Про надання розяснення

У зв'язку із прийняттям Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24.12.2015 р. N 909, яким внесено зміни до Закону N 2464, з 1 січня 2016 року розмір єдиного внеску для усіх категорій платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) визначено в єдиному розмірі 22 % бази нарахування єдиного внеску.

Крім того, з переліку платників, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, вилучені такі особи, як фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме: наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності (далі - фізичні особи - платники єдиного внеску); громадяни України, які працюють за межами України (абзаци 2 та 4 частини першої статті 10 Закону N 2464).

В свою чергу вищезазначеним особам, окрім громадян України, які працюють за межами України, частиною 5 статті 8 Закону N 2464 передбачена сплата єдиного внеску у розмірі 22 % до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску у строки, визначені абзацами 3 - 5 частини восьмої статті 9 Закону N 2464.

Отже, фізичні особи - платники єдиного внеску зобов'язані на загальних підставах сплачувати єдиний внесок у розмірі 22 %, із суми якого, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 р. N 675 "Про затвердження пропорцій розподілу єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 р. N 85, здійснюється розподіл на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, а отже мають право на матеріальне забезпечення відповідно до Закону N 1105 за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за умови сплати єдиного внеску.

Частиною третьою статті 19 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування" від 23.09.99 р. N 1105 (далі - Закон N 1105) визначено, що особи, які забезпечують себе роботою самостійно (займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону за умови сплати страхових внесків до Фонду згідно із законом.

Так, фізичним особам - підприємцям за рахунок коштів Фонду допомога по тимчасовій непрацездатності надається у розмірі, визначеному в статті 24 Закону N 1105, а допомога по вагітності та пологах - в статті 26 Закону N 1105.

Враховуючи, що для фізичних осіб - платників єдиного внеску, відповідно до абзаців 3 - 5 частини 8 статті 9 Закону N 2464, визначено спеціальні строки сплати єдиного внеску, а саме: платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 Закону N 2464, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок, а платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року, тому фактично право на отримання матеріального забезпечення відповідно до Закону N 1105 такі особи будуть набувати після сплати єдиного внеску.

Обчислення середньоденного доходу для розрахунку страхових виплат фізичними особами - платниками єдиного внеску здійснюється відповідно до пунктів 2 та 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. N 1266 (далі - Порядок).

Слід зазначити, що для фізичних осіб - платників єдиного внеску, які мали укладені договори добровільного страхування на період 2015 - 2016 рік, розрахунковий період необхідно визначати, враховуючи у тому числі місяці добровільного страхування в 2015 році.

Якщо протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування застрахована особа має страховий стаж менше шести місяців, середній дохід визначається для розрахунку:

- допомоги по тимчасовій непрацездатності (крім тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, що пов'язані з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням), оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця - виходячи з нарахованого доходу, з якого сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище за розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом у місяці настання страхового випадку;

- допомоги по вагітності та пологах - виходячи з нарахованого доходу, з якого сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище двократного розміру мінімальної заробітної плати та не менше за розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом у місяці настання страхового випадку.

Водночас, відповідно до статті 21 Закону N 1105 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим частини першої цієї статті.

Обчислення страхового стажу для розрахунку страхових виплат повинно здійснюватися за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, при цьому отримання даних робочими органами Фонду з цього реєстру до подання фізичною особою - платником єдиного внеску звітності відповідно до законодавства є неможливим.

Тобто, до фізичних осіб - платників єдиного внеску, які у 2015 році не підпадали під загальнообов’язкове державне соціальне страхування (не працювали за наймом) або добровільному страхуванню за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, повинно бути застосоване вищезазначене обмеження розміру допомоги.

Середній дохід для розрахунку допомоги по вагітності та пологах і допомоги по тимчасовій непрацездатності, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів страхувальника обчислюється страхувальниками на підставі відомостей, що включаються до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що подаються до ДФС (пункт 32 Порядку).

Тому розрахунок матеріального забезпечення фізичними особами - платниками єдиного внеску до закінчення терміну подання звітностіщодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування необхідно здійснювати із розміру мінімальної заробітної плати.

В подальшому, після подачі річної звітності фізичними особами - платниками єдиного внеску, вони матимуть право на здійснення перерахунку раніше виплаченого матеріального забезпечення, розрахованого із розміру мінімальної заробітної плати, за страховими випадками, які настали у звітному році, з урахуванням нарахованого єдиного внеску за звітний рік.

У разі несплати єдиного внеску у строки, визначені Законом N 2464, матеріальне забезпечення, виплачене із розміру мінімальної заробітної плати, підлягатиме поверненню.

Фінансування матеріального забезпечення фізичним особам - платникам єдиного внеску здійснюватиметься на підставі заяви-розрахунку, форма якої затверджена Порядком фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженим постановою правління Фонду від 22.12.2010 р. N 26. При цьому, з метою контролю за використанням коштів Фонду, при подачі до робочого органу Фонду заяви-розрахунку для перерахування матеріального забезпечення до неї необхідно додавати довідку з територіального фіскального органу про сплату єдиного внеску або копії квитанцій про сплату єдиного внеску за розрахунковий період, а також копію листка непрацездатності.

Що стосується питання використання форми протоколу комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства, установи, організації при призначенні матеріального забезпечення фізичною особою - платником єдиного внеску, то відповідно до частини третьої статті 30 Закону N 1105 рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації. Комісія (уповноважений) із соціального страхування виконує свої функції відповідно до положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, яке затверджується правлінням Фонду.

Згідно із Положенням про комісію (уповноваженого) підприємства, установи, організації із загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 23.06.2008 р. N 25, рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства оформлюються протоколом в день їх прийняття згідно з додатком до цього Положення.

Отже, фізична особа - платник єдиного внеску при прийнятті рішення про призначення матеріального забезпечення повинна його оформлювати рішенням уповноваженого із соціального страхування, оскільки в цьому випадку фізична особа - підприємець є страхувальником і виступає в якості уповноваженого із соціального страхування страхувальника.