Про окремі нововведення у сфері протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму

21 серпня 2010 року набирає чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" від 18.05.2010 р. N 2258-VI (далі - Закон).

З метою забезпечення реалізації вимог Закону спеціально визначеними суб'єктами первинного фінансового моніторингу Державний комітет фінансового моніторингу України надсилає роз'яснення про окремі нововведення у сфері протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму.

Вищевказані роз'яснення просимо довести до відома членів Аудиторської палати України та розмістити на вашому офіційному сайті.

Щиро сподіваємося на розуміння і плідну співпрацю.

21 серпня 2010 року в новій редакції набирає чинності Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму".

Необхідність прийняття цього Закону пов'язана з приведенням у відповідність міжнародним стандартам національної системи боротьби з відмиванням коштів та фінансуванням тероризму.

Серед внесених змін суттєвим є той факт, що суб'єктами первинного фінансового моніторингу стали представники нефінансових установ і професій, а саме: нотаріуси, адвокати, аудитори, аудиторські фірми, фізичні особи - підприємці, які надають бухгалтерські послуги, суб'єкти господарювання, що надають юридичні послуги, торговці дорогоцінними металами та камінням, рієлтори, фізичні та юридичні особи, які здійснюють готівкові операції на суму, що перевищує 150 тис.грн.

Всі ці суб'єкти віднесені до категорії спеціально визначених суб'єктів первинного фінансового моніторингу і обов'язки для них Закон визначив із врахуванням специфіки їх діяльності.

Загальні положення

Для всіх названих вище суб'єктів та осіб, які за певними критеріями зобов'язані стати на облік в Держфінмоніторингу і отримати статус суб'єкта первинного фінансового моніторингу, Закон передбачає обов'язок здійснювати ідентифікацію та вивчення клієнтів, забезпечувати виявлення та реєстрацію фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, надавати на запит Держфінмоніторингу додаткову інформацію з приводу фінансових операцій, які стали об'єктом фінансового моніторингу, зберігати документи щодо ідентифікації осіб протягом 5 років тощо. Всі ці обов'язки є нормами прямої дії і визначені в статті 6 Закону.

Коли і як стати на облік у Державному комітеті фінансового моніторингу?

Для того щоб стати на облік у Держфінмоніторингу, необхідно заповнити форму обліку суб'єктів первинного фінансового моніторингу ( N 1-ФМ) , яка після затвердження у встановленому порядку буде розміщена на сайті Держфінмоніторингу www.sdfm.gov.ua. і направити в Держфінмоніторинг. При цьому слід враховувати, що для кожного виду спеціально визначених суб'єктів буде окрема спрощена форма.

Після отримання належним чином заповненої форми обліку Держфінмоніторинг повідомляє суб'єкта первинного фінансового моніторингу про взяття його на облік та присвоєння йому облікового ідентифікатора.

Для того щоб стати на облік, не потрібно приходити до Держфінмоніторингу або купувати будь-який бланк. Необхідно лише роздрукувати бланк, заповнити та надіслати поштою до Держфінмоніторингу.

На відміну від фінансових установ, обов'язок стати на облік у Держфінмоніторингу, наприклад, для рієлторів настає з дня укладання за їх участі договору купівлі-продажу нерухомості на суму, що дорівнює або перевищує 400 тис.грн., а для тих, хто здійснює торгівлю за готівку, - з дня здійснення такої операції на суму, що дорівнює або перевищує 150 тис.грн.

Що стосується адвокатів, нотаріусів, аудиторів, аудиторських фірм, осіб, які надають юридичні послуги, фізичних осіб - підприємців, які надають бухгалтерські послуги, то вони зобов'язані стати на облік лише в тому випадку, якщо вони беруть участь у підготовці та здійсненні правочинів, виключний перелік яких визначено Законом. Такими правочинами є купівля-продаж нерухомості, управління активами клієнта, утворення юридичних осіб, купівля-продаж юридичних осіб, управління банківським рахунком або рахунком у цінних паперах тощо (стаття 8 Закону) .

Якщо ж послуги, які надають зазначені вище особи, не пов'язані з такими правочинами, то і обов'язку стати на облік в Держфінмоніторингу у таких суб'єктів не виникає.

Який порядок подання інформації?

Для спеціально визначених суб'єктів Закон передбачає особливості і для подання інформації Держфінмоніторингу.

