Про розгляд проекту Закону України "Про електронні комунікації"

Відповідно до статті 93 Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України від 10.02.2010 № 1861-VI, листа Комітету Верховної Ради України з питань інформатизації та зв'язку від 06.02.2020 № 04-33/03-119 (29431), враховуючи листи Секретаріату Кабінету Міністрів України від 11.02.2020 № 4047/0/2-20, від 17.02.2020 № 4988/0/2-20 та від 27.02.2020 № 6452/0/2-20, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації,

1. Затвердити висновок стосовно висловлення позиції щодо недоцільності прийняття проекту Закону України "Про електронні комунікації", реєстраційний номер 3014 від 05.02.2020, у зв'язку із зауваженнями до нього, що додається.

2. Департаменту правового забезпечення в установленому порядку забезпечити направлення висновку, затвердженого пунктом 1 цього рішення, Комітету Верховної Ради України з питань цифрової трансформації, Міністерству цифрової трансформації України та Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.

3. Департаменту забезпечення діяльності оприлюднити це рішення шляхом його розміщення на офіційній сторінці НКРЗІ в мережі Інтернет.

Проект Закону України "Про електронні комунікації", реєстраційний номер 3014 від 05.02.2020, (далі - законопроект) спрямований, як зазначено у пояснювальній записці до нього, на визначення правових основ діяльності у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектру, виконання зобов'язань України, передбачених Угодою про асоціаціюміж Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, (далі - Угода про асоціацію),встановлення повноважень держави щодо управління та регулювання діяльності у сфері електронних комунікацій, а також прав, обов'язків та засад відповідальності фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у даній діяльності або користуються електронними комунікаційними послугами.

За результатами опрацювання законопроекту Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, вирішила висловити позицію про недоцільність його прийняття у зв'язку із зауваженнями до нього.

1. Законопроектом пропонується зокрема, оновити закон, що встановлює правову основу діяльності у сфері телекомунікацій, визнавши при цьому Закон України "Про телекомунікації" таким, що втратив чинність.

Слід зауважити, що Законом України "Про телекомунікації" передбачаються положення, зокрема, щодо складу, порядку призначення членів НКРЗІ, фінансування, правового статусу та організаційно-правових засади діяльності комісії.

Натомість, частиною другою статті 7 законопроекту встановлено, що порядок утворення регуляторного органа, відбору, призначення та звільнення його голови та членів, фінансування, правовий статус та організаційно-правові засади діяльності визначаються окремим законом.

Вважаємо, що запропонований підхідстосовно визначення в окремому законі порядку утворення регуляторного органа, відбору, призначення та звільнення його голови та членів, фінансування, правовий статус та організаційно-правові засади діяльності є нераціональним, необґрунтованим та не враховує практику визначення вже в існуючих законах України ("Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", "Про телекомунікації", "Про запобігання корупції"),які регулюють відповідні сфери діяльності, механізму утворення, фінансування, структури та функціонування відповідних державних органів, порядку призначення та звільнення з посад їх керівників/заступників, голів/членів та інших працівників.

У зв'язку з цим, частину другу статті 7 законопроекту пропонуємо виключитита окремо передбачити у законопроекті відповідні положення щодо структури, джерел фінансування регуляторного органа та порядку його роботи, оплати праці, особливостей призначення, припинення повноважень та правового статусу Голови та членів регуляторного органа, керівника апарату та інших працівників.

З аналізу змісту положень законопроекту вбачається загроза зриву виконання зобов'язань України, передбачених Угодою про асоціацію таставить під сумнів реалізацію задекларованої незалежності та адміністративної спроможності національного регуляторного органу у галузі зв'язку (стаття 391 Угоди про асоціацію).

Слід зауважити, що директивами Європейського Союзу підкреслюється важливість такої ознаки органу національного регулювання в сфері електронних комунікаційних послуг, як незалежність діяльності.

Законопроектом закладено декларативні нормищодо принципів діяльності національного регулятора (стаття 7 законопроекту), однак не передбачено механізмів їх реалізації.

При цьому,запропонована норма щодо обов'язковості державній реєстрації нормативно-правових актів національного регулятора не відповідає статтям 8 та 31 Європейському кодексу електронних комунікацій.

Крім того, вказане не відповідає вже визначеним законами підходам щодо прийняття актів аналогічними регуляторами в інших сферах(зокрема, закони України"Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг").

При цьому, слід зазначити, що передбачена на сьогодні процедура призводить до того, що НКРЗІ позбавлена можливості оперативно впливати на ситуації, вирішення яких потребує прийняття регуляторних актів, а строк від розробки до прийняття регуляторних актів складає більше 6 місяців.

Зазначене також не вирішується цим законопроектом.

Разом з цим, абзацом 2 частини п'ятої статті 7 законопроекту передбачена можливість відмови в погодженні та державній реєстрації нормативно-правових актів регуляторного органа у разі їх невідповідності Конституції та законам України чи міжнародним договорам України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Вважаємо за доцільне виключення вищезгаданої норми з тексту законопроекту, оскільки регуляторний орган (частина першої статті 7 законопроекту) у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами.

Також, враховуючи положення статті 31 Європейського кодексу електронних комунікацій, вважаємо за доцільне передбачити в частині шостій статті 7 законопроекту норму, яка визначатиме, що рішення регуляторного органа можуть бути оскаржені в судовому порядку. При цьому, оскарження рішень регуляторного органа не зупиняє їх виконання.

2. Законопроектом передбачається (стаття 1), у тому числі, що його дія не поширюється на відносини, пов'язані з взаємоз'єднанням, розподілом ресурсів, маршрутизацією та транзитом трафіку у мережі Інтернет, які регламентуються документами, встановленими міжнародними організаціями.

Водночас, пункт 1 частини першої статті 102 законопроекту передбачає, що універсальними електронними комунікаційними послугами є послуги широкосмугового доступу до мережі Інтернет у фіксованому місці, що відповідають вимогам частини другої цієї статті.

Законопроект не враховує вимоги статті 5 Регламенту Європейського парламенту і ради (ЄС) 2015/2120 від 25 листопада 2015 року "Про заходи щодо доступу до відкритого Інтернету і внесення змін і доповнень до Директиви 2002/22/ЄС про універсальну послугу та права користувачів щодо мереж та послуг електронного зв'язку та до Регламенту (ЄС) № 531/2012 про роумінг у мережах мобільного зв'язку загального користування в межах Союзу", яка передбачає те, що: "національні регуляторні органи повинні проводити ретельний моніторинг і забезпечувати дотримання статей 3 і 4, а також сприяти постійній доступності недискримінаційних послуг доступу до мережі Інтернет на такому рівні якості, який відображає досягнення в сфері технологій. Для цих цілей національні регуляторні органи можуть встановлювати вимоги стосовно технічних характеристик, мінімальні вимоги до якості обслуговування, вживати інших відповідних і необхідних заходів до одного або декількох надавачів електронного зв'язку населенню, включно з надавачами послуг доступу до мережі Інтернет.".

