Щодо оподаткування податком на прибуток операцій з експорту товарів за ціною нижче їх собівартості

Головне управління ДФС в Одеській області розглянуло запит щодо оподаткування податком на прибуток операцій з експорту товарів за ціною нижче їх собівартості і повідомляє наступне.

Статтею 134 Податкового кодексу України, зі змінами та доповненнями, від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - Кодекс) визначено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Кодексу.

Тобто, формування доходів при визначенні фінансового результату до оподаткування за звітний податковий період, починаючи з 1 січня 2015 року, здійснюється виходячи з національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

При цьому, коригування фінансового результату до оподаткування на операції з експорту товарів за ціною нижче їх собівартості розділом III Кодексу не передбачено (виключення складають різниці, передбачені п.п.140.5.1 та 140.5.2 п.140.5 ст. 140 стосовно контрольованих операцій).

Щодо, визначення поняття собівартості, то воно вже не надається Кодексом, у зв’язку з тим, що Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" з Кодексу виключено п.п.14.1.228 п.14.1 ст. 14.

Собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку".

Умови визнання доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, інших активів) зазначені у п.8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку".

На сьогоднішній день Кодекс надає визначення звичайній ціні та ринковій ціні. Так, згідно п.п.14.1.71 п. 14.1 ст. 14 звичайна ціна це - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 Кодексу. У свою чергу ринкова ціна згідно визначення п.п. 14.1.219 п.14.1 ст. 14 Кодексу це - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Отже, з огляду на те, що Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" не містить обмежень щодо ціни реалізації, а визначення звичайної та ринкової цін ґрунтується на умовах, що зазначені сторонами договору, визначення доходу базується на договірній ціні.

При цьому, слід взяти до уваги, що до операцій, які підпадають під визначення контрольованих згідно з п. 39.2 ст. 39 Кодексу, застосовуються методи визначення звичайних цін, що наведені у п. 39.3 ст. 39 Кодексу (методи порівняльної неконтрольованої ціни, ціни перепродажу, "витрати плюс", розподілу прибутку та чистого прибутку).