Про визнання незаконною Постанови від 17 червня 2010 року N 2352-VI в частині звільнення з посади судді Ворошиловського районного суду м. Донецька у звязку з порушенням присяги судді

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Сороки М.О., Головчук С.В., Розваляєвої Т.С., Ханової Р.Ф., Черпака Ю.К., Кравченко Т.М., з участю представників: позивача - ОСОБА_7, ОСОБА_8; Вищої ради юстиції - Белінської О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_10 до Вищої ради юстиції про визнання незаконним рішення від 26 травня 2010 року N 393/0/15-10 про звільнення з посади судді у зв'язку з порушенням присяги судді, до Верховної Ради України про визнання незаконною Постанови від 17 червня 2010 року N 2352-VI "Про звільнення суддів" в частині звільнення ОСОБА_10 з посади судді Ворошиловського районного суду м. Донецька у зв'язку з порушенням присяги судді, В С Т А Н О В И В:

4 червня 2010 року ОСОБА_10 звернувся з позовом до Вищої ради юстиції, 6 липня 2010 року - до Верховної Ради України та з урахуванням доповнених, змінених та уточнених позовних вимог, просив: визнати незаконним рішення Вищої ради юстиції від 26 травня 2010 року N 393/0/15-10 "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_10 з посади судді Ворошиловського районного суду м. Донецька за порушення присяги"; визнати Постанову Верховної Ради України від 17 червня 2010 року N 2352-VI "Про звільнення суддів" в частині звільнення ОСОБА_10 з посади судді Ворошиловського районного суду м. Донецька у зв'язку з порушенням присяги судді - незаконною.

В обґрунтування позовних вимог до Вищої ради юстиції зазначав, що вона на порушення частини 4 статті 32 Закону України "Про Вищу раду юстиції" розглянула справу відносно нього та прийняла оскаржуване рішення у його відсутність, без надання ним письмових пояснень. Оскаржуване ним рішення Вищої ради юстиції прийнято з порушення строків, передбачених законодавством України для внесення подання про звільнення з посади судді. Крім того зазначав, що Вища рада юстиції не врахувала тієї обставини, що 17 травня 2010 року ним була подана заява про відставку на підставі статті 43 Закону України "Про статус суддів", присяги судді він не приймав і не вчиняв дій, з якими закон передбачає можливість звільнення за порушення присяги судді.

Позовні вимоги до Верховної Ради України ОСОБА_10 мотивував тим, що постанова про його звільнення прийнята з порушенням процедури розгляду даного питання, оскільки 15 червня 2010 року він направив на адресу відповідача телеграму про те, що він не може з'явитися на засідання комітету і на пленарне засідання 16 та 17 червня 2010 року у зв'язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні.

У письмовому запереченні проти позову Вища рада юстиції не визнала вимог ОСОБА_10, просить залишити їх без задоволення. Зазначила, що при вирішенні питання про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення ОСОБА_10 з посади судді Вища рада юстиції діяла в межах наданих їй повноважень; Вища рада юстиції є єдиним конституційним органом, якому надано право встановлювати факти порушень суддями присяги; у її рішенні наведені факти порушення суддею норм чинного законодавства при здійсненні правосуддя і висновки за результатами дослідження всіх обставин вчинення позивачем порушень присяги судді.

Верховна Рада України у письмовому запереченні проти позову не визнала вимог ОСОБА_10, просить відмовити у задоволенні позову. Вказує, що при розгляді подання Вищої ради юстиції та прийнятті постанови Верховна Рада України діяла з дотриманням процедури, передбаченої Конституцією України та законами України; позивач двічі не з'явився на засідання профільного комітету і на пленарне засідання Верховної Ради України, про час засідань був повідомлений належним чином і, враховуючи надане законом право оцінювати поважність причин неявки судді на засідання Верховної Ради України, розгляд подання Вищої ради юстиції про звільнення судді та прийняття постанови відбулися без участі ОСОБА_10. Крім того, Верховна Рада України діяла в межах повноважень, постанова про звільнення з посади судді прийнята на підставі подання Вищої ради юстиції, яка є єдиним у державі органом, що наділений правом встановлювати факт порушення суддею присяги. Розгляд справи просила здійснювати за відсутності її представника.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, представник Вищої ради юстиції позов не визнала.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, представника Вищої ради юстиції, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи позовної заяви, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