У зв'язку з цим, вважаємо за необхідне виключити абзац четвертий частини другої статті 1 законопроекту, як такий, що протирічить вимогам європейського законодавства.

Крім того, у законопроекті необхідно врахувати світові тенденції конвергенції телекомунікаційних мереж та телекомунікаційних послуг, тому принцип "технологічної нейтральності" повинен розповсюджуватись не тільки на радіотехнології, а і на всі технології електронних комунікацій і електронних послуг.

3. Запропонований механізм універсальної електронної комунікаційної послуги (Розділ ХІІІ законопроекту) не відповідає європейській практиці і не узгоджується з повноваженнями регуляторного органа, визначеними статтею 8 законопроекту, а саме:

- європейський досвід створення фонду загальнодоступних послуг, фактично про який мова йде у законопроекті, показує неефективний розподіл бюджетних коштів для будівництва телекомунікаційних мереж через велику кількість спірних питань і як результат, судів між забудовником і регуляторним органом;

- визначення території на якій може бути забезпечений доступ до універсальної послуги з м. Києва недоцільно. Більш ефективно це можна визначити на регіональному рівні. Саме на регіональному рівні визначення території де повинні надаватись універсальні електронні комунікаційні послуги, у тому числі, ШСД до мережі Інтернет з урахуванням розташування шкіл, лікарень, соціально вразливих груп населення тощо;

- вибір постачальника універсальної електронної комунікаційної послуги для надання цієї послуги з центру без урахування регіональних особливостей є неефективним і несе загрозу невиконання поставлених завдань. Для цього більш доцільно здійснювати такий вибір на конкурсних засадах місцевими органами виконавчої влади та/або органами місцевого самоврядування;

- конкурси та вибір постачальника універсальної електронної комунікаційної послуги мають проводитись виключно щодо надання таких послуг на визначеній територіїза тими мінімальними розрахунками, які сформовано на місцях. Розподіл бюджетних коштів для потреб будівництва телекомунікаційних мереж за досвідом європейських країн є негативним, через можливу відсутність бажаючих надавати послуги і обслуговувати ці мережі в подальшому;

- розділ ХІІІ законопроекту необхідно поєднати з розробкою плану з розбудови ШСД до мережі Інтернет в Україні, забезпечивши при цьому першочергову роль місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо використання бюджетних коштів, передбачених у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. При цьому, розподіл коштів на надання універсальної електронної комунікаційної послуги повинен бути пов'язаний з центральними органами виконавчої влади та місцевими органами виконавчої влади та/або органами місцевого самоврядування на місцях.

Завдання регуляторного органа полягає у забезпеченні контролю надання універсальної електронної комунікаційної послуги за результатами звітності операторів, провайдерів електронних комунікацій та за результатами державного нагляду (контролю). При цьому за вказаними результатами надавати відповідні пропозиції до ЦОВЗ, місцевих органів виконавчої влади та/або органів місцевого самоврядування.

Таким чином, враховуючи велике соціальне значення надання універсальної електронної комунікаційної послуги в Україні, Розділ ХІІІ (статті 102 - 106) законопроекту потребує суттєвого доопрацювання. З цією метою пропонується створити Робочу групу із залученням представників: Мінцифри, НКРЗІ, Держспецзв'язку, операторів, провайдерів телекомунікацій та їх асоціацій.

4. Пунктом 3 частини другої статті 11 законопроекту передбачено розміщення на електронній регуляторній платформі у відкритому доступі реєстру присвоєнь радіочастот, що є недопустимим, особливо для країни, що зазнає військової агресії.Більшість країн Європи не дають загального доступу до цієї інформації, що містить ознаки стратегічної та такої, що потребує захисту на державному рівні. У зв'язку з цим, вказаний пункт потребує виключення.

5. Частиною восьмою статті 13 законопроекту визначено вичерпний перелік питань для проведення позапланових перевірок.

Разом з тим, з метою забезпечення дієвого реагування регуляторного органа на звернення правоохоронних органів щодо виявлення будь-яких порушень законодавства у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра, зокрема питання виконання вимоги рішень Ради національної безпеки і оборони України, які набрали чинності в установленому законом порядку, щодо заборони Інтернет-провайдерам надання послуг з доступу користувачам мережі Інтернет до певних ресурсів/сервісів, блокування Інтернет-провайдерами доступу до ресурсів, у тому числі до їх субдоменів, у законопроекті необхідно перебачити повноваження регулятора щодо можливості проведення заходів державного нагляду (контролю) на підставі звернення правоохоронних органів про порушення законодавства про електронні комунікації та/або радіочастотний спектр.

Також у законопроекті передбачено, що державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства про електронні комунікації та радіочастотний спектр суб'єктами господарювання, іншими особами здійснюється відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Враховуючи, що дія Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, до якої не відноситься провадження діяльності, пов'язаної з користуванням радіочастотним ресурсом, а також з метою забезпечення достатнього рівня самостійності і незалежності регуляторного органа відповідно до положень Угоди про асоціацію та директив ЄС, пропонуємо виключити частини другу та третю статті 13, частину третю статті 14 законопроекту, а також викласти пункт 11 частини дванадцятої розділу XІХ законопроекту в редакції:

"11) частину другу статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (Відомості Верховної Ради України, 2007 р., № 29, ст. 389; 2017 р., № 4, ст.36) доповнити словами "державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра".

6. Частиною третьою статті 20 законопроекту передбачені підстави виключення з реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг.

Слід зазначити, що неподання до НКРЗІ звітності та інформації більше 30% суб'єктів господарювання, включених до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій, призводить до неможливості дослідити реальний стан ринку, визначити кількість "гравців" на ньому.

Вважаємо за необхідне передбачити у вказаній статті положення щодо виключення з реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг за рішенням регуляторного органа, а також визначити однією з підстав для виключення з реєстру акта уповноважених посадових осіб регуляторного органа про відсутність суб'єкта перевірки за місцем реєстрації.

7. Норми статей 19-20 законопроекту повністю нівелюють прогресивні зміни, запроваджені Законом України 18 вересня 2019 року № 102-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню", та повертають процедуру подання до реєстру всіх "бажаючих"здійснювати таку діяльність. Подібна норма, що існувала в законодавстві до вересня 2019 року, призвела до наповнення реєстру тисячами суб'єктів господарювання, які в реальності зазначену ними діяльність не здійснювали, їх намір залишився лише наміром в реєстрі. Запропонована законопроектом норма призведе до неможливості визначення і розуміння державними органами точної кількості суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у сфері електронних комунікацій на відповідній території країни, а також до дезорієнтації споживачів в частині можливості отримання відповідних послуг, укладення договорів тощо. Вважаємо, що такі норми є концептуально неприйнятними і пропонуємо їх викласти в редакції Закону № 102-IX, що набрав чинності 25 грудня 2019 року.

