Щодо застосування норм законодавства про працю

Міністерство економіки України в межах компетенції розглянуло Ваше [...] звернення від [...] № ...[] та листи [...] від [...] № [...], № [...] та № [...] і в частині застосування норм законодавства про працю повідомляє.

Щорічні додаткові відпустки, визначені статтею 7 Закону України "Про відпустки" (далі - Закон про відпустки) та пунктом першим частини другої статті 8 Закону про відпустки, надаються тривалістю до 35 календарних днів виключно за Списками виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці (далі - Списки), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 № 1290 (зі змінами) (далі - постанова № 1290).

Працівникам з ненормованим робочим днем надається щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці тривалістю до 7 календарних днів згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою (пункт 2 частини першої статті 8 Закону про відпустки).

Відповідно до частини першої статті 10 Закону про відпустки щорічна додаткова відпустка, передбачена статтею 7 та пунктами 1 і 2 частини першої статті 8 Закону про відпустки, надається понад щорічну основну відпустку за однією підставою, обраною працівником. Порядок надання додаткової відпустки з кількох підстав встановлює Кабінет Міністрів України.

Пунктом 1 постанови № 1290 установлено, що щорічні додаткові відпустки з кількох підстав надаються працівникам, професії та посади яких позначені у Списках значком (*).

Професія "Кухар, який працює біля плити" передбачена тільки Списком виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, а також не позначена значком (*).

Також Списком виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, зазначена посада не передбачена.

З огляду на викладене, якщо працівник має право на щорічну додаткову відпустку за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та на щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день, на нашу думку, додаткову відпустку йому має бути надано за обраною ним однією підставою.

Відповідно до пункту 1 постанови № 268 умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються органом місцевого самоврядування виходячи з умов оплати праці, встановлених цією постановою, і схем посадових окладів згідно з додатками 48 - 53 і 57.

Конкретизація умов оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування має бути врегульована затвердженим кожним органом місцевого самоврядування відповідним положенням.

Пунктом 6 постанови № 268 визначено, що преміювання голів обласних, районних і районних у містах рад, їх заступників, сільських, селищних і міських голів, установлення їм надбавок, надання матеріальної допомоги здійснюється у порядку та розмірах, визначених цією постановою, у межах затверджених видатків на оплату праці. Рішення про зазначені виплати приймається відповідною радою.

Преміювання секретарів сільських, селищних, міських рад, заступників сільських, селищних, міських голів, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, старост, установлення їм надбавок, надання матеріальної допомоги здійснюється у порядку та розмірах, визначених цією постановою, у межах затверджених видатків на оплату праці за рішенням сільського, селищного, міського голови.

Відповідно до частини другої статті 21 Кодексу законів про працю України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін. Ця норма закону дає змогу працівникам, крім основного трудового договору, укладати трудові договори про роботу за сумісництвом.

Порядок роботи сумісників та оплата їхньої праці регламентуються постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.93 № 245 "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій" (зі змінами) (далі - постанова № 245) та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій (далі - положення № 43), затвердженим наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства фінансів України від 28.06.93 № 43, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30.06.93 за № 76.

Пунктом 4 постанови № 245 та пунктом 4 положення № 43 встановлено, що керівники державних підприємств, установ, організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів державних підприємств, установ, організацій (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхні заступники не мають права працювати за сумісництвом (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про освіту" викладацька діяльність - це діяльність, яка спрямована на формування знань, інших компетентностей, світогляду, розвиток інтелектуальних і творчих здібностей, емоційно-вольових та/або фізичних якостей здобувачів освіти (лекція, семінар, тренінг, курси, майстер-клас, вебінар тощо) та яка провадиться педагогічним (науково-педагогічним) працівником, самозайнятою особою (крім осіб, яким така форма викладацької діяльності заборонена законом) або іншою фізичною особою на основі відповідного трудового або цивільно-правового договору.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 1 Положення про дитячо-юнацьку спортивну школу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2008 № 993 (зі змінами), дитячо-юнацька спортивна школа є закладом спеціалізованої позашкільної освіти спортивного профілю - закладом фізичної культури і спорту, який забезпечує розвиток здібностей вихованців в обраному виді спорту, визнаному в Україні, створює необхідні умови для гармонійного виховання, фізичного розвитку, повноцінного оздоровлення, змістовного відпочинку і дозвілля дітей та молоді, самореалізації, набуття навичок здорового способу життя, підготовки спортсменів для резервного спорту.

Питання щодо віднесення роботи тренера-викладача до викладацької діяльності належить до компетенції Міністерства освіти і науки України, оскільки відповідно до Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 630 (зі змінами), МОН є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

З огляду на викладене, у разі можливості віднесення діяльності тренера-викладача до викладацької діяльності, директор дитячо-юнацької спортивної школи, на нашу думку, може працювати за сумісництвом за цією посадою.

Варто зауважити, що норми постанови № 245 та положення № 43 поширюються на працівників державних підприємств, установ та організацій. Рішення щодо організації праці на умовах роботи за сумісництвом на підприємствах, в установах організаціях інших форм власності, в установах, організаціях мають ухвалюватися виходячи з конкретних умов їхньої діяльності.

Додатково інформуємо, що відповідно до пункту 1 додатка 7 до наказу Міністерства України у справах молоді та спорту від 23.09.2005 № 2097 "Про впорядкування умов оплати праці працівників бюджетних установ, закладів та організацій галузі фізичної культури і спорту" (у редакції наказу Міністерства молоді та спорту України від 31.08.2017 № 3659), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2005 за № 1236/11516 (зі змінами), директорам, заступникам директорів з основного виду діяльності, тренерам-методистам, інструкторам-методистам, у тому числі старшим, шкіл вищої спортивної майстерності, дитячо-юнацьких спортивних шкіл протягом їх робочого часу на основній роботі дозволяється вести навчально-тренувальну роботу в своїй школі з навантаженням не більше 12 годин на тиждень.

Одночасно повідомляємо, що листи міністерств не є нормативно-правовими актами, вони мають інформаційно-рекомендаційний характер.

З повагою