ОСОБА_10 20 червня 1991 року Донецькою обласною Радою народних депутатів був обраний на посаду судді Ворошиловського районного народного суду м. Донецька. 11 жовтня 1991 року прийняв присягу судді. Постановою Верховної Ради України від 21 червня 2001 року обраний на посаду судді цього ж суду безстроково.

За результатами перевірки відомостей, викладених у заяві ОСОБА_12 від 28 липня 2008 року, та направлених до Вищої ради юстиції народним депутатом України ОСОБА_13, зверненні ОСОБА_12 і колективному зверненні ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_15 від 21 липня 2008 року щодо недотримання суддею Ворошиловського районного суду м. Донецька ОСОБА_10 вимог чинного законодавства при здійсненні правосуддя, член Вищої ради юстиції ОСОБА_16 26 вересня 2008 року звернулася до Вищої ради юстиції з пропозицією про внесення подання про звільнення ОСОБА_10 з посади судді названого суду за порушення присяги (т. 1 а. с. 50-59).

Також за результатами перевірки відомостей, викладених у зверненні народного депутата України ОСОБА_19 від 25 квітня 2008 року і Міністра транспорту та зв'язку України ОСОБА_21 від 26 квітня 2008 року щодо недотримання суддею Ворошиловського районного суду м. Донецька ОСОБА_10 вимог чинного законодавства при здійсненні правосуддя, член Вищої ради юстиції ОСОБА_18 13 квітня 2009 року звернувся до Вищої ради юстиції з пропозицією про внесення подання про звільнення ОСОБА_10 з посади судді Ворошиловського районного суду м. Донецька за порушення присяги (т. 1 а. с. 31-36).

З вказаними довідками-пропозиціями ОСОБА_10 був ознайомлений, на що дав свої письмові пояснення (т. 1 а. с. 119-125, 126-140).

Вища рада юстиції 26 травня 2010 року одноголосно прийняла рішення N 393/0/15-10 "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_10 з посади судді Ворошиловського районного суду м. Донецька за порушення присяги" (т. 1 а. с. 63-68, 80-81).

Постановою Верховної Ради України від 17 червня 2010 року N 2352-VI ОСОБА_10 звільнено з посади судді за порушення присяги (т. 2 а. с. 24-25).

Оспорюваним рішенням Вищої ради юстиції встановлено, що при здійсненні правосуддя суддею ОСОБА_10 вчинені дії, які порочать звання судді, викликають сумнів у його об'єктивності, неупередженості, свідчать про несумлінне виконання суддею своїх службових обов'язків і є підставою для внесення подання про звільнення його з посади судді за порушення присяги.

Висновки Вищої ради юстиції ґрунтуються на таких обставинах.

У цивільній справі за позовом ОСОБА_12 до ДП "Морський торгівельний порт "Южний", треті особи: Державний концерн "Укрморпорт", Міністерство транспорту та зв'язку України про поновлення на роботі, захист права на працю на першій сторінці рішення від 21 березня 2008 року, що знаходиться в матеріалах справи, після друкованих слів "РІШЕННЯ Ім'ям України" ОСОБА_10 через певний час після його ухвалення дописав російською мовою у дужках слово "заочное". Текст копії рішення суду від 21 березня 2008 року, яка надіслана народним депутатом України ОСОБА_13 на адресу Вищої ради юстиції, не відповідає тексту копії цього ж рішення, яка знаходиться у матеріалах цивільної справи: відсутній напис "заочное"; в резолютивній частині рішення суду відсутній код ЄДРПОУ Міністерства транспорту та зв'язку України, які є у іншій копії цього ж рішення.