Частинами п'ятою, шостою, восьмою статті 19 передбачено видання регуляторним органом такого документу, як "декларація", що видається безоплатно суб'єкту господарювання та повинна містити детальний опис вимог законодавства та умов, за яких суб'єкт господарювання має право подавати заявки на право встановлювати на земельних ділянках та об'єктах інфраструктури елементи електронних комунікаційних мереж, вести переговори про взаємоз'єднання мереж, отримувати доступ або взаємоз'єднання мереж для того, щоб полегшити здійснення вказаних прав в інших органах державної влади, місцевого самоврядування або з іншими суб'єктами господарювання.

Зазначені норми є необґрунтованими, неприйнятними та потребують виключення,оскільки по суті перекладають обов'язки суб'єкта господарювання щодо декларування ним добровільного виконання законодавства України на державний орган. Зазначене також може призвести до масового уникнення відповідальності суб'єктів господарювання за порушення законодавства у цій сфері.

Крім того, зазначена "декларація", не згадується в інших статтях законопроекту, у тому числі тих, що передбачають визначення термінів та повноваження регуляторного органу.

Пунктом 7 частини третьої статті 19 законопроекту передбачено, що повідомлення про початок здійснення діяльності у сфері електронних комунікацій повинно містити інформацію щодо території, на якій планується надання електронних комунікаційних послуг та/або доступу до мереж (інформація вноситься шляхом проставлення відмітки напроти відповідних адміністративно-територіальних одиниць).

Зазначена норма потребує уточнення в частині проставлення такої відмітки відповідно до Державного класифікатора об'єктів адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ).

8. Частиною третьої статті 47 законопроекту передбачено, зокрема, що оплату вартості робіт в частині радіочастотного моніторингу здійснює регуляторний орган на договірних засадах за рахунок коштів спеціального фонду Державного Бюджету України.

Слід зазначити, що планові потреби у фінансуванні на проведення радіочастотного моніторингу радіочастотного ресурсу України, передбаченого статтею 16 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" Державним підприємством "Український державний центр радіочастот" у 2019 році становили - 595 млн. грн, у 2020 році становитиме понад 620 млн. грн.

Отже, для здійснення радіочастотного моніторингу за рахунок бюджетних коштів необхідно буде передбачати щорічно у Державному бюджеті України щонайменше 700 млн. грн.При цьому для реалізації вказаного положення необхідним є внесення змін до Бюджетного кодексу України, пов'язаних із створенням передбаченого спеціального фонду, а саме розробка та прийняття проекту Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України" з наведенням відповідних фінансово-економічних обґрунтувань та його обов'язковий розгляд та погодження з Міністерством фінансів України та Комітетом з питань фінансів, податкової та митної політики.

Таким чином, за відсутності відповідного проекту Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України" та належного фінансування, передбаченого у законах про Державний бюджет України на відповідні роки, частину третю статті 47 законопроекту, пропонуємо виключити.

9. Статті 62-64 законопроекту щодо проведення конкурсів (аукціонів) на отримання права користування радіочастотним спектром пропонуємо виключити, як такі, що не враховують позитивний для країни досвід з проведення тендерів та впровадження нових радіотехнологій третього та четвертого поколінь (3Gта 4G), які було успішно проведено відповідно до вимог діючого Закону України "Про радіочастотний ресурс України" та, зокрема, оновленого у 2019 році Порядку проведення конкурсів або тендерів на отримання ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України, затвердженого рішенням НКРЗІ від 30.05.2017 № 281, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.09.2017 за № 1115/30983.

Враховуючи необґрунтованість та неможливість реалізації запропонованих законопроектом норм (для прикладу: ще на етапі надання оголошення про проведення конкурсу регуляторний орган обтяжується зобов'язаннями: гарантувати належну поінформованість усіх осіб, зацікавлених в отриманні ліцензії та визначити розмір плати за видачу ліцензії (стаття 62); регуляторний орган зобов'язаний визначити переможцями осіб, які не перемогли в конкурсі, регуляторний орган позбавлений можливості скасування результатів конкурсу навіть якщо його переможець не оплатив визначену суму (стаття 64) та ін.) пропонуємо зберегти чинний спосіб регулювання, передбачивши у законопроекті такі повноваження регуляторного органу:

визначення необхідності проведення відповідних конкурсів (тендерів, аукціонів), встановлення порядку та умов їх проведення, визначення результатів.

Також пропонуємо передбачити у законопроекті можливість запровадження регуляторним органом проведення електронних торгів("прозорро продажі") на отримання відповідних ліцензій.

10. Норми законопроекту, які передбачають ліцензування у сфері користування радіочастотним спектром, зокрема видачі, продовження строку дії, переоформлення, анулювання відповідних ліцензій, потребують суттєвого доопрацювання, зауваження та пропозиції щодо чого наведено в додатку до цього висновку.

Крім того, статтею 59 законопроекту передбачені декларативні норми щодо здійснення вивільнення радіочастот за рішенням регуляторного органу, що приймається ним за участі консультацій та обговорення із заінтересованими сторонами відповідно до принципів прозорості, пропорційності та недискримінації. Водночас вважаємо за необхідне передбачити у законопроекті чіткі повноваження регуляторного органу щодо здійснення заходів, необхідних для вивільнення користувачами радіочастотного спектру будь-якої конкретної смуги радіочастот для можливості створення умов її використання новими радіотехнологіями та впорядкування спектру (рефармінгу), надати визначення терміну "рефармінг радіочастот" та передбачити виключні підстави для проведення рефармінгу, встановлення порядку проведення рефармінгу регуляторним органом та затвердження плану заходів щодо його проведення.

Крім того, законопроект містить неузгодженості та суперечливі норми, не враховує особливостей ресурсу нумерації, інших питань, пов'язаних з користуванням радіочастотним спектром та наданням електронних комунікаційних послуг, зауваження та пропозиції щодо чого додаються.

Додаток: на 14 арк.

1. Необхідно упорядкувати/визначити терміни, які використовуються по текстузаконопроекту, але відсутні у статті 2, зокрема, віртуальна мережа, активна інфраструктура, пакетно-комутовані з'єднання, оригінація трафіку, наскрізне підключення, універсальна послугатощо, та привести визначення термінів, у тому числі, "абонент", "кінцевий користувач послуг", "взаємоз'єднання мереж", "ресурс нумерації (номерний ресурс)", "споруди електронних комунікацій", "фіксований зв'язок", "спільне користування радіочастотного спектру"у відповідність до рекомендацій Міжнародного союзу електрозв'язку та міжнародного досвіду.

