Відповідно до ст. 149 КЗпП України до порядку застосування дисциплінарного стягнення встановлено обов'язкове отримання від порушника письмового пояснення (зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення).
г) недодержання терміну попередження, що встановлений КЗпП України, тобто працівника повинні персонально попередити про наступне вивільнення не пізніше за два місяці відповідно до ст. 49-2 КЗпП України.
Крім цього, необхідно зазначити Міністерство праці та соціальної політики України в листі від 06.08.2002 визначило, що відповідно до ст. 1 Кодексу законів про працю України зазначений Кодекс регулює трудові відносини (відносини, що виникають внаслідок укладення трудового договору) всіх працівників.
Чинність Кодексу законів про працю України не поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, Прикордонних військ, Управління охорони вищих посадових осіб України, Служби безпеки, Внутрішніх військ МВС України, військ Цивільної оборони, інших військових формувань створених відповідно до законодавства України, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, податкової міліції.
9. Деякі підстави звільнень, що можуть кваліфікуватись як звільнення з ініціативи власника
Таку підставу припинення трудового договору, як його розірвання з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, встановлено пунктом 4 статті 36 КЗпП України. Але при звільненні з роботи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу посилатись на пункт 4 статті 36 КЗпП України недоцільно, оскільки норма цього пункту не є нормою прямої дії.
По-перше, в зазначеному пункті є посилання на статтю 40 КЗпП України, яка містить загальний (для всіх працівників) перелік випадків, коли трудовий договір, укладений на невизначений термін, а також строковий трудовий договір до закінчення його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, та статтю 41 КЗпП України, де подано перелік додаткових підстав для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з працівниками окремих категорій за певних умов.
По-друге, фактично звільнення працівників з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може здійснюватись не тільки з підстав, передбачених статтями 40 та 41 КЗпП України, а й у інших випадках, оскільки в чинному законодавстві є спеціальні норми, які це дозволяють.
Так, частиною другою статті 43-1 КЗпП України встановлено, що законодавством можуть бути передбачені й інші (крім тих, що зазначені в частині першій цієї статті) випадки розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди відповідного профспілкового органу.
У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 6 листопада 1992 р. "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснено, що правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також перебування у відпустці (частина третя ст. 40 КЗпП України) стосуються як передбачених статтями 40, 41 КЗпП України, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору згідно з чинним законодавством здійснюється з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
Стаття 7 КЗпП України передбачає можливість встановлення законодавством додаткових підстав для припинення трудового договору з працівниками деяких категорій за певних умов.
Додаткові підстави звільнення працівників, у тому числі з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, можуть встановлюватись не тільки законами, а й підзаконними актами. Це можуть бути акти Президента України, Кабінету Міністрів України, статути та положення про дисципліну працівників окремих галузей народного господарства, інші нормативно-правові акти.
Відсильна норма статті 7 КЗпП України, що допускає встановлення законодавством додаткових підстав припинення трудового договору, знайшла, наприклад, розкриття в статті 30 Закону України "Про державну службу", яка містить ряд додаткових підстав для припинення державної служби. Пунктами 2, 6, 7 статті 30 цього Закону, зокрема, встановлено припинення державної служби у разі недотримання державним службовцем пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 цього Закону (вчинення дій, регламентованих статтями 1 і 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією") ; порушення Присяги; неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей щодо його доходів.
Крім того, чинним законодавством про працю передбачено укладення контракту з керівником підприємства, що є у державній власності. Пункт 8 статті 36 КЗпП України дозволяє в контракті зазначити підстави припинення трудового договору, не передбачені законодавчими актами. У пункті 26 Типової форми контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України N 597 від 2 серпня 1995 р., дано перелік підстав, з яких керівник може бути звільнений з посади з ініціативи органу управління майном до закінчення терміну дії контракту. Зокрема, це такі підстави, як систематичне невиконання керівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього контрактом; невиконання підприємством зобов'язань перед бюджетом та Пенсійним фондом щодо сплати податків, зборів та обов'язкових платежів, а також невиконання підприємством зобов'язань щодо виплати заробітної плати працівникам; порушення порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті; неподання органу управління майном квартальної та річної фінансової звітності. Відповідно до пункту 16 Положення про порядок укладення контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 203 від 19 березня 1993 р., розірвання контракту з ініціативи органу управління майном має відбуватися з урахуванням гарантій, встановлених чинним законодавством.
При формулюванні звільнення з підстав, встановлених у контракті, але не передбачених чинним законодавством, слід посилатись на пункт 8 статті 36 КЗпП України із зазначенням також відповідного пункту контракту.
Слід зауважити, що нормативно-правові акти, якими встановлено додаткові підстави розірвання трудового договору, не завжди їх кваліфікують як звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Через це виникають трудові спори, оскільки звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу має здійснюватися за встановленими правилами та гарантіями (частина третя статті 40, статті 43, 43-1, частина третя статті 184, статті 186-1, 198 КЗпП України) , недотримання яких є порушенням законодавства про працю.