25 квітня 2008 року суддя ОСОБА_10 постановив ухвалу, якою, задовольнивши заяву ОСОБА_19, скасував "заочне" рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 21 березня 2008 року.

Такі дії судді ОСОБА_10 порушують вимоги частини другої статті 218 ЦПК України, якою передбачено, що після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змінити це рішення. Також були порушені встановлені статтею 27 ЦПК України процесуальні права осіб, які беруть участь у справі.

Одночасно суддя ОСОБА_10 позбавив ОСОБА_12 можливості оскаржити ухвалу суду від 25 квітня 2008 року, оскільки ухвала суду про скасування заочного рішення суду відповідно до вимог частини першої статті 293 ЦПК України не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

На порушення вимог частини першої статті 230 ЦПК України суддя ОСОБА_10 переглянув судове рішення, якому вже після його ухвалення надав статус заочного без повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про час і місце розгляду заяви та без направлення цим особам належно оформленої заяви про перегляд заочного рішення і копії доданих до неї матеріалів. Такі дії призвели до порушення прав осіб, які брали участь у справі, передбачених частиною другою статті 6 ЦПК України, частиною четвертою статті 74 ЦПК України.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 31 липня 2008 року апеляційну скаргу ДП "Морський торгівельний порт "Южний" задоволено, ухвалу Ворошиловського районного суду м. Донецька від 4 березня 2008 року про відкриття провадження скасовано, а справу направлено за правилами підсудності до Суворовського районного суду м. Одеси.

Вказане свідчить про порушення суддею ОСОБА_10 у цій справі ще і правил підсудності.

Ухвалою від 3 квітня 2008 року суддя ОСОБА_10 з порушенням правил підсудності відкрив провадження у іншій цивільній справі за позовом ОСОБА_12 до ДП "Морський торговельний порт "Южний" та ОСОБА_19 про захист права на працю. Ця ухвала була скасована судом апеляційної інстанції.

Ухвалою від 30 квітня 2008 року суддя ОСОБА_10 задовольнив заяву начальника ДП "Морський торгівельний порт "Южний" ОСОБА_19 про забезпечення позову до подання позовної заяви про захист права на працю.

Постановляючи вказану ухвалу, суддя ОСОБА_10 порушив вимоги статей 151, 153 ЦПК України щодо підстав та порядку забезпечення позову. Забезпечивши майбутній позов таким чином, суддя ОСОБА_10 фактично вирішив його по суті, оскільки предмет позову та спосіб його забезпечення є ідентичними, а саме - поновлення ОСОБА_19 на посаді начальника ДП "Морський торгівельний порт "Южний" і доступ до цієї посади. Відповідно до вимог частини четвертої статті 151 ЦПК України за заявою заінтересованої особи суд може забезпечити позов до подання позовної заяви з метою запобігання порушенню права інтелектуальної власності.

Апеляційний суд Донецької області 2 червня 2008 року скасував цю ухвалу.

Вказана ухвала від 30 квітня 2008 року суперечить вказаному вище рішенню від 21 березня 2008 року, яким ОСОБА_12 поновлено на посаді начальника ДП "Морський торгівельний порт "Южний", визнано протиправним та недійсним наказ Міністерства транспорту та зв'язку України N 1197 від 29 грудня 2007 року "Про керівника МТП "Южний" щодо призначення ОСОБА_19 тимчасово виконуючим обов'язки начальника порту "Южний".

При розгляді обох зазначених вище справ суддею ОСОБА_10 також не враховано положень пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року N 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", згідно з яким у справах про захист трудових чи корпоративних справ не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про звільнення позивача з роботи та зобов'язання відповідача й інших осіб не чинити перешкод позивачеві у виконанні ним своїх попередніх трудових обов'язків.

Постановлення суддею ОСОБА_10 рішення про поновлення ОСОБА_12 на посаді начальника ДП "Морський торговельній порт "Южний", самостійне скасування ним цього рішення і постановлення ухвали суду про забезпечення позову в іншій судовій справі, якою фактично вирішено питання про поновлення на зазначеній посаді ОСОБА_19, призвело до блокування діяльності ДП "Морський торговельній порт "Южний", утворення правового колапсу по відношенню до посади начальника вказаного державного підприємства.