Крім того, слід зазначити, що технологічна нейтральність має на меті дозволити використання в межах однієї смуги радіочастот технологічно сумісних радіотехнологій, які зазвичай належать до одного виду радіозв'язку або однієї радіослужби, а не взагалі всіх радіотехнологій, які існують в країні. Повністю хаотичне використання операторами радіотехнологій призведе до створення завад, унеможливлення сумісної роботи, неефективного використання спектру.

Враховуючи вказане, пропонуємо термін "технологічна нейтральність"викласти у наступній редакції:

"технологічна нейтральність в сфері використання радіочастотного спектру - принцип користування зазначеними в ліцензії смугами радіочастот без обмеження застосування дозволених в Україні радіотехнологій, визначених планом розподілу і користування радіочастотним спектром в Україні, віднесених до одного виду радіозв'язку, за умови дотримання електромагнітної сумісності;".

Стосовно визначення "реєстр радіообладнання та випромінювальних пристроїв".На сьогодні до митних органів НКРЗІ надається Реєстр РЕЗ та ВП, забороненихдо застосування та ввезення на територію України. Об'єднання всіх РЕЗ в один реєстр ускладнить процедуру перевірки РЕЗ контролюючими органами. Вважаємо за доцільне залишити два окремих реєстри, а саме: реєстр РЕЗ та ВПдозволенихдо застосування та ввезення на територію України та реєстр РЕЗ та ВП забороненихдо застосування та ввезення на територію України.

Також потребують доопрацювання окремі терміни та визначення, а саме:

у визначенні "національний план нумерації України" внести редакційну правку, а саме словосполучення "ресурсу нумерації" замінити на "ресурсів нумерації";

у визначенні "адреса мережі Інтернет" виключити слова Інтернет-протоколів;

визначення терміна "ресурс нумерації" не відповідає рекомендації ITU-T Е.101 (11/2009) "Definitions of terms used for identifiers (names, numbers, addresses and other identifiers) for public telecommunication services and networks in the E-series Recommendations" та штучно звужує призначення певних видів ресурсів нумерації, а саме не включає можливості їх використання при експлуатації електронних комунікаційних мереж та надання послуг. Пропонується викласти у редакції:

"ресурс нумерації (номерний ресурс) - коди, номери, ідентифікатори, що використовуються для позначення (ідентифікації) електронних комунікаційних мереж, кінцевих пунктів мережі, послуг, абонентів під час надання послуг електронних комунікаційних та/або експлуатації електронних комунікаційних мереж загального користування;";

в терміні "пов'язана послуга" використовується словосполучення "абонентських номерів", в той час як по тексту законопроекту поняття "абонентський номер" не використовується. Пропонується слово "абонентських" виключити;

враховуючи, що згідно Кодексу електронних комунікацій ЄС послуга перенесення номера не є електронною комунікаційною послугою, пропонується у визначенні цього терміну зазначити, що така послуга є пов'язаною послугою;

запропонований термін "фіксованого зв'язку" потребує доопрацювання, оскільки згідно наведеного визначення фіксованим є зв'язок, який надається на обмеженій території, зокрема у зоні нумерації. Таким чином, міжзоновий дзвінок між абонентами фіксованих мереж не є фіксованим зв'язком;

взаємоз'єднання мереж - це не "тип доступу" а фізичне та/або логічне з'єднання електронних комунікаційних мереж;

доступ - надання, відповідно до цього Закону, права та можливості не "доступу до", а використання електронних комунікаційних мереж, інфраструктури

пов'язані засоби - не можуть бути "пов'язаними послугами";

пропуск трафіка - не "при взаємоз'єднанні мереж", а у "взаємоз'єднаних мережах";

послуга міжособистісної електронної комунікації з використанням нумерації - здійснюється зв'язок не "з номером (номерами)" а з "кінцевим (термінальним) обладнанням з присвоєним номером";

до споруд електронних комунікацій не можуть включатися "лінії зовнішнього електропостачання" які є складовою енергетичної системи та складаються з трансформаторних підстанцій, підземних силових кабельних ліній, повітряних ліній електропередавання, що розміщуються на опорах та "будинкові розподільні мережі" які вже є мережами;

точка доступу будинкової розподільної мережі - не може бути "фізичною точкою". Це місце зведення розподільчих кабелів прокладених до приміщень (квартир) будинку;

фізична (пасивна) інфраструктура електронних комунікацій - активна і пасивна інфраструктура є фізичними, тому ототожнювати поняття фізична та пасивна некоректно, а "відповідні інженерні системи будівель" включають системи електропостачання, водопостачання та водовідведення, тепло- та газопостачання.

2. Пунктом 11 частини першої статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що до повноважень Антимонопольного комітету України належить проведення дослідження ринку, визначення меж товарного ринку, а також становища, в тому числі монопольного (домінуючого), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймання відповідних рішення (розпорядження).

З огляду на зазначене та з метою уникнення дублювання повноважень державних органів, пропонуємо:

у визначенні терміну "постачальник електронних комунікаційних мереж та/або послуг з значним ринковим впливом"слово "домінуючому" замінити на слово "домінуванню". У зв'язку з цим, у визначенні вказаного терміну, речення "Визначення становища еквівалентного домінуючому здійснюється регуляторним органом з урахуванням законодавства про захист економічної конкуренції", виключити.

абзац другий частини першої статті 86 законопроекту виключити.

3. Показники та параметри якості універсальної послуги широкосмугового доступу до мережі Інтернет у фіксованому місці встановлюються центральним органом виконавчої влади в сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра статтями 102 та 6. Однак, статтею 114 законопроекту зазначено, що швидкість не входить до параметрів (показників)якості електронних комунікаційних послугдоступу до мережі Інтернет відповідно до яких постачальники електронних комунікаційних послуг повинні надавати зазначені послуги.

При цьому, саме Регламентом Європейського парламенту і ради (ЄС) 2015/2120 від 25 листопада 2015 року "Про заходи щодо доступу до відкритого Інтернету і внесення змін і доповнень до Директиви 2002/22/ЄС про універсальну послугу та права користувачів щодо мереж та послуг електронного зв'язку та до Регламенту (ЄС) № 531/2012 про роумінг у мережах мобільного зв'язку загального користування в межах Союзу" параметри швидкості завантаження/вивантаження даних мають встановлюватись всіма країнами членами ЄС.

