Щодо окремих питань бухгалтерського обліку

Міністерство соціальної політики України Лист від 06.08.2020 №41020-07-10/24163
Остання редакція від 06.08.2020. Прийняття
Реквізити

Видавник: Міністерство соціальної політики України

Тип Лист

Дата 06.08.2020

Номер 41020-07-10/24163

Статус Діє

Документ підготовлено в системі iplex
МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ЛИСТ
06.08.2020 N 41020-07-10/24163
Щодо окремих питань бухгалтерського обліку
(Витяг)
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку та розкриття у фінансовій звітності інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи визначені Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку в державному секторі 121 "Основні засоби", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12.10.2010 р. N 1202 (далі - Стандарт 121), та розкриваються в Методичних рекомендаціях з бухгалтерського обліку основних засобів суб'єктів державного сектору, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 р. N 11 (далі - Методичні рекомендації).
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"(далі - Закон N 996) активи - це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигід у майбутньому.
Відповідно до Стандарту 121 об'єкт основних засобів визнається активом, коли існує ймовірність отримання суб'єктом державного сектору майбутніх економічних вигід, пов'язаних з його використанням, та/або він має потенціал корисності для суспільства; і вартість об'єкта основних засобів може бути визначена.
Відповідно до Методичних рекомендацій у складі основних засобів обліковуються, зокрема, земельні ділянки, отримані суб'єктом державного сектору згідно з законодавством, будинки, споруди та передавальні пристрої, багаторічні насадження.
Відповідно до розділу VI Стандарту 121, визнання об'єкта основних засобів активом суб'єкта державного сектору припиняється, зокрема, у разі передачі оплати. Вибуття основних засобів здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
Згідно з Положенням про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 р. N 879, інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час проведення інвентаризації земельних ділянок, будівель, споруд, іншої нерухомості, водоймищ та інших об'єктів природних ресурсів перевіряється наявність документів, що підтверджують право власності підприємства на ці об'єкти.
Згідно зі статтею 8 Закону N 996 відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.
Підприємство самостійно, зокрема, обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних, затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.
Переліком рахунків і субрахунків для узагальнення інформації про факти діяльності суб'єктів державного сектору у бухгалтерському обліку є План рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2013 р. N 1203 (далі - План рахунків). Відповідно до Плану рахунків суб'єкти державного сектору можуть вводити аналітичні рахунки до субрахунків цього Плану рахунків.
Згідно із Законом N 996 дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.
Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.
Типові форми з обліку та списання основних засобів суб'єктами державного сектору та порядок їх складання затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.09.2016 р. N 818 (далі - Порядок).
Відповідно до Порядку регістром аналітичного обліку основних засобів є Інвентарна картка обліку об'єкта основних засобів, яка відкривається на об'єкт основних засобів бухгалтерською службою в одному примірнику та заповнюється на підставі акта введення в експлуатацію основних засобів, акта приймання-передачі основних засобів, технічної та іншої супровідної документації, а також інших первинних документів.
Ураховуючи наведене, суб'єкт державного сектору відображає в бухгалтерському обліку активи відповідно до вимог національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі на відповідних субрахунках Плану рахунків з урахуванням наявності документів про належність активів зазначеному суб'єкту. На підставі звірених даних бухгалтерського обліку інформація про активи відображається у Балансі суб'єкта державного сектору.
Майнові та господарські відносини регулюються Цивільним кодексом України і Господарським кодексом України. Право комунальної власності територіальної громади врегульовано Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон N 280).
Зокрема, відповідно до статті 1 Закону N 280 право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Частиною п'ятою статті 16 Закону N 280 визначено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Згідно зі статтею 29 Закону N 280 до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, власні (самоврядні) повноваження щодо управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.
Відповідно до статті 60 Закону N 280 територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
З огляду на зазначене та згідно з Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 р. N 375, тлумачення цивільного, господарського законодавства та надання роз'яснень з питань набуття і реалізації права комунальної власності територіальними громадами, зокрема, закріплення за комунальними підприємствами об'єктів комунальної власності, до повноважень Міністерства фінансів України не належить.
Заступник МіністраС. Воробей
МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ЛИСТ
06.08.2020 N 41020-07-10/24163
Щодо окремих питань бухгалтерського обліку
(Витяг)
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку та розкриття у фінансовій звітності інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи визначені Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку в державному секторі 121 "Основні засоби", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12.10.2010 р. N 1202 (далі - Стандарт 121), та розкриваються в Методичних рекомендаціях з бухгалтерського обліку основних засобів суб'єктів державного сектору, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 р. N 11 (далі - Методичні рекомендації).
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"(далі - Закон N 996) активи - це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигід у майбутньому.
Відповідно до Стандарту 121 об'єкт основних засобів визнається активом, коли існує ймовірність отримання суб'єктом державного сектору майбутніх економічних вигід, пов'язаних з його використанням, та/або він має потенціал корисності для суспільства; і вартість об'єкта основних засобів може бути визначена.
Відповідно до Методичних рекомендацій у складі основних засобів обліковуються, зокрема, земельні ділянки, отримані суб'єктом державного сектору згідно з законодавством, будинки, споруди та передавальні пристрої, багаторічні насадження.
Відповідно до розділу VI Стандарту 121, визнання об'єкта основних засобів активом суб'єкта державного сектору припиняється, зокрема, у разі передачі оплати. Вибуття основних засобів здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

30 днiв передплати безкоштовно!