15 квітня 2008 року, в день подачі позову, суддя ОСОБА_10 постановив ухвалу про забезпечення позову ОСОБА_15 до ОСОБА_19, ДП "Морський торгівельний порт "Южний", треті особи: ОСОБА_12, Міністерство транспорту та зв'язку України, про звільнення з посади та скасування рішення.

30 квітня 2008 року начальник ДП "Морський торгівельний порт "Южний" ОСОБА_19 звернувся до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову у зв'язку з тим, що вказана ухвала перешкоджає господарській діяльності порту. Ухвалою від 30 квітня 2008 року суддя ОСОБА_10 скасував забезпечення позову.

Крім того, 3 квітня 2008 року суддя ОСОБА_10 постановив ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_14 до ОСОБА_19, ДП "Морський торгівельний порт "Южний", треті особи: ОСОБА_12, Міністерство транспорту та зв'язку України, державний концерн "Укрморпорт" Міністерства транспорту та зв'язку України про звільнення з посади і скасування рішення, а 15 квітня 2008 року - ухвалу суду про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_20 до ОСОБА_19, ДП "Морський торгівельний порт "Южний", треті особи: ОСОБА_12, Міністерство транспорту та зв'язку України, державний концерн "Укрморпорт" Міністерства транспорту та зв'язку України, про звільнення з посади та скасування рішення.

Одночасно з вказаними ухвалами суду про відкриття проваджень у згаданих справах суддя ОСОБА_10 постановив ухвали суду про забезпечення позовів ОСОБА_14 та ОСОБА_20, які ідентичні за змістом ухвалі суду від 15 квітня 2008 року про забезпечення позову ОСОБА_15. Ухвала суду про забезпечення позову ОСОБА_14 постановлена 3 квітня 2008 року та скасована 18 квітня 2008 року. Ухвала про забезпечення позову ОСОБА_20 постановлена 15 квітня 2008 року та скасована 18 квітня 2008 року.

Забезпечуючи позовні заяви ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_20, суддя ОСОБА_10 порушив вимоги статей 151 - 153 ЦПК України щодо підстав, виду та порядку забезпечення позову, оскільки предмет позову та спосіб його забезпечення були ідентичними - призначення і доступ до посади начальника ДП "Морський торгівельний порт "Южний". Зазначені ухвали суду про забезпечення позовів ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_20 фактично вирішували їх позовні заяви по суті. Крім того, ухвали суду про забезпечення позовів ОСОБА_15 та ОСОБА_14 в порушення вимог статей 151 - 153 ЦПК України, містили заборони невизначеному колу осіб вчиняти невизначені дії ("будь-яким особам", "будь-які дії"). Заходи забезпечення позову були застосовані і стосовно працівників державної влади, зокрема, органів Міністерства статистики України, державних реєстраторів, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, банківських установ та їх структурних підрозділів, чим вирішено питання щодо прав і обов'язків цих суб'єктів, які по суті не мали ніякого відношення до заявлених позивачами вимог про поновлення ОСОБА_12 на роботі та звільнення з посади ОСОБА_19.

Всі ухвали про відкриття проваджень у вищезгаданих справах суперечать вимогам статей 109, 110 ЦПК України щодо підсудності.

У матеріалах позовних заяв були наявні документи, які свідчать, що місцем проживання усіх позивачів є Одеська область. Жодних заходів до встановлення факту дотримання позивачами правил підсудності та з'ясування, чи дійсно вони мешкають у м. Донецьку, суддя ОСОБА_10 не вжив.

На думку Вищої ради юстиції, при розгляді наведених судових справ суддя ОСОБА_10 вчинив дії, наслідком яких було блокування діяльності державного підприємства шляхом передачі права керування ним різним особам, через ухвалення цим суддею судових рішень.