Порушення встановлених правил прийняття на роботу є самостійною підставою для розірвання трудового договору, яке не слід розглядати як розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу
Так, пунктом 29 постанови Пленуму Верховного Суду України лише роз'яснено, що, вирішуючи справи про припинення трудового договору у зв'язку з порушенням правил прийняття на роботу, суди повинні враховувати, що звільнення з цих підстав може мати місце у випадках, коли відповідно до статті 7 КЗпП України спеціальною нормою законодавства України передбачено обмеження на прийняття на роботу за певних умов (наприклад осіб, позбавлених вироком суду права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю протягом визначеного строку; прийняття на роботу, пов'язану з матеріальною відповідальністю осіб, які раніше були засуджені за розкрадання, хабарництво та інші корисливі злочини, якщо судимість не знято і не погашено). І все-таки вважається, що порушення встановлених правил прийняття на роботу є самостійною підставою для розірвання трудового договору, яке не слід розглядати як розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
Коли працівників, прийнятих на роботу з порушенням правил прийняття на роботу, звільняють, до їхніх трудових книжок вноситься запис з посиланням на відповідну норму (пункт, статтю) закону чи підзаконного акта, порушену при прийнятті на роботу.
Якщо трудовий договір розривається з підстав, встановлених не КЗпП України, а іншими нормативно-правовими актами, потрібно правильно кваліфікувати та визначити правила (порядок) такого звільнення, щоб не допустити трудових спорів.
10. Додаткові підстави припинення трудового договору з ініціативи роботодавця
Загальні підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця регулюються статтею 40 Кодексу законів про працю України.
Розглянемо додаткові підстави розірвання трудового договору, що можуть застосовуватися до окремих категорій працівників за певних умов, згідно зі статтею 41 КЗпП України. Зокрема, керівників можна звільнити за одноразове грубе порушення трудових обов'язків.
Працівники, які безпосередньо обслуговують грошові або матеріальні цінності, можуть бути звільнені, крім загальних підстав, передбачених статтею 40 КЗпП України, також у разі втрати довір'я до них. До таких працівників належать насамперед особи, які обіймають посади або виконують роботи, безпосередньо пов'язані зі зберіганням, обробкою, продажем та перевезенням грошових і товарних цінностей. Перелік таких посад закріплюється наказом; під час прийняття на роботу таких працівників з ними укладається письмовий договір про повну матеріальну відповідальність за передані їм матеріальні цінності (ст. 134 і 135-1 КЗпП України) .
Працівники, які несуть колективну матеріальну відповідальність, можуть бути звільнені в разі втрати до них довір'я, якщо встановлено їхню конкретну провину в нестачі закріплених за колективом цінностей або вчинено дії, які зумовлюють втрату до них довір'я.
Так, пункт 3 статті 41 КЗпП України передбачає звільнення таких працівників з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
Підстави розірвання трудового договору з вищезазначеними категоріями працівників:
1. Одноразове грубе порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами.
Пункт 1 статті 41 КЗпП України передбачає звільнення з ініціативи роботодавця керівників певних категорій за грубе порушення трудових обов'язків, залежно від характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, та завданої шкоди.
Наприклад, у підприємства є кошти на депозитних, валютних та інших рахунках і водночас воно має кредиторську заборгованість строком понад 60 днів.
Оскільки в даному разі йдеться про грубе порушення трудових обов'язків, підставою для розірвання контракту з керівником може бути пункт 1-1 статті 41 КЗпП України, зокрема винні дії керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати
Відповідно до статті 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів.
Якщо заробітна плата не виплачувалася протягом місяця, винні в цьому керівник, головний бухгалтер чи його заступник, можуть бути звільнені за пунктом 1-1 статті 41 КЗпП України.
Відповідно до пункту 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. N 9, на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків трудовий договір може бути розірвано лише з керівником підприємства, установи, організації (філії, представництва, відділення, іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також із службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів контролю за цінами.
Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.
2. Винні дії працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу
Застосовуючи пункт 2 статті 41 КЗпП України, роботодавець в кожному конкретному випадку повинен з'ясувати, чи є виконання операцій з обслуговуванням матеріальних цінностей основним змістом трудових обов'язків працівника або одним із основних і чи полягає виконання ним вказаних дій в обліку, контролі за рухом і збереженні цінностей.
У зв'язку з втратою довір'я можуть бути звільнені й ті працівники, для яких здійснення грошових операцій не є основною функцією, але з неї випливають. Їх звільнення за пунктом 2 статті 41 КЗпП України можливе лише в разі порушень, що пов'язані з обслуговуванням доручених їм цінностей.
Звільнення у зв'язку з втратою довір'я не є заходом дисциплінарного стягнення і може бути проведене незалежно від притягнення особи до дисциплінарної відповідальності за вчинений проступок.
Відповідно до пункту 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. N 9 при розгляді справ про поновлення роботи осіб, звільнених за пунктами 2 і 3 ст. 41 КЗпП України, судам слід враховувати, що розірвання трудового договору з цих підстав не є заходом дисциплінарного стягнення і тому вимоги статей 148 і 149 КЗпП України про строк і порядок застосування дисциплінарних стягнень на ці випадки не поширюються. Разом з тим при вирішенні справ про звільнення з цих підстав суди мають брати до уваги відповідно час, що пройшов з моменту вчинення винних дій чи аморального проступку, наступну поведінку працівника і інші конкретні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Звільнення з підстав втрати довір'я (п. 3 ст. 41 КЗпП України) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довіри (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).
З метою забезпечення законності в діяльності, підвищення рівня роботи органів державної податкової служби врахувати даний інформаційний лист для ефективного застосування норм податкового законодавства, інших нормативно-правових актів, контроль за виконанням яких покладено на органи ДПС.
| Директор Юридичного департаменту | Л.В.Трофімова |