Про визнання нечинною постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження граничної чисельності працівників апарату центральних органів виконавчої влади і підпорядкованих їм територіальних органів та інших державних органів" від 13 травня 2009 р. N 464

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого, судді Донця В.А., суддів Власенкової О.О., Кочана В.М., за участю секретаря судового засідання Венгер А.В., вирішив адміністративну справу за позовом Генерального прокурора України до Кабінету Міністрів України про визнання частково незаконною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 13.05.2009 р. N 464.

За участю: від позивача - Ходаківський М.П., посвідчення від 27.10.2008 р. N 147; від відповідача - Головатенко О.М., довіреність від 23.12.2008 р. N 29-22/166.

Заступник Генерального прокурора України (далі - Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - Відповідач) про визнання незаконною та нечинною постанови "Про затвердження граничної чисельності працівників апарату центральних органів виконавчої влади і підпорядкованих їм територіальних органів та інших державних органів" від 13.05.2009 р. N 464 (далі - Постанова).

Позивач вважає спірну Постанову в частині затвердження граничної чисельності працівників Антимонопольного комітету України, Фонду державного майна України, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка, Національної комісії з радіаційного захисту населення такою, що прийнята з порушенням норм чинного законодавства.

Представник Відповідача надав письмові заперечення на позов, просив суд відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що оскаржувана Постанова прийнята в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено.

Генеральна прокуратура України внесла протест від 09.07.2009 р. (далі - Протест) на Постанову, запропонувавши Відповідачу привести її у відповідність з чинним законодавством. Листом від 20.07.2009 р. Перший Віце-прем'єр-міністр повідомив, що Постанова не суперечить положенням нормативно-правових актів, зазначених у Протесті.

Оскільки протест було відхилено, Позивач звернувся до суду про визнання Постанови незаконною та нечинною.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.

Основні засади діяльності Кабінету Міністрів України визначені в Основному Законі України. Відповідно до статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. Статтею 116 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України, зокрема, спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади (пункт 9), утворює, реорганізовує та ліквідовує відповідно до закону міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади (пункт 9-1), здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами України (пункт 10). Положеннями абзацу одинадцятого пункту 6 частини 1 статті 20, частини сьомої статті 22 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 16 травня 2008 року N 279-VI (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що Кабінет Міністрів України утворює, реорганізовує і ліквідує міністерства та інші центральні органи виконавчої влади відповідно до закону в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання органів виконавчої влади, затверджує положення про зазначені органи, затверджує граничну чисельність працівників міністерств та інших центральних органів виконавчої влади в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України для утримання органів виконавчої влади. Також статтею 52 вказаного Закону передбачено, що Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження (частина 1). Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України (частина 2).

Відповідачем прийнято Постанову, якою затверджено граничну чисельність працівників апарату центральних органів виконавчої влади і підпорядкованих їм територіальних органів та інших державних органів. Зокрема, додатком до Постанови затверджено граничну чисельність працівників Антимонопольного комітету, Фонду державного майна, Національної ради з питань телебачення та радіомовлення, Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка, Національної комісії з радіаційного захисту населення України.

Відповідач надав суду документи щодо погодження проекту Постанови. Зокрема, згідно з висновком Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи, проект Постанови не відповідає актам законодавства, що мають вищу юридичну силу.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" від 26 листопада 1993 року N 3659-XII (з наступними змінами та доповненнями) Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції і підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Частиною другою статті 2 цього Закону встановлено, що Антимонопольний комітет України підконтрольний Президенту України та підзвітний Верховній Раді України. Структура, гранична чисельність працівників, штатний розпис Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень затверджується Головою Антимонопольного комітету України в межах видатків згідно з кошторисом доходів і видатків (частина перша статті 27).

Згідно з частиною першою статті 1 та частиною першою статті 4 Закону України "Про Національну раду з питань телебачення і радіомовлення" від 23 вересня 1997 року N 538/97-ВР (в редакції Закону України від 3 березня 2005 року N 2461-IV, з наступними змінами та доповненнями) Національна рада є конституційним, постійно діючим колегіальним органом, члени якої призначаються Верховною Радою України та Президентом України. Структура, штатний розпис і положення про апарат Національної ради розробляються і затверджуються Національною радою (частина третя статті 12).