Даючи юридичний аналіз діям і рішенням Вищої ради юстиції, колегія суддів враховує наступне.

Пунктом 5 частини 5 статті 126 Конституції України встановлено, що суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення суддею присяги.

Відповідно до статті 131 Конституції України в Україні діє Вища рада юстиції України, до складу якої входять двадцять членів.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 131 Конституції України та статтею 3 Закону України "Про вищу раду юстиції" Вищій раді юстиції надані повноваження щодо внесення подання про звільнення суддів з посад, у тому числі за особливих обставин, однією з яких є порушення суддею присяги.

Порядок здійснення Вищою радою юстиції своїх повноважень щодо розгляду питання про звільнення судді з посади за порушення присяги визначений статтею 32 Закону України "Про вищу раду юстиції".

Так, зазначеною статтею (в редакції Закону України від 13 травня 2010 року N 2181-VI) , який набрав чинності 15 травня 2010 року, передбачено, що питання про звільнення судді з підстав, передбачених пунктами 4-6 частини 5 статті 126 Конституції України, Вища рада юстиції розглядає після надання кваліфікаційною комісією відповідного висновку або за власною ініціативою. Запрошення судді, справа якого розглядається, є обов'язковим. У разі неможливості взяти участь у засіданні Вищої ради юстиції з поважних причин суддя, справа якого розглядається, може надати по суті порушених питань письмові пояснення, які долучаються до матеріалів справи. Письмові пояснення судді виголошуються на засіданні Вищої ради юстиції в обов'язковому порядку. Повторне нез'явлення такого судді є підставою для розгляду справи за його відсутності. Рішення щодо внесення Вищою радою юстиції подання про звільнення судді відповідно до пунктів 4, 5 та 6 частини 5 статті 126 Конституції України приймається більшістю голосів членів від конституційного складу Вищої ради юстиції (11 голосів).

Судом порушення наведеної процедури не встановлено.

Із матеріалів справи видно, що Вища рада юстиції через Ворошиловський районний суд м. Донецька двічі повідомляла ОСОБА_10 про свої засідання з розгляду пропозицій членів Вищої ради юстиції ОСОБА_16 і ОСОБА_18 щодо звільнення його з посади судді за порушення присяги. З повідомленням про розгляд такого питання 17.05.2010 року ОСОБА_10 був ознайомлений 13.05.2010 року (т. 1 а. с. 82, 83), а про розгляд 26.05.2010 року - 21.05.2010 року (т. 1 а. с. 84, 85). Вказані повідомлення та докази про їх вручення спростовують доводи позивача про порушення Вищою радою юстиції процедури розгляду пропозицій про його звільнення з посади судді.

Позивач ОСОБА_10 у позовній заяві (т. 1 а. с. 3-4), у доповненні до адміністративного позову (т. 1 а. с. 15-17), у заяві до Вищого адміністративного суду України (т. 1 а. с. 88-96), у своїх письмових поясненнях Голові Вищої ради юстиції від 23.05.2008 року та доповненні до цих пояснень (т. 1 а. с. 119-140), а також його представники в судовому засіданні не заперечували встановлених Вищою радою юстиції обставин. Такі дії вони не вважають порушенням присяги судді.

Розглядаючи справу в межах позовних вимог, суд вважає обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи, висновок Вищої ради юстиції про те, що ОСОБА_10 вчинив дії, які порочать звання судді, викликають сумнів у його об'єктивності, неупередженості, свідчать про несумлінне виконання суддею своїх службових обов'язків, що дало їй підставу для внесення подання про звільнення його з посади судді за порушення присяги.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про статус суддів" суддя при здійсненні правосуддя зобов'язаний дотримуватися Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об'єктивний розгляд судових справ з дотриманням встановлених законом строків, а також не допускати вчинків та будь-яких дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності. Приймаючи присягу, зміст якої визначений статтею 10 цього Закону, суддя урочисто присягає чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, здійснювати правосуддя, підкоряючись тільки закону, бути об'єктивним і справедливим.

