Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Беляєва Володимира Олексійовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини першої, пункту 2 частини пятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України

Третя колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України у складі:

Касмініна Олександра Володимировича - головуючого, доповідача,

Городовенка Віктора Валентиновича,

Первомайського Олега Олексійовича,

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Беляєва Володимира Олексійовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини першої, пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача Касмініна О.В. та дослідивши матеріали справи, Третя колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. Бєляєв В.О. звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням розглянути питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини першої, пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - Кодекс).

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених Кодексом.

Пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню, зокрема, судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Автор клопотання стверджує, що "внаслідок застосування положень п. 2 ч. 5 КАСУ Верховним Судом по справі зазнало порушення ст. 3, ст. 50, ст. 1, ст. 22, ст. 56 Конституції України".

До конституційної скарги Бєляєв В.О. долучив копії: ухвал Харківського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2018 року та від 2 листопада 2018 року, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2019 року, ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2019 року, постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 8 травня 2019 року, ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 липня 2019 року.

2. Вирішуючи питання про відкриття конституційного провадження у справі, Третя колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України виходить із такого.

2.1. Згідно із Законом України "Про Конституційний Суд України" у конституційній скарзі має міститись обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією України прав людини, на думку суб'єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування закону (пункт 6 частини другої статті 55); конституційна скарга вважається прийнятною за умов її відповідності вимогам, передбаченим, зокрема, статтею 55 цього закону (абзац перший частини першої статті 77).

Із аналізу конституційної скарги вбачається, що автор клопотання не навів обґрунтування тверджень щодо неконституційності оспорюваних положень Кодексу, а фактично висловив незгоду із законодавчим регулюванням стосовно касаційного оскарження судових рішень.

Отже, Бєляєв В.О. не дотримав вимог пункту 6 частини другої статті 55 Закону України "Про Конституційний Суд України", що є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі за пунктом 4 статті 62 цього закону - неприйнятність конституційної скарги.

2.2. Відповідно до статті 77 Закону України "Про Конституційний Суд України" конституційна скарга вважається прийнятною, якщо з дня набрання законної сили остаточним судовим рішенням, у якому застосовано закон України (його окремі положення), сплинуло не більше трьох місяців (пункт 2 частини першої); як виняток, конституційна скарга може бути прийнята поза межами вимог, установлених пунктом 2 частини першої цієї статті, якщо Конституційний Суд України визнає її розгляд необхідним із мотивів суспільного інтересу (частина друга).

Ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, як вказує автор клопотання, є остаточним судовим рішенням у його справі, була постановлена 22 липня 2019 року, а конституційна скарга надійшла до Конституційного Суду України 16 грудня 2019 року. Отже, Бєляєв В.О. пропустив строк подання конституційної скарги, клопотань щодо поновлення пропущеного строку конституційна скарга не містить.

Наведене є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі згідно з пунктом 4 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" - неприйнятність конституційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 151-1, 153 Конституції України, на підставі статей 7, 32, 37, 50, 55, 56, 58, 62, 77, 86 Закону України "Про Конституційний Суд України", відповідно до § 45, § 56 Регламенту Конституційного Суду України Третя колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Беляєва Володимира Олексійовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини першої, пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України на підставі пункту 4 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" - неприйнятність конституційної скарги.

2. Ухвала Третьої колегії суддів Другого сенату Конституційного Суду України є остаточною.