Такими чином пропонуємо:

пункти 13.2 та 14 статті 6 викласти у такій редакції:

"13.2) параметрів якості універсальних електронних комунікаційних послуг та їх показників і рівнів, методів їх вимірювання постачальниками електронних комунікаційних послуг та методик вимірювань;

14) у разі необхідності, визначеної регуляторним органом, встановлення параметрів якості електронних комунікаційних послуг та їх показників і рівнів, методів та методик їх вимірювання постачальниками електронних комунікаційних послуг;";

підпункт 13.2) частини першої статті 8 законопроектувикласти у наступній редакції:

"13.2) здійснення в установленому ним порядку моніторингу якості електронних комунікаційних послуг, у тому числі показників швидкостей завантаження і вивантаження даних при наданні послуг доступу до мережі Інтернет, та дотримання постачальниками електронних комунікаційних послуг вимог щодо оприлюднення інформації про їх якість;";

Крім того, у статті 114 законопроекту додати до переліку параметрів якості послуг доступу до мережі Інтернет також "параметр швидкостей завантаження і вивантаження даних".

Водночас, з метою єдиного підходу до формулювань та понять, пропонуємо прийти до однакових формулювань щодо якості. Так, по тексту законопроекту зустрічається різні словосполучення щодо якості, зокрема такі, як "показники параметрів якості", "параметри показників якості". Враховуючи викладене, пропонуємо зазначений принцип застосувати до всього тексту законопроекту.

4. Статтею 11 законопроекту передбачено створення персональних кабінетів на регуляторній платформі тільки для постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг,загальних користувачів радіочастотного спектру. Водночас відповідно до пункту 4) частини третьої регуляторна платформа має забезпечувати подання документів для отримання адміністративних послуг регуляторного органа. При цьому не передбачено механізму подання заяв вендорами радіообладнання.

Включення до законопроекту норми щодо можливості здійснення оплати за надання передбачених цим Законом адміністративних послуг з використанням платіжних систем через мережу Інтернет (через регуляторну платформу) потребує додаткового обґрунтування та взаємоузгодження з іншими нормами законопроекту (підтвердженням держказначейства, зазначене у статті 51 законопроекту тощо).

Також пропонується виключити із законопроекту норми щодо автоматичної розсилки регулятором нагадування щодо необхідності поновлення ліцензій, дозвільних документів у разі наближення строку їх завершення, оскільки така норма несе прямий ризик перекладання відповідальності за недотримання вимог законодавства з суб'єкта господарювання на державний орган. Для постійного доступу постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг до інформації щодо термінів дії отриманих ними дозвільних документів достатнім є відображення в персональному електронному кабінеті дат початку та завершення їх дії.

5. Пункт 2 частини четвертої статті 13 законопроекту пропонуємо виключити та перенести частину шосту статті 13 до статті 23 законопроекту, оскільки проведення заходів державного нагляду шляхом аналізу поданої регуляторної звітності не відповідає принципам здійснення державного нагляду (контролю) в частині прийняття відповідного рішення регуляторного органа, видачі посвідчення, складання акта за результатами проведення такого аналізу тощо. Крім того, у разі неврахування наданої пропозиції та введені відповідним законом мораторію на проведення заходів державного нагляду (контролю), проводити аналіз регуляторної звітності буде неможливо.

6. В умовах стрімкої цифровізації суспільства набувають поширення факти розповсюдження в мережі Інтернет матеріалів порнографічного характеру за участі неповнолітніх. З метою забезпечення нормативної бази для регулювання діяльності постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг щодо протидії розповсюдженню дитячої порнографії через телекомунікаційні мережі, пропонуємо доповнити пункт 3 статті 21 законопроекту в частині зобов'язання постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг на підставі рішення суду обмежувати доступ кінцевим користувачам до ресурсів, через які здійснюється розповсюдження дитячої порнографії.

7. У зв'язку з тим, що зауваження та пропозиції операторів телекомунікацій, які надаються останніми під час розробки регуляторним органом нормативно-правових регуляторних актів, потребують ґрунтовного аналізу та, як наслідок, потребують значного часу, пропонуємо у частині п'ятій статті 25 законопроекту слово "п'яти" замінити словом "тридцяти".

8. Статтею 45 законопроекту пропонується об'єднати діючі Національну таблицю розподілу смуг радіочастот України та План використання радіочастотного ресурсу України у єдиний документ - План розподілу і користування радіочастотним спектром в Україні, а також виключити будь-які умови спільного користування радіочастотним спектром загальними та спеціальними користувачами. Зокрема, пунктом 7 частини третьої статті 45 законопроекту встановлено, що План розподілу і користування радіочастотним спектром в Україні визначає "достатній радіочастотний спектр у смугах спеціального користування для забезпечення потреб національної безпеки, оборони, охорони правопорядку".

Відповідно до Загальноєвропейської таблиці розподілу радіочастот переважна більшість смуг радіочастот використовується загальними та спеціальними радіотехнологіями спільно, адже нестача радіочастотного спектра існує в усьому світі та підтверджується звітами Міжнародного союзу електрозв'язку. Таким чином, запровадження чіткого розподілу та виділення смуг радіочастот окремо для загальних та спеціальних користувачів знизить ефективність користування радіочастотним спектром, а також стане перешкодою для імплементації до законодавства України рішень Європейської Комісії щодо гармонізації користування радіочастотним спектром, впровадження спецкористувачами стандартів NATO. Крім того, враховуючи стислі терміни впровадження нових норм законодавства (з 2021 року) таке чітке розділення зробити за короткий період неможливо. Конверсія смуг радіочастот загального користування, що наразі зайняті спеціальними користувачами, потребує потужного фінансування, що обраховується мільярдами гривень, та значного періоду часу. Тоді як інший варіант - закріплення за спеціальними користувачами тих смуг, які ними фактично використовується на сьогодні, є неприйнятним для загальних користувачів і перешкоджатиме подальшому впровадженню нових технологій рухомого (мобільного) зв'язку в Україні.

Крім того, законопроект не дає розуміння щодо форми об'єднання цих двох документів. Національна таблиця розподілу смуг радіочастот України та План використання радіочастотного ресурсу України мають абсолютно різну суть, мету та змістовне наповнення. Національна таблиця розподілу смуг радіочастот України дає відповідь на розподіл радіослужб по різним діапазонам радіочастот відповідно до Міжнародного регламенту радіозв'язку та категорії користувачів, яким надано право ними користуватись. План використання радіочастотного ресурсу України дає відповідь на використання конкретних смуг радіочастотконкретними радіотехнологіями та видами радіозв'язку із детальним технічним описом - стандартів і рекомендацій, технічних обмежень та інших умов їх використання. Спрощення комплексного аналізу цих двох документів доцільно реалізувати програмними методами шляхом створення електронної аналітичної системи, а нормативне об'єднання їх в один документ, що затверджуватиметься постановою Кабінету Міністрів України, навпаки - призведе до надмірного ускладнення документу та неможливості отримання точної інформації щодо кожного з перелічених вище питань використання радіочастотного спектру.

9. У пункті 3 частини першої статті 50 законопроекту зазначено, що користувачі радіочастотного спектру зобов'язані дотримуватись таких умов загальної авторизації щодо користування радіочастотним спектром - вимог щодо ефективного використання радіочастотного спектра відповідно до частини другої цієї статті. Проте, частина друга у статті 50 законопроекту - відсутня.