Зазначені обов'язки судді є професійними стандартами, що являють собою ту модель поведінки, яку суддя повинен ставити своєю ціллю і якої повинен дотримуватися.

В статті 12 Кодексу професійної етики судді, затвердженого V з'їздом суддів України 24 жовтня 2002 року, зазначено, що суддя має докладати всіх зусиль для того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

Виходячи з цього, суть порушення присяги пов'язана з такими істотними проступками (вчинками) судді, які повністю суперечать тому, що на нього покладено, підривають довіру до нього як носія судової влади та унеможливлюють подальше виконання ним своїх функцій.

Вчинення запису у рішенні суду "заочное" після його ухвалення і направлення особам, які беруть участь у справі, при фактичному розгляді справи в загальному порядку; скасування цього рішення без повідомлення вказаних осіб про час і місце розгляду заяви та без направлення їм належно оформленої заяви про перегляд заочного рішення і копії доданих до неї матеріалів, що призвело до порушення їх прав; забезпечення позовів шляхом зупинення дії рішення про звільнення позивача з роботи та зобов'язання відповідача й інших осіб не чинити перешкод позивачеві у виконанні ним своїх попередніх трудових обов'язків; порушення правил підсудності є явним порушенням закону, не сумісним з чесним і сумлінним виконанням обов'язків судді, повним, всебічним та об'єктивним розглядом судової справи.

Така поведінка ОСОБА_10 при виконанні професійних обов'язків викликає достатньо обґрунтовані сумніви в здатності судді безсторонньо виконувати свої функції, порочить звання судді та наносить шкоду престижу судової влади.

За наведених особливих обставин, коли суддя ОСОБА_10 свідомо порушив очевидні і зрозумілі за змістом вимоги процесуального закону, його дії підпадають під ознаки порушення присяги судді.

Доводи позивача ОСОБА_10 про те, що він не приймав присяги судді, спростовуються копією присяги судді, яку він підписав 11 жовтня 1991 року (т. 1 а. с. 60).

З врахуванням цього Вища рада юстиції обґрунтовано і в межах наданих повноважень прийняла рішення про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення судді ОСОБА_10 за порушення присяги судді, а саме рішення і подання Вищої ради юстиції є законними.

Позовні вимоги ОСОБА_10 до Верховної Ради України обґрунтовані порушенням процедури прийняття постанови про звільнення з посади судді.

Порядок звільнення з посади судді, обраного безстроково, визначається Законом України "Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України".

Відповідно до статті 3 вказаного Закону після подання Вищою радою юстиції до Верховної Ради України матеріалів про звільнення судді, обраного безстроково, відповідний Комітет Верховної Ради України розглядає це подання і приймає рішення по його суті. Далі відбувається розгляд подання Вищої ради юстиції та висновку Комітету Верховної Ради України на пленарному засіданні Верховної Ради України і прийняття Верховною Радою України рішення стосовно звільнення судді з посади.

Частиною 2 статті 20 Закону передбачена обов'язкова участь судді, стосовно якого розглядається подання про звільнення з посади з підстав, визначених пунктом 5 частини 5 статті 126 Конституції України, у засіданні Комітету Верховної Ради України.

Згідно із частиною 3 статті 20 Закону у разі повторної неявки без поважних причин судді, стосовно якого розглядається подання про звільнення його з посади, з установленням Комітетом Верховної Ради України факту отримання цією особою повідомлення про час і місце засідання розгляд питання щодо цього судді проводиться за його відсутності. Комітет Верховної Ради України надає оцінку поважності причин неявки.

Частиною 2 статті 22, частинами 1 і 2 статті 23 Закону встановлено порядок запрошення осіб для розгляду питання про звільнення судді, обраного безстроково, та порядок розгляду даного питання на пленарному засіданні Верховної Ради України.