Повноваження Фонду державного майна України визначені в різних законах і підзаконних нормативно-правових актах, зокрема в Тимчасовому положенні про Фонд державного майна України, затвердженому Постановою Верховної Ради України від 7 липня 1992 року N 2558-XII. Пунктами 1 та 2 цього Тимчасового положення Фонд державного майна України є державним органом, який підпорядкований і підзвітний Верховній Раді України, а згідно із пунктом 12 даного Положення - гранична чисельність і фонд оплати праці працівників Фонду, регіональних відділень і представництв затверджуються Президією Верховної Ради України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка, затвердженого Указом Президента України від 14 листопада 2005 року N 1599/2005 (з наступними змінами та доповненнями), Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка є спеціальним органом, що підпорядковується Президентові України і утворений для попереднього розгляду питань щодо кандидатур на присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка. Склад Комітету формується за поданням голови Комітету з числа високопрофесійних, авторитетних, відомих в Україні літераторів і митців, культурологів, літературознавців і мистецтвознавців (абзац четвертий). Персональний склад Комітету затверджується Указом Президента України строком на п'ять років. Протягом цього строку може проводитися часткова ротація Комітету (абзац п'ятий).

Згідно з Положенням про Національну комісію з радіаційного захисту населення України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 19 травня 1999 року N 675-XIV (яке діяло на момент прийняття Постанови) , Національна комісія з радіаційного захисту населення України - постійно діючий вищий, незалежний колегіальний науково-експертний дорадчо-консультативний орган з питань протирадіаційного захисту та радіаційної безпеки населення України, який утворюється Верховною Радою України (пункт 1 Розділу I), Комісія є відповідальною перед Верховною Радою України і підзвітна їй (пункт 2 Розділу I), гранична чисельність та структура апарату Комісії затверджуються її Головою (пункт 5 Розділу III). Постановою Верховної Ради України від 6 жовтня 2009 року N 1630-VI затверджене нове Положення про Національну комісію з радіаційного захисту населення України, яке чинне на момент розгляду справи в суді. Відповідно до пункту 7 Розділу III цього Положення структура і штатний розпис апарату Комісії затверджуються Комітетом Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи за поданням Голови Комісії.

Аналіз зазначених положень правових актів у їх системному зв'язку з пунктом 12 статті 85, за яким до повноважень Верховної Ради України належить призначення за поданням Президента України Прем'єр-міністра України, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України, призначення за поданням Прем'єр-міністра України інших членів Кабінету Міністрів України, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Державного комітету телебачення та радіомовлення України, Голови Фонду державного майна України, звільнення зазначених осіб з посад, вирішення питання про відставку Прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України, статті 113 Конституції України, статей 20, 22 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" дає підстави дійти висновку, що Відповідач не наділений повноваженнями затверджувати граничну чисельність працівників Антимонопольного комітету України, Фонду державного майна України, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка, Національної комісії з радіаційного захисту населення.

Згідно з частиною 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, оскаржувана Постанова в частині визначення граничної чисельності працівників апаратів Антимонопольного комітету, Фонду державного майна, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка, Національної комісії з радіаційного захисту населення прийнята Відповідачем з перевищенням наданих йому повноважень, що суперечить частині 2 статті 19 Конституції України.

Статтею 171 КАС України визначені особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів, щодо законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів суб'єктів владних повноважень. Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт (частина 2).

Представник Позивача в своїх поясненнях зазначив, що звернення до суду зумовлене невиконанням Протесту. Відповідно до частини четвертої статті 21 Закону України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року N 1789-XII (з наступними змінами та доповненнями) у разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта. Тому, на думку представника Позивача, додаткового обґрунтування звернення до суду не потрібно.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи Позивача, Відповідач суду не надав.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам, Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності його дій при прийнятті оскаржуваної Постанови.

Враховуючи викладене, оцінюючи обставини в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню. Постанову слід визнати в частині такою, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили та нечинною.

Керуючись статтями 69 - 71, 94, 160 - 165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати такою, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили та нечинною, постанову Кабінету Міністрів України "Про затвердження граничної чисельності працівників апарату центральних органів виконавчої влади і підпорядкованих їм територіальних органів та інших державних органів" від 13 травня 2009 р. N 464 у частині визначення граничної чисельності працівників апаратів Антимонопольного комітету, Фонду державного майна, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка, Національної комісії з радіаційного захисту населення.

Відповідно до статті 254 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185 - 187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова виготовлена в повному обсязі 03.11.2009 р.