10. Стаття 51 містить норми, щодо яких допускається вільне трактування при поданні заяви про видачу ліцензії, наприклад, як у підпункті 4) частини другої: "відомості щодо типів радіомережі або радіотехнології, що плануються використовуватись - для смуг, щодо яких планом розподілу і користування радіочастотним спектром в Україні передбачені обмеження, відповідно до частини другої статті 44 цього Закону". Незрозуміло щодо чого подавати відомості: радіомереж або радіотехнологій та які відомості подавати у випадку, якщо планом розподілу і користування радіочастотним спектром в Україні не передбачені обмеження. Натомість у порівнянні із чинним законом видалено норму про подання установчих документів. Таким чином неможливо буде з'ясувати чи є заявник резидентом України, чи займається він діяльністю у сфері електронних комунікацій, тощо. Для залишення заяви без розгляду законопроектом передбачено здійснення у п'ятиденний термін по суті повної комплексної експертної перевірки технічних відомостей заяви, а не повноти наданих у заяві відомостей та прав підписанта, що по суті унеможливлює проведення дійсно повної та компетентної перевірки за встановлений строк (чинний закон передбачає термін у 60 робочих днів). Також недостатньо чітко прописані підстави для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії, наприклад "невідповідність змісту поданих документів плану розподілу і користування радіочастотним спектром в Україні" (не уточнюється якого саме змісту і яких поданих документів - всіх або конкретно заяви), тощо.

Законопроектом передбачено надання заявником інформації про радіотехнологію у поданих ним документах для отримання ліцензіїта встановлено, що припинення використання радіотехнологіїє однією з підстав для відмови у продовженні строку дії ліцензії.

У зв'язку з цим друге речення частини одинадцятої статті 51 законопроекту, яке визначає, що в ліцензії не вказуються радіотехнологіїпотребує виключення, як таке, що не враховує інших вимог цього ж законопроекту.

Разом з цим, законопроект не передбачає можливості дострокового впровадження нової радіотехнології з ініціативи ліцензіатів, що може негативно вплинути на впровадження нових радіотехнологій в Україні.

11. Стаття 52 щодо умов ліцензій на користування радіочастотним спектром містить норми, які є непрозорими та можуть викликати неоднозначне тлумачення. Загалом із цієї статті не є чітко зрозумілим які саме вимоги або обов'язки до користувача радіочастотного спектру мають містити умови ліцензії. Натомість частина третя статті 52 законопроекту передбачає обов'язковість проведення консультацій перед кожним прийняттям рішення регуляторного органа щодо видачі або відмови у видачі ліцензії на користування радіочастотним спектром, що не враховує норм, визначених, зокрема, підпунктом 7.4 частини першої статті 8, частинами третьою - п'ятою статті 25, частиною восьмою статті 51 цього ж законопроекту та фактично може блокувати діяльність регуляторного органу, звівши її до постійного проведення зазначених консультацій. Водночас, проведення вказаних консультацій у цьому випадку (перед прийняттям рішення щодо видачі/відмови у видачі ліцензії) може бути визначене як право регуляторного органа. Ефективність реалізації результатів таких консультацій була встановлена НКРЗІ під час здійснення заходів з впровадження нових радіотехнологій четвертого покоління.

12. Частину другу статті 53 пропонуємо викласти у такій редакції: "Строк дії ліцензії на користування радіочастотним спектром встановлюється регуляторним органом у визначеному ним порядку та не може бути меншим ніж 5 років".

Встановлення передбачених законопроектом строків дії ліцензій (15-20 років) є необґрунтованим з огляду на швидкі темпи розвитку електронних комунікацій у світі. Більш доцільною є варіативність строків за бажанням заявника (зазначення строку в заяві), що дозволена наразі чинним законодавством, яким встановлено мінімальний термін у 5 років, а максимальний термін не обмежується. Тож кожен заявник може зазначити необхідний для нього особисто строк дії, виходячи із власних бізнес-інтересів чи фінансових можливостей.

Слід зазначити, що в рамках виконання Указу Президента України від 08.07.2019 № 497 "Про деякі заходи з покращення доступу до мобільного Інтернету", НКРЗІ було задоволено заяви операторів телекомунікацій щодо видачі відповідних ліцензій ТОВ "Інтернаціональні телекомунікації" (9 років), ТОВ "лайфселл" (5 років), ПрАТ "Київстар" (20 років), ПрАТ "ВФ Україна" (15 років).

13. Пункт 2 частини першої статті 54 містить посилання на пункти 1.8 частини третьої статті 42, які у законопроекті відсутні.

Крім того, частина друга статті 54 містить правову невизначеність в частині відсутності в регуляторного органа вказаних у цій статті повноважень та підстав на здійснення оцінки "наявності" зазначених у цій же статті критеріїв, що з огляду на пункт 2 частини першої вказаної статті, зауваження стосовно якого наведено у попередньому абзаці, нівелює її змістовність.

Частиною четвертою статті 54 встановлено залежність можливості подання ліцензіатом заяви про продовження строку дії ліцензії від дій та рішень регуляторного органа, що утворює необґрунтовані додаткові перешкоди для можливості реалізації волі заявника на подання такої заяви.

У абзаці четвертому частини сьомої статті 54 передбачено прийняття рішення про продовження/відмову в продовженні строку дії ліцензії не пізніше ніж за два роки до закінчення строку її дії, що не узгоджується з іншими положеннями законопроекту, зокрема, частинами четвертою та одинадцятою цієї статті (рішення про продовження строку дії ліцензії або про відмову в продовженні терміну її дії повинно бути прийняте та надіслане заявнику не пізніше ніж через 15 робочих днів від дати реєстрації його заяви).

Крім того норми статті 54 несуть прямий ризик "замороження" радіочастотного спектру на тривалий термін за певним колом користувачів (на 15-20 років), що призведе до фактичного недопущення на ринок нових гравців, спотворення конкуренції, значного зниження ефективності користування радіочастотним спектром.

14. В абзаці п'ятому частини першої статті 56 необхідно передбачити, що внесення змін до зазначеного в ній реєстру здійснюється уповноваженими посадовими особами регуляторного органу (тобто без прийняття окремого акту регуляторного органу).

15. Частина четверта статті 56 законопроекту, у тому числі, встановлює залежність набрання чинності рішеннями регуляторного органу від дня внесення запису про нього до ліцензійного реєстру.

У той же час, порядку ведення ліцензійного реєстру законопроектом не визначено, що в свою чергу не передбачає зрозумілого та послідовного підходу стосовно встановлення строків набрання чинності відповідними рішеннями регуляторного органа.