Немає автоматичного звітування. Якщо сума операції за готівку перевищує 150 тис.грн., необхідно ідентифікувати клієнта (фактично зняти копію паспорта та ідентифікаційного коду). Тільки якщо операція підозріла - повідомити ДКФМУ.

Такі суб'єкти подають інформацію щодо здійснених операцій та/або оформлених правочинів у випадках, якщо є підстави вважати, що вони є підозрілими або такими, що можуть бути причетними до легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом. Разом з тим якщо до суб'єкта звертається особа, яка є в переліку осіб, причетних до тероризму, а такий перелік доводиться Держфінмоніторингом до всіх суб'єктів первинного фінансового моніторингу, в такому випадку інформація подається негайно всіма суб'єктами без винятку.

Для окремих осіб Закон враховує спеціальне законодавство, яке вони використовують у своїй діяльності.

Так, нотаріуси не повідомляють Держфінмоніторингу про свої підозри щодо фінансових операцій, якщо така інформація стала для них відома за обставин, що є предметом таємниці вчинюваних нотаріальних дій, крім оформлення договорів купівлі-продажу нерухомості на суму понад 400 тис.грн.

Адвокати, особи, які надають юридичні послуги, аудитори, аудиторські фірми, фізичні особи - підприємці, які надають послуги з бухгалтерського обліку, також не повідомляють про свої підозри, якщо інформація стала їм відома за обставин, що є предметом їх адвокатської або професійної таємниці, коли вони виконують свої обов'язки щодо захисту клієнта, представляють його інтереси у судах та у справах досудового врегулювання спорів.

Зверніть увагу, що будь-яка інформація, яка надається суб'єктами первинного фінансового моніторингу, є конфіденційною. Обов'язки щодо запобігання розголошенню такої інформації та відповідальність Законом визначена як для суб'єктів первинного фінансового моніторингу, так і для спеціально визначеного органу, яким є Держфінмоніторинг.

Окремі особливості для суб'єктів первинного фінансового моніторингу, що здійснюють діяльність без утворення юридичної особи

Для спеціально визначених суб'єктів фінансового моніторингу, які здійснюють свою діяльність одноособово (адвокати, нотаріуси, бухгалтери, аудитори, юристи), та тих, що здійснюють операції за готівку, Закон передбачив спрощений механізм здійснення фінансового моніторингу.

Такі суб'єкти не встановлюють правила, не розробляють програми проведення фінансового моніторингу, не призначають відповідальних працівників за проведення фінансового моніторингу, як це передбачено для всіх інших суб'єктів.

Крім того, всі спеціально визначені суб'єкти звільнені від обов'язку розробляти критерії ризику та здійснювати управління ними, здійснювати відстеження (моніторинг) фінансових операцій клієнта, операції якого стали об'єктом фінансового моніторингу.

Який державний орган здійснює регулювання і нагляд?

Державне регулювання і нагляд у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, щодо аудиторів, аудиторських фірм, фізичних осіб - підприємців, які надають послуги з бухгалтерського обліку, торговців дорогоцінними металами та камінням, суб'єктів господарювання, які проводять будь-які лотереї або азартні ігри, здійснює Міністерство фінансів України.

Державним регулятором для нотаріусів та адвокатів є Міністерство юстиції України, для рієлторів та тих, хто здійснює операції за готівку, - Держфінмоніторинг.

Регулювання і нагляд здійснюються відповідно до норм і правил, передбачених Законом та нормативно-правовими актами, які державні регулятори розроблюють і затверджують.

Це насамперед стосується положення про організацію фінансового моніторингу, порядку проведення перевірок, застосування фінансових санкцій, притягнення до адміністративної відповідальності, затвердження критеріїв ризику тощо.

З дати набрання чинності новою редакцією Закону N 249 (з 21 серпня) у питаннях проведення фінансового моніторингу нефінансовими суб'єктами дещо прояснилося: з'явилися підзаконні акти Кабміну, Держфінмоніторингу та відповідні роз'яснення Держфінмоніторингу.

Зокрема, у листі від 20.08.2010 р. N 4256/0340-7-2 Держфінмоніторингом було надано відповіді на деякі запитання, що виникли в адвокатів у зв'язку з покладенням на них обов'язків спеціально визначених суб'єктів первинного фінмоніторингу. У коментованому листі це відомство внесло деяку ясність у права та обов'язки інших "новозобов'язаних".

