Застосування понижуючого коефіцієнту, коли здійснюється донарахування сум єдиного внеску до розміру мінімальної заробітної плати

Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників розглянуто лист "…….", за результатом розгляду та в межах своїх повноважень повідомляємо наступне.

Застосування понижуючого коефіцієнту.

Відповідно до пункту 9 прим. 5 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" із змінами і доповненнями (далі – Закон № 2464) по 31 грудня 2015 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами розмір єдиного внеску, встановлений частиною п’ятою та абзацом другим частини шостої статті 8 Закону № 2464 для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому, третьому, четвертому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464, застосовується з понижуючим коефіцієнтом, якщо платником виконуються одночасно такі умови:

база нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу в звітному місяці має збільшитись на 20 відс. і більше порівняно з середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік в розрахунку на одну застраховану особу;

після застосування понижуючого коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу в звітному місяці має скласти не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік;

кількість застрахованих осіб у звітному місяці, яким нараховані виплати, не повинен перевищувати 200 відс. середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014 рік.

У разі застосування коефіцієнта платник єдиного внеску зазначає про це в звіті.

Платник єдиного внеску, що застосував коефіцієнт та не сплатив нарахований єдиний внесок у встановлені Законом № 2464 строки, позбавляється права в майбутньому застосувати коефіцієнт до повної сплати такої недоїмки (боргу).

Право на застосування коефіцієнта поновлюється з місяця, в якому сплачено таку недоїмку (борг).

Тобто, у разі дотримання умов, визначених пунктом 9 прим. 5 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464, платники єдиного внеску мають право з метою зменшення навантаження на фонд оплати праці застосувати понижуючий коефіцієнт до ставки єдиного внеску.

У разі, якщо роботодавці дотрималися умов для застосування понижуючого коефіцієнта, визначених законодавством для попереднього звітного періоду, однак не застосували його, вони не мають право здійснити перерахунок єдиного внеску за такий період, застосовуючи понижуючий коефіцієнт.

Понижуючий коефіцієнт не застосовується до ставки єдиного внеску для підприємств, установ, організацій за працюючих інвалідів (8,41 відс.) та до всіх ставок єдиного внеску у вигляді утримання (3,6 відс., 6,1 відс., 2,6 відс, 2 відс, 2,85 відс.), тобто у розрахунок понижуючого коефіцієнту показники кількості працюючих інвалідів та нарахованої їм заробітної плати (доходу) не враховуються.

Закон № 2464 не містить вимог щодо обов’язкового застосування понижуючого коефіцієнта.

Таким чином, при умові, якщо хоча б по одній застрахованій особі здійснюється донарахування сум єдиного внеску до розміру мінімальної заробітної плати (виключенням є лікарняні, відпускні та допомога у зв’язку з вагітністю та пологами), понижуючий коефіцієнт страхувальником не застосовується взагалі.

Нарахування ЄВ.

Абзацом дев’ятим частини п’ятої ст. 8 Закону № 2464 визначено, що у разі якщо база нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума ЄВ розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки ЄВ, встановленої для відповідної категорії платника.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи, ставки ЄВ, встановлені цією частиною, застосовуються до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Порядок виплати заробітної плати регулює Закон України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 108).

Так, ст. 3 Закону № 108 визначено, що мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якої не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Тобто, якщо працівник відпрацював повний місяць, працедавець зобов’язаний нарахувати заробітну плату не нижче за мінімальну.

Відповідно до ст. 56 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322 - VІІІ зі змінами та доповненнями, за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

Оплата праці в цих випадках провадиться пропорціонально відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Таким чином роботодавець має право нарахувати працівнику, який працює неповний робочий день заробітну плату нижчу за мінімальну, але за умови, що сума нарахованої заробітної плати має бути не менша ніж частина від мінімальної заробітної плати, що припадає на фактично відпрацьований час.

Однак роботодавець розраховує суму ЄВ, як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника незалежно від того, що працівник працював неповний робочий день

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставки ЄВ застосовуються до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Утримання єдиного внеску із заробітної плати (доходу) найманих працівників здійснюється із фактично нарахованої заробітної плати (доходу).

Також, згаданий у Вашому запиті лист ДФС від 13.10.2015 року N 21700/6/99-99-17-03-03-15 Ви можете використовувати у своїй роботі.