Про складання фінансової звітності інститутами громадського суспільства

Міністерство фінансів України на виконання підпункту 1 пункту 18 плану заходів до 2024 року щодо реалізації Національної стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2021 – 2026 роки, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.02.2023 № 160-р, стосовно складання фінансової звітності інститутами громадського суспільства повідомляє.

Відповідно до частини восьмої статті 19 Господарського кодексу України усі суб’єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов’язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Згідно з частиною другою статті 55 цього Кодексу суб’єктами господарювання є, зокрема господарські організації – юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Відповідно до пункту 7 Порядку проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2010 № 996, до інститутів громадянського суспільства належать: громадські об’єднання, релігійні, благодійні організації, творчі спілки, професійні спілки та їх об’єднання, асоціації, організації роботодавців та їх об’єднання, органи самоорганізації населення, недержавні засоби масової інформації, інші непідприємницькі товариства та установи, легалізовані відповідно до законодавства.

Згідно зі статтею 85 Цивільного кодексу України непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

Відповідно до Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 № 419, фінансова звітність та консолідована фінансова звітність складаються за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (далі – НП(С)БО) або міжнародними стандартами фінансової звітності (далі – МСФЗ), або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі відповідно до законодавства.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі – Закон).

Частиною першою статті 2 Закону встановлено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Згідно з частиною четвертою статті 11 Закону на підставі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов’язані складати фінансову звітність.

Склад та форми фінансової звітності, консолідованої фінансової звітності, звіту про управління та звіту про платежі на користь держави підприємств (крім банків), фінансової звітності про виконання бюджетів встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.

Форма і склад статей фінансової звітності визначаються НП(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 (далі – НП(С)БО 1), норми якого застосовуються до фінансової звітності і консолідованої фінансової звітності юридичних осіб усіх форм власності (крім банків та бюджетних установ), які зобов’язані подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Питання розкриття інформації за статтями балансу (звіту про фінансовий стан), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал розглядається у Методичних рекомендаціях щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 28.03.2013 № 433.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону для мікропідприємств, малих підприємств, непідприємницьких товариств і представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності, крім тих, що зобов’язані складати фінансову звітність за МСФЗ, встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу та звіту про фінансові результати.

Зміст і форму зазначеної звітності встановлено НП(С)БО 25 "Спрощена фінансова звітність", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 № 39 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 24.01.2011 № 25) (далі – НП(С)БО 25).

Згідно з пунктом 2 розділу I НП(С)БО 25 норми цього Національного положення (стандарту) застосовуються мікропідприємствами, малими підприємствами, непідприємницькими товариствами, представництвами іноземних суб’єктів господарської діяльності (крім підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за МСФЗ), зокрема:

1) для складання Фінансової звітності малого підприємства:

§ малими підприємствами – юридичними особами, які визнані такими відповідно до Закону;

§ представництвами іноземних суб’єктів господарської діяльності;

2) для складання Фінансової звітності мікропідприємства:

§ мікропідприємствами – юридичними особами, які визнані такими відповідно до Закону;

§ непідприємницькими товариствами.

Також зазначені підприємства можуть самостійно визначати доцільність складання фінансової звітності за формами, наведеними у НП(С)БО 1.

Відповідно до частини другої статті 12-1 Закону підприємства, що становлять суспільний інтерес, публічні акціонерні товариства, суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність у видобувних галузях, материнські підприємства груп, у складі яких є підприємства, що становлять суспільний інтерес, материнські підприємства великої групи, які не належать до категорії великих підприємств, а також підприємства, які провадять господарську діяльність за видами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, складають фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність за МСФЗ.

Згідно з частиною третьою статті 12-1 Закону підприємства, крім тих, що зазначені в частині другій цієї статті, самостійно визначають доцільність застосування МСФЗ для складання фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності.

Відповідно до частини шостої статті 11 Закону фінансова звітність та консолідована фінансова звітність за МСФЗ складаються на підставі таксономії фінансової звітності за МСФЗ, яка оприлюднена державною мовою на офіційному вебсайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.

Ураховуючи зазначене, інститути громадського суспільства складають фінансову звітність відповідно до зазначених нормативно-правових актів.

Водночас повідомляємо, що відповідно до завдань, покладених на Міністерство фінансів України Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, Міністерство фінансів України, зокрема надає роз’яснення щодо питань практичного застосування нормативно-правових актів Міністерства фінансів України з бухгалтерського обліку відповідно до запитів, які надходять безпосередньо від підприємств, установ і організацій, якщо ці питання належать до діяльності заявників.