Тепер цілком зрозуміло, що всі суб'єкти первинного моніторингу зобов'язані стати на облік у Держфінмоніторинг, тільки для кожного з них є свої строки. Наприклад, адвокати, нотаріуси, аудитори, бухгалтери-підприємці відповідно до п. 6 Порядку N 747 повинні стати на облік протягом трьох робочих днів з дати встановлення ділових відносин з клієнтом, який має намір здійснити один із правочинів, визначених частиною першою ст. 8 Закону N 249. Для цього на адресу Держфінмоніторингу слід надіслати поштове відправлення із заповненою формою обліку суб'єктів фінансового моніторингу ( N 1-ФМ) .

Наступний важливий момент, який роз'яснює Держфінмоніторинг, - це обсяг обов'язків, що покладаються на "спецвизначених". Річ у тім, що відсильні положення окремих статей Закону N 249 вносять плутанину, що проявилося у їх деякому різночитанні незалежними фахівцями.

Завдяки роз'ясненням Держфінмоніторингу тепер цілком зрозуміло, що спецвизначені особи здійснюють внутрішній моніторинг (ст. 16 Закону N 249) . Такими завданнями є:

- ідентифікувати клієнта (отримати і документально зафіксувати інформацію про особу) (п. 2 частини другої ст. 6 Закону N 249) ;

- виявити фінансову операцію, яка підлягає фінмоніторингу (п. 3 частини другої ст. 6 Закону N 249) ;

- зареєструвати фінансову операцію (п. 5 частини другої ст. 6 Закону N 249, п. 12-20 Порядку N 747) ;

- повідомити про фінансові операції Держфінмо-ніторинг лише за наявності достатніх підстав для підозр у їх "заплямованості" (п. 6 "б" частини другої ст. 6 Закону N 249) , причому рішення про повідомлення приймається самостійно відповідно до внутрішніх процедур, передбачених правилами ст. 16 Закону N 249.

Примітно, що у ст. 16 Закону N 249 наводяться ознаки, які дають змогу оцінити певну фінансову операцію як "підозрілу". Їх явно не достатньо, щоб недосвідченим спецвизначеним суб'єктам визначитися повідомляти чи не повідомляти про таку операцію в Держфінмоніторинг. Утім, Держфінмоніторинг запрошує пройти навчання, і, напевно, з огляду на міру відповідальності, визначену ст. 23 Закону N 249, таке запрошення варто прийняти.

Тоді додасться впевненості у правильності своїх дій як суб'єкта первинного фінмоніторингу, адже за організаційними моментами стоїть імідж аудитора, адвоката і нотаріуса - професій, які передбачають певну довіру з боку клієнтів. У цій частині названих професіоналів окремими нормами Закону N 249 поставлено у досить незручне становище, і це примушує їх перебувати на "лезі бритви" між професійною гідністю та законослухняністю. Адже вимога про виконання обов'язку щодо надання інформації суперечить вимогам зберігати ними професійну таємницю, передбаченим спеціальним законодавством. Держфінмоніторинг, порушуючи у листі і цю проблему, не розв'язує її, а просто повторює те, що зазначено в Законі N 249.

Нагадаємо, що частинами четвертою та п'ятою ст. 12 названого Закону із "спецвизначених" знімається відповідальність за передачу інформації в Держфінмоніторинг (примітно, що у спецзаконодавстві нічого подібного немає). Водночас зберегти професійну таємницю щодо операцій клієнта їм дозволяється лише тоді, коли така інформація надходить під час захисту клієнта і представництва його інтересів у суді та у процесі досудового врегулювання.

Але ж послуги юристів та аудиторів не вичерпуються лише захистом клієнтів у судових органах. У діяльності, скажімо, підприємств існують послуги юристів та аудиторів іншого порядку: проведення аудиторських перевірок, складання проектів договорів, супровід правочинів тощо. У переліку операцій (ст. 8 Закону N 249) , які потенційно підлягають фінмоніторингу, згадуються правочини в контексті забезпечення діяльності юридичних осіб. Усі погодяться: поняття досить широке, під "забезпечення" можна підвести і аудиторську перевірку, і юридичний супровід правочину, і складання проекту договору... Сподіваємося, що невдовзі і цей аспект проясниться.