераторної установки повинна бути аптечка для надання першої медичної допомоги потерпілому, яка повинна містити нашатирний спирт, питну соду, мазь Вишневського або пеніцилінову мазь, йод, бинт, вату, темні окуляри "консерви", кисневу подушку з киснем.