Відповідно до вказаних норм Закону присутність судді на пленарному засіданні Верховної Ради України при розгляді питання про його звільнення з підстав, передбачених пунктом 5 частини 5 статті 126 Конституції України, є обов'язковою. Неявка на засідання не є перешкодою для вирішення питання по суті. Кожна кандидатура для звільнення з посади судді, обраного безстроково, персонально представляється на пленарному засіданні Верховної Ради України представником Комітету Верховної Ради України. У разі якщо суддя не згоден з поданням про звільнення, його пояснення заслуховуються обов'язково.

Матеріали справи свідчать про такі фактичні обставини у цій частині.

На 2 червня 2010 року було призначено засідання Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя щодо розгляду подання Вищої ради юстиції про звільнення ОСОБА_10 з посади судді.

2 червня 2010 року ОСОБА_10 надіслав телеграму на ім'я голови Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя, в якій просив відкласти розгляд подання про його звільнення у зв'язку з хворобою (т. 2 а. с. 27).

Як встановлено судом, засідання профільного комітету 2 червня 2010 року відбулося без участі ОСОБА_10. Комітет розглянув подання Вищої ради юстиції та прийняв рішення про внесення рекомендації Верховній Раді України звільнити суддів, зазначених у проекті постанови Верховної Ради України, відповідно до подання Вищої ради юстиції. На пленарному засіданні Верховної Ради України питання про звільнення ОСОБА_10 було знято з голосування і направлено в Комітет для подальшого визначення через недотримання порядку розгляду подання Вищої ради юстиції.

Наступне засідання профільного комітету призначено на 16 червня 2010 року. Про час і місце засідання ОСОБА_10 повідомлений телеграмою (т. 2 а. с. 28).

15 червня 2010 року ОСОБА_10 надіслав телеграму на ім'я голови Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя Ківалова С.В. з проханням відкласти розгляд подання Вищої ради юстиції через неможливість бути присутнім на засіданні Комітету і пленарному засіданні Верховної Ради України 16 та 17 червня 2010 року із поважних причин (перебування на стаціонарному лікуванні, гіпертонічний криз), ним оскаржується подання Вищої ради юстиції та подана заява про відставку (т. 2 а. с. 29).

Із витягу з протоколу засідання Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя від 16 червня 2010 року N 64 (т. 2 а. с. 22-23) видно, що засідання Комітету відбулося без участі ОСОБА_10, Комітет розглянув подання Вищої ради юстиції та вніс на пленарне засідання Верховної Ради України пропозицію про рекомендацію щодо звільнення з посади судді.

Із стенограми пленарного засідання Верховної Ради України від 17 червня 2010 року (т. 1 а. с. 200-222) видно, що питання про звільнення ОСОБА_10 з посади судді розглядалось у його відсутність. При цьому, народний депутат України повідомив Верховну Раду України про те, що ОСОБА_10 хворий, перебуває на лікарняному.

17 червня 2010 року Верховна Рада України прийняла постанову про звільнення ОСОБА_10 з посади судді Ворошиловського районного суду м. Донецька (т. 1 а. с. 199).

Факт стаціонарного лікування ОСОБА_10 з 14 по 26 червня 2010 року підтверджується листком непрацездатності (т. 1 а. с. 18). Зазначене свідчить про поважність причини його неприбуття на засідання Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя та на пленарне засідання Верховної Ради України, у зв'язку з чим ОСОБА_10 не зміг надати свої пояснення і заперечення.

Таким чином, оскільки при вирішенні Верховною Радою України питання стосовно ОСОБА_10 не забезпечена важлива процедурна гарантія щодо права судді бути присутнім на пленарному засіданні Верховної Ради України і надавати свої пояснення, то постанову щодо її звільнення за наведених обставин не можна визнати законною.

Керуючись статтями 9, 12, 18, 41, 122, 158 - 163, 171-1, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_10 задовольнити частково.

Визнати незаконною Постанову Верховної Ради України від 17 червня 2010 року N 2352-VI в частині звільнення ОСОБА_10 з посади судді Ворошиловського районного суду м. Донецька за порушення присяги судді.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_10 до Вищої ради юстиції про визнання незаконним рішення від 26 травня 2010 року N 393/0/15-10.

Постанова є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.