У зв'язку з цим пропонуємо віднести до повноважень регуляторного органа, передбачених статтею 8 законопроекту, затвердження порядку та форми ведення ліцензійного реєстру, інших реєстрів, ведення яких здійснюється регуляторним органом на відповідній платформі.

16. Частина сьома статті 57 законопроекту, якою передбачено анулювання ліцензії на користування радіочастотним спектром, визначає можливість переоформлення ліцензії з такої підстави, як "за необхідності", що не узгоджується з положеннями статті 56 щодо переоформлення ліцензії на користування радіочастотним спектром.

Також необґрунтованою виглядає вимога цієї частини статті щодо внесення змін до ліцензійного реєстру з моменту прийняттявідповідних рішень регуляторного органу, а не набрання ними чинності.

17. Відповідно до статті 61 спільне користування радіочастотним спектром передбачає право одночасного використання декількома користувачами радіочастот одних і тих самих номіналів (смуг) радіочастот, у випадках та відповідно до вимог, передбачених планом розподілу і користування радіочастотним спектром в Україні, за умови забезпечення електромагнітної сумісності радіообладнання. При цьому спільне користування загальними користувачами радіочастотним спектром, виділеним на засадах індивідуальних прав, здійснюється на договірних засадах із наданням користувачами радіочастотного спектру повідомлення до регуляторного органа про спільне користування радіочастотним спектром. Регуляторний орган не пізніше одного робочого дняз моменту надходження такої заяви оприлюднює інформацію про спільне користування на електронній регуляторній платформі. При цьому за встановлений термін не може бути здійснено перевірку та визначення умов забезпечення електромагнітної сумісності,тож відповідні норми законопроекту не передбачають його виконання. Необхідно передбачити строк щонайменшеу 10 робочих днів для здійснення розрахунку ЕМС. При цьому, у разі, якщо для визначення умов ЕМС необхідно проводити натурні випробування, цей термін має бути продовжено, але не більше ніж до 60 робочих днів.

Статтею 66 визначено особливості користування радіочастотним спектром певними категоріями загальних користувачів радіочастотного спектра. Стаття потребує доповнення в частині визначення особливостей користування радіочастотним спектром для потреб проведення тимчасових масових заходів (концерти, спортивні заходи, тощо).

Відповідно до статті 71 присвоєння радіочастот для радіообладнання загальних користувачів здійснюється державним підприємством за дорученням регуляторного органа на підставі розрахунку електромагнітної сумісності або декларації про забезпечення електромагнітної сумісності частотного присвоєння. Відповідно до частини 9 присвоєння радіочастот здійснюється на безоплатній основі. При цьому механізм фінансування комплексу робіт, який описано в даній статті, що має здійснюватись державним підприємством містить двозначності та не передбачає можливості його реалізації.

18. У статтях 57, 73, 81, 129 законопроекту визначено, що не вмотивованою відмовою у проведенні перевірки вважається, зокрема, відсутність без поважних причин протягом всього терміну перевірки за місцезнаходженням та/або фактичним місцезнаходженням користувача ресурсу нумерації (користувача радіочастотного спектра) або особи, уповноваженої представляти його інтереси на час проведення перевірки.

Разом з тим, у пункті 8 частини дванадцятої статті 16 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", зокрема, визначено, що відмовою у проведенні перевірки вважається відсутність протягом першого дня перевірки за місцезнаходженням ліцензіата особи, уповноваженої представляти інтереси ліцензіата на час проведення перевірки.

Пропонуємо аналогічно нормам Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" у статтях 57, 73, 81, 129 законопроекту слова "всього терміну" замінити словами "першого дня", оскільки якщо керівник (уповноважена особа) з'явиться в останній день перевірки, провести перевірку буде неможливо.

19. Відповідно до статті 72 розрахунок електромагнітної сумісності для загальних користувачів виконується та надається державним підприємством, що знаходиться в сфері управління регуляторного органа.

Положеннями вказаної статті передбачено обчислення термінів виконання робіт в календарних днях. Разом з цим, задля надання замовнику розрахунку електромагнітної сумісності необхідно виконати значний обсяг робіт із визначення відповідності форми та змісту поданої заявки нормативно-правовим актам України, а також визначити необхідність погодження із Генеральним штабом Збройних Сил України та міжнародної координації, здійснити розрахунки щодо електромагнітної сумісності для всього обсягу РЕЗ, щодо яких подано заявки протягом робочого дня. У разі подання заяв перед святами або вихідними днями перелічений обсяг робіт в зазначені календарні дні виконати неможливо.

Виходячи з вказаного, пропонуємо терміни, передбачені в частинах шостій і сьомій статті 72 визначити не в календарних, а в робочих днях.

20. В частині сьомій статті 77 законопроекту замінити словосполучення "реєстр присвоєнь ресурсів нумерації" на "реєстр первинного розподілу ресурсів нумерації" з метою уніфікації назви відповідного інформаційного ресурсу.

21. У статті 79 законопроекту внести наступні редакційні зміни:

- у підпункті 4 частини першої змінити посилання з частини шостої статті 78 на частину шосту статті 77 цього Закону;

- в частині третій змінити посилання з частини першої статті 79 на частину першу статті 78 цього Закону;

- в частині четвертій привести у відповідність тексту законопроекту назву реєстра, а саме "реєстр первинного розподілу ресурсів нумерації".

22. По тексту законопроекту зустрічається різні назви дозвільного документа, який стосується права користування певним ресурсом нумерації.

23. В частині першій статті 84, частинах першій, другій та четвертій статті 85 законопроекту слова "регуляторних зобов'язань, передбачених Розділом ХІІ" замінити словами "регуляторних зобов'язань, передбачених статтями 88-93, 95-100".

Крім того, враховуючи положення статті 32 Європейського кодексу електронних комунікацій, вважаємо за доцільне Розділ ХІІ доповнити пунктом у такій редакції:

"У виняткових обставинах, коли регуляторний орган вважає, що існує нагальна необхідність вжити заходів для захисту конкуренції та захисту інтересів користувачів, без проведення процедури аналізу, він може негайно вжити пропорційні заходи попереднього регулювання.

Ці заходи можуть бути скасовані у будь-який час.".

24. Частиною четвертою статті 105 законопроекту передбачено, зокрема, що регуляторний орган в термін, що не перевищує двох місяців з моменту отримання заяви, передбаченої частиною другою цієї статі, повинен в установленому Кабінетом Міністрів України порядку здійснити перевірку розрахунків збитків, наданих заявником, та прийняти рішення щодо їх відшкодування та розміру такого відшкодування.

Разом з тим, необхідно врахувати, що повноваження стосовно здійснення перевірки розрахунків збитків не властиві для регуляторного органа.

У зв'язку з цим, у частині четвертій статті 105 законопроекту необхідно передбачити положення щодо обов'язковості надання заявником (постачальником) разом з розрахунком отриманих збитків відповідного висновку аудитора.

25. Статтею 108 законопроекту передбачено, що до укладення договору про надання електронних комунікаційних послуг та під час надання послуг, незалежно від типу чи виду електронних комунікаційних послуг кінцевий користувач має право на отримання вичерпної інформації щодо опису умов такого договору відповідно до правил надання та отримання електронних комунікаційних послуг.

Разом з тим, як свідчить практика розгляду звернень споживачів телекомунікаційних послуг зустрічаються випадки, коли споживач скаржиться саме на недостовірність інформації наданої оператором (відрізняється вартість, умови послуги в інформації на сайті оператора та в укладеному договорі тощо). При цьому у оператора відсутній обов'язок надавати саме достовірну інформацію, тому в таких діях оператора перевіряючий вимушений фіксувати відсутність порушень.

У зв'язку з цим частину першу статті 108 законопроекту пропонуємо викласти в редакції:

"1. До укладення договору про надання електронних комунікаційних послуг та під час надання послуг, незалежно від типу чи виду електронних комунікаційних послуг кінцевий користувач має право на отримання, а постачальник зобов'язаний надавати вичерпну та достовірну інформацію щодо опису умов такого договору відповідно до правил надання та отримання електронних комунікаційних послуг, яка повинна, зокрема, включати:".

Крім того підпункт 3 частини четвертої статті 108 законопроекту привести у відповідність до вимог пункту d) частини першої статті 4 Регламенту європейського парламенту і ради (ЄС) 2015/2120 від 25 листопада 2015 року, а саме викласти у наступній редакції:

"мінімальну, зазвичай доступну, максимальну і заявлену швидкості завантаження і вивантаження даних у випадку фіксованого зв'язку, або розраховану максимальну і заявлену швидкості завантаження і вивантаження даних у випадку мобільного зв'язку, а також того, як значні відхилення від відповідної заявлених швидкостей завантаження і вивантаження даних, що можуть вплинути на реалізацію прав кінцевих користувачів".

26. Пропонуємо поширити вимоги частини шостої статті 106 законопроекту щодо включення до умов надання послуг "можливість деактивувати платежі третім особам, шляхом заборони списання оплати за послуги, що надаються ними з використанням мереж електронних комунікацій (контент, додаткові послуги третіх осіб, тощо), з абонентського рахунку для оплати електронних комунікаційних послуг" також на надання послуг мобільного зв'язку.

27. Статтею 122 законопроекту передбачено, що постачальники електронних комунікаційних послуг повинні забезпечувати і нести відповідальність за схоронність, зокрема, даних про місцезнаходження, до яких відносяться будь-які дані, що обробляються постачальником електронних комунікаційних послуг при наданні послуг електронних комунікацій, в тому числі, щодо розташування термінального обладнання.

Для недопущення ситуацій відмови постачальниками електронних комунікаційних послуг в передачі даних про місцезнаходження абонента до служби 112, пропонується у цій статті окремо зазначити, що ця вимога не поширюється на випадок передачі даних про місцезнаходження до служби екстреної допомоги 112 при здійсненні абонентом виклику за номером 112.

28. У тексті законопроекту потребує доопрацювання норма частини четвертої статті 125, згідно з якою розгляд звернень (скарг) споживачів електронних комунікаційних послуг здійснюється за умови зазначення ними у зверненні (скарзі) номера абонента, за яким отримують електронні комунікаційні послуги та/або реквізитів договору про надання таких послуг (крім випадків відмови в наданні електронних комунікаційних послуг), оскільки вона стосується контрактних абонентів та абонентів, яким надаються послуги телефонного зв'язку. При цьому велика кількість абонентів отримують послуги на умовах попередньої оплати та відповідно до публічного договору.

З огляду на це, необхідно передбачити можливість ідентифікації абонентів з використанням, також, особових рахунків.

29. Статтею 126 законопроекту встановлено вимоги щодо позасудового врегулювання спорів за зверненнями споживачів. Водночас, дана стаття потребує доопрацювання в частині визначення підстав для залишення звернення споживачів щодо вирішення спору без розгляду, припинення розгляду спору, права сторін стосовно оскарження рішення регуляторного органу щодо спору, тощо.

30. Частиною першою статті 128 законопроекту передбачена відповідальність за порушення прав кінцевих користувачів, яка, зокрема прив'язана до розміру абонентної плати. За таких умов вказана норма не може бути застосована до постачальників послуг, які надають їх без абонентної плати, наприклад при використанні пакету послуг, оплати тільки за умови користування послугою.

Враховуючи викладене, пропонуємо у статті 128 законопроекту слова "абонентної плати" замінити словами "абонентної плати (плати за пакет послуг у разі не встановлення абонентної плати)".

31. Розділом XІХ "Прикінцеві та перехідні положення" законопроекту передбачається внесення змін, зокрема, до Кодексу України про адміністративні правопорушення та до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Зазначаємо, що запропоновані редакції потребують уточнення, оскільки норми законопроекту (частина 12 розділу XІХ) не відповідають нормам, вказаним у Порівняльній таблиці до проекту Закону України "Про електронні комунікації" (редакція статті 255 КУпАП). Також, потребує уточнення редакція статті 243 КУпАП, оскільки законопроектом передбачається виключення статей 144, 145, 148-1, 148-2, 148-5 з КУпАП, проте посилання на ці статті залишені у статті 243 КУпАП.

Крім того, згідно з розділом XІХ законопроекту у статтях 188-7, 243 та 255 КУпАП використовується термін "регуляторний орган у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та поштового зв'язку", водночас у частині першій статті 7 зазначено, що регуляторним органом у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра. Вважаємо за необхідне приведення назви регуляторного органа до єдиної термінології з одночасним збереженням можливості застосування адміністративних стягнень до суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у сфері поштового зв'язку.

32. З метою узгодження положень законопроекту та Закону України "Про управління об'єктами державної власності" в частині спрямування Державним підприємством, що знаходиться у сфері управління регуляторного органа частини чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України, пропонуємо частину п'яту статті 48 привести у відповідність до пункту 70 частини дванадцятої розділу XІХ "Прикінцеві та перехідні положення" законопроекту.

33. Під час роботи щодо розробки зазначеного законопроекту з представниками Експертної місії TAIEXз імплементації Європейського кодексу електронних комунікацій було отримано інформацію, що за поширеною практикою міжнародного досвіду присвоєння радіочастот радіообладнанню є суто технічною процедурою, яка виконується за фактом отримання позитивного розрахунку щодо електромагнітної сумісності і не являється дозвільним документом.

Враховуючи зазначене, пропонуємо у пункті 12 частини дванадцятої розділу XІХ "Прикінцеві та перехідні положення" законопроекту, пункт 39 Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, затвердженого Законом України "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності", до якого запропоновано внести зміни, виключити.